День сонячний... Ні хмарочки на небі...
А ось учора гримала гроза.
І за сльозою гіркою сльоза
По склу котилась, мов прорвалась гребля!

Так гром гримів і блискавки літали,
Неначе світ рушав в тартарари!
Ну, нащо, Дощ, ти додаєш жури?
Хіба тобі людського горя мало?!

І Дощ ущух, пішов до виднокраю,
Незграбні хмари сірі відповзли...
Щоб посміхнутись людоньки могли,
Знов сонце з неба радісно нам сяє.

Тепер Веселка грає-виграє -
Весни-Веснянки подруга всевічна,
Та робить купол неба симпатичним,
Ніж той, який в оцю хвилину є!

А я ще й розмалюю небеса,
Нехай засяють райдужно над нами,
Піднівшись коромислом над домами!.. -
Хай буде незрівняною краса!

Валентина Бородай