мова про гриби а не про те, що багато хто називає сморчками. Біжу вчора з роботи. Голодна, зла і дуже небезпечна. Біжу на ринок по овечю бринзу, є там один хлопець з Карпат возить бринзу - смачну, за вуха не відірвеш... аж раптом бачу - сидить жінка з повним кошиком сморчків! Я зупинилася і на мене аж війнуло запахом... дитинства!!!
Коли я була маленька, неподалік нашого дому був тай зараз є шлакбаум, який замикали на ланцюг аби не їздили до лісу автівки. І от одного разу біля цього шлагбауму перед моїм днем народження виросли сморчки. Батя знайшов їх першим і гукнув мене. Сказав, що це найкращий для супу гриб... Господи, а вони такі гидкі на вигляд, що просто ве... Але, зрештою не все те золото... словом набрали мо тоді з батьком повний його картуз тих сморчків і я помчала додому варити суп... Хтось мабуть спитає як я будучи "маленькою" помчала варити суп? Відповідаю, я навчилася готувати їжу у другому класі... Словом, поки батя повернувся з чергування біля шлагбауму супу лишилося половина баняка...
Сіла я вчора в метро з повним пакетом смарчків, їду додому задоволена, як три слона...
А сьогодні маю повний баняк запашного супу... супу, що пахне мої чарівним лісовим дитинством...
Гриби з Черніговської області... оце й міркую собі: може купити хатку десь там і пожити по-людські - без метро?..