Судак *крепость |
|
Судак, генуезька фортеця XIV-XV ст.
Залишки найдавніших, побудованих візантійцями, архітектурних споруд VI—VII століть знайдені на вершині Фортечної гори та в портовій частині. До другої половини VII століття Сугдея була невеликою провінційною візантійською прикордонною фортецею, що охороняла якірну стоянку, місце ремонту і зимівлі кораблів. Після включення більшої частини Криму до Хазарського каганату в VII-VIII століттях, городище Сугдєї було найбільшим пунктом хазарської військової присутності на Кримському півострові. Не пізніше за IX століття на північних схилах Фортечної гори виникають могутні оборонні споруди, що захищали територію площею близько 20 га. В XI-XII століттях, коли владу Візантійської імперії в Сугдєї було відновлено, місто перетворилося на один з найбільших для тих часів центрів міжнародної торгівлі. Саме ця обставина була причиною постійних суперечок за володіння містом. Так, у 1217 році чималий військовий загін Іконійського султану на чолі з еміром Чубана вчинив розбійницький похід на Сугдею. Місто було здобуто й пограбовано. В 20-30-х роках XIII століття Сугдея переживає низку спустошливих нападів монгольських військ. Після утворення держави Золота Орда, Сугдея, як і весь Крим, входить до його складу, при цьому залишаючись одним з найбільших портів Північного Причорномор’я. Наприкінці XIII – на початку XIV століть під час спустошливих міжусобних воєн усередині Орди на місто було вчинено низку нападів. До 1327 року було повністю зруйновано всі оборонні стіни. Незважаючи на це, значення міста як великого торгового центру не слабшає. З кінця XIII століття за монопольне (з дозволу золотоординського хана) право ведення торгівлі в Сугдєї розпочинається військове протистояння між італійськими містами-республіками - Генуєю та Венецією. Перемога в цій боротьбі залишилася за Генуєю, яка в 1365 році захоплює місто та після переговорів з ханом (у 1380, 1381, 1382 і 1387 роках) закріплюються в ньому. Більшість споруд Судакської фортеці, що збереглися до наших днів, відноситься саме до генуезького періоду. За час генуезької присутності в Солдаї (так називали місто італійці) повністю відновлюються оборонні споруди міста, розвиваються ремесла та сільське господарство в великій міській окрузі. Судакська фортеця - без перебільшення унікальний пам'ятник: інші споруди Генуї - поза Генуєю - за своїм значенням і ступенем збереження не витримують із нею конкуренції. Надзвичайно цікаві й споруди візантійської Сугдєї. Фортеця до того ж напрочуд красива. Висловлюючись словами письменника С. Елпатьївського, «від неї не можна піти, й до неї тягне всіх тих, хто приїжджає до Судака». Щоб вірно оцінити захисні властивості фортеці, згадаємо, що лише на початку XIV століття в Європі з'явився порох. Польової артилерії ще не було, а гармати стріляли кам'яними і чавунними ядрами. Основною зброєю воїнів були меч, спис, лук і арбалет. Тому-то досить надійним захистом від ворожого нападу залишалися фортечні стіни і башти. З північного сходу доступ до фортеці ускладнював глибокий рів. Ще в середині XIX століття він був наповнений водою. Фортеця розташована на конусоподібній горі - стародавньому кораловому рифі. Її площа близько 30 гектарів. Зі сходу та півдня вона неприступна, з заходу - важкодоступна, й лише на північ йде пологий спуск. Фортеця, згідно з фортифікаційними принципами середньовіччя, має два яруси оборони. Нижній ярус складається з масивного зовнішнього муру заввишки 6-8 і завтовшки 2 м. Мур укріплено чотирнадцятьма бойовими баштами закритого та відкритого типів (у останніх - лише три стіни). Одна з башт напівкругла в плані, інші - чотирикутні. Стіни завершувалися зубцями, за якими переховувалися на спеціальних помостах захисники фортеці. Другий, верхній, ярус слугував цитаделлю фортеці й складався з консульського замку й башт, сполучених муром, що, згортаючи до заходу, йшов по самому гребеню гори. На вершині знаходився комплекс Дозорної башти. Між двома ярусами оборони розташовувалося місто - вулиці з житловими будинками, офіційними установами, складами зброї та продовольства, храмами і тавернами. Й дотепер при сході або заході сонця виразно видно сліди кварталів міста. За межами фортеці розташовувалися міські передмістя. Місто завжди перебувало в стані посиленої охорони. Консул не мав права проводити жодної ночі поза містом. Він посідав одночасно посади коменданта фортеці, начальника гарнізону та керуючого фінансами. В його розпорядженні були два помічники коменданта, начальник міського ополчення, помічник капітана, вісім кінних аргузіїв (стражників) і двадцять найманих солдатів-професіоналів, поліцейський наглядач, музики, два базарні сторожі. До нічної охорони по черзі притягувалися всі громадяни міста. У військовий час гарнізон поповнювався всіма вільними громадянами; зброя для них зберігалася в складах фортеці. Виборний «піклувальний комітет» стежив за безпекою міста та станом кріпосних стін і брам, встановлював городянам суми внесків на утримання нічної варти тощо. Із заходом сонця брама фортеці зачинялася, й підйомний міст через рів підіймався. На стінах вночі несла вахту варта із барабанщиком і сурмачем, а містом ходили патрулі. Після приєднання в 1475 році південного берегу Криму до імперії Османа, Судак не втратив свого значення. Тільки на початку XVII століття починається занепад міста. На час вступу в Судак російських військ у 1771 році, він був невеликим, але мальовничим селищем. Судак, генуэзская крепость XIV-XV вв. Остатки наиболее ранних, построенных византийцами, архитектурных сооружений VI—VII веков обнаружены на вершине горы Крепостной и в портовой части. До второй половины VII века Сугдея была небольшой провинциальной византийской пограничной крепостью, охранявшей якорную стоянку, место ремонта и зимовки кораблей. После включения большей части Крыма в Хазарский каганат в VII-VIII веках, городище Сугдеи было крупнейшим пунктом хазарского военного присутствия на Крымском полуострове. Не позднее IX века на северных склонах горы Крепостной возникают мощные оборонительные сооружения, защищавшие территорию площадью около 20 га. В XI-XII веках, когда власть Византийской империи в Сугдее была восстановлена, город превратился в один из крупнейших для того времени центров международной торговли. Именно это обстоятельство послужило причиной постоянных споров за обладание городом. Так, в 1217 году крупный военный отряд Иконийского султана под предводительством эмира Чубана совершил грабительский поход на Сугдею. Город был взят и разграблен. В 20-30-х годах XIII века Сугдея переживает ряд опустошительных нападений монгольских войск. После образования государства Золотая Орда, Сугдея, как и весь Крым, входит в его состав, оставаясь при этом одним из крупнейших портов Северного Причерноморья. В конце XIII - начале XIV веков во время опустошительных междоусобных войн внутри Орды на город было совершено ряд нападений. К 1327 году были полностью разрушены все оборонительные стены. Несмотря на это, значение города как крупного торгового центра не ослабевает. С конца XIII века за монопольное (с разрешения золотоордынского хана) право ведения торговли в Сугдее начинается военное противостояние между итальянскими городами-республиками - Генуей и Венецией. Победа в этой борьбе осталась за генуэзцами, которые в 1365 году захватывают город и после переговоров с ханом (в 1380, 1381, 1382 и 1387 годах) закрепляются в нем. Большинство сохранившихся до наших дней сооружений Судакской крепости относятся именно к генуэзскому периоду. За время генуэзского присутствия в Солдайе (так называли город итальянцы) полностью восстанавливаются оборонительные сооружения города, развиваются ремесла и сельское хозяйство в обширной городской округе. Судакская крепость - без преувеличения уникальный памятник: другие сооружения генуэзцев - вне Генуи - по значению своему и сохранности не выдерживают с нею конкуренции. Чрезвычайно интересны и сооружения византийской Сугдеи. Крепость к тому же удивительно красива. Выражаясь словами писателя С. Елпатьевского, «от нее нельзя уйти, и к ней тянет всех приезжающих в Судак». Чтобы верно оценить защитные качества крепости, вспомним, что лишь в начале XIV века в Европе появился порох. Полевой артиллерии еще не было, а пушки стреляли каменными и чугунными ядрами. Основным оружием воинов служили меч, пика, лук и арбалет. Поэтому-то защитой от вражеского нападения, достаточно надежной, оставались крепостные стены и башни. С северо-востока доступ к крепости затруднял глубокий ров. Еще в середине XIX века он был наполнен водой. Крепость расположена на конусообразной горе - древнем коралловом рифе. Ее площадь около 30 гектаров. С востока и юга она неприступна, с запада - труднодоступна, и только к северу идет отлогий спуск. Крепость, сообразно с фортификационными принципами средневековья, имеет два яруса обороны. Нижний ярус состоит из массивной наружной стены высотой 6-8 и толщиной 2 м. Стена укреплена четырнадцатью боевыми башнями закрытого и открытого типа (у последних - только три стены). Одна из башен полукруглая в плане, остальные - четырехугольные. Стены завершались зубцами, за которыми укрывались на специальных помостах защитники крепости. Второй, верхний, ярус служил цитаделью крепости и состоял из консульского замка и башен, соединенных стеной, которая, сворачивая к западу, шла по самому гребню горы. На вершине находился комплекс Дозорной башни. Между двумя ярусами обороны располагался город - улицы с жилыми домами, официальными учреждениями, складами оружия и продовольствия, храмами и тавернами. До сих пор при восходе или закате солнца отчетливо видны следы кварталов города. За пределами крепости располагались городские предместья. Город всегда находился на положении усиленной охраны. Консул не имел права проводить ни одной ночи вне города. Он занимал одновременно должности коменданта крепости, начальника гарнизона и управляющего финансами. В его распоряжении были два помощника коменданта, начальник городского ополчения, помощник капитана, восемь конных аргузиев (стражников) и двадцать наемных солдат-профессионалов, полицейский надзиратель, музыканты, два базарных привратника. К ночной охране поочередно привлекались все граждане. В военное время гарнизон пополнялся всеми свободными гражданами; оружие для них хранилось в складах крепости. Выборный «попечительный комитет» следил за безопасностью города и состоянием крепостных стен и ворот, устанавливал горожанам суммы взносов на содержание ночной стражи и т. д. С заходом солнца ворота крепости запирались, и подъемный мост через ров поднимался. На стенах ночью нес вахту караул с барабанщиком и трубачом, а по городу ходили патрули. После присоединения в 1475 году южного берега Крыма к Османской империи Судак не потерял своего значения. Только в начале XVII веке начинается упадок города. К моменту вступления в Судак российских войск в 1771 году он представлял собой небольшой, но живописный поселок. The Sudak fortress was built in the 15th-16th centuries on the top of a cone-shaped rock dropping down sheer to the sea. The crenellated walls and towers encompass the mountain in two rows. In the lower one are the gates, in the upper - the Consular Tower. For some last years in the fortress, which has been made the State Historical and Archaeological Preserve, restoration works are being carried on. |
|
 |
Судак, генуезька фортеця XIV-XV ст. Схема фортеці.
1. Головна брама (1389 рік) та барбакан.
2. Башта Якобо Торселлі (1385 рік) та «Будинок із каміном» 3. Башта Бернардо ді Франко ді Пагано 1414 р. 4. Башта Паскуале Джудіче 1392 р. 5. Цистерна 1375 р. 6. Склад XIV-XV ст. 7. Залишки казарм Кирилівського полку (Католицький собор Діви Марії). 8. Напівкругла башта та християнська каплиця. 9. Башта Лукині ді Фієскі ді Лавані 1409 р. 10. Башта Коррадо Чигала 1404 р. 11. Безіменна башта. 12. Службове приміщення заповідника. 13. Кругла цистерна (Басейн для води). 14. «Храм із аркадою». 15. Консульський замок. 16. «Георгіївська» башта. 17. Безіменна башта. 18. Залишки оборонних споруд (Верхній замок). 19. «Храм на консолях». 20. Дозорна («Дівоча») башта (Киз-Куле). 21. Кутова башта. 22. Башта Федеріко Астагуєрро (Портова) 1386 р. 23. Храм «12-ти апостолів». 24. Безіменна башта. 25. Башта Бальдо Гуарко 1394 р. 26. Башта Джованні Маріоне 1387 р. 27. Залишки казарм Кирилівського полку. 28. Безіменна башта. 29. Храм святої Параскеви (Вірменський середньовічний храм). Судак, генуэзская крепость XIV-XV вв. План крепости. 1. Главные ворота (1389 год) и барбакан.
2. Башня Якобо Торселли (1385 год) и «Здание с камином». 3. Башня Бернардо ди Франко ди Пагано 1414 г. 4. Башня Паскуале Джудиче 1392 г. 5. Цистерна 1375 г. 6. Склад XIV-XV вв. 7. Остатки казарм Кирилловского полка (Католический собор Девы Марии). 8. Полукруглая башня и христианская часовня. 9. Башня Лукини ди Фиески ди Лавани 1409 г. 10. Башня Коррадо Чигала 1404 г. 11. Безымянная башня. 12. Служебное помещение заповедника. 13. Круглая цистерна (Бассейн для воды). 14. «Храм с аркадой». 15. Консульский замок. 16. «Георгиевская» башня. 17. Безымянная башня. 18. Остатки оборонительных сооружений (Верхний замок). 19. «Храм на консолях». 20. Дозорная («Девичья») башня (Кыз-Куле). 21. Угловая башня. 22. Башня Федерико Астагуерро (Портовая) 1386 г. 23. Храм «12-ти апостолов». 24. Безымянная башня. 25. Башня Бальдо Гуарко 1394 г. 26. Башня Джованни Марионе 1387 г. 27. Остатки казарм Кирилловского полка. 28. Безымянная башня. 29. Храм святой Параскевы (Армянский средневековый храм). The Genoese fortress of Sudak 14th-15th centuries. The plan of a Fortress. |
 Судак, генуезька фортеця XIV-XV ст. Загальний вид з-під гори.
Судак, генуэзская крепость XIV-XV вв. Общий вид из-под горы. The Genoese fortress of Sudak 14th-15th centuries. The outside panorama. |
|
 Судак, генуезька фортеця XIV-XV ст.
Вид на мури та башти нижньої лінії оборони з боку барбакану. На першому плані - безіменна башта, за нею - башта Паськуале Джудіче (1392 рік). Судак, генуэзская крепость XIV-XV вв. Вид на стены и башни нижней линии обороны со стороны барбакана. На переднем плане - безымянная башня, за ней - башня Паскуале Джудиче (1392 год). The Genoese fortress of Sudak 14th-15th centuries. The outside view. The nameless tower is in the foreground. |
|
 Судак, генуезька фортеця XIV-XV ст. Вид на Головну браму (1389 рік) від барбакану.
Праворуч - башта Якобо Торселлі (1385 рік); ліворуч - башта Бернардо ді Франко ді Пагано (1414 рік). Судак, генуэзская крепость XIV-XV вв. Вид на Главные ворота (1389 год) от барбакана. Справа - башня Якобо Торселли (1385 год); слева - башня Бернардо ди Франко ди Пагано (1414 год). The Genoese fortress of Sudak 14th-15th centuries. The Main Gate of fortress and its towers. 14th-15th centuries. View from the outside. |
|
 |
Судак, генуезька фортеця XIV-XV ст. Герб Генуї над Головною брамою.
Огляд фортеці звичайно починають від Головної брами й далі йдуть на схід. Перед Головною брамою відтворено під час реставрації напівциркульний мур передмостового укріплення - барбакану. Флангами він упирався в башту й фортечний мур. У цьому місці через рів перекидали міст. Цілу добу тут стояла напоготів озброєна варта. На майданчику передмостового укріплення знаходився фонтан, а в оборонному мурі - облоговий колодязь. Брама розташована між двома великими баштами відкритого типу. Дерев'яні, оббиті кованим залізом, ворота опускалися й підіймалися за допомогою блоків. Ширина отвору 3,7 м. Над воротами - кам'яна плита з написом: «1389 року, дев'ятого дня липня, під час управління іменитого й могутнього мужа пана Батиста ді Зоалі, раніше (?) Андоло, високоповажного консула Солдаї. Дякувати Богу». (Всі написи зроблені середньовічною латинню.) Судак, генуэзская крепость XIV-XV вв. Герб Генуи над Главными воротами. Осмотр крепости обычно начинают от Главных ворот и далее идут к востоку. Перед Главными воротами восстановлена при реставрации полуциркульная стена предмостного укрепления - барбакана. Флангами она упиралась в башню и крепостную стену. В этом месте через ров перекидывали мост. Круглые сутки здесь стояла наготове вооруженная стража. На площади предмостного укрепления находился фонтан, а в оборонительной стене - осадный колодец. Ворота расположены между двумя большими башнями открытого типа. Деревянные, обитые кованым железом, они опускались и поднимались с помощью блоков. Ширина проема 3,7 м. Над воротами каменная плита с надписью: «1389 года, девятого дня июля, во время управления отличного и могущественного мужа господина Батиста ди Зоали, прежде (?) Андоло, достопочтенного консула Солдайи. Богу благодарение». (Все надписи сделаны на средневековой латыни.) The Genoese fortress of Sudak 14th-15th centuries. |
 |
Судак, генуезька фортеця XIV-XV ст. Геральдична плита башти Якобо Торселлі.
У відвідувачів фортеці велику зацікавленість викликають вмонтовані в баштові мури плити з рельєфними зображеннями й написами. Саме з цих написів зараз відомі дати спорудження башт і імена консулів, що правили Солдайєю. Велике смислове навантаження несе геральдична символіка плит - гербові щити та супроводжуючі їх рельєфні знаки. На тригербових плитах (вони типові для фортеці) по центру - герб Генуї, ліворуч від глядача - герб правлячого дожа, а праворуч - консула Солдаї, за управління якому споруджено башту. Така, приміром, гербова дошка на східній стіні башти Якобо Торселло: поряд із гербом Генуезької республіки зображений герб дожа Адорно, а також консула й коменданта Торселло. Вище знаходиться пошкоджений напис: «1385 р. у перший день серпня, під час правління шляхетного мужа пана Якобо Торселло, високоповажного консула і каштеляна Солдаї». Розшифровка напівстертих часом написів вимагає глибоких спеціальних знань і копіткої праці. Солдайські плити спеціально вивчали відомі вчені - В. Н. Юргевич у XIX столітті й Є. Ч. Скржинська в XX столітті. Судак, генуэзская крепость XIV-XV вв. Геральдическая плита башни Якобо Торселли. У посетителей крепости большой интерес вызывают вмонтированные в башенные стены плиты с рельефными изображениями и надписями. Именно из этих надписей сейчас известны даты возведения башен и имена правивших Солдайей консулов. Большую смысловую нагрузку несет геральдическая символика плит - гербовые щиты и сопровождающие их рельефные знаки. На трехгербовых плитах (они типичны для крепости) в центре - герб Генуи, слева от зрителя - герб правившего дожа, а справа - консула Солдайи, при котором возведена башня. Такова, к примеру, гербовая доска на восточной стене башни Якобо Торселло: рядом с гербом Генуэзской республики изображен герб дожа Адорно, а также консула и коменданта Торселло. Выше находится поврежденная надпись: «1385 г. в первый день августа, во время правления благородного мужа господина Якобо Торселло, достопочтенного консула и кастеляна Солдайи». Расшифровка полустертых временем надписей требует глубоких специальных знаний и кропотливого труда. Солдайские плиты специально изучали известные ученые - В. Н. Юргевич в XIX веке и Е. Ч. Скржинская в XX веке. The Genoese fortress of Sudak 14th-15th centuries. |
|
Сама башта Якобо Торселло (1385 рік) знаходиться західніше воріт. Ця башта - тристінна, триповерхова, споруджена на фундаментах раніших візантійських башт XII-XIII ст. Перший поверх башти використовувався як каплиця. Низ башти Якобо Торселло з північної сторони зміцнений кам'яним укосом - контрфорсом. На другому поверсі видно бійниці, на третьому - квадратні вікна, мабуть, амбразури для гармат. Коло західної основи стіни помітні залишки давнішого фундаменту, що викладений у напрямку до кута сусідньої, східної башти. Всередині башти археологами виявлені залишки давніших стін візантійської башти XI ст.
До башти Якобо Торселло було прибудовано «будинок із каміном» зведений у другій половині XIV століття на руїнах оборонних стін хазарського та візантійського періодів IX-XIII ст. Будівлыя складалася з кількох приміщень, в яких розміщувалися воїни міської варти, що спостерігали за міською брамою, а також митники, що стягували мито з торговців, що входили в місто. В одному з приміщень знаходився арсенал. Використовувалося до середини XVII століття турецьким гарнізоном Судака. Зі сходу до Головної брами примикає башта Бернардо ді Франка ді Пагано (1414 рік) - тристінна, триповерхова. Зведена на руїнах мідноливарної майстерні XII-XIV ст. На північній стіні башти збереглася ніша від геральдичної плити, де знаходилася закладна геральдична плита з ім'ям консула Бернабо ді Франки ді Пагано і датою - 1414 р. Під бійницями знаходилася плита з написом: «1414 року, в четвертий день липня, спорудження цієї фортеці все закінчено під час управління іменитого і могутнього мужа пана Бернабо ді Франки ді Пагано, високоповажного консула, головного скарбника, коменданта й воєначальника Солдаї». Коло південної основи виявлені сходи, по яких воїни підіймалися на башту та мури. Сама башня Якобо Торселло (1385 год) находится к западу от ворот. Эта башня - трехстенная, трехэтажная, построена нa фундаментах более ранних византийских башен XII-XIII вв. Первый этаж башни использовался в качестве часовни. Основание башни Якобо Торселло с северной стороны укреплено каменным откосом - контрфорсом. На втором этаже видны бойницы, на третьем - квадратные окна, видимо, амбразуры для пушек. У западного основания стены заметны остатки более древнего фундамента, выложенного по направлению к углу соседней, восточной башни. Внутри башни археологами обнаружены остатки более древних стен византийской башни XI в. К башне Якобо Торселло было пристроено большое «здание с камином» возведенное во второй половине XIV века на руинах оборонительных стен хазарского и византийского периодов IX-XIII вв. Здание состояло из нескольких помещений, в которых размещались воины городской стражи, наблюдавшие за городскими воротами, а также таможенники, взимавшие пошлину с торговцев, входивших в город. В одном из помещений находился арсенал. Использовалось до середины XVII века турецким гарнизоном Судака. С востока к Главным воротам примыкает башня Бернардо ди Франко ди Пагано (1414 год) - трехстенная, трехэтажная. Возведена на руинах меднолитейной мастерской XII-XIV вв. На северной стене башни сохранилась ниша от геральдической плиты, где находилась закладная геральдическая плита с именем консула Бернабо ди Франки ди Пагано и датой - 1414 г. Под бойницами находилась плита с надписью: «1414 года, в четвертый день июля, постройка настоящей крепости вся окончена во время управления именитого и могущественного мужа господина Бернабо ди Франки ди Пагано, достопочтенного консула, главного казначея, коменданта и военачальника Солдайи». У южного основания обнаружены ступени лестницы, по которой воины поднимались на башню и стены. |
|
 |
|
|
Судак, генуезька фортеця XIV-XV ст. Панорама мурів та башт нижньої лінії оборони зсередини фортеці.
На першому плані - Головна брама; лівіше за башту Якобо Торселлі - «Будинок із каміном» Судак, генуэзская крепость XIV-XV вв. Панорама стен и башен нижней линии обороны изнутри крепости. На переднем плане - Главные ворота; левее башни Якобо Торселли - «Здание с камином». The Genoese fortress of Sudak 14th-15th centuries. The inside panorama. |
|
 |
Судак, генуезька фортеця XIV-XV ст.
Цистерна (на першому плані), за нею - башта Паскуале Джудіче. Праворуч від дороги, навпроти зруйнованої башти, знаходиться напівпідвальна будівля - цистерна - споруда для зберігання води на випадок засухи й облоги місткістю 185 куб.м. Ця споруду, що перекрито склепінням, прямокутну в плані й заглиблену в землю було споруджено в 1375 р. при генуезькому консулі Лодісіо ді Монтальдо. Стіни цистерни встановлені на давніші фундаменти споруд хазарського періоду IX ст. Вода в цистерну поступала по водоводах (керамічним трубам) з джерел на схилах гори Перчем за 3 км на північ від фортеці. На схід від цистерни - напівпідвальні приміщення, ймовірно, - склад. На плані полковника Фішера (1780) їх названо басейнами для води, а на іншому, ранішому (1775), вони значаться як порохові льохи. В західне приміщення спускалися сходами. Глибина його 5,4 м, довжина й ширина - відповідно 12,4 і 10,1 м. Приміщення розділене на дві частини міцним простінком і перекрите подвійним коробчастим склепінням, усередині на ньому - мітки камнетесов. Приміщення мало три невисокі поверхи - це видно по отворах для балок. На нижньому поверсі були дерев'яні консолі для підвішування предметів. Дверний отвір веде до верхнього поверху споруди. Вище за рівень дороги, що йде до консульського замку, в стіну вмонтовано трубу невеликого діаметру, судячи з усього, для вентиляції. По напрямку від цих приміщень уздовж мурів на схід праворуч помітні залишки двох казарм Кирилівського полку, споруджених за розпорядженням Потьомкіна. Судак, генуэзская крепость XIV-XV вв. Цистерна (на переднем плане), за ней - башня Паскуале Джудиче. Справа от дороги, против разрушенной башни, находится полуподвальное строение - цистерна - сооружение для хранения воды на случай засухи и осады емкостью 185 куб.м. Это, перекрытое сводом, сооружение, прямоугольное в плане и углублено в землю построено в 1375 г. при генуэзском консуле Лодисио ди Монтальдо. Стены цистерны установлены на фундаменты более ранних сооружений хазарского периода IX в. Вода в цистерну поступала по водоводам (керамическим трубам) из источников на склонах горы Перчем в 3-х км к северу от крепости. Восточнее цистерны - полуподвальные помещения, вероятно, - склад. На плане полковника Фишера (1780) они названы бассейнами для воды, а на другом, еще более раннем (1775), значатся как пороховые погреба. В западное помещение спускались по лестнице. Глубина его 5,4 м, длина и ширина - соответственно 12,4 и 10,1 м. Помещение разделено на две части прочным простенком и перекрыто двойным коробовым сводом, внутри на нем - метки камнетесов. Помещение имело три невысоких этажа - это видно по отверстиям для балок. На нижнем этаже были деревянные консоли для подвешивания предметов. Дверной проем ведет в верхний этаж сооружения. Выше уровня дороги, идущей к консульскому замку, в стену вделана труба небольшого диаметра, судя по всему, для вентиляции. По направлению от этих помещений вдоль стен к востоку справа заметны остатки двух казарм Кирилловского полка, построенных по распоряжению Потемкина. The Genoese fortress of Sudak 14th-15th centuries. |
 Судак, генуезька фортеця XIV-XV ст.
Вид на Консульский замок та Фортечну гору від мурів нижньої лінії оборони. На першому плані - цистерна та склад. Судак, генуэзская крепость XIV-XV вв. Вид на Консульский замок и Крепостную гору от стен нижней линии обороны . На переднем плане - цистерна и склад. The Genoese fortress of Sudak 14th-15th centuries. The inside panorama. |
|
 |
Судак, генуезька фортеця XIV-XV ст.
Залишки безіменної башти між баштою Бернардо ді Франко ді Пагано та баштою Паскуале Джудіче, вид зсередини фортеці. Судак, генуэзская крепость XIV-XV вв. Остатки безымянной башни между башней Бернардо ди Франко ди Пагано и башней Паскуале Джудиче, вид изнутри крепости. The Genoese fortress of Sudak 14th-15th centuries. The nameless tower of the Sudak Fortress. |
 |
Судак, генуезька фортеця XIV-XV ст. Башта Паскуале Джудіче (1392 рік), вид зсередини фортеці.
Коли просуватися вздовж муру від Головної брами на схід, спочатку видно залишки зруйнованої башти (зараз її частково відновлено), а далі розташована відкрита триповерхова башта Пасквале Джудіче. Судак, генуэзская крепость XIV-XV вв. Башня Паскуале Джудиче (1392 год), вид изнутри крепости. По мере движения вдоль стены от Главных ворот на восток, вначале видны остатки разрушенной башни (ныне частично восстановлена), а далее расположена открытая трехэтажная башня Пасквале Джудиче. The Genoese fortress of Sudak 14th-15th centuries. The Tower of Pasquale Giudice 1392. |
 |
Судак, генуезька фортеця XIV-XV ст.
Геральдична плита башти Паскуале Джудіче. Під вікном башти вмонтовано плиту з трьома гербами й написом: «1392 року, в перший день серпня, цю будівлю споруджено під час управління іменитого й могутнього мужа пана Пасквале Джудіче, високоповажного консула Солдаї». Судак, генуэзская крепость XIV-XV вв. Геральдическая плита башни Паскуале Джудиче. Под окном башни вмонтирована плита с тремя гербами и надписью: «1392 года, в первый день августа, эта постройка сооружена во время управления именитого и могущественного мужа господина Пасквале Джудиче, достопочтенного консула Солдайи». The Genoese fortress of Sudak 14th-15th centuries. The Tower of Pasquale Giudice 1392. |
 |
Судак, генуезька фортеця XIV-XV ст. Напівкругла башта, вид зсередини фортеці.
Ліворуч по ходу - так звана Кругла башта, єдина в фортеці башта напівкруглої форми. Існує припущення, що її побудовано візантійцями. Під баштою виявлено давнішу кладку. Під час розкопок 1928 року в найнижчому шарі землі було виявлено залишки лощеного глиняного посуду й інші предмети таврського походження. Мабуть, задовго до спорудження фортеці тут жили таври. Між Круглою баштою та наступною баштою Лавані археологи виявили залишки ще однієї прямокутної башти. Судак, генуэзская крепость XIV-XV вв. Полукруглая башня, вид изнутри крепости. Слева по ходу - так называемая Круглая башня, единственная в крепости башня полукруглой формы. Существует предположение, что она построена византийцами. Под башней обнаружена более древняя кладка. При раскопках 1928 года в самом нижнем слое земли оказались остатки лощеной глиняной посуды и другие предметы таврского происхождения. По-видимому, задолго до постройки крепости здесь жили тавры. Между Круглой башней и следующей далее башней Лавани археологи обнаружили остатки еще одной прямоугольной башни. The Genoese fortress of Sudak 14th-15th centuries. |
 |
Судак, генуезька фортеця XIV-XV ст. Башта Лукині ді Фієскі ді Лавані (1409 рік), вид зсередини фортеці.
Башта Лукині де Фліско Лавані - триповерхова, відкритого типу, єдина тристінна башта із залишками склепіння. Два поверхи глухі, в третьому - бійниці. В західному мурі - плита, прикрашена вісьма гербами й двома фігурами з боків. Напис на плиті свідчить: «1409 року, в перший день серпня. Цю споруду створено під час управління шляхетного й могутнього мужа пана Лукині де Фліско Лавані, графа та високоповажного консула й коменданта Солдаї, і Бартоломео де Ілліоні (...) і капітана». Судак, генуэзская крепость XIV-XV вв. Башня Лукини ди Фиески ди Лавани (1409 год), вид изнутри крепости. Башня Лукини де Флиско Лавани - трехэтажная, открытого типа, единственная трехстенная башня с остатками свода. Два этажа глухие, в третьем - бойницы. В западной стене - плита, украшенная восемью гербами и двумя фигурами по бокам. Надпись на плите гласит: «1409 года, в первый день августа. Эта постройка сделана во время управления благородного и могущественного мужа господина Лукини де Флиско Лавани, графа и достопочтенного консула и коменданта Солдайи, и Бартоломео де Иллиони (...) и капитана». The Genoese fortress of Sudak 14th-15th centuries. |
 |
Судак, генуезька фортеця XIV-XV ст. Башта Коррадо Чигала (1404 рік), вид зсередини фортеці.
Наступна башта - Коррадо Чикало - закритого типу. Західний її мур прикрашала плита із зображенням герба Генуї й орлів з боків (ця плита зберігається в Одеському археологічному музеї). На плиті - напис: «Цю споруду створено під час управління шляхетного й могутнього мужа пана Коррадо Чикало, високоповажного консула й коменданта Солдаї. 1404 року, в десятий день травня». Остання на схід – безіменна башта, відкритого типу, в два поверхи. Коли і ким вона споруджена не встановлено. Таким чином, в північно-східній частині фортеці розташовувалося вісім башт, здебільшого двох'ярусних, відкритого типу. Від двох башт збереглися тільки підвалини. У східному кутку фортеці, поблизу службового приміщення заповідника, привертає увагу басейн для води. Споруда ця, кругла в плані, - щось на зразок неглибокого льоху, мала купольне перекриття. Всередину вів низький і вузький східчастий вхід, так що ввійти можна було лише зігнувшись. Пол і стіни басейну викладені плитами. Судак, генуэзская крепость XIV-XV вв. Башня Коррадо Чигала (1404 год), вид изнутри крепости. Следующая башня - Коррадо Чикало - закрытого типа. Западную стену ее украшала плита с изображением герба Генуи и орлов по бокам (ныне эта плита хранится в Одесском археологическом музее). На плите - надпись: «Эта постройка сделана во время управления благородного и могущественного мужа господина Коррадо Чикало, достопочтенного консула и коменданта Солдайи. 1404 года, в десятый день мая». Последняя к востоку – безымянная башня, открытого типа, в два этажа. Когда и кем она построена не установлено. Таким образом, в северо-восточной части крепости располагалось восемь башен, в большинстве двухъярусных, открытого типа. От двух башен сохранились только фундаменты. В восточном углу крепости, вблизи служебного помещения заповедника, привлекает внимание бассейн для воды. Сооружение это, круглое в плане, - нечто вроде неглубокого погреба, имело купольное перекрытие. В него вел низкий и узкий ступенчатый вход, так что войти можно было лишь согнувшись. Пол и стены бассейна выложены плитами. The Genoese fortress of Sudak 14th-15th centuries. |
 |
Судак, генуезька фортеця XIV-XV ст. Вид на «Храм із аркадою» та східний ріг фортеці.
«Храм з аркадою» розташований в східній частині фортеці. Будівля примітна як в архітектурному плані, так і своєю незвичайною історією. Вперше в літературі описаний у 1642 році та названий мечеттю Айя-Баязід. На російському плані 1771 р. названий Падиша-мечетью. Археологічні дослідження проводилися в 1926, 1969-75 та 1986 рр. За припущенням А. Л. Бертьє-Делагарда та деяких інших учених, спочатку храм тут був побудовано турками-сельджуками в 20-і роки XIII століття. Потім його, мабуть, було зруйновано, а після відновлення використовувався спочатку як мечеть, а потім як християнський (грецький) храм. За іншим припущенням, будівлю було споруджено генуезьцями як консульську, присутню залу, оскільки в жилому консульському замку не було й за статутом не могло бути приміщень для парадних прийомів, судочинства тощо. Ця будівля є одноразовою спорудою третьої чверті XIV століття. Основний об'єм виконаний у формі куба з кам'яним сферичним склепінням на тромпах. Перехід по кутах від підкупольного простору до куполу влаштовано за допомогою вітрил із зубчастим гофруванням. Будівлю витримано в благородних пропорціях і створює всередині відчуття легкості і простору. В південній стіні знаходиться молитовна ніша - міхраб з «сотовим» орнаментом. У північно-східному кутку був колись хід на мінарет. З півночі до храму примикає притвор, що відокремлений трьома арочними прольотами. Судак, генуэзская крепость XIV-XV вв. Вид на «Храм с аркадой» и восточный угол крепости. «Храм с аркадой» расположен в восточной части крепости. Здание примечательно и в архитектурном отношении, и своей необычной историей. Впервые в литературе описан в 1642 г. и назван мечетью Айя-Баязид. На росийском плане 1771 г. назван Падиша-мечетью. Археологические исследования проводились в 1926, 1969-75 и 1986 гг. По предположению А. Л. Бертье-Делагарда и некоторых других ученых, изначально храм здесь был построен турками-сельджуками в 20-е годы XIII века. Затем он, по-видимому, был разрушен, а после восстановления использовался сначала как мечеть, а потом как христианский (греческий) храм. По другому предположению, здание было построено генуэзцами как консульская, присутственная зала, поскольку в жилом консульском замке не было и по уставу не могло быть помещений для парадных приемов, судопроизводства и т.п. Это здание представляет собой единовременную постройку третьей четверти XIV в. Основной объем выполнен в форме куба с каменным сферическим сводом на тромпах. Переход по углам от подкупольного пространства к куполу устроен посредством парусов с зубчатой гофрировкой. Здание выдержано в благородных пропорциях и создает внутри ощущение легкости и простора. В южной стене находится молитвенная ниша - михраб с «сотовым» орнаментом. В северо-восточном углу был некогда ход на минарет. С севера к храму примыкает притвор, отделенный тремя арочными пролетами. The Genoese fortress of Sudak 14th-15th centuries. Cupola-house in the Sudak Fortress. Early 14th century. |
 |
Судак, генуезька фортеця XIV-XV ст. «Храм із аркадою».
Зі сходу до будівлі прибудовано відкриту аркаду з трьох частин, до якої з приміщення ведуть двері та два вікна, що обрамлені різьбленням сельджукської традиції. Конструкція будівлі має численні аналоги в мусульманській культовій архітектурі Малої Азії і Криму цього періоду. Роботи по декору будівлі не були повністю завершені. Цьому перешкодило, певно, захоплення міста Генуєю в 1365 році. В 1373 році будівлю було потиньковано й розписано зсередини. Над міхрабом з'явився будівельний латинський напис: "В ім'я Христа Амінь 1373 р. дня четвертого січня цю споруду повелів звести пан Каталані. Христос порятуй". Під написом герби Каффи, Генуї та роду Каталані. Заслуги Каталані тут явно перебільшено: споруду звели інші раніше, при ньому ж було проведено, мабуть, лише капітальний ремонт. Судак, генуэзская крепость XIV-XV вв. «Храм с аркадой». С востока к зданию пристроена открытая трехчастная аркада, в которую из помещения ведут дверь и два окна, обрамленные резьбой сельджукского характера. Конструкция здания имеет многочисленные аналоги в мусульманской культовой архитектуре Малой Азии и Крыма этого периода. Работы по декору здания не были полностью завершены. Этому помешал, очевидно, захват города генуэзцами в 1365 г. В 1373 г. здание было оштукатурено и расписано изнутри. Над михрабом появилась строительная латинская надпись: "Во имя Христа Аминь 1373 г. дня четвертого января это сооружение повелел возвести господин Каталани. Христос спаси". Под надписью гербы Каффы, Генуи и рода Каталани. Заслуги Каталани тут явно преувеличены: постройку ранее сделали другие, при нем же произвели, по-видимому, лишь капитальный ремонт. The Genoese fortress of Sudak 14th-15th centuries. Cupola-house in the Sudak Fortress. Early 14th century. |
| Рубрики: | Путешествия/Крым История |
| Комментировать | « Пред. запись — К дневнику — След. запись » | Страницы: [1] [Новые] |
