В колонках играет - Max Richter
Настроение сейчас - та самая, депрессия

 Ех, і нафіга я взагалі живу… Марно витрачаю ту можливість, яку б прекрасно могли б використати інші люди. Може це і не дар, але дійсно прекрасна можливість, щоб осягнути весь спектр прекрасного навколо, виявити всі свої можливості і не зламатися, пройти до мети й її досягнути.

А що ж я роблю. Нічого. Сижу, роблю лаби, слухаю музику, вчуся в дурному універі, дивлюся фільми, граю в ігри. Все забираю та забираю, нічого не віддаю, нічого… Вже взагалі став отшельником, не спілкуюся майже, не заводжу нових друзів, зціпився коренями за свій улюблений dark ambient і чекаю власної смерті, хвороби приймаю з посмішкою і радісно, біль в серці, як нове життя. Хочу переродитися. Будь ким, але не таким як зараз. Я гноблю статус людини, зневажаю ціну свого життя і можливостей. Треба щось дійсно робити толкове, або ж приймати цю смерть.

Цінувати себе потрібно, але зараз вже пізно. занадто пізно...