Педагогічна діяльність Л. М. Толстого почалася в 1849 р., коли він навчав грамоті селянських дітей в Ясній Поляні. Більш активну педагогічну діяльність він став вести з 1859 року, продовжував її з перервами до кінця свого життя. Після повернення з Кримської війни він відкрив у Ясній Поляні школу і сприяв організації в найближчих селах ще кількох селянських шкіл. "Нам потрібно Марфутку і Тараско вивчити хоча б, трошки тому, що ми самі знаємо. >>
В 1860 році Толстой мав намір заснувати просвітницьке товариство. Його завдання - відкриття шкіл для селян, підбір вчителів для них, складання курсу викладання та допомога вчителям у їхній роботі.
Повернувшись навесні 1861 року з-за кордону, Толстой різко критикував буржуазну цивілізацію. Також гострій критиці піддав Толстой і сучасну йому школу, в якій вчать тому що не потрібно народу.
Яснополянська школа, відкрита в 1859 році була реорганізована з осені 1861 року. В основу її роботи лягли думки Л. М. Толстого про вільну і плідну творчость дітей за допомогою викладачів. Незважаючи на короткочасне існування, робота школи, яку Л. Н. Толстой висвітлював у своєму педагогічному журналі "Ясная Поляна", викликала живий відгук у Росії і за кордоном, і була прикладом для наслідування.
Влітку 1862 року в відсутності Толстого, в школі було проведено обшук. Ця подія зачепила і образила письменника. На знак протесту він припинив свою цікаву педагогічну діяльність.
У 1869 році Толстой, знову із захопленням займається педагогікою. У 1872 році, була видана складена Толстим "Азбука", в 1875 році, вийшли у світ перероблена "Нова Азбука" і Чотири Російських книг для читання. У той же час він створює підручник арифметики і займається методикою початкового навчання та іншими питаннями середніх шкіл.
У своїй статті 1874 року,> він різко критикував земства за те, що вони стримували активність селян, які прагнуть самі створювати сільські школи, вважаючи за краще їх тим, які відкривають земства на кошти селян.
У 70-х роках, Толстой знову став навчати дітей в Яснополянській школі, розробив проект селянської учительської семінарії. У 1876 році, він отримав дозвіл відкрити семінарію, але не зустрівши підтримку з боку земства не зміг здійснити свій проект.
Останній період педагогічної діяльності Толстого відноситься до 1890-х і 1900-х років.
Толстой в цей період в основу своєї педагогічної діяльності ставив свій - визнання, що людина має Бога в <самому собі>>, загальну любов до людей, всепрощення, різко негативне ставлення до обрядової, церковної релігії. Він визнає помилкою своє колишнє відділення виховання від освіти і вважає, що дітей не тільки можна але й потрібно виховувати, і виховувати саме в дусі вчення, яке проповідує їм. Ці погляди він висловлює в ряді листів і статей і в 1907-1908 роках веде заняття з селянськими дітьми в дусі свого релігійно-морального вчення.

ТЕОРІЯ>. РОЗВИТОК АКТИВНОСТІ І ДИТЯЧОЇ ТВОРЧОСТІ в Яснополянській школі.

Давши гостру критику сучасної школи, Толстой протиставив їй свою систему виховання яку, прагнув побудувати на повазі до особистості дитини, на розвитку активності та творчості дітей.
У своїх педагогічних пошуках на початку 60-х років Толстой визнавав, що виховання є насильством над особистістю дитини і тому неприпустимо, вважав, що треба обмежиться лише освітою, тобто передачею дорослими знань дітям. Але в Яснополянській школі він не тільки навчав дітей читання, письма, арифметики і т.п.., А й проводив виховну роботу. Таким чином, це одне з багатьох протиріч в педагогічних поглядах та діяльності Толстого. По суті він заперечував не проти виховання взагалі, але проти виховання, яке проводилося в школах того часу, - проти муштри і гноблення, проти формалізму і зубріння. На противагу цьому він висував гасло: <Критеріум педагогіки - тільки одна - свобода>>.
У своїй статті Толстой висловлює переконання в досконало природи дитини.
У цих словах - ідеалізація дитини, схиляння перед його природою, характерні для теорії>.

Але в той же час в них звучить гарячий протест проти гноблення дітей, велика любов Толстого до дітей.
Толстой був тонким психологом, і винятковим знавцем дитячої душі. Про це свідчать його літературні твори, вся його педагогічна діяльність.
Толстой вмів зацікавити дітей, будити і розвивати їх творчість, допомагати їм самостійно мислити і глибоко відчувати. Він безмежно захоплювався педагогічною роботою, безперервно шукав і вимагав, щоб кожна школа була свого роду педагогічної лабораторією.
Такою лабораторією, експериментальною школою була в 1861-1862 роках Яснополянська школа, відкрита Толстим. У цій школі заняття будувалися у формі вільних бесід вчителя з учнями. Викладалися читання, письмо, чистописання, граматика, закон божий, розповіді з російської історії, арифметика, основи знань з природознавства та географії, малювання та співи. Відомості з природознавства, географії та історії Толстой повідомляв дітям у формі художніх оповідань на уроках російської мови.
Певного навчального плану, програми навчання та твердого розкладу навчальних занять не було. Домашніх завдань не було. Хоча обов'язкового
щоденного відвідування школи від дітей не вимагалось, вони відвідували її і настільки зацікавлювались заняттями, що їм доводилося нагадувати про те, що пора йти по домівках. Які б то не було стягнення і покарання у Яснополянській школі були відсутні.
Яснополянская школа була, безсумнівно, цінний педагогічний досвід. Своїми досягненнями вона багато в чому зобов'язана геніальності і педагогічної майстерності Толстого, але його досвід залишився нікому не потрібним.


Дидактичні погляди ТОЛСТОГО.
Питання про зміст навчання в народній школі Л. Н. Толстой вирішував в різні періоди своєї педагогічної діяльності по-різному й суперечливо. У першому періоді він вважав достатнім звичайну програму школи того часу - читання, письмо, арифметика, закон божий.
Потім мірилом, що визначає зміст навчання і обсяг навчальних предметів, Толстой вважав інтерес учнів. Він налічував 12 навчальних предметів у школі, але об'єм їх і час, який відводилося на заняття кожним з них, залежали від бажання дітей.
Коли Толстой рекомендував відкривати невеликі школи грамоти, критерієм, що визначає зміст навчання, пояснюється вже не дитячий інтерес, а погляди патріархального селянства, які помилково приймаються їм за потреби всього селянства. Як уже зазначалося, Толстой вважав тоді, що народна школа повинна давати тільки знання російської та слов'янської грамоти, вчити рахунком, і закону божому.
Нарешті, в останні роки педагогічної діяльності установка, що визначає зміст навчання знову змінювалася: найголовнішим у навчанні Толстой визнавав релігійно-моральне виховання. У поглядах Толстого в цей період було вірно його визнання, що неприпустимо розділяти виховання і освіту. У листі 1909 до Булгакова Толстой писав: <Дуже може бути, що в моїх статтях про виховання і освіту, давніх і останніх опиняться і протиріччя і неясності ... По-перше, скажу, що розподіл, який я в педагогічних статтях робив між освітою і вихованням, штучно. І освіта і виховання нероздільні. Не можна виховувати, не передаючи знань, всяке ж знання діє виховно>>.
Висунувши на противагу своїм колишнім поглядам абсолютно правильне положення - принцип виховання навчанням, Толстой, однак, наповнив його новим змістом, вимагаючи, щоб в основу виховання і освіти було покладено релігійно-моральне вчення всепрощення, смирення, непротивлення злу насильством, і т.п .
Толстой висловив багато цінних думок про методику навчання. При виборі методів він радив виходити з відношення учнів до того чи іншого методу. Він зазначав, що не слід дотримуватися якогось одного методу, тому що немає такого методу, який би мав універсальними властивостями. Треба застосовувати різноманітні методи і знаходити нові. Школа повинна бути педагогічної лабораторією, вчитель у своїй навчально-виховної роботи повинен проявляти самостійну творчість.
Серед різних методів навчання Л. Н. Толстой особливе місце відводив живому слову вчителя, і сам володів цим методом досконало, вміючи глибоко зацікавити дітей і викликати у них глибокі переживання.
Толстой рекомендував давати учням самостійні роботи, наприклад, твори на різні теми. Повною педагогічної поезії статті, Толстой художньо описав процес написання учнями колективного класного твори.
Треба вести викладання так, щоб усі учні встигали, говорив Толстой. Учні повинні засвоювати знання свідомо, правила, визначення повинні повідомлятися учням як висновки з досить засвоєного ними фактичного матеріалу. 
Надавав велике значення життєвості викладання, привчаючи учнів до спостережливості,
Толстой широко практикував в Яснополянській школі екскурсії та досліди, користувався таблицями та малюнками, віддаючи належне принципам наочності. Разом з тим він справедливо уїдливо висміював ті перекручення принципу наочності, які рекомендувалися німецькими методистами.
Толстой ставився критично до звукових методів навчання грамоті, який рекомендували всі кращі російські педагоги 60-90-років. 


Л. Н. ТОЛСТОЙ І КНИГИ ДЛЯ ЧИТАННЯ.

У своїх висловлюваннях дидактичних Толстой дає багато вказівок, якими мають бути книги для початкового навчання. Матеріал, котрий в них розміщується має бути цікавим для дітей, доступним їхньому розумінню; написані книги повинні бути просто мовою, небагатослівно. У відповідності зі своїми дидактичними поглядами та вимогами до навчальної книги, Толстой склав "Азбуку", видану в 1872 році. Потім вона була двічі перероблена і в остаточній редакції перевидана в 1875 році під назвою"Нова Азбука". Їм були складені також чотири Російські книги для читання. Як <Азбука>>, так і книги для читання витримали кожна понад тридцять видань, розійшлися в мільйонах екземплярів і були поряд з <Рідним словом>> Ушинського найпоширенішими навчальними в земських навчальних школах.
Характерними рисами складених Толстим книг для читання були висока художність, виразність, стислість та простота, повна доступність дитячому розумінню, цікавість, чудова російська мова. Весь матеріал складений з російського життя, здебільшого з життя села. Відомості з природознавства, географії, історії дані у формі художніх оповідань. Багато оповідань на моральні теми, що займають три-чотири рядки.
Педагогічна преса по справедливості високо оцінила ці навчальні книги відразу ж після їх виходу у світ. Оповідання, написані Толстим для навчальних книг, багаті та різноманітні за змістом, вони стали коштовним внеском у літературу для дітей. Багато які з цих оповідань були поміщені в радянських книгах для читання в початковій школі.
У різнобічній педагогічній творчості Толстого було багато позитивних сторін, що збагатили російську педагогічну думку, було багато цінного й оригінального. До цих позитивних рис його педагогічного вчення відносяться глибока любов до дітей, повага до особистості дитини, вміння пробуджувати і розвивати творчість дітей, тонкий психологічний аналіз особливостей кожного окремого учня.
Важливо відзначити постійні педагогічні шукання Толстого, самовіддане захоплення педагогічною діяльністю, полум'яний заклик до творчості, його велику педагогічну майстерність як вчителі та упорядника навчальних книг.
Л. Н. Толстой увійшов в історію російської педагогіки як найбільший оригінальний мислитель і педагог-новатор.