З початку нового маркетингового року (1 липня 2011) торгівельно-експортний підрозділ Державної продовольчо-зернової корпорації України (ДПЗКУ) — компанія “Хліб Інвестбуд” проводить інтенсивну закупівлю на внутрішньому зерновому ринку, а також активну зовнішньоекономічну діяльність. Зокрема, як уже повідомлялось, за перші 40 днів маркетингового року “Хліб Інвестбуд” закупив у сільгоспвиробників перший мільйон тонн зернових культур нового врожаю.

Що ж стосується виконання зовнішньоекономічних контрактів, то станом на 30 серпня, тобто за підсумками двох перших місяців 2011/2012 маркетингового року, компанія “Хліб Інвестбуд” забезпечила близько 30% від загального обсягу експорту зерна з України, який за попередніми оцінками склав близько 1 млн. тонн.

Слід відзначити, що закупівельну і експортну діяльність “Хліб Інвестбуд” веде на рівних з іншими учасниками ринку умовах, не користуючись і не потребуючи жодних преференцій. Компанія нарівні з іншими експортерами працює в режимі не відшкодовуваного ПДВ, сплачує усі вивізні мита, що разом з тим, не перешкоджає їй повноцінно і ефективно виконувати свої виробничо-господарські завдання.

Хліб Інвестбуд

Компанія «Хліб Інвестбуд» розпочала реалізацію третього завершального етапу програми форвардних закупівель зерна до державного інтервенційного фонду згідно угоди, укладеної з Аграрним фондом України.

Перший етап форвардної програми було реалізовано з 18 березня по 29 квітня 2011 року шляхом укладення з сільгоспвиробниками 1168 форвардних контрактів на поставку 860 тис. тонн зернових(в тому числі 836,3 тис. тонн пшениці 2-4 класу, 22 тис. тонн жита і 1677 тон гречки)загальною вартістю 1,55 млрд. грн.та виплатою їм 50%коштів від вартості законтрактованого врожаю.

З 18 травня по 10 червня 2011 року, після перевірок стану посівів, отримання від страхових компаній актів огляду посівних площ, укладення з сільгоспвиробниками додаткових угод та фактичної виплатиїм наступних 20% вартості законтрактованих зернових культур, «Хліб Інвестбуд» успішно здійснив другий етап форвардних закупівель.

Таким чином, на стадії посіву та вирощування врожаю сільгоспвиробники, що взяли участь у форвардній програмі, отримали потужну державну підтримку у вигляді авансових безвідсоткових фінансових ресурсів на суму понад 1 млрд. грн. Крім цього, учасників форварднихзакупівель забезпечено міндобривами та пальним за пільговими цінами на суму 556,2 млн. грн.

У даний час, отримавши від Аграрного фонду залишок коштів, передбачених угодою про наповнення державного інтервенційного фонду, компанія «Хліб Інвестбуд» здійснює приймання від сільгоспвиробників законтрактованих на умовах форварду зернових культур і виплату завершального 30%грошового траншу. Приймання врожаю здійснюється на 213сертифікованих елеваторах по всій території України.

Згідно умовфорвардних контрактів, сільгоспвиробники здійснюють поставки зерна продовольчої пшениці (2-4 класу), жита (1-3 класу) та гречки. Остаточний розрахунок «Хліб Інвестбуду»з виробниками здійснюватиметься за цінами, що були встановлені на момент підписання вказаних контрактів, тобто навесні 2011 року. Зокрема, за пшеницю м’яку 2-го класу – по 1792 грн./т, пшеницю м’яку 3-класу – 1683 грн./т, пшеницю м’яку 4-класу – 1612 грн./т, жито 1-го класу –1725 грн./т, жито 2-го класу –1643 грн./т,жито 3-го класу –1565 грн./т. Слід наголосити, що зазначені ціни, насамперед на пшеницю продовольчу, є на 150-200 грн. вищими від тих, що склались у даний час на вітчизняному ринку. Таким чином, ще однією ключовою перевагою форвардної програми стало те, що її учасники, крім гарантованого збуту вирощеного зерна, отримують набагато вигіднішу закупівельну ціну!

Для проведення кінцевого розрахунку сільгоспвиробники мають остаточно узгодити місце поставки зерна, підписати додаткову угоду і специфікацію до форвардного контракту, провести документальне переоформлення законтрактованого врожаю.

В контексті завершального етапу форвардної програми виникають питання, пов’язані з фактичною класністю вирощеного сільгоспвиробниками зерна. Як відомо, в ряді господарств у зв’язку з несприятливими погодними умовами зафіксовано зниження питомої ваги продовольчого (2-4 класів) та збільшення обсягів фуражного (5-6 класу) зерна. Оскільки форвардною програмою передбачається закупівля виключно продовольчого зерна, компанія «Хліб Інвестбуд»йтиме на зустріч сільгоспвиробникам і спільно з ними у розрізі кожної окремої угоди (по конкретномуспіввідношенню продовольчого і фуражного зерна) шукатиме найбільш оптимальні шляхи вирішення питання. Зокрема, серед іншогорозглядатиметься можливість підписання додаткових угод і викупу фуражної частини законтрактованого обсягу зерна за власні кошти компанії на взаємоприйнятних умовах.

Загалом, приймання врожаю і розрахунок з сільгоспвиробниками в рамках завершального етапу форвардної програми триватиме до жовтня 2011 року.

22 липня 2011 року

ТОВ «Хліб Інвестбуд»

Серия сообщений "новости":
Часть 1 - Закарпатські депутати від “Фронту Змін” працюватимуть у форматі єдиної команди
Часть 2 - Ужгородські депутати від “Фронту Змін” вивчають проблеми медицини
...
Часть 29 - МАСТЕР ХЛЕБНОГО ДЕЛА
Часть 30 - Вторая среди равных: компания «Хлеб Инвестбуд» стала второй по объемам экспорта трех основных зерновых из Украины в сезоне 2010/2011
Часть 31 - «Хліб Інвестбуд» розпочав завершальний етап форвардних закупівель.
Часть 32 - Роберт Бровди: «Наша компания выполнит все обязательства перед Аграрным фондом, не ущемляя сельхозпроизводителей»
Часть 33 - Эксклюзивное интервью агентству "Интерфакс-Украина" генерального директора ООО "Хлеб Инвестбуд" Роберта Бровди
...
Часть 38 - Компанія "Хліб Інвестбуд" експортувала за липень-вересень 2011 року близько 450 тис. тон зернових.
Часть 39 - Роберт Бровди: «Наращивание экспорта переработанной продукции – один из наших приоритетов»
Часть 40 - Интервью генерального директора компании "Хлеб Инвестбуд" Р.Бровди порталу «ДЕЛО»

 

Серия сообщений "новости":
Часть 1 - Закарпатські депутати від “Фронту Змін” працюватимуть у форматі єдиної команди
Часть 2 - Ужгородські депутати від “Фронту Змін” вивчають проблеми медицини
...
Часть 26 - Компанія «Хліб Інвестбуд» розпочинає другий етап форвардних закупівель
Часть 27 - ТОВ "Хліб Інвестбуд" виконуватиме програму модернізації елеваторів та хлібокомбінатів ДПЗКУ вартістю 94,5 млн грн
Часть 28 - Компанія «Хліб Інвестбуд» успішно завершила другий етап форвардних закупівель
Часть 29 - МАСТЕР ХЛЕБНОГО ДЕЛА
Часть 30 - Вторая среди равных: компания «Хлеб Инвестбуд» стала второй по объемам экспорта трех основных зерновых из Украины в сезоне 2010/2011
...
Часть 38 - Компанія "Хліб Інвестбуд" експортувала за липень-вересень 2011 року близько 450 тис. тон зернових.
Часть 39 - Роберт Бровди: «Наращивание экспорта переработанной продукции – один из наших приоритетов»
Часть 40 - Интервью генерального директора компании "Хлеб Инвестбуд" Р.Бровди порталу «ДЕЛО»

 

Впервые за 20 лет независимости у нашего государства появилась СТРАТЕГИЯ на «хлебном»рынке. Ведь главной особенностью рынка хлебопекарной отрасли является то, что он более, чем какой-либо другой, зависит от ситуации в сельском хозяйстве. Успешно собранный и переработанный урожай зерна определяет не только количество и качество ХЛЕБА: этот продукт питания, а вернее, его изменение в цене, фактически ПРОДЛЕВАЮТ срок правления любого правительства и любого правителя в нашей стране.

Поэтому отнюдь больше не надеясь на милость фортуны, правящая верхушка Украины в лице несгибаемой Инны Богословской со товарищи зарегистрировала в Верховной Раде Украины 25 февраля сего года законопроект №8163, которым вводятся совершенно новые (и по-моему, вполне РАЗУМНЫЕ, то есть отвечающие философии ЭТАТИЗМА) правила игры на рынке зерна и его экспорта. Например, в пункте 28 этого Закона предлагается записать: «державний оператор із  забезпечення експорту зерна – це державне підприємство або господарське товариство, частка держави в статутному фонді якого 25 відсотків та більше, яке визначене на конкурсних засадах Кабінетом Міністрів України, на здійснення експорту зерна та продуктів його переробки за зовнішньоекономічними договорами (контрактами)».

Крик в демократической прессе поднялся неимоверный (демократы прошлого всходили на костер; наши же демократы взошли на трон и никак с него слезть не могут). Дескать, новая редакция Закона «О зерне и рынке зерна в Украине»призвана потрафить одной единственной компании – «Хлеб Инвестбуд», доля государства в которой ВСЕГО 49 процентов. То, что доля французского государства в компаниях Renault SA или AirFrance ВСЕГО 20 ПРОЦЕНТОВ, никого из критиков нашего доморощенного патернализма отнюдь не смущает. Как не впечатляет нашу оголтелую оппозицию и скидка для отечественных земледельцев на азотные удобрения аж 25 процентов от рыночной цены, которую их контракты с «Хлеб Инвестбудом»фактически гарантируют на три года вперед (это значит, кроме всего прочего, что украинские азотные заводы перейдут, наконец, от сезонной к равномерной загрузке своих мощностей). Не колбаситкритиканов и такая важная для аграриев деталь, а именно – новый Закон «от Богословской»предусматривает участие любого трейдера-победителя правительственного конкурса в формировании будущего урожая: авансовые платежи селянам за будущий урожай должны составлять не менее 50 процентов от цены закупаемой продукции. «Хлеб Инвестбуд»в этом году планирует начать с закупки у сельхозпроизводителей 2 млн. тонн зерновых, авансово проплатив за них не менее 5 миллиардов гривен (кроме того, эта компания обещает аграриям доплатить еще 20 процентов от цены будущего урожая аккурат перед уборочной, а оставшиеся 30 процентов – сразу после уборочной). Жаль, что гневные поиски в данной «схемке»исключительно следов украинских власть предержащих и их придворных олигархов помешали многим аналитикам разглядеть как в новом Законе, так и в новом игроке на зерновом рынке хоть что-то хорошее: ну, например, значительные скидки не только на удобрения, но и на солярку и бензин (Юпитер, ты гневаешься, значит, ты не прав).Парадокс, но наибольшие нарекания журналистов вызывает совершенно позитивный факт, а именно то, что «Хлеб Инвестбуд»является структурным подразделением Государственной продовольственно-зерновой корпорации Украины: между тем, в «Римской декларации по всемирной продовольственной безопасности»говорится об обязанности любого государства обеспечивать право каждого человека на доступ к безопасным для здоровья и полноценным продуктам питания (а нельзя спасти украинцев от угрозы голода без государственного контроля за рынком зерна).

Наблюдая за атакой на «Хлеб Инвестбуд»как за явной попыткой закопать топор войны вместе с врагом, так и хочется посочувствовать нашей пламенной оппозиции, невольно отстраненной сегодня от аграрного рынка (ибо жизнь – это колесо). Невольно вспоминается анекдот от мая 2004 года: «Звонит Кучма Пинчуку и слышит, что плачет внучка. Спрашивает: «Чего Катенька плачет?». Зять отвечает: «Криворожсталь»хочет». Теперь вот шуму не меньше и от появления на зерновом рынке такого самого крупного локального игрока, как компания «Хлеб Инвестбуд», как будто поплакала чья-то «Катенька»и получила зерновой рынок Украины. Между тем, и «Криворожсталь», слава Богу, на месте; и житница наша – на месте будет, родимая.А то, что к этой благородной аграрной коммерции всячески «пришивают»в виде некоей страшилки имя Путина (за частью частных акционеров просматривается знаменитый банк ВТБ, наблюдательный совет которого Владимир Владимирович возглавляет), так я вам так скажу: если в России Путин ввел моду на стратегический бомбардировщик ТУ-160, так пусть он введет в Украине моду на селитру, которую наши азотные заводы ВПЕРВЫЕ за 20 лет дадут украинским крестьянам в большем количестве и по лучшей цене, чем всеядным китайцам.

Как известно, Сократу, сыну каменотеса Софроника из Алопеки, очень нравилась 2400 лет назад олигархия Спарты. Никколо Макиавелли, который еще 500 лет назад считал, что в основе политического поведения лежат выгода и сила, весьма симпатизировал своему современнику-олигарху ЧезареБорджиа, по быстренькому сменившему во Флоренции авторитарный режим семейства Медичи. Я лично вслед за этими и многими другими мыслителями тоже уже так «наелся» некомпетентности и популизма как со стороны «царей», так и со стороны «псарей», что мне лично СИМПАТИЧНЫ сегодня наши ДЕЛОВЫЕ И ПРАГМАТИЧНЫЕ отечественные олигархи. Правда, нет в мире совершенства: они, ну прямо по Макиавелли, считают, что моралью порой можно и пренебречь при наличии благой цели.

www.versii.com

Серия сообщений "новости":
Часть 1 - Закарпатські депутати від “Фронту Змін” працюватимуть у форматі єдиної команди
Часть 2 - Ужгородські депутати від “Фронту Змін” вивчають проблеми медицини
...
Часть 12 - Страсти по законопроекту №8163, или Битва за урожай
Часть 13 - Роберт Бровди: «Наша задача – изменить отношения между производителем и трейдером»
Часть 14 - Морганы и Рокфеллеры розмовляють по-украински?
Часть 15 - Роберт Бровди: «Производители и государство должны играть определяющую роль на отечественном зерновом рынке»
Часть 16 - Роберт Бровди: «Будущее закарпатского «Фронта Змін» в надежных руках»
...
Часть 38 - Компанія "Хліб Інвестбуд" експортувала за липень-вересень 2011 року близько 450 тис. тон зернових.
Часть 39 - Роберт Бровди: «Наращивание экспорта переработанной продукции – один из наших приоритетов»
Часть 40 - Интервью генерального директора компании "Хлеб Инвестбуд" Р.Бровди порталу «ДЕЛО»

Останні місяці зернотрейдери Україні перебувають у стані прострації, який іноді переривається спалахами активності і суєти, після чого знову настає період затишшя та анабіозу. Все це викликано подіями, що відбуваються в зерновій сфері.
Питання, винесене в заголовок статті, насправді, варто було поставити ще на самому початку протистояння між державою та зернотрейдерами. Саме тоді, коли почалися перші кроки з боку агарного блоку уряду з наведення порядку в зерновій сфері. Адже будь-якому дослідженню завжди передує визначення понять. В українському випадку, влада, як завжди, почала з кінця. Тобто, заявили, що хочуть зробити. А ось навіщо, сказати забули.
У підсумку, довгий час трейдери виглядали білими і пухнастими на тлі грізної, корумпованої і просто жорстокої держави. Сьогодні, коли вже вийшла маса публікацій на тему перебудови зернового ринку, ситуація вирівнялася, але, як не розуміла основна маса залучених в конфлікт осіб (і йдеться не тільки про громадськість, а й про сільгоспвиробників), так і не розуміє основних моментів. А саме: хто бореться з державою, за що бореться, і навіщо.
Інформація про зернотрейдерів не те, щоб сильно закрита, просто ніхто серйозно ніколи не обтяжував себе дослідженням цієї тематики. А самі зернотрейдери вкрай не зацікавлені в зайвому "засвіченні". Специфіка роботи на українському ринку така, точніше - була такою до останнього часу.
Отже, що таке "зернотрейдери"? Виходячи з логіки, це комерційна організація, що займається продажем зерна. Вірно? Начебто, нічого складного. Але коли справа доходить до українського аналога, відразу ж виникає маса питань і плутанина. Справа в тому, що визначити, хто такі українські зернотрейдери, сходу дуже важко. Занадто багато нюансів потрібно враховувати, занадто багато факторів приймати до уваги.
Один з найбільш популярних опозиційних політиків, якого дуже важко дорікнути в симпатіях до нинішньої влади - Геннадій Москаль - у відносно недавньому коментарі дав своє визначення українському зернотрейдери: "Що таке трейдер? По-нашому, це паразитуюча структура, яка нічого не виробляє, не вкладає грошей у розвиток сільського господарства, не підживлює ріллю, не обробляє, не має нічого, тільки має офіс, одного секретаря, бухгалтера і керівника".
Практично солідарна з ним в оцінках не менш популярна Інна Богословська. "Будь-який виробник знає схему, коли зернотрейдери домовляються не купувати товар, поки не впаде ціна, а на піку падіння скуповують зерно і тримають його до тих пір, поки не підніметься ціна на світових ринках", - стверджує нардеп.
Тобто, виходячи з логіки народних депутатів діаметрально протилежної політичної орієнтації, українські зернотрейдери - це чисті спекулянти, які, по суті, паразитують на сільгоспвиробникові.
З цим твердженням категорично не згодні самі зернотрейдери та політики, котрі відверто лобіюють їх інтереси в умовах конфлікту з урядом, про що мова піде згодом. На їхню думку, зернотрейдер - це такий корисний інструмент для сільгоспвиробника, який допомагає останньому швидко і безболісно, за хорошу ціну (!) розлучитися з вирощеним зерном. Зернотрейдери беруть на себе всю турботу про транспортування зерна та його продаж (в першу чергу, експортний). При цьому, начебто, трейдери несуть величезні витрати, вкладаючи гроші в логістику та зберігання. Зазвичай кажуть, що істина десь посередині. Але, боюся, наш випадок суперечить загальній тенденції. Справа в тому, що є деякі речі, які трейдери воліють скромно замовчувати. І їх чисто по-людськи можна зрозуміти.

Отже, про що вони не люблять згадувати? Про реальну ціну продажу зерна та рівень свого надприбутку. Це раз. Про схеми заробітку на відшкодуванні ПДВ (тема окремого дослідження), що діяли до останнього часу. Це два. Про деякі, так би мовити, не цілком чисті операції, пов'язані з грою на класності зерна при експортних операціях. Це три. І це, не кажучи вже про мінімізацію витрат при зберіганні і транспортуванні зерна. І ось цей останній пункт потребує розшифровки навіть для людей, які професійно займаються зерновою тематикою, оскільки він має пряме і безпосереднє відношення до численних звинувачень в бік України у вкрай низькій якості зерна, яке постачається зарубіжним споживачам.
Наведу конкретний приклад. Одна дуже шанована в Україні компанія (не з тих, про які говорив Геннадій Москаль) давно і ретельно позиціонувала себе на українському ринку як чи не еталон порядності, чесності та прозорості.
Щоб не було сумнівів, що це дійсно великий трейдер, зазначу: компанія складається з терміналу і філій зернових складів. Є ще більше дюжини підприємств, що мають статус філіалів в декількох областях.
І ось, всі ці підприємства здійснюють закупівлю зерна у виробника з метою подальшого перепродажу (експорту). При цьому, в ході цілого ряду перевірок встановлено, що відвантаження зерна в пункти накопичення не тільки проводиться без сертифікатів якості обласних державних інспекцій, але і без присутності відповідних співробітників (що є вимогою закону).
Зерно, що зберігається, замисліться, не перевіряється навіть на наявність генетично-модифікованих організмів, не кажучи про інші показники. Ні вхідного і вихідного контролю за кількістю зерна. Зерно зберігається в загальній купі, без поділу на класи.
Фактично, і вхідний і вихідний контроль на складах цієї компанії просто неможливий. Причому, як внутрішній (їх власний), так і зовнішній - з боку державних структур. При цьому, відбувається постійне протистояння керівників філій компанії з контролюючими державними структурами. І до останнього часу це протистояння завжди завершувалося не на користь держави, а на керівництво обласних хлібних інспекцій здійснювався серйозний адміністративний тиск з Києва.
Ось вам і конкретика. Отже, трейдер, декларуючи свою "охайність", насправді, всіляко уникає перевірок, якими намагаються встановити дотримання найсуворіших вимог законодавства у сфері якості зерна, продовжує свій бізнес.
А потім, десь з-за океану лунають обурені голоси споживачів українського зерна. І праві ж споживачі: якість зерна дуже часто не відповідає декларованій. Тільки от до чого тут держава Україна? Адже до останнього часу державні структури взагалі не займалися експортними операціями.
Але, давайте все ж повернемося до визначення понять. Потроху вимальовується портрет українського зернотрейдера. До слова сказати, авторові цього матеріалу вдалося чимало разів брати участь в обговореннях теми зернового ринку і поведінки зернових трейдерів на форумах і в блогах. І одне з найбільш ємних визначень зернотрейдерів після численних дебатів було почерпнуто саме там.
Отже, зернотрейдер - це компанія (може бути дрібною, може бути великою), яка керується головним принципом: вкласти гроші у закупівлю за найдешевшими цінами, вивезти своїм (найманим) транспортом і перепродати або здати на зберігання елеватору і перепродати пізніше.
Основна маса дрібних зернотрейдерів - звичайні спекулянти. І лише кілька десятків великих, мають елеватори, тобто своє зберігання, переробку і ринки збуту - спекулянти великі. Або, сказати інакше - професійні.

Як то кажуть, голос народу....
Від себе варто лише додати, що вони не тільки спекулянти, але, часом (далеко не всі звичайно), ділки з великою домішкою шахрайства. Адже заниження класності зерна, відверте подання неправдивої інформації споживачу і контролюючим органам про якість, приховування іншої важливої інформації про продукцію - саме з цієї опери.
Ось, в принципі, визначення основних опонентів державної політики у сфері зерна. Саме вони роздули нинішній конфлікт, не бажаючи навіть слухати про будь-які зміни правил гри на ринку. Їх все влаштовувало. На ринку зерна за десятиріччя склалася своєрідна монополія великих зернових компаній, як правило, з іноземним капіталом, хоча, звичайно ж, були й винятки. Парадокс, але по суті, це була монополія. Та сама, проти якої так завзято зараз борються трейдери.
Але влітку було оголошено про плани держави злегка підкоригувати наявну ситуацію. Для початку, були введені квоти на експорт зерна, потім з'явився державний оператор, а апофеозом всього стали законопроекти, покликані на законодавчому рівні закріпити ситуацію, при якій всі контролюючі функції переходили б до державному операторові.
Трейдерам не запропонували згортати бізнес в Україні, а лише попросили брати участь у форвардних закупівлях. Це і викликало протистояння.
З боку трейдерів були включені всі можливі ресурси. Впливові міжнародні інституції, включаючи МВФ і Світовий банк, у різній тональності зверталися до українського уряду з вимогами, проханнями і погрозами припинити тиск на нещасних зернотрейдерів.
Усередині країни лобіюванням інтересів зерновиків, що цілком логічно, зайнялися УСПП, УАК і УЗА. Ось витяг з їх останнього звернення: "Український союз промисловців і підприємців (УСПП), Українська аграрна конфедерація (УАК) та Українська зернова асоціація (УЗА) звернулися до Президента України Віктора Януковича, голови Верховної Ради Володимира Литвина і Прем'єр-міністра Миколи Азарова із закликом зупинити руйнування аграрної галузі країни - не допустити ухвалення законопроектів № 8053 і № 8163,спрямованих на монополізацію експорту зернових. Про це йде мова у Відкритому зверненні УСПП, УАК і УЗА до вищого керівництва України, прийнятого за підсумками засідання Економічної ради в УСПП, яке було відправлено керівництву країни".
Чого тільки від лобістів не було чутно за останні місяці: і загрози піти з українського ринку взагалі, і вимоги зупинити руйнування села і всієї аграрної сфери, і, ось тепер - великі прохання до керівництва країни.
Паралельно почалася "партизанська" інформаційна війна. Під виглядом "експертних" коментарів, аналітичних статей і глибокодумних інтерв'ю, зауважу, в досить популярних і дуже недешевих для розміщення виданнях, зернотрейдери наполегливо продовжують гнути свою лінію.
Усвідомлюючи, що аргументовано довести неправоту аграрного блоку уряду в питанні проведення наболілих реформ сільського господарства неможливо, лобісти зернотрейдерів, вихоплюючи слова і дії з контексту, намагаються максимально дискредитувати дії влади за рахунок скрупульозного вивчення окремих структур.
Довгий час із захватом обговорювався оператор, введений державою на ринок – це компанія «Хліб Інвестбуд». У ній трейдерам і журналістам, що їх обслуговують, не подобалося все: закритість, незрозумілість державної частки в корпоративних правах, неясність обертів і перспектив розвитку компанії і багато іншого.
Але, варто було пану Бровді (керівник «Хліб Інвестбуд») дати пару інтерв'ю і провести прес-конференцію, розповівши про компанію, бачення її розвитку і завдання, які стоять перед нею, як тут же посипалися звинувачення в "само піарі" державного оператора.
Що стосується останніх тем обговорення, то, не маючи можливості зачепитися за що-небудь ще, зерновики зробили наголос на... монополізації ринку. І це при тому, що якщо говорити начистоту, то протягом останніх років на зерновому ринку якраз і спостерігалася монополія - великих зернотрейдерів. Ціна на придбання зерна встановлювалася за погодженням. Що, загалом, не заважало окремим "порушникам конвенції" займатися демпінгом, обходячи колег по цеху, що ґав ловили.

Тема монополізації ринку вже достатньо обговорювалася в ЗМІ, тому зупинятися на цитуванні законів недоцільно. Важливі висновки: за нових правил - ніякої монополії. Крім умовної монополії українського сільгоспвиробника, який сам тепер буде визначати вартість своєї продукції.
Очікування прийняття важливих законів обтяжливе для всіх учасників ринку. Але це не заважає рухатися державним структурам. Той же «Хліб Інвестбуд» зайнятий активним перетворенням у життя системи форвардних закупівель. Попереду - весняно-польові роботи і часу на суперечки і розгойдування просто немає.
Трейдери ж, знаходяться в болісному нерозумінні - що ж далі робити? Не вскочиш зараз на підніжку поїзда, і все – "караван пішов". А це означає, що рік, як мінімум, доведеться простояти. І тільки з наступного року можна на щось претендувати. вскочиш - визнаєш свою остаточну поразку в боротьбі проти української державної компанії. А тут ще перші за останні десятиліття «неконтрольовані» перевірки. І відкупитися від інспекцій - жодної можливості, оскільки держава вперше вирішила, чого б це не коштувало, з'ясувати, як насправді йдуть справи з торгівлею зерном, і як багато з феноменальних "інвестицій" в Україні, про що зазначають трейдери, - правда.
Що зробить більшість трейдерів, поки що не ясно. Але, думається, здоровий глузд, бажання залишитися на ринку, а десь і прагматизм разом з усвідомленням того, що все ж таки потрібно піднімати вітчизняного сільгоспвиробника, візьмуть гору. І тоді, запрацює нова і цілком ринкова система відносин, результатом якої буде дуже динамічний розвиток усієї зернової сфери України.


Віктор Солєв
«Українські національні новини»

Вокруг принятия законопроекта № 8163 уже давно кипят нешуточные страсти. По количеству информационных сообщений, комментариев и аналитических статей, данный законопроект может соперничать едва ли не с такими популярными законодательными инициативами, как пенсионная реформа и налоговый кодекс.

Что само по себе могло бы показаться странным, учитывая тот факт, что мы имеем дело даже не с законом, а внесением изменений в Закон Украины «О зерне и рынке зерна в Украине».

Просто вносимые изменения касаются такой интересной сферы, как экспорт зерна по внешнеэкономическим договорам. Сам текст прекрасно вмещается на двух страничках. Но сколько же резонанса вокруг он вызвал.

В чем суть законопроекта? Во-первых, вводится новое определение – государственный оператор по обеспечению экспорта зерна. Но главное, определяется сам принцип экспорта зерна по внешнеэкономическим договорам. Теперь, если сказать проще, зернотрейдеру, необходимо на условиях форвардных закупок на 50% профинансировать производителя. То есть, заплатить наперед половину, в счет приобретения будущего урожая. Да еще и определенной культуры, на которую претендует трейдер.

Следует также отметить, что не смотря на отрицательные выводы Главного научно-экспертного управления, профильный комитет ВР, возглавляемый Григорием Калетником, принял решение поддержать предложенный законопроект и рассмотреть в первом чтении.

Объективна ли критика законопроекта? Ответ на данный вопрос лежит не глубоко, но и не близко. Сначала нужно понять его суть и последствия.

С точки зрения аграрного блока правительства и инициаторов его принятия в парламенте, законопроект в первую очередь защищает интересы сельхозпроизводителей и государства, а не посредников и иностранных трейдеров. Он стимулирует вложение в сельхозпроизводство, в форвардные закупки и в рекультивацию земель.

До этого зернотрейдеры не утруждали себя инвестированием в производство, ограничиваясь вложениями исключительно в свою экономику и экспортную инфраструктуру. Именно они задавали ценовую политику на внутреннем рынке зерна и определяли, сколько будет зарабатывать украинский крестьянин и фермер.

С точки же зрения зернотрейдеров, этот законопроект грубо нарушает их священное право доить украинское село и монопольно властвовать в сфере зернового экспорта, назначая те цены для производителя, которые удобны и выгодны им, зернотрейдерам.
Глубокомысленные комментарии «экспертов» сводятся к одному: завтра на украинском зерновом рынке наступит конец света, поскольку будет установлена государственная монополия.

А зернотрейдеры, как люди с европейским мышлением, поддержанные некоторыми представителями достаточно серьезных американских и европейских институций (за заявлениями которых, в свою очередь, стоят транснациональные корпорации, торгующие, в том числе, и украинским зерном), не хотят государственной монополии.

Вот такая получается дилемма. Вчера монополии не было (просто несколько крупных зернотрейдеров устанавливали, ни с кем не советуясь, свою цену на зерно для производителей), а сегодня вдруг появится.

Но давайте обратимся к нормам предлагаемого законопроекта и вообще украинского законодательства в части монополий. Из сути вносимых изменений следует, что экспорт будет осуществляться как уполномоченным КМУ государственным агентом, так и сельскохозяйственными товаропроизводителями. Которых не три, не пять и даже, не десять тысяч. Так о какой монополии мы говорим? Ведь статьей 27 Хозяйственного кодекса Украины предусмотрено, что монопольным является доминирующее положение субъекта хозяйствования, которое дает ему возможность самостоятельно или с другими субъектами ограничивать конкуренцию на рынке.

Кроме того, в соответствии с частью 2 и частью 3 статьи 12 Закона Украины «О защите экономической конкуренции» монопольным считается положение субъекта, часть которого на рынке товара превышает 35 процентов и он не может доказать, что имеет значительную конкуренцию.

Так еще раз, о какой монополизации рынка можно говорить, если на сегодня даже примерно нельзя определить часть рынка, которую занимает тот или иной экспортер? И, как уже говорилось, игроками рынка станут не только соответствующий государственный агент, но и десятки тысячи сельхозпроизводителей.

И кроме того, задачи уничтожить зернотрейдеров у государства нет. В недавнем интервью, министр Николай Присяжнюк четко определил правила игры: «Законопроект №8163 предлагает разрешить экспортировать зерно непосредственным производителям и трейдерам, которые с помощью механизма форварда профинансируют производителю до 50% стоимости посевов зерновых. Разве это монополия? Зернотрейдеры должны стать финансовым партнером аграриев».

И вот именно в этих словах кроется весь ужас для зернотрейдеров. Им предлагает добровольно-принудительно финансировать украинского сельхозпроизводителя. Давать деньги наперед, выбивая их из оборота, беспокоиться о них, страховать свои риски, невольно беспокоиться за селян, а вдруг, урожая нужного не будет?

На самом деле, законопроект 8163, это серьезнейшая проверка для трейдеров на чистоплотность их действий. Никто никого с рынка не выгоняет и работы не лишает. Но предлагает участвовать наравне с селянами в процессе производства. И заметьте, речь не идет о том, чтобы трейдера и их сотрудники садились за сеялки, трактора и комбайны.

Ну, а если серьезно, то законопроект 8163 по сути, формирует систему, при которой средства потребителей идут к производителям, обеспечивая комфортные условия как для первых, так и для вторых.

Законопроект убирает гипертрофированную спекулятивную составляющую при сделках с украинским зерном, нивелирует «серый» оборот зерна в Украине, обеспечивает возможность получения максимальной прибыли отечественными сельхозпроизводителями, что гарантирует их полное и своевременное обеспечение топливом, качественными удобрениями, стимулирует меры введения эффективных программ по рекультивации земель.

Законопроект обеспечивает все условия для организации эффективного экспорта сельхозпроизводителями, предусматривая работу ассистирующей компании с государственным участием в размере не менее блокирующего пакета при принятии решений. Это заранее снимает вопросы относительно угроз по квотированию или запрету экспорта зерновых, вводит понятные и прозрачные методы работы.

Итак, давайте резюмируем. С принятием законопроекта 8163 украинский рынок зерна изменится. И изменится кардинально. При этом, он не исчезнет, и не мутирует в видимость рынка, что пытаются навязать общественному мнению зернотрейдеры.
Касательно зернотрейдеров, можно предположить, что на смену шоку придет понимание и принятие условий, выписанных, нет, не государством, а уже целой государственной стратегией развития села.

Те, кто захотят проявить принципиальность, просто уйдут с рынка. Но, думается, таких будет меньшинство. Большинство – приспособится и привыкнет к работе в новых условиях.

Да, не будет монопольного положения трейдеров при определении цены. Не будет их безраздельного доминирования. Но будут понятные, прозрачные и четкие правила. Правила, выписанные с одной целью – помочь сельхозпроизводителям выйти на качественно новый уровень работы и жизни.

Серия сообщений "новости":
Часть 1 - Закарпатські депутати від “Фронту Змін” працюватимуть у форматі єдиної команди
Часть 2 - Ужгородські депутати від “Фронту Змін” вивчають проблеми медицини
...
Часть 10 - Р.Бровді: дохід від переробки зерна повинен залишатись в Україні, а не на іноземних млинах
Часть 11 - Форвард: скептики отримають відповідь?
Часть 12 - Страсти по законопроекту №8163, или Битва за урожай
Часть 13 - Роберт Бровди: «Наша задача – изменить отношения между производителем и трейдером»
Часть 14 - Морганы и Рокфеллеры розмовляють по-украински?
...
Часть 38 - Компанія "Хліб Інвестбуд" експортувала за липень-вересень 2011 року близько 450 тис. тон зернових.
Часть 39 - Роберт Бровди: «Наращивание экспорта переработанной продукции – один из наших приоритетов»
Часть 40 - Интервью генерального директора компании "Хлеб Инвестбуд" Р.Бровди порталу «ДЕЛО»

 

Після численних звинувачень, які прозвучали в мас-медіа з приводу непрозорих дій влади у сфері аграрної політики в цілому, і зернового ринку, зокрема, аграрний блок уряду ініціював довгоочікувані перші реальні кроки.

Тобто раніше вони теж робилися. Йдеться і про створення державної зернової корпорації, і про підготовку внесення змін до законодавства України в частині підтримки вітчизняного сільгоспвиробника, і про вимушене обмеження експорту. Але усі ці дії більшості виробникам усе ніяк не могли принести швидкі та відчутні результати.

На фоні ж безперервної хвилі негативу від зернотрейдерів, які передбачали повний занепад села, відсутність експорту та інші біди для України (якщо їх – зернотрейдерів, не залишать у спокої й не дозволять далі “обносити” село, як би їм хотілося), багато хто дійсно почав серйозно замислюватися про майбутнє.

І ось перша з анонсованих програм запущена. Саме та, у можливість реалізації якої трейдери закликали не вірити. Програма форвардних закупівель. Відзначити потрібно і те, що започаткована вона саме “скандальним” підприємством “Хліб Інвестбуд”, яке, по суті, є комерційним крилом державної корпорації (ДПЗКУ).

Для необізнаного, але зацікавленого даним питанням читача, відразу ж зробимо ремарку. Що таке взагалі система Форварда? Якщо коротко, то форвардні закупівлі – це всеосяжне вирішення проблем фінансового забезпечення сільгоспвиробників і гарантія реалізації врожаю.

Тобто у період весняно-польових робіт селяни традиційно стикаються з величезною кількістю проблем абсолютно конкретного, фінансового характеру. Це і перетворює посівну, а потім і збиральну кампанії на “битву за врожай”.

Брак грошей на техніку, запчастини, дизельне пальне, насіння та інше змушувало виробників іти або на уклін до чиновників і вимолювати (часто за відкат) форвардне фінансування з мінімальною інтервенційною фіксованою ціною, яка потім не змінювалася і після збору врожаю, або йти у банк і отримувати кредит під відсоток.

І ось, оголошено про перехід на нові “рейки”. Передбачаючи численні запитання “експертів”, які годуються з «щедрих рук» транснаціональних корпорацій зернотрейдерів, відразу ж пояснимо, чому саме через “Хліб Інвестбуд” буде реалізовуватися вся система форвардних закупівель.

Зрозуміло, така “дрібниця”, як норми законодавства в частині державних закупівель, недовірливих товаришів не задовольнить. Тому наводимо інші аргументи. Є специфіка формування державного інтервенційного фонду. “ХІБ”, фактично, є структурним підрозділом Державної продовольчо-зернової корпорації. І ця компанія, діючи як державний оператор, вже проводила подібні закупівлі і відповідає всім вимогам.

Але головне, навіть не це. Угода з Аграрним фондом не передбачає жодних накруток, комісійних платежів і надбавок на операційні витрати. Тобто на чітко прописану суму, за фіксованою ціною, “ХІБ” повинен поставити абсолютно конкретний обсяг зерна. Про заробіток компанії не йдеться взагалі.

У принципі, чудове поле для критики і питань з боку трейдерів. Перше вже так і напрошується: у патетичній позі хтось повинен запитати: “Невже ви вірите, громадяни, що тут немає ніяких схем відкату?”

І на це питання, на жаль, відповідь можна дати тільки по закінченню хоча б одного сезону функціонування системи форварда. Однак, враховуючи досить потужне лобі зернотрейдерів, напевно, їм буде неважко, використовуючи, у першу чергу, КРУ, з’ясувати: куди і як йшли державні гроші. Тоді й повернемося до цього поки що не поставленого питання.

Що стосується технології фінансування форвардних угод, то вона нескладна і, нарешті, вигідна виробнику. Усе фінансування буде здійснюватися трьома траншами. Перші 50% суми контракту виробник одержить відразу після підписання, таким чином, отримуючи такі необхідні навесні гроші. І матиме їх не у борг.

Наступні 20% надійдуть вже перед жнивами. І це теж гарна підмога, оскільки, це другий період, коли зазвичай настає фінансове голодування на селі. І, нарешті, повний розрахунок відбувається після збору врожаю і його постачання. До того ж, ціна, а це дуже важливо, перераховується на момент поставки.

Механізм зрозумілий, прозорий і, в принципі, дієвий. А те, що “ХІБ” діє як державна структура і підрозділ корпорації, дає можливість внести додаткові стимули та бонуси у цю систему.

Сільгоспвиробники, які уклали форвардні угоди, будуть забезпечуватися мінеральними добривами та пально-мастильними матеріалами за цінами нижче ринкових. Дисконт може становити від 6 до 15 відсотків. А це – чистий заробіток для селянина. Надалі мова буде йти також і про запчастини, і про техніку.

І все ж, незважаючи на, здавалося б, усі переваги вибудованої системи, знайдеться чимало її противників. Ні, не серед селян. Виробникові, якому гроші не потрібні, наявність системи чи її відсутність особливої погоди не зроблять. Але більшості вона буде дуже доречна.

Основна хвиля обурення буде від трейдерів. Де у цій схемі їхні посередницькі послуги? Для них просто немає місця. Тому інформаційних битв буде ще чимало. І основний скептицизм буде пов’язаний із системою контролю.

Розуміючи це, аграрний блок Уряду, ініціюючи систему форварду, передбачив і багаторівневу систему контролю. Весь процес подання заявок, проходження документів, укладання договорів буде забезпечуватися і контролюватися МінАПП, структурами Аграрного фонду і, безпосередньо, підрозділом корпорації “Хліб Інвестбуд”. Щотижня “ХІБ” буде звітувати перед Аграрним фондом і МінАПП про хід виконання форвардних угод, рух коштів і матеріальних цінностей.

Враховуючи, що всі угоди будуть в обов’язковому порядку страхуватися, страхові компанії також матимуть доступ до інформації, щоб уникнути суб’єктивних ризиків. Нарешті будуть відкриті “гарячі лінії”, кожен сигнал про зловживання, бюрократичні зволікання або корупційні пропозиції, буде перевірятися. Реакція має бути миттєвою.

На сьогоднішній день можна вже досить впевнено говорити, що система форвардних закупівель буде функціонувати. Чи буде вона працювати бездоганно – питання відкрите. Як відомо, усе нове у нашій країні приживається складно. Але з упевненістю можна стверджувати одне: без таких кроків, без якісної реформи зернової сфери, елементом якої є і система форвардних закупівель, українське село так і буде животіти у своєму напівколоніальному, напівкріпацькому стані.

Серия сообщений "новости":
Часть 1 - Закарпатські депутати від “Фронту Змін” працюватимуть у форматі єдиної команди
Часть 2 - Ужгородські депутати від “Фронту Змін” вивчають проблеми медицини
...
Часть 9 - Голова "Хліб Інвестбуду": за нами стоїть Уол-стріт
Часть 10 - Р.Бровді: дохід від переробки зерна повинен залишатись в Україні, а не на іноземних млинах
Часть 11 - Форвард: скептики отримають відповідь?
Часть 12 - Страсти по законопроекту №8163, или Битва за урожай
Часть 13 - Роберт Бровди: «Наша задача – изменить отношения между производителем и трейдером»
...
Часть 38 - Компанія "Хліб Інвестбуд" експортувала за липень-вересень 2011 року близько 450 тис. тон зернових.
Часть 39 - Роберт Бровди: «Наращивание экспорта переработанной продукции – один из наших приоритетов»
Часть 40 - Интервью генерального директора компании "Хлеб Инвестбуд" Р.Бровди порталу «ДЕЛО»

Останнім часом навколо теми зернового ринку України розгорнулися неабиякі суперечки, які переросли в конфлікт. Причому, цей конфлікт мав публічне вираження, що вилилося в серію публікацій, викриттів та заяв.

Учасниками конфлікту стали навіть представники ЄБРР, МВФ і СБ, які виступили з пропозицією до українського уряду серйозно замислитися над наслідками, які може мати прийняття змін до Закону «Про державну підтримку сільського господарства в України» (№8053).

У чому ж причина такої жорсткої протидії ініціативам влади в області агропромислової політики? Швидше за все, справа в традиційній (що властиво для нинішньої влади) закритості прийняття вищих управлінських рішень. За останній рік не були дохідливо роз’яснені ні мета, ні мотив різких кроків, зроблених в агропромисловому комплексі.

Поміркуйте самі: створення «Державної продовольчо-зернової корпорації України» (ДПЗКУ); вихід на зерновий ринок компанії «Хлебінвестбуд», яка наполовину належить державі, як повнофункціонального зернотрейдера; введення квотування експорту зернових, що не дало в умовах світового скорочення виробництва зернових вивезти з України все вирощене; підготовка законопроектів (8053, 8163), що стимулюють інвестиції в сільськогосподарське виробництво і ставлять хрест на неконтрольованому експорті...

Хіба мова не йде про послідовну реалізацію державної програми та реформування цілої галузі? Проте, хто потрудився сформулювати цілі і завдання цієї роботи для громадськості? Чому ніхто не розуміє кінцевої інтегральної мети всіх перетворень?

У відповідь - скупі й розрізнені коментарі чиновників різного рівня, і повна відсутність системної роботи в області інформування. І не тому, що інформація секретна або з обмеженим доступом. Принаймні, у нас при спробі з'ясувати деякі стратегічні моменти проведеної політики, будь-яких труднощів не виникло.

Отже, якими посилами керувалися в уряді та міністерстві Аграрної політики при прийнятті доленосних для всього зернового ринку України рішень?

По-перше, це крайня безпорадність українських виробників зерна на тлі багаторічної гегемонії зарубіжних зернотрейдерів. І з цим важко не погодитися. Адже інфраструктура села та рівень виробництва погіршуються з кожним роком. Позначається знос обладнання, відсутність необхідного фінансування. Проблеми виникають з усім необхідним - від дизельного палива, до мінеральних добрив. Парадокс, але при цьому статистика зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією все краще і краще, а агрокомплекс нарощує темпи поставок за кордон.

Інша справа, яка якість українського зерна. Звинувачення України з боку зарубіжних покупців в низькій якості зерна стали вже чимось самим собою зрозумілим. Чому так? Швидше за все, тому, що великі зернотрейдери, роблячи цілком справедливі твердження про величезні інвестиції, насправді фінансували самих себе, але ніяк не українське село. Гроші вкладалися в свою експортну інфраструктуру, в свою логістику, куди завгодно, але тільки не у виробництво. Причому, об'єкти що будуються і розвиваються, належать саме зернотрейдерам. Тому, говорити про мільярдні інвестиції в українську економіку, м'яко кажучи, наївно. Відтак страждає і якість. А всі спроби проконтролювати якість зерна трейдери одразу називали корупцією і тиском на них з боку держави.

У підсумку, у виграші були всі, крім країни і селян, оскільки транснаціональними корпораціями їм відводилася роль безправних виробників, які не мають жодних можливостей впливати на цінову політику на внутрішньому ринку. Держава ж через свої досить мізерні запаси мала можливість лише спостерігати за подіями, та ще й через систему форварду виділяти бюджетні кошти для того, щоб профінансувати весняно-польові роботи. При цьому, в період збирання врожаю майже все заставне зерно викуповувалося трейдерами за чорний нал.

Друга причина, яка спонукала уряд діяти - логічно випливала з першої. Хронічна бідність українського села призвела до закономірного виснаження ґрунтів. Відсутність коштів у виробника призводить до нераціонального використання ґрунтів. У 2008 році мінеральних добрив вносилося 25% від потреби, а на сьогоднішній день повсюдно в Україну вноситься тільки сьома частина необхідних добрив. Органічних добрив також вноситься всього лише 7-ма частина. Засоби захисту рослин вносяться лише на третину від потреби. Ґрунт скрізь виснажується. Не треба мати багату уяву, щоб уявити, що буде через кілька років при збереженні таких підходів.

Низький рівень врожайності посилюється недостатністю технічного забезпечення, що призводить до неякісного виконання основних етапів вирощування і порушення термінів їх проведення. Експерти стверджують, що на етапі збору врожаю кожен рік країна втрачає 10 млн. т. зернових. Україна може вирощувати 80 млн. т. зернових, але не робить цього, тому що кошти вкладаються не у виробництво, а в експортну інфраструктуру трейдерів. Українську землю просто вичавлюють, не рахуючись з її майбутнім.

Нарешті, причина третя. Це повне небажання зернотрейдерів змінювати правила гри і включатися у фінансування виробника. Сама ідея введення системи форвардних закупівель зерна у вітчизняних товаровиробників, на простих і прозорих умовах, покликана забезпечити селян необхідним фінансовим ресурсом, натрапила на люту реакцію не тільки зернотрейдерів, але і їхніх зарубіжних лобістів. Зокрема, директора управління торгового представництва США (USTR) з питань Росії і Євразії Бетсі Хефнер.

У своїй заяві вона піддала різкій критиці ідею залучати зернотрейдерів до фінансування посівної шляхом форвардних закупівель. Що ще раз продемонструвало неготовність іноземних трейдерів до довгострокової та системної співпраці з українськими сільгоспвиробниками.

Розглянувши низку варіантів, у тому числі, проаналізувавши досвід таких поважних організацій, як Товарна кредитна корпорація в США, Рада по пшениці в Канаді та Австралії, які відстоюють інтереси своїх товаровиробників, Мінагропрод прийняв ряд стратегічних рішень. З його ініціативи були введені квоти по експорту зернових. Вкрай непопулярний у середовищі зернотрейдерів крок, відразу ж відкинув їх від свободи маневрів.

Ні форсований продаж зерна, ні організація штучних зернових криз не могли бути розглянуті в якості можливих технологій протидії державі. Фактично, в руках уряду виявилася ініціатива, після якої можна було планово підходити до решти реформ галузі.

У рамках реалізації стратегії, серйозна увага приділялася створенню умов для виведення на ринки вітчизняних товаровиробників. Потрібен був новий механізм. І він був знайдений за рахунок створення державного оператора, який одночасно був би і трейдером, і працював би за схемами передекспортного та експортного фінансування.

У підсумку, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 року № 764 на базі майна державних підприємств зернового сектора економіки була створена «Державна продовольчо-зернова корпорація Україні» (ДПЗКУ).

Корпорацію відразу ж охрестили «монстром», «монополістом» та іншими епітетами. Насправді, позначилася відсутність інформації про корпорацію. А невідомість завжди лякає і породжує домисли.

Організаційна структура Держкорпорації являє собою вертикально-інтегрований холдинг в аграрному секторі економіки. Власне Держкорпорація є управляючою компанією холдингу зі стратегічними функціями.

З метою організації та контролю виробничої, товарної, логістичної і збутової сфер маркетингу зерна створюється транспортно-експедиторська компанія, компанія з матеріально-технічного забезпечення сільгоспвиробників, компанія з фумігації та знезараження, машино-технологічних станцій.

На сьогоднішній день, ДПЗКУ - це 47 підприємств, що входять до її складу на правах відокремлених підрозділів - філій. Підприємства мають потужності з одноразового зберігання зернових і технічних культур в обсязі понад 4 млн. тонн (більше 15% від всіх потужностей сертифікованих зерносховищ в Україні). Корпорація є найбільшим в Україні оператором потужностей зі зберігання зерна.

Збільшення потужностей зі зберігання, перевалки та переробці, а також поліпшення якості послуг, що надаються зерносховищами і якості продукції, що випускається (борошно, крупи, комбікорми) комбінатами хлібопродуктів Держкорпорації буде здійснюватися за рахунок ряду інвестиційних програм Держкорпорації.

Таким чином, приблизно ясно, що з себе представляє ДПЗКУ. Поки ж, у планах продовольчо-зерновоїй корпорації - асистування українським товаровиробникам на всіх етапах виробництва зерна - від забезпечення їх паливом і добривами за оптовими цінами на етапі посіву - до допомоги в збиранні, зберіганні та продажу зернових.

На думку керівництва агропромислового блоку уряду, за допомогою потенціалу Державної продовольчо-зерновий корпорації Україні, виробники самі здатні вийти на зовнішні ринки, самостійно формувати оптимальні умови для забезпечення продовольчої безпеки держави.

Це забезпечить можливість отримання максимального прибутку вітчизняними сільгоспвиробниками, створить всі умови для інвестування у виробництво сільськогосподарської продукції, прибере гіпертрофовану спекулятивну складову при угодах з українським зерном, нівелює «сірий» оборот зерна в Україну - з тіні вийде близько 4 млн тонн зерна в рік, яке трейдери закуповували за готівку.

Єдино чого не вистачало для завершення будівництва системи, - це прийняття рішень на законодавчому рівні. І остаточне визначення всіх правил гри. І тут почалося найцікавіше. Так як заблокувати законодавчу ініціативу в принципі неможливо, зарубіжні та вітчизняні трейдери об'єднали зусилля в інформаційній війні і дрібному саботажі на середньому управлінському чиновницькому рівні. Преса та Інтернет замайоріли численними виступами та коментарями експертів різного рівня.

Підготовлені законопроекти, особливо 8163, натрапили на настільки шалений опір, що можна було подумати про, як мінімум, підготовку до скасування Конституції як такої. Але і це ще не все, на бік «повсталих» несподівано стало Головне науково-експертне управління апарату Верховної Ради, «зарубавши» законопроект, у своїх висновках закликавши відхилити його.

Риторика експертів управління, чомусь дивно збіглася з позицією зернотрейдерів. Звичайно ж, можна говорити про здоровий глузд апаратників ВР. Але з іншого боку, до тих пір, поки не проведеш хоча б поверхневий самостійний аналіз і запропонованого законопроекту (він дуже невеликий), та висновків експертів ГНЕУ, багато чого залишається незрозумілим.

Зізнаємося, багато питань залишилось навіть після цього аналізу, але деякі крапки все ж варто розставити відразу.

І «незалежні» експерти, і експерти ВР в унісон говорять про монополізацію ринку. Але чому до уваги не беруться положення (особливо законопроекту 8053), що експорт буде здійснюватися як уповноваженим КМУ державним агентом, так і сільськогосподарськими товаровиробниками? А це вже не монополія.

Дуже не хочеться заглиблюватися в юридичні нетрі, але без цитування статей тут не обійтися. Отже, статтею 27 Господарського кодексу України передбачено, що монопольним є домінуюче становище суб'єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або з іншими суб'єктами обмежувати конкуренцію на ринку.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», суб'єкт займає монопольне становище на ринку, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента або такий суб'єкт не відчуває конкуренції, з причини обмеження доступу інших суб'єктів господарювання у питаннях придбання сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів...

Відповідно до частини 2 та частини 3 статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» монопольним вважається становище суб'єкта, частина якого на ринку товарів перевищує 35 відсотків і він не може довести, що має значну конкуренцію.

То про яку монополізації ринку можна говорити, якщо на сьогодні навіть приблизно не можна визначити частину ринку, яку займає той чи інший експортер? І, як уже говорилося, гравцями ринку стануть не тільки відповідний державний агент, а й тисячі виробників.

Порівняйте - зараз експортує десяток-другий транснаціональних компаній. А держава пропонує реальну допомогу в організації експортних операцій 88 тисячам вітчизняних виробників. Відчуваєте різницю в цифрах? Розумієте занепокоєння іноземних трейдерів?

Що ж стосується серії заяв вітчизняних і зарубіжних експертів про те, що ухвалення вже згаданих законопроектів і введення на ринок державного гравця надасть вкрай негативний вплив на інвестиційний клімат в Україні, то ці «страшилки» навряд чи мають щось схоже з реальністю.

Зокрема, сьогодні створено всі можливості для колосальних грошових вливань в сільське господарство України - після ознайомлення з концепцією більше 10 найбільших міжнародних фінансових інституцій готові інвестувати в Україну гроші.

У свою чергу, наділення сільгоспвиробників грошовими коштами гарантує їх повне і своєчасне забезпечення паливом, якісними добривами, стимулює заходи введення ефективних програм по рекультивації земель.

Звичайно ж, інформаційна війна швидко не припиниться. Так просто зернотрейдери не приймуть нові правила. Але якщо Україна бажає стати повноцінним гравцем на світовому зерновому ринку, якісно посилити свої позиції і забезпечити власну продовольчу безпеку, зміни неминучі. І чим швидше вони відбудуться і утвердяться нові правила гри, тим краще для всіх. Адже Україна - країна з величезним сільськогосподарським потенціалом. Що дивного в тому, що вона хоче його використовувати з максимальною ефективністю - за допомогою своїх сільгоспвиробників?

Минулого тижня в Україні офіційно й повномасштабно розпочалася процедура укладання форвардних угод з сільгосппідприємствами - виробниками продовольства. Збулося те, чого чекали селяни і у що мало вірили приватні трейдери, впевнені, буцімто працювати в Україні на довірі і вкладати кошти у ще не вирощений врожай – щонайменше недалекоглядно. Куди зручніше бачити цей врожай вже у коморі, а краще – на судні, що відпливає за кордон, забезпечуючи трейдеру суттєві доходи.

Та цього року помилуватися приємними картинками доведеться не тільки, а можливо й не стільки, приватним торговцям. Організація форвардних закупівель дозволить передусім державі повністю забезпечити інтервенційний фонд широким асортиментом продовольства, а також долучитися до прибуткових торгових операцій з зерном, як всередині країни так і за її межами. І це ще не все.

Про користь й можливості запровадженого форварду УНН розповів генеральний директор ТОВ “Хліб Інвестбуд” Роберт Бровді.

- Пане Роберту, тож як організовано сам механізм форвардних закупівель?

- Схема проста й ефективна. Передбачається, що оплата зерна відбуватиметься у три етапи. Перший транш у розмірі 50% від мінімальної інтервенційної ціни зерна, яка регламентується наказами Мінагропроду та постановою КМУ, виробник отримає одразу після укладання форвардної угоди. Другий транш – 20% вартості зерна – буде перераховано по мірі росту культури. Решта 30% буде оплачена за результатами зібраного врожаю і відправки його на сертифіковані склади, розташовані по всій країні.

Це дуже зручний і вигідний для аграріїв механізм, який дає змогу отримати фінансову підтримку на ключових стадіях вирощування врожаю. Зверніть також увагу, що це не кредитні ресурси. За них виробнику не доведеться сплачувати відсотки. А вони зараз досить немалі. Так, у січні середня банківська ставка за кредитами сільгосппідприємствам становила 15,8% у гривні та 11,6% в іноземній валюті.

- Звучала інформація, що підписанти форвардних угод матимуть додаткові преференції – зокрема щодо забезпечення пальним й добривами. Це правда?

Так. Завдяки урядовим зусиллям і підписаним меморандумам, у нас заявилися можливості при виплаті першого 50%-го траншу забезпечити сільгоспвиробників добривами й паливом за пільговими цінами.

Ціна тонни “пільгової” селітри становитиме 2815 гривень при середній ціні по Україні від 3200-3500 грн. Так само ми домовилися з постачальниками палива. Державне підприємство концерну Укргазвидобування надало можливість придбати за пільговими цінами достатню для забезпечення форварда кількість дизельного палива і низькооктанового бензину.

- Чи передбачений якійсь механізм контролю використання палива й добрив – аби запобігти спекуляціям та перепродажу "пільгової" селітри чи дизелю?

- Звичайно. Сільгоспвиробнику можна отримати за пільговою ціною ту кількість селітри, яка прямо залежить від обсягу законтрактованого форварда. Що мається на увазі? Сільгоспвиробник, який уклав з нами контракт на постачання, приміром, 10 тисяч тонн зерна того чи іншого класу за результатами поданих документів повинен мати у своєму розпорядженні близько 3 тисяч гектарів землі. Аби забезпечити такий обсяг врожаю на такій кількості земель, необхідно на кожен гектар вкласти приблизно 300 кілограм добрив навесні та влітку. Ми допускаємо навіть 350 кілограм. Виходячи з розрахунку, отримуємо: зобов'язання поставити 10 тисяч тонн зерна передбачає можливість за рахунок першого 50%-го траншу викупити за пільговими цінами 900-1000 тонн пільгової селітри. Таким чином, ми виключаємо можливості спекуляції і перепродажу добрива на ринку.

Що стосується палива, то тут схема така сама. Щоправда, в цій частині в справу вступають ще і заявки від обладміністрацій, озвучені в спеціальному розпорядженні Мінагропроду. Жодного літра палива і жодного кілограма пільгової селітри на вільний ринок не надійде.

- Ви назвали ціну добрив, а чи відома сьогодні ціна зерна, за якою буде формуватися державний інтервенційний фонд?

- Так. Обсяги та ціни форвардних операцій заздалегідь прораховані. Згідно з угодою, підписаною 4 березня 2011 року, ТОВ "Хліб Інвестбуд" у статусі єдиного виконавця здійснюватиме поставку зерна для Аграрного фонду на умовах форвардних закупівель. Ціна угоди складає понад 1,55 млрд. грн.

Угодою передбачено поставити Аграрному фонду пшениці м'якої 2-4 класу (понад 786 тис. тон), жита 1-3 класу (99 тис. тон.) і гречки (10 тис. тон). Отже, загальний обсяг складатиме до 895 тис. тон. Зазначені зернові підуть виключно на формування державного інтервенційного фонду, який використовується для товарних інтервенцій на внутрішньому продовольчому ринку з метою забезпечення цінової стабільності.

Згідно законодавства, закупівля проводитиметься за мінімальними інтервенційними цінами для відповідного маркетингового періоду. На даний момент наказом Мінагропроду від 10 лютого встановлено наступний ціновий діапазон в залежності від класу: на пшеницю – від 1612 до 1792 грн за тонну, на жито – від 1447 до 1582 грн за тонну, на гречку –6750 грн за тонну.

Форвардні операції, як такі, проходять вже протягом тижня. Чи можна говорити про те, чи популярні вони?
Ажіотаж на участь у цій програмі настільки великий, що я думаю, ми повністю протягом календарного місяця закриємо її. Виходячи з попиту і обмеженості коштів, а також бажання не допустити зловживань, ми вчинили так - розділили країну на 25 територіальних частин залежно від кількості родючих земель. Всі регіональні відділення Агрофонду і "Хліб Інвестбуду" отримали плани фінансування форварду з перевагою для пулів дрібних виробників перед одним великим.

- А де гарантії виконання форварду з боку, приміром, виробника?

- Контроль здійснюватиметься на декількох рівнях. Державні кошти, міндобрива, пальне та інші форвардні преференції отримають виключно виробники. Про посередників, трейдерів чи спекулянтів апріорі не може бути мови. Весь процес подачі заявок, проходження документів, укладення і виконання угод буде синхронно забезпечуватися та контролюватися державними органами, структурами Аграрного фонду і підрозділами "Хліб Інвестбуду". До речі, угодою з Аграрним фондом передбачено щотижневе звітування про хід виконання форвардних угод, рух коштів і матеріальних цінностей.

Спостережні функції виконуватимуть і страхові компанії. Вони теж зацікавлені у чесності процесу, адже вони відповідатимуть своїми коштами. Страхування передбачено як обов'язкова процедура форварда і здійснюється за допомогою програм пулу страхових компаній, відібраних не стільки за популярністю, скільки за фінансовими можливостями страхування, широтою мережі філій та ефективним іноземним перестрахуванням. Страхові внески будуть здійснені коштами сільгоспвиробника, отриманими в рамках 50%-го траншу по форварду.

Крім того, ми відкрили спеціальні "гарячі лінії", з допомогою яких фіксуватимемо всі факти зловживань, бюрократичної тяганини чи корупційних домагань. Запевняю, на кожний такий факт буде жорстка і принципова реакція. Ми володіємо усім необхідним, щоб якісно і повноцінно виконати форвардну програму.

- Вам доволі часто закидають той факт, що "Хліб Інвестбуд" – структура з непрозорою структурою капіталу. Крім того, не всім подобається, що саме "Хліб Інвестбуд" виконує програму форварду за принципом одного учасника. Як можете все це прокоментувати?

- Структура капіталу нашої компанії дійсно стала приводом для дискусій. Щоправда з незрозумілих причин. Більше того, час від часу зустрічаються в пресі різні інтерпретації можливих відповідей, в яких фігурують прізвища і міністра АПК, і навіть прем'єр-міністра Росії.

Я відповім просто: "Хліб Інвестбуд" - це структурний підрозділ Державної продовольчо-зерновий корпорації. Свою закупівельну діяльність компанія здійснює в рамках законодавства про державні закупівлі. Внаслідок цього присутність держави у ній на рівні або більше 50% передбачає здійснення закупівель виключно за тендерними процедурами. Отже, частка державної присутності в компанії становить 49%. У складі решти засновників нашої компанії - провідні фінансово-інвестиційні інституції світу та афілійовані ними структури, більшість з яких знаходяться в тому числі і на Wall-street. Озвучувати назви цих структур мені не дозволяє підписана угода про нерозголошення.

Разом з тим, ціною входження в структуру "Хліб Інвестбуду" є ті інвестиції, які вносяться для здійснення господарської діяльності. За плечима нашої компанії тільки в цьому році близько двох мільйонів тонн реалізованої продукції - в тому числі на експорт і за міжурядовими угодами. Компанія для комерційної діяльності не використовує жодної гривні державних коштів. Виключно інвестиційні та кредитні ресурси, під які озвучуємо конкретні програми фінансування української економіки. У цьому році обсяг такого інвестування склав 250 млн. доларів. Це початкові інвестиційні цифри, за допомогою яких "Хліб Інвестбуд" здійснює виконання контрактів із зовнішньоекономічної діяльності та всередині країни. У наступному маркетинговому році ця цифра складе 3 млрд. доларів США. При цьому буде забезпечено комплексний підхід – не просто торгівля, а власні форвардні програми, інвестування у зберігання та переробку зернових.

- І все ж таки. Чому "Хліб Інвестбуд" і чому процедура закупки в одного учасника?

- По-перше, це чітко обґрунтовано нормами законодавства про державні закупівлі, а також специфікою та термінами формування державного інтервенційного фонду. По-друге, "Хліб Інвестбуд", повторюся, є структурним підрозділом Державної продовольчо-зернової корпорації України. По-третє, компанія як державний оператор уже успішно проводила подібні закупівлі і відповідає встановленим вимогам. По-четверте, угода з Аграрним фондом не передбачає жодних "накруток", комісійних і навіть надбавок на операційні витрати. На чітко прописану суму "Хліб Інвестбуд" має поставити за визначеною ціною конкретний обсяг зерна. Крапка. Жодного комерційного заробітку. А тепер скажіть, чи багато можна знайти структур, готових працювати з нульовою рентабельністю і виконувати при цьому настільки масштабні завдання?

- Чи правильно я розумію, що “нульова рентабельність” – це особливість програми саме державного форварду за бюджетні кошти. Тобто на закупках до Аграрного фонду ви не заробляєте ні копійки?

- Абсолютно вірно.

- Що ж тоді приносить вам дохід?

- Комерційна діяльність. Наш основний профіль - інвестиційно-будівельний. Наше завдання - здійснювати модернізацію існуючих 36 переробних підприємств, модернізацію портових потужностей, що належать ДПЗКУ. У планах - інтеграція в процес вирощування продукції.

Одна зі складових діяльності компанії - переробка борошна та його експорт. Коли до нас, приміром, приїжджають з проханнями купити мільйон тонн зерна, ми відповідаємо, що готові продати 200 тисяч тонн зерна і 200 тисяч тонн борошна, тому що дохід від переробки зерна повинен залишатись в Україні, а не на іноземних млинах.

Хочу сказати, що у своїй комерційній діяльності ми оперуємо реальними інвестиційними коштами, які надходять до виробника. Окрім програми форварду в рамках бюджетних асигнувань, ми проводимо форвардні операції за рахунок інвестиційних коштів. Обсяг таких операцій – 2 мільярди гривень.

- Ви згадали про досвід роботи на ринку – і внутрішньому, і зовнішньому. Цього маркетингового року у вас були декілька напрямків роботи – по міждержавних угодах і по реалізації зернових в рамках отриманих квот. Можете навести хоча б якісь деталі: як продалось зерно, куди воно пішло?

- Що стосується міждержавних угод, то вони здійснюються поза квотним обмеженням, в рамках угод про вільну торгівлю. На сьогоднішній день в активній фазі здійснення міжурядових договорів з шістьма країнами: Вірменією, Грузією, Азербайджаном, Узбекистаном, Росією і Білорусією. Це ті країни, які потребують нашої продукції. По всіх країнах здійснюється поставка - як на державних операторів так і на структури, визначені урядами цих країн.

В рамках розподілу ми отримали квот на 200 тисяч тонн пшениці та понад 500 тисяч тонн кукурудзи. Вже відвантажені й поставлені близько 60% зернових. Залишок 40% на балансі "Хліб Інвестбуду" (більше 300 тисяч зернових) буде відвантажено в плановому режимі згідно контрактів, логістичних і портових можливостей. Адже наші обсяги зерна розміщені по всій території України, тому і працюємо з 750 сертифікованими елеваторами по всіх регіонах.

У рамках згаданих поставок ми продаємо продукцію в такі країни як Туреччина, Єгипет, Іспанія тощо. Підкреслюю, що мова йде саме про пул кінцевих споживачів – а не трейдерів, що займаються перепродажем українського зерна. Важливо зазначити, що названі країни – це традиційні споживачі вітчизняного зерна, які до цього отримували його через трейдерів-посередників, а нині – за прямими цінами.

- Повертаючись до теми форварду, не можу не запитати головного: Ви особисто як оцінюєте сам факт наявності форварду та цінності цього процесу в Україні?

- Як керівник компанії-виконавця державної програми і активного учасника зернового ринку відповім просто: це нова культура відносин з товаровиробником. На жаль, ця культура не була поширена в Україні, та на щастя сьогодні є можливості її запроваджувати. І це однозначно позитивна тенденція.

Джерело:  УНН

Серия сообщений "политика":
Часть 1 - «Фронт Змін» готовий протистояти фальсифікаціям у день виборів 31 жовтня
Часть 2 - "Фронт Перемен" - за честный выбор!
...
Часть 13 - Ужгородські депутати від “Фронту Змін” вивчають проблеми медицини
Часть 14 - В Закарпатському “Фронті Змін” збирають пропозиції щодо вдосконалення Податкового кодексу
Часть 15 - Р.Бровді: дохід від переробки зерна повинен залишатись в Україні, а не на іноземних млинах
Часть 16 - Роберт Бровди: «Будущее закарпатского «Фронта Змін» в надежных руках»

Серия сообщений "новости":
Часть 1 - Закарпатські депутати від “Фронту Змін” працюватимуть у форматі єдиної команди
Часть 2 - Ужгородські депутати від “Фронту Змін” вивчають проблеми медицини
...
Часть 8 - Інтерв’ю Роберта Бровді про форвардну програму
Часть 9 - Голова "Хліб Інвестбуду": за нами стоїть Уол-стріт
Часть 10 - Р.Бровді: дохід від переробки зерна повинен залишатись в Україні, а не на іноземних млинах
Часть 11 - Форвард: скептики отримають відповідь?
Часть 12 - Страсти по законопроекту №8163, или Битва за урожай
...
Часть 38 - Компанія "Хліб Інвестбуд" експортувала за липень-вересень 2011 року близько 450 тис. тон зернових.
Часть 39 - Роберт Бровди: «Наращивание экспорта переработанной продукции – один из наших приоритетов»
Часть 40 - Интервью генерального директора компании "Хлеб Инвестбуд" Р.Бровди порталу «ДЕЛО»