Дарувати життя?… так, це подарунок… життя, яке дали батьки… які створили його в коханні… ну або ні, але в якомусь почутті чи пристрасті чи потязі… але створили його для тебе, щоб ти існувала в тому світі…. Прожила його…. Це навіть не твоя власність – це подарунок батьків…. Для тебе…. Твоїм подарунком може бути лише життя твоєї дитини…
Завдячуючи життям батькам, чи можна його дарувати іншій особі, іншому суб’єкту. Чи можна сказати із захопленням комусь із коліжанок чи близьких: «мені подарували своє життя!» Це як? Яке відчуття, коли тобі дарують своє життя, на яке ти не маєш ніякого права… Хто вартий мого чи твого життя? Тільки я і ти, але я свого, а ти свого….. і потрібно воно тільки тобі твоє а мені моє….
Життя – це цінність? Чи це примус і нічого воно собі такого не являє…. Це мука, щоб перейти у вічність, ніби так кажуть, пояснюють його і сподіваються на то.
Порвати світ за те, що він створив родичів, які створили мене…. Крім того ще вимагається і від мене продовження… для чого? Щоб нести відповідальність за подарунок дитини? Сказати їй: «живи, кохай і будь коханою…. Радій життю і нехай воно тішиться тобою… вчись і навчай, розважайся і розважай!» і це все? Як банально і брєдово! А воно бідолашне вірить і намагається догодити…. Хворіє і виздоровлює, падає і встає, плаче і сміється. Бо мусить, подарунок наш такий!
Біль, який ниє всередині, затискаючи всі органи супроводжує легке посмикування ногою і без емоційність на обличчі чи навіть ні, легка посмішка, ніби все класно… ніби байдуже і холодно…. А в той час обдерті пальці до крові, приспані емоції, щоб вони мовчали і не говорили, не голосили…. Почуття, щоб не зірвались і не збили з дороги…. Мовчати всім, всьому і кожному!
Годувати на силу інших своїм життям, увагою чи дружбою… Чому на силу? Бо ніхто не просить…. Ніхто не зобов’язує …. Хочеш годуй, можна з ложечки чи трубочки… але рот в голодної особи має бути відкритим, не впхаєш через затиснуті зуби….
Політ життя…. Догори чи вниз….. догори ні…. Ніхто не дасть цього зробити… приземлять, опустять, з брудом змішають в гіршому випадку…. Життя будь кого закінчується внизу, навіть заривають ще нижче від самої поверхні землі. Щоб не виліз чи як? Брєд!
Безглузді речі, які людина робіть із собою тільки шкодять їй самій. Яка мета цих безглуздих речей? «Пожалійте мене… болить… подуйте на рани?» Так? Чи може так: «Врятуй, змилосердься і повернись. Терпи мене, бо зроблю безглузді речі?» Суть яка?
Життя є поки б’ється серденько…. Поки рухаються ножки, а махаються ручки і язик продовжує ляпати глузді чи без речі….
Поважаючи подарунок батьків варто його берегти… бо він створений саме для тебе… чи є ще якісь такі речі, які від найменшої частинки до найбільшої належать тільки тобі і були заплановані тільки для тебе? Нема………………………..