Права та обов’язки Водоканалу і Абонентів, які користуються послугами водовідведення

2.1.Водоканал зобов’язаний: у разі відповідності якості і режиму скиду стічних вод Абонента Умовам на скид (при відсутності боргу Абонента за надані послуги водопостачання і водовідведення) забезпечити приймання, відведення і очищення стічних вод (крім абзаців 3-8 пункту 8.6 розділу 8 цих Правил) та здійснити очищення прийнятих у договірному порядку наднормативно забруднених стічних вод (підпункт 3.2.3 пункту 3.2 розділу 3 цих Правил);

забезпечити систематичний лабораторний контроль за роботою міських каналізаційних очисних споруд (далі -МКОС), якістю води водного об’єкта в контрольних пунктах, визначених чинною Картою аналітичного контролю хі-міко-бактеріологічної лабораторії каналізаційних очисних споруд м. Києва, погодженою Державною екологічною інспекцією в м. Києві (далі - ДЕІ в м. Києві) та Київською міською санітарно-епідеміологічною станцією (далі - СЕС);

при погіршенні показників якості водного об’єкта в контрольному пункті, а також при виникненні аварійних ситуацій негайно повідомити ДЕІ в м. Києві та СЕС з роз’ясненням причин, що викликали ці порушення;

здійснювати контроль за якістю стічних вод, що скидають Абоненти, а також режимом та обсягом скидання;

виставляти Абонентам до оплати рахунки за послуги во-довідведення.

2.2. Водоканал має право:

надавати Абонентам Умови на скид згідно з цими Правилами;

нараховувати плату із застосуванням коефіцієнта кратності (розділ 7 цих Правил) у випадку виявлення порушень Абонентами вимог цих Правил та умов Договору або невиконання вимог Акта;

проводити обстеження водопровідних та каналізаційних систем Абонента та складати Акти за результатами цих обстежень. Акт підписується уповноваженими представниками Водоканалу і Абонента. У разі відмови Абонента від підписання Акта представники Водоканалу роблять відповідний запис в Акті. В цьому випадку Акт, підписаний представниками Водоканалу, діє в односторонньому порядку і один примірник Акта надсилається Абоненту;

при виявленні порушень встановлювати терміни їх усунення (при цьому вимоги Водоканалу є обов’язковими для виконання у встановлені терміни, при недотриманні термінів їх виконання Абонент розраховується за обсяг стічних вод, обчислений згідно з абзацами 3-8 пункту 8.6 розділу 8 цих Правил);

у будь-який час за участю представника Абонента відбирати проби стічних вод; проводити хімічний аналіз проб стічних вод Абонентів; надавати висновки про фактичні концентрації забруднюючих речовин стічних вод та їх відповідність ДК;

вимагати від Абонентів розробки та узгодження з Водоканалом заходів щодо доведення якості стічних вод до встановлених ДК;

встановлювати в контрольному колодязі (далі - КК) Абонентів пристрої для контролю за показниками стічних вод;

здійснювати приймання наднормативно забруднених стічних вод (таке приймання здійснюється Водоканалом на підставі укладеного з Абонентом Договору про приймання наднормативно забруднених стічних вод (підпункт 3.2.3 пункту 3.2 розділу 3 цих Правил);

обстежити об’єкт та відібрати на аналіз проби, вимагати надання необхідного допоміжного матеріалу стосовно скиду стічних вод (при розгляді матеріалів для видачі Умов на скид);

відмовити у видачі Умов на скид, якщо в наданих матеріалах не враховані вимоги Правил та Водоканалу;

вимагати від Абонентів, що розташовані в житлових будинках та мають стічні води технологічного та/або непобутового походження, забезпечення водовідведення стічних вод від об’єкта Абонента окремо облаштованим випуском, а також оформлення Умов на скид.

2.3. Водоканал несе відповідальність, передбачену законодавством:

за технічний стан міської каналізації, яка знаходиться на його балансі;

за якість очищених на МКОС зворотніх вод, що скидаються у водні об’єкти відповідно до встановлених нормативів.

2.4. Абоненти зобов’язані:

отримати Умови на скид та укласти Договір з Водоканалом відповідно до статей 19, 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання”;

здійснювати систематичний контроль за кількістю та якістю стічних вод, які скидаються ними до міської каналізації згідно з графіком відбору проб, погодженим з Водоканалом, та не перевищувати встановлені обсяги водовідведення та ДК забруднюючих речовин в стічних водах при їх скиданні до міської каналізації (визначення виду, кількості інгредієнтів та періодичності проведення хіманалізу стічних вод Абонента є виключною компетенцією Водоканалу);

щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного місяця (при погіршенні якості стічних вод - негайно), подавати Водоканалу та ДЕІ в м. Києві інформацію про обсяги та якісний склад стічних вод, які скидаються Абонентом до міської каналізації;

забезпечувати можливість проведення Контролюючими службами у будь-який час доби обстеження Абонента з питання роботи локальних очисних споруд (далі - ЛОС) та контролю за скиданням стічних вод у міську каналізацію, включаючи надання відповідного експлуатаційного персоналу та необхідних документів, визначених цими Правилами та Правилами користування;

здійснювати відновлення пропускної здатності трубопроводів та колекторів із залученням технічних засобів не рідше одного разу на рік, суб’єктам господарювання, діяльність яких пов’язана з послугами громадського харчування - не рідше двох разів на рік, а при засміченні каналізаційних мереж забруднюючими речовинами, які призводять до обмеження пропускної спроможності міської каналізаційної мережі - негайно;

своєчасно сплачувати виставлені Водоканалом рахунки за послуги водопостачання і водовідведення та скид наднормативних забруднень;

відшкодовувати в повному обсязі збитки та ліквідовувати руйнування міської каналізації, якщо руйнування стались з вини Абонента;

письмово повідомляти Водоканал про усунення порушень в терміни, встановлені в Актах Водоканалу;

утримувати КК Абонента в належному стані, у разі необхідності огородити їх та забезпечити до них доступ (очищувати колодязі від снігу, льоду, сміття, не класти на них будівельні матеріали, не перекривати транспортними засобами, механізмами тощо);

встановити перед скидом у міську каналізацію уловлювачі жиру відповідно до СНиП 2.04.01-85 "Внутренний во-допровод и канализация зданий” (для суб’єктів господарювання, діяльність яких пов’язана з послугами громадського харчування);

повідомити Водоканал у 7-денний строк про виникнення змін у водовідведенні Абонента (зміни власника Абонента, передача з балансу на баланс будівель та каналізаційних мереж, зміни технологічних процесів або змін на 30% і більше попередніх обсягів водовідведення, виконання будівельних робіт на території об’єкта тощо) та в установленому порядку переоформити в Водоканалі паспорт водного господарства, отримати Умови на скид.

2.5. Абоненти мають право:

користуватись міською каналізацією відповідно до Правил користування, цих Правил, Умов на скид та укладеного Договору;

звертатися до господарського суду з оскарженням неправомірно, на їх погляд, виставлених рахунків;

вимагати проведення контрольного (арбітражного) аналізу стічних вод Абонента протягом строку зберігання контрольної проби (підпункт 6.2.7 пункту 6.2 розділу 6 цих Правил);

перед відбором проб оглядати обладнання, надане Водоканалом, на предмет відсутності ознак стороннього забруднення.

2.6. Абоненти несуть адміністративну, кримінальну, цивільно-правову відповідальність, передбачену законами України,

за недотримання вимог цих Правил та інших нормативно-правових актів, що регулюють питання водовідведення;

за нещасні випадки, аварійні ситуації, що виникають на міській каналізації та МКОС внаслідок скиду Абонентом в міську каналізацію речовин, що не відповідають вимогам Правил, та заподіяння збитків Водоканалу, які сталися внаслідок порушення Абонентом вимог Правил.

Гидроизоляция — защита строительных конструкций, зданий и сооружений от проникновения воды (антифильтрационная гидроизоляция) или материала сооружений от вредного воздействия омывающей или фильтрующей воды или другой агрессивной жидкости (антикоррозийная гидроизоляция). Работы по устройству гидроизоляции называются гидроизоляционными работами. Гидроизоляция обеспечивает нормальную эксплуатацию зданий, сооружений и оборудования, повышает их надёжность и долговечность.

Гидроизоляционные материалы

Для гидроизоляции применяются гидроизоляционные материалы, к которым относятся:

металлические листы;

рулонные и листовые материалы (например, геосинтетики или ПВХ мембраны),

материалы жидкого нанесения (например, жидкая резина, напыляемое пробковое покрытие);

минеральные вяжущие материалы;

материалы на основе бентонитовых глин;

сухие строительные смеси проникающего действия (проникающая гидроизоляция).

Типы гидроизоляции

Антифильтрационная гидроизоляция применяется для защиты от проникновения воды в подземные и подводные сооружения (подвалы и заглубленные помещения зданий, транспортные тоннели, шахты, опускные колодцы и кессоны), через подпорные гидротехнические сооружения (плотины, их экраны, понуры, диафрагмы), а также для защиты от утечки эксплуатационно-технических или сбросных вод (каналы, туннели и др. водоводы, бассейны, отстойники, резервуары и др.).

Антикоррозионная гидроизоляция предназначена для защиты материала сооружений от химически агрессивных жидкостей и вод (минерализованные грунтовые воды, морская вода, сточные воды промышленных предприятий), от агрессивного воздействия атмосферы (надземные металлические конструкции, гидротехнические сооружения в зоне переменного уровня воды) и от электрокоррозии, вызываемой блуждающими токами (опоры линий электропередач, трубопроводы и др. подземные металлические конструкции). По виду основного материала различают антикоррозийную гидроизоляцию асфальтовую, минеральную, пластмассовую и металлическую; по способу устройства — окрасочную, штукатурную, оклеечную, литую, пропиточную, инъекционную, засыпную, монтируемую; по основному назначению и конструктивным особенностям — поверхностную, шпоночную, работающую «на прижим» и «на отрыв», уплотняющую швы и сопряжения, комплексного назначения (теплогидроизоляция, пластичные компенсаторы).

Окрасочная гидроизоляция (горячая и холодная) выполняется в виде тонкого (до 2 мм) многослойного покрытия, обычно из битумных и полимерных лаков и красок, для противокапиллярной и антикоррозионной защиты железобетонных и металлических конструкций. Наиболее надёжны горячие битумно-полимерные и холодные эпоксидно-каучуковые покрытия. Всё большее применение получают новые полимерные материалы холодного отверждения.

Штукатурная гидроизоляция (горячая и холодная) представляет собой многослойное (до 2 см) покрытие; наиболее распространены для железобетонных сооружений: цементный торкрет, холодные и горячие асфальтовые штукатурные растворы и мастики, не требующие защитного ограждения и позволяющие механизировать процесс их нанесения. Расширяется применение полимербетонных и полимерцементных покрытий, коллоидного цементного раствора.

Оклеечная гидроизоляция производится наклейкой рулонных материалов в виде многослойного (обычно в 3-4 слоя) покрытия с обязательной защитой поверхностными стяжками и стенками. Несмотря на большое распространение, оклеечная гидроизоляция в ряде случаев заменяется окрасочной и штукатурной гидроизоляцией. Отличается повышенной трещиностойкостью; совершенствование её идёт по пути применения полимерных плёнок, стеклопластиков.

Литая гидроизоляция — наиболее надёжный вид гидроизоляции; выполняется, как правило, из горячих асфальтовых мастик и растворов разливкой их по горизонтальному основанию (в 2-3 слоя общей толщиной 20-25 мм) и заливкой за стенку или опалубку на стенах (толщиной 30-50 мм); вследствие сложности и дороговизны выполняется в особо ответственных случаях. Развитие её идёт по пути применения асфальтокерамзитобетона, битумоперлита, пеноэпоксидов и др. пенопластов.

Засыпная гидроизоляция устраивается засыпкой сыпучих гидроизоляционных материалов в водонепроницаемые слои и полости, например, огражденные опалубкой. Аналогична по конструкции и назначению литой гидроизоляции, но имеет большую толщину (до 50 см) и комплексное теплогидроизоляционное назначение (гидрофобные пески и порошки, асфальтоизол) при небольшой водонепроницаемости.

Пропиточная гидроизоляция выполняется пропиткой строительных изделий из пористых материалов (бетонные плиты и блоки, асбестоцементные листы и трубы, блоки из известняка и туфа) в органическом вяжущем (битум, каменноугольный пек, петролатум, полимерные лаки). Пропиточная гидроизоляция наиболее надёжна для сборных элементов, подвергающихся интенсивным механическим воздействиям (сваи, трубы, тюбинги, фундаментные блоки).

Инъекционная гидроизоляция осуществляется нагнетанием вяжущего материала в швы и трещины строительных конструкций или в примыкающий к ним грунт методами, аналогичными устройству противофильтрационных завес; используется, как правило, при ремонте гидроизоляции. Для её устройства всё шире применяются новые полимеры (карбамидные, фурановые смолы).

Монтируемая гидроизоляция выполняется из специально изготовленных элементов (металлические и пластмассовые листы, профильные ленты), прикрепляемых к основному сооружению монтажными связями. Применяется в особо сложных случаях. Совершенствование её идёт по пути использования Этилен-пропиленовый каучука, приклеиваемого к твёрдому основанию или укладываемому на грунт, стеклопластиков, жёсткого поливинилхлорида, индустриального изготовления сборных железобетонных изделий, покрытых в заводских условиях окрасочной или штукатурной гидроизоляцией. Наиболее распространённый конструктивный вид гидроизоляции — поверхностные покрытия в сочетании с уплотнением деформационных или конструктивных швов и устройством сопряжений, обеспечивающих непрерывность всего напорного фронта сооружения.

Поверхностные гидроизоляции конструируются таким образом, чтобы они прижимались напором воды к изолируемой несущей конструкции; разработаны также новые виды конструктивной гидроизоляции, работающей «на отрыв». Существенное значение в гидроизоляции сооружений имеют уплотнения деформационных швов; они устраиваются для придания швам водонепроницаемости и защиты их от засорения грунтом, льдом, плавающими телами. Помимо водонепроницаемости, уплотнения должны также обладать высокой деформативной способностью, гибкостью, с тем чтобы они могли свободно следовать за деформациями сопрягаемых элементов или секций сооружения. Наиболее распространённые типы уплотнений — асфальтовые шпонки и прокладки, металлические диафрагмы и компенсаторы, резиновые и пластмассовые диафрагмы, прокладки и погонажные герметики. Предусматривается также широкое применение битумно-полимерных герметиков, стеклопластиков и стеклоэластиков, позволяющих создавать более простые и надёжные уплотнения. Гидроизоляция, работающая «на отрыв», выполняется в виде покрытий, наносимых на защищаемую конструкцию со стороны, обратной напору воды. Применяется главным образом при ремонте и восстановлении гидроизоляции сооружений (например, путём оштукатуривания изнутри затопляемых подвалов зданий) и для гидроизоляции подземных сооружений, несущие конструкции которых бетонируются впритык к окружающему грунту или скальному основанию — туннели, опускные колодцы, подземные помещения большого заглубления (при антифильтрационной их защите). Для устройства гидроизоляции этого типа применяются гидроизоляционные покрытия, допускающие анкеровку за основную конструкцию (литая и монтируемая гидроизоляции) либо обладающие высокой адгезией к бетону при длительном воздействии воды (цементный торкрет, холодная асфальтовая и эпоксидная окрасочная гидроизоляция).

Проникающая гидроизоляция: сухие смеси, состоящие из цемента, кварцевого песка определённого химического и гранулометрического состава химически активных добавок. Растворенные в воде ионы химически активной добавки проникают по микропорам во внутреннюю структуру бетона и там кристаллизуются, в результате химических реакций, образуя надёжную преграду на пути воды. Активные химические компоненты, проникшие вглубь тела бетона, растворяясь в воде, вступают в реакцию с ионными комплексами кальция алюминия, различными оксидами и солями металлов, содержащимися в бетоне. В ходе этих реакций формируются более сложные соли, способные взаимодействовать с водой и создавать нерастворимые кристаллогидраты — образования в виде игловидных, хаотично расположенных кристаллов. Сеть этих кристаллов заполняет капилляры, микротрещины и поры шириной до 0,5 мм. При этом кристаллы являются составной частью бетонной структуры. Благодаря силе поверхностного натяжения воды, кристаллы становятся непреодолимой преградой на пути воды. Тем самым блокируется фильтрация воды сквозь толщу бетона, при этом происходит защита арматурного каркаса от агрессивной среды грунтовых (техногенных) вод. Срок действия проникающей гидроизоляции соответствует сроку эксплуатации бетонных конструкций, так как кристаллогидраты находятся глубоко в структуре бетона, изменяя его механические свойства. Дополнительно увеличивается прочность бетона на сжатие.

Напыляемая гидроизоляция применяется для защиты от проникновения воды кровли, фундаментов, водоемов, подвалов[2] и подземных помещений. Напыляемая гидроизоляция является двухкомпонентной системой гидроизоляции, состоящей из базисного элемента и катализатора отверждения. Покрытие наносится на обрабатываемую поверхность методом холодного распыления, после застывания образует прочную мембрану. Напыляемая гидроизоляция обладает высокой адгезией к любому основанию (сталь, бетон, рубероид), вне зависимости от его рельефа, не содержит швов, не огнеопасна, не имеет запаха, обладает длительным сроком службы[3].

Комплекс работ по устройству гидроизоляции включает: подготовку основания, устройство гидроизоляционного покрова и защитного ограждения, уплотнение деформационных швов и сопряжений гидроизоляции. При выборе типа гидроизоляции отдают предпочтение таким покрытиям, которые, при равной надёжности и стоимости, позволяют комплексно механизировать гидроизоляционные работы, ликвидировать их сезонность.

Валютный рынок

Валютный рынок — это система устойчивых экономических и организационных отношений, возникающих при осуществлении операций по покупке и/или продаже иностранной валюты, платежных документов в иностранных валютах, а также операций по движению капитала иностранных инвесторов.

На валютном рынке происходит согласование интересов инвесторов, продавцов и покупателей валютных ценностей. Западные экономисты характеризуют валютный рынок с организационно-технической точки зрения как совокупную сеть современных средств связи, соединяющих национальные и иностранные банки и брокерские фирмы.

Предпосылки для развития и становления современного валютного рынка

Операции по обмену валют существовали ещё в древнем мире и в средние века. Однако современные валютные рынки возникли в XIX веке. Основными предпосылками, способствовавшими становлению валютного рынка в современном понимании явились следующие:

широкое развитие различных международных экономических связей;

создание мировой валютной системы, основанной на организа­ции и регулировании валютных отношений, закрепленная межгосударственными согла­шениями;

широкое распространение кредитных средств международных расчётов и платежей;

укрупнение и централизация банковского капитала, широкое развитие корреспондентских отношений между банками разных стран, включающих ведение корреспондентских счетов в иностранной валюте;

развитие информационных технологий и средств связи: телеграфа, телефона, телекса, что упростило контакты между валютными рынками и сократило время на получение информации о совершённых сделках.

Развивающиеся национальные валютные рынки и их взаимодействие сформировали единый мировой валютный рынок, на котором стали свободно обращаться ведущие валюты в мировых финансовых центрах.

Виды валютных операций, их эволюция

Исторически в международном обороте различались два основных способа платежа: трассирование и ремитирование, которые применялись в международном обороте до Первой мировой войны и частично (в меньшей мере)в период между Первой и Второй мировыми войнами.

Термин "трассирование” связан с использованием переводного векселя – тратты. При платеже по этому способу кредитор выписывает тратту на должника в его валюте (например, кредитор в Лондоне предъявляет должнику в Чикаго требование об уплате долга в долларах) и продаёт ее на своем валютном рынке по банковскому курсу покупателя. Таким образом, при трассировании кредитор выступает в качестве активной стороны, он продает вексель в валюте должника на своем валютном рынке.

При ремитировании активным лицом выступает должник: он покупает валюту кредитора на своем валютном рынке по курсу продавца.

В первые годы после Второй мировой войны до конца 1950-х годов, когда действовали валютные ограничения, в промышленно развитых странах преобладали валютные сделки спот (с немедленной поставкой валюты) и срочные сделки «форвард».

С 1970-х годов стали развиваться фьючерсные и опционные валютные сделки. Данного рода сделки предоставили новые возможности всем участникам валютного рынка как для валютных спекулянтов, так и для хеджеров, то есть для защиты от валютных рисков и получения спекулятивной прибыли. Банки стали совершать валютные сделки в сочетании с операциями «своп» с процентными ставками.

Участники валютного рынка

Основными участниками валютного рынка являются:

Центральные банки. В их функцию входит управление государственными валютными резервами и обеспечение стабильности обменного курса. Для реализации этих задач могут проводиться как прямые валютные интервенции, так и косвенное влияние - через регулирование уровня ставки рефинансирования, нормативы резервирования и т.п.

Коммерческие банки. Они проводят основной объём валютных операций. В банках держат счета другие участники рынка и осуществляют через них необходимые для своих целей конверсионные и депозитно-кредитные операции. В банках концентрируются совокупные потребности товарных и фондовых рынков в обмене валют, а также в привлечении/размещении средств. Помимо удовлетворения заявок клиентов, банки могут проводить операции и самостоятельно за счёт собственных средств. В конечном итоге, международный валютообменный рынок (форекс) представляет собой рынок межбанковских сделок. Наибольшее влияние оказывают крупные международные банки, ежедневный объём операций которых достигает миллиардов долларов. Объём одного межбанковского контракта с реальной поставкой валюты на второй рабочий день (рынок спот) обычно составляет около 5 млн. долларов США или их эквивалент. Стоимость одного конвертационного платежа составляет от 60 до 300 долларов. Кроме этого, приходится нести затраты до 6 тыс. долларов в месяц на межбанковский информационно-торговый терминал. Лучше использовать весь возможный торговый инструмент

Из-за этих условий, на Форексе не проводят конвертаций небольших сумм. Для этого дешевле обратиться к финансовым посредникам (банку или валютному брокеру), которые проведут конвертацию за определённый процент от суммы сделки. При большом количестве клиентов и разнонаправленных заявках регулярно возникает ситуация внутреннего клиринга, когда посреднику не требуется обращаться к стороннему контрагенту (не нужно проводить реальную конвертацию через Форекс). Но свои комиссионные посредники получают с клиентов всегда. Именно из-за того, что на Форекс попадают не все клиентские заявки, посредники могут предложить клиентам комиссионные, которые существенно ниже стоимости прямых операций на Форексе. В то же время, если устранить посредников, стоимость конвертации для конечного клиента неизбежно возрастёт.

Фирмы, осуществляющие внешнеторговые операции. Суммарные заявки от импортёров формируют устойчивый спрос на иностранную валюту, а от экспортёров - её предложение, в том числе в форме валютных депозитов (временно свободных остатков на валютных счетах). Как правило, фирмы прямого доступа на валютный рынок не имеют и проводят конверсионные и депозитные операции через коммерческие банки.

Международные инвестиционные компании, пенсионные и хеджевые фонды, страховые компании. Их основная задача - диверсифицированное управление портфелем активов, что достигается размещением средства в ценные бумаги правительств и корпораций различных стран. На дилерском сленге их называют просто фондами (англ. funds). К данному виду можно отнести также крупные транснациональные корпорации, осуществляющие иностранные производственные инвестиции: создание филиалов, совместных предприятий и т.д.

Валютные биржи. В ряде стран функционируют национальные валютные биржи, в функции которых входит осуществление обмена валют для юридических лиц и формирование рыночного валютного курса. Государство обычно активно регулирует уровень обменного курса, пользуясь компактностью местного биржевого рынка.

Валютные брокеры. В их функцию входит сведение покупателя и продавца иностранной валюты и осуществление между ними конверсионной или ссудно-депозитной операции. За своё посредничество брокерские фирмы взимают брокерскую комиссию в виде процента от суммы сделки. Но сумма этой комиссии зачастую меньше, чем разница между ссудным процентом банка и ставкой по банковскому депозиту. Банки так же могут выполнять эту функцию. В этом случае они не выдают кредит и не несут соответствующие риски.

Частные лица. Граждане проводят широкий спектр операций, каждая из которых невелика, но в сумме могут формировать существенный дополнительный спрос или предложение: оплата зарубежного туризма; денежные переводы заработной платы, пенсий, гонораров; покупки/продажи наличной валюты как средства сбережения; спекулятивные валютные операции.

Строительный перфоратор

Перфоратор — сверлильная машина, обеспечивающая наряду с вращением рабочего инструмента его продольно-осевое движение.

Для создания импульса, направленного в сторону обрабатываемого материала, используется электромагнитный или пневматический механизм (обратное движение происходит за счёт упругих свойств обрабатываемого материала). По устройству и применению имеет ряд сходств с дрелью. Первые перфораторы были разработаны в 1851 году специально для горнодобывающей промышленности. К 1932 году появился первый электрический перфоратор. Мощность перфоратора определяется энергией удара (в джоулях) и мощностью электродвигателя (в ваттах).

Смотрите перфоратор на аккумуляторе

Электромагнитный удар обеспечивается двумя электромагнитными катушками, которые в свою очередь обеспечивают возвратно-поступательное движение сердечника. Сердечник посредством переходной ударной массы передаёт удар на торцевую часть бура.

Пневматический удар обеспечивается возвратно-поступательным движением поршня в цилиндре. При этом создаётся компрессия и боёк ударяет в торцевую часть бура или другой насадки. Такой принцип удара получил наибольшее распространение.

В отличие от дрелей, которые, как правило, оснащаются кулачковыми патронами, перфораторы оснащаются специальными патронами системы SDS и требуют использования насадок с хвостовиком SDS. Такие патроны позволяют закреплять насадки с фиксированным диаметром хвостовика. Наиболее распространены стандарты SDS+ и SDS-max, которые отличаются диаметром хвостовика (10 мм и 18 мм соответственно), а также числом и размерами выемок, передающих вращающий момент и обеспечивающих фиксацию насадки в патроне перфоратора.

Патрон перфоратора может находиться в одном из двух положений — «заперт» и «не заперт». В положении «заперт» пружинный механизм внутри патрона прижимает металлические лепестки, которые входят в пазы на хвостовике насадки. На корпусе патрона имеется специальное кольцо, которое может быть нажато или повёрнуто (в зависимости от конструкции) рукой. При воздействии на кольцо лепестки патрона разжимаются и насадка может быть свободно извлечена. Такая конструкция патрона, во-первых, позволяет быстро менять насадки, и, во-вторых, исключает проворачивание бура, что случается при работе с кулачковым патроном.

Поскольку бур в патроне перфоратора провернуться не может, в кинематическую схему перфоратора, как правило, включают защитную муфту, ограничивающую вращающий момент. Это служит для защиты от повреждений пользователя и самого перфоратора при заклинивании бура в отверстии.

Конструкция перфоратора может также включать:

реверс (электронный или щёточный)

регулятор оборотов

систему быстрой замены патрона (позволяет быстро поменять патрон SDS+ на кулачковый патрон)

антивибрационную защиту

сервисные индикаторы (например, индикатор износа щёток)

электронный иммобилайзер

фрикционную муфту для защиты от заклинивания бура

Типы перфораторов

Перфораторы с пневматическим принципом удара подразделяют на одно-, двух- и трёхрежимные. Первый режим — сверление, второй (основной) — сверление с ударом и третий вспомогательный — только удар, долбление без вращения. Перфораторы SDS+ как правило трёхрежимные, а перфораторы SDS max режима сверления не имеют.

По типу привода перфораторы бывают

электрические сетевые (обычно их называют электрическими) — они наиболее распространены; двигатель может быть расположен как вертикально, так и горизонтально

электрические аккумуляторные (обычно их называют аккумуляторными) — особенно удобны для фасадных и т. п. работ; аккумуляторная батарея, как правило, подключается непосредственно к корпусу перфоратора, но может быть и выносной, то есть подключается к перфоратору через кабель и крепится, например, на поясе пользователя; аккумуляторные перфораторы комплектуются следующими видами аккумуляторных батарей:

Литий-ионный аккумулятор

Никель-кадмиевый аккумулятор

Никель-металл-гидридный аккумулятор

пневматические — для ведения работ в опасных условиях (опасность взрыва, поражения электрическим током, потоки воды и т. п.)

бензиновые — для ведения дорожных и т. п. работ; наметилась тенденция к их вытеснению аккумуляторными.

Существуют перфораторы с системой вакуумного пылеудаления, которая может быть встроена в корпус и кинематическую схему перфоратора, а может представлять собой съёмный блок. Такой блок может иметь собственный встроенный электропривод, а может использовать энергию воздушного потока, создаваемого охлаждающей крыльчаткой электродвигателя самого перфоратора.

Некоторые модели перфораторов имеют двухскоростной редуктор.

Перфораторы могут быть профессиональными и бытовыми.

3.Порядок формування, ведення й внесення змін до Реєстру вулиць та інших поіменованих об’єктів

3.1. Здійснення функцій по формуванню й веденню Реєстру вулиць та інших поіменованих об’єктів покладається на Службу Містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури.

3.2. Ведення Реєстру вулиць та інших поіменованих об’єктів здійснюється в електронному вигляді в середовищі геоінформаційної системи Містобудівного кадастру міста Києва з використанням цифрової топографічної основи міста масштабу 1:10 000.

3.3. До формування відомостей, що підлягають занесенню до Реєстру вулиць та інших поіменованих об’єктів, можуть залучатися в установленому порядку члени постійних профільних комісій Київської міської ради: з питань земельних відносин, містобудування та архітектури, з питань культури та туризму, з питань місцевого самоврядування, регіональних, міжнародних зв’язків та інформаційної політики, фахівці структурних підрозділів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та інших органів влади і управління, підприємства та організації різних форм власності.

Формування відомостей здійснюється з дотриманням принципів, зазначених у підпункті 1.7 пункту 7 цього Положення.

3.4. Основу первинного наповнення Реєстру вулиць та інших поіменованих об’єктів становлять такі переліки та відомості:

офіційні довідники про найменування вулиць та інших поіменова-них об’єктів місцевості;

рішення відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування про найменування вулиць та інших поіменованих об’єктів місцевості;

перелік найменувань елементів транспортно-пішохідної мережі міста - систематизований звід найменувань транспортно-пішохідних шляхів різних типів із прив’язкою до плану міста;

перелік категорій вулиць та інших поіменованих об’єктів території міста;

перелік територіальних об’єктів (утворень) як територій, межі яких або юридично закріплені, або природно обмежені;

перелік адміністративних районів, мікрорайонів, кварталів - систематизований звід зазначених територій;

перелік садівничих, дачних і гаражних кооперативів, комплексів індивідуальної малоповерхової житлової забудови (котеджні містечка) - список зазначених територій із зазначенням меж;

перелік топонімів - список зазначених територій із визначеними межами їх територій;

цифровий топографічний план міста масштабу 1:10 000 та ортофо-топлани, в тому числі створені на основі космічного знімка високого розрізнення.

3.5. У процесі експлуатації Реєстру адрес та інших поіменованих об’єктів до нього можуть вноситися зміни, зокрема у разі:

включення нової вулиці у зв’язку із присвоєнням найменування новому об’єкту вулично-дорожньої мережі;

вилучення поіменованої вулиці у зв’язку з ліквідацією цього об’єкта вулично-дорожньої мережі в результаті перепланування, реконструкції території міста тощо; зміни найменувань об’єктів та/або їх категорій; зміни просторового розширення об’єктів, що відбулися в результаті перепланування, реконструкції території міста тощо;

уточнення (доповнення) відомостей або координатно-просторових характеристик для раніше зареєстрованих об’єктів;

виправлення технічних помилок.

3.6. Зміни до Реєстру вулиць та інших поіменованих об’єктів вносяться Службою Містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури.

3.7. Внесення змін до Реєстру вулиць та інших поіменованих об’єктів забезпечується Службою Містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури у строк не більше двох тижнів з моменту одержання відповідного рішення Київської міської ради чи/та інших документів або виявлення необхідності виправлення технічних помилок.

3.8. Зауваження користувачів про різночитання або невідповідності, що виникають при використанні інформації із Реєстру вулиць та інших поіменованих об’єктів, систематизуються й подаються Службою Містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури на розгляд комісії з питань найменувань та пам’ятних знаків виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). За результатами їхнього розгляду комісія, у разі необхідності, в межах компетенції ініціює внесення змін та доповнень щодо найменувань об’єктів в установленому порядку.

3.9. При виявленні в документах, виданих (оформлених) до набрання чинності цим Положенням, різночитань або невідповідностей в найменуванні або категорії об’єкта порівняно з внесними до Реєстру вулиць та інших поіменованих об’єктів даними, правильними вважаються адресні дані, що містяться у Реєстрі вулиць та інших поіме-нованих об’єктів.

4.Порядок надання інформаційних послуг

4.1. Для забезпечення інформаційних потреб міської громади та інших зацікавлених суб’єктів відомості з Реєстру вулиць та інших поіменованих об’єктів Службою Містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури розміщуються на офіційному веб-сайті Департаменту містобудування та архітектури в режимі інформаційно-довідкового відкритого доступу в мережі Інтернет.

4.2. Забезпечення офіційного видання (публікації) відомостей з Реєстру вулиць та інших поіменованих об’єктів покладається на Службу Містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури.

4.3. Служба Містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури, використовуючи інформацію з бази даних Реєстру вулиць та інших поіменованих об’єктів, надає за запитами юридичних та фізичних осіб довідки (витяги) з Реєстру вулиць та інших поімено-ваних об’єктів про найменування вулиць та інших поіменованих об’єктів у місті Києві.

4.4. Служба Містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури, використовуючи інформацію з бази даних Реєстру вулиць та інших поіменованих об’єктів, також може надавати користувачам Реєстру вулиць та інших поіменованих об’єктів такі види інформаційних послуг:

надання копії усіх або окремих реєстрів;

надання змін до копій реєстрів;

надання вибіркової інформації з Реєстрів вулиць та інших поімено-ваних об’єктів;

проведення консультацій по використанню Реєстру вулиць та інших поіменованих об’єктів тощо.

4.5. На замовлення користувачів як підоснова для відображення просторової локалізації поіменованих об’єктів Службою Містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури може надаватися цифровий контурний план міста з позначенням меж міста, його адміністративних районів, контурів кварталів та інших структурно-планувальних, ландшафтно-рекреаційних та гідрографічних об’єктів й інших топографічних орієнтирів.

Додаток 2 до рішення Київської міської ради від 22.05.2013 № 337/9394

Положення про реєстр вулиць та інших поіменованих об'єктів у місті Києві

проспект - пряма широка магістральна вулиця загальноміського значення з автомобільним і пішохідним рухом;

пішохідні вулиці й дороги - елементи ВДМ, що забезпечують пішохідний зв’язок з місцями праці, установами й підприємствами обслуговування, місцями відпочинку й зупинками міського громадського транспорту;

проїзд - елемент локального транспортно-пішохідного зв’язку всередині забудованих територій або рекреаційних зон та на несфор-мованих територіях, що забезпечує: 1) під’їзд транспортних засобів до житлових і громадських будинків, установ, підприємств й інших об’єктів міської забудови всередині районів, мікрорайонів, кварталів; 2) наскрізний транспортний зв’язок між двома вулицями (створює два "т”-подібних перехрестя);

Реєстр вулиць та інших поіменованих об’єктів - систематизований звід відомостей про офіційні та альтернативні власні назви об’єктів на території міста, історичні довідки про назви об’єктів та дані про їх просторову локалізацію на плані міста;

топонім - власна назва, що відноситься до будь-якого об’єкта на землі, природного чи створеного людиною. Основним призначенням топонімів є фіксація та ідентифікування об’єкта місцевості;

тупик - невеликий елемент транспортно-пішохідної мережі, що не забезпечує наскрізного проїзду;

Містобудівний кадастр міста Києва - міська система зберігання та використання геопросторових даних про територію, адміністративно-територіальні одиниці, екологічні, інженерно-геологічні умови, а також інформаційних ресурсів будівельних норм, державних стандартів і правил для задоволення інформаційних потреб при плануванні територій та будівництві, формуванні галузевої складової державних гео-інформаційних ресурсів;

набережна - вулиця або проїзд уздовж водойм, річок, озер, каналів тощо.

шосе - швидкісна магістральна дорога із твердим покриттям, призначена для швидкісного транспортного зв’язку між районами міста, містами й іншими населеними пунктами системи групового розселення;

1.5. Реєстр вулиць та інших поіменованих об’єктів формується, ведеться в електронному виді в середовищі геоінформаційної системи Містобудівного кадастру з використанням цифрової топографічної основи масштабу 1:10 000.

1.6. Об’єктами реєстрації у Реєстрі вулиць та інших поіменованих об’єктів є об’єкти вулично-дорожньої мережі (алеї, бульвари, вулиці, набережні, площі, проспекти, провулки, проїзди, тупики, шосе, узвози, лінії, мости тощо), а також інші поіменовані об’єкти (території) -адміністративні райони, масиви, мікрорайони, урочища, парки, сквери, водотоки, озера, стави, річки та інші топонімічні об’єкти на території міста.

1.7. Заходи щодо формування, функціонування, розвитку та використання Реєстру вулиць та інших поіменованих об’єктів здійснюються з дотриманням таких принципів:

1.7.1. Спадковість. Формування, систематизація, реєстрація відомостей про поіменовані об’єкти на території міста здійснюються з використанням довідників, класифікаторів та інших даних, створених у процесі функціонування інших інформаційних систем.

1.7.2. Просторова локалізація. Інформація про найменування об’єктів у Реєстрі вулиць та інших поіменованих об’єктів асоційована (взаємопов’язана) з координатним описом просторового положення об’єкта на плані міста.

1.7.3. Унікальність. Найменування та код двох однотипних поіменованих об’єктів збігатися не може.

1.7.4. Офіційність найменування об’єкта. Єдиним офіційним найменуванням об’єкта на території міста вважається найменування, що зареєстровано у Реєстрі вулиць та інших поіменованих об’єктів в установленому порядку.

офіційні дані Державного земельного кадастру про координати меж земельних ділянок, які відповідають поіменованим об’єктам, що підлягають реєстрації;

офіційні дані міського земельного кадастру про координати меж земельних ділянок, які відповідають поіменованим об’єктам, що підлягають реєстрації;

цифрова топографічна основа міста (цифрова карта масштабу 1:10 000 або цифровий план масштабу 1 : 2 000);

цифровий ортофотоплан міста аналогічних масштабів; результати натурних топографо-геодезичних знімань.

5. Порядок надання інформаційних послуг

5.1. Для забезпечення інформаційних потреб міської громади та інших зацікавлених суб’єктів відомості з Реєстру адрес розміщуються Службою Містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури на офіційному веб-сайті Департаменту містобудування та архітектури в режимі інформаційно-довідкового відкритого доступу в мережі Інтернет.

5.2. Служба Містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури, використовуючи інформацію з бази даних Реєстру адрес, надає такі види інформаційних послуг:

5.2.1. Надання довідки (витягу) з Реєстру адрес про реєстрацію адрес об’єктів нерухомості та зміни до них.

5.2.2. Проведення верифікації адресної ідентифікації об’єктів нерухомості за адресами з документів, доданих до заявки суб’єкта, що звертається за послугою, на основі встановлення відповідності адрес об’єктів юридично правильним адресам з Реєстру адрес, та надання довідок, що засвідчують юридично правильні адреси.

5.2.3. Надання відповідей на запити з питань створення та функціонування Реєстру адрес.

5.2.4. Надання копії усіх або окремих реєстрів на замовлення адміністраторів міських інформаційних систем, в тому числі:

надання повної електронної копії Реєстру адрес в уніфікованих обмінних форматах;

надання змін до електронних копій Реєстру адрес;

надання вибіркової інформації з Реєстру адрес;

проведення консультацій по використанню Реєстру адрес в інших інформаційних системах.

5.3. Служба Містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури виконує також:

5.3.1. Підготовку і постачання на замовлення користувачів електронного довідника "Адреси міста Києва”.

5.3.2. Підготовку і надання на замовлення користувачів періодичного електронного бюлетеня "Нове в адресах міста Києва”.

5.3.3. Підготовку та видання щорічного електронного довідника Реєстру адрес.

5.3.4. Надання інших інформаційних послуг з питань, що стосуються функціонування Реєстру адрес, в установленому порядку.

6. Прикінцеві положення

6.1.Порядок обміну та використання інформації між Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у тому числі отримання даних в інтероперабельному режимі, передбаченому у підпункті 3.6 пункту 3 цього Положення, здійснюється відповідно до чинних нормативно-правових актів та в порядку, визначеному спільними розпорядчими актами цих Департаментів щодо обміну інформаційними даними.

Внесення адреси до Реєстру адрес здійснюється Службою Містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури протягом трьох робочих днів з дати надходження завіреної копії розпорядження відповідної районної в місті Києві державної адміністрації або видання наказу Департаменту містобудування та архітектури про присвоєння поштової адреси чи будівельної адреси об’єктам нового бу-

1. Загальна частина

1.1. Це Положення розроблене на основі законів України "Про місцеве самоврядування в Україні”, "Про регулювання містобудівної діяльності”, постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 559 "Про містобудівний кадастр”, рішення Київської міської ради від 24.05.2012 № 588/7925 "Про Службу Містобудівного кадастру”, рішення Київської міської ради від 20.09.2012 № 70/8354 "Про затвердження Міської цільової програми створення та впровадження Містобудівного кадастру міста Києва на 2013- 2015 роки”, спрямоване на створення реєстру вулиць та інших поіменованих об’єктів у місті Києві (далі - Реєстр вулиць та інших поіменованих об’єктів) як одного із основних інформаційних ресурсів системи Містобудівного кадастру міста Києва.

1.2. Присвоєння найменувань вулицям, площам, проспектам й іншим поіменованим об’єктам проводиться відповідно до положень Закону України "Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій”, інших нормативно-правових актів, в тому числі затверджених рішеннями Київської міської ради.

1.3. Це Положення визначає структуру, склад відомостей, єдиний порядок і правила ведення реєстрів вулиць, адміністративних районів та інших поіменованих об’єктів на території міста.

1.4. У цьому Положенні терміни вживаються у такому значенні: адміністративний район - адміністративно-територіальна одиниця

в складі міста, визначена відповідно до законодавства про адміністративно-територіальний устрій;

алея - основна або другорядна пішохідна вулиця або дорога, що забезпечує пішохідний зв’язок з місцями прикладання праці, установами й підприємствами обслуговування, у тому числі в межах громадських центрів, місцями відпочинку, зупинками громадського транспорту;

бульвар - вулиця або дорога місцевого значення, зустрічні транспортні потоки якої розділені лісопарковими насадженнями з пішохідною частиною, що включає алею для пішохідного руху, та рекреаці-ями для короткочасного відпочинку;

вулиця - лінійно-протяжний планувальний елемент, що забезпечує рух транспорту й пішоходів як між мікрорайонами, масивами та кварталами, так і всередині таких планувальних утворень;

вулиці в житловій забудові - елементи ВДМ, що забезпечують транспортні (без пропуску вантажного й громадського транспорту) й пішохідні зв’язки на території житлових районів (мікрорайонів) та виходи на магістральні вулиці й дороги регульованого руху;

вулиці й дороги в науково-виробничих, промислових і комунально-складських зонах (районах) - елементи ВДМ, що забезпечують транспортний зв’язок переважно легкового й вантажного транспорту в межах зон (районів) й виходи на магістральні міські дороги;

дорога - узагальнене поняття структурно-планувального елемента території для переміщення транспортних засобів або пішоходів;

елементи вулично-дорожньої мережі (елементи ВДМ) - вулиці, провулки, проїзди та інші планувальні об’єкти, які забезпечують транспортні й пішохідні зв’язки між житловими районами, а також між житловими районами й промисловими зонами, громадськими центрами, кварталами тощо. Назви елементів ВДМ належать до основних реквізитів адреси;

квартал (мікрорайон) - частина забудованої території населеного пункту, яка обмежена вулицями, майданами, провулками, проїздами тощо;

лінія - елемент транспортно-пішохідного зв’язку на території з фіксованими юридично або історично сформованими межами;

площа (майдан) - поіменований містобудівний архітектурно-планувальний елемент, що має замкнуті межі та обмежений забудовою, зеленими масивами або природними межами;

провулок - невеликий елемент транспортно-пішохідного зв’язку всередині мікрорайону (кварталу), що поперечно з’єднує дві вулиці, інші планувальні об’єкти (проспекти, бульвари тощо);

дівництва.

Довідка (витяг) з Реєстру адрес про присвоєння поштової адреси об’єктам нерухомого майна протягом двох робочих днів направляється заявникові через відповідний дозвільний центр, відповідній районній в місті Києві державній адміністрації, державному підприємству "Інформаційний центр” Міністерства юстиції України, Київській міській дирекції українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта”, комунальному підприємству Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна.

Довідка (витяг) з Реєстру адрес про присвоєння будівельної адреси об’єктам нового будівництва протягом двох робочих днів направляється заявникові через відповідний дозвільний центр.

4.Порядок присвоєння поштових адрес об’єктам нерухомості та будівельних адрес об’єктам нового будівництва у місті Києві

4.1. Присвоєння поштових адрес об’єктам нерухомого майна здійснюється шляхом видання розпорядчих документів Департаментом містобудування та архітектури або районними в місті Києві державними адміністраціями з подальшим їх внесенням до Реєстру адрес.

4.2. Розгляд питань присвоєння поштових адрес здійснюється за клопотаннями фізичних та юридичних осіб (заявників) в установленому порядку.

4.3. Поштові адреси присвоюються об’єктам нерухомості, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

4.4. Поштові адреси не присвоюються спорудам, які встановлені тимчасово без улаштування фундаменту, в тому числі пересувним та тимчасовим спорудам торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, малим архітектурним формам, а також об’єктам незавершеного капітального будівництва (крім присвоєння будівельної адреси об’єктам нового будівництва в установленому порядку) та приміщенням службового, допоміжного і технічного призначення, розташованим у житлових та нежитлових будинках, інженерним мережам.

4.5. Присвоєна об’єктам нерухомості поштова адреса складається з назви вулиці, номера будівлі, споруди, майнового комплексу. Номер об’єкта нерухомості позначається відповідною арабською цифрою.

Наприклад:

Повна поштова адреса: вулиця Івана Пулюя, будинок 27. Скорочена поштова адреса: вул. І. Пулюя, буд. 27.

4.6. Поштові адреси об’єктам нерухомості присвоюються по вулицях з початковою нумерацією від центру міста з непарними номерами, починаючи з 1 по лівій стороні вулиці, і парними номерами, починаючи з 2 - по правій стороні.

4.7. Об’єктам нерухомості, що знаходяться на перетині вулиць різних категорій (категорійність вулиць визначається містобудівною документацією), поштова адреса присвоюється по вулиці більш високої категорії, та номер будинку позначається через дріб (з урахуванням нумерації обох сторін вулиці).

Приклад:

Повна поштова адреса: вулиця Хрещатик, будинок 40/1. Скорочена поштова адреса: вул. Хрещатик, 40/1

4.8. Об’єктам нерухомості, що знаходяться на перетині вулиць рівних категорій, поштова адреса присвоюється по вулиці, на яку виходить головний фасад. У випадку якщо на перетині вулиць рівнозначних категорій виходять два рівнозначних фасади одного об’єкта нерухомості, поштова адреса присвоюється по вулиці, що йде від центру міста.

4.9. Якщо на відповідній вулиці збудовано нові об’єкти і їм, виходячи з уже наявної нумерації об’єктів нерухомого майна по вулиці, на якій вони фактично знаходяться, неможливо надати номер, який є цілим числом, такий об’єкт нерухомого майна при наданні поштової адреси позначається номером найближчого об’єкта нерухомого майна по відповідному боку вулиці в бік зменшення (можливо, і збільшення) з відповідною заголовною літерою через дефіс.

Наприклад:

Повна поштова адреса: вулиця Івана Пулюя, будинок 25-А. Скорочена поштова адреса: вул. І. Пулюя, буд. 25-А.

4.10. У разі присвоєння окремої поштової адреси об’єктам нерухомості, які виділено зі складу майнового комплексу, що має єдину поштову адресу, об’єктам нерухомості присвоюється адреса за вулицею та номером поштової адреси майнового комплексу з позначенням виділеного об’єкта нерухомості через дефіс заголовною літерою алфавіту від А і далі.

Наприклад:

Повна поштова адреса: вулиця Івана Пулюя, будинок 27- А. Скорочена поштова адреса: вул. І. Пулюя, буд. 27-А.

Для виділеного із майнового комплексу об’єкта нерухомості, що не має прямого виходу на вулицю (знаходиться у дворі), поштова адреса присвоюється за вулицею та номером поштової адреси цього майнового комплексу з позначенням виділеного об’єкта нерухомості номером корпусу, починаючи з 1 і далі без обмежень.

Наприклад:

Повна поштова адреса: вулиця Івана Пулюя, будинок 27, корпус 1. Скорочена поштова адреса: вул. І. Пулюя, буд. 27, корп. 1.

4.11. При зміні функціонального призначення окремої частини будівлі, споруди, яка є самостійним об’єктом цивільно-правових відносин та має окремий вхід (вихід), поштова адреса такій частині будівлі, споруди присвоюється шляхом додавання до поштової адреси будівлі, споруди окремого порядкового номера такої частини:

Наприклад:

Повна поштова адреса: вулиця Івана Пулюя, будинок 27, нежитлове приміщення 2.

Скорочена поштова адреса: вул. І. Пулюя, буд. 27 н. п. 2.

4.12. Присвоєння поштової адреси об’єктам нерухомості, що утворюють периметр площі (майдану), проводиться за годинниковою стрілкою, починаючи від вулиці більш високої категорії з боку центру міста. При цьому послідовність номерів будинків на наскрізних вулицях, що примикають до площі (майдану), переривається. У разі якщо кутовий будинок має головний фасад і значну протяжність вздовж вулиці, що примикає, поштова адреса може присвоюватись по вулиці, а не по площі (майдану).

4.13. Поштовою адресою гаражних кооперативів, садівничих (дачних) товариств (кооперативів), комплексу (кварталу) малоповерхової житлової забудови (котеджного містечка) є визначене відповідно до цього Положення місце розташування (адреса) земельної ділянки, кооперативу, товариства, котеджного містечка. Цифрова нумерація об’єктів (ділянок), що розташовані на території кооперативу, товариства, котеджного містечка, здійснюється згідно з генеральним планом забудови кооперативу, товариства, містечка та іншою планувальною і проектною документацією.

4.14. Будівельна адреса об’єкта нового будівництва присвоюється наказом Департаменту містобудування та архітектури за заявою замовника будівництва поданою до Департаменту містобудування та архітектури через Міський дозвільний центр та з урахуванням затвердженої в установленому порядку проектної документації або виданого будівельного паспорта забудови земельної ділянки.

До заяви про присвоєння будівельної адреси об’єкта нового будівництва додаються такі документи:

- завірена в установленому порядку копія документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку чи право користування земельною ділянкою;

- для фізичної особи - копія паспорта, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або документ, що його заміняє;

- для юридичної особи та фізичної особи-підприємця - копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

- затверджена в установленому порядку проектна документація об’єкта будівництва;

- завірена в установленому порядку копія договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури, укладеного замовником будівництва з Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (у разі наявності).

Служба Містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з моменту отримання заяви опрацьовує надані матеріали та, враховуючи проектні рішення, наявну ситуацію з оточуючими об’єктами містобудування, результати проведення Містобудівного моніторингу, готує проект відповідного наказу Департаменту містобудування та архітектури щодо присвоєння будівельної адреси об’єкта нового будівництва та після його видання вносить будівельну адресу об’єкта нового будівництва до Реєстру адрес.

4.15. Будівельна адреса об’єкта нового будівництва чинна до завершення будівництва та прийняття цього об’єкта в експлуатацію в установленому порядку.

4.16. Присвоєння поштових адрес багатоквартирним житловим будинкам, домоволодінням, житловим будинкам садибного типу, індивідуальним дачним та садовим будинкам здійснюється розпорядженням відповідної районної в місті Києві державної адміністрації. Заявники подають заяву про присвоєння поштової адреси до дозвільного центру відповідної районної в місті Києві державної адміністрації.

Присвоєння поштових адрес іншим об’єктам нерухомого майна здійснюється наказом Департаменту містобудування та архітектури. Заявники подають заяву про присвоєння поштової адреси до Департаменту містобудування та архітектури через Міський дозвільний центр.

4.17. До заяви про присвоєння поштової адреси додаються такі документи:

- завірена в установленому порядку копія документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку чи право користування земельною ділянкою (за необхідності);

- для фізичної особи - копія паспорта, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або документ, що його заміняє;

- для юридичної особи та фізичної особи-підприємця - копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

- завірена в установленому порядку копія правовстановлюючого документа на об’єкт нерухомого майна, а для новозбудованих об’єктів - зареєстрована декларація про готовність об’єкта до експлуатації або сертифікат, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об’єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації;

- копія виконавчого (контрольно-геодезичного) знімання, зареєстрованого в містобудівному кадастрі міста Києва (для закінченого будівництвом об’єкта);

- довідка Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про сплату пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (при цьому показники загальної площі (площ) та функціонального призначення об’єкта в цій довідці мають відповідати фактичним показникам загальної площі (площ) та функціонального призначення) або рішенню Київської міської ради про звільнення від сплати пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (при цьому показники загальної

площі (площ) та функціонального призначення об’єкта в такому рішенні мають відповідати фактичним показникам загальної площі (площ) та функціонального призначення);

- копія технічного паспорта об’єкта нерухомого майна, виготовленого відповідним суб’єктом господарювання згідно з наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 "Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна”.

У разі надання неповного комплекту документів, зазначених у цьому пункті, відсутності підстав для присвоєння об’єкта нерухомого майна поштової адреси заявнику протягом 10 робочих днів надається вмотивована письмова відмова.

4.18. Районна в місті Києві державна адміністрація розглядає заяви про присвоєння поштових адрес багатоквартирним житловим будинкам, домоволодінням, житловим будинкам садибного типу, індивідуальним дачним та садовим будинкам, запитує у разі необхідності додаткову інформацію від Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) інших органів та протягом десяти робочих днів з дня отримання заяви направляє лист-об-ґрунтування щодо можливості присвоєння (відмови в присвоєнні) поштової адреси об’єкта нерухомого майна до Служби Містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури.

Служба Містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури протягом трьох робочих днів опрацьовує лист-обґрунту-вання районної в місті Києві державної адміністрації щодо можливості присвоєння (відмови в присвоєнні) поштової адреси об’єкта нерухомого майна та, враховуючи проектні рішення, наявну ситуацію з оточуючими об’єктами містобудування, результати проведення Містобудівного моніторингу, готує висновок щодо можливості присвоєння (відмови в присвоєнні) запропонованої поштової адреси або надає пропозиції щодо внесення змін та доповнень до цієї адреси.

На підставі позитивного висновку Служби Містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури районна в місті Києві державна адміністрація протягом п’яти робочих днів з дня отримання цього висновку видає розпорядження про присвоєння поштової адреси об’єкта нерухомого майна, копію якого протягом двох робочих днів направляє до Служби Містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури для внесення поштової адреси до Реєстру адрес.

4.19. Служба Містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури протягом п’ятнадцяти робочих днів розглядає заяви про присвоєння поштової адреси об’єкта нерухомого майна (окрім присвоєння поштової адреси багатоквартирним житловим будинкам, домоволодінням, житловим будинкам садибного типу, індивідуальним дачним та садовим будинкам), запитує у разі необхідності додаткову інформацію від органів влади та органів місцевого самоврядування, опрацьовує отримані матеріали та, враховуючи проектні рішення, наявну ситуацію з оточуючими об’єктами містобудування, готує проект відповідного наказу Департаменту містобудування та архітектури щодо присвоєння поштової адреси об’єкта нерухомого майна.

4.20. Внесення змін до поштових адрес об’єктів нерухомого майна здійснюється у порядку присвоєння поштових адрес об’єктам нерухомого майна, передбаченого цим Положенням.

4.21. Адреса вважається присвоєною з моменту її внесення до Реєстру адрес.

ПОЛОЖЕНИЕ о заказчике-застройщике (едином заказчике, дирекции строящегося предприятия) и техническом надзоре

1. Общие положения

1.1. Настоящее Положение устанавливает порядок организации, определяет задачи и функции заказчика-застройщика, осуществляющего подрядным способом строительство новых предприятий, зданий и сооружений.

Заказчиком-застройщиком являются:

единые заказчики в городах, на территории автономных республик, краев и областей по строительству жилых домов, объектов социально-культурной сферы и коммунального хозяйства в лице управлений (отделов) капитального строительства Советов Министров автономных республик, исполкомов Советов народных депутатов, предприятий или организаций*;

дирекции (объединенные дирекции) строящихся предприятий**.

---------------

* В дальнейшем именуются "единый заказчик".

** В дальнейшем именуются "дирекция".

Положение устанавливает также порядок организации и определяет задачи и функции группы технического надзора.

1.2. Заказчик-застройщик является юридическим лицом, распоряжается денежными средствами, выделяемыми на финансирование капитальных вложений, а также всеми материальными ценностями, учитываемыми на балансе капитального строительства. Имеет печать со своим наименованием.

1.3. В своей деятельности заказчик-застройщик руководствуется действующим законодательством. Правилами о договорах подряда на капитальное строительство ( v1550400-86 ). Правилами финансирования и кредитования строительства и другими нормативными актами, решениями своих вышестоящих организаций, а также настоящий Положением.

1.4. Заказчик-застройщик несет ответственность за ввод в действие в установленные сроки производственных мощностей и объектов, сооружаемых в соответствии с утвержденной проектно-сметной документацией, за своевременную подготовку их к эксплуатации, обеспечение высокого уровня архитектуры и градостроительства, проектных решений и качества строительства, определение и соблюдение утвержденной сметной стоимости строительства, договорных цен (не допуская необоснованного их превышения), своевременную поставку оборудования, а также оплату выполненных строительно-монтажных работ и поставляемого оборудования.

2. Основные задачи заказчика-застройщика

2.1. Основными задачами заказчика-застройщика являются:

обеспечение совместно с другими участниками инвестиционного процесса выполнения заданий по вводу в действие производственных мощностей и объектов в установленные сроки в соответствии с нормами продолжительности проектирования и строительства;

обеспечение эффективности проектных решений на основе широкого применения прогрессивных технологий, оборудования, материалов и конструкций, передовых методов организации производства, труда и управления, соответствующих новейшим, достижениям науки и техники, а также соблюдение современных требований к качественному уровню архитектуры и градостроительства;

повышение эффективности капитальных вложений, а также сокращение продолжительности инвестиционного цикла.

2.2. К основным задачам единого заказчика относятся также:

планомерная реализация генеральных планов комплексного экономического и социального развития городов, проектов размещения строительства на очередную пятилетку и проектов детальной планировки городских районов, подлежащих застройке;

осуществление комплексной застройки жилых районов, общественных центров, микрорайонов и входящих в них градостроительных комплексов в целях улучшения обслуживания населения;

обеспечение высокого технического уровня и качества жилищно-гражданского строительства, художественной выразительности и разнообразия планировки и застройки городов и других населенных пунктов на основе использования результатов научно-технического прогресса и передового опыта в данной области.

3. Основные функции заказчика-застройщика

3.1. Заказчик-застройщик наряду с функциями, предусмотренными Правилами о договорах подряда на капитальное строительство ( v1550400-86 ), а также Правилами финансирования и кредитования строительства, осуществляет следующие функции:

3.1.1. В области планирования:

принимает участие в разработке пятилетних и годовых планов капитального строительства и обеспечивает их согласование в установленном порядке;

участвует в разработке в установленном порядке титульных списков строек, а также внутрипостроечных титульных списков.

3.1.2. В области обеспечения проектно-сметной документацией:

выдает исходные данные для разработки проектно-сметной документации;

обеспечивает полноту и качество выдачи проектной организации исходных данных для проектирования;

подготавливает совместно с проектно-изыскательскими организациями задания на разработку проектно-сметной документации, проводит ее согласование в установленном порядке;

заключает с соответствующими организациями договоры на выполнение проектно-изыскательских, конструкторских и при необходимости научно-исследовательских работ;

согласовывает с проектной организацией календарный график разработки и выдачи проектно-сметной документации, осуществляет контроль за его выполнением;

организует проведение в установленном порядке согласования, утверждения и переутверждения проектно-сметной документации (с определением договорной цены), а также внесение в соответствующую документацию исправлений по замечаниям и заключениям подрядных организаций и органов экспертизы.

3.1.3. В области финансирования, учета и отчетности:

определяет и согласовывает с подрядчиком (подрядчиками) с участием проектной организации и субподрядных организаций договорные цены на строительство предприятий, пусковых комплексов и объектов в соответствии с действующими нормативными документами;

оформляет в установленные сроки договоры подряда на капитальное строительство (при строительстве объектов "под ключ" и вахтовым методом - с учетом их особенностей) с генеральным подрядчиком (подрядчиками);

определяет сумму прибыли, передаваемой подрядчику при досрочном вводе в действие производственных мощностей и объектов;

с согласия генерального подрядчика заключает договоры с соответствующими организациями на выполнение шефмонтажных и пусконаладочных работ, проведение комплексного опробования оборудования (вхолостую и на рабочих режимах) с участием проектных, подрядных строительных и монтажных организаций, а при необходимости и заводов-изготовителей оборудования, а также на наладку технологических процессов;

обеспечивает в учреждениях банков своевременное открытие и непрерывное финансирование проектно-изыскательских работ и строительства объектов в пределах выделенных объемов капитальных вложений, а также представление банкам всей необходимой для этого документации;

ведет бухгалтерский, оперативный и статистический учет, составляет и представляет в установленном порядке соответствующим органам отчетность по всем видам деятельности по утвержденным формам в установленные сроки и несет ответственность за ее достоверность;

проверяет цены и предъявленные к оплате документы подрядных организаций, поставщиков, проектно-изыскательских и других организаций за выполненные работы, поставленную продукцию и оказанные услуги;

учитывает и контролирует расходование сметного лимита по соответствующей структуре капитальных вложений, а также достоверность бухгалтерского учета по объектам строительства и затратам;

своевременно предъявляет претензии к подрядным организациям, поставщикам, проектно-изыскательским и другим организациям об уплате неустойки (штрафа, пени) за невыполнение и ненадлежащее выполнение договорных обязательств;

производит в установленном порядке оплату работ на основании подписанных им документов об объеме и стоимости выполненных работ, а также окончательные расчеты по законченным строительством объектам;

утверждает единичные расценки на работы, потребность в которых возникает в ходе строительства, по согласованию с подрядной организацией, если расценки на эти работы не утверждены в установленном порядке.

3.1.4. В области материально-технического обеспечения:

обеспечивает с учетом действующей общегосударственной системы снабжения и сбыта строительство объектов технологическим, электротехническим, энергетическим и общезаводским оборудованием и аппаратурой, а также материалами, поставка которых возложена на заказчика;

осуществляет согласование и своевременное представление в установленном порядке заявок на оборудование (включая нестандартизированное), аппаратуру и материалы, получение и распределение их на пусковые комплексы и объекты, представление обоснований, спецификаций, технических характеристик и необходимой заказной технической документации в снабженческо-сбытовые организации, заключение договоров на изготовление и поставку оборудования, аппаратуры и материалов и контроль за их реализацией;

осуществляет приемку, учет и надлежащее хранение находящегося на складах оборудования, изделий и материалов;

предъявляет претензии к заводам-изготовителям или поставщикам в случае установления некомплектности или дефектов оборудования и аппаратуры, по качеству материалов, а также несвоевременной их поставки и недопоставки;

своевременно передает подрядным организациям оборудование, материалы и аппаратуру, подлежащие монтажу, с обеспечением их доставки на приобъектные склады;

не допускает хранения оборудования на складах сверх нормативного срока, а в случаях нарушения этого порядка производит тщательные предмонтажные ревизии оборудования и устранение дефектов, вызванных его длительным хранением;

не допускает образования сверхнормативных запасов материальных ценностей, а также реализует в установленном порядке лишние и неиспользованные материалы, изделия и оборудование.

3.1.5. В области освоения строительных площадок:

а) принимает участие в работе комиссий по выбору площадок для строительства и осуществляет оформление и передачу в установленном порядке генеральным подрядным организациям в согласованные с ними сроки документы о решении соответствующих управлений или отделов исполкома местных Советов народных депутатов об отводе земельных участков под строительство и о разрешении соответствующих эксплуатационных органов на:

производство работ в зоне воздушных линий, электропередач и линий связи в полосе отвода железных дорог, в местах прохождения подземных коммуникаций (кабельных, газопроводных, канализационных и других), расположенных на строительной площадке;

пользование на период строительства в городах и других населенных пунктах электроэнергией, газом, водой и паром от существующих источников в соответствии с проектом организаций строительства в случае отсутствия у заказчика собственных объектов газо-, водо-, паро- и энергоснабжения;

вырубку леса и пересадку деревьев, а в необходимых случаях на передачу лесорубочных билетов;

б) переселяет граждан, проживающих в домах, подлежащих сносу, переносу или реконструкции;

в) возмещает гражданам, в случае необходимости, предусмотренную действующим законодательством стоимость изымаемых плодово-ягодных насаждений и посевов, а также подлежащих сносу жилых домов и строений, принадлежащих им на правах личной собственности;

г) проверяет расчеты остаточной балансовой стоимости сносимых зданий и сооружений, принадлежащих государственным, кооперативным организациям и колхозам, правомерность включения ее в сметную документацию на строительство;

д) обеспечивает реализацию возвратных материалов от разработки сносимых строений, сооружений, а также материалов, получаемых при попутной добыче;

е) создает геодезическую разбивочную основу для строительства;

ж) регистрирует в органах Госархстройконтроля должностных лиц организаций, непосредственно осуществляющих строительство объектов, а также авторский и технический надзор и получает разрешение на производство строительно-монтажных работ.

3.1.6. В области надзора за строительством:

согласовывает с соответствующими организациями вопросы, связанные с установкой, опробованием и регистрацией технологических крановых и подъемных механизмов, паровых котлов и прочего оборудования и аппаратов, работающих под давлением;

осуществляет контроль и технический надзор за строительством, соответствием объема, стоимости и качества выполняемых работ проектам и сметным расчетам, строительным нормам и правилам на производство и приемку этих работ, а также обеспечивает осуществление проектными организациями авторского надзора;

осуществляет контроль за обеспечением высокого качественного уровня архитектуры и градостроительства в процессе разработки проектно-сметной документации и ее реализации;

осуществляет предусмотренные проектом геодезические измерения деформаций оснований зданий и сооружений, выполняет контрольные геодезические съемки и по их результатам наносит все изменения на исполнительном генеральном плане.

3.1.7. В области приемки в эксплуатацию законченных строительством объектов:

представляет (совместно с подрядными организациями при Госприемке) необходимые документы государственной приемочной комиссии (приемочной комиссии) по законченным строительством объектам;

участвует в приемке вспомогательных объектов и предъявляет государственной приемочной комиссии (приемочной комиссии) законченные строительством и подготовленные к эксплуатации объекты и участвует в работе государственной приемочной комиссии (приемочной комиссии);

несет ответственность в соответствии с действующим законодательством за приемку в эксплуатацию объектов, построенных с нарушением требований нормативных документов и проектной документации;

передает после приемки государственной приемочной комиссией (приемочной комиссией) законченные строительством объекты эксплуатирующим организациям, а также проектно-сметную и техническую документацию, разработанную до начала и в процессе строительства, акты рабочей, приемочной и государственной приемочных комиссий со всеми приложениями;

производит расчеты со всеми организациями (поставщиками, подрядчиками и др.) по законченным строительством объектам;

осуществляет своевременную и качественную подготовку к выпуску продукции на вводимых в эксплуатацию объектах (подготовку и укомплектование их кадрами, обеспечение сырьем, материалами, энергоресурсами и др.);

передает для эксплуатации законченные строительством и введенные в действие объекты, общие для групп предприятий (промышленного узла), тем предприятиям (организациям), на которые в установленном порядке возлагается их эксплуатация.

3.1.8. Принимает от подрядчика по акту законсервированные стройки с принятием мер по сохранности выполненных работ.

3.1.9. При строительстве объектов "под ключ" часть функций заказчика-застройщика передается генеральному подрядчику в соответствии с действующим Положением об организации строительства "под ключ" ( va003400-87 ).

3.2. Заказчик-застройщик при выполнении возложенных на него обязанностей обеспечивает соблюдение договорной, плановой, финансовой и платежной дисциплины.

4. Создание и прекращение

деятельности заказчика-застройщика

4.1. Порядок создания единого заказчика:

4.1.1. Права и обязанности единого заказчика могут возлагаться на управления (отделы) капитального строительства Советов Министров автономных республик, исполкомов краевых, областных, городских Советов народных депутатов, а также предприятий с их согласия по решениям Советов Министров автономных республик и исполкомов местных Советов народных депутатов.

Функции единого заказчика в городах, определяемых Советами Министров союзных республик по согласованию с соответствующими министерствами СССР, могут возлагаться на предприятие, осуществляющее основные объемы строительства объектов производственного назначения в данном городе, в соответствии с перечнем городов (населенных пунктов).

Создание такой службы в лице управления (отдела) капитального строительства или другого подразделения данного предприятия (организации) оформляется приказом по этому предприятию.

4.1.2. Единый заказчик создается в столицах союзных и автономных республик, в административных центрах краев и областей, в городах с населением более 100 тыс. человек, а также на территориях автономных республик, краев и областей.

4.1.3. Предприятия (объединения)* независимо от их ведомственной подчиненности передают единому заказчику в порядке долевого участия капитальные вложения на строительство жилых домов, объектов социально-культурной сферы и коммунального хозяйства.

---------------

* Предприятие (объединение) в дальнейшем именуется "предприятие".

4.2. Порядок создания дирекции:

4.2.1. Дирекция создается министерством, ведомством СССР, Советом Министров союзной республики или другим органом, которому действующим законодательством предоставлено это право.

4.2.2. Дирекция, как правило, создается в месте осуществления строительства.

4.2.3. Дирекция создается для осуществления строительства:

предприятий и других объектов производственного назначения;

крупных объектов непроизводственного назначения, строящихся по индивидуально разрабатываемым проектам, по которым функции заказчика-застройщика не могут быть переданы единому заказчику.

4.2.4. Дирекция создается одновременно с принятием решения о проектировании и включении в план проектно-изыскательских работ:

предприятий и других объектов производственного и непроизводственного назначения, строительство которых осуществляется по индивидуально разрабатываемым проектам;

предприятий (объектов), сооружаемых по иностранным лицензиям, совместно с иностранными фирмами или на базе комплектного импортного оборудования.

В этих случаях при принятии решения о проектировании и на стадии разработки проектно-сметной документации создается дирекция с минимальным числом штатных единиц для решения вопросов в соответствии с функциями, изложенными в разделе 3 настоящего Положения. В полном составе дирекция создается на стадии осуществления строительства. В остальных случаях дирекция создается в полном составе после включения стройки в план капитального строительства и утверждения титульного списка стройки в установленном порядке.

4.2.5. Дирекция не создается при проведении:

реконструкции и расширении действующих предприятий, а также строительства, реконструкции и расширения отдельных объектов этих предприятий;

строительства отдельных жилых домов и других объектов непроизводственного назначения (кроме случаев, указанных в п. 4.2.3.);

строительства объектов хозяйственным способом;

собственного строительства строительно-монтажных организаций, кроме строительства предприятий, производственно-хозяйственная деятельность которых после ввода в действие должна учитываться на самостоятельном промышленном балансе.

В этих случаях функции дирекции выполняют управления (отделы) капитального строительства, входящие в состав дирекций действующих предприятий. При этом наблюдение и контроль на месте строительства осуществляют группы технического надзора.

4.2.6. Дирекция ликвидируется министерством (ведомством), Советом Министров союзной республики или другим органом, по решению которого она создана, после утверждения акта государственной комиссии (приемочной комиссии) о приемке объекта в эксплуатацию. Решение о ликвидации дирекции сообщается финансирующему банку и органам государственной статистики.

В случае строительства предприятий и других объектов производственного назначения в две (или более) очереди дирекция ликвидируется после ввода в эксплуатацию первой очереди и утверждения акта государственной комиссии, а функции заказчика-застройщика осуществляет дирекция вновь созданного (действующего) предприятия, при которой создается группа технического надзора для наблюдения и контроля за строительством последующих очередей. При строительстве объектов непроизводственного назначения дирекция ликвидируется после сдачи в эксплуатацию объекта в целом.

4.3. Объединенная дирекция в качестве головного застройщика создается при строительстве:

группы предприятий, территориально расположенных в пределах, возможных для осуществления постоянного технического надзора;

предприятий и объектов вспомогательного производства (инженерных сооружений, коммуникаций и др.), общих для группы предприятий (промышленного узла).

4.3.1. Объединенная дирекция создается министерством (ведомством) СССР или Советом Министров союзной республики, в ведении которых находится наиболее крупное предприятие, имеющее наибольший объем средств долевого участия из числа предприятий, строящихся в первую очередь.

4.3.2. Объединенная дирекция прекращает свою деятельность после ввода в эксплуатацию всех строящихся предприятий (объектов).

5. Управление службы заказчика-застройщика

5.1. Управление (отдел) капитального строительства Совета Министров автономной республики, исполкома местного Совета народных депутатов, осуществляющее(ий) функции единого заказчика, возглавляет начальник. Начальник, его заместитель и главный бухгалтер назначаются и освобождаются от должности решением соответственно Совета Министров автономной республики, исполкома местного Совета народных депутатов.

5.2. Управление (отдел) капитального строительства предприятия, осуществляющее(ий) функции единого заказчика, возглавляет начальник. Начальник, его заместитель и главный бухгалтер назначаются и освобождаются от должности вышестоящим органом по согласованию с соответствующим Советом Министров автономной республики, исполкомом местного Совета народных депутатов.

5.3. Дирекцию строящегося предприятия возглавляет директор. Директор, его заместитель и главный бухгалтер назначаются и освобождаются от должности вышестоящим органом.

5.4. Начальник (директор) без доверенности действует от имени единого заказчика (дирекции) и представляет его(ее) во всех государственных, общественных и кооперативных учреждениях, организациях и предприятиях.

Начальник (директор) организует всю работу, издает в пределах своей компетенции приказы и несет полную ответственность за состояние и деятельность вверенной ему службы.

5.5. На начальника (директора) службы единого заказчика (дирекции) возлагается:

распоряжение в соответствии с законом имуществом и средствами;

заключение договоров;

выдача доверенностей (в том числе с правом передоверия);

открытие и закрытие в банках счетов по финансированию строительства и других счетов;

выдача и прием к оплате обязательств, пользование в установленном порядке кредитами, получение денег и ценностей;

наем и сдача в аренду различных строений, складов, прочего имущества, приобретение, отчуждение и реализация имущества и материальных ценностей в порядке и пределах, установленных законом;

прием и увольнение работников, применение мер поощрения и наложения взысканий на работников в соответствии с трудовым законодательством;

ведение дел в судах и органах государственного и ведомственного арбитража.

5.6. Реализация конкретных прав и обязанностей службы единого заказчика (дирекции), связанных с его (ее) производственно-хозяйственной деятельностью, осуществляется по установленному начальником (директором) распределению обязанностей должностными лицами, а в случаях, предусмотренных законодательством, совместно или по согласованию с общественными организациями.

5.7. Ревизия деятельности службы единого заказчика (дирекции) осуществляется вышестоящей организацией.

6. Технический надзор

заказчика-застройщика за строительством

6.1. Технический надзор осуществляется единым заказчиком, дирекцией строящихся предприятий, дирекцией действующих предприятий (организаций), а также специальным аппаратом (группой) технического надзора в течение всего периода вновь начинаемого строительства предприятий, реконструкции, расширения и технического перевооружения действующих предприятий промышленности, транспорта, энергетики, связи, мелиорации и водного хозяйства, сельского хозяйства и объектов другого назначения, а также строительства, реконструкции и расширения жилищно-гражданских зданий и сооружений.

6.2. Основными задачами технического надзора являются:

контроль за соблюдением проектных решений, сроков строительства и требований нормативных документов, в том числе качества строительно-монтажных работ, соответствия стоимости строительства, реконструкции, расширения, технического перевооружения предприятий (объектов) утвержденным в установленном порядке проектам и сметам.

6.3. В соответствии с основными задачами на работников, осуществляющих технический надзор, возлагается:

контроль соответствия выполняемых строительно-монтажных работ, применяемых конструкций, изделий, материалов и поставляемого оборудования проектным решениям, требованиям строительных норм и правил, стандартов, технических условий и других нормативных документов;

принятие своевременных мер и контроль за устранением выявленных дефектов в проектно-сметной документации, ее пересмотр (в случае необходимости) и недопущение необоснованного увеличения сметной стоимости строительства;

проверка наличия документов, удостоверяющих качество используемых на строительстве конструкций, изделий и материалов (технических паспортов, сертификатов, результатов лабораторных испытаний и др.);

контроль за выполнением геодезических работ в процессе строительства;

освидетельствование и оценка совместно с работниками строительно-монтажных организаций выполненных работ и конструктивных элементов, скрываемых при производстве последующих работ, а также обеспечение требований по запрещению производства дальнейших работ до оформления актов на освидетельствование скрытых работ;

осуществление по мере готовности с участием представителей генподрядной и специализированной (монтажной) организации, а также проектных организаций промежуточной приемки ответственных конструкций зданий и сооружений - опор и пролетных строений мостов, емкостных сооружений, несущих металлических и железобетонных конструкций и т. п.;

участие в проверках, проводимых органами государственного надзора, строительного контроля, Госприемки, состояния и соответствия проекту поступающего на монтаж оборудования, в оценке качества его монтажа, комплексном опробовании и приемке;

контроль за соответствием объемов и качества выполненных и предъявленных к оплате строительно-монтажных работ проектно-сметной документации;

проведение учета объемов и стоимости принятых и оплаченных строительно-монтажных работ, а также объемов и стоимости некачественно выполненных подрядной организацией строительно-монтажных работ и затрат на устранение дефектов и переделки;

контроль наличия и правильности ведения первичной исполнительной технической документации (исполнительных схем инструментальной съемки смонтированных конструкций, частей зданий, сооружений и инженерных коммуникаций, общих и специальных журналов работ) и внесение в нее изменений в связи с выявленными недостатками и дефектами при производстве строительно-монтажных работ;

контроль исполнения строительно-монтажными организациями указаний и предписаний авторского надзора и органов государственного строительного контроля, а также требований технического надзора заказчика, относящихся к вопросам качества выполняемых строительно-монтажных работ и применяемых конструкций, изделий, материалов и оборудования, обеспечение своевременного устранения дефектов и недоделок, выявленных при приемке отдельных видов работ, конструктивных элементов зданий, сооружений и объектов в целом;

участие в проведении рабочими комиссиями (приемочными комиссиями) проверок качества отдельных конструкций и узлов, видов строительно-монтажных работ, оборудования и механизмов при их приемке;

участие в освидетельствовании объектов, зданий и сооружений, подлежащих консервации, и оформлении документации на консервацию или временное прекращение строительства предприятий, зданий и сооружений, а также в оценке технического состояния объектов при передаче их строительно-монтажным организациям для продолжения работ;

участие в проверках, проводимых органами государственного надзора и строительного контроля, отделениями и конторами финансирующих банков, а также ведомственными инспекциями и комиссиями;

извещение органов государственного строительного контроля о всех случаях аварийного состояния на объектах строительства и объемах работ по ликвидации аварий.

6.4. К основным обязанностям группы технического надзора относятся также указанные в пп. 3.1.2; 3.1.5 - 3.1.7 настоящего Положения функции заказчиков-застройщиков.

6.5. Права и обязанности заказчика-застройщика по заключению подрядных и других договоров, финансированию строительства, самостоятельному приобретению и оплате материалов и оборудования, а также права и обязанности распорядителя кредитов на группу технического надзора не распространяются.

Эти функции выполняет УКС (ОКС) или администрация той организации, при которой создана группа технического надзора.

6.6. При строительстве нескольких объектов, для которых настоящим Положением не предусматривается возможность создания аппарата заказчика-застройщика (единого заказчика или дирекции) допускается создание объединенного аппарата технического надзора.

7. Средства на содержание заказчика-застройщика

7.1. Аппарат заказчика-застройщика содержится за счет средств, предусмотренных в сводных сметных расчетах стоимости строительства предприятий, зданий и сооружений, в том числе объектов, общих для группы предприятий, а на стадии проектирования за счет централизованного фонда и резерва вышестоящих органов управления с последующим возмещением израсходованных за этот период средств.

На содержание аппарата единого заказчика могут привлекаться также средства исполкомов местных Советов народных депутатов.

7.2. Расходы на содержание группы технического надзора устанавливаются за счет:

средств, предусмотренных на эти цели в сводных сметных расчетах стоимости строительства, с уменьшением на 30 процентов лимита затрат, устанавливаемого на содержание заказчика-застройщика;

средств основной деятельности предприятия при техническом перевооружении, реконструкции и расширении его объектов;

средств основной деятельности строительно-монтажных организаций при строительстве, расширении, реконструкции и техническом перевооружении объектов этой организации, кроме строительства предприятий, производственно-хозяйственная деятельность которых после ввода их в действие будет учитываться на самостоятельном промышленном балансе.

7.3. Средства на содержание дирекции при сооружении объектов за счет государственных централизованных капитальных вложений предусматриваются в сводном сметном расчете стоимости строительства на весь период строительства в соответствии с нормами его продолжительности и могут расходоваться в этих пределах.

В случае превышения нормативных сроков строительства вопрос о численности персонала и средствах на его содержание должен решаться организацией, образовавшей дирекцию.

7.4. Работники, занятые реализацией выделяемых заказчиком-застройщиком фондов на оборудование, материалы и изделия, а также их приемкой, хранением и передачей для монтажа и производства работ, содержатся за счет средств на заготовительно-складские расходы.

7.5. Работники служб заказчика-застройщика (единого заказчика или дирекции) и технического надзора премируются за ввод в действие (прирост) производственных мощностей и объектов строительства в установленном порядке.

7.6. Часть экономии, исчисляемая как разница между договорной ценой и сметой, составленной по рабочим чертежам, направляемая генеральным подрядчиком в установленном порядке заказчику-застройщику, распределяется последним для поощрения работников и социального развития коллектива.

7.7. Применение настоящего Положения Главными управлениями капитального строительства г. Москвы и Московской области, гг. Ленинграда, Киева, Баку, Ташкента и Алма-Аты осуществляется с учетом особенностей их деятельности, установленных законодательством и решениями соответствующих исполкомов местных Советов народных депутатов.

ПРАВИЛА о договорах подряда на капитальное строительство

I. Общие положения

1. Настоящие Правила определяют порядок заключения и исполнения договоров подряда на капитальное строительство*, права и обязанности заказчиков и подрядчиков, их ответственность за обеспечение выполнения плановых заданий по вводу в действие производственных мощностей, объектов, зданий и сооружений, а также жилых домов и других объектов социального назначения.

Договор подряда является основным документом, регламентирующим взаимоотношения заказчиков и подрядчиков и определяющим их экономическую ответственность за невыполнение договорных обязательств.

Законодательством союзных республик могут быть установлены особые правила о договорах подряда на капитальное строительство в колхозах.

2. Договор подряда заключается заказчиком с генеральным подрядчиком на весь период нового строительства, расширения, реконструкции и технического перевооружения предприятий, зданий и сооружений или их очередей**, включенных в план капитального строительства и имеющих утвержденные в установленном порядке титульные списки.

___________________

* В дальнейшем именуется "договор подряда".

** В дальнейшем именуется "объекты строительства".

3. Заказчик обязан:

предоставить генеральному подрядчику площадку (трассу) для строительства предприятия, здания, сооружения и передать ему утвержденную в установленном порядке проектно-сметную документацию, обеспечить своевременное открытие и непрерывность финансирования строительства и оплату выполненных строительно-монтажных работ;

осуществить комплектную передачу генеральному подрядчику оборудования, материалов и изделий, поставка которых возложена на заказчика, в соответствии с графиками их передачи, строго увязанными со сроками выполнения строительно-монтажных работ и ввода в действие мощностей и объектов;

обеспечить в согласованные с генеральным подрядчиком сроки выполнение работ по договорам, заключенным заказчиком непосредственно с монтажными или иными специализированными строительными организациями, машиностроительными предприятиями и объединениями, а также пусконаладочными организациями;

своевременно укомплектовать подлежащие вводу в действие объекты эксплуатационными кадрами, обеспечить эти объекты сырьем и энергоресурсами, провести комплексное опробование их оборудования, принять от генерального подрядчика по акту рабочей комиссии законченные объекты строительства, совместно с генеральным подрядчиком и субподрядными организациями ввести их в действие в установленные сроки и произвести за них расчеты;

обеспечить присоединение вновь проложенных сетей водо-, газо- и паропровода, канализации, железнодорожных путей, кабельных линий и других коммуникаций к действующим сетям и линиям.

Заказчик осуществляет контроль и технический надзор за соответствием объема и стоимости выполненных работ проектам, сметам и строительным нормам и правилам, а материалов, изделий и конструкций - государственным стандартам и техническим условиям, не вмешиваясь при этом в оперативно-хозяйственную деятельность подрядчика. При выявлении отклонений от утвержденной проектно-сметной документации, а также от рабочей документации, строительных норм и правил заказчик выдает предписание подрядчику об устранении допущенных отклонений, а в необходимых случаях о приостановлении работ и не оплачивает эти работы до устранения отклонений.

4. Генеральный подрядчик обязан построить предусмотренные планом и титульным списком объекты строительства согласно утвержденной в установленном порядке проектно-сметной документации; обеспечить выполнение строительно-монтажных работ в соответствии со строительными нормами и правилами; произвести индивидуальное испытание смонтированного им оборудования; принять участие в комплексном опробовании оборудования; сдать рабочей комиссии законченные объекты строительства, подготовленные к выпуску продукции или оказанию услуг, и обеспечить совместно с заказчиком и субподрядными организациями ввод их в действие в установленные сроки.

Генеральный подрядчик обеспечивает выполнение строительно-монтажных работ в соответствии с графиком производства строительно-монтажных работ, составленным с учетом норм продолжительности строительства и согласованным с заказчиком и субподрядными организациями, координирует деятельность всех участников строительства. Решения генерального подрядчика по вопросам, связанным с выполнением утвержденных планов и графиков производства строительно-монтажных работ, являются обязательными для всех участников строительства, независимо от их ведомственной подчиненности.

5. Заказчик передает подрядчику на условиях аренды здания и сооружения, которые числятся в составе основных фондов заказчика и могут быть использованы для нужд строительства, а также предоставляет подрядчику возможность пользования услугами своих мастерских и других подсобных производств.

При недостаточности жилищного фонда у подрядчика заказчик предоставляет ему (с учетом потребности субподрядчиков) жилые помещения в своих домах на период строительства. При отсутствии возможности предоставить жилые помещения заказчик может разрешить подрядчику арендовать в отдельных случаях у граждан для указанных целей жилые помещения с доплатой к ставкам квартирной платы в установленном размере.

Условия и порядок предоставления заказчиком жилых помещений подрядчику предусматриваются в особых условиях к договору подряда.

6. Социально-бытовое обслуживание работников подрядных организаций клубами, столовыми, медпунктами, пионерскими лагерями, детскими дошкольными и прочими учреждениями обеспечивается заказчиком наравне со своими работниками. Подрядчик возмещает заказчику расходы, связанные с этим обслуживанием, в порядке, предусмотренном особыми условиями к договору подряда. Дополнительные затраты по предоставлению заказчиком бесплатных услуг предприятиям общественного питания возмещаются подрядчиком пропорционально количеству работников, обслуживаемому этими предприятиями.

7. Заказчик обязан после заключения договора подряда передать подрядчику в сроки, предусмотренные в особых условиях к договору, документы о разрешении выполнения работ, выдаваемые соответствующими органами.

8. Переселение лиц, проживающих в зданиях, подлежащих сносу, переносу или реконструкции, получение разрешения от соответствующих организаций на перенос с площадки строительства зданий, сооружений, инженерных коммуникаций, препятствующих строительству, а также обеспечение выполнения работ по демонтажу оборудования, аппаратуры, механизмов и устройств, отключение действующих инженерных коммуникаций на объектах, подлежащих сносу, переносу или реконструкции, являются обязанностью заказчика и осуществляются в сроки, предусмотренные в особых условиях к договору подряда.

По соглашению заказчика с генеральным подрядчиком выполнение работ по демонтажу оборудования, аппаратуры, механизмов и устройств на указанных объектах может быть поручено генеральному подрядчику.

Выполнение строительно-монтажных работ, которые связаны с освобождением площадки строительства и стоимость которых включена в договорную цену, производится генеральным подрядчиком.

Заказчик обязан привлечь для выполнения работ, связанных с вскрытием подземных коммуникаций, эксплуатационную организацию, а при выполнении этих работ подрядной организацией (с ее согласия) - получить разрешение эксплуатационной организации и обеспечить ее надзор за выполнением указанных работ.

9. При реконструкции и техническом перевооружении действующих предприятий заказчик обязан, в случае невозможности изолировать строительную площадку, предоставить генеральному подрядчику фронт работ и осуществить за свой счет мероприятия общего характера по технике безопасности и пожарно-сторожевую охрану.

Порядок и сроки освобождения заказчиком необходимых площадей и мест работы от всех сооружений и предметов, препятствующих производству работ, предусматриваются сторонами в особых условиях к договору подряда.

10. Заказчик обязан создать геодезическую разбивочную основу для строительства и до начала выполнения строительно-монтажных работ передать генеральному подрядчику по акту в согласованные с ним сроки техническую документацию на нее и на закрепленные на территории строительства пункты и знаки этой основы с освидетельствованием их в натуре. Состав и объемы геодезической разбивочной основы должны соответствовать требованиям нормативных документов по строительству.

По окончании строительства генеральный подрядчик обязан передать заказчику схемы расположения и каталоги координат и высот геодезических знаков, устанавливаемых при геодезических разбивочных работах в период строительства и сохраняемых до его окончания.

11. При осуществлении генеральным подрядчиком строительно-монтажных работ за счет средств кооперативных и иных общественных организаций, а также при выполнении работ строительными организациями, подведомственными кооперативным и другим общественным организациям, заказчик предоставляет генеральному подрядчику аванс на заготовку строительных материалов в размере до 15 процентов годового объема строительно-монтажных работ и оплачивает по счетам поставщиков стоимость деталей, конструкций, изделий и материалов по перечню, который уточняется заказчиком и генеральным подрядчиком при заключении договора подряда.

Стоимость материалов, изделий, конструкций и деталей удерживается заказчиком с генерального подрядчика по мере их использования. Размер аванса, сроки его перечисления и порядок погашения определяются по соглашению сторон.

12. При заключении договора подряда заказчик и подрядчик в особых условиях к нему предусматривают также другие взаимные обязательства, руководствуясь действующим законодательством, строительными нормами и правилами и исходя из проектов организации строительства и производства работ, конкретных условий строительства предприятий, зданий и сооружений. II. Порядок и сроки заключения договора подряда

13. Договор подряда заключается заказчиком со строительно-монтажным трестом (проектно-строительным объединением, производственным строительно-монтажным объединением или другой приравненной к тресту организацией) на основе утвержденного в установленном порядке титульного списка, при наличии проектно-сметной и другой документации, необходимой для его заключения, не позднее 45 дней после установленного пунктом 18 настоящих Правил срока передачи этой документации генеральному подрядчику.

Составление проекта договора подряда, особых условий к нему и представление их заказчику являются обязанностью генерального подрядчика.

14. Заказчик заключает договор подряда, как правило, с одной строительно-монтажной организацией - генеральным подрядчиком.

По совместному решению министерств (ведомств)-заказчиков, исполкомов местных Советов народных депутатов по подведомственным им объектам и министерств (ведомств)-подрядчиков заключение заказчиком договоров подряда на строительство крупных производственных, жилых и социально-культурных комплексов допускается, в виде исключения, с двумя и более строительно-монтажными организациями - генеральными подрядчиками.

Заказчик вправе заключать договоры подряда с несколькими строительно-монтажными организациями при осуществлении работ по техническому перевооружению и реконструкции действующих предприятий.

Генеральный подрядчик вправе заключать договор субподряда на выполнение отдельных видов и комплексов работ с общестроительными и специализированными организациями. При заключении и исполнении договора субподряда стороны руководствуются настоящими Правилами, положением о взаимоотношениях организаций - генеральных подрядчиков с субподрядными организациями.

Выполнение обязанностей заказчика по работам, на которые заключен договор субподряда, возлагается на генерального подрядчика, а обязанностей подрядчика - на субподрядчика.

Генеральный подрядчик несет перед заказчиком ответственность за выполнение всех работ, производимых им и субподрядчиками. Субподрядчики несут ответственность перед генеральным подрядчиком за выполнение видов и комплексов работ в объемах и в сроки, определенные в договорах субподряда в соответствии с графиками производства строительно-монтажных работ.

С согласия генерального подрядчика заказчик вправе заключать договоры подряда на выполнение монтажных или иных специальных работ с монтажными или иными специализированными строительными организациями, а также с машиностроительными предприятиями и объединениями, осуществляющими пусконаладочные работы, доведение оборудования до проектной мощности и сдачу его в установленном порядке заказчику. В этом случае сроки начала и окончания монтажа оборудования согласовываются с генеральным подрядчиком.

Заключение договоров на шефмонтаж оборудования и вызов персонала для шефмонтажа являются обязанностью стороны, заключившей договор с поставщиком (изготовителем) оборудования.

Организации, осуществляющие по договорам монтаж основного технологического и энергетического оборудования, обязаны совместно с заказчиком и генеральным подрядчиком обеспечить ввод в действие мощностей и объектов в установленные сроки.

15. Стоимость работ по договору подряда определяется на основании договорной цены на объекты строительства.

При выполнении работ вахтовым методом в договоре подряда указываются конкретные объемы и виды работ, осуществляемых этим методом.

Сроки начала строительства и ввода в действие объекта строительства и его производственных мощностей (пусковых комплексов) устанавливаются в договоре подряда в соответствии с титульным списком.

Сумма прибыли, причитающейся подрядчику при досрочном вводе в действие производственных мощностей и объектов, и сроки ее передачи предусматриваются в особых условиях к договору подряда.

16. Стороны могут заключать дополнительные соглашения к договору подряда в случае пересмотра в установленном порядке проектной документации и титульного списка стройки. Заключение дополнительного соглашения и исполнение обязательств по нему осуществляются в порядке, установленном для договора подряда.

Особые условия к договору подряда при необходимости могут уточняться ежегодно.

17. Заказчик передает генеральному подрядчику не позднее 1 июня года, предшествующего планируемому:

по вновь начинаемым стройкам утвержденную проектно-сметную документацию, в составе которой определена договорная цена, - в двух экземплярах;

рабочую документацию на объем работ, подлежащий выполнению в планируемом году, в составе, установленном нормативными документами по проектированию, - в двух экземплярах. При этом объектные и локальные сметы, чертежи металлических конструкций, технологических трубопроводов и воздуховодов, проектно-сметная документация пусковых комплексов передаются в трех экземплярах. Для каждой субподрядной организации, независимо от ведомственной подчиненности, заказчик передает по два экземпляра рабочих чертежей и одному экземпляру объектных и локальных смет на выполняемые ими работы;

материалы обследований действующих предприятий, зданий и сооружений, подлежащих расширению, реконструкции и техническому перевооружению, - в одном экземпляре.

При разработке строительной части рабочей документации генеральным подрядчиком последний обязан передать заказчику в срок, установленный настоящим пунктом, один экземпляр документации.

При осуществлении строительства двумя и более строительными организациями - генеральными подрядчиками заказчик обязан передать каждому генеральному подрядчику проектно-сметную документацию в части выполняемых ими работ с указанием их доли, определенной в договорной цене, в объеме и в сроки, предусмотренные настоящим пунктом.

В случае когда в переданную генеральному подрядчику рабочую документацию заказчик вносит изменения в установленном порядке, он обязан не позднее чем за 45 дней до начала производства работ по измененной документации передать генеральному подрядчику уточненную документацию в количестве экземпляров, предусмотренном настоящим пунктом, а также возместить генеральному подрядчику все затраты и убытки, понесенные в связи с внесением изменений в рабочую документацию, и уточнить по согласованию с генеральным подрядчиком договорную цену.

Техническая документация, составленная на иностранном языке, передается генеральному подрядчику переведенной на русский язык.

18. Для составления генеральным подрядчиком проекта договора подряда заказчик обязан в 15-дневный срок со дня принятия государственного плана экономического и социального развития СССР на соответствующий год передать генеральному подрядчику следующую документацию:

утвержденный в установленном порядке титульный список вновь начинаемой стройки;

график передачи на первый год строительства оборудования, материалов и изделий, обеспечение которыми возложено на заказчика, с указанием помесячного срока передачи. Этот график составляется на основе планов поставок, представляемых заказчику министерствами и ведомствами, комплектующими организациями и органами снабжения, и строго увязывается со сроками выполнения строительно-монтажных работ и ввода в действие производственных мощностей и объектов;

график выполнения пусконаладочных работ в случае ввода в действие объекта строительства в планируемом году;

график совмещения строительно-монтажных работ и производственных процессов основной деятельности предприятия, разработанный заказчиком в соответствии с титульным списком, с указанием в необходимых случаях сроков временной остановки предприятия (производства) для создания безопасных условий производства работ по расширению, реконструкции и техническому перевооружению действующих предприятий;

копию государственного акта на право пользования землей, решения об отводе мест для складирования излишнего грунта и строительного мусора, карьеров для добычи недостающего грунта, мест для складирования резерва грунта и плодородного слоя почвы, необходимых для рекультивации земель.

На каждый последующий год указанные графики передаются в сроки, предусмотренные в особых условиях к договору подряда.

При осуществлении строительства двумя и более строительными организациями - генеральными подрядчиками заказчик обязан передать для составления проекта договора подряда каждому генеральному подрядчику на выполняемый им объем работ выписки из предусмотренных настоящим пунктом документов или их копии.

19. Генеральный подрядчик обязан в 20-дневный срок со дня получения документации, указанной в пункте 18 настоящих Правил, рассмотреть ее совместно с субподрядчиками и представить заказчику проект договора подряда с графиком производства строительно-монтажных работ по стройке в целом с учетом нормативных сроков продолжительности строительства. ( Абзац перший пункту 19 із змінами, внесеними згідно з Постановою Ради Міністрів СРСР N 877 ( v0877400-90 ) від 31.08.90 )

( Абзац другий пункту 19 втратив чинність на підставі Постанови Ради Міністрів СРСР N 877 ( v0877400-90 ) від 31.08.90 ) На каждый последующий год квартальные задания передаются в сроки, предусмотренные в особых условиях к договору подряда.

Заказчик обязан в 10-дневный срок со дня получения от генерального подрядчика проекта договора подряда подписать его и возвратить генеральному подрядчику. При наличии возражений заказчик обязан составить протокол разногласий и направить его в этот же срок генеральному подрядчику вместе с подписанным договором подряда.

Генеральный подрядчик обязан в 15-дневный срок со дня получения от заказчика подписанного договора подряда с протоколом разногласий урегулировать с заказчиком разногласия, а при недостижении согласия передать споры по графикам совмещения строительно-монтажных работ и производственных процессов основной деятельности предприятия, графикам передачи оборудования, материалов и изделий, обеспечение которыми возложено на заказчика, графикам выполнения пусконаладочных и строительно-монтажных работ на разрешение вышестоящих организаций, а по другим вопросам - в арбитраж или суд.

Если разногласия не переданы на рассмотрение указанным органам в установленный срок, то предложения заказчика считаются принятыми.

Спорные вопросы разрешаются вышестоящими организациями в 15-дневный срок.

20. К договору подряда прилагаются графики, предусмотренные пунктами 18 и 19 настоящих Правил, как документы, конкретизирующие обязательства сторон по выполнению строительно-монтажных и пуско-наладочных работ и поставке оборудования, материалов и изделий.

21. Заказчик передает подрядчику полученную от предприятия - изготовителя соответствующего оборудования документацию, необходимую для монтажа оборудования, в составе и количестве, предусмотренных государственными стандартами.

Указанная документация передается заказчиком подрядчику за два месяца до начала монтажа оборудования, если другой срок не предусмотрен в особых условиях к договору подряда.

22. В случае необходимости консервации или прекращения строительства предприятия (сооружения) в целом договор подряда расторгается, а при консервации или прекращении строительства отдельных объектов - уточняется дополнительным соглашением. Прекращение строительства объектов или их консервация осуществляются в установленном порядке.

23. Несоблюдение порядка заключения договора подряда, неисполнение или ненадлежащее исполнение обязательств по договору подряда являются нарушением государственной дисциплины и влекут за собой имущественную ответственность подрядчика и заказчика, допустивших эти нарушения.

Руководители и другие должностные лица подрядных строительных и монтажных организаций и предприятий, организаций и учреждений - заказчиков несут установленную законодательством ответственность за неисполнение или ненадлежащее исполнение обязательств по договору подряда. На лиц, виновных в причинении ущерба, вызванного неисполнением или ненадлежащим исполнением обязательств, а также уплатой санкций подрядчиком или заказчиком, возлагается материальная ответственность в порядке и в пределах, установленных законодательством.

24. Ответственность за сохранность зданий, сооружений и смонтированного оборудования после приемки их рабочей комиссией несет заказчик. III. Обеспечение строительства материалами, изделиями и оборудованием

25. Обеспечение строительства материалами и изделиями, необходимыми для выполнения строительно-монтажных работ, предусмотренных договором подряда, является обязанностью подрядчика, за исключением материалов и изделий, обеспечение которыми согласно действующему законодательству возложено на заказчика.

Обеспечение строительства оборудованием, аппаратурой и специальными материалами является обязанностью заказчика, кроме случаев, предусмотренных решениями Правительства СССР.

Обеспечение оборудованием и инвентарем (производственным и хозяйственным) строительства временных зданий и сооружений является обязанностью подрядчика.

С согласия подрядчика (субподрядчика) заказчик вправе передать ему реализацию фондов на материалы и оборудование.

26. Если применяемые при производстве строительно-монтажных работ материалы и изделия, обеспечение которыми возложено на заказчика, не соответствуют указанным в проектной документации спецификациям, стандартам, техническим условиям, эталонам и образцам, утвержденным в установленном порядке, то они подлежат замене заказчиком в установленный подрядчиком срок, обеспечивающий своевременное окончание работ на объекте.

27. При выполнении строительно-монтажных работ подрядчик вправе использовать с согласия заказчика для нужд строительства материалы и конструкции, получаемые от разборки зданий и сооружений или попутной добычи. Пригодность этих материалов и конструкций определяется заказчиком и подрядчиком с участием проектной организации. Стоимость использованных материалов и конструкций возмещается подрядчиком заказчику по прейскурантам оптовых цен за вычетом расходов на приведение этих материалов и конструкций в пригодное для использования состояние. Реализация материалов и конструкций, не использованных подрядчиком, осуществляется заказчиком.

28. Оборудование, подлежащее монтажу, материалы и изделия, обеспечение которыми возложено на заказчика, передаются по актам подрядчику или по его поручению субподрядчику на приобъектных складах строительно-монтажных организаций комплектно, в соответствии с требованиями стандартов и технических условий, в полной исправности и в сроки, предусмотренные согласованным сторонами графиком передачи оборудования, материалов и изделий.

Крупногабаритное оборудование поставляется укрупненными узлами в соответствии с техническими условиями на его изготовление. Если это оборудование поставляется отдельными частями, обеспечение сборки его в укрупненные узлы входит в обязанность заказчика.

В отдельных случаях по соглашению сторон может быть установлен иной порядок передачи оборудования, материалов и изделий.

Оборудование, находящееся у заказчика сверх нормативного срока хранения, передается заказчиком подрядчику после проведения предмонтажной ревизии и устранения дефектов, вызванных длительным хранением.

Предмонтажная ревизия оборудования осуществляется непосредственно заказчиком либо монтажной или иной специализированной строительной организацией по договору, заключенному с ней заказчиком, за счет его средств.

Если оборудование находится на складах сверх нормативного срока хранения по вине подрядчика, предмонтажная ревизия и устранение дефектов этого оборудования, вызванных длительным хранением, при соблюдении заказчиком стандартов и технических условий хранения оборудования соответствующих видов осуществляются заказчиком за счет средств подрядчика.

29. Оборудование, переданное заказчиком подрядчику (субподрядчику) по акту, находится на ответственном хранении подрядчика (субподрядчика) до подписания акта рабочей комиссией о приемке его для комплексного опробования.

Подрядчик (субподрядчик) обязан обеспечить сохранность вверенного ему заказчиком оборудования и несет ответственность за его утрату или повреждение.

Субподрядные организации несут ответственность за сохранность переданного им оборудования до сдачи его заказчику для комплексного опробования.

В случае повреждения оборудования по вине подрядчика (субподрядчика) восстановление его производится за счет его средств.

30. Расчеты за материалы и изделия, передаваемые заказчиком подрядчику, производятся по утвержденным в установленном порядке ценам с учетом расходов заказчика по заготовке, транспортировке и хранению материалов и изделий, но не выше сметных цен.

При передаче заказчиком подрядчику материалов, изделий и оборудования заказчик передает подрядчику на покрытие расходов по их приемке и хранению 30 процентов средств, предусмотренных на заготовительно-складские расходы по материалам и изделиям, и 20 процентов средств, предусмотренных на заготовительно-складские расходы по оборудованию.

При передаче оборудования в зоне монтажа заказчик передает подрядчику (субподрядчику) на покрытие расходов по приемке и хранению 15 процентов средств, предусмотренных на заготовительно-складские расходы по оборудованию.

Перечисление указанных настоящим пунктом средств на заготовительно-складские расходы производится заказчиком одновременно с передачей подрядчику (субподрядчику) оборудования, материалов и изделий.

При передаче подрядчику (субподрядчику), с его согласия, реализации фондов на оборудование, материалы и изделия заказчик обязан:

оплачивать поступающее оборудование, транспортные расходы по его доставке до приобъектного склада или монтажной зоны, а также затраты по погрузке и разгрузке;

перечислять на расчетный счет подрядчика (субподрядчика), по мере поступления оборудования, материалов и изделий, средства на заготовительно-складские расходы в полном размере, по установленным нормам на эти цели.

31. В случае установления подрядчиком (субподрядчиком) некомплектности оборудования при приемке его для монтажа либо выявления дефектов в процессе монтажа или испытания оборудования подрядчик (субподрядчик) обязан поставить об этом в известность заказчика и принять участие в составлении соответствующего акта. Составление акта и предъявление претензий к заводу - изготовителю или поставщику оборудования являются обязанностью заказчика.

Заказчик обязан доукомплектовать оборудование в 20-дневный срок с момента составления акта, если иной срок не установлен соглашением сторон.

При обнаружении дефектов оборудования в процессе его монтажа или испытания заказчик обязан в срок, согласованный с подрядчиком (субподрядчиком), устранить дефекты или заменить оборудование. По соглашению сторон эти работы за отдельную плату могут выполняться подрядчиком (субподрядчиком). IV. Имущественная ответственность

32. За задержку заказчиком передачи подрядчику документации, указанной в пунктах 17, 18, 21 настоящих Правил, за задержку подрядчиком представления заказчику проекта договора подряда, за задержку направления заказчиком подрядчику подписанного договора подряда против сроков, предусмотренных пунктом 19 настоящих Правил, виновная сторона уплачивает другой стороне штраф в размере 250 рублей за каждый день просрочки.

При нарушении установленного пунктом 13 настоящих Правил срока заключения договора подряда виновная сторона уплачивает другой стороне ежедневно (до заключения договора подряда) пеню в размере 0,05 процента стоимости годового объема строительно-монтажных работ, но не более 1000 рублей в день.

За нарушение подрядчиком сроков передачи строительной части рабочей документации, предусмотренной пунктом 17 настоящих Правил, он уплачивает заказчику штраф в размере 250 рублей за каждый день просрочки.

33. При нарушении заказчиком договорных обязательств он уплачивает подрядчику:

а) за просрочку передачи оборудования для монтажа, материалов и изделий, включая материалы и изделия, необходимые для монтажа оборудования, - неустойку в размере 8 процентов стоимости не переданного в срок для монтажа оборудования по отдельным наименованиям и стоимости (по прейскуранту) не переданных в срок материалов и изделий;

б) за передачу для монтажа некомплектного оборудования - штраф в размере 20 процентов стоимости переданного некомплектного оборудования, включая стоимость недостающих деталей.

За просрочку передачи заказчиком подрядчику оборудования, материалов и изделий в год, в котором предусмотрен ввод в действие объекта строительства, его пускового комплекса, а также для объектов строительства, расположенных в районах досрочного завоза и сооружаемых вахтовым методом, штраф и неустойка, установленные подпунктами "а" и "б" настоящего пункта, взыскиваются в полуторном размере;

в) за задержку начала приемки предприятия, здания, сооружения, отдельных очередей, пусковых комплексов, а также объектов, подлежащих вводу в действие до полного завершения строительства и сдачи в эксплуатацию объекта строительства в целом, свыше 5 дней со дня получения извещения подрядчика о предъявлении их к сдаче - пеню в размере 0,05 процента стоимости строительно-монтажных работ за каждый день просрочки, но не менее 150 рублей и не более 500 рублей в день;

г) за задержку расчетов за выполненные строительно-монтажные работы при консервации объектов и приемки законсервированных объектов и материальных ценностей - пеню в размере 0,05 процента сметной стоимости выполненных строительно-монтажных работ по таким объектам за каждый день просрочки, но не менее 150 рублей и не более 500 рублей в день;

д) за необеспечение в согласованные с подрядчиком сроки выполнения работ по договору подряда, заключенному непосредственно с монтажными или иными специализированными строительными организациями, машиностроительными предприятиями и объединениями, а также с пусконаладочными организациями, - неустойку в размере 100 рублей за каждый день просрочки.

34. При нарушении подрядчиком договорных обязательств он уплачивает заказчику:

а) за несвоевременное окончание по вине подрядчика строительства предприятий, зданий, сооружений, отдельных очередей, пусковых комплексов, а также объектов, подлежавших вводу в действие до полного завершения строительства и сдачи в эксплуатацию объектов строительства в целом, - пеню в размере 0,05 процента сметной стоимости строительно-монтажных работ за каждый день просрочки, но не свыше 1000 рублей в день до фактического их ввода в действие;

б) за нарушение сроков сдачи площадей под монтаж оборудования, осуществляемый машиностроительными предприятиями и объединениями, монтажными или иными специализированными строительными организациями по договорам подряда, заключенным с заказчиком, - пеню в размере 0,03 процента стоимости оборудования, подлежащего сдаче в монтаж, за каждый день просрочки, но не свыше 1000 рублей в день.

35. Подрядчик обязан за свой счет устранить дефекты, допущенные по его вине в выполненных работах (кроме жилых домов) и обнаруженные в следующие гарантийные сроки со дня подписания акта о приемке объекта строительства в эксплуатацию государственной приемочной комиссией, а в установленных случаях - рабочей комиссией:

по общестроительным работам - в течение одного года;

по законченному монтажом оборудованию, промышленным проводкам и электромонтажным работам - в течение 6 месяцев;

по огнеупорной кладке промышленных плавильных печей (домны, мартены, вагранки и другие) - в течение 2 месяцев, а по огнеупорной кладке прочих печей и сушил, фабрично-заводских труб, боровов и паровых котлов - в течение 6 месяцев;

по системе центрального отопления - в течение одного отопительного периода;

по наружным сетям водопровода и канализации - в течение одного года;

по системе промышленной вентиляции, внутреннему водопроводу, канализации, производственным трубопроводам - в течение 6 месяцев.

Подрядчик, осуществляющий строительство жилых домов, обязан за свой счет устранить дефекты, допущенные по его вине в выполненных работах, обнаруженные в течение двухгодичного гарантийного срока со дня приемки жилых домов в эксплуатацию (независимо от вида работ).

36. Наличие дефектов, выявленных в течение гарантийного срока, устанавливается двусторонним актом заказчика или эксплуатационной организации и подрядчика. Для участия в составлении акта, согласования порядка и сроков устранения дефектов подрядчик обязан командировать своего представителя не позднее 5 дней со дня получения письменного извещения заказчика или эксплуатационной организации.

За задержку устранения дефектов в работах и конструкциях против сроков, предусмотренных актом сторон, а в случае неявки подрядчика - односторонним актом, подрядчик уплачивает заказчику или эксплуатационной организации неустойку в размере 100 рублей за каждый день просрочки.

В том случае, если подрядчик не устранил дефекты в установленные актами сроки, заказчик или эксплуатационная организация вправе устранить дефекты своими силами за счет подрядчика и, кроме того, взыскать с него неустойку в размере 50 процентов стоимости работ по устранению дефектов.

37. При заключении договора подряда сторонами могут быть предусмотрены санкции за неисполнение таких обязательств, за нарушение которых действующим законодательством санкции не установлены.

38. Кроме предусмотренных настоящими Правилами санкций за неисполнение обязательств по договору подряда сторона, нарушившая договор, возмещает другой стороне в сумме, не покрытой неустойкой (штрафом, пеней), убытки, выразившиеся в произведенных другой стороной расходах, в утрате или повреждении ее имущества.

39. Уплата неустойки (штрафа, пени) за просрочку или иное ненадлежащее исполнение обязательств, а также возмещение убытков, причиненных ненадлежащим исполнением обязательств, не освобождают стороны от исполнения обязательств в натуре, кроме случаев, предусмотренных действующим законодательством.

УТВЕРЖДЕНЫ

постановлением Совета Министров СССР

от 26 декабря 1986 г. N 1550

ИЗМЕНЕНИЯ,

которые вносятся в решения Правительства СССР

1. Пункт 34 постановления Совета Министров СССР от 24 августа 1955 г. N 1551 "О мерах по повышению квалификации и созданию постоянных кадров строителей" изложить в следующей редакции:

"34. Предоставить строительным и монтажным организациям право перевозить бесплатно рабочих и служащих к месту работы и обратно, если их местожительство находится на расстоянии более 3 километров от места работы, а коммунальный или пригородный транспорт не в состоянии обеспечить их перевозку и не представляется возможным организовать в установленном порядке для работников указанных организаций специальные маршруты городского пассажирского транспорта, что должно быть подтверждено решением исполкома местного Совета народных депутатов.

Затраты строительных и монтажных организаций по перевозке работников автомобильным транспортом подлежат возмещению заказчиками за счет средств, предусмотренных на эти цели в сводных сметных расчетах стоимости строительства".

2. В абзацах первом, двадцать шестом, тридцать первом и тридцать втором пункта 1 Положения о порядке обеспечения капитального строительства материалами, изделиями и оборудованием, утвержденного постановлением Совета Министров СССР от 28 сентября 1970 г. N 810 "Об утверждении Положения о порядке обеспечения капитального строительства материалами, изделиями и оборудованием" (СП СССР, 1970 г., N 18, ст. 141) исключить слова: "генеральным и годовым".

3. В пункте 11 постановления ЦК КПСС и Совета Министров СССР от 24 мая 1982 г. N 437 "О мерах по дальнейшему улучшению жилищных, коммунально-бытовых и социально-культурных условий жизни сельского населения" (СП СССР, 1982 г., N 17, ст. 93) исключить слова: "генеральным и годовым".

Разработка ландшафтного дизайна в Киеве и области

Розміри житлових будинків, господарських будівель (площа забудови, кількість поверхів, висота) та їх розміщення на ділянці визначаються згідно з проектом забудови території індивідуального будівництва, виходячи з умов дотримання необхідних протипожежних, санітарногігієничних та містобудівельнх вимог.

Відстань між деревами у рядових посадках залежить від діаметра крони дерев, від швидкості їх росту та необхідності створити умови для провітрювання бульвару. Діаметр крони дорослих ширококронних дерев у рядових посадках складає від 50 % до 60 % їх висоти. Виходячи з цього можна визначити, що для дерев висотою до 15 м відстань має дорівнювати від 7,5 м до 10 м.

Відстань між рослинами у залежності від розрахункової величини крони і швидкості росту дерев, наведено у таблиці 6.

Породи дерев Рекомендована відстань, м з прорідженням без прорідження

Деревинні породи з широкою кроною:

а) високорослі (більше ніж 15 м);

дерева, що швидко зростають 4,5-5,5 6-8;

б) середньорослі (від 10 м до 16 м) дерева, що повільно зростають 3,5-4,5 5-6;

в) низькорослі дерева (до 10 м) 2,5-5,5 4-5 Деревинні породи з вузькою кроною - 3-4 м.

У випадках розбіжності вимог архітектурно-містобудівельних, протипожежних та санітарно-захисних розривів приймаються найбільші з них.

Відстань від будинків та споруд до дерев та кущів:

______________________________________________________________________

| Відстань до осі, м |

| Перелік об'єктів |--------------------------------------|

| | стовбура дерева | куща |

|----------------------------------------------------------------|

|Від зовнішніх стін буді- | | |

|вель та споруд | 5 | 1,5 |

|Від межі сусідньої | | |

|ділянки | 3 | 1 |

|Від краю тротуарів та | | |

|садових доріг | 0,7 | 0,5 |

|Від мачт та опор освітлю-| | |

|вальної мережі | 4 | - |

|Від підошви або внутріш- | | |

|ньої грані підпорних | | |

|стінок | 3 | 1 |

|Від підземних мереж: | | |

| газопроводів, | | |

| каналізації | 1,5 | - |

| теплопроводів | | |

|/від стінок каналів/ | | |

|та трубопроводів при | | |

|безканальній прокладці | 2 | 1 |

| водопроводів, | | |

| дренажів | 2 | - |

| силових кабелів та | | |

| кабелів зв'язку | 2 | 0,7 |

|------------------------------------------------------------------|

| Примітки: 1. Наведені нормативи стосуються дерев з діаметром |

|крон до 5 м та мають бути відповідно збільшені для дерев з кро- |

|ною більшого діаметру. Гілки дерев та кущів не повинні перетина- |

|ти меж сусідніх ділянок. |

| 2. Відстань від повітряних електромереж до дерев слід прийма- |

|ти згідно з правилами влаштування електроустроїв. |

| 3. Вздовж будинків висотою три поверхи на відстані 5-8 м від |

|стін необхідно передбачати проїзд завширшки 3,5 м, що забезпечує |

|доступ пожежних автодрабин або автопідйомників у будь-яку кварти- |

|ру. В цій зоні не допускається розміщувати огорожі, повітряні |

|електромережі та рядову посадку дерев. |

| Вздовж фасадів будинків, що не мають входів, допускається пе- |

|редбачати смуги завширшки 6 м, що придатні для проїзду пожежних |

|машин з урахуванням допустимого навантаження на покриття або |

|грунт. |

--------------------------------------------------------------------

ЗАСТРОЙКА ТЕРРИТОРИИ КОЛЛЕКТИВНОГО САДА

1.1. По границе территории коллективного сада должно предусматриваться ограждение.

1.2. На территорию коллективного сада следует предусматривать въезд шириной на менее 4.5 метра и калитки. При количестве садовых участков более 50 следует предусматривать не менее двух въездов.

1.3. Проезды на территорию коллективного сада, а также подъездная дорога, соединяющая территорию коллективного сада с дорогами общего пользования, должны иметь покрытие согласно требованиям.

1.4. Между перекрестками проездов следует предусматривать разъездные площадки длиной не менее 14 метров и шириной не менее 7 метров, включая ширину проезда. Расстояние между разъездными площадками должно быть не более 200 метров.

1.5. Согласно зонированию, предусмотренному нормативными требованиями по организации территории коллективного сада, в пределах зоны общего пользования размещаются здания и сооружения, перечень которых и примерная занимаемая территория приведены в таблице.

1.6. На территории зоны общего пользования следует предусматривать сооружение сторожки с земельным участком установленных размеров.

1.7. Здания и сооружения в зоне общего пользования должны размещаться не ближе 4 метров от границы садовых участков.

1.8. Для обеспечения наружного пожаротушения следует предусматривать подъезды пожарных автомобилей к открытым или закрытым водоемам с устройствами для забора воды насосами.

1.9. Для строительства общественных зданий и сооружений на территории коллективного сада должны применяться проекты, разработанные и утвержденные в установленном порядке.

1.10. Перечень документов, необходимых для разработки, согласования и утверждения проектной документации по организации и застройке территорий коллективных садов приведен в обязательном приложении.

2. ЗАСТРОЙКА САДОВЫХ УЧАСТКОВ

2.1. Строительство садовых участков и других строений на садовых участках должно осуществляться в соответствии с проектом организации и застройки территории коллективного сада.

2.2. На садовом участке следует предусматривать устройство компостной площадки, ямы или ящика.

2.3. Минимальные расстояния между сооружениями на садовом участке должны быть:

от помещения для содержания домашней птицы и кроликов до садового домика - 7 метров;

от уборной до садового домика - 12 метров;

от погреба до компостной ямы или ящика, а также до помещения для содержания домашней птицы и кроликов - 7 метров;

от границы соседнего садового участка до садового домика

- 3 метра, до других строений - 1 метр, до помещений для содержания домашней птицы и кроликов - 4 метра.

2.4. Расстояния между соседними строениями в пределах двух в одном ряду или четырех при двухрядном расположении садовых участков не нормируются. Расстояния между крайними строениями этих групп должны быть не менее 15 метров для зданий и сооружений IV, IVа и V степеней огнестойкости и не менее 10 метров - для I, II, III, IIIа и IIIб степеней огнестойкости.

3. ОБЪЕМНО-ПЛАНИРОВОЧНЫЕ И КОНСТРУКТИВНЫЕ РЕШЕНИЯ ЗДАНИЙ И СООРУЖЕНИЙ

3.1. В подвале, устраиваемом под садовым домом, не допускается размещение помещений для содержания домашней птицы и животных.

3.2. Несущие и ограждающие конструкции и фундаменты садовых домов и хозяйственных строений проектируются в соответствии с действующими строительными нормами и правилами.

4. ИНЖЕНЕРНОЕ ОБОРУДОВАНИЕ

4.1. Для отопления садовых домов следует предусматривать, как правило, печи и камины на твердом топливе.

4.2. Территория коллективного сада должна быть оборудована системой водоснабжения.

4.3. При выборе источника водоснабжения следует использовать, как правило, подземные воды питьевого качества. При использовании в качестве источника водоснабжения шахтных колодцев следует руководствоваться санитарными правилами по устройству и содержанию колодцев и каптажей родников, используемых для нецентрализованного хозяйственно-питьевого водоснабжения.

При отсутствии источника водоснабжения питьевого качества допускается по согласованию с местными органами санитарно-эпидемиологического надзора принимать решения по снабжению привозной водой.

Допускается для целей пожаротушения использование естественных источников, расположенных на расстоянии не более 200 метров от территорий коллективных садов.

Расход воды для целей пожаротушения следует принимать 5 л/с.

4.4. Для учета воды, расходуемой членами садоводческих товариществ, на водоразборных сооружениях следует предусматривать установку счетчиков.

4.5. Для хозяйственно-питьевого водоснабжения и полива садовых участков следует предусматривать водопроводную сеть сезонного действия. Там, где это возможно, для полива следует использовать открытые водоемы, грунтовые воды и копани.

4.6. На неканализованных территориях коллективных садов ввод водопровода в садовые дома и бани не допускается.

4.7. Свободный напор в сети водопровода на территории коллективного сада должен быть не менее 0.1 МПа.

4.8. Подводка воды предусматривается только к водоразборному крану на садовом участке и душу. Обработку стоков душа или бани следует производить в фильтровальной траншее с гравийно-песчаной засыпкой или в других очистных сооружениях.

4.9. Подключение территорий коллективных садов и садовых участков к газопроводам без разрешения местных органов пожарного надзора не допускается.

4.10. Установку отопительных печей и плит для приготовления пищи следует производить согласно требованиям.

4.11. Хранение баллонов со сжиженным газом следует предусматривать на промежуточном складе баллонов, расположенном на территории зоны общего пользования. Предусматривать хранение указанных баллонов на садовых участках не допускается.

4.12. Проектирование промежуточного склада баллонов, установок газовых плит и баллонов следует осуществлять в соответствии с требованиями Правил безопасности в газовом хозяйстве.

4.13. Сети электроснабжения на территории коллективного сада следует предусматривать воздушными линиями.

4.14. В помещениях садового дома следует предусматривать установку счетчика для учета потребляемой электроэнергии.

4.15. На проездах территории коллективных садов следует предусматривать наружное освещение, управление которым осуществляется, как правило, из сторожки. Сторожка должна быть обеспечена телефонной связью с ближайшим населенным пунктом.

4.16. Электрооборудование и молниезащиту садовых домов следует проектировать в соответствии с требованиями ПУЭ.

Дочірні банки, філії і представництва українського банку на території інших держав

Українські банки мають право створювати (у тому числі шляхом придбання) дочірні банки, філії чи представництва на території інших держав після отримання дозволу Національного банку України. Для відкриття дочірніх банків, філій або представництв українських банків на території інших держав пред'являються такі самі вимоги, які встановлені для відкриття філій чи представництв банків на території України, за умови надання Національним банком України дозволу на здійснення інвестиції за кордон у зв'язку із створенням філії чи представництва банку на території іншої держави.

Для створення дочірнього банку, філії чи представництва українського банку за кордоном цей банк подає до Національного банку України бізнес-план та економічне обгрунтування доцільності створення дочірнього банку, філії чи представництва банку за кордоном.

Національний банк України має право відмовити банку в наданні дозволу на створення дочірнього банку, філії чи представництва банку на території іншої держави в разі невиконання банком вимог нормативно-правових актів Національного банку України, установлених для створення дочірніх банків, філій чи представництв банків на території України, та в разі якщо банківський нагляд у цій державі не відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду.

Дочірній банк, філія чи представництво українського банку на території іншої держави реєструються відповідно до вимог законодавства цієї держави.

Банк у місячний термін має повідомити Національний банк України про відкриття дочірнього банку, філії чи представництва на території іншої держави з наданням копій відповідних документів про їх реєстрацію.

Українські банки зобов'язані забезпечити подання дочірнім банком, філією банку, створеними на території інших держав, звітів та інформації материнському банку, Національному банку України відповідно до вимог Національного банку України щодо здійснення нагляду на консолідованій основі.

Національний банк України має право вимагати від українського банку зменшення участі в капіталі дочірнього банку, закриття дочірнього банку, філії банку, створених на території інших держав, у разі неотримання ним інформації, необхідної для здійснення нагляду на консолідованій основі, або якщо нагляд за дочірніми банками або філією українського банку, створеними на території інших держав, який здійснюється органом нагляду іншої держави, є неефективним, зокрема не відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду.

Глава 5

РЕОРГАНІЗАЦІЯ БАНКУ

Стаття 26. Способи реорганізації банку

Банк може бути реорганізований за рішенням власників банку. { Частина перша статті 26 в редакції Закону N 4452-VI ( 4452-17 ) від 23.02.2012 }

Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення.

У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Під час проведення реорганізації банку шляхом перетворення кредитори не мають права вимагати від банку припинення чи дострокового виконання зобов'язання.

Стаття 27. Умови реорганізації банку

Реорганізація за рішенням власників банку здійснюється згідно із законодавством України про господарські товариства за умови надання попереднього дозволу Національного банку України на реорганізацію банку та затвердження Національним банком України плану реорганізації банку.

У разі здійснення реорганізації банку за рішенням його власників шляхом перетворення план реорганізації банку не складається.

Національний банк України визначає перелік документів, які подаються для отримання дозволу на реорганізацію та затвердження плану реорганізації банку.

Національний банк України не дає дозволу на реорганізацію банку у разі, якщо є достатні підстави вважати, що реорганізація загрожує інтересам вкладників та інших кредиторів і банк, створений у результаті реорганізації та/або банк, який не припиняється як юридична особа у результаті приєднання до нього або виділу з нього, не будуть відповідати вимогам щодо економічних нормативів їх діяльності, порядку реєстрації банків і ліцензування їх діяльності.

Національний банк України надає дозвіл чи відмовляє у реорганізації банку протягом одного місяця з моменту отримання заяви банку на реорганізацію.

Стаття 28. Рішення про реорганізацію

Рішення про реорганізацію банку, крім перетворення, має містити інформацію про:

1) угоду про реорганізацію у разі злиття або приєднання;

2) призначення персонального складу комісії для проведення реорганізації;

3) призначення персонального складу ревізійної комісії для проведення інвентаризації та ревізії матеріальних цінностей, що перебувають на обліку банку (банків);

4) призначення аудиторської фірми; { Пункт 4 частини першої статті 28 в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 }

5) строки проведення реорганізації;

6) склад правління (ради директорів) після реорганізації.

Реорганізація розпочинається після затвердження Національним банком України плану реорганізації, який крім інших необхідних заходів повинен передбачати подання Національному банку України відповідних документів, необхідних для погодження статуту нового банку або для погодження змін до статуту існуючого банку.

Стаття 29. Угода про злиття або приєднання

Угода про злиття або приєднання укладається банками, що реорганізуються шляхом злиття або приєднання, у письмовій формі.

Угода про злиття або приєднання містить положення, що регулюють питання, визначені у статті 28 цього Закону.

Угода про злиття або приєднання набирає законної сили з моменту затвердження її більшістю у дві третини голосів акціонерів (учасників) на загальних зборах кожного з банків.

ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯ БАНКІВ

Стаття 17. Державна реєстрація юридичної особи, яка має
намір здійснювати банківську діяльність

Державна реєстрація юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, проводиться відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Уповноважена засновником особа подає документи для проведення державної реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, після погодження Національним банком України статуту цієї особи.

Особа, уповноважена засновником юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, для погодження статуту цієї особи подає Національному банку України разом із заявою про погодження статуту такі документи:

1) протоколи зборів засновників та установчих зборів, договір про створення банку або рішення про створення державного банку;

2) статут банку;

3) копії документів, визначених Національним банком України, необхідних для ідентифікації самого засновника та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку;

4) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про:

ділову репутацію самого засновника, а для засновника - юридичної особи також і членів виконавчого органу та/або наглядової ради та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю в особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність;

фінансовий стан засновника - юридичної особи, а також про майновий стан засновника - фізичної особи;

наявність у засновника достатньої кількості власних коштів для здійснення заявленого внеску до статутного капіталу;

5) документи, що засвідчують повну сплату засновниками внесків до статутного капіталу;

6) відомості про структуру власності самої юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, та засновника, що набуває істотної участі в ній, відповідно до вимог Національного банку України;

7) відомості за формою, встановленою Національним банком України, про асоційованих осіб засновника - фізичної особи;

8) відомості за формою, встановленою Національним банком України, про юридичних осіб, у яких засновник - фізична особа є керівником та/або контролером;

9) копію тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

10) висновок Антимонопольного комітету України у випадках, передбачених законодавством України;

11) копію платіжного документа про внесення плати за погодження статуту банку, розмір якої встановлюється Національним банком України.

Особа, уповноважена засновником юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, для погодження статуту цієї особи додатково подає Національному банку України встановлені частиною дев'ятою статті 34 цього Закону документи щодо засновників - іноземних юридичних осіб та частиною одинадцятою статті 34 цього Закону щодо засновників - фізичних осіб - іноземців. Документи, що подаються згідно з цією частиною, мають бути складені з урахуванням вимог частин дванадцятої і тринадцятої статті 34 цього Закону.

Національний банк України приймає рішення про погодження статуту або про відмову в погодженні статуту не пізніше тримісячного строку з дня подання повного пакета документів, визначених цим Законом. Національний банк України приймає рішення з урахуванням вимог частини чотирнадцятої статті 34 цього Закону.

Національний банк України має право вимагати від заявника виправлення недоліків у поданих документах.

Засновнику юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, забороняється відчужувати та обтяжувати зобов'язаннями належні йому акції до отримання цією юридичною особою банківської ліцензії.

Юридична особа набуває статусу банку і право на здійснення банківської діяльності виключно після отримання банківської ліцензії та внесення відомостей про неї до Державного реєстру банків.

Забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії.

Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без отримання банківської ліцензії, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Стаття 18. Підстави для відмови в погодженні статуту
юридичної особи, яка має намір здійснювати
банківську діяльність

Національний банк України має право відмовити юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, у погодженні статуту, у разі якщо:

1) подано неповний пакет документів, необхідних для погодження статуту;

2) документи містять недостовірну інформацію;

3) документи не відповідають вимогам законів України чи нормативно-правових актів Національного банку України;

4) ділова репутація засновника, а для засновника - юридичної особи і членів її виконавчого органу та/або наглядової ради та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю в банку, не відповідає вимогам, встановленим Національним банком України;

5) фінансовий стан засновника - юридичної особи та/або майновий стан засновника - фізичної особи не відповідають вимогам, встановленим Національним банком України;

6) засновник не має власних коштів для здійснення заявленого внеску до статутного капіталу;

7) структура власності самої юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, та/або засновника, що набуває істотної участі, не відповідає вимогам щодо її прозорості, встановленим Національним банком України;

8) не надано документи, що підтверджують наявність сплаченого статутного капіталу юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність.

Національний банк України не має права відмовити юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, у погодженні статуту з інших підстав, крім зазначених у цій статті. { Стаття 18 в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 }

Стаття 19. Банківська ліцензія

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, зобов'язана протягом року з дня державної реєстрації подати Національному банку України в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України, документи для отримання банківської ліцензії.

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, для отримання банківської ліцензії подає Національному банку України разом із заявою про видачу банківської ліцензії такі документи:

2) копію статуту з відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи;

3) копії зареєстрованого Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій та свідоцтва про реєстрацію випуску акцій (для банку, що створюється у формі публічного акціонерного товариства);

4) відомості про кількісний склад спостережної ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії;

5) відомості за формою, визначеною Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про:

наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради директорів), у тому числі голови правління, їх професійну придатність та ділову репутацію;

професійну придатність головного бухгалтера та керівника служби внутрішнього аудиту;

ділову репутацію членів спостережної ради, головного бухгалтера та керівника служби внутрішнього аудиту;

наявність організаційної структури та відповідних спеціалістів, необхідних для забезпечення надання банківських та інших фінансових послуг, банківського обладнання, комп'ютерної техніки, програмного забезпечення, приміщень, що відповідають вимогам, встановленим Національним банком України;

6) копії внутрішніх положень банку, що регламентують надання банківських та інших фінансових послуг, визначають порядок здійснення внутрішнього контролю та процедуру управління ризиками;

7) бізнес-план на три роки, складений згідно з вимогами, встановленими Національним банком України;

8) копію платіжного документа про внесення плати за видачу банківської ліцензії, розмір якої встановлюється Національним банком України.

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, зобов'язана подати Національному банку України для отримання банківської ліцензії одночасно всі документи та інформацію, визначені цим Законом.

Національний банк України приймає рішення про надання банківської ліцензії чи про відмову в її наданні протягом двох місяців з дня отримання повного пакета документів, визначених цим Законом. У разі реорганізації банку за результатами процедури тимчасової адміністрації рішення про надання банківської ліцензії приймається Національним банком України протягом трьох днів з дня отримання повного пакета документів, визначених цим Законом.

Національний банк України вносить відомості про юридичну особу до Державного реєстру банків одночасно з прийняттям рішення про надання банківської ліцензії.

Банк не має права передавати банківську ліцензію третім особам.

Керівники банку та особи, які мають істотну участь у банку, зобов'язані протягом усього часу, упродовж якого вони зберігають свій статус або мають істотну участь у банку, відповідати вимогам, встановленим цим Законом.

Учасники банків

Учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів.

Власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан.

Вимоги щодо ділової репутації та задовільності фінансового стану засновників та осіб, які набувають істотної участі у банку, встановлюються Національним банком України.

Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

Інститути спільного інвестування не можуть бути засновниками банку та власниками істотної участі у банку.

Стаття 15. Найменування банку

Банк має повне і скорочене офіційні найменування українською та іноземними мовами. Найменування банку має містити слово "банк", а також вказівку на організаційно-правову форму банку.

Банк має печатку зі своїм повним офіційним найменуванням.

Слово "банк" та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані Національним банком України як банк і мають банківську ліцензію. Виняток становлять міжнародні організації, що діють на території України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та законодавства України.

Не дозволяється використовувати для найменування банку назву, яка повторює вже існуючу назву іншого банку або вводить в оману щодо видів діяльності, які здійснює банк. Вживання у найменуванні банку слів "Україна", "державний", "центральний", "національний" та похідних від них можливе лише за згодою Національного банку України.

Національний банк України має право відмовити у використанні банком запропонованого найменування за наведених у цій статті підстав.

Відокремлений підрозділ банку використовує найменування лише того банку, відокремленим підрозділом якого він є. До назви відокремленого підрозділу банку може додаватися найменування місцезнаходження цього відокремленого підрозділу.

Стаття 16. Статут банку

Статут банку складається з урахуванням положень Цивільного кодексу України ( 435-15 ), Господарського кодексу України ( 436-15 ), цього Закону та інших законів України.

Статут банку обов'язково має містити таку інформацію про банк: { Абзац перший частини другої статті 16 в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 }

1) найменування банку (повне та скорочене); { Пункт 1 частини другої статті 16 в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 }

2) його місцезнаходження;

3) організаційно-правову форму;

4) види діяльності, які має намір здійснювати банк;

5) розмір та порядок формування статутного капіталу банку, види акцій банку, їх номінальну вартість, форми випуску акцій (документарна або бездокументарна), кількість акцій, що купуються акціонерами;

6) структуру управління банком, органи управління, їх компетенцію та порядок прийняття рішень;

7) порядок реорганізації та ліквідації банку відповідно до глав 5 та 16 цього Закону;

8) порядок внесення змін та доповнень до статуту банку;

9) розмір та порядок утворення резервів та інших загальних фондів банку;

10) порядок розподілу прибутків та покриття збитків;

11) положення про аудиторську перевірку банку;

12) положення про органи внутрішнього аудиту банку.

Зміни до статуту банку підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Банк подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження Національним банком України. { Частина четверта статті 16 в редакції Закону N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011 }

Банк подає документи для погодження змін до статуту банку, пов'язаних із збільшенням статутного капіталу, виключно після повної сплати учасниками внесків до статутного капіталу.

Перелік документів та порядок погодження змін до статуту банку встановлюються Національним банком України.

Національний банк України приймає рішення про погодження змін до статуту банку або про відмову в їх погодженні не пізніше місячного строку з дня подання повного пакета документів.

Національний банк України в установленому ним порядку вносить відповідний запис до Державного реєстру банків після проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

Кооперативні банки

Кооперативний банк створюється в порядку, передбаченому цим Законом. Законодавство про кооперацію поширюється на кооперативні банки в частині, що не суперечить цьому Закону.

Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки.

Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімальної необхідної кількості діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації.

Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки.

До функцій центрального кооперативного банку, крім передбачених цим Законом, належать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.

Органами управління кооперативних банків є загальні збори учасників (пайовиків), спостережна рада банку та правління банку. Органом контролю є ревізійна комісія банку. Органи управління та контролю кооперативного банку створюються та здійснюють свої повноваження відповідно до цього Закону.

Статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї. Рівень мінімального розміру статутного капіталу кооперативного банку встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону.

Кожний учасник кооперативного банку незалежно від розміру своєї участі у капіталі банку (паю) має право одного голосу.

Прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх паю.

Обмеження, встановлені цим Законом для операцій банку з пов'язаними особами, не поширюються на операції кооперативного банку.

Стаття 9. Банківський нагляд на консолідованій основі

Банківський нагляд на консолідованій основі - це нагляд, що здійснюється Національним банком України за банківською групою з метою забезпечення стабільності банківської системи та обмеження ризиків, на які наражається банк внаслідок участі в банківській групі, шляхом регулювання, моніторингу та контролю ризиків банківської групи у визначеному Національним банком України порядку.

Національний банк України з метою здійснення нагляду на консолідованій основі має право визначати в межах банківської групи підгрупи, що складаються принаймні з двох фінансових установ, та здійснювати за ними нагляд на субконсолідованій основі.

Критерії визначення таких підгруп встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Національний банк України має право встановлювати вимоги до банківської групи та/або банківської підгрупи на консолідованій та субконсолідованій основі щодо:

1) наявності ефективної системи корпоративного управління;

2) наявності ефективної системи управління ризиками;

3) наявності ефективної системи внутрішнього контролю;

4) наявності облікових процедур, інформаційних систем, необхідних для забезпечення виконання вимог на консолідованій основі;

5) складання та порядку подання консолідованої та субконсолідованої звітності;

6) достатності регулятивного капіталу;

7) економічних нормативів;

8) лімітів та обмежень стосовно певних видів діяльності, у тому числі щодо діяльності на території інших держав;

9) порядку подання необхідної звітності та інформації.

Юридична або фізична особа, яка має намір стати контролером банківської групи, через визначену нею уповноважену особу зобов'язана повідомити про це Національний банк України та надати Національному банку України відомості про таку банківську групу, у тому числі структуру власності банківської групи та види діяльності її учасників, у порядку, встановленому Національним банком України.

Банківська група, підгрупа, її учасники зобов'язані дотримуватися вимог, установлених Національним банком України відповідно до цього Закону.

Небанківські фінансові установи, які є учасниками банківської групи, підлягають нагляду з боку Національного банку України в межах нагляду на консолідованій та субконсолідованій основі відповідно до цього Закону.

Керівник банківської холдингової компанії, його заступники, члени виконавчого органу та наглядової ради, головний бухгалтер, його заступник повинні відповідати вимогам до керівників банків, установленим цим Законом.

Банківська група зобов'язана визначити серед учасників банківської групи відповідальну особу банківської групи, яка спроможна забезпечити виконання вимог, установлених Національним банком України до банківської групи, та погодити її з Національним банком України.

Погодження Національним банком України відповідальної особи банківської групи здійснюється на підставі клопотання, яке має містити обґрунтування щодо визначення такої особи, та інших документів, визначених Національним банком України.

До погодження Національним банком України відповідальної особи банківської групи або в разі, якщо за висновком Національного банку України відповідальна особа, визначена банківською групою, не спроможна забезпечити виконання функцій відповідальної особи, відповідальною особою є банк - учасник групи з найбільшим значенням активів за останній звітний період (квартал).

Учасник банківської групи не пізніше 10 календарних днів після зміни своєї структури власності та видів діяльності зобов'язаний повідомити про це відповідальну особу банківської групи.

Відповідальна особа банківської групи зобов'язана повідомити Національний банк України про зміни щодо структури власності банківської групи та видів діяльності її учасників не пізніше 30 календарних днів після настання таких змін.

Відповідальна особа банківської групи зобов'язана забезпечити дотримання банківською групою вимог, установлених Національним банком України відповідно до цього Закону.

Відповідальна особа банківської групи складає консолідовану звітність на основі звітності учасників банківської групи (крім страхових компаній) у порядку, визначеному Національним банком України.

Учасники банківської групи зобов'язані подавати відповідальній особі банківської групи звіти, інформацію та документи, необхідні для підготовки консолідованих звітів, та забезпечувати виконання вимог щодо нагляду на консолідованій основі.

Загальна сума прямої та/або опосередкованої участі учасників банківської групи в статутному капіталі юридичної особи, що не є фінансовою установою, не повинна перевищувати 15 відсотків консолідованого регулятивного капіталу банківської групи.

Загальна сума прямої та/або опосередкованої участі учасників банківської групи в статутному капіталі всіх юридичних осіб, які не є фінансовими установами, не повинна перевищувати 60 відсотків консолідованого регулятивного капіталу банківської групи.

Сума вкладень учасників банківської групи в капітал страхової компанії (страхових компаній) виключається з регулятивного капіталу банківської групи.

Національний банк України здійснює контроль за операціями між учасниками банківської групи.

Національний банк України здійснює контроль за операціями між учасниками банківської групи та їх пов'язаними особами, які не є фінансовими установами. Сукупний обсяг операцій, що генерують кредитний ризик, між учасниками банківської групи та їх пов'язаними особами, які не є фінансовими установами, не повинен перевищувати 20 відсотків консолідованого статутного капіталу банківської групи. Сукупний обсяг операцій, що генерують кредитний ризик, між учасниками банківської групи та однією пов'язаною особою банківської групи, яка не є фінансовою установою, не повинен перевищувати 5 відсотків консолідованого статутного капіталу банківської групи.

Перелік операцій, що генерують кредитний ризик, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.

Кожний учасник банківської групи зобов'язаний забезпечити проведення щорічної аудиторської перевірки річної фінансової звітності аудитором (аудиторською фірмою). Відповідальна особа банківської групи зобов'язана забезпечити проведення щорічної перевірки аудиторською фірмою річної консолідованої звітності банківської групи.

Аудитор (аудиторська фірма), що здійснює аудиторську перевірку річної фінансової звітності учасника банківської групи, річної консолідованої звітності банківської групи, зобов'язаний повідомити Національний банк України про виявлені під час проведення аудиторської перевірки та під час надання інших аудиторських послуг викривлення показників фінансової звітності, порушення та недоліки в роботі, а також про будь-які події, які можуть суттєво вплинути на платоспроможність, безпеку та надійність учасника групи або всієї банківської групи, протягом трьох днів з моменту виявлення таких подій чи фактів.

Аудитор (аудиторська фірма) на вимогу Національного банку України зобов'язаний подати Національному банку України робочі документи з питань аудиту річної фінансової звітності учасника банківської групи, річної консолідованої звітності банківської групи.

Банківська система України

Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України.

Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами послуг.

Національний банк України визначає види спеціалізованих банків та порядок набуття банком статусу спеціалізованого.

Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.

Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України ( 254к/96-ВР ), цього Закону, Закону України "Про Національний банк України" ( 679-14 ), інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Національний банк України визначає особливості регулювання та нагляду за банком, що має статус Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, з урахуванням специфіки його діяльності.

Стаття 5. Економічна незалежність банків

Банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності.

Держава не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором.

Національний банк України не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором.

Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом.

Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законом.

Стаття 6. Організаційно-правова форма банку

Банки в Україні створюються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку.

Особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ( 4452-17 ).

Стаття 7. Державні банки

Державний банк - це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі.

Державний банк створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу державного банку. Кабінет Міністрів України має право формувати статутний капітал державного земельного банку за рахунок грошових внесків та внесків у вигляді земельних ділянок. Кабінет Міністрів України зобов'язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу наміру заснування державного банку. Отримання висновку Національного банку України є обов'язковим також у разі ліквідації (реорганізації) державного банку, за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності. { Частина друга статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3024-VI ( 3024-17 ) від 15.02.2011, N 5248-VI ( 5248-17 ) від 18.09.2012 }

Статут та діяльність державного банку мають відповідати вимогам цього Закону, інших законів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Статут державного банку затверджується постановою Кабінету Міністрів України.

Державна реєстрація державних банків здійснюється відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Держава здійснює і реалізує повноваження власника щодо акцій (паїв), які їй належать у статутному капіталі державного банку, через органи управління державного банку. Кабінет Міністрів України здійснює управління державним банком у випадках, встановлених цим Законом, іншими законами і статутом державного банку. { Частина шоста статті 7 в редакції Закону N 532-V ( 532-16 ) від 22.12.2006 }

Органами управління державного банку є наглядова рада і правління банку. { Частина сьома статті 7 в редакції Закону N 532-V ( 532-16 ) від 22.12.2006 }

Органом контролю державного банку є ревізійна комісія, персональний та кількісний склад якої визначаються наглядовою радою державного банку. { Частина восьма статті 7 в редакції Закону N 532-V ( 532-16 ) від 22.12.2006 }

Наглядова рада є вищим органом управління державного банку, що здійснює контроль за діяльністю правління банку з метою збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх повернення вкладникам і захисту інтересів держави як акціонера державного банку, а також здійснює інші функції, визначені цим Законом. { Частина дев'ята статті 7 в редакції Закону N 532-V ( 532-16 ) від 22.12.2006 }

До складу наглядової ради державного банку входять члени наглядової ради банку, призначені Верховною Радою України, Президентом України і Кабінетом Міністрів України. З метою представництва інтересів держави до складу наглядової ради державного банку можуть входити представники органів виконавчої влади та інші особи, які відповідають вимогам, зазначеним у цій статті. Термін повноважень членів наглядової ради державного банку - п’ять років.

Президент України призначає п'ять членів наглядової ради державного банку шляхом прийняття відповідного Указу. { Частина одинадцята статті 7 в редакції Закону N 532-V ( 532-16 ) від 22.12.2006 }

Верховна Рада України призначає п'ять членів наглядової ради державного банку шляхом прийняття відповідної Постанови. { Частина дванадцята статті 7 в редакції Закону N 532-V ( 532-16 ) від 22.12.2006 }

Кабінет Міністрів України призначає п'ять членів наглядової ради державного банку шляхом прийняття відповідної Постанови. { Частина тринадцята статті 7 в редакції Закону N 532-V ( 532-16 ) від 22.12.2006 }

Членом наглядової ради державного банку може бути громадянин України, який має вищу економічну або юридичну освіту, або науковий ступінь у галузі економіки, фінансів та/або права і при цьому має досвід роботи в органі законодавчої влади чи на керівних посадах центральних органів виконавчої влади України, які забезпечують формування та реалізують державну фінансову, економічну та правову політику, або в банківській установі, чи досвід наукової, практичної роботи у галузі економіки, фінансів, права. Особа, яка входить до складу наглядової ради чи іншого органу управління банку (крім державного) чи є членом сім'ї такої особи першого ступеня споріднення, або особа, яка була засуджена за зловживання у фінансовій сфері, судимість якої не погашена або не знята в установленому законом порядку, не може бути членом наглядової ради державного банку. Не допускається призначення особи на посаду члена наглядової ради державного банку, якщо таке призначення може призвести до конфлікту інтересів.

Члени наглядової ради державного банку виконують свої функції без отримання будь-якої матеріальної винагороди. { Частина п'ятнадцята статті 7 в редакції Закону N 532-V ( 532-16 ) від 22.12.2006 }

Наглядову раду державного банку очолює голова, який обирається наглядовою радою зі складу її членів. { Частина шістнадцята статті 7 в редакції Закону N 532-V ( 532-16 ) від 22.12.2006 }

Засідання наглядової ради є правомочним за наявності не менше десяти його членів. { Частина сімнадцята статті 7 в редакції Закону N 532-V ( 532-16 ) від 22.12.2006 }

Рішення наглядової ради приймаються простою більшістю голосів від загальної кількості присутніх на засіданні членів наглядової ради державного банку. Статут і внутрішні положення державного банку можуть передбачати порядок скликання, голосування, прийняття і оформлення рішень наглядової ради. { Частина вісімнадцята статті 7 в редакції Закону N 532-V ( 532-16 ) від 22.12.2006 }

Повноваження призначеного складу наглядової ради державного банку та/або кожного з його членів можуть припинятися відповідно за рішенням Верховної Ради України, Президента України і Кабінету Міністрів України щодо призначених ними осіб, але не раніше ніж через один рік з дня призначення. З дня призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повноваження наглядової ради державного банку призупиняються.

У своїй діяльності наглядова рада державного банку керується цим Законом, іншими актами законодавства України і статутом державного банку. Наглядова рада не може втручатися в оперативну діяльність державного банку. { Частина двадцята статті 7 в редакції Закону N 532-V ( 532-16 ) від 22.12.2006 }

До компетенції наглядової ради державного банку належить прийняття рішень з питань, визначених у пунктах 1, 5, 6 статті 38 цього Закону і пунктах 1-7 статті 39 цього Закону, а також з інших питань, необхідність врегулювання яких передбачена цим Законом. { Частина двадцять перша статті 7 в редакції Закону N 532-V ( 532-16 ) від 22.12.2006 }

Рішення про зміну розміру статутного капіталу державного банку та припинення його діяльності приймається Кабінетом Міністрів України. При цьому Кабінет Міністрів України зобов'язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу наміру зміни розміру статутного фонду державного банку.

Повноваження виконавчого органу державного банку визначаються його статутом. Кандидатури голови та членів виконавчого органу узгоджуються з Національним банком України відповідно до вимог цього Закону.

Банк, створений у порядку, визначеному частиною другою цієї статті, має право додавати до свого найменування слово "державний", використовувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України.

У разі прийняття рішення про часткове або повне відчуження державою належних їй акцій (паїв) державного банку такий банк втрачає статус державного. Власники акцій зобов'язані привести статут та діяльність банку у відповідність з вимогами цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Державний земельний банк має право здійснювати операції з земельними ділянками та майновими правами на земельні ділянки відповідно до законодавства України у сфері земельних відносин та свого статуту.

Національний банк України визначає особливості видачі державному земельному банку банківської ліцензії, регулювання та нагляду за державним земельним банком з урахуванням специфіки його діяльності.

Земельно-технічна експертиза

6.1. Основними завданнями земельно-технічної експертизи є:

визначення відповідності розробленої технічної документації на земельні ділянки та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування;

визначення відповідності зміни цільового призначення земельних ділянок та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування;

визначення фактичного землекористування земельними ділянками;

визначення відповідності фактичного землекористування, а також порушень меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів на ці земельні ділянки та вимог нормативно-правових актів;

визначення відповідності фактичного розташування будівель, споруд та інших об’єктів відносно меж земельних ділянок правовстановлювальним документам та технічній документації із землеустрою та землекористування;

визначення можливості розподілу (порядку користування) земельними ділянками, розробка варіантів їх розподілу (порядку користування);

визначення можливих варіантів підходу та проїзду до земельних ділянок, встановлення земельного сервітуту;

оцінка земельних ділянок;

визначення відповідності виконаної оцінки земельних ділянок вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам.

6.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:

Чи відповідають розроблена технічна документація на земельну ділянку та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

Чи змінено та затверджено цільове призначення земельної ділянки відповідно до вимог земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування? Якщо ні, то в чому полягають невідповідності?

Який фактичний порядок користування земельною ділянкою? Яка площа перебуває у користуванні співвласника (співвласників) земельної ділянки?

Чи відповідає фактичний порядок користування земельною ділянкою правовстановлювальним документам на дану земельну ділянку та вимогам нормативно-правових актів з питань землеустрою та землекористування?

Чи має місце порушення землекористування, зокрема порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлювальних документів на ці земельні ділянки та вимог нормативно-правових актів?

Чи відповідає фактичне розташування будівель, споруд та інших об’єктів відносно меж земельних ділянок правовстановлювальним документам та технічній документації із землеустрою та землекористування на ці земельні ділянки? Якщо ні, то в чому полягають невідповідності?

Чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів розділити земельну ділянку (встановити порядок її користування) відповідно до часток співвласників (зазначити частки)?

Які варіанти розподілу земельної ділянки (порядку її користування) можливі відповідно до часток співвласників (зазначити частки) та вимог нормативно-правових актів?

Які варіанти технічно можливі для влаштування проїзду (проходу) на земельну ділянку?

Чи є технічна можливість встановлення земельного сервітуту на ділянці? Надати варіанти встановлення земельного сервітуту.

6.3. Зазначені питання земельно-технічної експертизи можуть бути вирішені за умови наявності відповідної правовстановлювальної та технічної документації, зокрема результатів виконання топографо-геодезичних робіт, які проводяться фахівцями-землевпорядниками з використанням відповідного обладнання та бази даних.

6.4. Для вирішення питань земельно-технічної експертизи експерту необхідно надати правовстановлювальну та технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку. У разі неможливості експертом самостійно виконати топографо-геодезичні роботи результати таких робіт повинні бути надані на дослідження органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта). Для вирішення питань щодо визначення технічної можливості розподілу (порядку користування) земельними ділянками та надання варіантів такого розподілу (порядку користування) експерту, крім зазначених документів, необхідно надати правовстановлювальні документи на об’єкти нерухомого майна (будівлі, споруди тощо), що розташовані на земельній ділянці, дані щодо користування співвласниками об’єктами нерухомого майна або їх частинами, дані щодо часток співвласників, матеріали технічної інвентаризації.

У разі якщо орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), вважає за необхідне врахувати при підготовці варіантів розподілу пропозиції учасників судового процесу, такі пропозиції повинні бути викладені в документі про призначення експертизи (залучення експерта).

6.5. Для вирішення питання про вартість земельної ділянки експерту необхідно надати правовстановлювальну та технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку із зазначенням адреси місцезнаходження ділянки, площі, цільового призначення, плану, даних щодо зовнішніх меж станом на дату оцінки. У разі розміщення на земельній ділянці будівель, споруд та інших об’єктів на дослідження необхідно надати правовстановлювальну документацію на такі об’єкти та матеріали технічної інвентаризації.

Будівельно-технічна експертиза

5.1. Основними завданнями будівельно-технічної експертизи, у тому числі з визначення вартості нерухомого майна та майнових прав на нього, є:

визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва;

визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих об’єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва;

визначення відповідності виконаних будівельних робіт, окремих елементів об’єктів нерухомого майна, конструкцій, виробів та матеріалів проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва;

визначення та перевірка обсягів та вартості виконаних будівельних робіт і складеної звітної документації проектно-кошторисній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва;

визначення групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості будівель і споруд та ступеня будівельної готовності незавершених будівництвом об’єктів;

визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань об’єктів та їх елементів;

визначення вартості будівельних робіт, пов’язаних з переобладнанням, усуненням наслідків залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу тощо;

визначення можливості розподілу об’єктів нерухомого майна, розробка варіантів розподілу;

визначення різних видів вартості будівель, споруд, їх частин, а також іншого нерухомого майна;

визначення відповідності виконаної оцінки нерухомого майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам.

5.2. Орієнтовний перелік вирішуваних питань:

Чи відповідає розроблена проектно-кошторисна документація вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо)? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?

Чи відповідають виконані будівельні роботи проектній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

Чи відповідають об’єкти (будівлі, споруди тощо) проектно-технічній документації на їх будівництво (ремонт, реконструкцію) та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (містобудівним, протипожежним, санітарно-гігієнічним тощо)? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

Чи відповідають виконані будівельні роботи (або окремі елементи об’єктів нерухомого майна, конструкції, вироби, матеріали тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам тощо)? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?

Який перелік та об’єми фактично виконаних будівельних робіт з будівництва (ремонту, реконструкції)?

Яка вартість фактично виконаних робіт з будівництва (ремонту, реконструкції) об’єктів?

Чи відповідають обсяги та вартість фактично виконаних робіт з будівництва (ремонту, реконструкції) об’єктів обсягам та вартості, визначеним проектно-кошторисною або звітною документацією?

Чи відповідає звітна документація (форми КБ-2в, КБ-3 тощо) з будівництва (ремонту, реконструкції) за порядком складання і наведеними розрахунками вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?

До якого виду робіт (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт тощо) належать фактично виконані будівельні роботи на об’єкті?

Чи є об’єкт (результат виконання робіт) нерухомим майном?

Який ступінь будівельної готовності незавершеного будівництвом об’єкта?

Яка група капітальності (категорія складності, ступінь вогнестійкості) об’єкта?

Який технічний стан (ступінь фізичного зношення) об’єкта нерухомого майна (будівлі, споруди тощо)?

Чи є об’єкт нерухомого майна (будівля, споруда) аварійним?

Які пошкодження об’єкта (будівлі, квартири, приміщення, оздоблення тощо) виникли внаслідок залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу, просідання ґрунту на підроблюваних територіях тощо?

Яка технічна причина пошкоджень та руйнувань об’єкта нерухомого майна (елементів, конструкцій, інженерних мереж тощо)?

Яка вартість ремонтно-будівельних робіт (розмір завданої матеріальної шкоди), проведення яких необхідне для усунення пошкоджень унаслідок залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу, просідання ґрунту на підроблюваних територіях тощо?

Яке функціональне призначення приміщень? Чи належать приміщення будинку до нежитлових (допоміжних)?

Чи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва розділити (виділити частку) об’єкт нерухомого майна відповідно до часток співвласників (вказати частки)?

Які варіанти розподілу (виділення частки) об’єкта нерухомого майна можливо визначити відповідно до часток співвласників (вказати частки) та вимог нормативно-правових актів?

Яка вартість (зазначити вид вартості: дійсна, ринкова, залишкова, ліквідаційна, вартість ліквідації, спеціальна, інвестиційна тощо) будівель, споруд, їх частин (приміщення, квартири) та іншого нерухомого майна?

Чи відповідає виконана оцінка нерухомого майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, методології, методам, оціночним процедурам?

Чи належить будівля за архітектурним вирішенням (стилем) до категорії культових споруд: храмів, церковних споруд? (Зазначене питання може вирішуватись шляхом проведення комплексної експертизи із залученням відповідних фахівців.)

5.3. У документі про призначення будівельно-технічної експертизи (залучення експерта), у тому числі з визначення вартості нерухомого майна та майнових прав на нього, необхідно коротко викласти суть справи, вимоги позивача і заперечення відповідача. Разом з документом про призначення експертизи (залучення експерта) на дослідження необхідно надати документацію, з якої експерт мав би змогу отримати вихідні дані для вирішення поставлених питань.

5.4. Для вирішення питань: про відповідність розробленої проектно-кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо); відповідність фактично виконаних будівельних робіт проектній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення переліку та об’ємів фактично виконаних робіт з будівництва (ремонту, реконструкції) об’єктів; визначення вартості фактично виконаних робіт з будівництва об’єктів; визначення відповідності обсягів та вартості фактично виконаних будівельних робіт обсягам та вартості, визначеним проектно-кошторисною або звітною документацією; відповідності звітної документації з будівництва за порядком складання і наведеними розрахунками вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва - експерту необхідно надати договірну документацію (договори підряду та додатки до них, додаткові угоди тощо), а також проектно-кошторисну та звітну документацію (форми КБ-2в, КБ-3, відомості списання матеріалів, журнал виконання робіт, акти огляду прихованих робіт, акти випробувань тощо) на виконання будівельних робіт.

5.5. Для вирішення питань: про відповідність об’єктів нерухомого майна проектно-технічній документації на їх будівництво (ремонт, реконструкцію) та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (містобудівним, протипожежним, санітарно-гігієнічним тощо); відповідність виконаних будівельних робіт (окремих елементів об’єктів, конструкцій, виробів, матеріалів) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНиП, стандартам, технічним умовам тощо) - експерту необхідно надати проектну та звітну документацію на будівництво об’єкта, акт приймання в експлуатацію об’єкта будівництва, матеріали технічної інвентаризації на об’єкт, стандарти та технічні умови на виготовлення конструкцій, виробів та матеріалів тощо.

5.6. Для вирішення питань щодо визначення технічного стану (ступеня фізичного зношення), аварійності, групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості об’єкта нерухомого майна, а також визначення пошкоджень та руйнувань об’єкта і його конструктивних елементів та причин їх виникнення експерту необхідно надати проектну документацію на будівництво об’єкта, акт приймання його в експлуатацію, матеріали технічної інвентаризації, акти і звіти попередніх обстежень та досліджень тощо.

5.7. Для вирішення питань щодо визначення технічної можливості розподілу об’єктів нерухомого майна (житлових будинків, квартир, об’єктів комерційного та промислового призначення) та надання варіантів такого розподілу експерту необхідно надати правовстановлювальні документи на об’єкт нерухомості, дані щодо часток співвласників, акт приймання в експлуатацію об’єкта, матеріали технічної інвентаризації, дані щодо фактичного використання нерухомого майна та про можливість здійснювати подальшу господарську діяльність та належну експлуатацію в разі розподілу (виділення частки) нерухомого майна.

У разі якщо орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), вважає за необхідне врахувати при підготовці варіантів поділу пропозиції учасників судового процесу, то такі пропозиції повинні бути викладені в документі про призначення експертизи (залучення експерта).

5.8. Для вирішення питання про вартість будівель, споруд, їх частин (приміщення, квартири), а також іншого нерухомого майна експерту необхідно надати правовстановлювальну документацію та матеріали технічної інвентаризації на ці об’єкти, а також правовстановлювальну та технічну документацію на земельну ділянку, на якій розміщений об’єкт оцінки, станом на дату оцінки. У разі виконання ретроспективної оцінки на дослідження необхідно надати матеріали з вихідними даними щодо показників (функціонального використання, об’ємно-планувального рішення, технічного стану тощо) об’єкта на дату оцінки.