Оригинал взят у
в
Відеоблог. Казочка про крихітку Пухіса на прозвання Хуйлобер
Сідайте, дітки, в кружочек, щас баба Олька Дорошенко-Сагайдачна розкаже вам казочку.
Давним-давно, у одних бідних людей народилося немовля. І таке же ж воно було криве, коряве та горбате, таке незугарне, шо одразу видно – нічого хорошого з ним в житті не станеться. Ну, батьки з ним якось длубалися, аж тут чорт приніс добру хвею. Хвея побачила те одоробло, і стало їй дитинку жалко. Погладила вона те опудало по голові – і там виросло три золотих волосини. Через ту волшебну волосню люба хірня, яку дитя пороло, сама собою перевалювалася на інших. І навпаки: коли хтось робив шось гарне, благородне, красіве – то всі починали думать, шо це зробило ото дитя з волшебною волоснею.
Фея, сцуко, не читала Макаренка і не знала, що через таке воспитання даже з нормальної дитини вийде чмо болотне, шо вже казать про нашу потвору. Звичайно, виріс із дитинки зачотний мудак, який почав собі присвоювати чужі заслуги і зробився міністром…
І шо саме цікаве в цій казочці, знаєте? Шо вона не про Пуйло. Її написав майже двісті год назад Гофман. Називається «Крихітка Цахес на прізвисько Циннобер». Отака вона, пророча сила іскусства.
Я іноді думаю – може, ця пацувата хвея і Росію навістила? Причом уже не стала на одного урода розмінюватися, а пішла причинять добро у промишленних масштабах? Понавтикала тієї волшебної волосні в голови стільком людям, шо можна було б косу отсюда до місяця заплести. І через ту волшебну волосню люди самі не бачать, яку хірню творять, і другим не дають побачити.
Три вихідних підряд харківська гопота била й нівечила людей, шо ходили на Майдан – і це називалася «Мирна акція проти фашистських послєдишей». На четвертий раз ультраси виписали колорадам підсрачників – і це стало називатися «В Харькове избили и обстреляли участников антифашистского митинга».
В Славянську насмерть закатували двох українців, взяли в заложники місію ОБСЄ, це називається «мирний протест народу Донбаса». Блокпост цих виродків обстріляли – це вже називається «кровава провокація Правого сектору», іще и в ніч на Великдень, ай-яй, нехороші бандерівці!
Примьєр-міністр наш, кулявлоб, Вріо Президента наш, пастор добрий, Міністр фейбучних справ Аваков, три багатирі, трясця їм в печінку, все ніяк не розпердоляться отдать команду на визволення Славянська, потихеньку зливають Луганск і Донецьк - і це називається «каратільна акція київської хунти». Пуйло нагнав на наш кордон півста тищ москалів – це називається «ученія».
І так весь час уже чотири місяці: спершу нас молотять, як горох на току, а потім кричать «Фашисти, за что ви нас так нєнавідітє»?
В Одесі зранку мудили стріляли по людях, потім вкрилися в Домі Профсоюзів за спинами мирних сепараторів, а коли Профсоюзи підпалили, то стріляли з даху по ультрасам, а мирних залишили горіти – чи просто так залишили, чи сначала дали газку дихнути, щоб не повтікали і створили правильну картину Одеської Хатині і Руського Холокоста. І хто винуватий? А знов бандерівці. А шо вони людей рятували з того дому, і якби не вони, то агиблих було б не сорок, а триста душ – так то заслуга тих падонків, шо по рятівниках стріляли з криші.
А шоб ти всралася, хвея Розаблятьверде! Не могла сначала прочитать Макаренка – і тільки потім рішать, як пожаліти крихітку Пухіса та його пухісенят? Я понімаю, шо глянеш на тую Пуйляндію – і плакати хочеться. Але чому через неї должни плакати ми? Ти скажи, де в Пуйла та волшебна волосня, шоб можна було її висмикнути, і москалі побачили своє ясне солнишко як воно є? Я його довбню з усіх сторон роздивлялася в інтернетах – нема там нічого, крім лисини. Може, воно не на голові, може фея врахувала печальний опит і розмістила її в другому стратегічному місці? Тоді понятно, чого москалі вірять Лаврову, Кисільову, Чуркіну – бо та волшебна волосня в них уже в роті. Але я перевіряти не полізу. У мене простіша, радикальніша пропозиція: не порпатися в головах, шукаючи, де там волшебні пасма, і в других місцях тим більше не порпатися, а одрізати все разом з головою і з яйцями.
Звичайно, дуже довго прийдеться добиратися до голови крихітки Пухіса. Прийдеться длубатися через Донецьк, Луганськ… Але в усьому є позитив. Ви ж бо знаєте анекдот – де три українця, там партизанський отряд, причому один з них зрадник. Так от, тепер ми можемо не сушити голову, хто саме є курвою, зрадником та засланим козачком. Мєлоч, а приятно.
Ларилорхен
делается просто и быстро, а получается очень нежным и вкусным!
