В колонках играет - Metallica - Whiskey In The Jar

Настроение сейчас - сонне, але хороше

 

 

Я люблю собак більше будь яких створінь на Землі. Я ніколи не відчувала такої абсолютної любові до такого типу істот як людина, наприклад. Ніколи я не бачила в людських очах стільки добра, стільки готовності ЛЮБИТИ. Я ніколи раніше не думала, що коли на вулиці до мого коліна притулить свою голову песик, на очі набіжать сльози. Тому що бажання любити і бути хоч трошки улюбленим, потрібним, настільки сильне, живе в цих відкритих безпритульних серцях. І вони завжди, завжди любитимуть тебе більше всього, будуть вірні до кінця життя, вивчатимуть кожен твій рух, слово, інтонацію. Ці істоти завжди впізнаватимуть тебе ще здалеку на вулиці і радісно бігтимуть назустріч, висолопивши рожевого язика. Ці істоти цінують кожен доторк. Вони спулікуються очима. Не вміють говорити - а це і не потрібно. Я ось тільки тепер розумію, чому собаки не розмовляють. Вони не потребують слів, щоб виражати емоції, щоб дати зрозуміти свій настрій. Вони ніколи-ніколи в житті не зрадять, їм взагалі невідомо щось протилежне щирості. А ще, вони вміють посміхатись. Правда-правда. Просто потрібно зуміти побачити цю посмішку, розрізнити її. В очах цих істот народжується добро і розходиться по світу. І людям необхідно повчитися. Людям далеко до цього. Якщо і є на світі добро, то знайти його можна в теплих собачих очах.