Хвиля за хвилею і далекий берег стає все ближче і ближче. Палюче сонце обпікає обличчя. Втома розкотилася колобком по тілу.
Лівою, правою, ще раз лівою, ще раз правою. Пальці ніг починає зводити. “Тільки не це” ,- подумав Олексій, - тільки не це”. Перевернувшись на спину він відчув полегшення та ненадовго. Руки ставали неслухняні , дихав важко та все ж не зупинявся. В голові промайнула думка ,- сили втрачаю, з неймовірною швидкістю. А що попереду ,- німий берег з сирими скелями. Невже ніхто не допоможе?”
Знову лівою, знову правою. Вода потрапляє до вух, носа. “Ще не все ,- запевняє себе Олексій.. Ще трішки, уже близько... Упасти та відпочити бодай декілька хвилин. Починає боліти голова, мліє права рука, та вже мить і ноги торкнулись прохолодного піску.
Яке блаженство відчути під ногами опору. Серед безкрайнього водного простору людина знайшла порятунок.

Серия сообщений "Рассказы":
Часть 1 - ИНЬ-ЯНЬ
Часть 2 - Істинна я
Часть 3 - Людина знайшла порятунок
Часть 4 - В первые майские дни
Часть 5 - Первісток літа
...
Часть 26 - СТРАНСТВИЯ
Часть 27 - ТИШИНА
Часть 28 - Художник