Я не політик. Я лікар, лікар- реаніматолог (з тих часів, коли ця спеціальність існувала та вписувалась у Трудову книжку). Свого часу я обрав реаніматологію, тому що це – медицина на межі, це медицина останньої надії. Медицина сильних, тих то перемагає смерть. А якщо відкинути епічний стиль, то це медицина чітких, зрозумілих процесів у організмі (через які він невпинно повзе до могили), які потребують чітких зрозумілих дій. Інакше – все… Інакше – смерть…Мені подобалась реаніматологія, бо в ній немає місця емоціям твого пацієнта («Дохтор, ви мені не подобаєтесь, а цю пігулку я не буду пити, я мабуть спробую народні методи…»), як правило пацієнти знаходяться в термінальному стані (термінал по відправці в кращий світ), їм не до розмов (і не до промов), вони потребують дії.