В колонках играет - Руслана - Дикий ангелНастроение сейчас - ФайнийIV. Ох і ця Карина!
Софія прокинулася у доброму гуморі. Сьогодні субота, а це означає, що завтра на дівчину чекає вихідний. Але спочатку треба витерпіти школу, а потім... Вечірка!
Перший урок не без сюрпризів: хлопці захотіли зірвати урок і Лесі довелося танцювати стриптиз у вчителя на столі.
Переляканий інформатик вибіг з кабінету, коли Барбі почала знімати спідницю. Через кілька хвилин до класу увійшов Степан Борисович, за ним тупотів Олексій Федорович.
-Що тут у вас? – грізно запитав директор.
-А що у нас? – здивувалася Леся.
Як тільки зачинилися двері за вчителем, вона злізла зі столу і сіла на своє місце, як культурна дівчина.
-Як це назвати? – повернувся Степан Борисович до вчителя.
-Я... вона... на столі... Я... – затнувся інформатик.
-Сходіть до медпункту, а потім додому. Я вам дам тиждень вихідного. Відпочинете, виспитеся...
***
Карині було нудно вдома, тому вона вирішила зробити Софії сюрприз: завітала в школу. В коридорах було пусто, тому, що йшли уроки, але одного хлопця Карина зустріла. Він здався їй чимось ображений. Той у свою чергу, побачивши Карину, закричав:
-Що, прийшла пожбурити каменем у нещасну жертву природи?
-Ти про що? – здивувалася Карина, а подумки подумала, що потрібно перевести Софію в іншу школу. Тут якісь ненормальні вчаться.
-Не знущайся, - театрально змахнув рукою Ілько, а це був він. – Я по твоїм очам бачу, як ти відносишся до людей не традиційної орієнтації.
Карину дуже зацікавив цей хлопець, а ще більше його слова. Дівчина вирішила підіграти йому.
-Як? – запитала вона.
-Ти їх зневажаєш.
-Знаєш, що? Моя найкраща подруга була лесбіянкою і мене це ні краплі не збентежувало. Навпаки, я її підтримувала і „наїжджала” на тих, хто її ображав.
-Отже, ти на моєму боці?
-На твоєму. А тебе хтось образив?
-Так! Мені один придурок заявив, що гей – це поріддя диявола, і йому, бачте, не хочеться чорнити свою душу спілкуванням зі мною.
-Хто ж це?
-Максим.
-Максим? Ну все. Йому оголошуємо війну. Є листок, великого формату і маркери?
-Є.
-Неси. Ні, багато листків. Зараз я йому покажу, - заблищали очі у Карини.
***
Після першої пари в коридорі було дуже людно. Всі зібралися навколо когось. Марія ледве-ледве протиснулася до Софії, Саньки та Аліни.
-Що там таке? – запитала Аліна.
-Твоя сестричка, - хмикнула Марія.
-Чия? – здивувалася Санька.
-Софії.
-Ой, щось мені це не подобається, - пробурмотіла Софія і почала проштовхуватися вперед. – О, Господи! – вирвалося у неї, коли вона побачила сестру.
А було від чого дивуватися. У Карини та Ілька в руках були транспаранти: „Геям, лесбіянкам та бісексуалам – так!”, „Геть дискримінацію”. Поруч з ними Денис та Ігор роздавали всім листівки.
-Хіба це справедливо? Всі люди не традиційної орієнтації такі ж люди, як і інші, вони мають право на життя, свободу слова і дій, як і всі інші люди! Чому ж ви так ставитеся до них? Вони ні в чому не винні, хіба, що в тому, що відрізняють від інших. Але це ж чудово! Вони вносять у наше життя блиску, роблять його неповторним...
-Браво! – попереду стояв Максим і хлопав у долоні. – Браво! Вчинили демонстрацію. Виставили цей сором привселюдно, - він кивнув на Ілька.
-Гей, ти, паскудо, а ну закрий рота! – грізно дивився на нього Ігор.
-А, так ти Максим, - здогадалася Карина. – Дивіться, ось стоїть людина, якій гидко, що на світі є геї! Він ущемляє права людей. Такому не місце ні в нашій школі, ні в нашому місті, ні в нашій країні, ніде!
-Вона права! – вигукнула Марія, і також стала в центр. – А мені транспарант знайдеться?
-Бери, - протягнув їй листок Денис.
-І мені, - одночасно підбігли Олена і Катерина.
Олена і Катерина були подругами Барбі. Та на них люто глянула.
-А втім, обійдемося, - стисли плечима Олена та Катерина.
-Тоді і нам теж давайте, - зітхнула Софія. – Кожен з вас може бути людиною не традиційної орієнтації, але не кожен зможе про це розповісти, йому просто не вистачить мужності. А Ільку вистачило і що? Тепер ви його зневажаєте. Ганьба!
-Ні, ми не зневажаємо. Ілько, ми з тобою. Тримайся, друже! – закричав Ігор.
Його настрій передався всім.
-Так, ми з тобою! Ганьба тим, хто зневажає людей не традиційної орієнтації! – підхопили всі.
У самий розпал прийшов директор.
-Що тут діється? – запитав він.
-Виборюємо права, - відповіла їй Карина.
-Які ще права?
-Он, - кивнув Денис на транспаранти.
-Оцей хлопець, - показала пальцем на Максима Карина зневажав права Ілька.
-І які ж у нього права? – підняв брови вгору Степан Борисович.
-Зустрічатися і кохатися з особами його ж статі! – чітко сказала Карина.
-Я дуже задоволений, що ви висловлюєте свою думку, але чи не занадто? Хто це затіяв?
-Я! – гордо підняла голову вгору Карина.
-І я, - сказав Ілько.
-І я, - підхватили Денис та Ігор.
-І ми, - в один голос сказали Софія, Марія, Санька та Аліна.
-І ми всі, - почулося звідусіль.
-Ну що ж. Якщо ви всі, то до кінця року ви будете відробляти по суботам.
-Це не справедливо! – закричав Ігор.
-Нічого, поприбираєте територію. Цей урок піде вам на користь.
-Але ж ми прибираємо в четвер, - заперечила Софія.
-Нічого. Додаткове прибирання нашій території не завадить. Вона у нас он яка велика! А тепер на уроки, - з цими словами Степан Борисович пішов до свого кабінету.
***
Всі порозходилися. Після уроків на шкільному подвір’ї зібралися четверо подруг, Карина, Денис та Ігор, а також Ілько.
-Це було класно! – вигукнув Денис. – Карино, ти суперську ідею придумала.
-Вона і сама супер, - світилися очі у Ігоря, коли він дивився на Карину.
-А по-моєму, це було не смішно, - підійшла до них Софія. – Карино, знову за своє?
-А що такого? Ти ж мене підтримала.
-Так, бо ти моя сестра, по-перше, по-друге, ти була права.
-От бачиш! – відпихнув Софію Ігор.
-Але я б не стала влаштовувати демонстрацію! – обурилася Софія. – Я б після уроків вставила б тому Максиму мізки і все! А так нам тепер прийдеться кожної суботи прибирати територію. Це вже школа двірників якась!
-Софію, не перебільшуй, - доторкнувся до її плеча Денис.
-Це ще я не договорюю.
-Ну то, що? – підвищила голос Карина, щоб перекричати Софію, треба докласти зусиль. – Максим порозумнішав?
-Ще й як! – вигукнула Санька. – Він на уроці сидів, як миша.
-А он і він, - вказала Марія.
І справді, до них наближався Максим зі своїми друзями: Степаном, Євгеном і Павлом.
-Ну, що задоволена? – з викликом спитав Максим. – І звідки ти така взялася?
-З Парижу, - гордо підняла голову Карина. – А ти щось маєш проти?
-Маю. Ти мені набридла. Ти виставила мене посміховищем перед всією школою.
-Це не я, а ти сам, - заперечила Карина.
-Яка ти в нас розумна, - хмикнув Степан.
-Ти приїхала з Парижу, от і котися туди, - вигукнув Максим.
-Взагалі-то вона моя сестра і мені вирішувати, де їй бути і куди їхати, - виступила вперед Софія.
-Міг би здогадатися, - стиснув плечима Максим.
-Слухай, ти щось маєш проти дівчат? – підступили до нього Ігор та Денис.
-Маю. Передай їм, щоб поменше розпускали язика, - і Максим пішов геть.
-Зрозуміли! – вигукнув Павло і потряс у Дениса перед носом кулаком.
-Згинь, нечиста сила, - крикнула на нього Аліна.
Павло подивився на обличчя друзів і також пішов геть.
***
-Слухай, а чому Максим сказав, що міг і здогадатися, що я – твоя сестра, - запитала Карина Софію, коли вони ввійшли до квартири.
-Не знаю, - зізналася Софія.
-Між вами щось є?
-Не має... Не знаю.
-Тобто? – Карина хитро подивилася на сестру. – Ти, що закохалася у нього?
-Ти, що! Ні, звичайно, - обурилася Софія. – Хоча... Ні.
-Сестро, ти щось приховуєш.
-Нічого я не приховую. Відчепися.
-А ти йому подобаєшся, - сказала Карина.
Софія притворилася, що не чує її.
***
Реакція на смерть матері була передбачуваною. Мишко плакав, плакав, плакав... Його заспокоювали цілою родиною. Нарешті дитина трішки заспокоїлася і Санька пішла дзвонити Софії.
-Привіт, - почула вона у слухавці голос подруги.
-Привіт. Я мабуть не прийду.
-Чому? – засмутилася Софія.
-Розумієш, тут такі справи...
-Тим більше тобі треба розвіятися. Мишко засмутився б, якби знав, що ти через нього жертвуєш своєю молодістю.
-Я серйозно! – обурилася Санька.
-І я. Я все прекрасно розумію, але подумай сама. Йому вже нічого не допоможе. Дитина після смерті когось із рідних впадає у відчай, злість і всіх навколо ненавидить...
-За що?
-За те, що померли не вони! – розтлумачила Софія.
-Це ти вже через чур, - не повірила Санька. – І думати про таке гріх, невже...
-Вже! Я кажу тобі те, що знаю. Ти ж не хочеш асоціюватися у Мишка зі смертю матері?
-Ні.
-Тоді бери дупу у руки і дуй до мене, - сказала Софія і відключилася.
Санька вражено дивилася на слухавку. Вона ніяк не могла звикнути до нових фраз Софії.
***
Вечірка йшла своїм ходом. У кутку на дивані Ілько розповідав дівчатам, що сіли навколо нього про своїх хлопців. Дівчата раз у раз викрикували: „І як він міг!”, „От нахаба”, „Придурок” і таке інше.
Степан, Ігор та Денис курили на балконі.
Софія, Санька, Марія, Аліна, Карина, Максим, Євген та ще кілька чоловік танцювали.
Поллі у клітці щось і собі співала. Софія побоялася випустити пташку політати. Мало що з нею трапиться?
На вечірці було кілька чоловік і з паралельних класів. Васі, Дмитра, Барбі та Олега, звісно, не було.
Микола, з біолого-хімічного класу, вивчав тему „Бродіння етилового спирту”. І, якщо судити з його храпу, вивчив на „відмінно”.
-До речі, хто це? – погляд Софії впав на якогось не відомого хлопця. – І що він тут робить?
-Я б на твоєму місці, спитав, як він сюди потрапив, - хмикнув Максим.
-І як же він сюди потрапив? – запитала Софія.
-Він зі мною, - швидко відповіла Марія.
-Хто він? – не вгавала Софія.
-Вадим. Я тобі про нього збиралася розповісти...
-.., розбудивши мене, - закінчила речення Софія. – Усе з тобою зрозуміло.
-По-моєму, нічого особливого, - хмикнула Санька.
-По-моєму, також, - погодилася Аліна.
-А, по-моєму, він цукерочка. Так би і з’їла, - блиснула очима Марія.
-Зуби повипадають, - обірвала її Софія.
Потім Софія, Санька та Аліна гадали на картах та по руці усім бажаючим. Марія ж цілувалася у кутку, де нещодавно сидів Ілько з дівчатами, з Вадимом.
Коли Аліна нагадала Софії шалене кохання „...з тим, хто поруч і кого ти кохаєш більше, ніж все на світі...”, до квартири увірвався Дмитро.
-Як ти тут опинився? – підскочила Софія.
-Та... я... – від хлопця несло перегаром.
-Вибач, це я, - вибачився Павло.
Софія люто на нього зиркнула.
-Вибач, я ж не знав.
-Гаразд, вибачаю. Що...
Софію перервав Олег, що ледве стояв на ногах.
-Ти і його впустив? – накинулася на Павла Марія.
Той тільки щільніше вжав голову у плечі.
-Ну добре, забирайтеся звідси, - власно сказала Софія.
-Соню, вислухай мене, будь ласка, - підступив до дівчини Дмитро. – Я тебе кохаю. Вася була помилкою. Пробач.
-Запхни свої вибачення собі у дупу і геть звідси! – Софія не любила, коли її називала Сонею.
-Люба, - Дмитро ще ближче підступив до дівчини.
-От нахаба! Не розуміє, що йому кажуть, – Вадим схопив Дмитра за шкірку, як кошеня, і спустив його по сходам.
-Придурок, - пробурмотів Дмитро і поплівся геть.
-Як він міг! – в цей час лютувала Софія. – Приперся на мою вечірку, напившись, учинив істерику! Як він міг!
А Дмитро дійсно був п’яний.
-Він більше тебе не потривожить, - заспокоїв дівчину Вадим.
-Маріє, а з тим, що робитимеш? – поцікавилася Аліна, вказуючи на Олега.
-Скажи, чому ти мене кинула! - голосом страждальця закричав Олег.
-Я тобі вже пояснювала. Ти і я – це речі не сумісні, - гордо розправила плечі Марія.
-Я тебе не розумію. Нам же було добре. Ти про все зі мною забувала, я сам бачив!
-Так, забувала... що ти козел, - відрубала дівчина.
-Тоді повернися.
-Слухай, ти вже набрид.
-Чому ти мене покинула?
-От придурок, - прошепотіла Санька.
-Ти справді хочеш знати? Запитай у Ігоря.
-А він тут при чому? – здивувався Олег.
-Ти і він боролися за капітана баскетбольної збірної. В результаті Ігор опинився у лікарні.
-А я тут з якого боку? Він зламав ногу.
-Не він, а йому. Я сама чула, як ви сміялися над цим з Андрієм.
В кімнаті запала тиша, було чути лише групу „Green Day”.
-Так це ти! Я тобі зараз як вріжу, - завівся Денис.
-Ах ти зараза, - розлютився Олег. – Що ти кажеш?!
-Я не хотіла цього казати, але ти сам напросився. Я не можу бути з такою людиною, як ти. Мені гидко. Тим паче, що у мене тепер новий хлопець. Привітайся з Вадимом і будь чемним хлопчиком.
-До речі, тебе також ніхто не запрошував, - сказала Софія, - вимітайся звідси! Геть!
Олег заревів і накинувся на Марію. Аліна не розгубилася і підставила йому підніжку. Олег упав лицем у салат.
-Так тобі й треба, - уїдливо посміхнулася Санька. – Тепер і ти не будеш капітаном.
Вадим ж взяв Олега за плече і також викинув з квартири.
-Класний з тебе вийде викидайло, - засміявся Денис.
-Радий старатися, - відповів Вадим.
