За горами рiдну землю
Сховала чужина.
Плаче гiркими сльозами
В неволi  дiвчина
Плаче бiдна, душу крає
Де ж ти рiдна ненько,
Соловейко в темнiм гаї
Сестрички маленькi?.
Мiй коханий козаченьку,
Чи мене чекаєш,
А чи у тiм  нашiм гаї
Iншу пригортаєш?
Погнала на заробiтки
Лиховiсна доля,
Тепер одна на чужинi
Як верба у полi
Голiвоньку прихилити
Немає де бiдна,
Бо далеко, за горами
Батькiвщина рiдна.
Бо у краї батькiвському
Важко людям жити
Глядять долi в чужiм полi,
їдуть заробити.
Вiтри гiлля поламали,
Листячко  зжовтiло,
Чи  ж такої долi ненька
Донечцi хотiла?
Ой, далеко, тут не чути
Церковнiї дзвони,
Тут чужина, чужi люди
Й чужiї закони.
Нiхто бiдну не спитає
Чому зажурилась,
Чому її карi очi
Сльозами покрились.
Чужi хати, чужа мова,
Дерева чужiї,
Чужi квiты, чужi дiти,
Чужий вiтер вiє
Гей, громадо, та доколи,
Хочу я спитати,
Будуть дiти за копiйку
По  свiтi блукати?!
Туга в серцi, як камiння,
Моя Батькiвщино,
Доки ж тобi ,рiднесенька,
Стоять на колiнах?
Люди, люди, чи забули,
Як добре ми жили,
Як всiєю спiльнотою
Ми фашистiв били.
Як славетную країну
Разом будували?
Залишилися руїны...
Люди, чи ж ми  спали
Коли нашу Батькiвщину
Кати розтинали?!
Добрi люди, об"єднаймось
У Союз великий.
Нехай у ворогiв наших
Перекосить  пики.
Щоби пiснi залунали
За столом веселi,
Щоб добробут поселився
У кожнiй оселi.
Щоб не знали нашi дiти
Лихої години,
Щоби квiтла райським садом
Наша Батькiвщина.


  (Людмила Стременовська/Полiщук)