Шепоче про кохання фiалцi горицвiт
I зорi iз небес попадали на трави
I роси пють, стає багряним свiт
У полумї ранкової заграви.
Бузкова вiхола загралася в саду,
Цiлується iз сонцем черемшина.
По травах росяних я босонiж пройду
«Дивись яка краса» -скажу я сыну –
«Он яблуня, неначе до вiнця
Зiбралася щаслива наречена.,
А там , дивись, в маленьких деревцят
Якi листочки нiжнi, а у клена
Такий солодкий сiк мураха пє,
А в тебе на плечi – зозулька божа,
Пташинка вже гнiздечко собi вє,
А хмарки в небi на овечок схожi.
Ой, подивись, грибочка вже маля
Тихенько причаїлось пiд сосною.
То, синку, наша матiнка Земля
Так рясно уквiтчалася весною.
(Людмила Стременовська)