-Поиск по дневнику

Поиск сообщений в rss_architectphd

 -Подписка по e-mail

 

 -Постоянные читатели

 -Статистика

Статистика LiveInternet.ru: показано количество хитов и посетителей
Создан: 05.03.2011
Записей:
Комментариев:
Написано: 0




Архитектор Олег Прокопенко в Киеве - инвестиционные проекты недвижимости


Добавить любой RSS - источник (включая журнал LiveJournal) в свою ленту друзей вы можете на странице синдикации.

Исходная информация - http://apx.org.ua/.
Данный дневник сформирован из открытого RSS-источника по адресу http://apx.org.ua/rss.xml, и дополняется в соответствии с дополнением данного источника. Он может не соответствовать содержимому оригинальной страницы. Трансляция создана автоматически по запросу читателей этой RSS ленты.
По всем вопросам о работе данного сервиса обращаться со страницы контактной информации.

[Обновить трансляцию]

Грошова оцінка пам'яток архітектури та містобудування, а також історичних, ландшафтних монументального і садово-паркового мистецтва

Четверг, 03 Апреля 2014 г. 15:30 + в цитатник
Грошова оцінка пам'яток архітектури та містобудування, а також історичних, ландшафтних монументального і садово-паркового мистецтва
18. В основу грошової оцінки пам'яток архітектури та містобудування, а також історичних, ландшафтних, монументального і садово-паркового мистецтва покладено визначення в установленому порядку вартості нерухомого майна з використанням результатів історико-культурних досліджень та проектування реставраційно-ремонтних робіт з визначенням переліку і розмірів витрат на їх виконання.
19. Під час проведення грошової оцінки пам'ятки слід враховувати такі критерії:
дата створення пам'ятки;
категорія, до якої належить пам'ятка;
стильова характеристика пам'ятки;
особливості архітектурного рішення;
раритетність пам'ятки;
схоронність (автентичність) та технічний стан головних конструктивних елементів;
умови охоронного договору.
20. Оцінка пам'ятки може проводитися на підставі ринкової або неринкової видів вартості як баз оцінки. Для обґрунтування правильності вибору бази оцінки пам'ятки слід провести такі процедури:
ідентифікувати об'єкт оцінки та пов'язані з ним права;
зазначити мету оцінки і заплановане використання її результатів;
визначити вид вартості пам'ятки, що оцінюється;
виявити та зазначити у звіті всі особливі обставини, припущення та обмеження, що впливають на визначення виду вартості, що оцінюється, та всі застереження, пов'язані з використанням результатів оцінки.
21. Процедура грошової оцінки пам'ятки включає такі основні етапи:
визначення мети оцінки;
ідентифікація пам'ятки та пов'язаних з нею прав;
збирання необхідної інформації для забезпечення робіт з оцінки пам'ятки;
проведення експертизи історичної, архітектурної, художньої, наукової та іншої культурної цінності пам'ятки;
проведення експертизи технічного стану пам'ятки;
визначення вартості пам'ятки;
складення звіту про оцінку пам'ятки та висновку про її вартість.
22. Мета оцінки, вид вартості, що підлягає визначенню, встановлюються замовником відповідно до договору на проведення оцінки, якщо інше не передбачено законодавством.
23. Ідентифікація пам'ятки та пов'язаних з нею прав - це процедура встановлення відповідності об'єкта оцінки, режимів використання території пам'ятки та її зон охорони наявній інформації про неї, зазначеній у поданій документації.
24. Для виконання робіт з визначення вартості пам'ятки суб'єкту оціночної діяльності - суб'єкту господарювання необхідно мати такі документи:
документ, що підтверджує права на пам'ятку;
паспорт пам'ятки;
облікову картку пам'ятки;
технічний паспорт будівлі, виданий бюро технічної інвентаризації;
матеріали інвентаризації, проведеної балансоутримувачем пам'ятки;
акт технічного стану пам'ятки;
документ, що засвідчує встановлення зони охорони пам'ятки;
охоронний договір;
інші матеріали, що містять відомості про пам'ятку.
Ці документи оформляються на кожну пам'ятку, занесену до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, у встановленому законодавством порядку.
25. До проведення експертизи історичної, архітектурної, містобудівної, художньої, наукової чи іншої культурної цінності пам'ятки, збереження її первісного (автентичного) вигляду та технічного стану залучаються відповідні спеціалісти чи експертні комісії, створені спеціально уповноваженими органами охорони культурної спадщини, або організації, уповноважені проводити таку експертизу.
26. Для визначення під час оцінки пам'ятки вартості творів монументального образотворчого мистецтва та елементів декоративно-прикладного мистецтва, які не можна відокремити від пам'ятки без завдання їй шкоди (фрески, мозаїки, вітражі тощо), залучаються експерти-мистецтвознавці та фахівці, уповноважені виконувати такі роботи.
27. Технічний стан пам'ятки визначається на підставі акта технічного стану та інших документів, що містять відомості про обстеження технічного стану фахівцями, уповноваженими виконувати такі роботи.
Акт технічного стану пам'ятки складається за формою, затвердженою Мінкультури. Стосовно ансамблю (комплексу) складається окремий акт на кожний об'єкт, що входить до складу цього ансамблю (комплексу). Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на п'ять років, а також після проведення ремонтних, реставраційних та інших робіт чи внаслідок дії чинників, що призвели до руйнування або пошкодження пам'ятки, - у п'ятиденний термін після зміни її технічного стану.
Відповідність даних акта технічного стану пам'ятки та інших документів, наданих оцінювачу, технічному стану пам'ятки на дату оцінки підтверджується особисто оцінювачем шляхом візуального або інструментального обстеження пам'ятки та фотографування зовнішніх фасадів, інтер'єрів, архітектурних та конструктивних елементів тощо, які мають характерні ознаки фізичного зносу.
У разі виявлення розбіжностей зазначених у документах даних з реальним станом пам'ятки або недостатнього обсягу інформації про її експлуатаційну надійність суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання письмово повідомляє про це замовника оцінки і припиняє виконання робіт до отримання достовірних даних щодо технічного стану пам'ятки на дату оцінки. У разі неможливості отримання таких даних оцінювач самостійно або із залученням відповідних спеціалістів проводить роботи з визначення технічного стану об'єкта оцінки.
Інформація про технічний стан пам'ятки є основою для визначення витрат на ремонтно-реставраційні роботи, проведення яких необхідне для забезпечення експлуатаційної придатності пам'ятки, яка передбачає її технічну надійність та функціональну придатність.
28. Якщо під час визначення вартості пам'ятки використовується ринкова вартість як база оцінки, проводиться аналіз найбільш ефективного використання пам'ятки.
Принцип найбільш ефективного використання пам'ятки полягає в тому, що її ринкова вартість визначається з урахуванням найбільш ефективного використання та безумовного виконання умов охоронного договору стосовно режимів її використання у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує максимальне збереження її автентичності та просторової композиції.
29. Для проведення грошової оцінки вартості пам'яток застосовуються витратний, дохідний та порівняльний методичні підходи.
Вибір методичних підходів до оцінки пам'ятки здійснюється з урахуванням мети оцінки, категорії, виду вартості пам'ятки, наявності, обсягу та достовірності інформації, необхідної для проведення оцінки.
30. Вартість відтворення (заміщення) поліпшень земельної ділянки пам'ятки, яка визначається шляхом застосування методів витратного підходу, розраховується як вартість відтворення (заміщення) будівельного об'єкта з урахуванням його історико-культурної цінності.
31. Для пам'яток національного значення визначається виключно вартість відтворення поліпшень земельної ділянки пам'ятки, яка дорівнює кошторисній вартості створення в сучасних умовах нового об'єкта, що є точною копією поліпшень земельної ділянки оцінюваної пам'ятки за конструктивними ознаками.
32. Залишкова вартість відтворення (заміщення) пам'ятки (Вз) визначається за такою формулою:
Вз = Вв х (1-Зфіз/100) х (1-Зфунк/100) х (1-Зек/100) х
(Кс/100 х Кц + (1-Кс/100)) + Вм + Вз,
де Вв - вартість відтворення (заміщення) поліпшень земельної ділянки пам'ятки, гривень;
Кц - інтегральний коефіцієнт, що враховує цінність пам'ятки як об'єкта культурної спадщини;
Зфіз - фізичний знос, відсотків;
Зфунк - функціональний знос, відсотків;
Зек - економічний знос, відсотків;
Кс - показник схоронності, відсотків;
Вм - вартість творів монументального, декоративного та образотворчого мистецтва, які не можна відокремити від пам'ятки без завдання їй шкоди, гривень;
Вз - вартість прав, пов'язаних із земельною ділянкою, гривень.
33. Вартість відтворення (заміщення) поліпшень земельної ділянки пам'ятки (Вв) визначається за такою формулою:
Вв = Вод х V або
Вв = Вк,
де Вод - вартість одиниці будівельного об'єму або площі поліпшень земельної ділянки об'єкта нерухомості, подібного до поліпшень земельної ділянки оцінюваної пам'ятки за функціональними, конструктивними, архітектурними ознаками;
V - загальний будівельний об'єм або площа поліпшень земельної ділянки пам'ятки;
Вк - кошторисна вартість створення в сучасних умовах нового об'єкта нерухомості, який є точною копією поліпшень земельної ділянки оцінюваної пам'ятки за архітектурними та конструктивними ознаками.
34. Вартість одиниці будівельного об'єму або площі поліпшень земельної ділянки об'єкта, подібного до оцінюваної пам'ятки, та кошторисна вартість створення нового об'єкта нерухомості, який є точною копією поліпшень земельної ділянки пам'ятки, розраховуються на підставі таких документів:
Ресурсні елементні кошторисні норми на реставраційно-відновлювальні роботи (ДБН Д.2.5-2001);
Правила визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000);
Вказівки по застосуванню ресурсних елементних кошторисних норм на реставраційно-відновлювальні роботи (ДБН Д.1.1-5-2001).
Використовуються також інші нормативні документи з питань ціноутворення у відповідних галузях.
За наявності проектно-кошторисної документації на створення пам'ятки вартість відтворення поліпшень земельної ділянки пам'ятки визначається на підставі кошторисної вартості будівництва, наведеної в цінах, які діяли на дату оцінки, шляхом застосування індексів, що встановлюються Держбудом для визначення вартості будівництва на території України, а також щомісячних коефіцієнтів інфляції за періоди, для яких такі індекси ще не встановлено.
Об'єм (площа) пам'ятки визначається на підставі технічного паспорта будівлі, виданого бюро технічної інвентаризації, або облікової картки пам'ятки.
35. Визначення історичної, архітектурної, художньої, наукової, іншої культурної цінності пам'ятки здійснюється шляхом аналізу зазначених характеристик пам'ятки. Кожному виду цінності відповідає сукупність показників, значення яких наведено в додатку 6 до Методики. Всі види цінностей ґрунтуються на принципі постійного динамічного розвитку, тобто види і кількість показників у межах певного виду цінностей з плином часу існування пам'ятки постійно змінюються.
Коефіцієнт, що враховує цінність пам'ятки (Кц), визначається згідно з додатком 6 до цієї Методики за такою формулою:
Кц = 1+Кі+Км+Кк+Ке+Кін+Ку,
де Кі - коефіцієнт, що враховує історичну цінність;
Км - коефіцієнт, що враховує містобудівну цінність;
Кк - коефіцієнт, що враховує унікальність загального композиційного рішення;
Ке - коефіцієнт, що враховує виразність екстер'єру;
Кін - коефіцієнт, що враховує виразність інтер'єру;
Ку - коефіцієнт, що враховує утилітарну цінність.
Для визначення кожного коефіцієнта залучаються фахівці, що мають відповідну кваліфікацію та досвід, або організації, уповноважені проводити такі експертизи.
36. Фізичний знос (Зфіз) визначається на підставі документів, що містять відомості про обстеження технічного стану пам'ятки, та підтверджується результатами її обстеження оцінювачем.
37. Функціональний знос (Зфунк) визначається виходячи з наявних ознак невідповідності проекту, матеріалів, внутрішнього або зовнішнього планування, інженерного обладнання сучасним ринковим вимогам.
38. Економічний знос (Зек) визначається на підставі аналізу впливу на вартість об'єкта оцінки зовнішніх факторів.
39. Коефіцієнт схоронності (Кс) визначається на дату оцінки на підставі даних, зазначених у паспорті пам'ятки або інших матеріалах, що містять відомості про пам'ятку, за результатами експертизи відповідних спеціалістів або організацій, уповноважених проводити такі експертизи.
40. Вартість творів монументального, декоративного та образотворчого мистецтва, які не можна відокремити від пам'ятки без завдання їй шкоди (Вм), визначається на підставі результатів відповідних мистецтвознавчих експертиз.
41. Під час проведення грошової оцінки пам'ятки із застосуванням витратного підходу враховується також оцінка місця її розташування, визначена як ринкова вартість прав, пов'язаних із земельною ділянкою, на якій розташована пам'ятка (Вз).
42. Застосування методів дохідного підходу здійснюється переважно під час оцінки пам'ятки, яка приносить або може приносити дохід.
43. Грошова оцінка пам'ятки провадиться на основі потенційних доходів від її використання, визначених на дату оцінки. При цьому аналізується дохід, що може бути отриманий від передачі пам'ятки в оренду, або дохід від її експлуатації з іншою метою, що не суперечить законодавству з питань охорони культурної спадщини.
44. Загальні вимоги до оцінки пам'ятки шляхом застосування методів дохідного підходу встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна з урахуванням особливостей, викладених у пунктах 45-47 цієї Методики.
45. Під час визначення потенційного доходу від використання пам'ятки аналізуються такі фактори:
можливість збільшення доходів, що обумовлено культурною цінністю, місцем розташування, експлуатаційною придатністю пам'ятки або іншими факторами;
можливість зменшення доходів, що пов'язано з обмежувальними умовами встановлених режимів використання пам'ятки, місцем розташування, технічним станом, невідповідністю окремих характеристик об'єкта сучасним ринковим вимогам або іншими факторами.
У разі наявності інформації про доходи від експлуатації подібних об'єктів, які не є пам'ятками, вплив факторів, пов'язаних з культурною цінністю пам'ятки, на дохід від її використання може враховуватися шляхом застосування коефіцієнтів, порядок визначення яких зазначено в пункті 35 цієї Методики.
46. Витрати на утримання пам'ятки у стані, в якому вона може приносити дохід, або доведення її до такого стану визначаються на підставі розрахунку необхідних реставраційно-ремонтних робіт, що здійснюються з урахуванням експлуатаційної придатності пам'ятки, на дату оцінки та умов охоронного договору.
47. Ставка капіталізації визначається з урахуванням додаткових ризиків, пов'язаних з особливостями використання і отримання доходу від використання пам'ятки.
48. Передумовою для застосування методів порівняльного підходу для визначення відповідного виду вартості пам'ятки є наявність достатньої та достовірної ринкової інформації щодо цін продажу або цін пропозицій об'єктів, подібних до пам'ятки.
У разі наявності зазначеної інформації оцінка вартості пам'ятки за методами порівняльного підходу проводиться в порядку, визначеному нормативно-правовими актами з оцінки майна.
49. Особливістю застосування методів порівняльного підходу до оцінки пам'яток є те, що до сукупності елементів порівняння включаються показники, які характеризують культурну цінність об'єктів порівняння, рівень їх схоронності (автентичності) та обмежувальні умови охоронних договорів стосовно режимів використання пам'ятки.
50. Узгодження отриманих результатів здійснюється відповідно до вимог, визначених у нормативно-правових актах з оцінки майна.
51. Оформлення результатів грошової оцінки пам'яток (звіту про оцінку майна, що містить висновки про його вартість) здійснюється в порядку, встановленому нормативно-правовими актами з оцінки майна.

http://apx.org.ua/technical-inventory/9002-groshova-ocnka-pamyatok-arhtekturi-ta-mstobuduvannya-a-takozh-storichnih-landshaftnih-monumentalnogo-sadovo-parkovogo-mistectva.html


Метки:  

МЕТОДИКА грошової оцінки пам'яток

Четверг, 03 Апреля 2014 г. 15:29 + в цитатник
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 26 вересня 2002 р. N 1447

МЕТОДИКА грошової оцінки пам'яток

Загальні положення
1. Ця Методика визначає процедури проведення грошової оцінки пам'яток археології, історії, монументального мистецтва, архітектури та містобудування, садово-паркового мистецтва, ландшафтних пам'яток національного та місцевого значення, занесених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
2. У Методиці вживаються такі поняття:
вартість пам'ятки - вартість, визначена в процесі проведення незалежної оцінки на певну дату з урахуванням історичної, архітектурної, художньої, наукової та іншої цінності;
схоронність пам'ятки - показник збереження первісного (автентичного) вигляду пам'ятки як в цілому, так і окремих її елементів.
Інші поняття, які використовуються у Методиці, вживаються у значеннях, визначених у Законах України "Про охорону культурної спадщини" ( 1805-14 ), "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" ( 2658-14 ) та інших нормативно-правових актах, що регулюють питання оцінки майна.
3. Дія цієї Методики поширюється на випадки проведення суб'єктами оціночної діяльності грошової оцінки пам'яток та щойно виявлених об'єктів культурної спадщини до вирішення питання про занесення їх до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а саме:
відчуження;
передачі у володіння, користування, управління;
передачі в оренду;
переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку;
передачі в заставу;
передачі до статутного фонду господарського товариства;
страхування;
інші випадки, передбачені законодавством.
4. Положення Методики не поширюються на визначення вартості рухомих археологічних предметів, творів монументального образотворчого мистецтва та елементів декоративно-прикладного мистецтва, які можна відокремити від пам'ятки без нанесення їй шкоди.
5. Вимоги Методики є обов'язковими для всіх суб'єктів оціночної діяльності під час проведення грошової оцінки пам'яток.
6. Згідно з Методикою проводиться оцінка пам'яток як окремих об'єктів та оцінка пам'яток у складі активів підприємств, установ і організацій.
7. Вибір бази оцінки пам'яток здійснюється відповідно до нормативно-правових актів з оцінки майна та міжнародних стандартів оцінки з урахуванням таких особливостей:
1) для цілей оренди пам'ятки використовується ринкова вартість (в окремих випадках - спеціальна вартість) як база оцінки; у разі оренди пам'ятки, що має невід'ємні поліпшення, здійснені орендарем, використовується інвестиційна вартість як база оцінки;
2) для цілей відчуження пам'ятки способами, визначеними законодавством, використовуються ринкова вартість та неринкові види вартості як бази оцінки залежно від умов відчуження;
3) для цілей передачі пам'ятки у заставу визначається ліквідаційна вартість, якщо інше не передбачено законодавством або договором на проведення оцінки пам'ятки;
4) для цілей страхування (визначення збитків) пам'ятки розмір страхової суми визначається на підставі аналізу умов договору страхування в цілому, а також з урахуванням особливостей фізичного стану майна та його поточного використання, впливу зовнішніх факторів на формування ринкової вартості майна тощо.
Страхова сума може визначатися з використанням ринкової або неринкових видів вартості як баз оцінки.
Для визначення розміру страхового відшкодування оцінка застрахованої пам'ятки проводиться з урахуванням умов страхування і принципів корисності та заміщення.
Для застрахованої пам'ятки, яка подібна до майна, що продається (купується) на ринку, оцінка розміру страхового відшкодування здійснюється виходячи з розрахунку прямого збитку, якого зазнав страхувальник, але не більше її ринкової вартості до настання страхового випадку на дату заподіяння збитку; у разі коли інформація про ціни продажу на подібне до застрахованої пам'ятки майно відсутня, - не більше його вартості заміщення (вартості відтворення).
Якщо страхова сума становить певну частку вартості застрахованої пам'ятки, розмір страхового відшкодування оцінюється як відповідна частка оціненого прямого збитку, якщо інше не передбачено умовами страхування.
У разі страхування поліпшень земельної ділянки від дії стихійного лиха базою оцінки є вартість заміщення чи відтворення цих поліпшень або їх частин;
5) для визначення розміру відшкодування внаслідок заподіяння будь-якої шкоди пам'ятці використовується вартість відтворення її пошкоджених елементів (частин); для визначення збитків визначається ринкова вартість пам'ятки.
Грошова оцінка археологічних пам'яток
8. Об'єктами грошової оцінки археологічних пам'яток є городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, мегаліти, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, рештки життєдіяльності людини, що містяться під водою.
9. Для грошової оцінки археологічних пам'яток застосовується витратний підхід.
В основу грошової оцінки археологічних пам'яток покладено витрати на роботи з їх археологічних досліджень за цінами, що встановлюються Держбудом і Мінкультури.
10. Грошова оцінка археологічної пам'ятки проводиться шляхом застосування до витрат на роботи з археологічних досліджень (у цінах на дату оцінки) коефіцієнтів, що залежать від археологічної, культурної цінності, ступеня схоронності, раритетності пам'ятки, її місця у стародавній історії, розміру земельної ділянки, на якій вона розташована, за такою формулою:
Ва = Вад (Кх+Кк+Кс+Кі+Кп) + Врап + Вз,
де Ва - вартість археологічної пам'ятки, гривень;
Вад - витрати на роботи з археологічних досліджень пам'ятки, гривень;
Кх - коефіцієнт, що враховує віднесення пам'ятки до певної археологічної хронологічної групи і визначається відповідно до пункту 11 Методики;
Кк - коефіцієнт, що характеризує культурну цінність археологічної пам'ятки і визначається відповідно до пункту 12 Методики;
Кс - коефіцієнт, що враховує ступінь схоронності археологічної пам'ятки і визначається відповідно до пункту 13 Методики;
Кі - коефіцієнт, що враховує історичну цінність археологічної пам'ятки і визначається відповідно до пункту 14 Методики;
Кп - коефіцієнт, що враховує цінність археологічної пам'ятки залежно від її площі і визначається відповідно до пункту 15 Методики;
Врап - вартість рухомих археологічних предметів, які не можна відокремити від пам'ятки без завдання їй шкоди, гривень. Визначається на підставі результатів відповідної наукової, історичної та мистецтвознавчої експертизи;
Вз - ринкова вартість прав, пов'язаних із земельною ділянкою відповідної категорії, на якій розташована археологічна пам'ятка, гривень. Оцінка земель відповідної категорії проводиться із застосуванням витратного, дохідного та порівняльного підходів згідно з нормативно-правовими актами з оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
11. Якщо археологічна пам'ятка належить до основних археологічних груп, застосовується коефіцієнт (Кх), коли за одиницю беруться пам'ятки, час існування яких не перевищує 800 років. Значення коефіцієнта наведено в додатку 1 до Методики.
Для багатошарових археологічних пам'яток, крім курганів, застосовується коефіцієнт найдавнішого культурного шару. При цьому датування окремих більш давніх знахідок, не пов'язаних з культурним шаром пам'ятки, не враховується.
12. Залежно від культурної цінності археологічної пам'ятки застосовується коефіцієнт (Кк), що визначає ступінь її раритетності для території України. Значення коефіцієнта наведено в додатку 2 до Методики.
Для багатошарових археологічних пам'яток застосовується найбільший коефіцієнт. При цьому наявність окремих знахідок інших археологічних культур, не пов'язаних з культурним шаром пам'ятки, не враховується.
13. Залежно від ступеня схоронності археологічної пам'ятки застосовується коефіцієнт (Кс), де за одиницю беруться пам'ятки з перевідкладеним культурним шаром та без наявності залишків окремих складових (жител, ям, споруд, поховань тощо). Значення коефіцієнта наведено в додатку 3 до Методики.
Розорані археологічні пам'ятки, що зберегли зовнішні форми, вважаються автентичними. Для курганів, насип яких не розорюється, коефіцієнт (Кс) збільшується в 1,5 раза.
Для пам'яток із штучними формами коефіцієнт (Кс) застосовується до загальної площі об'єкта без урахування площі штучних форм.
Для окремих ділянок археологічного культурного шару в сучасній міській забудові застосовується коефіцієнт як для пам'яток автентично збережених або з частково перевідкладеним культурним шаром (оранка верхньої частини культурного шару) без штучних зовнішніх форм.
14. Залежно від відомостей про роль археологічної пам'ятки в історичних подіях або її значення в історико-культурному житті України застосовується коефіцієнт (Кі), коли за одиницю беруться пам'ятки, історичні відомості про які відсутні. Значення коефіцієнта наведені в додатку 4 до Методики.
15. Цінність археологічної пам'ятки залежить також від розміру площі земельної ділянки, на якій вона розташована. Значення коефіцієнта (Кп), що враховує таку залежність, наведені в додатку 5 до Методики.
16. Інформаційною базою для грошової оцінки археологічних пам'яток є дані Державного реєстру нерухомих пам'яток України, державних кадастрів, пам'яткоохоронної, землевпорядної та містобудівної документації, інвентаризації земель.
17. З метою віднесення об'єкта оцінки до певної археологічної хронологічної групи, визначення історичної цінності, рівнів раритетності, схоронності археологічної пам'ятки до робіт з оцінки залучаються відповідні спеціалісти або організації, уповноважені провадити такі експертизи.

http://apx.org.ua/technical-inventory/9001-metodika-groshovoyi-ocnki-pamyatok.html


Метки:  

ПОРЯДОК атестації та державної реєстрації методик проведення судових експертиз

Четверг, 03 Апреля 2014 г. 15:28 + в цитатник
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 2 липня 2008 р. N 595
ПОРЯДОК атестації та державної реєстрації методик проведення судових експертиз

Загальні питання
1. Цей Порядок визначає процедури атестації та державної реєстрації методик проведення судових експертиз (крім судово-медичної та судово-психіатричної), внесення змін до методик, що пройшли атестацію та державну реєстрацію, а також припинення застосування методик.
{ Пункт 1 в редакції Постанови КМ N 814 ( 814-2013-п ) від 07.11.2013 }
2. У цьому Порядку під поняттям "методика проведення судової експертизи (далі - методика)" слід розуміти результат наукової роботи, що містить систему методів дослідження, які застосовуються в процесі послідовних дій експерта з метою виконання певного експертного завдання.
3. Методики розробляються державними спеціалізованими установами, визначеними статтею 7 Закону України "Про судову експертизу" ( 4038-12 ) (далі - спеціалізовані установи).
У разі потреби до розроблення методик залучаються провідні фахівці з певних галузей знань за їх згодою.
Атестація методик
4. Атестація методик полягає в оцінці звіту про наукову роботу, виконану з метою розроблення методик, шляхом проведення його рецензування та апробації методик спеціалізованими установами.
У разі потреби до атестації методик залучаються провідні фахівці з певних галузей знань за їх згодою.
5. Рецензування звіту про наукову роботу проводиться фахівцями з певних галузей знань, які не брали участь у розробленні методики, з метою визначення актуальності та новизни з урахуванням сучасних досягнень науки і техніки, а також можливості використання методик в експертній практиці.
За результатами розгляду звіту складається письмова рецензія.
6. Апробація методик проводиться фахівцями спеціалізованих установ, які не брали участь у їх розробленні, з метою перевірки обґрунтованості методик, а також оцінки їх ефективності та результативності для виконання експертних завдань.
За результатами апробації складається довідка згідно з додатком 1.
7. Результати атестації методик розглядаються науковими радами спеціалізованих установ, які діють відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" ( 1977-12 ) (далі - наукові ради).
У разі прийняття науковою радою рішення про рекомендацію до впровадження методики в експертну практику - вона подається для державної реєстрації.
Державна реєстрація методик
8. Державна реєстрація методик проводиться Мін'юстом, який є держателем Реєстру методик проведення судових експертиз (далі - Реєстр) і визначає організаційні та методологічні принципи його ведення.
9. Для проведення державної реєстрації подаються:
два примірники методики;
рецензія на звіт;
довідка про апробацію методики;
копія рішення відповідної наукової ради щодо впровадження методики в експертну практику;
облікова картка, яка заповнюється спеціалізованою установою, що є розробником методики (додаток 2).
10. Методики, подані для державної реєстрації, розглядаються Координаційною радою з проблем судової експертизи при Мін'юсті (далі - Координаційна рада).
За результатами розгляду методики Координаційна рада приймає одне з таких рішень:
методика підлягає державній реєстрації;
методика не підлягає державній реєстрації.
11. У разі прийняття Координаційною радою рішення про те, що методика підлягає державній реєстрації, їй присвоюється відповідний реєстраційний код і до Реєстру заносяться такі дані:
реєстраційний код методики;
найменування спеціалізованої установи, що є розробником методики;
назва методики;
дата прийняття рішення про державну реєстрацію методики.
12. У разі прийняття Координаційною радою рішення про те, що методика не підлягає державній реєстрації, вона повертається до спеціалізованої установи, що є розробником методики.
13. На примірниках методики робиться напис установленого зразка (додаток 3) із зазначенням дати її державної реєстрації і реєстраційного коду згідно з Реєстром.
14. Після державної реєстрації один примірник методики повертається до спеціалізованої установи, що є її розробником.
Внесення змін до методик та припинення
їх застосування
15. До методик, що пройшли атестацію та державну реєстрацію, можуть бути внесені зміни, пов’язані з появою нових об’єктів дослідження, застосуванням нового обладнання та/або програмних продуктів, змінами у законодавстві та нормативно-технічних актах, а також у зв’язку із необхідністю удосконалення методик в окремій частині.
Такі зміни підлягають атестації згідно з цим Порядком.
16. У разі прийняття науковою радою рішення про рекомендацію щодо впровадження змін до методики в експертну практику такі зміни подаються на розгляд Координаційної ради.
За результатами розгляду змін до методики Координаційна рада приймає одне з таких рішень:
внести зміни до методики;
залишити методику без змін.
17. У разі неможливості застосування методики в експертній практиці у зв’язку із змінами у законодавстві та нормативно-технічних актах наукова рада вносить на розгляд Координаційної ради пропозицію щодо припинення застосування методики.
Координаційна рада розглядає пропозицію та приймає одне з таких рішень:
прийняти пропозицію про припинення застосування методики;
відхилити пропозицію про припинення застосування методики.
18. У разі прийняття Координаційною радою рішення про внесення змін до методики або припинення застосування методики до Реєстру вносяться відповідні дані у порядку, визначеному Мін’юстом.
19. У разі прийняття Координаційною радою рішення про залишення методики без змін запропоновані зміни до методики повертаються спеціалізованій установі, що є їх розробником.
У разі прийняття Координаційною радою рішення про відхилення пропозиції про припинення застосування методики спеціалізованій установі, яка внесла таку пропозицію, рекомендується розробити методику на заміну існуючої або зміни до неї.

http://apx.org.ua/technical-inventory/9000-poryadok-atestacyi-ta-derzhavnoyi-reyestracyi-metodik-provedennya-sudovih-ekspertiz.html


Метки:  

Мои публикации

Вторник, 01 Апреля 2014 г. 17:19 + в цитатник

Основні публікації:

1. Прокопенко О.В. Проблеми формування комунікаційних зв'язків у мікрорайонах міста Києва // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. Випуск 9.: Збірник наукових праць. - К.: КНУБА, 2001.- С 150-154.

2.Прокопенко О.В. Біосоціальні передумови формування мережі реабілітаційних центрів культурно-побутового обслуговування населення пенсійного віку в м. Києві // Сучасні проблеми архітектури та містобудування. Випуск 10.: Збірник наукових праць.-К.: КНУБА, 2002.-С 179-183.

3.Прокопенко О.В. Комплексна забудова мікрорайону з центром професійно-трудової реабілітації інвалідів та інших маломобільних груп населення // Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель. Спеціальний випуск. Сучасні тенденції в архітектурі та будівництві: Збірник наукових праць.- К.: КиївЗНДІЕП, 2003.- С 43-46.

4.Прокопенко О.В. Принципи організації житлових будинків-комплексів зі структурою геріатричної реабілітації // Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель.: Збірник наукових праць.- К.: КиївЗНДІЕП, 2003.- С 59-64.

5.Прокопенко О.В. Система захисту інвалідів та інших маломобільних груп населення від факторів забруднення міського середовища в умовах реабілітаційного центру // Актуальні питання гігієни та екологічної безпеки України.: Збірник наукових праць.- К.: Інститут гігієни та медичної екології ім. Марзеєва АМН України, 2003 р.- С. 139.

6.Прокопенко О.В. Функціонально-планувальна організація центрів професійно-трудової реабілітації інвалідів та інших мало мобільних груп населення // Региональные проблеми архитектуры и градостроительства. Вьпуски 5-6.- Одеса: ОГАСА, 2003.- С. 139-144.

7.Прокопенко О.В. Проблеми розробки стандартів проектування центрів професійно-трудової реабілітації інвалідів та інших мало мобільних груп населення // Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель.: Збірник наукових праць.- К.: КиївЗНДІЕП, 2004.- С 102-105.

8.Прокопенко О.В. Еволюція типів центрів трудової реабілітації з урахуванням потреб інвалідів та інших маломобільних груп населення // Перспективні напрямки проектування житлових та громадських будівель. Спеціальний випуск. Фізкультурно-спортивні споруди, адаптовані для потреб інвалідів: Збірник наукових праць.- К.: КиївЗНДІЕП, 2005.- С 75-80.

9.Прокопенко О.В., Прокопенко Н.О. «Концепція використання інформаційних та геоінформаційних технологій в системі «Довкілля-здоров`я людини». Перший Всеукраїнський з`їзд «Медична та біологічна інформатика» з міжнародною участю (23-26 червня 2010 року). Медична та біологічна інформатика і кібернетика. К – с. 66.

10.Прокопенко О.В., Прокопенко Н.О. «Питання біоетики при плануванні територій, транспортної мережі, забудові та експлуатації житлових і громадських будівель та споруд». Четвертий Національний конгрес з біоетики з міжнародною участю (20-23 вересня 2010 року). Національна академія наук України, Національна академія медичних наук України, Міністерство охорони здоров`я України. - Київ, 2010 р. – с. 103,104.

http://apx.org.ua/my-content/8991-moi-publikacii.html


Метки:  

ПОРЯДОК роботи атестаційно-рецензійної комісії

Понедельник, 31 Марта 2014 г. 20:56 + в цитатник

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Фонду державного
майна України
10.06.2013 № 794



Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
13 червня 2013 р.
за № 935/23467

ПОРЯДОК роботи атестаційно-рецензійної комісії

І. Загальні положення

1.1. Цей Порядок поширюється на:

суб’єктів оціночної діяльності, які мають чинний сертифікат суб’єкта оціночної діяльності за напрямом 1 "Оцінка об’єктів у матеріальній формі" та/або напрямом 2 "Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об’єкти інтелектуальної власності", які мають намір отримати сертифікат суб’єкта оціночної діяльності за спеціалізацією 1.8 "Оцінка для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства" у межах напряму 1 "Оцінка об’єктів у матеріальній формі" (далі - спеціалізація 1.8), та/або за спеціалізацією 2.3 "Оцінка для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства" у межах напряму 2 "Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об’єкти інтелектуальної власності" (далі - спеціалізація 2.3);

суб’єктів господарювання, які мають намір отримати сертифікат суб’єкта оціночної діяльності за напрямом 3 "Оцінка для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства" (далі - напрям 3);

суб’єктів оціночної діяльності, які мають чинний сертифікат суб’єкта оціночної діяльності за спеціалізацією 1.8 та/або спеціалізацією 2.3 або напрямом 3.

1.2. Атестаційно-рецензійна комісія утворюється з метою:

організації проведення рецензування звітів про оцінку;

здійснення зовнішнього контролю якості відповідно до вимог, установлених Порядком проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 року № 231, і правилами організації системи зовнішнього контролю якості, затвердженими Фондом державного майна України;

проведення іспитів керівників суб’єктів оціночної діяльності на відповідність знань у сфері оцінки майна, майнових прав.

ІІ. Процедура створення атестаційно-рецензійної комісії

2.1. Атестаційно-рецензійна комісія є постійно діючим консультативно-дорадчим органом, який створюється та ліквідується за рішенням Голови Фонду державного майна України. Кількісний та персональний склад атестаційно-рецензійної комісії затверджується наказом Фонду державного майна України.

2.2. До складу атестаційно-рецензійної комісії входять: голова, секретар та члени атестаційно-рецензійної комісії.

2.3. Головою атестаційно-рецензійної комісії є уповноважена Головою Фонду державного майна України особа, у підпорядкуванні якої перебуває відповідний структурний підрозділ Фонду державного майна України, до компетенції якого належать питання з оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності (далі - структурний підрозділ з питань оціночної діяльності).

2.4. До складу атестаційно-рецензійної комісії входять члени тих саморегулівних організацій оцінювачів, які не реалізували свого права на делегування своїх представників до складу екзаменаційних комісій за іншими напрямами (спеціалізаціями). При цьому представники саморегулівних організацій оцінювачів повинні становити не менше половини кількісного складу атестаційно-рецензійної комісії.

Особи, які входять до складу екзаменаційних комісій за іншими напрямами (спеціалізаціями), не можуть входити до складу атестаційно-рецензійної комісії.

2.5. Секретар атестаційно-рецензійної комісії є працівником Фонду державного майна України.

ІІІ. Організація та порядок роботи атестаційно-рецензійної комісії

3.1. Голова атестаційно-рецензійної комісії:

організовує роботу атестаційно-рецензійної комісії;

скликає засідання атестаційно-рецензійної комісії;

головує на засіданні атестаційно-рецензійної комісії;

організовує підготовку матеріалів для подання на розгляд атестаційно-рецензійної комісії.

3.2. Секретар атестаційно-рецензійної комісії:

забезпечує виконання доручень голови атестаційно-рецензійної комісії;

готує матеріали для розгляду на засіданні атестаційно-рецензійної комісії;

організовує проведення відповідних засідань атестаційно-рецензійної комісії;

оформлює документи атестаційно-рецензійної комісії;

забезпечує необхідний документообіг атестаційно-рецензійної комісії;

відповідає за збереження архівних документів атестаційно-рецензійної комісії протягом встановленого строку.

3.3. Засідання атестаційно-рецензійної комісії проводяться в разі потреби і є правомірними в разі присутності не менше половини складу атестаційно-рецензійної комісії. Рішення атестаційно-рецензійної комісії приймається простою більшістю голосів членів атестаційно-рецензійної комісії. У разі рівного розподілу голосів голос голови атестаційно-рецензійної комісії є вирішальним. Дата проведення засідання визначається головою атестаційно-рецензійної комісії.

3.4. Атестаційно-рецензійна комісія має право запрошувати на свої засідання для надання роз’яснень та консультацій інших спеціалістів (за згодою).

3.5. Атестаційно-рецензійна комісія має право організовувати рецензування звітів про оцінку майна у зв’язку з надходженням скарг та в інших випадках під час здійснення контролю відповідно до правил організації системи зовнішнього контролю якості, затверджених Фондом державного майна України, у тому числі звітів про оцінку за попередні періоди, а також у випадках, що визначені нормативно-правовими актами з питань оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Розгляд скарг здійснюється за письмовим зверненням особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Зазначені особи мають право направити письмове звернення до Фонду державного майна України. У разі надходження таких звернень Фонд державного майна України направляє їх до атестаційно-рецензійної комісії. До письмового звернення додаються матеріали, які розкривають суть питання, зокрема рецензії на звіти про оцінку майна, та інші матеріали.

3.6. Атестаційно-рецензійна комісія здійснює зовнішній контроль якості відповідно до вимог, установлених правилами організації системи зовнішнього контролю якості, затвердженими Фондом державного майна України.

3.7. Для складання іспиту керівник суб’єкта оціночної діяльності за напрямом (спеціалізаціями) оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, подає до атестаційно-рецензійної комісії заяву в довільній формі. Секретар атестаційно-рецензійної комісії забезпечує формування групи для складання іспиту та повідомляє керівника суб’єкта оціночної діяльності про дату і час складання іспиту.

Іспит керівника суб’єкта оціночної діяльності проводиться на базі навчальних закладів, які уклали угоди про співробітництво з професійної підготовки оцінювачів з Фондом державного майна України за спеціалізацією 1.8, та/або спеціалізацією 2.3, або напрямом 3 та можуть забезпечити відповідні умови для організації його проведення.

Результати складання іспитів керівниками суб’єктів оціночної діяльності за напрямом (спеціалізаціями) оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів фіксуються в протоколі засідання атестаційно-рецензійної комісії.

У разі успішного складання іспиту керівник суб’єкта оціночної діяльності за напрямом (спеціалізаціями) оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів отримує свідоцтво керівника суб’єкта оціночної діяльності.

3.8. Рішення про позбавлення свідоцтва керівника суб’єкта оціночної діяльності приймається Фондом державного майна України з таких підстав:

порушення суб’єктом оціночної діяльності (його керівником, оцінювачами, що працюють у його складі) вимог до якості послуг, а також вимог нормативно-правових актів з питань оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності;

виявлення недостовірних даних, зазначених у свідоцтві керівника суб’єкта оціночної діяльності;

прийняття рішення про анулювання сертифіката суб’єкта оціночної діяльності.

Рішення про видачу свідоцтва керівникові суб’єкта оціночної діяльності, який його позбавлений, може бути прийнято Фондом державного майна України не раніше ніж через один рік з дати позбавлення цього свідоцтва.

3.9. Рішення атестаційно-рецензійної комісії оформлюються протоколами та підписуються головою, присутніми членами та секретарем атестаційно-рецензійної комісії.

3.10. Протоколи засідань атестаційно-рецензійної комісії надаються до Фонду державного майна України та мають рекомендаційний характер. За результатами розгляду наданих атестаційно-рецензійною комісією протоколів засідань Фонд державного майна України приймає відповідні рішення.

http://apx.org.ua/technical-inventory/8990-poryadok-roboti-atestacyno-recenzynoyi-komsyi.html


Метки:  

ПОЛОЖЕННЯ про порядок видачі сертифікатів суб'єктів оціночної діяльності

Понедельник, 31 Марта 2014 г. 20:52 + в цитатник

ПОГОДЖЕНО
Наглядова рада з питань
оціночної діяльності
(протокол № 1 від 05.03.2002)

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Фонду державного
майна України
14.03.2002 № 479



Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
28 березня 2002 р.
за № 312/6600

ПОЛОЖЕННЯ про порядок видачі сертифікатів суб'єктів оціночної діяльності

I. Загальні положення

1. Положення про порядок видачі сертифікатів суб'єктів оціночної діяльності (далі - Положення) розроблено з метою реалізації вимог Закону України "Про Фонд державного майна України" та постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2013 року № 231 "Деякі питання проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства", установлення форми сертифіката суб'єкта оціночної діяльності, а також порядку справляння плати за видачу сертифіката суб'єкта оціночної діяльності.

{Пункт 1 розділу I із змінами, внесеними згідно з Наказом Фонду державного майна № 554 від 23.04.2012 - зміни втратили чинність на підставі Наказу Фонду державного майна № 2952 від 14.06.2012; із змінами, внесеними згідно з Наказом Фонду державного майна № 799 від 10.06.2013}

2. Сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності (далі - сертифікат) є документ, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна та спеціалізаціями у межах таких напрямів, що в ньому зазначені.

{Абзац перший пункту 2 розділу I із змінами, внесеними згідно з Наказом Фонду державного майна № 554 від 23.04.2012 - зміни втратили чинність на підставі Наказу Фонду державного майна № 2952 від 14.06.2012; із змінами, внесеними згідно з Наказом Фонду державного майна № 799 від 10.06.2013}

Форма сертифіката наведена в додатку 1 до Положення.

3. Сертифікат видається Фондом державного майна України суб'єктам господарювання, зареєстрованим в установленому законодавством порядку, фізичним особам - підприємцям, а також юридичним особам незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, відповідають вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2013 року № 231 "Деякі питання проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства", іншим вимогам, що встановлені законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, у тому числі за окремими напрямами оцінки та спеціалізаціями у межах таких напрямів, та у складі яких працює хоча б один оцінювач.

{Пункт 3 розділу I із змінами, внесеними згідно з Наказом Фонду державного майна № 554 від 23.04.2012 - зміни втратили чинність на підставі Наказу Фонду державного майна № 2952 від 14.06.2012; із змінами, внесеними згідно з Наказом Фонду державного майна № 799 від 10.06.2013}

4. Сертифікат видається строком на три роки і може бути анульований з підстав та в порядку, що встановлені законодавством.

Сертифікат видається за напрямами оцінки майна та спеціалізаціями в межах цих напрямів відповідно до напрямів і спеціалізацій кваліфікаційних документів оцінювачів, які заявлені суб'єктом господарювання, що ініціює отримання сертифіката.

5. Сертифікат видається за напрямами та спеціалізаціями у межах таких напрямів, а саме:

напрям 1 "Оцінка об'єктів у матеріальній формі":

спеціалізація 1.1 "Оцінка нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості), у тому числі земельних ділянок, та майнових прав на них";

спеціалізація 1.2 "Оцінка машин і обладнання";

спеціалізація 1.3 "Оцінка колісних транспортних засобів";

спеціалізація 1.4 "Оцінка літальних апаратів";

спеціалізація 1.5 "Оцінка судноплавних засобів";

спеціалізація 1.6 "Оцінка рухомих речей, що становлять культурну цінність";

спеціалізація 1.7 "Оцінка рухомих речей, крім таких, що віднесені до машин, обладнання, колісних транспортних засобів, літальних апаратів, судноплавних засобів, та тих, що становлять культурну цінність";

спеціалізація 1.8 "Оцінка для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства";

напрям 2 "Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об'єкти інтелектуальної власності":

спеціалізація 2.1 "Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів (крім прав на об'єкти інтелектуальної власності)";

спеціалізація 2.2 "Оцінка прав на об'єкти інтелектуальної власності";

спеціалізація 2.3 "Оцінка для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства";

напрям 3 "Оцінка для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства".

{Розділ I доповнено новим пунктом 5 згідно з Наказом Фонду державного майна № 554 від 23.04.2012 - зміни втратили чинність на підставі Наказу Фонду державного майна № 2952 від 14.06.2012; розділ I доповнено новим пунктом 5 згідно з Наказом Фонду державного майна № 799 від 10.06.2013}

{Зміни до розділу I див. в Наказі Фонду державного майна № 554 від 23.04.2012 - зміни втратили чинність на підставі Наказу Фонду державного майна № 2952 від 14.06.2012}

II. Розгляд питання про видачу сертифіката

1. Розгляд питання про видачу сертифіката здійснюється за ініціативою суб'єкта господарювання. З цією метою суб'єкт господарювання подає до Фонду державного майна України такі документи:

заяву про видачу сертифіката за формою, установленою в додатку 2 до Положення;

{Абзац третій пункту 1 розділу II виключено на підставі Наказу Фонду державного майна № 84 від 24.01.2013}

довідку про оцінювачів, які працюють у його штатному складі, за формою, установленою в додатку 3 до Положення;

копії кваліфікаційних свідоцтв оцінювачів, зазначених у довідці, засвідчені печаткою суб‘єкта господарювання;

{Абзац п'ятий пункту 1 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Фонду державного майна № 554 від 23.04.2012 - зміни втратили чинність на підставі Наказу Фонду державного майна № 2952 від 14.06.2012; в редакції Наказу Фонду державного майна № 3436 від 04.09.2012}

копію платіжного документа, що підтверджує внесення плати за видачу сертифіката до Державного бюджету України;

для суб’єктів оціночної діяльності, які здійснюватимуть оціночну діяльність за спеціалізацією 1.8 "Оцінка для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства" (далі - спеціалізація 1.8) у межах напряму 1 "Оцінка об’єктів у матеріальній формі" (далі - напрям 1) та/або спеціалізацією 2.3 "Оцінка для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства" (далі - спеціалізація 2.3) у межах напряму 2 "Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об’єкти інтелектуальної власності" (далі - напрям 2) або напрямом 3 "Оцінка для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства" (далі - напрям 3), затверджену та впроваджену таким суб’єктом оціночної діяльності програму організації системи зовнішнього контролю якості.

{Пункт 1 розділу II доповнено новим абзацом згідно з Наказом Фонду державного майна № 799 від 10.06.2013}

{Пункт 2 розділу II виключено на підставі Наказу Фонду державного майна № 805 від 14.06.2010}

2. У заяві про видачу сертифіката вказуються напрями оцінки майна та спеціалізації в межах напрямів, які зазначені в свідоцтві про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності, виданому Фондом державного майна України оцінювачам, заявленим у довідці про оцінювачів, а у разі якщо ініціюється отримання сертифіката за спеціалізацією 1.8 у межах напряму 1 та/або спеціалізацією 2.3 у межах напряму 2 або напрямом 3, у заяві зазначається інформація про видачу керівнику свідоцтва керівника суб’єкта оціночної діяльності.

{Пункт 2 розділу II із змінами, внесеними згідно з Наказом Фонду державного майна № 554 від 23.04.2012 - зміни втратили чинність на підставі Наказу Фонду державного майна № 2952 від 14.06.2012; із змінами, внесеними згідно з Наказом Фонду державного майна № 799 від 10.06.2013}

3. У довідці про оцінювачів зазначаються фізичні особи, що працюють у штатному складі суб'єкта господарювання.

{Пункт 4 розділу II виключено на підставі Наказу Фонду державного майна № 84 від 24.01.2013}

4. У платіжному документі про справляння плати в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на відповідний рахунок Державного бюджету України повинна бути зазначена підстава - за видачу сертифіката суб'єкта оціночної діяльності.

5. Розгляд та перевірку документів, поданих суб'єктом господарювання, Фонд державного майна України здійснює у термін, що не перевищує тридцяти днів від дати їх подання. Дата подання та перелік поданих документів фіксуються у відповідному журналі реєстрації видачі сертифікатів в день їх безпосереднього надходження до Фонду державного майна України.

Документи, що подаються суб'єктом господарювання, повинні бути написані державною мовою.

7. Під час розгляду та перевірки документів, поданих суб'єктом господарювання, атестаційно-рецензійна комісія за дорученням Фонду державного майна України здійснює перевірку на відповідність правилам організації системи зовнішнього контролю якості, затвердженим Фондом державного майна України.

{Розділ II доповнено новим пунктом 7 згідно з Наказом Фонду державного майна № 554 від 23.04.2012 - зміни втратили чинність на підставі Наказу Фонду державного майна № 2952 від 14.06.2012; розділ II доповнено новим пунктом згідно з Наказом Фонду державного майна № 799 від 10.06.2013}

III. Прийняття рішення про видачу сертифіката

1. За результатами розгляду та перевірки поданих документів Фонд державного майна України приймає відповідне рішення про видачу сертифіката або відмову в його видачі.

{Зміни до абзацу першого пункту 1 розділу III див. в Наказі Фонду державного майна № 554 від 23.04.2012 - зміни втратили чинність на підставі Наказу Фонду державного майна № 2952 від 14.06.2012}

Сертифікат видається уповноваженій особі суб'єкта господарювання в двотижневий термін, про що здійснюється відповідний запис у журналі реєстрації видачі сертифікатів.

Інформація про суб'єкта оціночної діяльності, якому видано сертифікат, підлягає внесенню до Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності.

{Абзац третій пункту 1 розділу III із змінами, внесеними згідно з Наказом Фонду державного майна № 554 від 23.04.2012 - зміни втратили чинність на підставі Наказу Фонду державного майна № 2952 від 14.06.2012; абзац третій пункту 1 розділу III із змінами, внесеними згідно з Наказом Фонду державного майна № 799 від 10.06.2013}

2. Фонд державного майна України відмовляє у видачі сертифіката у випадках, визначених Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2013 року № 231 "Деякі питання проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства", іншими нормативно-правовими актами з питань оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності. Про відмову у видачі сертифіката та підстави прийняття такого рішення Фонд державного майна України письмово повідомляє суб'єкта господарювання у двотижневий термін.

{Пункт 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Наказом Фонду державного майна № 554 від 23.04.2012 - зміни втратили чинність на підставі Наказу Фонду державного майна № 2952 від 14.06.2012; пункт 2 розділу III із змінами, внесеними згідно з Наказом Фонду державного майна № 799 від 10.06.2013}

3. Спірні питання, пов'язані з видачею сертифіката, вирішуються у порядку, установленому законодавством.

IV. Інші положення

1. Суб'єкти господарювання, що подають відповідні документи для видачі сертифіката, несуть відповідальність за їх достовірність у порядку, установленому законодавством.

2. Фонд державного майна України здійснює контроль за виконанням суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, яким видано сертифікат, умов здійснення оціночної діяльності в порядку, установленому законодавством.

Суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання зобов'язані в тижневий строк письмово інформувати Фонд державного майна України про зміни у штатному складі оцінювачів суб'єкта з часу дії сертифіката, його юридичному статусі, іншу суттєву інформацію, відповідно до якої приймається рішення про видачу або анулювання сертифіката.

{Абзац другий пункту 2 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Наказом Фонду державного майна № 554 від 23.04.2012 - зміни втратили чинність на підставі Наказу Фонду державного майна № 2952 від 14.06.2012; абзац другий пункту 2 розділу IV із змінами, внесеними згідно з Наказом Фонду державного майна № 799 від 10.06.2013}

Анулювання сертифіката суб'єкта оціночної діяльності здійснюється Фондом державного майна України відповідно до чинного законодавства України.

http://apx.org.ua/technical-inventory/8989-polozhennya-pro-poryadok-vidach-sertifkatv-subyektv-ocnochnoyi-dyalnost.html


Метки:  

ПРАВИЛА організації системи зовнішнього контролю якості

Понедельник, 31 Марта 2014 г. 20:51 + в цитатник

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Фонду державного
майна України
10.06.2013 № 797



Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
13 червня 2013 р.
за № 938/23470

ПРАВИЛА організації системи зовнішнього контролю якості

І. Загальні положення

1.1. Ці Правила поширюються на:

суб’єктів оціночної діяльності, які мають чинний сертифікат суб’єкта оціночної діяльності за напрямом 1 «Оцінка об’єктів у матеріальній формі» та/або напрямом 2 «Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об’єкти інтелектуальної власності», які мають намір отримати сертифікат суб’єкта оціночної діяльності за спеціалізацією 1.8 «Оцінка для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» у межах напряму 1 «Оцінка об’єктів у матеріальній формі» (далі - спеціалізація 1.8) та/або за спеціалізацією 2.3 «Оцінка для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» у межах напряму 2 «Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об’єкти інтелектуальної власності» (далі - спеціалізація 2.3);

суб’єктів господарювання, які мають намір отримати сертифікат суб’єкта оціночної діяльності за напрямом 3 «Оцінка для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» (далі - напрям 3);

суб’єктів оціночної діяльності, які мають чинний сертифікат суб’єкта оціночної діяльності за спеціалізацією 1.8 та/або спеціалізацією 2.3 або за напрямом 3.

1.2. Ці Правила визначають вимоги до суб’єктів оціночної діяльності у частині забезпечення якості послуг, порядок організації та здійснення системи зовнішнього контролю якості послуг.

1.3. У цих Правилах терміни вживаються в таких значеннях:

вимоги до якості послуг - сукупність вимог, які висуваються до суб’єктів оціночної діяльності, організації їх діяльності, ресурсів, що використовуються під час надання послуг, звітності;

зовнішній контроль якості послуг - діяльність Фонду державного майна України та атестаційно-рецензійної комісії за дорученням Фонду державного майна України з виявлення та запобігання порушенням суб’єктами оціночної діяльності вимог до якості послуг, установлених цими Правилами;

клієнт - замовник послуги;

послуга - професійна оціночна діяльність, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна, виконаних суб’єктами оціночної діяльності, які мають чинний сертифікат суб’єкта оціночної діяльності за спеціалізацією 1.8 та/або спеціалізацією 2.3 або напрямом 3;

програма організації та дотримання вимог до якості послуг (далі - Програма) - документ, що містить перелік організаційних заходів, дій та ресурсів, що виконує (використовує) суб’єкт оціночної діяльності з метою виконання ним цих Правил;

система управління якістю - сукупність взаємопов’язаних та скоординованих дій, елементів організаційної структури, визначених механізмів відповідальності, повноважень та процедур організації, а також процесів та ресурсів, які забезпечують надання суб’єктом оціночної діяльності якісних послуг;

якісна послуга - послуга, яка відповідає цим Правилам та задовольняє потреби клієнта;

якість послуги - сукупність властивостей послуги, що визначає ступінь її відповідності цим Правилам та задоволеності потреби клієнта.

II. Вимоги до якості послуг

2.1. Суб’єкти оціночної діяльності забезпечують високу якість послуг шляхом дотримання вимог законодавства та вимог:

до керівників суб’єктів оціночної діяльності;

до оцінювачів, що працюють у складі суб’єкта оціночної діяльності;

щодо подання інформації (звітності);

до системи управління якістю;

щодо ведення реєстру звітів про оцінку.

2.2. Керівник суб’єкта оціночної діяльності складає іспит на відповідність знань у сфері оцінки майна, майнових прав за програмою, що за своїм обсягом не може бути меншою, ніж програма базової підготовки оцінювачів, та містить інші питання відповідно до переліку питань для проведення іспитів керівників суб’єктів оціночної діяльності, встановлених Фондом державного майна України.

2.3. Оцінювачі, що працюють у складі суб’єкта оціночної діяльності, повинні відповідати таким вимогам:

мати кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до програм базової підготовки за спеціалізацією 1.8 та/або спеціалізацією 2.3 або за напрямом 3, а також посвідчення про підвищення кваліфікації за напрямами та спеціалізаціями, зазначеними у кваліфікаційному свідоцтві оцінювача;

не мати не погашену або не зняту судимість за вчинення злочину або не бути особою, на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення.

2.4. Суб’єкти оціночної діяльності подають інформацію (звітність) за допомогою єдиної бази даних звітів про оцінку відповідно до порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженого Фондом державного майна України (далі - Порядок ведення єдиної бази даних звітів про оцінку).

2.5. Суб’єкти оціночної діяльності запроваджують систему управління якістю.

Зовнішній контроль системи управління якістю здійснюється Фондом державного майна України та атестаційно-рецензійною комісією за дорученням Фонду державного майна України.

2.6. Система управління якістю (в цілому або її складова частина) повинна бути розроблена, документально оформлена, запроваджена у діяльність та постійно підтримуватися та удосконалюватися у строки, визначені Програмою, але не рідше ніж один раз на три роки. Документальне оформлення системи управління якістю (в цілому або її складової(их) частини (частин)) здійснюється шляхом розробки та затвердження відповідного(их) документа(ів). У разі коли система управління якістю (в цілому або її складова частина) є об’єктом інтелектуальної власності, суб’єкт оціночної діяльності забезпечує наявність усіх прав, визначених законодавством, для її використання.

2.7. Суб’єкт оціночної діяльності вживає таких заходів:

визначає процедури - дії, які здійснює суб’єкт оціночної діяльності для забезпечення якості надання послуг;

визначає послідовність та взаємодію таких процедур;

визначає критерії результативності таких процедур;

забезпечує моніторинг та аналіз процедур.

2.8. Суб’єкт оціночної діяльності документує дотримання системи управління якістю (в цілому або її складової(их) частини (частин)). Документування може здійснюватися на паперових (шляхом складання анкет, заяв, контрольних аркушів тощо) або цифрових носіях. Задокументована інформація системи управління якістю зберігається протягом часу, достатнього для того, щоб особа (особи), відповідальна(і) за систему управління якістю, мала(и) змогу оцінити дотримання вимог системи управління якістю.

2.9. Система управління якістю складається з:

відповідальності керівника суб’єкта оціночної діяльності за організацію контролю якості;

етичних вимог;

організації документообігу, в тому числі автоматизованого;

автоматизованої оцінки;

автоматизованої обробки даних під час підготовки звіту про оцінку;

забезпечення конфіденційності та належного зберігання печаток, штампів та бланків;

забезпечення захисту персональних даних;

забезпечення функціонування власного веб-сайту в Інтернеті;

процедури надання послуги;

процедури співпраці з клієнтом;

процедури забезпечення персоналом;

процедури організації розгляду скарг;

можливостей та способів відшкодування завданої шкоди (збитків);

актуалізації нормативної бази з питань оцінки;

звітності суб’єкта оціночної діяльності.

2.10. Керівник суб’єкта оціночної діяльності забезпечує:

всі необхідні процедури та заходи, а також ресурси для функціонування системи управління якістю;

визначення особи (осіб), відповідальної(их) за систему управління якістю в цілому та/або окремих процедур (складових процедур) та заходів.

2.11. Суб’єкт оціночної діяльності розробляє етичні вимоги для співробітників. Етичні вимоги ґрунтуються на таких принципах: якість послуг, що надаються, повинна переважати над іншими факторами, у тому числі комерційними; професійна компетентність; чесність; об’єктивність; конфіденційність.

2.12. Організація документообігу у суб’єкта оціночної діяльності повинна:

бути чітко формалізована та закріплена у відповідних документах. Кожен вид документів повинен мати закріплену схему руху (регламент) від створення до кінцевої готовності. Схема руху документа повинна забезпечувати такі вимоги, як якість документа, швидкість його створення, об’єктивність, надійність, достовірність. Якщо документом є звіт про оцінку майна, майнових прав, його титульний аркуш повинен обов’язково містити відомості про замовника оцінки та виконавця звіту про оцінку майна, назву об’єкта оцінки та його коротку характеристику, величину вартості, отриману в результаті оцінки, підписи виконавця звіту про оцінку майна та керівника суб’єкта оціночної діяльності, скріплені печаткою суб’єкта оціночної діяльності, реєстраційний номер звіту про оцінку, присвоєний такому звіту відповідно до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку;

забезпечувати автоматизований документообіг відповідно до розділу ІІІ цих Правил.

2.13. Суб’єкт оціночної діяльності забезпечує автоматизовану оцінку та обробку даних під час підготовки звіту про оцінку майна, майнових прав відповідно до розділу ІІІ цих Правил.

2.14. Суб’єкт оціночної діяльності повинен забезпечувати конфіденційність та належне зберігання печаток, штампів та бланків у вогнестійкому сейфі.

2.15. Суб’єкт оціночної діяльності повинен забезпечувати захист персональних даних під час їх обробки шляхом дотримання вимог законодавства про захист персональних даних, у тому числі Закону України «Про захист персональних даних».

2.16. Суб’єкт оціночної діяльності повинен забезпечити функціонування власного веб-сайту у мережі Інтернет. На веб-сайті розміщується інформація про суб’єкта оціночної діяльності (прізвище, ім’я, по батькові / найменування, дата видачі та номер сертифіката суб’єкта оціночної діяльності, напрями та спеціалізації суб’єкта оціночної діяльності, зазначені у його сертифікаті суб’єкта оціночної діяльності); оцінювачів, що працюють у його складі, документи оцінювачів та суб’єкта оціночної діяльності, що надають право на здійснення оцінки майна, майнових прав, перелік реєстраційних номерів звітів про оцінку майна, майнових прав, виконаних суб’єктом оціночної діяльності, присвоєних таким звітам про оцінку відповідно до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку; інша інформація, яку суб’єкт оціночної діяльності вважає за необхідне розмістити. Крім того, на веб-сайті розміщується посилання для доступу до єдиної бази даних звітів про оцінку, яка забезпечує можливість здійснення перевірки достовірності звіту про оцінку майна, майнових прав у режимі он-лайн. Перевірка достовірності звіту про оцінку майна, майнових прав здійснюється за реєстраційним номером звіту про оцінку майна, майнових прав. Поряд з можливістю перевірки достовірності звіту про оцінку майна, майнових прав у режимі он-лайн така перевірка може здійснюватися шляхом письмового запиту.

2.17. Суб’єкт оціночної діяльності повинен розробити та впровадити процедури надання послуг. Процедури надання послуг передбачають такі етапи: визначення вимог клієнта до послуги, яку він замовляє; визначення вимог законодавства до послуги, що замовлена клієнтом; визначення можливості надання такої послуги; отримання інформації, яка необхідна для надання послуги; узагальнення отриманої інформації про замовлену послугу; визначення особи, яка є відповідальною за надання послуги (виконавця); виконання необхідних дій для надання послуги; контроль за наданням послуги. Результати виконання процедури надання послуги оформлюються документально.

2.18. Суб’єкт оціночної діяльності повинен встановлювати процедури співпраці з клієнтом, які забезпечують:

можливість клієнта різними способами (не менше ніж двома) замовити послугу;

можливість клієнта отримати кваліфіковану консультацію щодо послуги, яку він має намір замовити;

інформування клієнта про його обов’язок надавати достовірну інформацію;

можливість зворотного зв’язку з клієнтом;

можливість клієнта отримати достовірну інформацію про суб’єкта оціночної діяльності, а саме про документи, які надають право суб’єкту оціночної діяльності та оцінювачам, що працюють у його складі, надавати послуги з оцінки майна, майнових прав;

можливість клієнта зв’язатися (не менше ніж двома способами) з особою (особами), відповідальною(ими) за систему управління якістю, для оскарження дій працівників суб’єкта оціночної діяльності.

2.19. Суб’єкт оціночної діяльності повинен забезпечити достатню кількість працівників з відповідною кваліфікацією та дотримання персоналом етичних вимог. Досягнення вказаної мети здійснюється шляхом встановлення процедур оцінки рівня та якості послуг, що надаються персоналом, перевірки та підвищення кваліфікації персоналу.

2.20. Суб’єкт оціночної діяльності повинен розробити та впровадити процедуру розгляду скарг, у тому числі у разі незгоди клієнта з оціночною вартістю майна, майнових прав, визначеною за результатами проведеної оцінки, яка забезпечуватиме:

можливість клієнта направити скаргу;

наявність особи (осіб), відповідальної(их) за розгляд скарг (у разі незгоди клієнта з оціночною вартістю майна, майнових прав, визначеною за результатами проведеної оцінки, - забезпечення колегіального розгляду скарг);

обов’язковість розгляду скарги;

вжиття заходів для усунення порушень у разі, якщо обставини, викладені у скарзі, дійсно мають місце;

вжиття заходів за результатами розгляду скарг, у тому числі до конкретного працівника суб’єкта оціночної діяльності, на дії якого надійшла скарга;

доведення до відома всіх працівників суб’єкта оціночної діяльності інформації про скарги, які надійшли, та про заходи, які були вжиті.

У разі якщо клієнт не згоден з оціночною вартістю майна, майнових прав, визначеною за результатами проведеної оцінки, він разом з правом на звернення щодо проведення рецензування також має право звернутися до суб’єкта оціночної діяльності для забезпечення колегіального розгляду такої скарги. У разі такого звернення суб’єкт оціночної діяльності забезпечує проведення рецензування звіту про оцінку майна, майнових прав. Для рецензування такого звіту суб’єкт оціночної діяльності на договірних засадах залучає не менше двох рецензентів, які відповідно до законодавства мають право проводити рецензування та не мають інших взаємовідносин із суб’єктом оціночної діяльності, крім взаємовідносин з питань рецензування звітів про оцінку. Метою такого рецензування є вивчення зауважень до звіту про оцінку майна, майнових прав та можливості впливу цих зауважень на достовірність оцінки майна, майнових прав. Якщо за результатами рецензування звіту про оцінку майна, майнових прав буде встановлено, що такі зауваження вплинули на достовірність оцінки майна, майнових прав, суб’єкт оціночної діяльності забезпечує безоплатне проведення повторної оцінки майна, майнових прав.

2.21. У разі завдання шкоди (збитків) суб’єкт оціночної діяльності повинен забезпечити їх відшкодування відповідно до законодавства.

2.22. Суб’єкт оціночної діяльності повинен забезпечити актуалізацію нормативної бази з питань оцінки шляхом формування переліку нормативно-правових актів з питань оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, доведення інформації про зміни стану нормативно-правових актів з питань оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності до відома працівників суб’єкта оціночної діяльності для використання під час провадження оціночної діяльності.

2.23. Суб’єкт оціночної діяльності надає до Фонду державного майна України звітність про виконання робіт з оцінки майна та майнових прав щодо об’єктів оцінки, визначених у пункті 2 Порядку проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 року № 231. Процедура та форми надання звітності встановлюються відповідно до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку.

Суб’єкт оціночної діяльності надає до Фонду інформацію щодо впровадження системи управління якістю.

IІІ. Автоматизований документообіг, автоматизована оцінка та автоматизована обробка даних

3.1. Забезпечення автоматизованого документообігу, автоматизованої оцінки та автоматизованої обробки даних під час підготовки звіту про оцінку суб’єктом оціночної діяльності здійснюється в такому порядку:

документи в електронній формі створюються, передаються відповідним працівникам суб’єктів оціночної діяльності на кожному етапі технологічного процесу, пов’язаного з автоматизованим документообігом, автоматизованою оцінкою та автоматизованою обробкою даних під час підготовки звіту про оцінку майна та майнових прав;

документи в електронній формі зберігаються в архіві документів в електронній формі суб’єкта оціночної діяльності з дотриманням вимог чинного законодавства;

документи в електронній формі підлягають знищенню після закінчення строку їх зберігання відповідно до пункту 14 Порядку проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 року № 231.

3.2. У разі коли автоматизований документообіг, автоматизована оцінка та автоматизована обробка даних під час підготовки звіту про оцінку є об’єктом (об’єктами) інтелектуальної власності, суб’єкт оціночної діяльності забезпечує наявність усіх прав, визначених законодавством, для її використання.

3.3. Суб’єкт оціночної діяльності веде реєстр звітів про оцінку майна та майнових прав. У реєстрі звітів про оцінку майна та майнових прав зазначається така інформація:

реєстраційний номер звіту про оцінку майна, майнових прав, присвоєний такому звіту про оцінку відповідно до Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку;

прізвище, ім’я та по батькові оцінювача(ів), що здійснювали оцінку;

дата видачі та номер свідоцтва про включення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності;

напрями та спеціалізації оцінювача(ів), зазначені у його (їх) свідоцтві(ах) про включення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності;

відомості про підвищення кваліфікації оцінювача(ів) за зазначеними напрямами та спеціалізаціями;

назва об’єкта оцінки та його коротка характеристика;

прізвище, ім’я, по батькові / найменування замовника оцінки;

дата і номер договору на проведення оцінки;

мета і дата оцінки;

строк дії оцінки;

вид вартості, що визначався;

використані методичні підходи;

величина вартості, отримана в результаті оцінки, у тому числі в розрахунку на одиничний показник;

відомості щодо рецензування (у разі проведення такого рецензування та у разі наявності відповідної інформації), висновки за результатами рецензування;

документ, що підтверджує приймання звіту про оцінку майна замовником;

строк та адреса зберігання звіту.

ІV. Зовнішній контроль якості послуг

4.1. Зовнішній контроль якості послуг здійснюється Фондом державного майна України та атестаційно-рецензійною комісією за дорученням Фонду державного майна України.

4.2. Зовнішній контроль якості послуг проводиться у таких випадках:

під час отримання сертифіката суб’єкта оціночної діяльності відповідно до Положення про порядок видачі сертифікатів суб’єктів оціночної діяльності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 14 березня 2002 року № 479, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 березня 2002 року за № 312/6600;

у разі надходження скарги (скарг) на дії (бездіяльність) суб’єкта оціночної діяльності, у тому числі на якість його послуг;

у разі надходження до Фонду державного майна України інформації відповідно до порядку взаємодії суб’єктів оціночної діяльності, замовників оцінки, нотаріусів, Фонду державного майна України, Міністерства доходів і зборів України, Державного агентства земельних ресурсів України під час проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства.

4.3. Під час здійснення зовнішнього контролю якості можуть застосовуватися такі заходи:

вивчення документів, поданих суб’єктом оціночної діяльності, для підтвердження дотримання вимог цих Правил;

аналіз інформації про суб’єкта оціночної діяльності, у тому числі скарг на такого суб’єкта оціночної діяльності та результатів розгляду таких скарг;

організація проведення рецензування звіту (звітів) про оцінку майна, майнових прав, складеного(их) оцінювачами, що працюють у складі суб’єкта оціночної діяльності;

аналіз звітної інформації, поданої суб’єктами оціночної діяльності до Фонду державного майна України;

запит звіту (звітів) про оцінку майна, майнових прав та інших пов’язаних з ним (ними) документів;

у разі коли система управління якістю (в цілому або її складова частина) є об’єктом інтелектуальної власності, Фонд державного майна України у межах своїх повноважень вживає заходів щодо запобігання порушенню прав інтелектуальної власності.

4.4. Метою зовнішнього контролю якості послуг є перевірка дотримання вимог до якості послуг, визначених цими Правилами, на підставі документів, поданих суб’єктом оціночної діяльності для підтвердження дотримання вимог до якості послуг відповідно до цих Правил, а також отриманих в установленому порядку Фондом державного майна України документів та інформації, у тому числі від органів державної влади тощо.

Атестаційно-рецензійна комісія здійснює аналіз та контроль процедур та заходів зовнішнього контролю якості послуг, встановлених Програмою.

Фонд державного майна України доручає атестаційно-рецензійній комісії здійснювати такі заходи зовнішнього контролю якості послуг:

підтвердити правильність складання Програми та її відповідність цим Правилам;

розглядати та надавати до Фонду державного майна України висновки та пропозиції щодо впровадження та роботи Програми;

розкривати стан організації системи зовнішнього контролю якості в частині роботи Програми;

надавати повний перелік встановлених фактів порушень чинного законодавства.

4.5. Для отримання сертифіката суб’єкта оціночної діяльності претендент подає до Фонду державного майна України повний пакет документів, що підтверджують проведення та втілення зовнішнього контролю якості послуг, відповідно до пункту 8 Порядку проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 року № 231, та документи, передбачені пунктом 1 розділу ІІ Положення про порядок видачі сертифікатів суб’єктів оціночної діяльності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 14 березня 2002 року № 479, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 березня 2002 року за № 312/6600.

Програму, надану суб’єктом оціночної діяльності, та інші документи, що підтверджують її впровадження, Фонд державного майна України направляє до атестаційно-рецензійної комісії на розгляд. У відповідному листі зазначається строк, протягом якого атестаційно-рецензійна комісія має надати свої висновки та пропозиції.

За результатами роботи атестаційно-рецензійної комісії складається протокол, який має розкривати стан організації системи зовнішнього контролю якості, її відповідність законодавству, у разі встановлення порушень - їх повний перелік, висновки та пропозиції. Протокол має містити висновок щодо впровадження системи зовнішнього контролю якості у суб’єкта оціночної діяльності.

Протокол підписується всіма присутніми членами атестаційно-рецензійної комісії та передається до Фонду державного майна України на розгляд та прийняття відповідного рішення.

Інші документи, що подав суб’єкт оціночної діяльності для отримання сертифіката суб’єкта оціночної діяльності, розглядаються Фондом державного майна України.

4.6. Під час розгляду скарг на дії (бездіяльність) суб’єкта оціночної діяльності або у разі надходження до Фонду державного майна України інформації відповідно до порядку взаємодії суб’єктів оціночної діяльності, замовників оцінки, нотаріусів, Фонду державного майна України, Міністерства доходів і зборів України, Державного агентства земельних ресурсів України рішення про проведення зовнішнього контролю якості послуг приймається шляхом направлення наданих заявником матеріалів до атестаційно-рецензійної комісії. У відповідному листі зазначається строк, протягом якого атестаційно-рецензійна комісія має надати свої висновки та пропозиції.

За результатами роботи атестаційно-рецензійної комісії складається протокол, який має розкривати стан організації системи зовнішнього контролю якості, повний перелік встановлених фактів порушень чинного законодавства, висновки та пропозиції. Протокол має містити висновки щодо обґрунтованості звернення.

Протокол підписується всіма присутніми членами атестаційно-рецензійної комісії та передається до Фонду державного майна України на розгляд та прийняття відповідного рішення.

За результатами розгляду скарг Фонд державного майна України вживає відповідних заходів, передбачених чинним законодавством, про що повідомляє заявника.

4.7. Зовнішній контроль якості послуг проводиться у строк, що не перевищує тридцяти днів від дати подання необхідних документів для розгляду питання про видачу сертифіката суб’єкта оціночної діяльності або від дати надходження скарги або відповідної інформації щодо якості послуг.

V. Порядок подання документів для підтвердження дотримання вимог до якості послуг

5.1. Для підтвердження дотримання вимог до якості послуг суб’єкт оціночної діяльності розробляє та впроваджує Програму. У разі коли система управління якістю (в цілому або її складова частина) є об’єктом інтелектуальної власності, суб’єкт оціночної діяльності забезпечує наявність усіх прав, визначених законодавством, для її використання та повідомляє про це Фонд державного майна України в довільній формі. Фонд державного майна України у межах своїх повноважень здійснює заходи щодо запобігання порушенню прав інтелектуальної власності.

5.2. Програма разом з документами, що підтверджують дотримання вимог до якості послуг, а також документів, що підтверджують втілення заходів, дій та ресурсів, визначених Програмою, у діяльність суб’єкта оціночної діяльності, надсилається до Фонду державного майна України для їх розгляду на відповідність цим Правилам.

5.3. Фонд державного майна України протягом тридцяти днів з дати надходження Програми зобов’язаний її розглянути та надати висновок щодо його відповідності (невідповідності) цим Правилам. При цьому в разі залучення до проведення зовнішнього контролю якості послуг атестаційно-рецензійної комісії враховуються її висновки та пропозиції. Якщо Програма не відповідає цим Правилам або вона не впроваджена, Фонд державного майна України у своєму висновку зазначає відповідні зауваження.

http://apx.org.ua/technical-inventory/8988-pravila-organzacyi-sistemi-zovnshnogo-kontrolyu-yakost.html


Метки:  

ПОЛОЖЕННЯ про порядок роботи Екзаменаційної комісії

Понедельник, 31 Марта 2014 г. 20:46 + в цитатник

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Фонду державного
майна України,
Міністерства аграрної політики
та продовольства України
10.06.2013 № 805/359



Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
14 червня 2013 р.
за № 963/23495

ПОЛОЖЕННЯ про порядок роботи Екзаменаційної комісії

I. Загальні положення

1.1. Це Положення врегульовує порядок роботи Екзаменаційної комісії, до повноважень якої належить прийняття рішень про видачу кваліфікаційних свідоцтв оцінювачів або позбавлення кваліфікаційних свідоцтв оцінювачів (їх анулювання), що здійснюють оцінку для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства (далі - Екзаменаційна комісія), за спеціалізацією 1.8 "Оцінка для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства" у межах напряму 1 "Оцінка об’єктів у матеріальній формі" (далі - спеціалізація 1.8) та/або за спеціалізацією 2.3 "Оцінка для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства" у межах напряму 2 "Оцінка цілісних майнових комплексів, паїв, цінних паперів, майнових прав та нематеріальних активів, у тому числі прав на об’єкти інтелектуальної власності" (далі - спеціалізація 2.3) або за напрямом 3 "Оцінка для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства" (далі - напрям 3).

1.2. Склад Екзаменаційної комісії затверджується наказом Фонду державного майна України, Міністерства аграрної політики та продовольства України і формується з числа представників Фонду державного майна України, Державного агентства земельних ресурсів України, представників інших органів державної влади, до повноважень яких належить реалізація державної політики з питань оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, які мають необхідний рівень підготовки з питань оцінки майна, та представників, делегованих саморегулівними організаціями оцінювачів. При цьому представники саморегулівних організацій оцінювачів повинні становити не менше двох третин кількісного складу Екзаменаційної комісії, виходячи з рівнопропорційного принципу делегування представників кожної з них.

Особи, які входять до складу екзаменаційних комісій за іншими напрямами (спеціалізаціями), не можуть входити до складу Екзаменаційної комісії. Саморегулівні організації оцінювачів, які реалізували своє право на делегування своїх представників до складу екзаменаційних комісій за іншими напрямами (спеціалізаціями), не мають права делегувати своїх представників до складу Екзаменаційної комісії.

1.3. Головою Екзаменаційної комісії є уповноважена Головою Фонду державного майна України особа, в підпорядкуванні якої перебуває відповідний структурний підрозділ, до компетенції якого належать питання з оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності (далі - голова Екзаменаційної комісії).

Члени Екзаменаційної комісії від саморегулівних організацій оцінювачів повинні відповідати таким вимогам:

бути членами саморегулівної організації оцінювачів, від якої вони заявлені, що підтверджується відомостями з Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності;

щодо них Фонд державного майна України та/або Екзаменаційна комісія не приймали рішень, зазначених у абзаці другому пункту 4.6 розділу IV цього Положення, стосовно провадження оціночної діяльності цим оцінювачем;

не є засновниками або керівниками навчальних закладів, які уклали угоди про співробітництво з професійної підготовки оцінювачів з Фондом державного майна України за спеціалізацією 1.8 та/або спеціалізацією 2.3 та/або напрямом 3.

1.4. Відповідно до покладених завдань Екзаменаційна комісія:

проводить кваліфікаційні іспити з перевірки знань фізичних осіб, які бажають отримати кваліфікаційне свідоцтво оцінювача;

затверджує перелік питань до кваліфікаційних іспитів та кожні два роки вносить зміни до зазначеного переліку;

приймає рішення про видачу кваліфікаційного свідоцтва оцінювача за спеціалізацією 1.8 та/або спеціалізацією 2.3 або напрямом 3 за результатами складання кваліфікаційного іспиту;

приймає рішення про повторну видачу кваліфікаційного свідоцтва оцінювача у випадках, визначених цим Положенням;

приймає рішення щодо позбавлення (анулювання) кваліфікаційного свідоцтва оцінювача за спеціалізацією 1.8 та/або спеціалізацією 2.3 або напрямом 3, який безпосередньо складав звіт про оцінку майна;

ініціює розгляд Фондом державного майна України проблем оптимізації навчального процесу, зокрема удосконалення навчальних програм за спеціалізацією 1.8 та/або спеціалізацією 2.3 та/або напрямом 3;

у разі потреби ініціює звернення до відповідних юридичних осіб та органів державної влади з метою вирішення питань, що відносяться до її компетенції;

приймає рішення щодо необхідності проходження підвищення кваліфікації оцінювачем (оцінювачами) за спеціалізацією 1.8 та/або спеціалізацією 2.3 або напрямом 3, що відповідають напряму та спеціалізаціям звіту про оцінку майна, до якого були зауваження;

забезпечує організацію рецензування звітів про оцінку за попередні періоди незалежно від напряму (спеціалізацій) оцінки, складених оцінювачем-стажистом;

ініціює проведення рецензування звітів про оцінку та призначає рецензента у зв’язку з надходженням скарг та в інших випадках під час здійснення контролю відповідно до правил організації системи зовнішнього контролю якості, затверджених Фондом державного майна України, у тому числі звітів про оцінку за попередні періоди, та в інших випадках, визначених нормативно-правовими актами з питань оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

1.5. Організаційне та технічне забезпечення роботи Екзаменаційної комісії здійснює секретаріат Екзаменаційної комісії, що утворюється Фондом державного майна України з числа членів Екзаменаційної комісії та працівників Фонду державного майна України. Очолює секретаріат Екзаменаційної комісії заступник голови Екзаменаційної комісії.

II. Процедура підготовки кваліфікаційного іспиту

2.1. За наявності бажання скласти кваліфікаційний іспит оцінювач-стажист за сім календарних днів до дати проведення іспиту подає до навчального закладу, на базі якого буде складатися кваліфікаційний іспит, заяву про включення до списку осіб, які будуть складати кваліфікаційний іспит, за формою згідно з додатком 1 до цього Положення (далі - заява). У заяві зазначаються спеціалізації та/або напрям, за якими пройдено стажування і за якими оцінювач-стажист бажає скласти кваліфікаційний іспит.

2.2. До заяви оцінювачі-стажисти додають копію паспортного документа, що посвідчує особу його власника, документ, виданий навчальним закладом, про те, що особа навчалася за відповідною програмою базової підготовки оцінювачів, а також:

у разі складання кваліфікаційного іспиту за спеціалізацією 1.8 та/або спеціалізацією 2.3 додаються не менше двох навчальних звітів про оцінку та рецензій на них, складених відповідно до абзацу другого пункту 67 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1), та рецензії, складені відповідно до абзацу другого пункту 67 Національного стандарту № 1, на не менше ніж два звіти про оцінку, складені таким оцінювачем-стажистом за попередні періоди, незалежно від напряму (спеціалізацій) оцінки;

у разі складання кваліфікаційного іспиту за напрямом 3 додаються не менше чотирьох навчальних звітів про оцінку та рецензій на них, складених відповідно до абзацу другого пункту 67 Національного стандарту № 1.

Рецензування навчальних звітів про оцінку та звітів про оцінку здійснюється у порядку, визначеному Порядком проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2013 року № 231, з урахуванням пунктів 64 - 67 Національного стандарту № 1.

2.3. У разі подання оцінювачем-стажистом усіх вищезазначених документів навчальний заклад включає оцінювача-стажиста до списку осіб, що складатимуть кваліфікаційний іспит.

2.4. Навчальний заклад формує список оцінювачів-стажистів для складання кваліфікаційного іспиту за відповідними спеціалізаціями та напрямами оцінки майна та надсилає його голові Екзаменаційної комісії для визначення відповідної дати складання іспиту.

Загальна кількість оцінювачів-стажистів, які заявлені у списку для складання кваліфікаційного іспиту, не повинна перевищувати 50 осіб за спеціалізаціями та/або напрямами оцінки майна.

2.5. Голова Екзаменаційної комісії призначає дату проведення кваліфікаційного іспиту, про що секретаріат Екзаменаційної комісії письмово повідомляє навчальний заклад.

2.6. Кваліфікаційний іспит проводиться у міру комплектування груп. У складанні кваліфікаційного іспиту одночасно можуть брати участь оцінювачі-стажисти декількох навчальних закладів.

2.7. Перелік питань до кваліфікаційних іспитів підлягає опублікуванню в засобах масової інформації.

Перелік питань (зміни до них) застосовуються з дня їх опублікування у додатку до "Державного інформаційного бюлетеня про приватизацію" - газеті "Відомості приватизації". На підставі затвердженого переліку питань секретаріатом Екзаменаційної комісії розробляються комплекти екзаменаційних білетів.

Комплект екзаменаційних білетів зберігається в секретаріаті Екзаменаційної комісії.

2.8. Приміщення для проведення кваліфікаційного іспиту має забезпечувати можливість індивідуальної підготовки оцінювачами-стажистами відповідей на питання білета та належні умови для роботи членів Екзаменаційної комісії.

III. Проведення кваліфікаційного іспиту

3.1. Кваліфікаційний іспит проводиться на базі навчальних закладів, які можуть забезпечити відповідні умови для організації його проведення.

3.2. Кваліфікаційний іспит приймається за спеціалізацією 1.8 та/або спеціалізацією 2.3 або напрямом 3 за умови особистої присутності на ньому не менше третини персонального складу Екзаменаційної комісії. Член Екзаменаційної комісії, який відсутній на її засіданні, не має права передавати свої повноваження іншим членам Екзаменаційної комісії або іншим особам.

3.3. До початку проведення кваліфікаційного іспиту представник секретаріату або уповноважений Екзаменаційною комісією представник інформує оцінювачів-стажистів, які бажають скласти кваліфікаційний іспит, про персональний склад Екзаменаційної комісії, що прийматиме кваліфікаційний іспит, тривалість та порядок складання кваліфікаційного іспиту.

Спірні питання, пов'язані зі складанням кваліфікаційного іспиту, вирішуються Екзаменаційною комісією в день складання кваліфікаційного іспиту після його складання всією групою.

3.4. Оцінювач-стажист складає кваліфікаційний іспит залежно від спеціалізацій та напряму оцінки, за якими він проходив стажування та бажає скласти кваліфікаційний іспит.

3.5. Відомості щодо складання кваліфікаційного іспиту фіксуються окремо в екзаменаційному листі, який видається оцінювачу-стажисту. При цьому результат кваліфікаційного іспиту оцінюється як "склав" ("склала") або "не склав" ("не склала"), а результат захисту звіту про оцінку майна або навчального звіту про оцінку майна - як "зараховано" або "не зараховано".

Екзаменаційний лист повинен містити фотокартку оцінювача-стажиста та копію першої та другої сторінок паспортного документа, що посвідчує особу його власника.

3.6. Кваліфікаційний іспит відбувається в усно-письмовій формі шляхом надання відповідей на питання, наведені в екзаменаційних білетах. Під час складання кваліфікаційного іспиту оцінювачі-стажисти, які отримали екзаменаційні білети, не мають права залишати приміщення, у якому складають кваліфікаційний іспит, до його закінчення, за винятком випадків, що унеможливлюють подальше складання кваліфікаційного іспиту (погіршення самопочуття тощо).

3.7. У разі складання кваліфікаційного іспиту за напрямом 3 оцінювач-стажист надає відповіді на два питання загального білета, які дають змогу з'ясувати рівень знань оцінювача-стажиста з питань законодавства, яке регулює проведення оцінки майна, та загальних методологічних аспектів оцінки майна. Відповіді на ці питання надається у письмовій та усній формах. Після написання відповідей на аркуші проставляються підпис особи, що давала відповідь, та дата складання іспиту. Письмові відповіді оцінювачів-стажистів зберігаються в архіві секретаріату Екзаменаційної комісії не менше трьох років з дати складання кваліфікаційного іспиту.

Далі оцінювач-стажист надає усну відповідь на білет, який містить три питання щодо особливостей визначення оціночної вартості для різних об’єктів оцінки.

У разі складання кваліфікаційного іспиту за спеціалізацією 1.8 та/або спеціалізацією 2.3 оцінювач-стажист письмово надає відповіді на білет, який містить три питання щодо особливостей визначення оціночної вартості для різних об’єктів оцінки.

Після надання оцінювачем - стажистом відповідей на питання білетів за спеціалізацією 1.8 та/або спеціалізацією 2.3 або напрямом 3 Екзаменаційна комісія може поставити питання оцінювачу-стажисту щодо пояснення ним звітів про оцінку майна.

Незарахування хоча б одного звіту про оцінку майна є підставою для негативної оцінки знань оцінювача-стажиста з даної спеціалізації (напряму).

3.8. За результатом складання кваліфікаційного іспиту, на підставі узагальнення інформації, що міститься в екзаменаційних листах оцінювачів-стажистів, які складали кваліфікаційний іспит, оформляється протокол рішення Екзаменаційної комісії щодо видачі кваліфікаційного свідоцтва оцінювача, в якому зазначаються спеціалізації в межах напрямів, за якими складено (не складено) кваліфікаційний іспит. Протокол рішення Екзаменаційної комісії підписується усіма членами Екзаменаційної комісії, які брали участь у кваліфікаційному іспиті, та зберігається не менше трьох років.

Протокол оформляється у двох примірниках: один примірник зберігається у навчальному закладі, другий примірник - в секретаріаті Екзаменаційної комісії. До другого примірника додаються екзаменаційні листи оцінювачів-стажистів, які складали кваліфікаційний іспит.

3.9. У разі нескладання оцінювачем-стажистом іспиту він може скласти його повторно не раніше ніж через один місяць від дати попереднього складання іспиту. Процедура підготовки та повторного складання іспиту здійснюється у порядку, визначеному цим розділом.

3.10. Відповідно до рішення Екзаменаційної комісії Фонд державного майна України та навчальний заклад видають кваліфікаційні свідоцтва оцінювачів за формою, затвердженою Фондом державного майна України. Організацію друкування та видачі кваліфікаційних свідоцтв оцінювачів, щодо яких прийнято рішення про видачу, здійснюють навчальні заклади, на базі яких проводилася підготовка оцінювача. Друк відповідної кількості кваліфікаційних свідоцтв оцінювачів здійснюється на підставі рішення Екзаменаційної комісії.

Кваліфікаційне свідоцтво видається оцінювачу в двотижневий строк на підставі поданих ним до Фонду державного майна України документів, передбачених частиною п'ятою статті 15 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Зразок заяви про видачу кваліфікаційного свідоцтва оцінювача наведено в додатку 2 до цього Положення.

IV. Порядок прийняття рішення про позбавлення кваліфікаційного свідоцтва оцінювача (його анулювання)

4.1. Розгляд питань, пов'язаних з позбавленням кваліфікаційного свідоцтва оцінювача (його анулюванням), здійснюється за письмовим зверненням органів державної влади та зацікавлених осіб, які мають право направити звернення за місцезнаходженням Фонду державного майна України. У разі надходження таких звернень Фонд державного майна України направляє їх до секретаріату Екзаменаційної комісії. У зверненні мають бути аргументовані підстави для позбавлення кваліфікаційного свідоцтва оцінювача. До звернення додаються матеріали, які розкривають суть питання, зокрема висновки з рецензування звітів про оцінку майна.

4.2. Екзаменаційна комісія на своєму засіданні розглядає питання щодо здійснення оціночної діяльності оцінювачами у формах:

практичної діяльності з оцінки майна, яка полягає у практичному виконанні оцінки майна та всіх процедур, пов’язаних з нею, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами з оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, шляхом складання звітів з оцінки майна та актів оцінки майна;

консультаційної діяльності, яка полягає в наданні консультацій з оцінки майна шляхом складання у письмовій формі консультації. При цьому до розгляду приймаються документи, що містять: підпис, прізвище, ім’я, по батькові оцінювача, який зареєстрований у Державному реєстрі оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності, а також судження такого оцінювача про вартість майна та майнових прав, посилання на нормативно-правові акти про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність та/або застосування оціночних процедур та/або відомості про кваліфікаційні свідоцтва оцінювача та/або сертифіката суб’єкта оціночної діяльності;

рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в його критичному розгляді та наданні висновків щодо його повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та нормативно-правовими актами з оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

4.3. Рішення про позбавлення (анулювання) кваліфікаційного свідоцтва оцінювача приймається Екзаменаційною комісією у разі:

неодноразового грубого порушення оцінювачем вимог нормативно-правових актів з питань оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності;

прийняття судом рішення за фактами непрофесійної оцінки майна, що проведена оцінювачем;

наявності в оцінювача непогашеної судимості за корисливі злочини;

встановлення факту неправомірної видачі кваліфікаційного свідоцтва та/або його недостовірності;

подання відповідного звернення оцінювача;

встановлення факту порушення оцінювачем обмежень, визначених Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Рішення про видачу кваліфікаційного свідоцтва оцінювачеві, який позбавлений його, може бути прийняте Екзаменаційною комісією не раніше ніж через рік з дати позбавлення такого свідоцтва.

4.4. Грубим порушенням оцінювачем та/або рецензентом нормативно-правових актів з оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, вважаються:

складання звіту про оцінку майна оцінювачем, який не відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;

складання рецензії на звіт про оцінку майна рецензентом з порушенням вимог законодавства щодо процедури рецензування звіту про оцінку майна;

складання звіту про оцінку майна з порушенням вимог законодавства щодо проведення оцінки, якщо звіт про оцінку майна ґрунтується на явно неправдивих вихідних даних, навмисно використаних оцінювачем для надання необ’єктивного висновку про вартість об’єкта оцінки;

складання звіту про оцінку майна, який за результатами рецензування класифіковано як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний;

складання звіту про оцінку майна, який за результатами рецензування класифіковано як такий, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності і має значні недоліки, що вплинули на достовірність

оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків (у цьому випадку доопрацювання такого звіту про оцінку майна є неможливим, оскільки за результатами виконаної оцінки були реалізовані управлінські рішення);

складання за наслідками проведеної незалежної оцінки документа, що містить судження про вартість та інші відомості, зазначені у абзаці третьому пункту 4.2 цього розділу, складеного з порушенням вимог статей 3 та 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", пунктів 56, 57 Національного стандарту № 1;

складання рецензії відповідно до абзаців другого та третього пункту 67 Національного стандарту № 1, на звіт про оцінку майна, який на підставі розгляду та рішення Екзаменаційної комісії визнано таким, що відповідає абзацу п’ятому цього пункту.

4.5. У двотижневий строк з дати отримання звернення секретаріат Екзаменаційної комісії готує та подає на розгляд Екзаменаційної комісії пакет документів, у якому мають бути:

копія відповідного рішення суду (у разі позбавлення кваліфікаційного свідоцтва оцінювача на підставі рішення суду за фактами непрофесійної оцінки майна) або;

копія довідки, виданої правоохоронним органом, про наявність в оцінювача непогашеної судимості за корисливі злочини (у разі наявності в оцінювача непогашеної судимості за корисливі злочини) або;

копія звіту про оцінку майна, у підготовці якого брав участь оцінювач, та інші документи, що підтверджують порушення оцінювачем вимог статті 8 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (у разі позбавлення кваліфікаційного свідоцтва оцінювача у зв'язку з порушенням ним статті 8 зазначеного Закону) або;

копії не менше двох звітів з оцінки майна, а також рецензій на них (у разі позбавлення кваліфікаційного свідоцтва оцінювача у зв'язку з неодноразовим грубим порушенням нормативно-правових актів з оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності) та;

інші документи, які стосуються позбавлення кваліфікаційного свідоцтва оцінювача і можуть бути враховані під час розгляду питання про позбавлення кваліфікаційного свідоцтва оцінювача.

4.6. Засідання Екзаменаційної комісії вважається правомочним, якщо у ньому беруть участь більше половини загальної кількості її членів. Голосування за рішення з питань порядку денного, у тому числі про затвердження порядку денного, відбувається за принципом "за" і "проти". Рішення Екзаменаційної комісії приймаються простою більшістю голосів її членів, які присутні на засіданні Екзаменаційної комісії. У разі рівного розподілу голосів "за" і "проти" рішення, за яке віддав голос голова Екзаменаційної комісії, є вирішальним. Член Екзаменаційної комісії, який відсутній на її засіданні, не має права передавати свої повноваження іншим членам Екзаменаційної комісії або іншим особам.

За результатами розгляду на засіданні Екзаменаційної комісії питань щодо професійної діяльності оцінювачів Екзаменаційна комісія має право приймати такі рішення:

щодо необхідності позачергового проходження навчання за програмою підвищення кваліфікації оцінювачем за відповідною(ими) спеціалізацією(ями) або напрямом з оцінки майна, за якою (якими) одноразово порушено вимоги законодавства з питань оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності;

щодо позбавлення оцінювача кваліфікаційного свідоцтва за спеціалізацією(ями) або напрямом з оцінки майна, за якою (якими) неодноразово (два і більше разів) порушено вимоги законодавства з питань оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

4.7. На засідання Екзаменаційної комісії рекомендованим листом з повідомленням запрошується оцінювач, питання про позбавлення кваліфікаційного свідоцтва якого винесено на розгляд. Якщо оцінювач не може бути особисто присутнім з поважних причин, розгляд питання переноситься на наступне засідання. Про причину своєї відсутності оцінювач повинен письмово повідомити секретаріат Екзаменаційної комісії з наданням підтвердних документів за день до дати проведення засідання, на яке було перенесено питання про позбавлення його кваліфікаційного свідоцтва оцінювача. У разі неприбуття оцінювача на повторне засідання Екзаменаційної комісії, ненадання підтвердних документів, неінформування Фонду державного майна України про зміни контактних реквізитів (місця роботи, місця проживання, паспортних даних, контактних телефонів) Екзаменаційна комісія має право розглядати питання про позбавлення кваліфікаційного свідоцтва оцінювача без присутності оцінювача.

4.8. Прийняте рішення оформляється протоколом засідання Екзаменаційної комісії. Протокол подається до Фонду державного майна України у двотижневий строк від дати проведення засідання. Протокол Екзаменаційної комісії підписується головою та відповідальним секретарем Екзаменаційної комісії. Голова та відповідальний секретар Екзаменаційної комісії забезпечують достовірність відомостей, внесених до протоколу. У разі відсутності голови Екзаменаційної комісії проводить засідання та підписує протокол заступник голови Екзаменаційної комісії.

4.9. Про прийняте Екзаменаційною комісією рішення та його опублікування у додатку до "Державного інформаційного бюлетеня про приватизацію" - газеті "Відомості приватизації" стосовно позбавлення (анулювання) кваліфікаційного свідоцтва Фонд державного майна України повідомляє оцінювача письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Екзаменаційної комісії. Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача вважається анульованим з дати прийняття відповідного рішення Екзаменаційною комісією.

4.10. У разі позбавлення особи кваліфікаційного свідоцтва оцінювача (його анулювання) Фонд державного майна України вносить відповідні зміни до Державного реєстру оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності.

4.11. Рішення про позбавлення кваліфікаційного свідоцтва оцінювача (його анулювання) може бути оскаржено в судовому порядку.

V. Повторна видача кваліфікаційного свідоцтва оцінювача

5.1. Фонд державного майна України публікує відповідну інформацію про позбавлення, анулювання або втрату кваліфікаційного свідоцтва оцінювачем у додатку до "Державного інформаційного бюлетеня про приватизацію" - газеті "Відомості приватизації".

5.2. Рішення про видачу кваліфікаційного свідоцтва оцінювачу, який був позбавлений його на підставі рішення Екзаменаційної комісії, приймається Екзаменаційною комісією не раніше ніж через рік від дати позбавлення в порядку, передбаченому цим Положенням, для видачі кваліфікаційного свідоцтва.

5.3. За власним бажанням або в разі втрати, пошкодження чи знищення кваліфікаційного свідоцтва оцінювач звертається до Екзаменаційної комісії із заявою про повторну видачу кваліфікаційного свідоцтва оцінювача та вказує навчальний заклад, на базі якого він бажає його отримати. При цьому оцінювач надає письмові пояснення про причину втрати, пошкодження або знищення кваліфікаційного свідоцтва оцінювача.

5.4. Секретаріат Екзаменаційної комісії перевіряє факт видачі кваліфікаційного свідоцтва оцінювача відповідно до наявної у Державному реєстрі оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності інформації, протоколів Екзаменаційної комісії.

5.5. Рішення про повторну видачу кваліфікаційного свідоцтва оцінювача оформляється протоколом Екзаменаційної комісії. На підставі рішення Екзаменаційної комісії відповідний навчальний заклад виписує нове кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, яке підписує керівник навчального закладу, та передає його до Фонду державного майна України для підписання і видачі оцінювачу.

5.6. Інформація про повторну видачу оцінювачу кваліфікаційного свідоцтва оцінювача, у тому числі у зв'язку з позбавленням його кваліфікаційного свідоцтва або втратою кваліфікаційного свідоцтва, підлягає відображенню в Державному реєстрі оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності.

http://apx.org.ua/technical-inventory/8987-polozhennya-pro-poryadok-roboti-ekzamenacynoyi-komsyi.html


Метки:  

Возможность совместного хранения веществ и материалов

Четверг, 27 Марта 2014 г. 21:02 + в цитатник
Возможность совместного хранения веществ и материалов определяется на основании количественного учета показателей пожарной опасности, токсичности, химической активности, а также однородности средств пожаротушения.
1.2. В зависимости от сочетания свойств, перечисленных в п. 1.1, вещества и материалы могут быть совместимыми или несовместимыми друг с другом при хранении.
1.3. Несовместимыми называются такие вещества и материалы, которые при хранении совместно (без учета защитных свойств тары или упаковки);
увеличивают пожарную опасность каждого из рассматриваемых материалов и веществ в отдельности;
вызывают дополнительные трудности при тушении пожара;
усугубляют экологическую обстановку при пожаре (по сравнению с пожаром отдельных веществ и материалов, взятых в соответствующем количестве);
вступают в реакцию взаимодействия друг с другом с образованием опасных веществ.
1.4. По потенциальной опасности вызывать пожар, усиливать опасные факторы пожара, отравлять среду обитания (воздух, воду, почву, флору, фауну и т. д.), воздействовать на человека через кожу, слизистые оболочки дыхательных путей путем непосредственного контакта или на расстоянии как при нормальных условиях, так и при пожаре, вещества и материалы делятся на разряды:
безопасные;
малоопасные;
опасные;
особоопасные.
В зависимости от разряда вещества и материала назначаются условия его хранения (см. п. 1.5-1.9).
1.5. К безопасным относят негорючие вещества и материалы в негорючей упаковке, которые в условиях пожара не выделяют опасных (горючих, ядовитых, едких) продуктов разложения или окисления, не образуют взрывчатых или пожароопасных, ядовитых, едких, экзотермических смесей с другими веществами.
Безопасные вещества и материалы следует хранить в помещениях или на площадках любого типа (если это не противоречит техническим условиям на вещество) .
1.6. К малоопасным относят такие горючие и трудногорючие вещества и материалы, которые не относятся к безопасным (п. 1.5) и на которые не распространяются требования ГОСТ 19433.
Малоопасные вещества разделяют на следующие группы:
а) жидкие вещества с температурой вспышки более 90 °С;
б) твердые вещества и материалы, воспламеняющиеся от действия газовой горелки в течение 120 с и более;
в) вещества и материалы, которые в условиях специальных испытаний способны самонагреваться до температуры ниже 150 оС за время более 24 ч при температуре окружающей среды 140 °С;
г) вещества и материалы, которые при взаимодействии с водой выделяю воспламеняющиеся газы с интенсивностью менее 0,5 дм3 кг-1Чч-1;
д) вещества и материалы ядовитые со среднесмертельной дозой при введении в желудок более 500 мгЧкг-1 (если они жидкие) или более 2000 мгЧм-1 (если они твердые) или со среднесмертельной дозой при нанесении на кожу более 2500 мгЧкг-1 или со среднесмертельной дозой при вдыхании более 20 мгЧдм-3;
е) вещества и материалы слабые едкие и (или) коррозионные со следующими показателями: время контакта, в течение которого возникает видимый некроз кожной ткани животных (белых крыс) более 24 ч, скорость коррозии стальной (Ст3) и алюминиевой (А6) поверхности менее 1 мм в год.
1.7. К малоопасным относятся также негорючие вещества и материалы по п. 1.6 в горючей упаковке.
Малоопасные вещества и материалы допускается хранить в помещениях всех степеней огнестойкости (кроме V степени).
1.8. К опасным относятся горючие и негорючие вещества и материалы, обладающие свойствами, проявление которых может привести к взрыву, пожару, гибели, травмированию, отравлению, облучению, заболеванию людей и животных, повреждению сооружений, транспортных средств. Опасные свойства могут проявляться как при нормальных условиях, так и при аварийных, как у веществ в чистом виде, так и при взаимодействии их с веществами и материалами других категорий по ГОСТ 19433.
Опасные вещества и материалы необходимо хранить в складах I и II степени огнестойкости.
1.9. К особоопасным относятся такие опасные (см. п. 1.8) вещества и материалы, которые несовместимы с веществами и материалами одной с ними категории по ГОСТ 19433.
Особоопасные вещества и материалы необходимо хранить в складах I и II степени огнестойкости преимущественно в отдельно стоящих зданиях.

http://apx.org.ua/project/8985-vozmozhnost-sovmestnogo-hraneniya-veschestv-i-materialov.html


Метки:  

МЕТОД ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ОПРЕДЕЛЕНИЯ ВЕРОЯТНОСТИ

Четверг, 27 Марта 2014 г. 21:01 + в цитатник
МЕТОД ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ОПРЕДЕЛЕНИЯ ВЕРОЯТНОСТИ ВОЗНИКНОВЕНИЯ ПОЖАРА В (ОТ) ЭЛЕКТРИЧЕСКИХ ИЗДЕЛИЯХ
Настоящий метод распространяется на электротехнические изделия, радиоэлектронную аппаратуру и средства вычислительной техники (электрические изделия) и устанавливает порядок экспериментального определения вероятности возникновения пожара в (от) них.
Параметры и условия испытаний для конкретного изделия должны содержаться в нормативно-технической документации на изделие.
1. Сущность метода
1.1. Метод разработан в соответствии с приложением 3.
1.2. Вероятность возникновения пожара в (от) электрическом (го) изделии(я) является интегральным показателем, учитывающим как надежность (интенсивность отказов) самого изделия и его защитной аппаратуры (тепловой и электрической), так и вероятность загорания (достижения критической температуры) частями изделия, поддерживающими конструкционными материалами или веществами и материалами, находящимися в зоне его радиационного излучения либо в зоне поражения электродугой или разлетающимися раскаленными (горящими) частями (частицами) от изделия.
1.3. Изделие считается удовлетворяющим требования настоящего стандарта, если оно прошло испытание в характерном пожароопасном режиме и вероятность возникновения пожара в нем (от него) не превысит 10-6 в год.
Комплектующие изделия (резисторы, конденсаторы, транзисторы, трансформаторы, клеммные зажимы, реле и т. д.) допускаются к применению, если они отвечают требованиям пожарной безопасности соответствующих нормативно-технических документов и для них определены интенсивности пожароопасных отказов, необходимые для оценки вероятности возникновения пожара в конечном изделии.
1.4. Характерный аварийный пожароопасный режим (далее - характерный пожароопасный режим) электротехнического изделия - это такой режим работы, при котором нарушается соответствие номинальных параметров и нормальных условий эксплуатации изделия или его составных частей, приводящий его к выходу из строя и создающий условия возникновения загорания.
1.5. Характерный пожароопасный режим устанавливают в ходе предварительных испытаний. Он должен быть из числа наиболее опасных в пожарном отношении режимов, которые возникают в эксплуатации и, по возможности, имеют наибольшую вероятность. В дальнейшем выбранный пожароопасный режим указывают в методике испытания на пожарную опасность.
В зависимости от вида и назначения изделия характерные испытательные пожароопасные режимы создают путем:
увеличения силы тока, протекающего через исследуемое электрическое изделие или его составную часть (повышение напряжения, короткое замыкание, перегрузка, двухфазное включение электротехнических устройств трехфазного тока, заклинивание ротора или других подвижных частей электрических машин и аппаратов и др.);
снижения эффективности теплоотвода от нагреваемых электрическим током деталей и поверхностей электрических устройств (закрытие поверхностей горючими материалами с малым коэффициентом теплопроводности, отсутствие жидкости в водоналивных приборах, выключение вентилятора в электрокалориферах и теплоэлектровентиляторах, понижение уровня масла или другой диэлектрической жидкости в маслонаполненных установках, снижение уровня жидкости, используемой в качестве теплоносителя и др.);
увеличения переходного сопротивления (значение падения напряжения, выделяющейся мощности) в контактных соединениях или коммутационных элементах;
повышения коэффициента трения в движущихся (вращающихся) элементах (имитация отсутствия смазки, износ поверхностей и т. п.);
воздействия на детали электроустановок электрических луг (резкое перенапряжение, отсутствие дугогасительных решеток, выход из строя элементов, шунтирующих дугу, круговой огонь коллектора);
сбрасывания раскаленных (горящих) частиц, образующихся при аварийных режимах в электроустановках, на горючие элементы (частиц от оплавления никелевых электродов в лампах накаливания, частиц металлов, образующихся при коротких замыканиях в электропроводках, и т. п.);
расположения горючих материалов в зоне радиационного нагрева, создаваемого электроустановками;
пропускания тока по конструкциям и элементам, которые нормально не обтекаются током, но могут им обтекаться в аварийных условиях;
создания непредусмотренного условиями работы, но возможного в аварийном режиме нагрева за счет электромагнитных полей.

http://apx.org.ua/project/8984-metod-eksperimentalnogo-opredeleniya-veroyatnosti.html


Метки:  

Организационно-технические мероприятия должны включать

Четверг, 27 Марта 2014 г. 21:00 + в цитатник
Организационно-технические мероприятия должны включать:
организацию пожарной охраны, организацию ведомственных служб пожарной безопасности в соответствии с законодательством Союза ССР, союзных республик и решением местных Советов депутатов трудящихся;
паспортизацию веществ, материалов, изделий, технологических процессов, зданий и сооружений объектов в части обеспечения пожарной безопасности;
привлечение общественности к вопросам обеспечения пожарной безопасности;
организацию обучения работающих правилам пожарной безопасности на производстве, а населения - в порядке, установленном правилами пожарной безопасности соответствующих объектов пребывания людей;
разработку и реализацию норм и правил пожарной безопасности, инструкций о порядке обращения с пожароопасными веществами и материалами, о соблюдении противопожарного режима и действиях людей при возникновении пожара;
изготовление и применение средств наглядной агитации по обеспечению пожарной безопасности;
порядок хранения веществ и материалов, тушение которых недопустимо одними и теми же средствами, в зависимости от их физико-химических и пожароопасных свойств;
нормирование численности людей на объекте по условиям безопасности их при пожаре;
разработку мероприятий по действиям администрации, рабочих, служащих и населения на случай возникновения пожара и организацию эвакуации людей;
основные виды, количество, размещение и обслуживание пожарной техники по ГОСТ 12.4.009. Применяемая пожарная техника должна обеспечивать эффективное тушение пожара (загорания), быть безопасной для природы и людей.

http://apx.org.ua/project/8983-organizacionno-tehnicheskie-meropriyatiya-dolzhny-vklyuchat.html


Метки:  

Противопожарная защита должна достигаться применением одного из следующих способов или их комбинацией

Четверг, 27 Марта 2014 г. 20:59 + в цитатник
Противопожарная защита должна достигаться применением одного из следующих способов или их комбинацией:
применением средств пожаротушения и соответствующих видов пожарной техники;
применением автоматических установок пожарной сигнализации и пожаротушения;
применением основных строительных конструкций и материалов, в том числе используемых для облицовок конструкций, с нормированными показателями пожарной опасности;
применением прописки конструкций объектов антипиренами и нанесением на их поверхности огнезащитных красок (составов);
устройствами, обеспечивающими ограничение распространения пожара;
организацией с помощью технических средств, включая автоматические, своевременного оповещения и эвакуации людей;
применением средств коллективной и индивидуальной защиты людей от опасных факторов пожара;
применением средств противодымной защиты.
3.2. Ограничение распространения пожара за пределы очага должно достигаться применением одного из следующих способов или их комбинацией:
устройством противопожарных преград;
установлением предельно допустимых по технико-экономическим расчетам площадей противопожарных отсеков и секций, а также этажности зданий и сооружений, но не более определенных нормами;
устройством аварийного отключения и переключения установок и коммуникаций;
применением средств, предотвращающих или ограничивающих разлив и растекание жидкостей при пожаре;
применением огнепреграждающих устройств в оборудовании.
3.3. Каждый объект должен иметь такое объемно-планировочное и техническое исполнение, чтобы эвакуация людей из него была завершена до наступления предельно допустимых значений опасных факторов пожара, а при нецелесообразности эвакуации была обеспечена защита люден в объекте. Для обеспечения эвакуации необходимо:
установить количество, размеры, и соответствующее конструктивное исполнение эвакуационных путей и выходов;
обеспечить возможность беспрепятственного движения людей по эвакуационным путям;
организовать при необходимости управление движением людей по эвакуационным путям (световые указатели, звуковое и речевое оповещение и т. п.).
3.4. Средства коллективной и индивидуальной защиты должны обеспечивать безопасность людей в течение всего времени действия опасных факторов пожара.
Коллективную защиту следует обеспечивать с помощью пожаробезопасных зон и других конструктивных решений. Средства индивидуальной защиты следует применять также для пожарных, участвующих в тушении пожара.
3.5. Система противодымной защиты объектов должна обеспечивать незадымление, снижение температуры и удаление продуктов горения и термического разложения на путях эвакуации в течение времени, достаточного для эвакуации людей и (или) коллективную защиту людей в соответствии с требованиями п. 3.6 и (или) защиту материальных ценностей.
3.6. На каждом объекте народного хозяйства должно быть обеспечено своевременное оповещение людей и (или) сигнализация о пожаре в его начальной стадии техническими или организационными средствами.
Перечень и обоснование достаточности для целевой эффективности средств оповещения и (или) сигнализации на объектах согласовывается в установленном порядке.
3.7. В зданиях и сооружениях необходимо предусмотреть технические средства (лестничные клетки, противопожарные стены, лифты, наружные пожарные лестницы, аварийные люки и т. п.), имеющие устойчивость при пожаре и огнестойкость конструкций нe менее времени, необходимого для спасения людей при пожаре и расчетного времени тушения пожара.
3.8. Для пожарной техники должны быть определены:
быстродействие и интенсивность подачи огнетушащих веществ;
допустимые огнетушащие вещества (в том числе с позиции требований экологии и совместимости с горящими веществами и материалами);
источники и средства подачи огнетушащих веществ для пожаротушения;
нормативный (расчетный) запас специальных огнетушащих веществ (порошковых, газовых, пенных, комбинированных);
необходимая скорость наращивания, подачи огнетушащих веществ с помощью транспортных средств оперативных пожарных служб;
требования к устойчивости от воздействия опасных факторов пожара и их вторичных проявлений;
требования техники безопасности.

http://apx.org.ua/project/8982-protivopozharnaya-zaschita-dolzhna-dostigatsya-primeneniem-odnogo-iz-sleduyuschih-sposobov-ili-ih-kombinaciey.html


Метки:  

Предотвращение пожара должно достигаться предотвращением образования горючей среды

Четверг, 27 Марта 2014 г. 20:59 + в цитатник
Предотвращение пожара должно достигаться предотвращением образования горючей среды и (или) предотвращением образования в горючей среде (или внесения в нее) источников зажигания.
2.2. Предотвращение образования горючей среды должно обеспечиваться одним из следующих способов или их комбинаций:
максимально возможным применением негорючих и трудногорючих веществ и материалов;
максимально возможным по условиям технологии и строительства ограничением массы и (или) объема горючих веществ, материалов и наиболее безопасным способом их размещения;
изоляцией горючей среды (применением изолированных отсеков, камер, кабин и т. п.);
поддержанием безопасной концентрации среды в соответствии с нормами и правилами и другими нормативно-техническими, нормативными документами и правилами безопасности;
достаточной концентрацией флегматизатора в воздухе защищаемого объема (его составной части);
поддержанием температуры и давления среды, при которых распространение пламени исключается;
максимальной механизацией и автоматизацией технологических процессов, связанных с обращением горючих веществ;
установкой пожароопасного оборудования по возможности в изолированных помещениях или на открытых площадках;
применением устройств защиты производственного оборудования с горючими веществами от повреждений и аварий, установкой отключающих, отсекающих и других устройств.
2.3. Предотвращение образования в горючей среде источников зажигания должно достигаться применением одним из следующих способов или их комбинацией:
применением машин, механизмов, оборудования, устройств, при эксплуатации которых не образуются источники зажигания;
применением электрооборудования, соответствующего пожароопасной и взрывоопасной зонам, группе и категории взрывоопасной смеси в соответствии с требованиями ГОСТ 12.1.011 и Правил устройства электроустановок;
применением в конструкции быстродействующих средств защитного отключения возможных источников зажигания;
применением технологического процесса и оборудования, удовлетворяющего требованиям электростатической искробезопасности по ГОСТ 12.1.018;
устройством молниезащиты зданий, сооружений и оборудования;
поддержанием температуры нагрева поверхности машин, механизмов, оборудования, устройств, веществ и материалов, которые могут войти в контакт с горючей средой, ниже предельно допустимой, составляющей 80 % наименьшей температуры самовоспламенения горючего;
исключение возможности появления искрового разряда в горючей среде с энергией, равной и выше минимальной энергии зажигания;
применением неискрящего инструмента при работе с легковоспламеняющимися жидкостями и горючими газами;
ликвидацией условий для теплового, химического и (или) микробиологического самовозгорания обращающихся веществ, материалов, изделий и конструкций. Порядок совместного хранения веществ и материалов осуществляют в соответствии со справочным приложением 7;
устранением контакта с воздухом пирофорных веществ;
уменьшением определяющего размера горючей среды ниже предельно допустимого по горючести;
выполнением действующих строительных норм, правил и стандартов.
2.4. Ограничение массы и (или) объема горючих веществ и материалов, а также наиболее безопасный способ их размещения должны достигаться применением одного из следующих способов или их комбинацией:
уменьшением массы и (или) объема горючих веществ и материалов, находящихся одновременно в помещении или на открытых площадках;
устройством аварийного слива пожароопасных жидкостей и аварийного стравливания горючих газов из аппаратуры;
устройством на технологическом оборудовании систем противовзрывной защиты метод определения безопасной площади разгерметизации оборудования приведен в приложении 8;
периодической очистки территории, на которой располагается объект, помещений, коммуникаций, аппаратуры от горючих отходов, отложений пыли, пуха и т. п.;
удалением пожароопасных отходов производства;
заменой легковоспламеняющихся (ЛВЖ) и горючих (ГЖ) жидкостей на пожаробезопасные технические моющие средства.

http://apx.org.ua/project/8981-predotvraschenie-pozhara-dolzhno-dostigatsya-predotvrascheniem-obrazovaniya-goryuchey-sredy.html


Метки:  

ПЕРЕЛІК об’єктів, що належать суб’єктам господарювання

Воскресенье, 23 Марта 2014 г. 10:51 + в цитатник
Додаток
до постанови Кабінету Міністрів України
від 9 січня 2014 р. № 6

ПЕРЕЛІК
об’єктів, що належать суб’єктам господарювання, проектування яких здійснюється з урахуванням вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту

1. Об’єкти, що можуть спричинити виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та вплинути на стан захисту населення і територій:

1) об’єкти, які за результатами ідентифікації та декларування безпеки визначено об’єктами підвищеної небезпеки;

2) хімічно небезпечні об’єкти, віднесені до V категорії складності об’єктів будівництва;

3) склади хімічно небезпечних речовин;

4) магістральні аміакопроводи;

5) об’єкти біохімічного, біологічного і фармацевтичного виробництва;

6) станції знезараження, підготовки та очищення питної води і каналізаційних стоків у системах очисних споруд;

7) об’єкти збирання, оброблення, зберігання, захоронення, знешкодження та утилізації токсичних відходів;

8) ядерні установки, віднесені до V категорії складності об’єктів будівництва;

9) пожежовибухонебезпечні об’єкти, віднесені до IV і V категорії складності об’єктів будівництва:

об’єкти видобування нафти, нафтохімії і нафтопереробки, нафтобази, склади нафтопродуктів, магістральні нафтопродуктопроводи, резервуарні парки та наливні станції нафтопродуктів, товарно-сировинні парки нафтопереробних заводів, сировинні парки нафтохімічних підприємств;

об’єкти видобування, зберігання, переробки і транспортування природного, зрідженого газу, магістральні газопроводи, інші продуктопроводи, за допомогою яких транспортуються небезпечні речовини;

станції розподілення повітря (у разі, коли вони належать до вибухонебезпечної категорії);

автозаправні та газозаправні (з використанням зрідженого газу) комплекси;

газонаповнювальні станції та пункти, склади газу і газопродуктів;

вибухонебезпечні об’єкти зберігання, утилізації та знищення боєприпасів усіх видів, вибухових речовин, ракет і ракетного палива;

10) гідротехнічні споруди, віднесені до III-V категорії складності об’єктів будівництва;

11) будівлі заввишки понад 100 метрів, віднесені до V категорії складності об’єктів будівництва.

2. Об’єкти, що забезпечують стале функціонування держави в умовах надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і в особливий період:

1) пункти управління, утворені в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання;

2) об’єкти газопостачання, віднесені до IV і V категорії складності об’єктів будівництва:

об’єкти видобування, зберігання (газосховища), переробки, транспортування та розподілу природного, скрапленого газу, зокрема газозаправні (з використанням зрідженого газу) комплекси;

газонаповнювальні станції та пункти;

склади газу та газопродуктів;

3) об’єкти водопостачання та водовідведення, віднесені до IV і V категорії складності об’єктів будівництва, - об’єкти знезараження, підготовки, очищення, зберігання питної води та знезараження і очищення каналізаційних стоків у системах очисних споруд;

4) об’єкти виробництва та передачі електричної енергії магістральними електричними мережами та місцевими (локальними) електричними мережами напругою понад 110 кВ;

5) об’єкти електрозв’язку, проводового та радіомовлення і телебачення;

6) об’єкти повітряного транспорту, віднесені до IV і V категорії складності об’єктів будівництва:

аеропорти та аеродроми;

центри управління повітряним рухом;

7) об’єкти морського та річкового транспорту, віднесені до IV і V категорії складності об’єктів будівництва:

порти;

судноремонтні заводи та бази;

об’єкти роботи з вантажами морського та річкового транспорту;

пункти управління рухом морського та річкового транспорту;

8) об’єкти залізничного транспорту:

вокзали з пасажиропотоком 1500 і більше осіб на добу;

пункти управління залізничним рухом;

залізничні тунелі;

9) об’єкти метрополітену (лінійні ділянки, депо та станції, пункти управління рухом);

10) об’єкти автомобільного транспорту:

автовокзали з пасажиропотоком 1500 і більше осіб на добу;

автомобільні заправні станції та комплекси;

11) інші об’єкти, що належать суб’єктам господарювання, які віднесені або підлягають віднесенню до відповідної категорії цивільного захисту згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2010 р. № 227.

3. Споруди підземного простору населених пунктів, що планується використовувати для укриття населення:

підземні переходи між станціями;

склади;

споруди котлованного типу (автостоянки, паркінги, гаражі, підземні торговельні центри, підприємства громадського харчування, магазини).

4. Об’єкти, будівництво яких планується на території таких небезпечних зон (згідно з ДБН В.1.2-4-2006):

зони можливого сильного радіоактивного забруднення;

зони можливого хімічного забруднення;

зони можливого катастрофічного затоплення.

http://apx.org.ua/project/8978-perelk-obyektv-scho-nalezhat-subyektam-gospodaryuvannya.html


Метки:  

Проекты домов в Киеве, консалтинговые услуги архитектора Прокопенка Олега по разработке инвестиционных проектов недвижимости!

Среда, 12 Марта 2014 г. 22:33 + в цитатник
Проекты домов в Киеве, консалтинговые услуги архитектора Прокопенка Олега, разработка градостроительного расчёта для градусловий и ограничений, эскиза для стройпаспорта, архитектурного проекта в Киеве для заказчиков и застройщиков строительных компаний, Киевской области и по всей территории Украины! Квалификационный сертификат архитектора (ГАПа) "Архитектурное объемное проектирование", собственная печать ответственного исполнителя. ОСНОВНЫЕ УСЛУГИ В КИЕВЕ: 1. Разработка градостроительного расчета для получения градусловий и ограничений (Альбом с графическим, аналитическим разделами и ТЕП). 2. Разработка эскиза намерений застройки для получения строительного паспорта (для индивидуальных жилых домов, дач до 300 кв.м.). 3. Привязка временных сооружений для проведения предпринимательской деятельности (ТС) с разработкой эскиза фасада, схемы благоустройства прилегающей территории для получения паспорта привязки. 4. Разработка предпроектных предложений зданий, сооружений и их комплексов. 5. Разработка архитектурных проектов жилых и общественных зданий в Киеве, Киевской области и по всей территории Украины. 6. Фотофиксация и архитектурные обмеры с выездом на участок. 7. Консультации по вопросам градостроительного законодательства, применения строительных норм, получения исходных данных для проектирования, вопросам выполнения строительных работ (повідомлення, декларація тощо), приема в эксплуатацию законченных строительством объектов. 8. Анализ зданий и участков под застройку. Эскизы, концепции, предпроектные предложения и расчеты для целей землеотвода. 9. Составление выводов и заключений. Стаж государственной службы в центральном государственном органе власти, Министерстве 5 лет. Хочу обратить внимание, что стоимость всей документации (землеотвод, изыскания, штрафы, исходники, проект...) может составлять до 30% от стоимости строительных работ. А также архитектурные макеты, 3d модели (визуализация). Юридические услуги в г. Киеве. Узаконення самовільного будівництва, індивідуальних житлових будинків, дач, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт з проведенням технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж (за необхідності) в Державній архітектурно-будівельній інспекції України, а також проведення проектних робіт. Узаконивание самовольного строительства, индивидуальных жилых домов, дач, общественных зданий I и II категорий сложности, построенных без разрешения на выполнение строительных работ с проведением технического обследования их строительных конструкций и инженерных сетей (при необходимости) в Государственной архитектурно-строительной инспекции Украины, а также проведение проектных работ. Здания и сооружения, жилые и общественные здания, дома, коттеджи, дачи. Выполнение функций заказчика в сфере получения разрешительных документов, исходных данных для проектирования. Узаконивание самовольно построенных объектов недвижимости (cамостроя), получение градостроительных условий и ограничений застройки земельного участка, строительного паспорта. При реконструкции и новом строительстве. Получение исходных данных, разработка проекта, получение документации на ввод в эксплуатацию коммерческой и жилой недвижимости! Предпроектные предложения входят в состав градрасчёта. Важно: не нужно путать градрасчёт с градостроительной документацией (детальным планом территории, зонингом). Сертифікований архітектор (за напрямом архітектура будівель та споруд). Містобудівні розрахунки щодо граничнодопустимих параметрів забудови Проектирование общественных и жилых зданий и сооружений, перепланировка помещений, проектирование коттеджей, индивидуальных жилых домов, дач, разработка генерального плана участка здания. Примерный перечень объектов для расчета: Хозяйственные и вспомогательные постройки при жилых домах; садовые ( летние ) домики; вахтенные жилые дома и общежития. 1-3 -этажные усадебные жилые дома, 1- 3 -этажные дома блочного типа с квартирами в разных уровнях; дома коттеджного типа для индивидуальных застройщиков. 2-4 ( 5 ) - этажные жилые многоквартирные дома 2 -4 -этажные общежития и приюты. 5-9 ( 10 ) -этажные общежития, 3 -5 - этажные жилые дома с квартирами для инвалидов; 6-9 ( 10 ) - этажные жилые многоквартирные дома; гостиницы III - IV разряда. Помещение временного пребывания детей ( филиала яслей - садов ). Семейные детские ясли - сады. Ясли, сады и ясли - сады общего типа. Специализированные дошкольные учреждения. Дома ребенка. Центры дошкольного воспитания. Общеобразовательные школы: начальные, основные (неполные средние, средние). Специализированные школы: школы- интернаты, школы для детей с недостатками в развитии. Детские дома. Дома и дворцы учеников и подростков. Школы и студии искусств (художественные, музыкальные, хореографические). Дома юных техников и натуралистов. Детско - юношеские клубы. Училища и другие средние специальные учебные заведения. Центры и институты переподготовки и повышения квалификации. Поселковые и сельские советы, а также здания органов хозяйственного управления, размещенные в поселках и сельских населенных пунктах. Исполкомы районных советов и их отделы и управления. Управления облгосадминистрации, прокуратур, управления отраслями народного хозяйства, управления кооперативными организациями. Исполкомы городских советов и их отделы и управления. Судебные и юридические учреждения и прокуратуры. Дома страховых компаний, концернов, ассоциаций, консорциумов, центры занятости. Дома проектных и конструкторских организаций. Дома общественных организаций. Дома информационных центров. дома архивов. Молочные детские кухни, пункты распределения. Аптеки. Диспансеры, профилактории, амбулатории. Дома скорой помощи, санэпидемстанции, станции переливания крови. Оздоровительные лагеря для учеников и подростков. Туристические базы. Санатории, санатории- профилактории. Дома- интернаты для инвалидов и престарелых. Территориальные центры обслуживания. Открытые плоскостные спортивные и физкультурно - оздоровительные сооружения. Спортивные залы. Физкультурно - оздоровительные и спортивно - досуговые комплексы. Сооружения для пулевой стрельбы и стрельбы из лука. Сооружения для зимних видов спорта. Сооружения для водных видов спорта. Библиотеки. Танцзалы, дискотеки, залы игровых автоматов. Клубные дома, дома и дворцы культуры, центры досуга, дома учителя, врача, ученых, художника, архитектора, композитора и другие, планетарии. Дома творчества (писателей, композиторов, художников, архитекторов). Специализированные магазины (продовольственные и непродовольственные). Открытые рынки. Крытые рынки, павильоны. Бары (винные, молочные, фруктовые). Столовые (общего типа, диетические). Кафе общего типа и специализированные ( вареничные, сосисочные, шашлычные, бульонные, Кулишна, пиццерии и т.д.). Комплексные предприятия общественного питания. Комплексные приемные пункты бытового обслуживания. Парикмахерские. Специализированные ателье и мастерские, приемные пункты химчистки, стиральных т.д. Дома быта. Дома мод, дома красоты. Стиральные. ЗАГСы. Ритуальные бюро. Жилищно -эксплуатационные конторы и объединения. Общественные туалеты. Мотели, кемпинги. Бани, бани с оздоровительными комплексами. Билетные кассы. Автовокзалы. Конторы обслуживания населения, трансагентства. Предприятия связи. Отделение связи Почтамта и узлы связи. Монастыри. Молитвенные дома. Административно - деловые центры. Крім того: Згідно статті 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» (далі - Закон) архітектор (інженер), що має кваліфікаційний сертифікат, - фахівець, який за результатами атестації отримав такий сертифікат, що надає йому повноваження ведення особистої діяльності у сфері архітектурної діяльності, і який несе відповідальність за результати своєї роботи. Статтею 7 Закону визначено, що проект об'єкта архітектури розробляється під керівництвом або з обов'язковою участю головного архітектора проекту та/або головного інженера проекту, які мають відповідний кваліфікаційний сертифікат. Статтею 7 Закону визначено, що проект об'єкта архітектури розробляється під керівництвом або з обов'язковою участю архітектора, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат. Проект об'єкта архітектури завіряється підписом і скріплюється особистою печаткою архітектора, який має кваліфікаційний сертифікат. Проектна документація на будівництво об'єктів, розроблена відповідно до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, не підлягає погодженню з відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами охорони культурної спадщини, державної санітарно-епідеміологічної служби і природоохоронними органами. Проекти об'єктів архітектури затверджуються замовником. Внесення змін до затвердженого проекту проводиться виключно за згодою архітектора - автора проекту, а в разі відхилення від технічних умов - за погодженням з підприємствами, установами та організаціями, які надали такі технічні умови, та замовником. Забороняється вимагати від замовників рішення архітектурно-містобудівної ради для подальшого розгляду і погодження проектної документації. Відповідно до статті 17 Закону громадяни, які одержали відповідний кваліфікаційний сертифікат, можуть виконувати окремі види робіт (послуг), пов'язані із створенням об'єкта архітектури, без відповідної ліцензії, мають особисту печатку та несуть відповідальність за неналежне виконання робіт (послуг), право виконання яких визначено кваліфікаційним сертифікатом, та порушення вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил. Професійна атестація виконавців робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, проводиться центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

http://apx.org.ua/7148-architect-prokopenko-oleg-kiev-sertificirovannogo-arhitektora-po-vypolneniyu-proektnoy-dokumentacii-na-obekty-1-3-kategorii-slozhnosti.html


Метки:  

Проектирование проекты магазинов

Воскресенье, 09 Марта 2014 г. 14:34 + в цитатник
Магазин (магазин, лавка) - предприятие или учреждение розничной торговли. Составляющие магазины, торговый зал или несколько залов для обслуживания покупателей, касса, подсобные помещения, где принимают, хранят и готовят к продаже товары ; административно -бытовые и технические помещения. Законопроект « О внутренней торговле » по состоянию на сентябрь 2011 содержит следующее определение: Магазин - объект торговли, расположенный в отдельном капитальном сооружении или помещениях другого капитального сооружения или временного сооружения некапитального типа или их частях с торговыми, подсобными, административно - бытовыми помещениями, а также помещениями для приема, хранения, подготовки и продажи товаров, оснащенный торговым и инженерным оборудованием, которое обеспечивает осуществление торговой деятельности. Слово происходит от « товар » - товар. Существует понятие формата магазина. Это набор характеристик, присущих любому ее разновидности. Такими характеристиками являются: - площадь торгового зала, количество товарных позиций, уровень обслуживания покупателей, технология размещения товара. Всего магазины относятся к одной из следующих групп супермаркет гипермаркет бутик дискаунтер cash & carry универсам универмаг минимаркет магазин у дома По квалификации GfK магазины делятся: рынок, уличная торговля, киоск, палатка, павильон специализированный магазин магазин оптовой торпвли универсальный магазин продуктовый магазин с обслуживанием продавцом через прилавок небольшой магазин с самообслуживанием ( менее 4 касс ) дискаунтер (ограниченный выбор товаров, низкие цены, в основном оптовая торговля ) супермаркет, большой продуктовый магазин ( от 4 до 15 касс ) гипермаркет (более 15 касс ) Супермаркет - крупный универсальный магазин самообслуживания, предлагающий в продажу бакалейные и домохозяйства товары (таким образом сочетая в себе функции универмага и универсама ). В отличие от гипермаркета в супермаркете присутствие продовольственных и хозяйственных товаров является больше. Основной целью супермаркета является удовлетворение личных потребностей потребителя. Предлагая широкий спектр товаров первой необходимости, супермаркеты являются отличной альтернативой стихийным рынкам и специализированным магазинам. Через широкий ассортимент товаров народного потребления супермаркеты во многих случаях вытесняют обычные продуктовые магазины. Гипермаркет - тип магазина самообслуживания, по размерам торговой площади превышает 2500 кв.м. и содержит более 5000 ассортиментных позиций продовольственных и непродовольственных товаров. Бутик ( фр. Boutique ) - небольшая узкоспециализированная магазин с ограниченным кругом клиентов. В бутиках обычно продается модная дорогая одежда или ювелирные изделия. Гастрономический бутик - небольшой магазин изысканных деликатесов. Как правило, гастрономичний бутик расположен вместе с одноименным рестораном. Также бутиком называют небольшую по размерам специализированную брокерскую структуру с ограниченным кругом клиентов, сотрудников и услуг. Дискаунтер ( нем. Discounter - псевдоанглицизм, от англ. Discount - скидка, скидка) - это не наши западное модное слово, прямо переводится с английского, как магазин, торгующий по сниженным ценам. Существует категорически заблуждение о том, что дискаунтер - магазин с узким ассортиментом и минимальным набором услуг для покупателей. Это легко оспаривается существующими в английском языке разновидностями дискаунтеров: англ. full - line discounter - универмаг или супермаркет сниженных цен англ. quality discounter - престижный магазин сниженных цен торгует качественными вещами, часто очень известных брендов англ. soft - goods discounter - торгует по сниженным ценам изделиями легкой промышленности англ. hard - goods discounter - торгует по сниженным ценам электроникой, металлическими изделиями, запчастями для автомобилей, мотоциклов и т. д. По сути, это те же разновидности обычных магазинов с той лишь разницей, что цены на товары являются ниже чем у других продавцов на рынке. Достигается это в разных условиях в ризнних странах неодинаковыми путями. Упомянутый quality discounter может продавать брендовые качественные товары, но уже неактуальных для основных магазинов предыдущих коллекций или линеек товаров. Первые магазины низких цен появились в Германии в середине 1950- х годов в условиях относительной экономической стабильности и минимальной инфляции. Сегодня на подобные магазины приходится более 40 % общего товарооборота, при этом рентабельность торговой площади в таких торговых точках в десятки раз выше, чем у традиционных магазинов, супермаркетов и универмагов.

http://apx.org.ua/special-institutions/8578-proektirovanie-proekty-magazinov.html


Метки:  

Архитектор в Дарницком районе города Киева

Воскресенье, 09 Марта 2014 г. 14:34 + в цитатник
Архитектор в Дарницком районе города Киева Дарницкий район Киева включает в себя местности: Осокорки, Позняки, Село Шевченка, Нова Дарниця, Рембаза, Червоний Хутір, Харківський масив, Завальна, Бортничі. Основные магистрали: Південний міст, проспект Миколи Бажана, Харківське шосе, Бориспільське шосе. Станции метро: Славутич, Осокорки, Позняки, Харківська, Вирлиця, Бориспільська, Червоний Хутір. Общая площадь района составляет 134 кв. км; улиц и переулков — 204 единицы; площадь зелёных насаждений составляет 214 га; водного бассейна — 556 га (озёр — 32 единицы; искусственных водоёмов — 12; прудов — 8). В районе, где проживает 282,4 тыс. человек, сконцентрирован значительный экономический потенциал — различная промышленность, большой железнодорожный узел, строительный комплекс, система коммунального хозяйства, транспортные компании также. Промышленность представлена 35 предприятиями разных областей. Наибольший приток силы в показателях промышленного производства занимает химическая промышленность — 60,4 %, машиностроение и металлообработка — 18,3 %, пищевая промышленность — 14,7 %, промышленность строительных материалов — 4,1 %. Промышленными предприятиями с начала года изготовлено продукции на сумму 407,0 млн. С давних времен известны поселения на территории современного Дарницкого района. Так, в районе Никольской слободки, около озера Святище, ещё в IV—III тысячелетиях до нашей эры существовали неолитические поселения, а в III—II тысячелетиях до нашей эры тут проживали люди, которые принадлежали к зарубецкой культуре. Первым официальным упоминанием про Дарницу считается 1509 год, когда в древних славянских рукописях появилось упоминание про то, что великий князь Литовский подарил Никольско — Пустынному монастырю участок берега на реке Дарница, в 1694 году царевичи Иоанн и Пётр (Алексеевичи) своею грамотою подтвердили принадлежность этих земель Киево-Печерскому монастырю, где они именуются как Дарница. В 1935 году был создан Дарницкий район Киева. До 1917 года на территории Дарницы проживало около 6 тыс. человек, а в 1969 г. население превышало 500 тыс. человек. Согласно Постановлению Президиума Верховного Совета УССР 23 мая 1969 года создан новый район — «Днепровский». Состав района — это Старая Дарница (поселок «ДВРЗ») и Соцгородок, Воскресенка; массивы Левобережный (Никольская Слободка), Русановка, Березняки, Радужный; Гидропарк и Труханов остров. Впервые в письменных источниках Дарница упоминается в 1509 г. В то время здесь протекала река Дарница. Относительно происхождения наименования «Дарница» есть несколько версий, из которых наиболее вероятным является предположение, что эта местность была кому-то подарена. С начала XX века до 1923 года Дарница была территорией Никольско-Слободской волости Остерского уезда Черниговской губернии. С 1923 г. по 1927 г. Дарница входила в состав Броварского района Киевского округа, а с марта 1927 года непосредственно подчинена Киевскому горсовету и входила в состав Петровского (Подольского) района. Очень интересное место — Никольская Слободка. Здесь были обнаружены следы пребывания человека в IV—III тыс. до н. э. Никольская Слободка возникла в конце XV в. Название происходит от Свято-Никольского пустынного монастыря. В 1910 году здесь насчитывалось 11881 человек, жилых домов — 1313, промышленных предприятий — 10, магазинов — 26, ресторанов, чайных, лавок — 20. В 1919 году Слободка была выделена в отдельный (XX) киевский район. Согласно решению сессии Дарницкого районного совета, считается 3 мая 1935 года, когда была создана одноимённая самостоятельная административная единица.

http://apx.org.ua/areas-of-kiev/8574-arhitektor-v-darnickom-rayone-goroda-kieva.html


Метки:  

Проектирование проекты автостоянок

Воскресенье, 09 Марта 2014 г. 14:34 + в цитатник
Парковка (или: стоянка, гараж, паркинг, парковка) - сооружение, здание ( часть здания, сооружения) или специальный открытая площадка, предназначенная для хранения ( парковки ) транспортных средств. Многоярусный Автоматический Паркинг ( БАП ) - многоуровневый паркинг, выполненный в двух и более уровнях металлической или бетонной конструкции / сооружения, для хранения автомобилей, в котором парковка / выдача производится в автоматическом режиме, с использованием специальных механизированных устройств. Перемещение автомобиля внутри паркинга происходит с выключенным двигателем автомобиля ( без присутствия человека ) . По сравнению с традиционными паркингами, БАП значительно экономит площадь, отведенную под парковку, за счет возможности размещения большего количества машиномест на той же площади застройки. Паркинги, в которых используются механизированные / роботизированные устройства, подразделяются на следующие виды: Многоярусные Автоматические Паркинги Многоярусные Полуавтоматические ( механические / механизированные ) Паркинги Определяющей отличием между ними является степень автоматизации процесса парковки / выдачи, а также принцип въезда / выезда автомобиля. В многоярусных автоматических паркингов парковки / выдача автомобилей происходит в полностью автоматическом режиме. Водитель заезжает в приемный отсек паркинга, выключает двигатель и значит, после чего роботизированные транспортеры автоматически перемещают автомобиль в помещении паркинга, доставляя его в нужную ячейку хранения в системе парковки. Многоярусные автоматические паркинги ( БАП ) могут быть: Башенного типа - тип Тауэр ( англ. Tower Parking - Speedy Parking ) - принцип работы основан на движении скоростного подъемника в башне, по обе стороны от которого расположены паллеты с автомобилями. Один из самых компактных паркингов - занимает площадь всего 3 - х паркомест ( ~ 50м2 ), а количество машиномест в нем ограничивается только нормативной высотой застройки в данной местности и может доходить до 70 автомобилей. Конвейерного, кассетного типа - тип Оптима ( англ. Optima Parking ) - работа механизмов данной системы схожа с принципом работы конвейера ( горизонтальное смещение паллет всего уровня), по обе стороны которого расположены подъемники (перемещение вертикально). Данная система парковкирекомендуеться для малых и средних парковочных площадей, особенно для ограниченных по ширине. Роботизированного типа - Тип Шаттл ( англ. Best Parking, Cart type ) - принцип работы основан на работе вертикально движущихся подъемниках и горизонтально перемещаются роботов - транспортеров, которые работают на разных уровнях одновременно. Идеально подходит для средних и больших парковочных площадей. В многоярусных полуавтоматических (механических / механизированных ) паркинг водитель заезжает не в приемный отсек, как в автоматической системе, а непосредственно на паллету в конструкции механического паркинга, которая и является центром хранения автомобиля в системе паркинга. Парковочная система, перемещая паллеты с автомобилями, освобождает место пустой паллете для парковки нового автомобиля, или транспортирует определенный автомобиль для выдачи с паркинга. В зависимости от варианта перемещения паллет (мест хранения автомобилей ) такие паркинги могут быть: Роторного типа, карусельного типа - тип Ротор ( англ. Rotary Parking - Family Parking ) - механизм паркинга работает по принципу большой карусели, где логический контроллер управления самостоятельно выбирает оптимальный путь доставки автомобиля, вращая механизм в ту или другую сторону. Пазлов типа, мозаичного типа - тип Пазл ( англ. Puzzle Parking - Easy Parking ) - принцип работы основан на поочередном перемещении паллет по вертикали и горизонтали в освободившееся место (по принципу игры « Пятнашки » ). Экономия площади на 35-50 % и более, в зависимости от типа системы по сравнению с традиционными паркингами Доходность ( Рентабельность ) - за счет реализации большего количества машиномест на той же площади застройки, по сравнению с традиционным паркингом Безопасность - исключается несанкционированный доступ к системе, отсутствует необходимость самостоятельного перемещения в паркинге, поскольку процесс парковки / выдачи происходит в автоматическом режиме без участия водителя Экономия времени - парковка или выдача автомобиля за 50 - 90 секунд Низкое энергопотребление - 1цикл (парковка + выдача ) H 1кВт Бесшумность - уровень шума менее 30 дБ (допустимый нормативный уровень шума 60 дБ ) Экологичность - без вредных выбросов и загрязнений Адаптация под любой проект за счет разнообразия и многофункциональности оборудования. Основные показатели, такие как скорость работы системы, уровень шума, экологичность, установлены согласно данным некоторых из производителей. У других производителей фактические показатели парковочных систем могут существенно отличаться.

http://apx.org.ua/special-institutions/8577-proektirovanie-proekty-avtostoyanok.html


Метки:  

Проектирование проекты церквей

Воскресенье, 09 Марта 2014 г. 14:34 + в цитатник
Церковь - культовое сооружение в православных, католических и отдельных протестантских христиан, в которой происходят религиозные богослужения. Архитектурные традиции построения церквей начали развиваться еще около 2 тысяч лет назад. Большинство церквей - не обычные сооружения, а настоящие произведения искусства. Традиции архитектурного построения преимущественно зависят от религиозной конфессии. Католические костелы строятся преимущественно по готическими и неоготическими стилями. Православные храмы будють преимущественно за ренессансными традициями или национальными и фольклорными традициями. Для протестантских кирх характерен романский стиль. Интерьер большинства церквей богато украшенный. В храмах встречаются иконы, иконостасы, фрески, витражи, скульптуры, органы и т.д.. Ярко церковные традиции сохранены у католиков и православных. В этих религиозных конфессий тесно связаны прихода с самыми церквями. В каждой церкви или костела на определенное христианский праздник приходится храмовый праздник, который празднует каждый приход. разновидности церквей Костел - католический храм. Православная церковь - церковь православных христиан. Кирха - церкви лютеран. Дом молитвы - церкви Евангелистов и Адвентистов 7 дня. Костел - польское название религиозного сооружения христиан - католиков, церковь, римско - католический храм. Место проведения богослужений. Слово костел происходит от лат. castellum - укрепленное место, замок, а пол. ko[ciуB вероятно заимствовано из старочешского kostel. Широкое использование дерева в строительстве было логичным и в построении костелов. Обычно деревянный костел предшествовал построению костела в кирпиче и камне, о чем свидетельствуют исторические источники 14-17-18 веков. Замена деревянных костелов на каменные и кирпичные обусловила массовое уничтожение костелов с дерева. Приложили к этому свой страшный вклад и пожары, и войны, и небрежность людей. Незначительное количество деревянных костелов Украины, чудом дошли до 21 века, требует немедленного спасения и перевозки в музее деревянного зодчества уже существуют во Львове, Киеве и др.. Кирха - храмовое сооружение в христианстве. В переводе с греческого - " Божий ". В немецком языке, слово носит оригинальное значение, и используется для обозначения как религиозных зданий ( церквей), так и для определения организаций религиозной общины или сообщества христиан. Фасад часто напоминает одну или две башни. Основные архитектурные компоненты традиционной европейской архитектуры церкви: хор ( алтарь ), трансепта и нефа.Церковь - культовое сооружение в православных , католических и отдельных протестантских христиан , в которой происходят религиозные богослужения. Архитектурные традиции построения церквей начали развиваться еще около 2 тысяч лет назад. Большинство церквей - не обычные сооружения , а настоящие произведения искусства . Традиции архитектурного построения преимущественно зависят от религиозной конфессии . Католические костелы строятся преимущественно по готическими и неоготическими стилями. Православные храмы будють преимущественно за ренессансными традициями или национальными и фольклорными традициями . Для протестантских кирх характерен романский стиль . Интерьер большинства церквей богато украшенный . В храмах встречаются иконы , иконостасы , фрески , витражи , скульптуры , органы и т.д. . Ярко церковные традиции сохранены у католиков и православных. В этих религиозных конфессий тесно связаны прихода с самыми церквями . В каждой церкви или костела на определенное христианский праздник приходится храмовый праздник , который празднует каждый приход . разновидности церквей Костел - католический храм . Православная церковь - церковь православных христиан. Кирха - церкви лютеран . Дом молитвы - церкви Евангелистов и Адвентистов 7 дня . Костел - польское название религиозного сооружения христиан - католиков , церковь , римско - католический храм . Место проведения богослужений. Слово костел происходит от лат . castellum - укрепленное место , замок, а пол . ko[ciуB вероятно заимствовано из старочешского kostel . Широкое использование дерева в строительстве было логичным и в построении костелов . Обычно деревянный костел предшествовал построению костела в кирпиче и камне , о чем свидетельствуют исторические источники 14-17-18 веков . Замена деревянных костелов на каменные и кирпичные обусловила массовое уничтожение костелов с дерева. Приложили к этому свой страшный вклад и пожары, и войны , и небрежность людей . Незначительное количество деревянных костелов Украины , чудом дошли до 21 века , требует немедленного спасения и перевозки в музее деревянного зодчества уже существуют во Львове , Киеве и др. . Кирха - храмовое сооружение в христианстве . В переводе с греческого - " Божий " . В немецком языке , слово носит оригинальное значение , и используется для обозначения как религиозных зданий ( церквей) , так и для определения организаций религиозной общины или сообщества христиан. Фасад часто напоминает одну или две башни . Основные архитектурные компоненты традиционной европейской архитектуры церкви: хор ( алтарь ) , трансепта и нефа .

http://apx.org.ua/special-institutions/8576-proektirovanie-proekty-cerkvey.html


Метки:  

Архитектор в Деснянском районе г. Киева

Воскресенье, 09 Марта 2014 г. 14:34 + в цитатник
Архитектор в Деснянском районе г. Киева Деснянский район Киева включает в себя местности: Вигурівщина, Троєщина, Вигурівщина-Троєщина, Куликове, Лісовий масив, Биковня, Селище Радистів. Основные магистрали: Московський міст, проспект Генерала Ватутіна, вул. Братиславська, Броварський проспект. Станции метро: Лісова. Во времена средневековья Киев был городом-крепостью. В системе его оборонительных сооружений важную роль имели окружающие небольшие города, в которых были укрепленные замки. На севере это был Вышгород, на юге — Триполье, на востоке — Вигуровщина, расположенная возле речки Десёнки. Возникновение крепости Городец ученые относят к концу X-XI столетий. С этого времени начинается непрерывная история Выгуривщины, которая когда-то называлась Милославичи, про что есть упоминания в Ипатиевской летописи 1151 года. В письменных источниках XVI-XVII столетий Вигуровщина упоминается как местность, подареная владельцем Яном Вигурой (отсюда, вероятно, и пошло название местности) Михайловскому Златоверхому монастырю, что было юридически закреплено универсалом Богдана Хмельницкого в 1654 году. Первое письменное упоминание про земли, на которых расположен Деснянский район города Киева принадлежит к 1667 году. Во времена Киевской Руси тут был загородный дворец с усадьбой Юрия Долгорукого, что назывался «Раем». Отсюда открывался чудесный пейзаж правого берега Днепра, приукрашенный золотыми сводами киевских соборов. Позже эти древние земли входили в состав Броварской, потом — Никольско-Слободской волостей Остерского уезда Черниговской губернии. В 1927 году территория перешла в подчинение Киевской городской думы, а в 1932 году — вошла в состав Петровского (Подольского) района г. Киева. В 1935 году на базе земель селений Осокорки, Позняки, Быковня, Аварийного, хуторов Красного и им. Т. Шевченко, бывших слободок Никольской, Кухмистерской, Воскресенской и Предмостной был создан Дарницкий район, с территории которого в 1969 году был выделен Днепровский район, часть которого в 1988 году, в свою очередь, отошла к современному Деснянскому (Ватутинскому) району.

http://apx.org.ua/areas-of-kiev/8573-arhitektor-v-desnyanskom-rayone-g-kieva.html


Метки:  

Поиск сообщений в rss_architectphd
Страницы: 114 ... 7 6 [5] 4 3 ..
.. 1 Календарь