Червонi маки, бiле полотно
I рук тепло, i cмуток, i чeкання,
Мiй рiдний край, моя земля, село,
Хатина, щепи, роси, сподiвання...
Рушник на щастя ти менi дала,
А в нiм - твоє святе благословiння,
Як зараз бачу котиться сльоза,
I проростає паросток з нaсiння.
Я пiдiймаюсь, живить той рушник,
В хвилини смутку, болi, навiть втрати,
Але втрачати, мамо, я не звик...
Хоча поволi треба вже звикати.
Як джерело рушник для мене твiй,
Ковток води, що захистить у спеку
I ниску роздумiв з надiями i мрiй,
В реальнiсть перетворю недалеку.
Рушник вiд мами - чудо-оберiг,
Ви бережiть тепло його незгасне,
Не зупинити часу дикий бiг,
Та повертайте, дiти, в дiм свiй вчасно.
Там вас чекають, моляться i ждуть,
Червонi маки, приведуть до хати
I квiти на подвip`ї проростуть
I ненька вийде до ворiт стрiчати.
Батькiвський сад i гостроверхий дах,
Впаду до долу, привiтаю матiр
I де б не був я у чужих свiтах -
завжди до дому буду повертати.
Червонi маки, бiле полотно
I рук тепло, i cмуток, i чeкання,
Мiй рiдний край, моя земля, село,
Хатина, щепи, роси, сподiвання...
