История повторяется

Доборолась Украина До самого края. Хуже ляха свои дети Её распинают. Вместо пива, праведную Кровь из рёбер точат. Просветить они хотят Матушкины очи Современными огнями. Повести за веком, За немцами, несчастную Слепую калеку. Ведите, показывайте, Пусть седая мать Научается, как детей Тех новых воспитать. Показывайте, за науку Не волнуйтесь, будет Щедрой плата материнская. Распадётся луда На глазах ваших несытых, Увидите славу, Живую славу дедов своих И отцов лукавых. Не обманывайтесь сами, Учитесь, читайте. И чужому научайтесь, Своё не теряйте. Кто мать свою забывает, Бог того карает, Того дети цураются, В дом свой не пускают.  Чужие люди прогоняют И нет тому злому На всей земле бесконечной Весёлого дома. Я рыдаю, только вспомню Дела дедов наших. Тяжкие дела. Чтобы забыть их Я отдал бы лучшую Жизни половину. Вот такая наша слава, Слава Украины. Вот так и вы прочитайте, Чтоб не спящим снились Все неправды, чтоб раскрылись Большие могилы Перед вашими очами, Чтоб вы распросили Мучеников: кого, когда За что зарубили! Обнимите ж братья мои Наименьшого брата - Пускай мама усмехнётся, Заплаканная мама. Благословит детей своих Твёрдыми руками И ребяток поцелует Вольными устами. И забудется стыдоба Давней той годины, И оживёт святая слава, Слава Украины. И свет ясный, не вечерний Тихо засияет... Обнимитесь ж, братья мои, Прошу, умоляю.

Доборолась Україна До самого краю. Гірше ляха свої діти Її розпинають. Замість пива праведную Кров із ребер точать. Просвітити, кажуть, хочуть Материні очі Современними огнями. Повести за віком, За німцями, недоріку,  Сліпую каліку. Добре, ведіть, показуйте, Нехай стара мати Навчається, як дітей тих Нових доглядати. Показуйте!.. за науку, Не турбуйтесь, буде Материна добра плата. Розпадеться луда На очах ваших неситих, Побачите славу, Живу славу дідів своїх І батьків лукавих. Не дуріте самі себе, Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь. Бо хто матір забуває, Того Бог карає, Того діти цураються, В хату не пускають. Чужі люди проганяють, І немає злому На всій землі безконечній Веселого дому. Я ридаю, як згадаю Діла незабуті Дідів наших. Тяжкі діла! Якби їх забути, Я оддав би веселого Віку половину. Отака-то наша слава, Слава України. Отак і ви прочитайте, Щоб не сонним снились Всі неправди, щоб розкрились Високі могили Перед вашими очима, Щоб ви розпитали Мучеників, кого, коли, За що розпинали! Обніміте ж, брати мої, Найменшого брата — Нехай мати усміхнеться,  Заплакана мати. Благословить дітей своїх Твердими руками І діточок поцілує Вольними устами. І забудеться срамотня Давняя година, І оживе добра слава, Слава України, І світ ясний, невечерній Тихо засіяє... Обніміться ж, брати мої. Молю вас, благаю!