http://chtyvo.org.ua/authors/Bilinskyi_Volodymyr/Ukraina-Rus_Knyha_1/ Україна-Русь. Книга 1 Володимир Білінський

http://svmajbutne.at.ua/blog/proroctvo_greko_katol...ha_ta_timoshenko/2014-02-11-77 

Це пророцтво в останні дні масово перепощують українці в соціальних мережах. Для тих, хто ними не користується, спеціально передруковуємо, оскільки текст надзвичайно цікавий.

ПРОРОЦТВО ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОГО СВЯЩЕННИКА, ОТЦЯ ГЕРМАНА БУДЗІНСЬКОГО ЗРОБЛЕНЕ В ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОГО РЕФЕРЕНДУМУ РОКУ БОЖОГО 1991.

Ні, ніхто не розуміє, що весь світ, а особливо Східна Європа, стоять на порозі страшних, кардинальних змін, як це було на початку двадцятого століття перед першою світовою війною. Сьогодні відбувся народний референдум про незалежність України. Є величезна ейфорія в народу нашого, який 350 років стогнав і знищувався в московському ярмі, що ми на кінець станемо вільними. Люди радіють та надіються, що все зле вже позаду, сподіваються на краще життя, на гарне майбутнє для себе і своїх дітей.

Але на жаль не все так гарно буде в України та українців у найближчих чверть віку. Ще мине одне покоління, поки Україна отримає свою дійсну незалежність, бо сьогоднішня незалежність, це швидше декларація, ілюзія, ніж реальність цього історичного факту.

Я хочу розказати те, що чекає на наш нарід у найближчих чверть віку: Ейфорія скоро мине, а з нею повернеться гірка реальність: люди поведуться на заклики фальшивих пророків, будуть закриватися заводи і фабрики, розпочнуться великі звільнення людей, почне рости безробіття, гроші знеціняться і втратять свою вартість, люди почнуть масово виїжджати за кордон на заробітки, як це і було колись. Почнуться нарікання від цих самих людей, які ще вчора раділи незалежності, то тепер вони ж будуть на цю незалежність страшенно нарікати. Так буде кілька років.

Читать далее...

http://gazeta.ua/articles/sogodennya/_dvoh-ridnih-mov-ne-buvaye/541363

Український журналіст і телеведучий Андрій Куликов поділився роздумами про те, які місця займали українська та російська мови впродовж його особистого життя. Своєрідна "колонка вголос" була начитана для Громадського радіо. В оригіналі, крім вірша, звісно, російською:

 Родному языку моих друзей
Не повезло: он выведен из моды
И сдан в этнографический музей,
Куда не всякий и не часто ходит.

Как это просто: дедовский рушник
Забрать стеклом и, вывесив на стену,
Гостей к витрине подвести на миг,
И забывать дорогу постепенно.

Читать далее...

http://http://vsviti.com.ua/2013/09/ukrajina-nadzvychajna/vsviti.com.ua/2013/09/ukrajina-nadzvychajna/

 

Не дивлячись на те, що з усіх боків українцям намагаються довести, що вони ні на що не здатні, що найкращий вихід для них – «валити з цієї країни якомога швидше», що дивитися в Україні немає на що і світові на нас начхати, цифри статистики та факти говорять нам речі абсолютно протилежні.

Найбільша країна, що знаходиться в Європі. Країна, що займає 0,41% світової території суші, в якій мешкає 0,85% населення планети та яка приносить 0,20% світового валового національного продукту. Країна, на території якої зосереджена чверть всіх запасів чорнозему на Землі. Країна, яка входить до трійки найбільших постачальників ячменю, є одним з найпотужніших виробників зерна та разом із Францією, Німеччиною та США є одним з найбільших виробників цукрового буряка. Наша країна входить до сімки найпотужніших у світі виробників рослинної олії, свинини, цукру та картоплі. Сотні видатних українців були та залишаються творцями світової історії. Художники та науковці, політики та композитори, актори та письменники – всі вони дають нам можливість за кордоном чи в себе вдома з гордістю сказати: «Я – українець!»
Перші в світі

 

Українці, а саме конструкторське бюро Антонова, розробили літак із найбільшою у світі вантажопідйомністю — Ан-225 «Мрія». Спочатку він проектувався для транспортування космічних кораблів. Наразі «Мрія» виконує комерційні вантажні перевезення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Автор однієї з перших в світі Конституцій – український політичний і громадський діяч Пилип Орлик. 5 квітня 1710 р. його обрали гетьманом Запорізького війська. У цей же день Пилип Орлик оголосив «Конституцію прав і свобод війська Запорізького». У США Конституцію прийняли в 1787 р., у Франції та Польщі — тільки в 1791 р.

Читать далее...

http://www.charter97.org/ru/news/2014/2/10/86247/

     Польские кинематографисты сняли короткий танцевальный фильм - украинскую версию проекта американца Фарела Уильямса «Happy». Согласно замыслу, на улицах Киева танцуют люди

 . Впоследствии камера попадает на центральную площадь украинской столицы, танец прекращается, зато в кадре появляются митингующие, которые рассказывают, чем для них является счастье и за что они стоят на Майдане, пишет «Цензор.НЕТ».

«Для того, чтобы быть счастливым, мне нужно, чтобы Украина была свободной, на самом деле демократической и процветающей страной. Сейчас меня делают счастливой люди, которые объединились здесь ради общей идеи», «Там, где свобода - там и счастье», «Воюем здесь за элементарное свое достоинство, честь, чтобы быть людьми, потому что наша власть - это банда», - рассказывают участники протестов.

В проекте приняла участие украинская писательница Ирэна Карпа. «Украина хочет быть счастливой» - сообщают создатели фильма в заключение.

http://ukrgazeta.eu/molytvy/5240-molytvy-shchodenni

"Найголовніша справа в житті – молитва, а всі інші – справи другорядні."
св. Григорій Богослов

Вставши від сну, перш будь-якого діла, стань побожно перед святою іконою і, уявляючи себе перед Всевишнім Богом, поклади на себе тричі знак хреста, промовляючи:
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Спинившись, заспокой свої почуття, щоб твої думки лишили все земне, тоді сотвори три поклони‚ промовляючи:
Боже, будь милостивий до мене грішного.
а потім читай наступні молитви без поспіху і з увагою.
Боже, прости мені всі провини мої перед Тобою. Господи Ісусе Христе, Сину Божий, молитвами Пречистої Твоєї Матері і всіх святих помилуй нас. Амінь. Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Читать далее...

http://ukrlife.org/main/library.html

 http://svetonline.wordpress.com/2012/09/23/history-strana-moksel/   Читать всю книгуhttp://ukrlife.org/main/evshan/moxel.htm

Из Предисловия -

Предполагая, что многие читатели моего романа воспитаны на идеологии большевистской историографии, я счел необходимым опереться на фактологические повествования тех русских историков, усилиями которых создана мифология “Государства Российского”. Дабы читатель, сопоставляя оголенные факты истории, сам сумел сделать верные выводы. Никогда прежде российская государственная власть, и царская, и большевистская, не позволяли простому человеку Империи иметь личное мнение, полученное в результате ознакомления с первоисточниками. Власть всегда заставляла человека верить ей на слово. Если же гражданин сопротивлялся оболваниванию и все же пытался заиметь собственное мнение, то, как правило, заканчивал свои познания в тюремной камере.
Российская Империя свято оберегала свою историческую мифологию, отчего истина в чистом, неискаженном виде редко присутствовала в повествовании державных платных историков. Она всегда была завуалирована, изначально искажена и запрятана в словесную патриотическую упаковку.

Читать далее...

http://dmitriy-prog.ru/ru/modelling/dress.html#EveningDress2

http://ananiev.info/news/matjuki_prizvodjat_do_khvorob_i_starinnja/2013-12-14-4308

tp://worldelectricguitar.ru/musician/Enver_Izmailov.php

Однажды ночью 1944 года по приказу Сталина все татарское население Крыма было выселено в восточную часть СССР. И среди них – семья Измайловых… Поэтому Энвер родился в Фергане, в Узбекистане, 12 июня 1955, и рос в сложных условиях. Ему, например, по причине бедности не могли купить его мечту – аккордеон. И когда он закончил школу, то, как и большинство других юношей, пошел работать на стройку, и звуки, которые он слышал, по большей части были звуками бетономешалки и забивающего сваи молота. Но однажды, когда ему исполнилось 14 лет, его дядя принес домой 7-струнную гитару. И все началось с тех трех очень знакомо звучавших аккордов, которые сыграл его дядя. Так молодой Энвер взял гитару в руки, положив начало этой любовной истории длиною в жизнь. Играть оказалось не так сложно, как он думал, и вскоре он уже исполнял «уличные песни» и народные мотивы, которые люди в этих местах напевали или хотели слышать. Он, должно быть, много бродил по городу, ухватывая все музыкально-необходимые знания мультикультурного и многонационального Советского Союза того периода – это был своего рода Ферганский Базар Музыки [1]. Еще одной счастливой случайностью явилось то, что его отправили учиться в автошколу. В итоге он переквалифицировался из рабочего на стройке в водителя грузовика, и одиночество дальнобойщика ему скрашивала его постоянная компаньонка – гитара. Однажды он познакомился с преподавателем игры на домре, который посоветовал ему пойти учиться музыке. Но когда Энвер поступил в музыкальную школу, учителя хотели, чтобы он изучал традиционные узбекские музыкальные инструменты. Поначалу Энвер отказался, но, в конце концов, нашел с ними компромисс: он начал заниматься по классу фагота. Едва окончив первый год обучения, он был призван в армию, но, как и многие музыканты в истории джазовой музыки, оказался в военном ансамбле. В данном случае – в Ансамбле Песни и Танца Дальневосточного Военного округа, где ему вверили медные духовые. Когда он возобновил обучение в музыкальной школе после окончания воинской службы, он не только продолжил изучать фагот, но и начал играть на бас-гитаре, собираясь поступить в институт культуры, не заканчивая эту школу. На этот раз все оказалось не так просто, как звучало: на всереспубликанском музыкальном конкурсе его, исполнившего на фаготе один из концертов Вивальди, отсеяли после первого же раунда, и Факультет Фагота при Таджикистанском Институте Культуры [2] не принял его, поскольку у него не было даже бумаги об окончании хоть какого-то музыкального заведения. Так что Энверу пришлось снова пуститься в путь. Он повернулся спиной ко всем школам и консерваториям, и занялся самообразованием. Вернувшись в Фергану, он присоединился к рок-группе под названием «Южане». Они даже выиграли первый приз на одном из республиканских конкурсов в Узбекистане в 1977 г. и были приглашены участвовать во всесоюзном музыкальном фестивале. Но, на удачу ли, на горе, катастрофическое наводнение вернуло их обратно, поскольку все дороги были уничтожены… их мечты и надежды разбились, и группа вскоре распалась. Но конец чего-то одного всегда является и началом чего-то другого… Энвер встретил джаз-рок коллектив «Сато» и лидер оного, Леонид Атабеков (саксофон, флейта), пригласил его в бэнд. Свободная импровизация на основе восточной и народной музыки, временами переходившая в откровенный рок, а временами – в синкопированный джаз в размерах 11/8 или 7/8, открыла новые музыкальные горизонты. Они открывали фестиваль «Джазовые Дни в Ташкенте» в 1981. Это был их первый большой успех. Энвер бросил свою работу водителя грузовика и стал жить на то, что ему приносила музыка – он играл в ресторанах, на свадьбах, преподавал детям. Результатом выступления «Сато» на Ферганском Джазовом Фестивале в 1984 году явилось первое для них предложение записи. В итоге они записали и выпустили две пластинки: «Легенды» в том же, 1984 году, и «Все хорошее возвращается» в 1985. А затем пришел Горбачев, и Перестройка… В 1988 Энвер вернулся на землю предков, в Крым, вместе со своей женой и двумя дочерьми. Они нашли крохотную квартиру в маленькой деревеньке недалеко от Джанкоя. «Сато» распались, поскольку музыканты не могли более быть вместе. После двух лет, в течение которых он отсутствовал на музыкальном небосклоне, взяв паузу, чтобы «перезарядить батарейки» и открыть для себя новые направления, он начал сольную карьеру. Именно тогда он открыл новую, «десятипальцевую» технику игры на гитаре [3]. И продемонстрировал ее на своем первом сольном выступлении на джазовом фестивале в Таллинне в 1990, где его увидели и услышали Хартмут Шмитц (Hartmut Schmitz) и Фритц Шмукер (Fritz Schmucker), организаторы хорошо известного Мюнстерского Фестиваля – они ездили по России в поисках музыкальных талантов. Эти двое были настолько впечатлены «сочетанием фольклора и свободной импровизации, исполненных, на удивление, с почти западной техникой гитарной игры, сравнимой с техникой Стенли Джордана (Stanley Jordan)», что пригласили его выступить на Международном Джазовом Фестивале в Мюнстере в 1991г. В 80-е Стенли Джордан совершил революцию в технике гитарной игры, предложив концептуально новый взгляд на функции обеих рук при игре: использование одновременно пальцев и правой, и левой рук для извлечения звука [4] в длительных пассажах. Джон Скофилд (John Scofield) [5] по этому поводу сказал: «Когда бы я ни слушал его, все время кажется, что играют два гитариста. Я не знаю кого-либо еще, кто умеет такое делать». Сам же Джордан описывает свою технику как попытку перенесения «оркестрового звучания» пианино на гитару: «Нет ничего по-настоящему, фундаментально нового в моей технике. Единственная новая вещь – это извлечение звука из струн путем не щипка или удара, а быстрого прижатия к грифу, что продлевает реверберацию ноты [6]». Просто удивительно, что Энвер использовал ту же технику, никогда не слышав Джордана! Двери на Запад были открыты – раз и навсегда. Его паспортом явился диск, спродюсированный другом и наставником Пиюсом Кнуселем (Pius Knusel) и названный «Черное море». Альбом был записан вместе с турецким перкуссионистом Бурханом Окалом (Burhan Ocal), с которым Энвер разделял одно и то же богатое наследие – народные песни, исполнявшиеся преимущественно по берегам Черного моря. Этот альбом – документирование world-music, получившееся экстраординарным, поскольку совершенно лишено принужденности и искусственности. Выступления Энвера становились фурором на различных фестивалях – от Парижа до Цюриха, от Германии до Пори [7]…

Енвер Ізмайлов давно завоював публіку різних країн своєю віртуозною грою. Кожен його концерт викликає величезний розголос. Ізмайлов приголомшує своїми винахідливими аранжуваннями, цікавими творами, але особливо самостійно винайденою технікою — тепінгом (прийом гри, при якому пальці обох рук лежать на грифі гітари, як на клавіатурі, і звук видобувається швидким притисненням струн, а не ударом по них чи щипком). У Енверовій музиці поєднується імпровізаційний початок і елементи музичного фольклору як кримських татар, до яких він належить, так і інших народів Причорномор’я, Балкан і Близького Сходу... Енвер Ізмайлов: Найдорожча річ, яку я купив, — гітара

http://uapress.info/uk/news/print/15541 Саша Казимирский 04 лютий 2014, 20:47 Известный российский политик прозападного и либерального толка Валерия Новодворская в своей статье «Майдан: приказ на Запад» рассуждает об украинской политике, Януковиче и о Евромайдане. Майдан: приказ на Запад Маяковский – это не только отрицательный пример. Иногда надо гнать лошадей, менять их на переправах, оставлять издыхающими на большой дороге, как это делали наши друзья Атос, Портос, Арамис и д'Артаньян. Все зависит от того, правильно ли выбрано направление. Д'Артаньян был прав, когда добывал подвески королевы, спасал Карла I, то есть работал против властей предержащих. Но когда он таскал каштаны из огня для Мазарини и Людовика XIV, преследуя герцога де Бофора и Фуке, он сразу оказывался неправ, потому что гнал французскую историю к абсолютизму. И разве не правы были Гайдар, Чубайс и их команда, когда гнали жалкую клячу, одр советского социума, в сторону Запада и капитализма? Правда, советские клячи не пали в оглоблях, а сбросили смелых наездников и сорганизовались в дикую охоту короля Стаха. Поэтому прав Евромайдан, поэтому правы Арсений Яценюк, Виталий Кличко, Олег Тягнибок и Петр Порошенко, когда загоняют клячу украинской истории в Европу, подальше от России и советского прошлого. Правы западенцы, мирно захватывающие городские администрации. "Все устаревшее и отжившее надо душить в зародыше", - сказал некогда в "Зияющих высотах" Александр Зиновьев. Конечно, не веревкой душить, а просто идти вперед и не обращать внимания. Слышны голоса насчет референдума: пусть Украина решает на референдуме, куда и с кем ей идти. Но мы уже видели такой горбачевский референдум о сохранении СССР. Устаревшие и отжившие "ушанки" из метрополии и Беларуси и такие же "тюбетейки" из Средней Азии ответили "да". А "западенцы" из стран Балтии, Грузии, Молдовы и Украины, активное и упорное будущее, которое было в меньшинстве, все равно ушли вперед и не оглянулись. Нет референдумов между прошлым и будущим, будущее право вопреки арифметике, по законам высшей математики. Между жизнью и смертью тоже нельзя проводить референдумы. Врачи и не проводят. У смерти нет прав на пациента. "Не умирайте при жизни, не помогайте смерти, Смерть – королева Снежная, холоден ее плен. Вы помогите жизни, словно девочке Герде, холод зимы расталкивающей яблоками колен" (Евгений Евтушенко). С чего все началось? С отказа Януковича подписать решение о евроинтеграции (формальность, но жест в сторону от СССР и Москвы). Москва тут же сунула свое тупое рыло в украинский огород. Януковича остановили. Стало ясно, что украинский президент не просто жулик, не просто неуч, не просто уркаган - он пешка, предатель, коллаборационист, орудие в руках Москвы. А это позор, "ганьба". Людям стало стыдно, они побежали на мороз. На Майдане стоят не рабы. Кто посоветовал "отоваривать их дубинкой по башке"? Кто предложил употребить "титушек"? Чья идея была похищать раненых из больниц? Кто посоветовал стрелять боевыми патронами? Старый добрый КГБ и его нынешние кремлевские наследники. Кстати, националистов на этом Майдане нет. Кроме тех, кто позволяет себе антисемитские выпады. Вот их надо гнать. А те, кто высказывается против москалей, это как раз патриоты. Что здесь ни скажи, все будет мало. И тут появляются законы типа тех Intolerable Acts (невыносимые законы) на счет чая и марок, с которых началась Великая Американская Революция. Кое-кто выступает против методов украинской оппозиции? Тогда пусть объявят преступниками деятелей американской революции, которые топили чай и брали с оружием в руках английские казармы. Украина, захватывая здания, просто устроила "бостонское чаепитие". Они сейчас дошли до этого уровня, через 240 лет после американских колоний. [articles_related] Европа ведь не будет исключать из ЕС Бельгию и Голландию за то, что некогда Фландрия поднялась с оружием в руках против владычества Испании – вместе с гезами, с Тилем Уленшпигелем и с Вильгельмом Оранским. Кстати, примерно такие же законы - о трехлетнем сроке за критику начальства - были приняты при Горбачеве, ближе к концу его эры, вместе с законом об оскорблении чести и достоинства президента СССР. "ДемРоссия" вывела тогда на улицу больше полумиллиона москвичей (без красных знамен и нацистских "зигов"). И законы насчет начальства были отменены. Януковича нельзя оставлять во власти. Он слишком много наломал дров, он жалкая марионетка Москвы, а так цепляться за власть – уже преступление. Он предпочитает гибель Украины и гражданскую войну своей отставке. Не дал Бог Украине Горбачева, который умел уходить. Мог бы перейти на сторону ГКЧП, мог бы после Беловежской пущи побарахтаться вместе с Лигачевым и силовиками, мог устроить в Москве Тяньаньмэнь. Нет, просто ушел. На пенсию в четыре бакса. Вот когда его оценишь: глядя на Януковича, у которого полные карманы миллионов, а он сидит как приклеенный. Помазанник Божий Николай II отрекся, чтобы не бросать на Питер войска, чтобы не усмирять, не лить кровь. Отдал жизнь, свою и семьи. Получилось плохо, но он хотел остаться в истории мучеником, а не палачом. Шеварднадзе ушел во время "революции роз", не защищаясь. Звиад Гамсахурдиа, получивший на выборах 92%, покинул Грузию в 1992 году, чтобы не быть поводом для гражданской войны. А Янукович сидит! Значит, из Кремля так велели. Совет глупый: помочь Януковичу нельзя, за западенцами и Майданом опыт ОУН и УПА. Войска из России не введешь: западенцы при оружии, да и украинская армия, как минимум половина, будет стрелять в оккупантов. Даже многие "беркутовцы". А крымские татары? А Европа? А Олимпиада? И куда потом денется Черноморский флот? Россию за войну в Европе погонят отовсюду, это будет хуже Афгана. Януковича оставлять на месте нельзя; у его людей одна мысль: убрать народ с Майдана, разогнать всех по домам, а там расправимся. Мы вот так ушли с площадей в 1991 году, не добив красную гадину, и в 1993-м ушли и опять их не добили. Не уйди мы тогда, наши реформы длились бы не 8 месяцев, а наши враги тряслись бы в подполье. А так гадина добила нас. В 2000 году. Валерия Новодворская

 

http://obozrevatel.com/author/volodimir-bogajchuk.htm

Ложка дьогтю на скрижалі Майдану. Щоб краще крутилося
04 февраля 2014, 08:00

Мовчання у цій ситуації – це злочин проти щирих і довірливих співвітчизників. Терпець увірвався, коли довідався, що "головнокомандувач" "Правого сектору" готовий взяти на себе відповідальність за долю революції. Тож почну з "головнокомандувача".

Будь-хто може переглянути "протистояння" на Грушевського і пересвідчитися, що організованого спротиву атакам міліції не було. У "головнокомандувача" нема ні декількох бійців, щоб перекрити щілину між згорілими автобусами на вулиці Грушевського, ні клепки в голові, щоб її заварити залізяччям. Про складнішу ділянку з боку стадіону мовчу. Відтак міліція без особливих зусиль виконувала тактичне завдання по прибиранні барикади чи бутафорської катапульти і стратегічне завдання по виловленню повністю неорганізованих одинаків здатних чинити опір. Після цього міліція відходила на свої позиції, а прислані на допомогу "Правому сектору" сотні Майдану вдало вписувалися в картинку масовки під назвою "відбиття наступу".

Будь-хто може пересвідчитися, що левова частина коктейлів Молотова не досягала своєї цілі, бо міліція стояла на відносно безпечній відстані. Це стосується і петард. Зате коли починався "штурм" барикад, то саме тоді цих засобів стримування катастрофічно не вистачало.

Мене завжди веселили заяви "генералів" повстанських "армій" з Південної Америки, але зараз не до веселощів. Бо затіяна місцевим "головнокомандувачем" гебістська бутафорія забирає життя людей. А він, бачте, ще має нахабність "взяти відповідальність за долю революції". Та ти спочатку візьми відповідальність за долю убитих та покалічених з твоєї вини мирних людей, за зданих тобою окупантам сміливців, здатних чинити опір їхнім холуям. Запропонуй себе в обмін на їх визволення. Цікавить реакція твоїх хазяїв: у якій мірі ти вже себе відпрацював?

Тепер про ікону, що висить на "йолці". Так, правильно, про Юлю Володимирівну. Вірніше, про вимогу звільнення її з тюрми, яку далеко не всі майданівці поділяють, але заради справи помовчують. Зрозуміло, що завищеною ціною на газ для українців вона свідомо підіграла Європі, Росії і Януковичу з його харківськими угодами по Севастополю. Зрозумілою є позиція опозиції, адже визнання вчиненого Юлею Володимирівною газового злочину автоматично ставить питання про притягнення до кримінальної відповідальності всіх осіб причетних до виконання цих угод, починаючи з Януковича і нижче. А це, імовірно, в плани опозиції не входить. Зрозуміло, що у Юлії Володимирівни є велика образа на невдячного Януковича за сприяння урядом Тимошенко в приватизації Межигір’я.

Зрозуміло, що самостійне визнання провини потребує більшої сміливості, ніж з Путіним хіхікати стосовно Ющенка. Зрозуміло, що Президентом України їй вже не бути, та й навіщо, якщо він знову буде безправним (допитливий читач помітив, що як тільки в українців з’являється шанс обрати президентом такого-сякого українця, то тут же функції президента урізають). Тож, Юліє Володимирівно, звернись до Майдану та Європи з проханням зняти з переговорів вимогу про звільнення з тюрми, і тепленьке місце у Верховній Раді тобі гарантовано довічно.

Ще одна дражлива тема – це тема розколу України. Наївне питання: що ми хочемо зберегти – націю чи територію? Якщо хочемо зберегти націю, то можна позбутися ще однієї частини території. Заради бога, ми за всю історію втратили багато територій. А якщо хочемо зберегти територію, то реально можна втратити націю, адже років через 5–10 і у Києві, і у Львові деградація та русифікація населення перейде критичну межу. Залишиться лише україноподібна топоніміка, як у США - топоніміка знищених зайдами індіанців.

Хочуть відділитися? – і слава Богу. Тільки по-серйозному – ніяких федерацій. Лише повне відокремлення у склад Росії – нема чого годувати Україну. Годуйте Росію! Простіше обмінятися переселенцями. При цьому не забути переселити на Донбас палких противників розколу – хай реалізують свої устремління в тамтешніх умовах. А років через п'ятнадцять-двадцять, коли почне сипатися Росія, можна буде і подумати про повернення не лише Донбасу з Кримом.

З цим пов’язана і розкручувана тема громадянської війни. Яка, у біса, громадянська війна, якщо ще не було національно-визвольної?

Декілька речень стосовно споглядацької позиції Заходу. Пам’ятаєте, в одному з творів Ільфа з Петровим є саркастичний вислів: "заграніца нам паможєт"? На біса Європі потрібно нам допомагати? Чим гірше в Україні, тим більше дешевої, слухняної, невибагливої до професій, до умов праці і проживання немусульманської робочої сили. П’ять мільйонів заробітчан уже зараз заробляють гроші, які в сумі 20-25 мільярдів надсилають в Україну, і які (гроші) у тій же сумі повертаються злодіями назад у європейські банки чи у нерухомість. Вищий клас торгівлі рабами, пардон, людьми.

Інша річ, якщо ці люди стануть ресурсом для знищення Європи. А таке вже було. І не лише у минулому столітті. Пригадайте малопомітний з курсу шкільної історії термін "велике переселення народів". Тоді гуни (перші алтайці-монголи, що прийшли на територію нинішньої України) підкорили місцевих ґотів, іранців, кельтів і слов’ян. Протягом 50 років зорганізували їх в потужний антський союз ("анда" - по-монгольськи "побратим") і пішли здійснювати свій "європейський вибір". Та так завзято його робили, що на Балканах і в Центральній Європі населення, яке не встигло скористатися тодішніми шенгенськими візами, було потоплене у власній крові. Жах по всій Європі був такий, що у німців психічна травма збереглася і досі: слово "гуне" у їхній мові означає "велетень, страховисько". При наступі гуни попереду виставляли слов’ян (так звані "передполкові частини"), а решта наших предків-"побратимів", у разі потреби, приходила їм на допомогу.

Суть цього екскурсу в історію в тому, що ми, українці, і наші предки впродовж тисячоліть були або могли бути щитом Європи. Європи невдячної. Абсолютно невдячної. Пригадайте ігнорування потреб українців Наполеоном або Гітлером. Може, досить бути щитом?

Я на Майдан ходжу лише тому, що не хочу бути холуйом. Байдуже чиїм. Але в знак "вдячності" за зволікання в підтримці у боротьбі з нинішніми гунами з задоволенням поведу свою "Таврію" помити колеса в Атлантичному океані від залишків тамтешньої живності. Бензину на дорогу вистачить – нафти в Китайросі достатньо.
Автор:

Володимир Богайчук

Член Комісії людських та громадянських прав Світового конгресу Українців

http://www.reverbnation.com/victormorozov/song/19398762 (ПОСЛУХАТИ МОЖНА ТУТ!!!!)

   Співак Віктор Морозов виконав під гітару майже півсотні віршів-памфлетів авторства Юрія Винничука та Андрія Панчишина. Бард викладає їх в інтернет, де їх можна прослухати всі разом. Поширює також одну за одною в своєму фейсбуці. Деякі з них заспівані на нові мелодії, а деякі - переробки відомих мелодій, зокрема народних. Є, наприклад, таке:
---"Била мене мати березовим прутом, щоби я не стояла з молодим Берку́том
Била мене мати цепом від рове́́ра, щоби я не стояла з міліціонером.
Била мене мати колінчастим валом, щоби я не стояла із регіоналом.
А я з ним не стояла, і не говорила. На Беркут воду ляла, щоби не смерділо.
Ме́не моя мати більш не буде бити, бо любо по Майдану з козаком ходити...".
Кожен рядок цієї відомої пісні виконуються по двічі:
Палають покришки, неначе зірниці, і кулі, як зорі, гудуть.
Булижник злітає, неначе жар-птця. Такого не можна забуть.
---"Горіла бочка-диміла
Під ней дівчила сиділа.
Під ней дівчина сиділа,
тендітні рученьки гріла.
Ой, руці, руці ви мої,
довго носили напої..."
Рядки "Маріїнський парк - наче хлів затоптали ви. Тільки свиня - де жере, там сере" лягли на мелодію пісні "Есть только миг".
Серед пісень - "Миколай на барикадах", "Різдво на Майдані", "Троє поросят пішли собі до Хряка", "Інтернаціомайдан", "В Межигір'ї криниченка", "Прощальна" про Віктора Федоровича. Він - найчастіше згаданий персонаж, але дісталося також дотеперішньому прем'єр-міністрові, керівникам Харкова й області, донецькому підприємцю Рінатові Ахметову, оперному співакові Володимиру Гришку, який співав на сцені Антимайдану. Присвячено пісню і "Гандзю-рибці, Гандзі-птичці, вже не молодичці", яка тепер не може вернутися до Львова:
Ой, чий то джип стоїть з донецьким номером?
Ой, не доїде він. Ой, розіб'ється він десь під Житомиром
---"Я шахтарочка стара, галицька бабуся.
Вже на пенсію пора, а я все ***.
Шахтарочка-стахано́вочка
за велінням серця стала януковичка.
Я шахтарочка стара, але білолиця.
Я акула без пера - Геббельс у спідниці.
Шахтарочка-пролетарочка.
Я із Ововочем, як Твікс, сладка парочка.
---"У Допи хвора Гепа, вона йому болить.
Потрібно Гепу Допі зеленкою полить", - це вже про харківські способи боротьби з незгодними.
Серед почутого легко розпізнати мотиви в піснях "Їхав, їхав козак містом, та й зустрівся з комуністом", "Червону бімбу не шукай на Майдані", "Зимно, зимно на душі. Все забрав злодюга, тільки залишив: одну корову на селі, одну картоплю на столі" й так далі. Замість "Ой, на горі два дубки" колишній учасник театру "Не журись!" заспівав про президентову фізкультуру: "В Межигір'ї три пеньки, в Межигір'ї три пеньки. В Межигір'ї три пеньки, три пеньки, опа, опа, опаньки".
Журавлине "кру-кру" з гімну діаспори перетворилося на абревіатуру КРУ, що вчувається Віктору Януковичу.
В теперішній революційній добірці Морозова є пісні й не в жартівливому настрої:
"Лютим пеклом стало, що вчора було смішним. Пси від крові п'яні. Похмілля буде страшним".
Є навіть одна співанка російською мовою:
"Год лошади мы встетили на площади.
И нас ни зек, ни кагебист не поздравлял".
Звідти ж рядок: "У нас не будет больше ёлки на крови".
Вітор Морозов - автор шести власних студійних альбомів. Один із викладених за тематикою записів - студійна пісня з альбому "Армія Світла": Також він переклач із англійської та португальської мов. Автор українських перекладів "Гаррі Портера" та книжок Пауло Коельйо.
"Колись у театрі "Не журись!" ми співали політсатиру на концертах. А коли в листопаді почався Майдан, я запостив на свою сторінку у фейсбуці дві сатиричні пісні на слова Винничука, які були написані раніше ("Золотий унітаз" і "Сплять ворони"). Вони отримали великий відгук у гостей моєї сторінки, і я тоді подумав, чи не зробити спробу відтворити політсатиру "Не журись!" онлайн, в інтернеті, тим паче, що Андрій Панчишин живе в Києві, Юрко Винничук у Львові, а я зараз у Вашингтоні", - розповів Віктор Моорзов для Gazeta.ua.

"Я написав про це Панчишину й Винничуку і виявилося, що ця ідея вже бувально висіла в повітрі, бо Панчишин якраз того дня, вертаючись з Майдану написав текст "Заповіту" від імені гаранта. Він вислав мені цей текст, я поклав його на музику, наспівав під гітару й записав на комп'ютері, а тоді запостив на свої фейсбучній сторінці. З того все й почалося. Панчишин дав назву цьому нашому віртуальному альбому "Реффолюція", і на сьогодні вже записано 39 таких пісень. До речі, саме зараз я працюю над 40-ю піснею, але цього разу на дивовижно-пророчий вірш Івана Франка, написаний 130 років тому - "Беркут", який маю надію запостити сьогодні", - зізнався музикант увечері 28 січня.
Джерело: <a href="http://gazeta.ua/articles/culture/_viktor-morozov-naspivav-40-veselih-majdannih-pisen/538870">Gazeta.ua</a>
 

http://lana-web.ru/hiem_sami/merki_i_vikroiki_osnovi_dla_50_58_razmerov.html

Выкройка-основа для полных фигур, для 50-58 размеров, строится по тому же методу, как и выкройка для 44-48 размеров. Но отличается некоторыми специфическими особенностями: припусками и линией плечевого шва, связанными с тем, что пышный бюст и, очень часто, полная талия и живот, требуют других прибавок на свободное облегание. А основные мерки должны быть измерены особенно тщательно. Поэтому, в этой статье, я решила разместить таблицу с реальными мерками моих клиенток, 50-58 размеров, с типами фигур «яблоко», «груша», «песочные часы». Они помогут вам самостоятельно построить индивидуальную выкройку-основу.

 

 

Особенности расчетов для выкройки-основы 50-58 размеров.

   Правило 1.

  Если для 44-50 размеров к половине обхвата груди прибавляется 0,5 см, то для выкроек на полные фигуры 54-58 – 0,7-1 см. Это делается для того, чтобы боковой шов не перемещался в сторону переда.

  Правило 2.

  При построении выкройки переда 54-58 размеров, из-за большого размера вытачки – 11-15 см, линия плечевого шва может проводиться под значительным наклоном. Из-за этого пройма переда получается маленькой и короткой для таких размеров. В нее очень трудно правильно и красиво вшить рукав.

  Поэтому, когда строю выкройку, обычно проверяю линию наклона плеча контрольной меркой – высотой груди косой – ВГк. Даже, если она совпадает с проведенной линией плеча, «приподнимаю» плечевой шов на 1-1,5 см – рисунок на нижнем коллаже. И, как правило, на примерке, если шьем модель платья с рукавами, углубляем пройму на 1,5-3 см для блузок и платья, а для жакетов – на 2-4 см

Правило 3.

Для полных фигур силуэта «яблоко», линия бокового шва, как правило, проходит через точки на пересечении линий груди, бедер и контрольной линии. А ширина боковых и центральных вытачек – всего 2-2,5 см

  Для фигур силуэта «песочные часы» и «груша» строить выкройку-основу сложнее из-за большой разницы в размерах груди, талии и бедер. Например, если ОГ – 110 см, От – 90 см, а ОБ – 118, ширина вытачек – 3 см

   В итоге, получается довольно резкий изгиб бокового шва, который трудно проглаживать при пошиве платья или жакета. Поэтому, предпочтительно, шить модели с центральным швом на спинке, и перераспределять ширину вытачек. Если прогиб по этому шву сделать 1 см, то боковые вытачки можно уменьшить на 0,5-0,7 см каждую. И молнию я предпочитаю вшивать, когда фасон позволяет это сделать, в центральный шов спинки. Если модель платья с юбкой - «полусолнце», то молния вшивается  в боковой шов.

Расчеты для выкройки-основы 50-58 размеров.

  Припуск на свободное облегание к обхвату груди, для платья и блузки, даже прилегающего силуэта, лучше сделать 7-8 см, для полуприлегающего и для жакета – 9 -10 см

Расчет мерок для 50 размера.

ОГ – 100

ОТ – 78  или ОТ - 84

ОБ – 104

 

 

(ОГ + 8) : 2 = 108 : 2 = 54 : 2 = 27

Для выкройки переда прибавляем 0,5, для выкройки спинки – вычитаем 0,5 см

ОГ по линии груди переда – 27,5

ОГ спины – 26,5

Расчет размеров вытачек.

От = 78 см + 4 = 82 : 2 = 41

От рассчитанной мерки половины ОГ с припуском, отнимаем полученную величину половины обхвата талии с припусками: 54 – 41 = 13 : 4 = 3,2 – для фигуры силуэта «песочные часы. 

При ОТ = 84 размер вытачек получается таким:  84 + 4 = 88 : 2 = 44

54 – 44 = 10 см : 4 = 2,5 см – для фигуры силуэта «яблоко».

Расчет размера линии бедер.

(ОБ + 4) : 2 = 104 + 4 = 108 : 2 = 54

Для фигуры с такими мерками, точки линии груди переда и линии бедер, расположены на одной контрольной линии.

  Если  ОБ = 110 см, то после расчета: (110 + 4 = 114) : 2 = 57, разница между половиной обхвата груди с припусками и половиной обхвата бедер с припусками, составила бы 3 см.

57 – 54 = 3 : 2 = +1,5 см - эту величину необходимо отложить от контрольной линии на выкройке переда и спинки по линии бедер. Для переда – влево, для спины – вправо.

Расчет мерок для выкройки 52 размера.

ОГ = 104 см

ОТ = 92

ОБ  = 112

ОГ = (104 + 8) : 2 = 112 : 2 = 56 : 2 = 28

+ 0,5 = 28,5 – перед, - 0,5 = 27,5 – спинка

ОТ = (92 + 4) : 2 = 48

Вытачки = 56 – 48 = 8 : 4 = 2 см – каждая вытачка

ОБ = (112 + 4) : 2 = 116: 2 = 58

58 – 56 = 2 см : 2 – по + 1 см по линии бедер от контрольной линии.

Расчет мерок для 54 размера.

ОГ = 108

ОТ = 94

ОБ =116

ОГ = (108 + 8) : 2 = 116 : 2 = 58 : 2 = 29

ОГ переда = 29 + 0,7 = 29,7

ОГ спины = 29 – 0,7 = 28,3

От = (94 + 4) : 2 = 98 : 2 = 49

Вытачки = 58 – 49 = 11 : 4 = 2,7

ОБ = (116 + 4) : 2 = 120 : 2 = 60 – 58 = 2 : 2 = +1 см от контрольных линий по линии бедер

Расчет мерок для 58 размера.

ОГ= 116

ОТ= 98

ОБ = 122

ОГ = (116 + 8) : 2 = 124 : 2 = 62 :  2 = 31

ОГ переда = 31 + 1 = 32

ОГ спины 31 – 1 = 30

ОТ = (98 + 4) = 2 = 102 : 2 = 51

62 - 51 = 11 : 4 = 2,7 см – вытачки

ОБ = (122 + 4) : 2 = 126 : 2 = 63

63 – 62  = 1 см  : 2 = + 0,5 см от точки контрольной линии на линии бедер.

  Для того, чтобы построить выкройку-основу платья прямого силуэта, проведите линии, параллельные середине переда и спинки, от точки на линии бедер, до необходимой длины платья. 

   Используя такую выкройку, если она построена точно и проверена, вы сможете смоделировать и сшить любую из моделей элегантных платьев-футляров 50-58 размеров.

    Для платья силуэта «трапеция» - продолжите контрольную линию на необходимую длину и поставьте точку наклона бокового шва на расстоянии 12-22 см влево от нее – для передней половины выкройки. Для выкройки спины, соответственно, вправо. Это расстояние можно увеличить до 25 см, но не более, особенно, если длина платья – до колена. Боковые швы будут просто «складываться» внутрь, а платье смотреться неаккуратно.

   Если вы хотите более расклешенное платье, то выберите модель с подрезом под грудью и низом фасона «полусолнце» или трапецией, скроенной по косой. Можно выбрать модель платья с рельефами – каждая деталь изменяется по линии низа на необходимую ширину.

http://knitka.ru/9055/vyazanaya-spicami-manishka-2.html

 

В суботу ввечері всі телеканали Польщі одночасно транслювали пісню "Подай руку Україні" польсько-українського гурту "Таrаka". Гурт записав цю пісню в знак солідарності з Україною. Вчора гурт "Таrаka" також зіграв пісню на головній сцені Майдану і одночасно вона транслювалась на хвилі польського радіо (Polskie Radio). Радіостанція повідомляє, що частина коштів, отриманих від продажу платівки цього гурту, будуть передані на допомогу жертвам зіткнень в Україні.

 

http://www.day.kiev.ua/uk/article/naprikinci-dnya/yak-zrobiti-z-muhi-slona

Нещодавно вітчизняний сегмент Інтернету заполонив оригінальний альбом з ілюстраціями українських прислів’їв. Люди розповідали про нього друзям і намагалися дізнатися, де можна купити книжку. «День» також зацікавився «Українськими прислів’ями» і виявив, що книжки... не існує. Насправді цей альбом — магістерська робота випускниці Львівської національної академії мистецтв Анастасії Стефурак, яка творить під псевдонімом Nastia Karuf. Цього року дівчина закінчила магістратуру на кафедрі графічного дизайну. Зараз працює в дизайн-студії, де займається створенням логотипів, фірмових стилів та освоює веб-дизайн. А для себе ілюструє книжку італійської письменниці Анжели Нанетті «Мій дідусь був вишнею» та твір шведської письменниці Марії Грипе «Сесілія Агнес — особлива історія». Побачивши, який ажіотаж викликали її «Українські прислів’я», роздумує їх запропонувати видавництвам.

Читать далее...

Серия сообщений "Известные люди Украины":
Часть 1 - За что я люблю украинский язык.
Часть 2 - Ілюстрації українських прислів’їв молодої львівської дизайнерки викликали небувалий ажіотаж
Часть 3 - Украинско-колоритное от художника-иллюстратора Михайлошиной Марины(Киев)
Часть 4 - Ілюстрації українських прислів’їв молодої львівської дизайнерки викликали небувалий ажіотаж
...
Часть 14 - Мелодия живописи Натальи Иванченко
Часть 15 - Один з найвідоміших економістів світу — українець Богдан Гаврилишин
Часть 16 - Українка, яка підкорила найвідоміші театри світу

"Горіла шина, палала" - таку пісню записали українці. Нові слова вигадали на мелодію народної української пісні "Горіла сосна, палала". Пісню завантажив на своєму каналі в YouTube користувач Олексій Марценюк. У підпісі до "народного хіта" зазначено, що і музика і слова належать українцям. Починається вона словами: "Горіла шина, палала, Горіла шина, палала, Там барикада стояла, Там барикада стояла. Там барикада стояла. Там барикада стояла. Диких собак не пускала, Диких собак не пускала"

. Народна пісня "Горіла сосна палала" є весільною, обрядовою в міфологічному просторі народних уявлень. В пісні йде мова про дівчину, яка прощається зі своєю юністю і виходить заміж. При цьому вона обрізує русу косу під сосною, яка палає, тобто горить.