Переказала Е. Д. Мурашкинцева
Дія відбувається в Авлиде, в таборі Агамемнона Сумуючий цар будить вірного слугу Аркаса. Той надзвичайно здивований пригніченим видом свого пана : нащадкові богів Агамемнону в усьому благоволить удача — недаремно на його дочці хоче одружуватися безтрепетний воїн Ахілл, найголовніший з грецьких героїв. Ифигения скоро прибуде разом з матір'ю в Авлиду, де повинен здійснитися шлюбний обряд. Цар плаче, і Аркас перелякано запитує, чи не сталося якого нещастя з його дітьми або дружиною. Агамемнон у відповідь вигукує, що не допустить смерті дочки. на жаль, він вчинив жахливу помилку, але твердо має намір її виправити. Коли небувалий штиль скув грецькі кораблі в гавані, брати Атриды звернулися до жерця Калхасу, і той виголосив волю богів : греки повинні принести в жертву юну діву, в чиїх жилах тече кров Олени — шлях на Трою буде закритий, поки Ифигения не зійде на вівтар Діани. Приголомшений Агамемнон готовий був вступити у боротьбу з підступною долею і відмовитися від походу, але хитромудрий улисс зумів переконати його. Гордість і марнославство пересилили батьківську жалість: цар дав згоду на страшну жертву і, щоб заманити Ифигению з Клитемнестрой в Авлиду, удався до обману — написав лист від імені Ахілла, який у той час виступив в похід проти ворогів свого батька. Герой вже повернувся, проте лякає царя не гнів його, а те, що Ифигения в щасливому невіданні летить назустріч своїй любові — до своєї загибелі. Лише відданий Аркас може запобігти біді: треба перехопити жінок в дорозі і сказати їм, ніби Ахілл бажає відкласти весілля і що виною тому Эрифила — полонянка, вивезена з Лесбосу. Істинну підоснову ніхто не повинен упізнати, інакше ахейці збунтуються проти легкодухого царя, а Клитемнестра ніколи не пробачить задуму віддати на заклання дочку.

У шатер Агамемнона являються Ахілл і Улисс. Юний герой, не підозрюючи про прийом з листом, жадає піти під вінець з коханою — крім того, йому не терпиться покарати гордовитий Илион. Агамемнон нагадує йому про неминучу загибель під стінами Трої, але Ахілл не бажає нічого слухати: парки сповістили матері Фетиде, що її сина чекає або довге життя у безвісності, або рання загибель і вічна слава — він вибирає другу долю. улисс із задоволенням слухає ці палкі розмови: марно Агамемнон боявся, що Ахілл перешкодить жертвопринесенню, без якого не відбудеться довгожданий похід. Вгадуючи замішання царя, Улисс докоряє його за відступництво: свого часу саме Агамемнон змусив женихів Олени присягнутися в тому, що вони стануть її вірними захисниками - ахейці залишили удома, улюблених дружин і дітей тільки заради зганьбленої честі Менелая. Цар гнівно відповідає, що про велич душі легко міркувати, коли ллється чужа кров — навряд чи Улисс виявив би подібну непохитність відносно власного сина Телемаку. Проте слово буде стримано, якщо Ифигения прибуде в Авлиду. Можливо, боги не хочуть її загибелі: вона могла затриматися в дорозі або ж мати наказала їй залишитися в Аргосе. Цар осікається на півслові, побачивши свого слугу Эврибата Той повідомляє, що цариця прибула, хоча весільний потяг збився з дороги і довго блудив в темному лісі. З Клитемнестрой і Ифигенией їде юна полонянка Эрифила, яка бажає запитати жерця Калхаса про свою долю. Грецьке військо тріумфує, вітаючи сім'ю коханого царя. Агамемнон в жаху — тепер дочка приречена. Улисс, здогадавшись про прийом царя, намагається утішити його: така воля богів, і смертним не можна ремствувати на них. Зате попереду чекає блискуча перемога: Олена буде повернена Менелаю, а Троя повержена в прах — і усе це завдяки мужності Агамемнона!

Полонянка Эрифила розкриває душу повіреному Дорине. Доля переслідує її з дитинства: вона не знає своїх батьків, і було передбачене, що таємниця народження відкриється їй лише в смертну годину Але найтяжче випробування чекає її попереду — це весілля Ифигении і Ахілла. Эрифила признається здивованій Дорине, що закохалася в героя, який відняв у неї свободу і дівочу честь, — цей кривавий лиходій підкорив її серце, і тільки заради нього вона відправилася в Авлиду. Углядівши Агамемнона з дочкою, Эрифила відходить убік. Ифигения ластиться до батька, намагаючись зрозуміти причину його явного зніяковіння і холодності. Цар поспішає піти, і Ифигения ділиться своїми тривогами з Эрифилой: батько засмучуваний, а жених не показується на очі — можливо, він тепер думає тільки про війну. Входить оскаженіла Клитемнестра з листом в руці. Наміри Ахілла змінилися: він пропонує відстрочити весілля — така поведінка негідно героя. Царській дочці не пристало чекати від нього милості тому обоє вони повинні негайно покинути табір. Эрифила не може приховати своєї радості, і Ифигения несподівано здогадується, чому полонянка так прагнула в Авлиду — причиною тому зовсім не Калхас, а любов до Ахілла. Тепер усе стало зрозуміло — і пригнічений вид батька, і відсутність жениха. У цей момент з'являється сам Ахілл, і Ифигения гордо оголошує йому про свій негайний від'їзд. Здивований Ахілл звертається за роз'ясненнями до Эрифиле: він тaк поспішав побачитися з нареченою, хоча Агамемнон і твердив, що дочка не приїде — чому ж Ифигения уникає його і що означають туманні розмови Улисса? Якщо хтось надумався над ним пожартувати, він віддасть кривдникові сповна. Эрифила уражена в саме серце: Ахілл любить Ифигению! Але ще не усе втрачено: цар явно боїться за дочку, царівну в чимось обманюють, від Ахілла щось приховують — можливо, ще вдасться насолодитися помстою.

Клитемнестра виливає свої образи Агамемнону: вони з дочкою вже готові були поїхати, але тут явився стривожений Ахілл і благав їх залишитися — він присягнувся помститися ганебним наклепникам що звинуватило його в зраді Ифигении. Агамемнон з готовністю визнає, що марно довірився помилковому слуху. Він особисто відведе дочку до вівтаря, але цариці не слід показуватися в таборі, де усе дихає передчуттям кровопролиття. Клитемнестра приголомшена — лише матері личить передати дочку у руки жениха. Агамемнон непохитний: якщо цариця не хоче прислухатися до прохання, нехай підкорятиметься наказу. Як тільки цар йде, з'являються щасливі Ахілл і Ифигения. Царівна просить жениха дарувати свободу Эрифиле в цей радісний для них обох година, і Ахілл з готовністю обіцяє.

Вірному Аркасу доручено відвести Ифигению до вівтаря. Слуга дав зарікання мовчати, але не витримує і повідомляє про те, яка доля уготована царівні. Клитемнестра падає до ніг Ахілла, благаючи врятувати дочка. Герой, приголомшений приниженням цариці, присягається уразити будь-кого, хто посміє підняти руку Ифигению — цареві ж доведеться відповісти за свій обман. Ифигения благає жениха гамувати свій гнів: ніколи вона не засудить гаряче улюбленого батька і в усьому підкориться його волі — звичайно, він врятував би її якби це було в його силах. Ахілл не може приховати образи: невже батько, що прирікає її на смерть, їй дорожче за того, хто виступив на її захист? Ифигения лагідно заперечує, що коханий їй дорожче життя: вона безтрепетно зустріла звістку про швидку смерть, але трохи не позбулася почуттів, почувши помилковий слух про його зраді. Напевно, своєю безмірною любов'ю до нього вона і розгнівала небеса. Эрифила, залишившись наодинці з Дориной, клекоче від люті. Як злякався за Ифигению безтрепетний Ахілл! Цього вона суперниці ніколи не пробачить, і тут усі засоби хороші: Агамемнон, судячи з усього, не втратив надії врятувати дочку і хоче не послухатися богів — про цей блюзнірський задум треба оповістити греків. Тим самим вона не лише помститься за свою зганьблену любов, але і врятує Трою — Ахілл ніколи більше не встане під прапори царя. Клитемнестра уїдливо вітає чоловіка — тепер їй відомо, яку долю він підготував дочці. Агамемнон розуміє, що Аркас не додержав слова. Ифигения ніжно утішає батька: вона не осоромить свого роду і без страху підставить груди під жертовний клинок — їй страшно тільки за коханих, за матір і за жениха, які не хочуть змиритися з подібною жертвою. Клитемнестра оголошує, що не віддасть дочку і битиметься за неї, як левиця за своє дитя. Якщо Менелай жадає обійняти невірну дружину, нехай платить власною кров'ю: у нього теж є дочка — Гермиона. Мати відводить Ифигению, а в царський шатер уривається Ахілл. Він вимагає пояснень: до його вух донісся дивний, ганебний слух — нібито Агамемнон наважився убити власну дочку. Цар гордовито відповідає, що не зобов'язаний Ахіллові звітом і вільний розпоряджатися долею дочки. За цю жертву Ахілл може винити і самого себе — хіба не він більше усіх рвався до стінам Трої? Юний герой в люті вигукує, що не бажає і чути про Троє, яка не зробила йому ніякого зла — він дав обітницю вірності Ифигении, а зовсім не Менелаю! Роздратований Агамемнон вже готовий приректи дочку на заклання — інакше люди можуть подумати, ніби він злякався Ахілла. Проте жалість бере гору над марнославством: цар велів дружині і дочці в найсуворішій таємниці покинути Авлиду. Эрифила на мить коливається, але ревнощі виявляються сильніше, і полонянка приймає рішення усе розповісти Калхасу.

Ифигения знову в грецькому таборі. Усі шляхи для втечі закриті. Батько заборонив їй навіть думати про жениху, але вона мріє побачитися з ним востаннє. Являється повний рішучості Ахілл: він наказує нареченій йти за ним — віднині вона повинна підкорятися чоловікові, а не батьку. Ифигения відмовляється: загибель страхає її менше, ніж ганьба. Вона присягається уразити себе власною рукою — царська дочка покірно не чекатиме удару. Збожеволіла від горя Клитемнестра проклинає що зрадила їх Эрифилу — сама ніч не вивергала страшнішого чудовиська! Ифигению відводять, і незабаром Клитемнестра чує громові гуркоти — це Калхас проливає на вівтарі кров богів! Аркас прибігає із звісткою, що Ахілл прорвався до жертовника зі своїми людьми і виставив навкруги Ифигении охорону — тепер жерцеві до неї не підступитися. Агамемнон, не в силах дивитися на загибель дочки, закрив обличчя плащем. У будь-яку секунду може початися братовбивча різанина.

Входить улисс, і Клитемнестра скрикує від жаху — Ифигения мертва! улисс відповідає, що кров на вівтарі пролилася, але дочка її жива. Коли усе грецьке військо вже готове було кинутися на Ахілла, жрець Калхас раптом виголосив про нове знамення: цього разу боги точно вказали жертву — ту Ифигению, що була народжена Оленою від Тесея. Гнана своєю страшною долею, дівчина прибула в Авлиду під чужим ім'ям — як рабиня і полонянка Ахілла. Тоді воїни опустили мечі: хоч багатьом було шкода царівну Эрифилу, усі погодилися з вироком. Але Калхас не зумів уразити дочку Олени : кинувши на нього зневажливий погляд, вона сама пронизала свої груди мечем. У ту ж мить на вівтарі показалася безсмертна Діана — явний знак того, що благання ахейців досягли небес. Вислухавши цей розповідь, Клитемнестра возносить гарячу вдячність Ахіллові.

Джерело: Усі шедеври світової літератури в короткому викладі. Сюжети і характери. Зарубіжна література древніх епох, середньовіччя і Відродження / Ред. і сост. В. І. Новіков. — М. : Олімп : ACT, 1997. — 848 с.

http://korotko.org.ua/zhan-rasin