Апсайклінг - моя давнішня тема, не дає мені спокою.

Цьогорічна сумка для фітнеса, що шилася з весни (вже два рази абонемент закінчився, а вона все ніяк не виходила). І ось, нарешті зимою я її завершила. 

Поки було тепло, ніяк не доходили руки її гарно сфотографувати, тому звернулась за допомогою до ШІ (ще трохи, і я з ним подружусь) :)

Сумочка для фітнеса: має 2 кармани з торців, 1 карман зпереду, та 2 - всередині. Ручки середні: можна і на плече повісити.

Приблизний розмір: 38х18х15 см.

#upcycling #апсайклинг #джинс #из_джинсов #ручна_робота #джинсова_сумка #сумка_зі_старих_джинсів

 

Почалось з того, що на зимове сонцестояння я намалювала собі події на 3 місяці. Зацікавило те, що побачення і секс з чоловіком намалювався впритул до мене. Зараз не памятаю, що ще там було, але вночі 29 грудня несподівано приїхав чоловік, якого я останні майже 5 місяців бачила лише в телефоні.

А в мене, крім сексу ще багато питань до нього. А йому ще треба до мами їздити, а ще з дітьми побачтитсь, а ще з друзями, а ще у мене електрика не працює на квартирі, а ще.... ну, короче, купа питань. Я вже не говорю про переїзд, бо це справа не 2 днів.

І тут так несподіванка! А вдома - шаром покати: після кількох багатоденних відключень електрики (русня постаралась) стараюсь багато не купувати і не готувати. Пощастило - був плов )))

Якщо коротко - все вдалося. Дякуючи дівчатам - відправили мене з роботи, провела час з чоловіком, родиною, отримала маленьку відпустку, трохи відпочила, бо реально вже здавала.

Думаю, таке завершення року і початок нового - це гарний занк. Все буде добре. Все вже є Україна.

З Новим роком!

По-перше - вижили. Нам потрібно витримати всього на 1 день більше, ніж вони.

Нарешті встановила двері-купе на вбудований шкаф, полиці до якого зробила майже 15 років тому.

Оновила ремонт в квартирі.

Звязала 28 іграшок, в основному маленьки брелочки. З них великих - 2 Лабуби, Зайка-перемагайка та великій Привід.

А також блузу-сітку для доньки.

Зшила 2 сумки з джинсів. Та 2 шопера з сорочок.

Побувала в Балті. Хоч по роботі, та все ж якась розвага.

Подарувала собі light-tree - мріяла про нього з минулого Нового року.

Пережила серпень. Було дуже важко, але я витримала.

Майше купила будинок. Але всеж мій чекає мене десь попереду.

Тепер їжджу кожного тижня до бабусі. Обрала п'ятницю, щоб закрити тижневий гештальт і мати спокійні вихідні.

Відвідала фотосесію - портретну та з фотозонами.

Нарешті оформили будинок (свою половину) в Ізмаїлі.

Замовила, отримала та зібрали вдвох з дочкою кухонний стіл для мами. + закінчила їй ремонт в кухні.

Купила собі нову вишиванку. Дуже гарну.

У лютому з'їздила до сестри в Румунію.

Завершила курс з моушн дизайну.

Досі вивчаю англійську з Дуолінго.

Як виявилось, я зробила досить багато, отже рік не пройшов дарма.

Тримаймося. Все вже є Україна
 

Це - лабубік для Паши :)

Интересно, как ты там. Буду думать, что в порядке.
(с) Земфира

Нещодавно промайнула фраза: з'являться люди з минулого. Будьте обережні - це може бути з корисних почуттів...
Мабуть в нас вже такий вік, такий статус, такий досвід життя, що будь-які люди з минулого, які не присутні в нашому теперешньому житті сприймаються як щось неординарне, на що треба реагувати з обережністю.
Та ні, в нас вже давно немає таких зв'язків.
І от дзвінок від старого друга. Ми не дуже часто спілкуємось, але тепер я знаю, що він є. Що в ноьго самого купа задач, але він написав мені, і одразу подзвонив, коли дізнався. Це дуже цінно для мене (в силу моїй інтровертнсті) Це дуже цінно, розуміти, що я не сама.
Дякую, любі. Завдяки вам я - тримаюсь.

Коли мене питають: як ти все це пережила? "Я тебе зустрічала - ти була такою спокійною, вриівноваженою..."

Я завжди така, "та, что идет по жизні смеясь " . Всі, хто мене знає останні роки дуже дивуються, коли я не стримуюсь і даю волю емоціям. "Ти завжди така залізна леді" - говорять мені.. 

Перші 10 днів я жила на адреналіні. В мене з'явилась купа задач, які мені довелося врішувати самій в різних частинах міста. вдповідати на купу дзвінків. розказаати дітям, батькам...( Доречі, мамі я розсказала тільки через 3 тижні). 

Потім, коли адреналин почав стихати, почались істерики. "Я же розплакалась, я не железная..." Я зрозуміла, що сама не витягну, що треба пити щось заспокійливе.

Підрахувала найближчі термінові витрати. Стало ще гірше.Виписала все на папері. Мозок почав шукати шляхи вирішення проблем.

Потім відпустка закінчилась, треба виходити на роботу. Це трохи відволікло. Заспокіливі вийшли на перше місце, бо спілкування з нашими людьми і без моїх нагальних проблем потребуе не абиякого психичного ресурсу.

Потім несподівано віихали квартиранти. Це неабияк підкосило мій і без того невеликий бюджет. Але мозок вже навчився мислити криточно. Розрулилося. 

Я безмежно дякую моїм дітям, нашім друзям за підтримку, за дзінки і домомогу. Без вас я б не впоралась! Дякую, що ви в мене є! Люблю вас!