ІІ. Старі-нові люди
Софія під’їхала до вокзалу рівно о шостій. Дівчина попросила таксиста почекати і пішла на перон. От-от мав приїхати поїзд Київ-Харків. Ось він показався вдалині. Навіть не він, а лише дим. Жінка щось казала по радіо. Софія уловила лише „... Київ-Харків прибуває на першу платформу.”.
Дівчина відступила назад і повз неї промчав, сповільнюючись, поїзд. Заскреготали колеса, останнє довге „чууух” і поїзд зупинився.
Софія стала прогулюватися туди-сюди і рахувати кроки. На сотому вона почула крик Карини:
-Привіт, Софі! Я тебе так давно не бачила, що дуже-дуже скучила, - стиснула Карина Софію в обіймах. Потім розцілувала в обидві щоки.
Софія відчула терпкий запах сестринських духів і запах сигарет.
-Ти куриш?
-Прийшлося. В Парижі всі курять, куди не плюнь.
-Тільки тут не треба плюватися. Гаразд?
-Гаразд, - засміялася Карина.
Обмінявшись словами: „Ти так змінилася!” та „Істинна парижанка.”, дівчата пішли до таксі.
Під’їхавши до під’їзду, Карина здивовано запитала:
-А що це у нас відбувається?
-Не знаю, - стиснула плечима Софія. – Можливо збори якісь.
-О сьомій ранку? Не сміши мене.
-Тоді не знаю.
Дівчата підійшли до під’їзду.
-Що трапилося? – запитала Софія.
-Ось! Ось вона! – Стас підбіг до неї. – Це вона вимкнула світло!
І тут Софія згадала, що вона так і не ввімкнула його.
-Так, я вимкнула, - стиснула плечима дівчина.
-Ах ти задрипанка! Я через тебе спізнююся на роботу! – заверещала якась бабище у халаті і куртці, натягнутій поверх халату. На голові бабери були бігуді.
-Не через мене, а через нього, - кивнула Софія на Стаса. – Я багато разів його попереджала, що, якщо він не припинить по ночам вмикати голосно музику, то я вимкну світло. Вчора мій терпець урвався і я дійсно вимкнула світло.
-Так це ти будив мою дитину!.. – налетіла на Стаса молода мама.
-Мерзотник! – верещала бабера у бігудях.
-Сволота! Виселити тебе звідси! – войовниче підступив до нього огрядний сусід з четвертого під’їзду.
Софія не стала чекати, поки сусіди прокричать усі відомі їм сварливі слова. Дівчина потягнула за собою Карину.
-На ключ, відмикай, - сунула сестрі ключі Софія і побігла вмикати світло.
***
-Ну, розповідай, яким вітром ти тут, - сказала Софія, коли сестри сиділи на кухні та пили чай.
-Західним.
-Дуже смішно. Я серйозно. Щось трапилося?
-Ага. Мене виперли з колежу.
-Це вже я чула. Розповідай.
-Спочатку прийму душ, - Карина побігла у ванну, щоб Софія її не встигла зупинити.
-Гей! Мій шампунь і гель не бери. Почула?
Було чути, як Карина відкрила кран.
-Пізно. Вже взяла.
Софія зітхнула і пішла дзвонити Сані, щоб сьогодні її не чекали. Вони вдвох та ще дві їх однокласниці, Віра та Євгенія, жили поруч і тому ходили разом у школу вже чотири роки. Це вже, як традиція.
***
Дмитро вирішив сьогодні не йти до школи. Ще було болісне почуття розлуки з Софією.
-Гей, хлопче, досить пити, - Дмитро почув чийсь голос.
-До нього підсів високий кароокий юнак. Дмитро впізнав у ньому Олега, капітана волейбольної збірної школи.
-А яка тобі різниця? – буркнув у відповідь Дмитро.
-Ти ж п’єш через дівчину?
-У відповідь мовчання.
-Через дві? Ну ти і Казанова!
-Відчепися.
-На що ти так? Мене також кинула дівчина, але я не напиваюсь, як свиня.
-Ти – спортсмен.
-Думаєш нам пити не можна? Звісно, не можна, але все рівно, я б не пив через дівчину. Що значить дівчина? Це просто прекрасне створіння, створене для задоволення чоловіків і все! Здоров’я ж важливіше! Так, що вилий цей келих і ходімо провітримося.
Дмитра ці слова розізлили. Він піднявся і різко вилив залишки вина Олегу в обличчя.
-Ти що? – не зрозумів жарту Олег.
-Не смій говорити нічого поганого про Софію. Вона не така.
-Та я ж...
-Твої слова стосувалися і її. А вона – ангел.
-А друга? – Олегу стало цікаво, куди занесе цього Казанову.
-А друга – демон. Вона спотворює моє життя, вона... – Дмитро затнувся ,різко розвернувся і вибіг на вулицю.
Там була злива. Хлопець підставив обличчя під дощ. Його безладні думки почали приходити в порядок.
-Школа, - згадав раптом Дмитро, що існує таке слово, як школа. – Треба повертатися до Васі. Я ж не хочу вилетіти. Ще одного прогула мені Стьопа не пробачить, - пробурмотів хлопець і поплівся до школи.
***
Пройшла перша пара. Дмитра не було. Вася дуже переживала. Вона йому кілька разів дзвонила на мобільний, а він вимкнув його. Софії також не було. Дівчина не знала, що робити. Як же так? Невже він з нею. З очей Васі полилися сльози.
-Ну і чого ревеш? – почула Вася чийсь голос.
Дівчина оглянулася. Перед нею стояла Леся, але у школі мало-хто звав її так. Здебільшого: „Гей, крихітко” або „Солоденька” – так кликали її хлопці, не всі, але преважна більшість. Всі у школі вважають її повією екстракласу. Можливо, це просто імідж Лесі, а можливо і ні, якщо судити з того, як вона вдягається. Дівчата церемоній не розводили. Барбі. І всім зрозуміло, про кого йде мова.
-Ииииии, - Вася ревіла, як паровоз.
-Ну, що таке? Хлопець? – прошепотіла Барбі.
-Угу, - розчула вона крізь плач Васі.
-Симпатичний? І що ж він зробив? – згорала від нетерплячки Барбі.
-Зраджує зі своєю колишньою.
-І хто це?
-Со-софі-яяяяяя, - Вася знову заридала.
-Не плач, - обсмикнула Барбі те, що називається спідницею, а більше схоже на пасок. – Ми щось придумаємо.
-Ми? – перепитала вражена Вася.
-Так. Я тебе одну у такому становищі не залишу.
Вася мовчки кивнула. Вона була вражена вже тим, що Леся з нею заговорила. Взагалі, Барбі спілкувалася лише з хлопцями. Степан Борисович, батько Васі, забороняв дочці підходити до неї, через сумнівну репутацію Лесі. Та й сама Вася не любила таких, як Барбі. Але жага помсти Софії перемогла.
-Якщо я правильно тебе зрозуміла, - сіла Леся на стілець посеред коридору, - це Софія Лютаєва, наша r’n’b-зірка?
-Так.
-Чудово, давно мрію їй повиривати всі коси.
-За що? – запитала Вася.
-Є за що, - люто мовила Леся.
Ненависть Барбі до Софії пояснюється просто. Софія не любила таких, як Барбі, а та у свою чергу не переварювала таких, як Софія. А, взагалі, Леся два роки назад відбила у Софії хлопця. Софія ж розклеїла по місту оголошення про безплатні послуги стриптизерки. Телефон Барбі не замовкав ні на хвилину.
***
Урок фізики був дуже нудним. Сані та Аліні швидко стало нудно і вони почали мучити Дениса, що сидів за ними. Він був не проти відволіктися. Друзі згадували вчорашній КВК, сміялися. Людмилі Сергіївні скоро це набридло і вона накричала на дівчат, щоб ті розвернулися.
Пройшло п’ять хвилин.
-А ну, відвернулися від мене на 1800, - видав Денис.
Саня повернулася і втупила здивований погляд у хлопця, Аліна ж була більш прямолінійною. Вона сказала:
-Денисе, ти, що, хворий? Ми вже п’ять хвилин назад відвернулися від тебе.
Слова хлопця заглушив дзвоник з уроку. Саня радісно підхопилася з місця і ненавмисне його перевернула. Поки вона його піднімала, Ігор, друг Дениса, що сів перед дівчатами, завернувся у тюль і почав співати:
-Раз, ты в белом платье,
Два, в моих объятьях…
Дівчата перезирнулися і покотилися від сміху.
-Я такого ще не бачила, - прокричала крізь сміх Саня.
-Це називається: цирк поїхав, клоуни залишилися, - підсумувала Аліна.
-Що тут у вас? – підскочила до подруг Марія.
-Нова серія серіалу „Ми у дурдомі”, - відповіла Аліна.
-Зрозуміло, - брови Марії поповзли вгору. Було видно, що їй нічого не зрозуміло. – Що з Софією? – запитала вона Саню.
-Карина приїхала, - відповіла та.
-О, що ж знову? – поцікавилася Марія.
-Знову вигнали. Не знаю чому, але Софія обіцяла про все розповісти пізніше.
-Може вийдемо на вулицю? – запропонувала Аліна.
-Ходімо, - погодилися Марія та Саня.
***
-Так ти нарешті скажеш, що трапилося? – запитала Софія, коли Карина вийшла з ванни.
Тепер дівчата лежали на ліжку Софії та грали у карти.
-Влаштувала революцію проти вчителя.
Софія від несподіванки поперхнулася чаєм, який вона якраз пила.
-Ти що, здуріла? Такого я від тебе не очікувала.
-Просто він весь час грязно загравав до однієї з моїх подруг. От мені й прийшлося вправити йому мозок. Якби ти тільки бачила ті лозунги: „Ні, збоченцям”, „Вчитель-перевертень”...
-А чому перевертень?
-Перед начальством він білий і пухнастий, а дівчат то за дупу вщипне, то ще щось. А того разу він зайшов далеко. Затягнув Мотьку до себе в кабінет, почав знімати з неї светр, а вона йому врізала у... проблемне місце. І втекла. Після цього я розлютилася і влаштувала революцію. Надрукувала листівки різні, плакати, транспаранти, по радіо робила оголошення, проводила голосування, хто за його звільнення. В результаті звільнили мене.
-Клас. Моя сестра-революціонер. Треба про тебе написати поему, - Софія встала на диван, заклала руки за спину і почала придумувати:
-Карина не просто сестра,
Вона дівчина не проста.
Бунтівник вона за натурою
І здійснює це з культурою.
-Гей, ти, Франко-недоросток, а ну злазь, - Карина смикнула сестру за ноги.
Та впала.
-Ах, так! – і почала лоскотати Карину.
Софія знала, що та з дитинства боялася лоскоту. Сестри ще довго бісилися, потім подивилися „Погані дівчата”.
Після цього Карина пішла спати, а Софія вирішила доробити уроки, щоб ввечері зі спокійною совістю йти на репетицію.
Софія була солісткою шкільного r’n’b-гурту. Всього їх було п’ять дівчат. Вони виступали на різні свята у школі та нічних клубах Сум. Спочатку всі дивувалися, як неповнолітні можуть виступати у нічних клубах, але потім звикли. Щоб не думала Софія про свого батька, але саме він був таємним продюсером її гурту, хотів зробити приємне доньці. Але вона цього не знала.
***
Дмитро прийшов до школи на шостий урок. Першою, кого він побачив, була Вася. Вона сиділа з Лесею! Дмитро здивувався. Ще більшим подивом була реакція Васі на його появу.
-Та пішов ти! Придурок! – кричала та била хлопця Вася. – Зрадник!
-Що? – обомлів Дмитро. Такого прийому він від неї не чекав. – Що ти верзеш?
-Де ти був? З нею? З нею?! – ридала Вася.
-З ким – з нею? – здивувався хлопець.
-З Софією!
-Ні. Я був у барі.
-Що ж ти там робив? – трохи заспокоїлася Вася.
-Розмовляв з Олегом. А що?
-Нічого, - Вася полегшено зітхнула.
-І ти віриш йому? – втрутилася Леся. У її плани не входило примирення Вася та Дмитра.
-Так. А що? – притулилася Вася до Дмитра.
-Та нічого. Просто, щоб ти знала. У тих барах багато гарненьких дівчаток, ладних стрибати на тобі скільки хочеш. До того, Софії сьогодні не має.
-Софії не має? – швидко перепитав Дмитро. І це була помилка.
-Мерзотник! Сволота! Згинь! Щоб я тебе більше не бачила! – знову заволала Вася.
Дмитро шарахнувся у сторону. Мимо його вуха просвистів горщик з квітами.
-Що трапилося? – до них підійшов директор.
-Тато! – Вася кинулася до нього.
-Що трапилося? Чому ти з нею? – Степан Борисович глянув на Лесю.
-Вона мені розкрила очі на цього гада, - заступилася за нову подругу Вася.
-Дмитро Спаських, - директор глянув на хлопця і той зрозумів, що йому кінець, - до мого кабінету. Швидко.
***
-Привіт, - Саня зателефонувала Софії, коли прийшла зі школи.
-Привіт. Що нового?
-Дмитру призначили випробний термін.
-Випробний термін? – здивувалася Софія. – А що ж він такого зробив?
-Вася... – і Саня переказала Софії те, що стало головною подією дня.
-Йому не позаздриш, - мстиво протягнула Софія. – Ну нічого, скоро він вилетить звідти.
-Ти щось придумала?
-Ага. Скоро побачиш. До речі, Післязавтра у мене вечірка.
-Це чудово. На скільки?
-З шести до одинадцяти. Прийдеш?
-Так, мабуть.
-А потім у мене можна вам залишитися.
-Нам?
-Ага. Тобі, Марії та Аліні. Місця вистачить.
-Гаразд. Ти завтра ідеш?
-Звичайно.
-Тоді до завтра.
-Ага, бувай.
