Карпати, Карпати...близькі і далекі Карпати... |
![]()
Лише в Гуцульщині цвіте зима,
І пахнуть леготом медові соти.
Такого краю в світі більш нема,
Нема такої сині в позолоті...
![]()
Гори димлять, надимається поле.
Ранок в Карпатах туманним дощем
Стелиться лісом і марево кволе
Топиться в небі трембіти плачем.
Гори димлять, я знову прокинулась в горах,
Ще раз вдихнула повітря пахучих трав,
Де все в мені від душі й до душі говорить,
Де світ в колисці спокійно і тихо спав.
Карапати, Карпати,
близькі і далекі Карпати...
tanamala
Там, де гори срібносині,
Де Карпат високі шпилі,
Проживають люди сильні,
Щедрі словом, зором пильні.
Мой, опришки дужі й спритні,
Сонцем повні їхні лиця.
Що не серденько - то скрипка,
Що не очі - гір зірниці.
Славні честю, файні в ділі,
Життєствердні в добрій волі.
Поміж себе неподібні,
Наче квіти в чистім полі.
Гей, співає гойний легіт,
Аби небо й зорі чули,
Що цей нарід - гордий легінь,
І зовуть його - гуцули.
Чир Нестор
Карпатські гори…Гуцулія…
Народ безстрашний тут живе.
Хоч хліб земля оця не родить,
Та все тут серцю дороге.
Смарагдові стрункі смереки
Чолом блакить небесну п’ють.
Струмочки і гірські потоки,
Немов оркестри, виграють.
Тут грають хвилі Черемоша
І грізний Опір в бубон б’є,
А із дзвінкої Зелем’янки
Козуля чисту воду п’є.

Чарують тут старі мольфари
І люди вірять в ворожбу.
А мавки тут живуть віками
І не втрачають красоту.
Високі гори і стрімкі потоки,
І злет могутній гордого орла.
Гуцульщина у небо синьооке
Свої круті рамена підвела.
І люди тут під стать орлам і горам,
Для них свобода - найцінніший дар.
І споконвіку духу непокори
Не зміг в них вбити ані князь, ні цар.
Для них Володар - лиш Господь єдиний,
Лиш перед Богом гуцул має страх.
Духмяна гілка роду України
Квітує на розвихрених вітрах…
(Із вірша Романа Юзви «Гуцульщина»)
Палюче сонце, холодні тумани,
Каміння, що звикло лежати віками.
Красиві, стрункі, гуцулки-смереки,
Гніздо на даху, що звили лелеки.
Вечірня роса, і вранішні роси,
На полонині – осінні покоси.
Вершина Говерли ховається в хмарі,
Вівці до купи зібрались в отарі.
Дощ і веселка, хлопці й дівчата,
З дерев`яного бруса, батьківська хата.
Альпійська сосна, ожина, чорниці,
Джерельна вода, холодніша од криці.
Гуцульські пісні, і гуляння народні,
Багаті Карпати – на чари природні.


![]()
![]()
| Рубрики: | Україна |
| Комментировать | « Пред. запись — К дневнику — След. запись » | Страницы: [1] [Новые] |