Село Березова Рудка розташована на правому березі річки Перевод неподалік від річки Рудка, за 31 км від Пирятина. Вперше  згадується у документах 1717 року, як володіння гетьмана Івана Скоропадського. 

Садиба Закревських  - Палац Закревських був збудований у 1838 році.

Засновник великої династії Закревських Йосип Лук’янович Закревський, генеральний бунчужний  війська Запорізького, у 1752 році купив Березову Рудку в нащадків її першого господаря  - гетьмана Івана Скоропадського. Більше ніж півтора століття мешкали тут Закревські.

Двоповерховий палац у класичному стилі, зведений у кінці 18 – на початку 19 ст. на жаль згорів. Замість нього в 1838 році було збудовано двоповерховий палац стилі необароко. Його автором був відомий архітектор Євген Іванович Червинський – учень видатного архітектора К.А. Тона, автора проекту церкви Христа Спасителя в Москві. У будівлі палацу Євген Червинський творчо реалізував ідею відродження національного стилю.

 

В середині 19 століття маєток у Березовій Рудці належав братам Закревським: Віктору, Михайлу і Платону. Із Віктором Закревським на балу у Мойсівці якось познайомився Тарас Шевченко. Вони тісно потоваришували, тому у маєтку в Березовій Рудці Кобзар бував, як мінімум, тричі. Разом із поетом тут бував його друг – бідолага Яків де Бальмен.

 

Віктор Олексійович Закревський відрізнявся доброзичливістю, людяним ставленням до кріпаків, за що рідні називали його «Infant Terrible». Вершиною його добродушної вдачі став цивільний шлюб з простою селянкою.

Віктор та Михайло Закревські були своєрідними українофілами (своєрідність полягала у тому, що українців найчастіше вони називали малоросами). Вони навіть організували невеликий гурток – „Общество мочемордия”, в якому влаштовували літературні читання та обговорювали ситуацію в державі. А от Платон Закревський був іншою людиною – затятим кріпосником, який не цурався особисто шмагати селян. Його Шевченко не любив... Існує легенда, що Тарас був глибоко закоханий у молоду дружину Платона Ганну. Від нього, нібито, Ганна народила дочку, яку Платон відмовився визнавати своєю (хоча своєю не визнав її і Шевченко).

 

Гнат Платонович Закревський закінчив у 1861 р. Імператорське училище правознавства (Санкт-Петербург). Того ж року вступив на службу до Міністерства юстиції, але незабаром виїхав на два роки за кордон для продовження юридичної освіти. Слухав лекції у Берлінському та Гейдельберзькому університетах, у Парижі (Сорбонна, Коледж де Франс). Після повернення, протягом 1864—1866 рр. служив у Полтавському і Чернігівському губернських земських зібраннях. Гнат Платонович досяг великих успіхів у юриспруденції. З 1867 р. він — дільничний мировий суддя у Петербурзі. У 1874—1875 рр. був обер-прокуророму Міністерстві юстиції, товаришем голови петербурзького окружного суду. З 1876 р. — голова Варшавського окружного суду. У 1881—1882 рр. — прокурор Казанської, а у 1882—1894 рр. — Харківської судових палат. З 1894 р. — в Урядуючому сенаті: обер-прокурор 1-го департаменту, сенатор 2-годепартаменту. Його приймали в кращих домах Європи. Перебував на дипломатичній службі в Єгипті. У 1899 р. звільнений у відставку.

Гнат Платонович був членом масонської ложі. Під цим впливом він у сімейному маєтку — с. Березова Рудка побудував 1899 року над родинним склепом своїх предків, що розміщувався біля Святотроїцької церкви, усипальницю у вигляді піраміди-каплиці (вхід до якої прикрашали родинний герб і хрест), увіковічнивши цим свій знаменитий рід. 

Для будівництва піраміди використовували місцеву цеглу та обтесаний граніт, зокрема, матеріали, привезені з Африки. Споруда являла собою триповерхову каплицю, вхід до якої з південного боку охороняла скульптура янгола, яка насправді була статуєю крилатої давньоєгипетської богині родючості і материнства Ізіди, привезеною з Єгипту власником помістя.

   

Після революції 1917-го православні селяни за тисячолітніми традиціями своїх єгипетських побратимів розграбували язичницьке поховання. Тіла повикидали до рівчака, все інше — розтягли по хатам. Саму споруду кілька разів пробували розібрати. От тільки безуспішно — потужна усипальня за фараонівськими взірцями будувалась на віки.

Деякий час піраміда служила за молочний склад. Після останньої спроби руйнування, споруду залишили у спокої. Сучасний стан усипальні невтішний. Сільський клуб, на чиєму подвір’ї ховається піраміда, перебуває приблизно в аналогічному стані.

Мав сина Платона (помер у 1916 році), три доньки: близнючок Ганну (у заміжжі — Кочубей) і Аллу (Олександру), у заміжжі — фон Енгельгардт, а також Марію (для близьких — Мура). Остання відома як авантюристка, її вважали агентом трьох світових розвідок і називали не інакше як «червона Мата Харі».

Її життя було надзвичайно бурхливим: спочатку графиня (перший чоловік — граф Іван Бенкендорф), потім баронеса (другий чоловік — барон Микола Будберг), муза пролетарського письменника Максима Горького, котрий саме їй присвятив свій останній роман «Життя Клима Самгіна», згодом — громадянська дружина відомого англійського фантаста Герберта Уеллса. Після смерті Марії Закревської Ніна Берберова написала про неї книгу «Залізна жінка».

Ось такі неординарні люди народжувались і жили в с. Березова Рудка. Дочка баронеси Алли фон Енгельгардт (Закревської) — Кіра вийшла заміж за англійця, багаторічного редактора «Британського медичного журналу» Хью Ентоні Клегга. Син же цього подружжя — Нік Клегг, двоюрідний правнук Марії (Мури), — відомий як впливовий британський політик, лідер партії ліберальних демократів, з 2010 р. віце-прем`єр-міністр коаліційного уряду Великої Британії.