Настроение сейчас - La! La! La! LA!, la-la-la la!

Зараз той момент, коли я усвідомив, що облазив пів-України.

Я був у Крижоплі...

Нарешті випала можливість, точніше причина відвідати Одесу. І все по повній - море, Привоз, вино. одесити, бухло... Ну і Одеса. Все новіша і новіша, точніше старіша і старіша.

Все вийшло вдало. Ми опинилися в Одесі вже о третій, на Привозі... і потім у заданому порядку. Одеса порадувала різницею температури у 10 градусів.  В Одесі стільки всього зосереджено, що годі намагатися складати списки... Від Перлини, через Китайчика, до Моря...

Саме там до нас приєднався Восьминіжок.

Потім Ми прицілились на Івано-Франківськ.

І ось ми сіли в електричку, яка потім виявилася експресом. У вікні цієї електрички показували арт-кіно

Фільм перший.

Після сонячної Одеси, ми рухалися на Північ(пізніше на Півн-Зах). Ставало похмуро. Ми їхали селами, і десь діти грали в футбол. Імпровізований майданчик з двома воротами, дітьми і м'ячем. Діти бігають в старих светрах і шапках, і тут голкіпер обігрує воротаря, і вся юрба гравців(захисників, півзахисників, нападаючих та інших) ділиться на половину і одна з них починає кричати і стрибати, піднявши руки догори. Кінець.

Наступний.

без людей стоять будиночки сільські. На якомусь приміщені зі старої червоної брудної цегли, на даху всілася купа ворон... Одночасно в небі декілька зграй ворон. А посеред села Синіє будинок...

Кінцевий.

Їдучи, ми спостерігали купу пейзажів, описувати які можна в путівних замітках, всі картинки залишилися в голові. Рекламна пауза закінчується і ми під'їжджаємо до наступної станції... Станція ще не станція, тому що ми ще не доїхали. Біля залу очікування, на газоні стоїть три собаки. Однин нюхає землю, друга - найвищий, дивиться в сторону виходу із зали... А третій подивилася в іншу сторону.

Ми в'їхали і ручку проектора закрутили...  

Сімейні проблеми і зайва стурбованість відволікають... Я довго не писав, прийшли скарги:)

Сидячи в пузатій хаті за пивом(Оболонь преміум (Чого це всім оболонь так почала подобатись?)---> Зіберта Біле, розливне) зі знайомим із Сімферополя, я обговорював вірогідність моєї поїздки в Коктебель через три години... Відписуючись своїм недовбитим телефоном, що не знаю чи поїду, всім цікавлючимся.

Маю дурну звичку мати плани на свої можливі перспективи... Це не стосувалося вірогідності моєї поїздки, але саме неї стосувалося... Я розраховував на потяг, розраховував на Одесу і на художницю.

:)

Міг би іще покластися Волю Кабель) Здорово, що все трапляється не так, як плануєш. головне не планувати чогось занадто хорошого. На диво, потяг не розчарував в плані комфорту - я не замерз на другій поличці, мене не продула і я не захворів... По прибутті, мої баришні послали мене купувати квитки на автобус до Коктебеля, так як я швидко бігаю, запропонував цю ідею і знаю, де каса. З задачею я справився... не до кінця. Я купив 4 білети, замість 5, бо ми всі ночували в одному купе плацкарту і я протупив словом. Після пікнічку в предвокзальній алеї, ми пішли на автобус, де злий татарин(вони не всі такі) довго мене не пускав, потім, коли я почав помічати інших зайців, яких цей Мозай понабирав, сказав іти до шлакбауму... Якось непомітно тривала дорога до Коктебеля, пам'ятаю, що я перший в автобусі(крім мабуть татарина) побачив море...

Всі вулиці були заповнені добрими і не до кінця, людьми, з хорошим настроєм... То там, то там звучала хороша музика. Першим розчаруванням стала сцена, біля будинку Волошина, де за фан-зоною(850грн), нічо не було чутно, навіть Тамару Гварцителі. Потім страшна неорганізованість всіх... Зірвалася єдина,  як виявилось, моя можливість посидіти в колі з гітарами, поспівати пісень. Рятунком, як не дивно виявився Джаз.

--нівкого нема питань, чому я його шоколадним виділив?--

Фестиваль для мене виявися цілеспрямованим тинанням по Коктебелю вдень, двома літрами портвейну, трохи рому з колою та трьома порціями морозива і...

"Тьолкі", як назвали їх мої ображені баришні, виявилися дещо непередбачуванішими, ніж я планував... Всі мої пориви попити рому в прекрасній компанії леопольд_шмютцлер, і не знаю якій компанії Леопольда, пішли нанівець не без допомоги "тьолок"... Кінець-кінцем, я багато чого не розумів, і багато разів пересвідчувався, що розраховувати на будь-яку прогнозовану поведінку фімейлів нізя...

Тим не менше, Фестиваль переміг... Я насолодився атмосферою, музикою і Коктебелєм. Ще горами Планерська і любов'ю... Має ж якось виправдовуватись пацифік на всю спину...

П.Б. Дізнавшись за годину до виїзду, що я їду в Коктебель, я не зміг придбати квиток назад. Вибиратись з фестивалю, заради квитка теж не збирався, тож в понеділок було заплановано їхати звідти... Як тільки закінчився фестиваль, почалася злива. Натягнувши шапку-гандонку і вуха, я попрощався зі своїми баришнями, і відправився.

Extreme ways(Мобі, хто не знає), грало... Перша ж машина, яку я стопив, зупинилася - молодий водій тюнінгованого мерседесу, сказав, що мені в іншу сторону, через Насипне... :) Я пішов в іншу сторону, і вийшовши з Коктебеля, трохи не дійшовши до арки Страна Коньяков, підсів в Жигулі, на останній пісні Мобі, яке підкинуло мене до Насипного. Там грало щось з 80-90х... На дорозі в напрямку Сімферополя стояла людина в дощовику, сказав, що стоїть уже годину і жодна паскуда не зупиняється... Я відповів - значить зупиниться хороша людина... Тільки я хотів спитати його ім'я, як зупинився Ланус... Два коротко стрижених гражданіна сиділи на передньому сидінні, водій стверджував, що він на Сімферополь... В навушниках БГ розповідав казку про Івана і Данілу, і у мене сів акумулятор.

В Сімферополі я зустрівся з гончарем Ілоною, яка посадила мене на потяг... Десь так...

П.П.Б. О четвертій ранку наступного дня, я гуляв під дощем з отруєним шлунком по Харкову, і о 13ій був дома...

В Києві.

П.П.П.Б. Радий, нарешті зустрічі з Duvna_tvarunaBurenka.