В колонках играет - Hugh Laurie - St. James Infirmary

Для одного  - неадекватна, для іншого  - істеричка. Одна від мене втомлюється, іншому - на мене плювати. 

Сама винна.

Ми відповідальні за тих, кого приручили.

Я відповідальна.

Настроение сейчас - філософське

Все буде правильно - на цьому побудований світ.

Заздрість - це готовність помінятись долями з тим,  кому заздриш.
----------------------------
 Ми є один в одного, може це тільки зараз, але зараз ми є, і це дійсно круто)     (с) Наталя

важко втрачати сенс життя...

Дружба - це коли ти не можеш зробити боляче людині, без того, щоб зробити боляче собі...
Дружба - та сама любов, тільки чистіша.  (с) Оксанка

"-Откуда в тебе столько силы, чтобы жить лишь для одной слабости?" (с)

So she's mad 'cause she's a girl.
And now she's mad, because she's programmed to make a big deal out of every little thing. (c)

Все. Крапка. В нас з тобою вже не буде нічого. Хоча ні, думаю, що залишиться ввічливе  вітання при зустрічах , і намагання не перетнутись поглядами. І все.

В нас вже не буде того часу, який ми проводили разом, телефонних розмов і повідомлень в скапі. В нас не буде більше турботи, ніжності і взаємодопомоги. Навіть сварок і нерозуміння не буде.

Ми просто житимемо далі. Одне без одного. В тебе є ким мене замінити. Я теж собі когось  знайду. Я зможу. В мене все буде добре. Я переживу.

Але колись я назву твоїм іменем сина.   

Три паперові кораблі -
це все, що залишилось в мене у руках,
Та відпущу і їх  я по стічній воді -
 давно вже  мало статись так.

Твій відпущу найпершим -
хоч це найважче буде, найскладінше...
Він став для мене  чимось більшим,
аніж папір. Став важливішим.

А другим відпущу її,
Який так довго хотіла розірвати,
Та до останнього тримала у руці
Стараючись її не розтискати.

І тільки коли ці два підуть
у плавання по океані мрій,
Я на хвилину зупинюсь
І потоплю той, третій - свій.

В колонках играет - Muse - Fight for survive
Настроение сейчас - сумно

Я сумую за тобою. Я сумую за дрібницями, які в нас траплялись  -  за тим, як ти допивав мою холодну каву, як вибрав з мого волосся шматочки невідомо-чого, за за тим, як я робила тобі чай. Я не шкодую ні про що, не зважаючи на всю печаль, яку принесло мені наше спілкування, забуваючи про всі  неприємні моменти.  Я продовжую вірити, що хоч якась, нехай і дуже маленька частинка наших відносин була щирою. Я вірю, що ти був щирий. Інколи. Мені не вистачає нашого тодішнього листування, мені не вистачає твоєї музики... Мені просто не вистачає тебе. Але це тільки вночі. Вдень почуття засинають - я  присипляю їх обіцянками стати щасливою без тебе. Хоч розумію, що цього ніколи не станеться взагалі...

В колонках играет - My Chemical Romance - I don't love you

Я більше ніколи не скажу, що ми  різні. Ми  - однакові, але нас не можна порівнювати. Ми -  як шоколад. Ти -   гіркий екстрачорний, я -  приторно-солодкий білий пористий. Кожен з нас "на любителя". І разом нас не можна змішувати -  кожен з нас в такій ситуації  втрачає  свій смак, своє єство.  Перевірено практикою. Тому я  більше ніколи не скажу, що люблю екстачорний...
 

В колонках играет - Мертвий Півень feat Крихітка Цахес - Ми помрем не в Парижі...
Настроение сейчас - незрозуміле((

Дивно.  Чому після півторарічної дружби з постійними компромісами з моєї сторони  мене потягнуло  на впертість ? Змінююсь ? Росту? Та ніби ні,  не помітно… От не ставала  б «в позу», не проявляла б впертість  - все було б добре. Хоча ні , не вірно – все було б не «добре»,а  «так як завжди» . Бо добре було не завжди. Але хотілося б зберегти хоча б це.

Але цікаво ще й інше. Чому я не могла поставити питання «ребром», чому не могла дати можливість вибору? Над цим треба задуматись. І не важливо, що вибір був поставлений і зроблений не зважаючи на мене,  без моєї участі,  а тільки донесений до моїх вух, як факт…Та найгірше те, що цей вибір був таким,як я передбачала … От може тому і не хотіла ставити якісь умови? Напевне, інтуїція  у мене ж хороша.

А тепер я не знаю, що робити далі. Ніби і не винна, ніби нічого такого не зробила, просто поставила на перше місце себе, а не когось, але чомусь трохи жаль. Навіть не трохи. Дуже.  Просто той пісковий замок,  який я будувала цеглинка за цеглинкою , взяв і розвалився від однієї хвилі,  а на нього було витрачено стільки  старань, сліз і пробачень... Наступного разу будуватиму з допомогою інших речей.

А , взагалі, я знала, що рано чи пізно це станеться. Бо ми , хоч і чорно-білі, але не інь і янь, і гармонії нам не досягнути, бо кожен з нас щось «перегинає» : ти  - робиш тільки те, що хочеш, я – роблю тільки те, що потрібно комусь… А так жити не можна. Такі відносини не витримують. Природний відбір – сувора штука. І тому в повітрі пахне не тільки весною, а й кодою...

В колонках играет - Ben Cocks - So Cold
Настроение сейчас - філософське

Кожен проводить вільний  час по своєму. Кожен самостійно  робить вибір чим йому зайнятись.  Так, тут  важливі пріоритети, які ти сам попередньо розкладаєш, тут відіграють не останню роль   обставини, які складаються без твоєї участі, але найбільше впливає на кожну хвилину твого життя твій вибір. Тільки він може «перетасувати» пріоритети, відкинути обставини, додати бажання…
Тільки наявність вибору робить наше життя таким багатогранним…

…На цих вихідних вона  могла сидіти вдома, дивитись серіали, читати. Вона могла знайти собі безліч цікавих занять, але обрала справді щось, що в кінцевому результаті  важливе – вона обрала кохану людину, адже провести кілька днів з коханим   - це те, що робить  сильнішим, робить кращим. Не тільки їх самих , а й увесь їхній світ.

Я рада , що існують такі вибори, які зроблять когось щасливішими.

…На цих вихідних він міг би зробити  багато корисних речей, вирішити багато питань, попрацювати відпочиваючи чи просто подумати… Він міг приділити хоч трохи уваги близьким, побути просто звичайною середньостатистичною людиною, але в результаті він обрав те, що зазвичай «ріже» слух і змушує обурюватись майже половину людства – він провів час з коханкою. Та його не можна осуджувати – це робить його радіснішим і йому стає легше.

Напевне,це добре, що є вибори, які можуть  задовольнити чиїсь потреби.
 
…На цих  вихідних вона не планувала  нічого такого, що виходить з її звичайного розпорядку – всі ті самі ж події, що і завжди. Бо їй так подобається. Бо вона так хоче.  Все відходило на друге місце, а то і дальше, якщо воно суперечило її бажанням. І все одно на решту  людей – вони не важливі. Вона вибрала себе, кохану , знову. Як і зажди.

Чомусь хочеться, щоб таких виборів було менше…

…На цих вихідних він задумав почати те, до чого не доходили руки…Не зважаючи на хворобу, з якою він мужньо боровся минулий тиждень, не беручи до уваги свій «подавлений» емоційний стан та небажання щось робити. Він вирішив закотити рукави і працювати. Він вибрав найактуальніше. Заради мети. Заради результату. Заради чогось  потрібного .

Є вибори, які можна зробити тільки з залізною силою волі.

…На цих вихідних вона вирішила забутись. Ні, не тонути в алкоголі , не впадати в стан лжеспокою від інших, не менш шкідливих, речовин, чи спілкуватись з  не тими, до яких тягне, людьми. Вона вибрала  загубитись в думках, завантажити свою голову  інформацією, щоб не згадувалось жодне з того, що хвилює, що відкриває старі рани.  Стати простою обчислювальною машиною. Перестати відчувати. Почати існувати. Відчути тишу.

Жаль, що є вибори, які ніколи не принесуть спокою…

…На цих вихідних  мільярди людей проведуть час по своєму, роблячи трильйони своїх виборів. Вони будуть значними для них, вони змінять їх життя. Вони оберуть те, що вважатимуть за потрібне. Комусь  від  цього стане добре, комусь –  погано, але  я знаю, що все буде правильно. Все буде так, як треба.  Бо так побудований світ.

В колонках играет - Мирослав Скорик - Мелодія
Піди випий гарячого чаю . Бажано з медом. А краще – з медом і лимоном. Ти ж хворієш, а лікуватись таки потрібно. І не тільки таблетками. Що в тебе нового? Тобі хтось пише, телефонує? Ти хоч з кимось спілкуєшся? Надіюсь , що так. І надіюсь, що це спілкування приносить тобі позитивні емоції. Адже категорично забороняється сумувати ще з якихось інших причини, коли захворів. Я знаю, яким самотніми почувають себе люди , коли вони самі вдома, коли не можуть піти кудись, і це не за власним бажанням. Це дуже сумно.

Ти читаєш щось? Дивишся серіали? Слухаєш музику? Я знаю, час іде повільно, але він таки іде. І заняття якось справою змушує його іти швидше, іти непомітніше. Можеш дочитати книжку, що я тобі колись дала. З нею - час пролетить, не помітиш, як швидко. Це важливо.

Ти тепло вдягаєшся? Не хотілося б , щоб ти захворів ще більше. Колись я зв’яжу тобі теплий-претеплий шарф і він тебе зігріватиме, але поки що його в тебе нема. Тому, маю надію, ти зараз в теплому светрі сидиш біля батареї або під ковдрою. Так треба.

Ти ж не надумав працювати? Так, робота – це наше все, але ж вона не варта нічого , коли проблеми зі здоров’ям. Найголовніше – вилікуватись. У цього завдання перший пріоритет. Тому - відклади всі папери. Вони ніяк не сприяють підвищенню тонусу . А це – суттєво.

А ще - не турбуйся про зірвані плани і не проведені зустрічі. Це не те, про що треба зараз думати. Ти не винен, що захворів. Таке трапляється. Ти ж людина, а не робот. Через деякий час все стане на свої місця. Тільки треба трішки перечекати. Це можливо.

А ще – в тебе все буде добре. Скоро. Я вірю в це.

Одужуй швидше. Адже я хвилююсь за тебе.

P.S Не забудь випити чаю…

В колонках играет - Apocalyptica - I Don't Care
Настроение сейчас - філософське

Ти думаєш, ти будеш коханою? Чекаєш, що хтось змінить твоє сіре життя, замалює його собою, дасть тобі те, чого в тебе ніколи не було, але що тобі так потрібно? Що хтось буде поруч у всіх ситуаціях, які стануться , при всіх обставинах, які складуться? Що буде терпіти всі «вибрики» тарганів , які живіть в тебе в голові?
ні. не надійся.
Ти шукатимеш його довго, чекатимеш, розглядатимеш обличчя на ескалаторах у метро, але ти не знайдеш його . Ніколи. Зрозумій це.

Ти думаєш, ти зможеш підкорити світ? Що ти знайдеш щось важливе, геніальне, те, що ніхто до тебе не знав , не бачив, не використовував? Що за це отримаєш Нобелівську премію, Оскара чи просто якусь медаль за заслуги перед країною? Що заробиш мільярди доларів тільки клацнувши пальцями?
ні. такого не буде.
Ти старатимешся, працюватимеш, лізтимеш геть із шкіри заради мети , але ти завжди матимеш якісь обмеження. Тобі завжди чогось не вистачатиме - часу, засобів, креативності… Ти не зможеш. Прийми це.

Ти думаєш, що ти будеш щасливою? Що дихатимеш на повні груди, твої очі світитимуться і нічого не матиме значення? Ти житимеш в казці з прекрасним принцом, отримуватимеш все, що хочеш за першим твоїм бажанням? Що всі тебе любитимуть, леліятимуть, плекатимуть, як паросток рідкісної квітки? Що ти відчуєш себе справді живою?
ні, не дочекаєшся.
Ти старатимешся знайти мить, момент щастя в своєму житті, але ти не зможеш. Тобі здаватиметься, що все так добре, як може бути, але ти хотітимеш більшого. І це тільки це більше підпадатиме під категорію «щастя». Подумай про це.

Це демотивує? Ти вважаєш , що це не так? Що все буде добре? Нехай. Думай далі.
наївні завжди помирають першими.

В колонках играет - Тарас Чубай - Червона рута
Настроение сейчас - happy)

Сьогодні з другом ходили на концерт трішки дивних музикантів, і хоч вони були не надто , але...Там спецільним гостем був Тарас Чубай. Ня) Одна мрія збулась - я побачила і почула людину, голос якої супроводжує і надихає мене як мінімум років 10. Це було чарівно! Жаль, що він пішов одразу після свого виступу, але може це і на краще - з Його голосом і звуком Його гітари не було навіть що порівнювати!
І тому, я зараз сиджу , переслуховуючи записи мого (не побоюсь цього слова) кумира, і знову переживаю моменти сьогоднішнього вечора.
Сьогодны важливий день - вперше за довгий час я відчула себе щасливою. І це не тільки через кумира :-)
Це приємно. Хочу ще!)

Якось минулого року, моя найближча тоді подруга порадила завести щоденник, як засіб вирішення проблеми у наших (і не тільки ) відносинах. Я її не зрозуміла. Якщо чесно - і зараз не дуже розумію. Як віртуальний щоденник може вирішити реальні проблеми? Але зараз це не суттєво, тому я навіть не намагаюсь шукати відповідь на це питання...
Ідея зі щоденником зародилась у мене ще десь пів року тому, але надто довго "дозрівала" до відповідних дій. Та, як не крути, - нарешті він з"явився. Мій щоденник. Я не знаю, про що тут писатиму, як часто сюди заходитиму, але... Найголовніше - це те, що він існує. Я не впевнена, що його читатиме багато, але надіюсь, що він зможе принести хоч крихту користі. Якщо не для мене, то для інших. Саме для інших.
Така я. Таким буде мій щоденник.

I'll never be good enough.