Полтавщина і піраміди |
Двоповерховий палац у класичному стилі, зведений у кінці 18 – на початку 19 ст. на жаль згорів. Замість нього в 1838 році було збудовано двоповерховий палац стилі необароко. Його автором був відомий архітектор Євген Іванович Червинський – учень видатного архітектора К.А. Тона, автора проекту церкви Христа Спасителя в Москві. У будівлі палацу Євген Червинський творчо реалізував ідею відродження національного стилю.
В середині 19 століття маєток у Березовій Рудці належав братам Закревським: Віктору, Михайлу і Платону. Із Віктором Закревським на балу у Мойсівці якось познайомився Тарас Шевченко. Вони тісно потоваришували, тому у маєтку в Березовій Рудці Кобзар бував, як мінімум, тричі. Разом із поетом тут бував його друг – бідолага Яків де Бальмен.
Віктор Олексійович Закревський відрізнявся доброзичливістю, людяним ставленням до кріпаків, за що рідні називали його «Infant Terrible». Вершиною його добродушної вдачі став цивільний шлюб з простою селянкою.
Віктор та Михайло Закревські були своєрідними українофілами (своєрідність полягала у тому, що українців найчастіше вони називали малоросами). Вони навіть організували невеликий гурток – „Общество мочемордия”, в якому влаштовували літературні читання та обговорювали ситуацію в державі. А от Платон Закревський був іншою людиною – затятим кріпосником, який не цурався особисто шмагати селян. Його Шевченко не любив... Існує легенда, що Тарас був глибоко закоханий у молоду дружину Платона Ганну. Від нього, нібито, Ганна народила дочку, яку Платон відмовився визнавати своєю (хоча своєю не визнав її і Шевченко).
Гнат Платонович Закревський закінчив у 1861 р. Імператорське училище правознавства
Гнат Платонович був членом масонської ложі. Під цим впливом він у сімейному маєтку — с. Березова Рудка побудував 1899 року над родинним склепом своїх предків, що розміщувався біля Святотроїцької церкви, усипальницю у вигляді піраміди-каплиці (вхід до якої прикрашали родинний герб і хрест), увіковічнивши цим свій знаменитий рід.
Для будівництва піраміди використовували місцеву цеглу та обтесаний граніт, зокрема, матеріали, привезені з Африки. Споруда являла собою триповерхову каплицю, вхід до якої з південного боку охороняла скульптура янгола, яка насправді була статуєю крилатої давньоєгипетської богині родючості і материнства Ізіди, привезеною з Єгипту власником помістя.
Після революції 1917-го православні селяни за тисячолітніми традиціями своїх єгипетських побратимів розграбували язичницьке поховання. Тіла повикидали до рівчака, все інше — розтягли по хатам. Саму споруду кілька разів пробували розібрати. От тільки безуспішно — потужна усипальня за фараонівськими взірцями будувалась на віки.
Деякий час піраміда служила за молочний склад. Після останньої спроби руйнування, споруду залишили у спокої. Сучасний стан усипальні невтішний. Сільський клуб, на чиєму подвір’ї ховається піраміда, перебуває приблизно в аналогічному стані.
Мав сина Платона (помер у 1916 році), три доньки: близнючок Ганну (у заміжжі — Кочубей) і Аллу (Олександру), у заміжжі — фон Енгельгардт, а також Марію (для близьких — Мура). Остання відома як авантюристка, її вважали агентом трьох світових розвідок і називали не інакше як «червона Мата Харі».
Її життя було надзвичайно бурхливим: спочатку графиня (перший чоловік — граф Іван Бенкендорф), потім баронеса (другий чоловік — барон Микола Будберг), муза пролетарського письменника Максима Горького, котрий саме їй присвятив свій останній роман «Життя Клима Самгіна», згодом — громадянська дружина відомого англійського фантаста Герберта Уеллса. Після смерті Марії Закревської Ніна Берберова написала про неї книгу «Залізна жінка».
Ось такі неординарні люди народжувались і жили в с. Березова Рудка. Дочка баронеси Алли фон Енгельгардт (Закревської) — Кіра вийшла заміж за англійця, багаторічного редактора «Британського медичного журналу» Хью Ентоні Клегга. Син же цього подружжя — Нік Клегг, двоюрідний правнук Марії (Мури), — відомий як впливовий британський політик, лідер партії ліберальних демократів, з 2010 р.
Рубрики: | Українське |
Комментировать | « Пред. запись — К дневнику — След. запись » | Страницы: [1] [Новые] |