Зими в Карпатах стають щораз «гарячішими». Причина не в глобальному потеплінні. З кожним роком у зимові Карпати приїжджає все більше відпочиваючих. Відтак, гірськолижні курорти працюють на повну потужність. Більше того, в пік сезону, що співпадає з Новорічними та Різдвяними святами, наявна мережа не може прийняти всіх бажаючих, а місця на цей період бронюють ще з початку осені. Пропонуємо читачам огляд гірськолижних баз Карпатського регіону. Він далеко не вичерпний, проте дає можливість вибору.

Український Лейк-Плесід санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья),
Карпатське містечко Славське нагадує американську столицю зимової Олімпіади-1980 десь так само, як горбатий «Запорожець» — «Крайслер-Імперіал». Але незаперечним є те, що Славське — це найвідоміший в Україні центр гірськолижного спорту. Тут знаходиться шість трас, сертифікованих Міжнародною федерацією лижного спорту (у тому числі слалом-гігант та суперслалом), проводяться національнальні та міжнародні змагання, тренуються спортсмени збірних та клубів України. Водночас щороку, а особливо взимку, до Славського приїжджають на відпочинок сотні тисяч туристів.
Головний пункт лижного паломництва — гора Тростян (1232 м), де функціонує канатно-крісельний витяг довжиною 2750 м та шість бугельних (від 700 до 1300 м) і є майже 20 км гірськолижних трас. Власне на Тростяні й розташовані сертифіковані спортивні траси, але є достатньо місця і для любителів. Наплив лижників іноді буває таким великим, що біля витягів, що експлуатуються вже тривалий час, утворюються черги. Інфраструктура на Тростяні належить спортивно-туристичному комплексу «Динамо». Від бази до підніжжя гори — чотири кілометри вкрай розбитої дороги, і це одна з найбільших проблем. На самій горі «Динамо» має ще один спортивний комплекс, який називають «верхнім».
Для спортсменів та любителів призначені траси на горі Погар, де встановлені два бугельні підйомники, для любителів — на Писаній, що біля бази «Політехніка-2». На початківців та любителів розраховані траси біля пансіонату «Славський» і турбази «Крокус».
У містечку функціонує 17 баз, декілька приватних міні-готелів та садиб зеленого туризму, а в пік сезону майже кожен другий приватний будинок приймає відпочиваючих. Найбільші бази (по кількості місць) — «Динамо» (180), «Політехніка-2» (130), лікувально-оздоровчий комплекс «Славський» (120), пансіонат «Бойківщина», «Перлина Карпат» (87), «Полонина» (80). За останні роки інфраструктура Славського розвивається дуже інтенсивно, і за рівнем сервісу деякі готелі та бази цілком відповідають високому рівню. Практично на кожній базі номери люкс, або напівлюкс. Такий сервіс (включаючи харчування, сауну, паркування авта тощо) може коштувати до 50 у. о. за добу. Крім того — кафе, бари, ресторани та крамниці. санаторий Алмаз Відвідувачам пропонують не лише катання на лижах, але й кінні та піші прогулянки, екскурсії. Існує й специфічний сервіс — скажімо, купання на відкритому повітрі в басейні з підігрівом, чи прогулянка в гелікоптері.
Притулок на ніч (кімнату без зручностей) у Славському можна знайти у приватників гривень за тридцять, але в пік сезону може бути значно дорожче. Місцеві мешканці запропонують вам і смачну та відносно недорогу їжу. Загалом, за найскромнішим підрахунком, доба перебування і активного відпочинку у Славському витягне гривень 150.
Славське розташоване за 22 км від райцентру Сколе, 60 км від Стрия та 140 км від Львова.
На 10 км довшу відстань від Сколе треба здолати до туристично-спортивного комплексу «Тисовець».Санаторий Весна Трускавец База знаходиться за 8 км справа від траси Львів-Ужгород. Автомобільний транспорт до неї зі Сколе курсує рідко, проте з райцентру, через який пролягає і залізниця сполученням Львів-Чоп, дістатися до бази з приватним перевізником не складає проблеми. У радянські часи вона будувалася як міжнародний центр зимових видів спорту — у невеличкому селі звели навіть п'ятиповерховий житловий будинок для персоналу. Відвідувачі комплексу відзначають якісний та порівняно недорогий сервіс, смачну кухню, професіоналізм персоналу, підготовленість лижних трас.
Від турбази прямо на гору веде двокілометрова канатно-крісельна дорога, звідти — дві траси на 800 та 700 м, обладнані бугельними витягами. Поруч з базою є короткий спуск з гачковим підйомником — для початківців з гірських лиж та сноуборду. До речі, у Тисовці в лютому сноубордисти проводять свої т. зв. фестивалі. Відомий Тисовець і спеціальною 500-метровою трасою для могулу, одного з видів фрістайлу. Саме тут проводяться змагання з цього, вже олімпійського, виду спорту.санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец),
Прикарпатський «тигр»
Тигри на Прикарпатті, та й в Карпатах загалом, не водяться. Найбільший з котячих — рись. «Тиграми» економісти називають країни Південно-Східної Азії, де за останні десятиліття відбувся колосальний економічний прорив. Прикарпатським «тигром» можна назвати туристичний комплекс «Буковель», що здійснив справжній прорив — лише з проекцією на місцеві масштаби. База збудована кілька років тому на голому місці, неподалік села Поляниця біля підніжжя гори висотою 1139 м, яка й дала назву цьому комплексу. Зараз Буковель приймає тисячі туристів, водночас розробляючи нові проекти та вдосконалюючи інфраструктуру.
База знаходиться на висоті 920 метрів. Тут є 25 двоповерхових котеджів, ресторан, бар, сауна, лижна школа, пункт прокату спорядження, медпункти, рятувальна служба, п'ять систем осніження, системи освітлення трас, місця для паркування автомобілів тощо. Витяги та гірськолижні траси обладнано на трьох горах, що оточують комплекс. На гору Буковель ведуть два 750-метрові витяги — бугельний і двокрісельний з транспортною потужністю 700 чол./год. Дві двокілометрові траси шириною 120-150 м з перепадом висот 210 м розраховані на любителів та початківців. Крім того, на схили Буковеля можна піднятися з допомогою двох мультиліфтів довжиною 280 і 250 м. Незначний перепад висот дозволяє тут освоювати ази гірськолижного спуску.
Двокрісельний витяг довжиною 2300 м і транспортною потужністю 1000 чол./год. веде на гору Бульчиньоха (1455 м), яка має довгий пологий схил. Траса від верхньої станції на цій горі тягнеться на 2,5 км і не відзначається складністю. Інший витяг, бугельний, на 1000 м, веде до середини спуску, на кілометровій трасі можуть кататися новачки.санаторий Женева,
А от траса з гори Чорна Клева (1241 м) призначена лише для досвідчених гірськолижників та спортсменів. °ї довжина приблизно чотири кілометри, перепад висот понад 340 м. На Чорній Клеві встановлено чотирикрісельний витяг довжиною 1700 м, його потужність 2400 чол./год.
База знаходиться за 100 км від Івано-Франківська і 30 км від Яремчі. °хати найкраще на власному авто. Є маршрутки з Івано-Франківська, а від залізничного вокзалу в Яремчі вони курсують щопівгодини.
ТК «Буковель» пропонує своїм відвідувачам сервіс високого класу, але, звісно, за пристойні гроші. Скажімо, можна взяти на прокат надсучасні лижі сезону 2004-2005 за 150 грн. за день, замовити індивідуальне заняття з інструктором — 80 грн./год. Прокат лиж коштує від 30 грн. за день з дорослого, в пік сезону -дорожче мінімум на 30%. Заняття в лижній школі обходяться в 135 грн. за день. Підйом на витягу коштує від двох до семи гривень, абонемент — 30-90 грн. Доба в готелі — від 30 у.о., а в період Новорічних та Різдвяних свят ціна зростає більше як вдвічі. Подібну тарифну політику ведуть і партнери «Буковеля», приватні туристичні бази та готелі Яремчанської зони. До речі, у комплекс послуг багатьох з них входить перевезення клієнтів до Буковеля та організаційний супровід відпочинку на гірськолижних трасах. Такі ж послуги надають взимку кращі готелі Івано-Франківська та Коломиї.
Повноцінний відпочинок в Буковелі вочевидь по кишені заможним людям. санаторий Шахтер Але сервіс по-мінімуму та втіха від катання доступні навіть студентам. Якщо ж все-таки діймає проблема з ночівлею, можна знайти альтернативу неподалік.
На лижі ставить «Гак»
Якщо ви дивитесь «Інтер» і збираєтесь на зимовий відпочинок в Карпати, то, ймовірно, прогноз погоди дізнаєтеся з вуст Христини Панчишин. Гірські лижі Христина вважає своїм найулюбленішим видом відпочинку. І ось як народилася ця пристрасть.
- Новий 1998 рік наша сім'я зустрічала в карпатському селі Яблуниця в колі фанатів гірських лиж з товариства «Гак». Вони там мають своє приміщення, на стіні якого висить прапор з дивною символікою — зігнутою у вигляді гака лижею. Мені з братом, тоді ще школярам, підібрали спорядження, а пан Василь, інструктор товариства «Динамо», заходився нас вчити. Першого дня кілька годин вправлялися, засвоювали певні прийоми. А наступного пан Василь сказав: «Поїхали!». І все вдалося. Після того я часто приїжджала сюди з київськими друзями. Мені випадало подорожувати Європою, була й на гірськолижних курортах в Альпах, каталася там, і повірте, траси в Яблуниці не гірші.
Вони розташовані обабіч автомагістралі, яка через однойменний перевал сполучає Прикарпаття і Закарпаття. Три витяги ведуть на гору Микулинка, по одному — на г. Козу та г. Діл. З верхніх станцій кожного витягу розходяться по кілька трас різного рівня складності. Відтак, тут можуть кататися і любителі, і початківці.
Інфраструктура Яблуниці нині творить таку собі гармонію ретро і модерну. Свого часу тут було побудовано чимало баз відпочинку (того таки товариства «Динамо», профспілкового «Івано-Франківськтуриста», різних відомств та підприємств). Вони й далі функціонують, хоча матеріальна база потребує оновлення. А останніми роками виросли нові, переважно приватні, бази. Приймають відпочиваючих і місцеві мешканці. Отже, тут можна розміститися в котеджі по 80 у. о. за добу, а можна за символічну плату отримати ключі від дерев'яної хатки з пічкою. Санатории Трускавца
На Івано-Франківщині гірськолижні бази є також у Верховині (ЛОК «Верховина»), Ворохті (база «Україна»), Вишкові Долинського району («Високий перевал»), Косові (база місцевої ДСЮСШ), Шешорах, Яворові Косівського району (пансіонат «Карпатські зорі» спортивного товариства «Україна»). Декілька трас із витягами встановили останнім часом приватні особи.
Два в одному
Будь-якої пори року ця місцевість просто зачаровує. Від травня до середини жовтня шовковими килимами Свидовецького масиву та другої за висотою (після Петроса) вершини Закарпаття гори Близниця, мальовничими озерцями і потічками. А коли на Драгобраті та навколишніх горах лежить сніг, вам може пощастити отримати «два в одному»: покататися на гірських лижах і водночас позагорати. Або, прокинувшись вранці після нічної віхоли, виявити, що під вікном другого поверху турбази лежить сніг, і можна стартувати прямо з вікна. Завдяки унікальному клімату снігове покриття тут стабільно зберігається аж до початку травня — ніякі снігові гармати не потрібні.
Драгобрат — найвища гірськолижна база Українських Карпат. Два бугельні витяги кілометрової довжини ведуть з висоти понад 1300 м майже на вершину гори Стіг (1704 м). Східний схил гори, яким пролягають гірськолижні траси, рівний та пологий, що дозволяє навіть новачкам успішно освоювати ази швидкого спуску. Драгобрат здавна облюбували не лише лижники, але й сноубордисти. Для тих, хто не наважується «виступити» в слаломі, тут є можливість катання на санках. А любителі лижного екстріму теж знайдуть чим полоскотати нерви. Полюбляють Драгобрат навіть парапланеристи. Найкращим періодом для зимового відпочинку відвідувачі називають кінець зими і перші місяці весни, коли поетове «мороз і сонце» розкриває тут всю свою принадність.
Доволі прийнятні тарифи (проживання від 30 до 100 грн. за добу, харчування 15-40 грн., підйом на бугелі 3 грн., абонемент — 25 грн.) приваблюють сюди чимало мандрівників з різним достатком. До послуг відвідувачів і комфортабельна турбаза «Драгобрат», і однойменний притулок, мотель «Краєвид», бази «Спартак» та «Едельвейс». Віднедавна доброї слави зажили приватні комплекси «Хата Журавля» та «Хата Звіздарюка». Вибирати є з чого.
Драгобрат знаходиться за 18 кілометрів від шосейної дороги та залізниці в селищі Ясіня Рахівського району Закарпатської області. Дістатися до Ясіні можна або власним транспортом, або громадським — потягами «Львів - Рахів» та «Івано-Франківськ - Рахів», чи автобусами. А от на базу веде єдина гірська дорога від місцевого лісництва, яку може здолати лише авто підвищеної прохідності. Там курсують ГАЗ-66 та два радянські джипи — УАЗ-469 і «Нива». Вартість проїзду від 80 грн. (з групи). Теоретично будь-яке сучасне повнопривідне авто цією дорогою проїде, але водіям без досвіду їзди в горах та ще й взимку — ризиковано.
Крім того, гірськолижна траса для любителів та початківців з 500-метровим бугельним витягом є й у самій Ясіні (г. Костирівна), де можна розміститися і в приватному секторі. Ще один варіант — дістатися до Рахова, де поряд з турбазою «Тиса» знаходиться гірськолижна траса з 900-метровим витягом, є прокат спорядження, працюють інструктори.
Не топоніми, а поезія
Воловець, Подобовець, Пилипець. Усе за класичними правилами римування. Втім, любителів гірськолижного спорту та сноуборду приваблюють сюди не назви, а зручні траси, лагідний клімат та прийнятні умови для різних видів зимового туризму.санаторий Карпаты
До райцентру Воловець найкраще дістатися потягом Київ-Ужгород, або дизелем. Звідси до Подобовця, де й знаходяться гірськолижні траси з витягом, 11 км. Автобусне сполучення регулярне. Розміститися можна в самому містечку, на турбазах «Вікторія» або «Плай», а можна на базі «Подобовець-2000» біля підніжжя трас. В кінці листопада на цих базах ціна за добу в номерах типу напівлюкс не перевищувала 40 грн. з особи (у вартість проживання харчування не входить). «Вікторія» та «Плай» за невелику оплату здійснюють підвезення своїх клієнтів у Подобовець. Прокат лиж на базі «Подобовець-2000» коштує приблизно 20 грн. У пік сезону ціни можуть бути вищими.
На Подобовці регулярно працює один бугельний витяг довжиною 1250 м. Від верхньої станції розходяться три траси довжиною приблизно 1800 м. Найскладніша і найдовша — зліва. Всі вони сходяться внизу. Рельєф схилу нерівномірний: верхня ділянка найкрутіша; середня (400м) — полога, майже рівна, і тут радять вчитися початківцям; нижня — середньої складності.
Зовсім неподалік, приблизно за півтора кілометра нижче — база відпочинку «Затишок», що знаходиться в межах села Пилипець. Тут встановлено 600-метровий бугельний витяг. Неподалік — нерукотворне диво, Шипітські водоспади.
У Міжгірському районі Закарпаття є гірськолижні траси з витягами в смт. Міжгір'ї, селі Верхній Студений, а у Воловецькому гірськолижників приймають лікувально-оздоровчі комплекси «Форель» (с. Жданієво) з трасами на Боржавському хребті, «Пікуй» (с. Біласовиця). Траси з витягом є і в селі Поляна.
У знаменитій своїми мінеральними водами Сваляві гірськолижні траси з витягом утримує санаторій «Квітка Полонини». Зовсім недалеко від кордону зі Словаччиною біля с. Вишки Великоберезнянського району на горі Красія (1036 м) успішно розвивається цілий гірськолижний курорт. Зараз тут функціонує шість витягів (крісельний на 2250 м, два бугельні на 600 і 1000 м і три короткі гачкові) та створене ціле мереживо трас. Дістатися до Красії можна від села Кострино, що знаходиться вздовж дороги, яка веде зі Львова до Ужгорода через Самбір.
Спуск з урбаністичним пейзажемсанаторий Шале Грааль,
Австрійці мають невимовний сентимент до столиці Буковини. Сто років тому цей край називали Австро-Угорщиною в мініатюрі — така ж етнічна мішанина, таке ж нашарування культур та мов, які й сьогодні дуже чітко проглядають в архітектурі Чернівців. А от киянину окремі зони цього міста напевно видадуться схожими на столицю України — коли припустити, що Дніпро — це Прут, міст Патона — безіменний міст, який веде до Калинівського ринку, то Дніпровський узвіз справді буде схожим на «весь покритий зеленню» правий берег Прута. Є у Чернівцях і своя гора Щекавиця, але тут вона називається Цецино.
Так от, якраз на Цецино, не покидаючи міста, можна повноцінно займатися гірськими лижами. Торік тут, в спортивно-оздоровчому комплексі «Цецино», встановлено витяг. Крім лиж, відпочиваючі можуть взяти на прокат снігоходи та квадрацикли, чи позайматися в школі верхової їзди. Зрештою, мандрівникам варто піднятися на Цецино навіть без лиж — з вершини відкривається чудова панорама міста і навколишніх сіл. А з'їхати згори можна й на, скажімо так, спині. Був би сніг.
Гірськолижна структура в Чернівецькій області лише зароджується. Минулого року став до ладу витяг на перевалі Німчич біля міста Вижниця. Є інформація, що в цьому сезоні мали відкрити ще два витяги. З Чернівців до Вижниці ходять приміський потяг та автобуси.
Цього року початок гірськолижного сезону в Карпатах через відсутність головного компонента — снігу — трохи припізнився. А отже, у нас з вами все ще попереду, аж до Великодня. Приємного відпочинку!

Новий 2012-й рік зустріли на вершині Говерли (2060,8 м над рівнем моря), найвищій точці України, рівненці: Аскар Гіжиров (42 роки, пенсіонер МВС), Олександр Харват (44 роки, голова Рівненської обласної спілки фотохудожників), Володимир Сторожук (38 років, режисер), Олександр Новак (24 роки, викладач вузу) та Олександр Малий (25 років, робітник Рівненського заводу високовольтної апаратури). Спогади учасників цієї експедиції про те, як їм велося у новорічну ніч, що цілком могла виявитися для них останньою, пропонуємо увазі читача. Санаторий Весна Трускавец

Новак: Ідею зустріти Новий рік на Говерлі я виношував майже три роки. Коли вона, так би мовити, дозріла, я звернувся до Аскара, з яким неодноразово бував у гірських походах. Йому вона одразу сподобалася, а згодом до нас приєдналися інші.
Отже 30, грудня ми прибули на приватний туристичний притулок сім'ї Бузак в урочищі Козьмещик. На посту аварійно-рятувальної служби села Лазещина, де ми відмітилися, нам сказали, що погода на Новий рік не найкраща — передбачається дощ та мряка.
Гіжиров: Зранку 31 грудня ми привітали іменинника Сашу Новака і, коли десь опівдні дощ змінився на мокрий сніг, вирушили на підкорення Говерли. Дорогою зустрілися з групою львів'ян, які вже поверталися з вершини. Від них ми дізналися, що вона вкрита льодом, та ми до цього були готові. У кожного були «кішки», лижні палиці та льодоруби. Ми піднімалися на гору, падав сніг, але не настрій.санаторий Шахтер
Сторожук: Так, настрій мені не псувало навіть те, що мій одяг, м'яко кажучи, не був розрахований на таку погоду. Спасибі друзям, які скинулися «з миру по нитці голому на сорочку».
Малий: Хоч я й був наймолодший у команді і мені бракувало досвіду зимових сходжень, але не відставав від товаришів.
Гіжиров: На вершину ми піднялись вже у сутінках. Дув несильний південний вітер. Ми поставили два намети за залізобетонною стелою з протилежного від вітру боку виходами на північ. Закріпили палатки за допомогою льодорубів і лижних палиць. Зібралися в наметі іменинника — Олександра Новака і, попивши гарячого чаю, домовилися зустрітися знову за півгодини до Нового року. Повертаючись до своєї палатки, ми з Володею Сторожуком побачили, як на вершину піднялися хлопець і дівчина — приємно було зустріти наших земляків із міста Сарни — Ігоря та Оксану. Прийшли вони просто, щоб «відмітитись», і після склянки гарячого чаю пішли вниз. Вони цілком могли виявитися останніми, хто нас бачив.
Сторожук: Було приблизно одинадцята вечора. Я собі дрімав, вітер погойдував намет, ніби пливеш на човні. Аж раптом — крик Аскара в самісіньке вухо: «Прокидайся, бо, мабуть, з намету тент зірвало!». Відкриваю очі — наді мною схилився справжнісінький Дід Мороз. Обличчя, борода Аскара заліплені снігом. Вітер дув зі страшною силою, і сніг потрапив в намет крізь вентиляційний отвір, повністю засипавши наші спальники та всі речі. Тут я, мабуть, зрозумів, що відчуває корабельний пацюк, домівка якого починає тонути. Я виліз із аварійного намету, прихопивши тільки спальник. А навкруги — суцільний екстрім: темрява, шалений вітер, сніг, мороз.санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья), І я сам — «без ансамблю». Пальці на руках скоцюрбилися і задубіли, бо рукавиці залишились в наметі. Тент з намету не зірвало, лише порвало одну штормвідтяжку. Спробував застібнути блискавку на виході — пальці миттєво примерзли до бігунка.
Гіжиров: Чесно кажучи, мій намет не був розрахований на такий екстрім. Через особливості конструкції вентиляцію та тент можна було закрити тільки ззовні. А сніг всередину намету потрапив тому, що вітер уночі змінився з південного на північний!санаторий Алмаз
Притуливши карімат до входу, цілу ніч відбивав атаки вітру. На всяк випадок я готувався до аварійного спуску, але тільки тоді, якщо б витримали пластикові дуги намету і вітер порвав би його на шматки. В іншому разі я не міг би з нього вийти. Адже, ставлячи палатки, ми зв'язали їх між собою. Якщо б я вийшов зі своєї і вчасно не перерізав мотузки, палатка одразу виконала б роль парашута і потягнула би моїх друзів униз. Отож, взувшись в черевики і пристебнувши до них «кішки», просидів півночі, через що й відморозив собі два пальці на нозі.
Свого часу великий полярник Р. Амундсен зауважив: «До холоду звикнути неможливо». І я це відчув на собі, як кажуть, на всі «сто». Аби не заснути та не замерзнути, вирішив попити кави. Відкопав з-під снігу свій газовий примус, зняв рукавицю, і балон миттєво примерз до руки. Довелося з неабияким зусиллям і шкірою відривати його.
Новак: Мушу додати, що незатишно було всім. Пориви вітру сягали десятків метрів за секунду, температура впала до -15 градусів за Цельсієм. Сторожук пояснив нам, що трапилось, і залишився в нашому невеликому наметі. Тепер ми були змушені були розташуватися вчотирьох «валетом». За ревом та стогоном вітру не чули один одного. Заховалися в спальники з головою і спілкувалися між собою за допомогою мобільних телефонів, що не завжди вдавалось.
Гіжиров: Я теж пробував додзвонитись до товаришів, але в Новорічну ніч мережа мобільного зв'язку, звісно, була перевантажена. Тому в ті короткі миті, коли пориви вітру стихали, ми просто перегукувались. Відстань між наметами складала близько двох метрів.
Харват: Так, я кричав: «Аскар!» і чув у відповідь лише оптимістичне: «Живий!».санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)
Новак: В ту ніч усі поморозили кінцівки, пальці в рукавицях мерзли, їх всередині роздувало і доводилось постійно хухати то на одну, то на іншу руку. Та я вважаю, що ми ще легко відбулися.
Гіжиров: На щастя, вдатися до край-нього заходу — покинути вершину — не довелося. Він геть не гарантував би, що ми спустимося живими і здоровими. Адже в темряві запросто можна було вийти на карнизи, які загрожували обвалитися, та ще й могло зверху накрити лавиною.
На світанку я почав відкопувати речі та пакувати їх в рюкзаки. Мій спальник, хоч і пуховий, всередині закрижанів. Я мусив ламати його, як фанеру, об коліно. Коли виліз із намету, був вражений красою новорічного світанку. Хоча мороз і посилився, а вітер так і не вгамувався, на небі не було ні хмаринки. З першими сонячними променями вершина заграла золотим сяйвом. Сфотографувавшись на пам'ять, поспішили донизу.
Харват: Я, наприклад, остаточно повірив, що ніч позаду, коли вдруге побачив схід сонця. Не дивуйтесь, тому що перший світанок був на вершині. Другий застав нас під час спуску на кордоні лісу, коли сонце зійшло над Говерлою.санаторий Женева Я намагався знімати цю красу на відеокамеру, проте вона замерзла. Виручив лише старий механічний «Nikon», з об'єктива якого, щоправда, довелося зішкребти товстенний шар льоду.
Згодом, коли ми зустріли третій схід сонця, камера відтанула, і у нас на згадку залишився коротенький фільм, який ми одностайно назвали «Не віднесені вітром».
Малий: Якби ви бачили вирази облич туристів з притулку, коли Аскар повісив біля грубки величезний шматок криги, схожий на спальник! А потім вибивав із термоса пакетики чаю, які теж стали льодяниками. Коментарі, як кажуть, зайві.
Гіжиров: Авжеж, похід видався нелегким, проте ніхто не жалівся, не скиглив. Ми пересвідчились, на що здатні, і я вдячний всім, хто був поруч зі мною. Взагалі треба додати, що це були наші збори перед поїздкою на Кавказ, де на нас чекали не менш складні випробування при сходженні на Ельбрус (5642 м). Так що Новий рік на Говерлі став для нас своєрідною школою виживання в екстремальних умовах високогір'я.санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)
А тим, хто вирішить пройтися нашими слідами, хочеться сказати: пам'ятайте що зимова Чорногора — то не Кримський курорт. До неї треба дуже ретельно готуватися і зайвий раз не ризикувати.

Михайло Анатолійович Паскар (команда «Буковина-карт», місто Новоселиця Чернівецької області) перед стартом зовсім не хвилюється. Все звично і трохи нудно: перевірка механіками моторів, клацання фотоапаратів, нерви тренерів та родичів. Останні хвилини до перегонів спадковий картингіст проводить, стрибаючи на одній ніжці по старих шинах. Михайлу Анатолійовичу п’ять з половиною років, і він є наймолодшим учасником фестивалю «Технопарк кам’яного періоду — 2007», який пройшов в Кам’янці-Подільському з 19 по 22 квітня. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)

Кортеж для королев
Навіть учасниці традиційного конкурсу «Міні-міс Поділля», що теж увійшов у програму фестивалю, — і ті віком від шести до 12 років. Позмагатися за корону міні-королеви краси приїхали дівчатка з Хмельницького, Іллічівська, Косова, Вінниці, Коломиї. Звичайно, не обійшлося і без маленьких кам’янчанок. В нелегкій боротьбі (учасниці страшенно хвилювалися, забували слова і плуталися між розкиданими на сцені мотоциклетними колесами) перемогу виборола дев’ятилітня Надія Супріган з Вінниці... Маленьких королев зустрічав під стінами БК кортеж байкерів та розкішний «Horch» 1937-го року. Вояж містом в такому автомобілі та з такими охоронцями викликав у міс захват. Перехожим, до речі, теж сподобалося.санаторий Шахтер,
…Все інше збирало переважно чоловічу аудиторію, що й зрозуміло: фестиваль мав на меті об’єднати технічні види спорту.
Вже відкриття фестивалю було багатообіцяючим: мотошоу відомих фрістайлерів, багаторазових рекордсменів Книги рекордів України, киян Юрія та Іллі Михальчиків. Юрій перелітав на своєму Suzuki над кількома новенькими автомобілями, а його 10-річний син стрибав через три вогняні кільця, так ще й вся мотобольна команда «Поділля» слухняно лягла під колеса мотоцикла Михальчика. І залишилася жива...
Мотокрос, ралі чи мотобол?
Найголовнішою подією «Технопарку» був перший етап чемпіонату України з авторалі, на який прибуло 36 екіпажів з Києва, Одеси, Калуша, Ужгорода, Донецька, Дніпропетровська, Львова та Дніпродзержинська. Змагання з авторалі з 1999 року відбуваються неподалік Кам’янця, в кар’єрі цементного заводу, що знаходиться на Товтровому кряжі1 між селами Вербка і Привороття.санаторий Алмаз,
…Багато заходів відбувалися одночасно.
Переважна більшість глядачів вибрала мотобол, що й зрозуміло. Кам’янець — місто давньої мотобольної слави, команді «Поділля» вже 29 років, вона неодноразово здобувала звання чемпіона України, а зараз просинається від летаргійного сну. І хоча перемога цього разу дісталася команді «Антрацит» (місто Кіровське, Донецька область), «бронза» кубку — теж почесно. Незмінний капітан «Поділля» Володимир Даниляк був визнаний кращим гравцем змагань.санаторий Женева
...Вечорами потрібно було вирішувати, чи слухати на Вірменському Ринку львівську групу «Каліч-блюз», чи податися на вали Старої фортеці, в табір байкерів, на рок-н-рольну вечірку. Конкуруючі майданчики «врубали» звук якнайгучніше, аби заглушити один одного. В результаті Старе місто здригалося від такого нечастого в цих місцях року...санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)

Сонячне проміння переломлюється у воді і додає каменям на дні соковитості кольорів. З-під дна човна випливає табунець невеликих рибок і зникає під берегом на глибині. Навздогін їм падає щось яскраво блакитне — за мить крихітна пташка кольору весняного неба підіймається вгору зі сріблястою здобиччю в дзьобі. Пливемо зеленим коридором поміж високими пагорбами: старезні дерева полощуть у ріці свої корені й віти, з них майже до самої води звисають ліани плюща. Це — не Амазонка, це — Лімниця.

Нетиповий екскурс в історію
Сплав по Лімниці є лише частиною нашого маршруту. Подорож починається в місті Галич (Івано-Франківська область) екскурсією музеями та визначними місцями давньої княжої столиці. Після цього перебираємося в село Мединя, звідки проходимо рафтом 25 кілометрів по Лімниці, до місця її впадіння в Дністер. Власне водну частину мандрівки урізноманітнюють зупинки і короткі прогулянки на Сокільські скелі, в урочище Діброву, до Галичиних печер… Зупинимося на найцікавіших моментах подорожі.санаторий Карпаты,
Галицький центр туризму, під егідою якого проходить сплав, пропонує оглянути історичні та архітектурні пам’ятки в національному заповіднику «Давній Галич». Про них ми вже писали у попередніх числах журналу1, тому цього разу віддаємо перевагу приватному музею братів Переклітів.
Художники, керамісти, затяті археологи-аматори Ігор і Петро Перекліти влаштували в одній з кімнат свого будинку невеликий краєзнавчий музей. Його експозиція розповідає про культури і держави, які народжувалися, розквітали і вмирали впродовж багатьох тисячоліть на берегах Лімниці й Дністра. Санатории Трускавца У вітринах під склом зібрані фрагменти гончарного посуду — від культури лінійно-стрічкової кераміки (кінець VI тисячоліття до н.е.) і трипілля (середина V тисячоліття до н.е.) до Княжої доби (X-XIIІ століття). На стендах поруч викладені наконечники списів і стріл — рештки зброї періоду ранньої бронзи (ІІІ тисячоліття до н.е), а також частини знарядь праці доби Комарівської культури (XV cтоліття до н.е.). На почесному місці — керамічні люльки і кахлі (XII-XVII століття). Експонати можна не тільки оглянути, але й потримати в руках...
До борсуків у гості
У селі Мединя, санаторий Шале Грааль на березі Лімниці, розкладаємо і помпуємо рафт. Після короткого інструктажу спускаємо човен на воду. Бр-р, холодна — плюс п’ять градусів. Босі ноги нашого капітана Миколи Хрептика, керівника Галицького центру туризму, у воді одразу червоніють і вкриваються «сиротами» — він притримує човен, доки у нього завантажуються гребці. Нарешті відчалюємо. Розуміємо, що мусимо вправно орудувати веслами — нікому не хочеться пірнати.
Півтора метра під кілем. Гребок, ще гребок — і ми вже на середині ріки. Можна віддатися на ласку течії й роздивитися довкола. В урочищі Вербівці на лівому березі запланована наша перша зупинка. Незадовго пристаємо до берега і верболозами виходимо на стежину. Стежка не проста, а туристична — стовбури дерев уздовж неї позначені широкими червоно-синіми смугами. Маршрут «До Галичиних печер» починається в селі Темирівці і проходить територією Галицького національного природного парку.
Метрів триста, перед тим, як повернути в ліс і нагору, стежка йде вздовж ріки, супроти її течії. З берега видно спини риб, які купчаться в ямах.
...Назва кам’яної гори (скеля Борсуків), що має висоту приблизно 15 метрів, невипадкова. На її схилі справді живе борсуча родина. Протоптана тваринами стежина веде до широкого входу в глибоку нору. Обережно, щоби не сполохати звірків, проходимо їхнім шляхом. Корені одного з дерев добряче підриті й обгризені. «Ми принципово не втручаємося в життя лісу, навіть померлі дерева не прибираємо», — пояснює пан Володимир. Чи не тому нам зустрілися у Вербівцях дві неполохані сарни, які спокійно паслися на галявині. А от дикий кабан, почувши людей, дав драла з калюжі, в якій приймав грязеву ванну.
Сакральні кручі
Над водою стелиться запах розквітлих верб, серпантин ріки виводить човен на околицю села Сокіл. Хвилі розбиваються до п’ятдесятиметрової кам’яної стіни. Сокільські скелі — друге місце нашої зупинки. З тяжкою бідою долаємо водокрут і пристаємо до берега нижче.
Щоб вийти на вершину санаторий Карпаты, скель, проходимо урочищем Діброва. Цікава місцина, зовсім незле було би «зависнути» тут на довше. Еколого-пізнавальна (також промаркована) стежка веде дібровою повз лісовий ставок до кургану — тут в 30-х роках минулого століття археолог Ярослав Пастернак відкрив поховання ранньої доби бронзи. Незадовго виходимо до джерела, за переказами — цілющого...
Вапнякова товща Сокільських скель знаменита печерами. Спускаємося в одну з них: з ущелини, глибиною три метри, під гору веде вузький лаз. Щоби пройти далі, потрібне спорядження. Ліхтар вихоплює з темряви вирубані в стінах «карнизи». Припускають, що тут жили монахи-схимники.
...І знову — в човен. Решту водного шляху проходимо майже без весел. Русло Лімниці після Сокільських скель глибшає, а течія стає швидшою. Щоправда, з дна здіймаються камені, тому треба бути готовими маневрувати. Пливемо каньйоном, затиснуті поміж зеленими схилами. Санатории Трускавца Прислухаємося до криків дроздів і зябликів, видивляємося в ріці рибу. Сполохали чапель, які рибалять на мілині. А ось іще одні рибалки — місцеві дітлахи тягнуть проти течії браконьєрські снасті. Підбираємо сіті і витягаємо їх з води — кілька рибин врятовано…
Можливе продовження
...Нарешті Дністер. У місці, де перемішуються води двох річок, ширина водного плеса перевищує 30 метрів. Ріка тут ділиться на два русла: мілкіше йде прямо, глибше різко повертає праворуч. Проходимо п’яті санаторий Шале Грааль по рахунку перекати і випливаємо у передмістя Галича. На місці, де колись була княжа пристань, причалюємо до берега — подорожі кінець, сушіть весла.
…Ми — у селі Залуква. На березі просто над нами видно похилені до ріки старі нетипові надгробні плити. Це кладовище, на якому збереглися поховання XVII століття — остання домівка місцевої караїмської громади.
Караїми жили в Галичі понад сім століть і залишили по собі унікальні пам’ятки матеріальної культури. На галицькому кладовищі похований видатний караїмський поет Захарія Абрагамович, автор тексту пісні, яка стала гімном цього народу. Рукопис поезії зберігається в Галичі, в Музеї караїмської історії та культури (будинок № 33 на майдані Різдва Христового).

Життя горян завжди було суворе та важке, але оточене дивовижними за красою ландшафтами. А їх ужитково-декоративне мистецтво тісно пов’язане з цим складним побутом, воно відображає цю гірську естетику і відзначається яскравою самобутністю. санаторий Женева З усього різноманіття його проявів і тепер найбільш трудомістким та примхливим ремеслом вважається гончарство. А виготовлення кахлів — це особливий його різновид.

Піч зі святими та грішними
Гуцульська кахляна піч — рідкісне в народному мистецтві поєднання в одному виробі архітектурного, живописного та декоративного начал. Здається, все життя гуцула розписане в цих кахлях, тут сплелися дійсність та вигадка, проза повсякдення та запальність народних забав, релігійна тематика і військове буття. Колись кахляні печі були ледь не в кожному гуцульському селі, щоправда, у заможних горян, бо дозволити собі таку розкіш міг не кожний.
У печі послідовність викладених Санатории Трускавца кахель підпорядкована певному ритмові, що підкреслюється своєрідним завершенням з фронтонів і кутовими прикрасами над комином. За словами мистецтвознавця Катерини Каркадим, заввідділу Коломийського музею народного мистецтва, розписані кахлі обов’язково ставилися зверху донизу згідно зі значимістю сюжетів. Перший ряд згори, безумовно, найважливіший. У центрі майже завжди був святий (в гуцулів — Миколай Чудотворець). Він вважався оберегом, до нього зверталися з різними проханнями. Обабіч розташовувалися кахлі з релігійним сюжетом, соціальної чи державної важливості, скажімо, із зображенням церкви, дзвонів, австрійського двоголового орла. Праворуч і ліворуч — зображення побутових сцен: орач з люлькою, мисливці, що вирушили на полювання... І ось вам, до речі, приклад гуцульського гумору — один мисливець везе іншого на тачці, а той, котрого везуть, тим часом стріляє у якусь птаху.
У другому ряді на печі розташовувалися кахлі з зображенням того, що давало гуцулам можливість жити у складних гірських умовах. Тут обов’язково мав бути баранчик, який давав одяг, тепло, їжу. Доволі часто на пічних кахлях зображали музик; вони грають на скрипці, на сопілці і дуже рідко — на трембіті. Гуцул не був би гуцулом, якби, розписуючи кахлю, не згадав про наслідки відвідин шинку — чоловік повертається додому, а жінка вже чекає з топірцем у руці, демонструючи, хто в домі господар...
П’єц1 для цісаря санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)
Олекса Бахматюк — син гончаря — перейняв основи ремесла від батька, з яким жив у Старому Косові, а розпису вчився у молодого, але вже відомого Петра Баранюка. Він не тільки виклав існуючі до нього сюжети, збагативши їх цікавими подробицями, а й створив багато нових, витворивши таким чином дивовижну повість про життя людини в горах. Його гуцул з люлькою в роті везе на тачці свиню, його мисливець стріляє у птаха, котрий дзьобає дах двоповерхового панського будинку. Його панок (бо в чоботях) чи гуцул (бо з вусами) оре двома кіньми, а над їхніми головами цвітуть великі соняшники. Два Бахматюкові солдати наставили один на одного рушниці, а між ними будинок, висотою їм по плечі.
Твори Олекси Бахматюка експонувалися на виставках, викликали незмінні зацікавленість та захоплення. Дослідник Давид Гоберман у своїй книзі «Гуцульщина — край мистецтва» описує випадок, коли імператор Франц Йосиф, побачивши зразки Бахматюкових кахлів на коломийській промисловій виставці 1880 року, замовив йому розписну піч, яка незабаром була зроблена та відправлена до Відня. На тій же виставці Олекса отримав золоту нагороду…
Знамениті й анонімні
А неподалік Косова, у селі Пістинь, створювалася своя школа, яку пов’язують з династією трьох поколінь Зінтюків, і перш за все з найстаршим з них — Дмитром. Його роботи характерні контрастами, протиставленнями та гіперболічністю форм, в них відчувається міцність і конструктивність композицій...
Косів та Пістинь визначили основні риси гуцульської кераміки. І хоча їх майстри послуговувалися загальновідомою технікою — гравіруванням з наступним покриванням роботи свинцевою поливою — кожен з них мав свої таємниці та секрети, свою технологію випалу, не кажучи вже про творчий почерк, який проявлявся у нюансах кольорів та відтінків, різноманітті геометричних та рослинних мотивів, своєрідності композиції та розміреності ліній і форм.
Але оскільки майстри трималися відособлено, послуговуючись у роботі допомогою переважно членів родини, то твори гончарів минулого здебільшого анонімні, за винятком Олекси Бахматюка, Петра Кошака та ще кількох, які підписували свої роботи. Мистецтвознавці дотепер часто сперечаються щодо належності певних робіт тому чи іншому майстрові...
Коломийська школа
Наша розповідь була б неповною без згадки про коломийську кераміку, яка має свою чітко виражену самобутність. Катерина Каркадим каже, що найдавніші кахлі, які до нас дійшли у великій кількості, — це, безумовно, кахлі коломийські. Бо, по-перше, саме тут були поклади найкращої глини — за нею приїжджали возами з Косова. По-друге, місто було відкрите для мандрів і мандрівників, мало своєрідне культурне середовище. Санатории Трускавца
...Уяву про характер коломийських розписів дають зразки з колекції музею, виконані, найімовірніше, Войцехом Словіцьким, який створив печі, рідкісні за красою та витонченістю: цікавим є його трактування людських фігур і незвичайні прийоми кольорових рішень.
Саме в Коломиї 1876 року була відкрита крайова гончарна школа, відповідно обладнана, з викладачами-європейцями, які давали учням академічну освіту...
За словами Романи Баран, заввідділом гончарства музею, найяскравішим представником когорти випускників коломийської школи є Петро Кошак, який після її закінчення жив і працював у Пістині. Його кахлі рафінованіші і спокійніші, з них життя не б’є, а розмірено і невпинно струменить.
Неоцінені шедеври
Загалом наприкінці ХІХ століття на Гуцульщині працювали понад 100 гончарів-кахлярів. санаторий Женева Вони постачали свої вироби не тільки у всі гірські села, а також в Галичину та на Буковину, багато творів потрапило до сусідніх країн — Румунії та Польщі. Але з часом індивідуальне кахельне гончарство занепало, поступившись промисловим цехам. У наш час, вочевидь, говорити про відродження цього виду народного мистецтва не доводиться. Хоча і в Коломиї, і за її межами є родини прекрасних майстрів, які займаються керамікою, роблять на замовлення печі, які є сюжетними копіями відомих творів чи оригінальними авторськими роботами...
Коломийська мисткиня Галина Вінтоняк, котра працює у «Художньому салоні» поблизу музею, зізнається, що людей, які люблять народне мистецтво, багато, а от тих, хто мають його взірці в своїй хаті, — дуже мало. Наразі такі декоративні кахлі купують хіба що туристи-поляки, для яких це мистецтво звичне та знайоме. Загалом же іноземні гості змітають з полиць сувенірні матрьошки, бо, виявляється, чули про них неодноразово, а от про кахлі — ні...
Погоджується з думкою, що ми недостатньо санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец) пропагуємо свої надбання у світі, і коломийський колекціонер Іван Вишиванюк. Колекціонуванням він займається шість років і переконаний, що гуцульські кахлі мали б виставлятися на найпрестижніших аукціонах світу. Якщо про косівську кераміку хоч трохи знають, то про коломийську — нічого...

Бурштин сьогодні — це передовсім промисловий центр, неподалік від якого працює найбільша на Прикарпатті теплова електростанція. Про Бурштин знають не тільки в Україні, а й далеко за її межами, адже Бурштинська ТЕС зараз під’єднана до європейської енергосистеми й забезпечує електроенергією частину Європи. Та, як це не дивно, причини перетворення маловідомого провінційного містечка у знане місто краю  санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец),слід шукати не лише в минулому столітті, коли зводилася Бурштинська ТЕС, а й у всій його 500-літній історії.

Візуальні орієнтири
Коли подорожуєш північною частиною Івано-Франківщини, санаторий Женева навряд чи заблукаєш серед скупчення сіл, розташованих на пагорбах з пласкими вершинами й пологими схилами. Майже звідусюди з Рогатинського, Галицького, частини Калуського й Тисменицького районів у погожу днину видно орієнтир — витяжні труби велетня енергетики Прикарпаття Бурштинської ТЕС. Найвища з них має висоту 250 метрів, тож разом із шлейфом білого, а іноді й чорного (бо не завжди проходить фільтрацію) диму видніється на десятки кілометрів. Однак з наближенням до цього «чуда» радянської доби дає відпочити окові чиста гладінь Бурштинського штучного моря — одного з найбільших і наймальовничіших гідрологічних об’єктів краю. На відміну від більшості морів світу, воно має свій рік і навіть день народження. У жовтні 1964 року бульдозеристи перекрили русло Гнилої Липи і вода почала заповнювати котлован, який копали цілий рік майже шість десятків бульдозерів, грейдерів, ГАЗів та МАЗів...
Із північного сходу до рукотворної водойми прилягає унікальна ботаніко-географічна зона — Касова гора. У 1975 році її визнано комплексною пам’яткою природи загальнодержавного значення. Найбільша цінність цієї території — її буйна рослинність. Реліктовий трав’яний покрив цього природного об’єкта досліджували понад півсотні експедицій. Учені стверджують, що тут збереглися деякі види рослин кінця третинного періоду, які можна знайти лише в заповіднику Асканія Нова та Стрілецькому степу Курської області. Десять видів рослин занесені до Червоної книги України.
Таємниці історії
...Дослідники запропонували п’ять версій пояснення топоніма Бурштин, кожна з яких має свої «за» і «проти». Найбільш правдоподібною видається геологічна. У підручнику з геології і мінералогії, виданому у Львові в 1912 році, можна прочитати про знахідки янтарю (бурштину) у цій місцевості. Урочище, де найчастіше зустрічалася скам’яніла санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец), живиця жовтого кольору, назвали Бурштиновим. У кінці XVI століття на цю місцину переселилися жителі зруйнованого татарами чи природною стихією Нового Села (вперше в історичних джерелах згадується у 1436 році). Власник Бурштинового домігся від короля привілею для біженців. У монаршій грамоті населений пункт вже іменувався Бурштином.
...Найбільше зусиль для його піднесення доклав коронний гетьман Речі Посполитої Микола Синявський. Він домігся для нього Маґдебурзького права, у 1554 році запросив сюди мешканців Львівщини, спорудив перший дерев’яний замочок. Хоча він і знаходився на рівнині, все ж був неприступним, бо з трьох боків його оточувало болото Гнилої Липи.
Новий власник — коронний інстигатор (прокурор) Польщі Павло Беное — успішно продовжив розпочату справу, перетворивши місто у потужний торгово-промисловий центр Прикарпаття. Обсяги продажу продукції в Бурштині у першій половині XVIII століття втричі перевищували товарообіг Станіслава (нині обласного центру Івано-Франківськ)...
Граф Ігнатій Скарбек зробив Бурштин центром культурно-освітнього життя. В унікальній пам’ятці архітектури — палаці Скарбеків-Яблоновських, зведеному за проектом, аналогічним проекту Львівського драматичного театру — власник міста зібрав величезну колекцію творів живопису, скульптури, художнього скла тощо. Гості бурштинського палацу могли оглядати картини таких відомих художників доби Ренесансу як Рафаель, Ян Ендер, Ян Хреститель Лампі-старший, Йозеф Грасс, Елізабет Віже-Лебрен, Франческо Альбані... Майже сім гектарів площі навколо палацу займав ботанічний парк із рідкісними деревами, мальовничими водоймами. У парку був вольєр для пташок, що за розмірами дорівнював двом селянським хатам.
На початку ХІХ століття у Бурштині кілька років мешкав син всесвітньо відомого композитора В.-А. Моцарта — Франц-Ксаверій. Він організував тут перший світський хоровий колектив і активно пропагував музичне мистецтво.
Сакральні святині санаторий Женева
«Візитною карткою» Бурштина здавна були його сакральні святині, побудовані на кошти колишніх власників: костел, церква, монастир сестер милосердя, каплиця-усипальниця.
У старій частині Бурштина, за адресою вул. Бандери, 64, знаходиться найдавніша споруда містечка — костел Святої Трійці. Споруджений він у 1774 році за сприяння власниці міста, побожної діяльної дідички Юлії Жевуської. Майже десять років ним опікувалися ченці ордену тринітаріїв, які займалися викупом в’язнів-християн із турецької неволі. А тоді святиня перейшла до римо-католиків...санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец),
Каплиця-усипальниця родини Скарбеків-Яблоновських є типовим для архітектури класицизму кінця XVIII століття меморіальним комплексом. Зведена вона у 1813 році на замовлення графа Ігнатія Скарбека. Тут поховані його донька й дружина, а також знайшли свій останній спочинок кілька князів Яблоновських та сам граф Ігнатій Скарбек...
Третьою за давністю архітектурною пам’яткою Бурштина є церква Воздвиження Чесного Хреста. У церковній літературі вона довгий час датувалася 1802 роком. Однак влітку 2002 року під час реконструкції храму, знімаючи обшивку зі старої маківки будівлі, майстри знайшли запечатану сургучем старовинну пляшку, прив’язану з трьох боків до дерев’яного каркаса. У пляшці виявили записку із текстом польською і латинською мовами. Тут зазначалося, що церкву побудував у 1824 році власник міста граф Ігнатій Скарбек...санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец), 
Нова кров старого Бурштина
У 40-х роках ХХ століття селище втратило міський статус, а на початку 60-х років — статус райцентру. Однак у заплавній долині Гнилої Липи розпочалося спорудження потужної електростанції, останній блок якої запустили у 1969 році.
Сучасне архітектурне обличчя міста вималювалося в першій половині 1970-х років. Тоді в Бурштині звели цілий ряд житлових будинків, споруд культурного призначення. Селище вдвічі збільшило свою територію і втричі кількість населення. Фінансові вливання дозволили відродити колишні організації й установи, одночасно постали й нові підприємства. Кардинальних змін зазнала інфраструктура. Але у 80-x роках інтерес столичного керівництва до Бурштинської ДРЕС згас, внаслідок чого припинилося санаторий Женева фінансування недобудованих об’єктів. Кризові явища в економіці до краю загострили соціально-економічні проблеми. Однак в роки незалежності «зануртувала нова кров» в жилах старого Бурштина і місто зуміло піднятися на наступний виток у своїй історії — розбудуватися, повернути собі статус міста...

У невеликих західноукраїнських містечках життя особливе. Тут майже ніколи не побачиш надмірного поспіху, зайвої суєти. Натомість панує спокій, розмірений ритм життя. Приїхавши сюди, можна відпочити душею, насолодитись спілкуванням із новими людьми, відкрити, зрештою, інший, ніж у мегаполісі, світ. Тим більше, якщо це містечко на Закарпатті. Санаторий Весна Трускавец І для любителів інтелектуального туризму воно може здатися не менш привабливим, ніж той же Ужгород чи Мукачеве. Мова йде про Виноградів.

Невелике місто з великою історією
Коли побуваєш у таких містах, як Виноградів, починаєш розуміти, наскільки розважливими й мудрими були наші далекі предки, якщо вибирали собі для постійного проживання такі місцини. Тут є все життєво необхідне: повновода ріка Тиса, переважно рівнинний рельєф, каміння для будівництва житла і потужних укріплень. І чи не найголовніше — благодатний клімат, яким Виноградів завдячує відомій Чорній Горі, що здіймається над містом і захищає його від холодних північних вітрів.
Сам Бог велів вирощувати тут виноград. І праця людей щороку винагороджувалася щедрими урожаями. Відтоді місто асоціювалося саме з виноградниками та виноградом. Місто одержало свою першу назву Севлюш (від угорського «севлевш» — виноградне), а з 1946 року — Виноградів — від благородної культури.
…Назва Севлюш вперше з’являється у 1262 році, коли Іштван V надав містечку права вільного королівського міста. Монарша грамота містила такі важливі для тих часів привілеї, Санатории Трускавца як проведення щотижневого торгу та ярмарку у визначні свята без оподаткування, право на будівництво млинів, вільне користування дорогами і безперешкодну торгівлю в межах Угорського королівства. Барони чи великі магнати селилися в Севлюші лише зі згоди місцевих жителів. Городянам надавалась можливість вирощувати виноград, виробляти і продавати вино. Система міських привілеїв одержала назву «Севлюське право». Воно стало настільки престижним, що пізніше його намагалися здобути й інші поселення — Хуст, Вишково, Тячів, Довге Поле.
Наприкінці XIV століття місто втратило статус королівського, перейшовши у магнатське володіння. Декілька століть ним володіла заможна родина Перені, представники якої незабаром прибрали до рук і весь Угочанський комітат. Саме в цей період постали найефектніші пам’ятки, якими Виноградів може сьогодні похизуватися: кам’яний замок, вишуканий палац та пишні сакральні споруди… Жахливе горе спіткало городян у серпні 1717 року, коли Севлюш був захоплений кримськими татарами. Два довгі дні ординці грабували місто, а потім, пересвідчившись, що нічого цінного не залишилось, підпалили. Однак Севлюш вкотре зумів відродитись. А далі вихором промчалися цілі століття, коли знане раніше в усьому королівстві місто побувало поперемінно у складі Австро-Угорщини, Чехословаччини, Угорщини, УРСР...
Дві твердині на одне місто
Найдавнішою зі збережених споруд Виноградова є старовинний замок. Його мальовничі руїни височать на одному з уступів Чорної Гори, велетенські масиви якої простягаються на околиці міста. Може, ця твердиня і не є близьким сусідом вокзалу, однак мандрівку Виноградовим варто починати саме з неї. Інші атракції нехай ненадовго зачекають. (До слова, від залізничної станції декілька разів на день вирушає вузькоколійний потяг до Хмільника на Іршавщині. Подорож займе небагато часу і залишить хороші враження).
Проходимо центральною площею Миру повз численні храми, минаємо чепурний палац магнатів Перені, що стоїть уже зовсім неподалік від замку. Хаотичне кам’яне громаддя, яке немов нависає прямо над міськими хатинами — це і є Виноградівська фортеця.
…У 1399 році король Жигмонд Санаторий Весна Трускавец Люксембурзький за вірну службу подарував Севлюш магнатові Петеру Перені, який відзначився у боротьбі з турками, зокрема у битві біля болгарського Нікополя у 1396 році. Грамота містила також дозвіл відбудувати старий зруйнований замок. Через декілька років, у 1405-му, Петер Перені отримав у володіння і замок Нялаб у Королевому. Ось так на зламі ХІV–XV століть родина Перені стала власником Угочанського комітату і майже чотири століття володіла цим краєм.
Севлюський замок було відновлено. І сьогодні за залишками руїн можна судити про те, що твердиня мала форму чотирикутника з масивними квадратними кутовими вежами. До замкового комплексу входили основне ядро, костел і каплиця.
…У середині XVІ століття нащадок Петера Перені Ференц прийняв протестантство, зрадив австрійського цісаря Фердинанда та перейшов на бік трансільванського князя Яноша Жигмонда. Подальше перебування монахів-францисканців у родинному гнізді Перені виразно суперечило новим релігійним переконанням Ференца, тому у 1556 році їх вигнали з замку-монастиря. Мощі Капістрана новоявлений протестант наказав викинути з обителі…
Народні легенди оповідають власні версії про вигнання монахів із фортеці та її зруйнування. Одна з них згадує про прекрасну доньку барона Перені, яку підступні монахи-францисканці заточили у монастирські підземелля, де та з горя збожеволіла, а згодом померла. Дізнавшись про це, розлючений батько вигнав монахів і наказав зруйнувати монастирський храм разом із замком — оплотом ченців. Відтоді, коли у зруйнованих мурах по ночах виє вітер, здається, що то плаче нещасна дівчина...
Доля «не пошкодувала» твердині й після зруйнування. Залишений напризволяще, замок заростав чагарниками, продовжував занепадати. Чимало фортечного каменю місцеве населення використало для будівництва терас, на яких вирощують виноград. Про мальовничу місцину у високих кабінетах згадували лише тоді, коли до Виноградова навідувались кінематографісти, які зняли тут такі відомі стрічки, як «Табір іде в небо», Санатории Трускавца «Злива над полями», «Над Тисою»...
Пізніше родина Перені навернулася в католицизм і знову стала під стяги австрійських Габсбургів. Неподалік від замку магнати побудували нову резиденцію — розкішний палац у бароковому стилі, який ми оминули, прямуючи до замку. Тепер прийшла черга оглянути і його. Споруда постала у XVI столітті за згаданого вже Ференца Перені. Спочатку палац, в якому зараз господарює районний відділ освіти, слугував оборонною спорудою. Після перебудови у стилі бароко палац набув рис житлово-виставкових. У ньому зберігалась велика колекція живопису, багата бібліотека. Сюди частенько навідувалися поважні гості, відбувалися пишні бенкети. Найвідомішим власником садиби та представником роду Перені загалом став Жигмонд Перені, який увійшов у історію як борець за незалежність Угорщини від Габсбургів, активний учасник національної революції 1848–1849 років…
Виноградів сакральний та мистецький Санаторий Весна Трускавец
Чи не найімпозантнішою пам’яткою давнього Севлюша є готичний костел чернечого ордену францисканців, шпиль якого видно звідусіль. Поруч із ним — колишній монастир. Костел для простих городян виконував чимало функцій: тут молилися Всевишньому, біля нього збиралися для вирішення важливих справ. Існує здогад, що шпиль храму слугував ідеальним місцем для спостереження за довколишньою місцевістю, що дозволяло завчасно побачити ворога…
Ці храми у Виноградові найстарші за віком, однак далеко не єдині. У місті мирно співіснують «пліч-о-пліч» храми східного і західного обрядів, єврейська синагога. Місто завжди було поліетнічним — впродовж віків тут жили угорці, русини-українці, євреї, німці. Кожна нація мала власний храм. Така релігійна толерантність є властивою і сучасним мешканцям міста.
Виноградів може похизуватися не лише величною архітектурою. Із містом пов’язані долі багатьох знаменитостей, передусім митців. У 1889–1892 роках тут проживав відомий угорський композитор, піаніст і музикознавець-фольклорист Бела Барток (1881–1945). Саме у Виноградові відбувся перший виступ майбутньої знаменитості — першого травня 1892 року обдарований хлопчик санаторий Алмаз виступив на благодійному концерті у приміщенні комітатської управи, де виконав власний твір «Течія Дунаю»… Пам’ять про митця у Виноградові свято бережуть: встановлені бюст та меморіальні дошки, відкрито кімнату-музей, ім’я Бели Бартока присвоєно Виноградівській дитячій школі мистецтв.
Не менше прославив Виноградів знаменитий угорський художник Імре Ревес (1859–1945), який останні роки свого життя проживав і творив у цьому місті. У професіонала європейського рівня, полотна якого зберігаються в Ермітажі, Угорській національній галереї та інших знаменитих колекціях світу, вчилися живопису пізніше відомі закарпатські майстри пензля Йосип Бокшай та Адальберт Ерделі. Митець знайшов вічний спочинок у Севлюші на місцевому кладовищі…
Та красу у місті творили і продовжують творити не лише знаменитості національного чи світового рівня. Її можна побачити практично всюди: в численних пам’ятниках, у деталях оздоблення будинків та храмів, на різьблених мацевах місцевого єврейського кладовища... Необхідно лише навчитися частіше зауважувати її, більше любити й шанувати старі цікаві місця…
1 Домінія — певне володіння з містами та санаторий Алмаз селами, що належало великому феодалу або державі.
2 Комітат/жупа (укр. — жупа, угор. — varmegye, латин. — comitatus) — адміністративна та судова одиниця в Угорському королівстві, що була основою провінційного управління. Таку адміністративну систему, яка базувалась на «градській системі» слов’ян, створено в ХІ столітті. Центром комітату був замок. На чолі стояв призначуваний королем ішпан (наджупан). Назва Угочанського комітату походить від села Угоча, яке, ймовірно, знаходилось в околицях Виноградова.Санатории Трускавца

Мускат таїровський. Столовий сорт дуже раннього достигання. Виведений у 1958 році українським НДІ виноградарства і виноробства ім.Таїрова шляхом схрещування сортів Одеський ранній і Мускат гамбурзький. Районований на Закарпатті з 1989 року.
Ягоди чорні з темно-синім відтінком, вкриті густим пруїном. М'якоть з сильно вираженим мускатним ароматом. Санатории Трускавца,

Перлина Саба. Дуже ранній сорт виведений в Угорщині.
Ягоди жовтувато-зелені, з дуже приємним мускатним ароматом. Шкірка їстивна.

Іршаї Олівер(золотистий ранній). Виведений в Угорщині селекціонером Кочем Паулем щляхом схрещення сортів Пожані білого та Перлина Саба.
Ягоди золотистого кольору з мускатним ароматом. Шкірка товста, міцна.

Мадлен Анжевін. Дуже ранній, але мало поширений в умовах Закарпаття сорт. Виведений у Франції.
Ягоди зеленувато-білі з золотистим відтінком. Санаторий Весна Трускавец Шкірка тонка. М'якуш соковитий, без аромату.

Кардинал. Дуже ранній сорт. Виведений у Каліфорнії (США) Снайдером в результаті схрещування сортів Полум'я Токая і Альфоне Лавале.
Ягоди дуже великі, овальні, червоно-фіолетові. Смак ягід приємний, з легким мускатним ароматом.

Королева виноградників (Янтарний). Ранній сорт, виведений в Угорщині Селекціонером Матяшом Яношем шляхом схрещування сортів Королева Єлізавета і Жемчуг Саба. санаторий Женева
Ягоди дуже великі, різної форми, золотисто-янтарні. Шкірка тонка і досить міцна. Смак ягід приємний, мускатний.

Шасла. Дуже поширений високоврожайний приємний на смак столовий сорт. На Закарпатті та в інших виноградарських районах країни є основним столовим сортом. Виведений в Єгипті.
Ягоди середні, овальні, золотисто-зелені з коричневим загаром. У Шасли рожевої ягоди рожеві. У мускатної Шасли присмак мускатний. Шкірка міцна.

Чауш. Ранній столовий сорт, завезений з Туреччини.
Ягоди крупні, яйцевидні, овальні, зеленувато-білі з золотистим загаром, мускатним присмаком. Сорт нетранспортабельний, нестійкий до морозів.

Мускат гамбурзький. У світовому сортименті один з кращих за смаковими якостями чорний мускатний гарний на вигляд сорт. Виведений в Англії.
Ягоди великі напівовальної форми, темно-синього кольору. М'якуш з сильним мускатним ароматом.

Матяш Янош. Виведений угорським селекціонером Матяшем Яношом схрещуванням сортів Шасла фіолетова і Мускат Оттонель. Це чудовий мускатний столовий сорт високої якості.
Ягоди округлі, яскраво-червоні. Накопичують до 18% цукру.

Карабурну (Болгар, Афуз Алі). Походить з Малої Азії (Туреччина).
Ягоди дуже великі, зеленувато-янтарні, на смак приємні.

Молдова. Нещодавно завезений сорт молдавської селекції. Виведений способом гібридизації сортів Гузаль Кара і Сейв Віллар 12-375.
Ягоди великі, овальні, темно-фіолетові, з густим нальотом на поверхні. Шкірка товста, щільна, м'якуш м'ясистий, простого смаку.

Італія. Сорт виведений в Італії селекціонером Піровано шляхом схрещування сортів Бікан і Мускат гамбурзький.
Ягоди крупні, яйцевидно-овальні, жовтуваті. М'якуш із спецмфічним мускатним ароматом.
Сорт неморозостійкий, на Закарпатті вимерзає.

Технічні сорти

Трамінер рожевий. Високоякісний технічний сорт. Походить з Південного Тіроля (м.Трамін).Використовується для виготовлення марочного столового вина "Променисте" і десертного вина "Троянда Закарпаття". Служить відмінним виноматеріалом для шампанського.
Ягоди дрібні, округлі, яскраво-рожеві, з товстою шкіркою. М'якоть приємного смаку.

Каберне Совіньйон. Один з кращих червоних сортів світового сортименту. Виведений у Франції. Використовується для виготовлення марочного червоного столового вина "Оксамит України", а також червоних десертних вин.
Ягоди дрібні, округлі, темно-сині. М'якоть із своєрідним, трав'янисто-пасльоновим смаком. Сік безбарвний.

Бастардо магарацький. Виведений недавно інститутом виноробства і виноградарства "Магарач" шляхом схрещування Бастардо з Сапераві. Використовується для виготовлення марочних десертних і столових вин.

Мускат Оттонель. Ранній високоякісний сорт універсального використання. Походить з Франції. У насадженях області залишились окремі кущі.
Ягоди круглі, жовто-зелені з сильним мускатним присиаком.

Рислінг рейнський. Один з кращих технічних сортів винограду. Походить з Німеччини. Використовується для одержання марочних столових вин. Входить до складу шампанських виноматеріалів.
Ягоди середнього розміру, круглі, зеленувато-білі із золотистим відтінком на сонячному боці. Шкірка тонка, прозора, міцна, вкрита коричневими крапками. М'якуш приємного смаку, з тонким ароматом. Санатории Трускавца,

Рислінг італійський. Походить з Італії. Використовується для виготовлення марочного столового вина і шампанських виноматеріалів.
Ягоди зеленуваті, вкриті чорними крапками.

Сорок років Жовтня. Новий і мало поширений на Закарпатті сорт. Виведений Українським НДІ виноградарства і виноробства ім.В.Таїрова шляхом гібридизації сортів Копчак і Алікант Буше.
Ягоди середні, округлі, чорні. М'якуш соковитий з вишневим присмаком.

Леанка. Походить сорт з Угорщини. На закарпатті займає значні площі. Білий технічний сорт. Використовується для одержання столового марочного вина і шампанських виноматеріалів. В насадженнях є Леанка королівська.
Ягоди дрібні, з соковитим м'якушем, білі.

Мюллер Тургау. Походить сорт з Німеччини. Виведений шляхом гібридизації сортів Рислінг рейнський та Сільванер.
Ягоди жовто-білі з золотистим відтінком, товстошкірі. М'якуш соковитий, приємний на смак.

Липовина (Гарс Левелю). Походить з Хорватії. Високоякісний технічний сорт, використовується для виготовлення десертних і столових вин. Його площі на Закарпатті значно зменшено. Залишились окремі ділянки.
Ягоди середнього розміру або дрібні, округлі, зеленувато-білі, при повному достиганні жовтуваті.

Фурмінт. Сорт угорського походження (Токай). Збереглися невеликі площі цього високоякісного, урожайного білого технічного сорту. Використовується для виготовлення столових і десертних вин.
Ягоди круглі, зеленувато-жовті. Санаторий Весна Трускавец

Мускат пейцький. Сорт виведений в Угорщині. Високоякісний технічний сорт використовується для виготовлення високоякісних десертних вин.
Ягоди середньої величини, овальні, при достиганні світло-жовті, вкриті пруїном. М'якоть з добре вираженим мускатним ароматом.

Голубок. Сорт одержаний в Українському НДІ виноградарства і виноробства ім.В.Таїрова від обпилення сорту Північний сумішшю пилку сортів Сорок років Жовтня, Одеський ранній і № 17-54(Алікант Буше х Каберне Совіньйон).
Ягоди середньої величини, округлі, чорні з сильним восковим нальотом. М'якоть соковита. Сік інтенсивно забарвлений. Смак приємний з тонами чорної смородини і маку.

Ізабельні сорти

У виноградних насадженнях краю ізабельні сорти займають біля 70 %. Це сорти, які належать до виду Лабруска або гібридів Лабруска з іншими видами винограду. Вони мають специфічний "ізабельний" або "лисиний" присмак. санаторий Женева
Більшість американських гібридів, що культивуються на Закарпатті, відзначаються практичною стійкічтю проти морозів, філоксери та мільдью. серед них є сорти які заслуговують уваги за якість винограду.

Делавар рожевий. Один з кращих сортів ізабельної групи. На жаль, чистосортних його насаджень в області дуже мало.
Ягоди дрібні, світло-рожеві з міцною шкіркою. М'якуш дуже солодкий, приємний на смак. Сік безбарвний.
Сорт дуже хороший для пристінної культури і дачних ділянок. З нього можна виготовляти чудове вино в домашніх умовах. Взагалі сорт технічного напряму, але його можна використовувати і як столовий виноград. Особливо його люблять діти.

Делавар білий. На виноградниках області не дуже поширений. Це гібридний сорт американського походження. використовується як сировина для виготовлення вина і для споживання у свіжому вигляді.
Ягоди зеленувато-жовті із золотистим загаром на сонячному боці. М'якуш солодкий, приємного смаку, без ізабельного присмаку.

Отелло. Один з кращих червоних сортів американського походження. В насадженнях Закарпаття, на жаль, немає чистосортних насаджень.
Ягоди середньої величини, червоні з пруїновим нальотом. М'якуш з ізабельним присмаком. сік червоний.
Дуже хороший сорт для виготовлення червоних вин в домашніх умовах. Сік є добрим барвником вин. Виноград використовується також у свіжому вигляді.

Ізабелла (Вільдер). Займає великі площі. Культивується у всіх господарствах області. Низькоякісний американський сорт.
Ягоди чорні з синім нальотом. Трускавец санаторий Женева М'якуш слизистий, з характерним армоматом полуниць. Смак "ізабельний". сік безбарвний.
В домашніх умовах з нього виготовляють вино з оргінальним полуничним ароматом. Санатории Трускавца,

На Закарпатті поширені також міжвидові гібриди. Більшість з них одержано шляхом схрещування високоякісних сортів (Щасла, Алікант Буше, Сенсо з видами Вітіс рупертіс, Вітіс ріпарія). В області сортів цієї групи дуже мало (Аврора або Зайбель № 3279, Сасорош або Кудерк № 503). Виноград цих сортів низької якості.

Філоксеростійкі підщепні сорти винограду

Шляхом багаторічного добору стійких до філоксери підщеп відібрано кращі американські види і нові сорти, виведені схрещуванням кращих американських видів між собою та з європейськими сортами. На Закарпатті добре зарекомендували себе такі підщепні сорти: Ріпарія Глуар (Порталіс), Берландієрі х Ріпарія Кобера 5-ББ, Берландієрі х Ріпарія Телекі 8-Б, Берландієрі х Ріпарія Телекі 5-Ц, Ріпарія х Рупестріс 101-14, Солоніс х Ріпарія 1616, Ріпарія х Рупестріс 3309.

Все, що необхідне для перетворення виноградного соку у вино, - це простий і цілком натуральний процес закваски. Бродіння вина - це хімічне перетворення цукру в алкоголь і двоокис вуглецю. Крім того, в процесі беруть участь дріжджові мікроорганізми: вони живуть на шкірці винограду. Щоб вони вступили в "роботу", необхідно пошкодити виноградну шкірку. Тоді мікроорганізми починають впливати на цукор, який складає близько 30% м'якоті плоду. Результатом цієї взаємодії і є вино. санаторий Алмаз
За нормальних умов дріжджові мікроорганізми продовжуватимуть "працювати", поки цукор у винограді не перетвориться на алкоголь або поки рівень алкоголю у вині не досягне 15% від загального об'єму. В окремих випадках, коли виноград містить таку велику кількість цукру, що цей процес протікає природним шляхом, дріжджові мікроорганізми "виснажуються", і бродіння припиняється.
Бродіння можна зупинити і раніше: або шляхом додавання алкоголю або сірки, щоб підняти його рівень до 15% - обидві ці добавки "знешкоджують" дріжджові мікроорганізми, - або шляхом проціджування вина через спеціальний фільтр. Ці методи використовуються переважно при виготовленні солодкого вина.
Один сорт вина відрізняється від іншого головним чином сировиною - виноградом, що пішов на його приготування. Але різні закваски вина можуть визначати і всю решту відмінностей: між червоним, білим, рожевим, солодким, сухим або ігристим винами.

Вік вина
Кожне вино має свій дитячий вік, дитинство, юність і зрілість. Санатории Трускавца, Деякі вина не рекомендується вживати відразу після приготування - вони повинні бути витримані протягом певного періоду часу; інші ж, навпаки, хороші молодими. Багато вин покращують свої смакові якості протягом п'ятдесяти років. Ці вина вважаються більш престижними і цінуються вище. Чому ж існує підвищений попит на старе вино?
Велика частина білих, рожевих і просто недорогих вин будь-якого кольору повинні вживатися молодими. Такі вина не витримують. Найцінніше в них - свіжість і гострий, міцний аромат. Молоде вино дозволяє повною мірою відчути смак свіжого винограду. Воно містить весь комплекс елементів: кислот, цукру, мінеральних речовин, фенолу і таніну. Хороші вина містять цих речовин більше, ніж ординарні, а відмінні вина більше, ніж хороші. Саме набір цих речовин забезпечує вину смак і аромат.
Але необхідний час, щоб ці елементи, спочатку витягнуті з винограду, а потім щоб вступили в процес бродіння, злилися в гармонійне ціле і утворили те, що по аналогії з квітами називається букетом. Отже, для отримання букета вина необхідний час і кисень.
Дуже активний контакт з киснем веде до збільшення шкідливих бактерій у вині. З другого боку, встановлено, що невелика кількість кисню абсолютно необхідна для дозрівання вина і що кисень повинен впливати на вино поступово, малими дозами. В пляшці з вином його повинно буди рівно стільки, скільки необхідно для процесу дозрівання вина, який триває роки.
Кисень в багато разів прискорює дозрівання вина, але якщо його вміст в пляшці перевищує норму, вино починає псуватися.
Було з'ясовано, що навіть те вино, яке ретельно оберігається від взаємодії з повітрям, має нагоду абсорбувати кисень: по-перше, через бондарну клепку, а по-друге, при зціджуванні. Якщо вино розливається по бочках і починається окислення, то дерево теж впливає на весь процес, бо містить танін і ванілін, які додають вину аромат ванілі. санаторий Женева,
Сучасні винарі звертають особливу увагу на якість деревини, з якої виготовляються бочки, оскільки вони додають вину специфічний аромат і смак. Американський дуб додає вину або віскі солодкість, пряність і гостроту. У французькому регіоні ліс росте поволі, зате поставляє деревину, яка серед винарів вважається першокласною. Дуби з холодних лісів Балтики мають низьку пористість і підходять для отримання тонких і ніжних запахів.
Якщо світле вино залишається в бочці на термін вище за норму, воно починає швидко темніти, зникає його свіжий фруктовий смак, воно стає сухим, прісним. Те ж саме вино, розлите в пляшки після зберігання в бочці близько року або навіть менше, зберігає смак і аромат високоякісного винограду, і може зберігатись ще декілька років. У минулому багато вин знаходилися в бочках набагато довше, ніж це було необхідно, - часто просто через відсутність попиту. В пляшках ці вина зберегли б свій аромат значно довше, але пляшки тоді коштували дуже дорого.
Абсолютно по-іншому йде процес "дорослішання" вина в пляшці. Це - пряма протилежність витримування в бочках. Замість того щоб абсорбувати кисень, вино поступово втрачає його. Життя всіх складових частин вина в пляшці залежить від дуже маленької кількості кисню між вином і пробкою. По мірі використання кисню запас виснажується.  санаторий АлмазБіле вино містить дуже мало таніну і карболові кислоти. Вино поступово темніє, і у міру того як збільшується термін витримки, поліпшуються його смакові якості. Завдяки присутності кислот у вина з'являється пікантний, пряний аромат.
Якщо в червоному вині головним зберігаючим елементом є танін, то в білому довге збереження забезпечується високою кислотністю. Білі вина з достатньою кислотністю можуть зберігатися так само довго, як і червоні.

Питання, яке завжди хвилює справжнього цінителя вина: "Коли вино досягає своєї оптимальної зрілості?". Якщо особливий шик вина полягає в його свіжості, ароматі і смаку фруктів, немає ніякого змісту зберігати їх, якщо тільки ви не задалися метою з'ясувати, що відбувається з вином, коли воно втрачає свіжість.
Французький термін vines de garde використовується для позначення вин, які повинні довго витримуватися, перш ніж будуть готові до вживання. Найвідоміші з вин, що довго витримуються, - це бордосські вина. Попереднє покоління займалося їх виробництвом з таким розрахунком, щоб вони зберігалися мінімум сім або вісім років, а частіше - п'ятнадцять.
Сучасне вино - не таке терпке. Це досягається за рахунок таніну. Таке вино повинно бути випите ніяк не пізніше, ніж років через п'ять після закваски.
Яке вино вибирати - старе або молоде - справа смаку. Англійці, наприклад, прихильники вина з довгою витримкою, а ось французи не чекають навіть, поки вино як слід вибродить.
Загальні рекомендації з цього питання вельми розпливчаті: вино краще всього вживати після витримки строком від п'яти до п'ятнадцять років. Будь-яке вино із збору певного року має свою власну шкалу часу.
Вирішальними чинниками є зрілість і концентрація. Витримані вина проходять через декілька етапів під час дозрівання. Тривалість кожного етапу - сама непередбачувана річ у всьому процесі виробництва вина. Графік, що ілюструє поліпшення смакових якостей вина, може спочатку стрімко зростати, потім впасти різко вниз, потім знову злетіти до колишніх висот і знову опуститися. Він може навіть займати одну і ту ж позицію протягом декількох років. Графік для того ж вина із збору іншого року може підійматися вгору дуже поволі, йому може бути потрібно вісім або дев'ять років, щоб досягти плато, і ще десять років, щоб зсунутися на міліметр.
Навіть через двадцять років майбутнє вина остаточно не визначено. Існують вина, які перебувають в положенні рівноваги цілими декадами. А є і такі, яким витримка протягом якогось певного терміну йде на користь, а потім вони різко втрачають свою свіжість і гостроту, стають прісними і позбавленими смаку.

Температура вина
Ніщо так не впливає на смак вина, як його температура. І дуже холодне, і тепле вино однаково неприємні. Санаторий Весна Трускавец
Наш нюх сприйнятливий до випаровувань. Червоне вино володіє більшою молекулярною масою, ніж біле. Тому воно менш летюче - випаровування відбувається повільніше і в менших кількостях.
Чим більша молекулярна густина вина, тим вище повинна бути температура, щоб почався процес випаровування. Світле вино може розцінюватися як біле вино; навіть будучи холодним, воно володіє дуже високою летючістю. Багато червоних вин повинні бути спочатку зігріті до кімнатної температури, а потім до ще більш високої, коли людина гріє келих в руці, і, нарешті, температура підіймається ще вище, коли він впливає на вино губами і диханням. Тоді складні складові червоного вина починають випаровуватися. Як очевидне виключення із загального правила можна розглядати звичай французів подавати червоне бургундське більш холодним, ніж червоне Бордо.
Холод також потрібен для дуже солодких вин - він як би врівноважує їх пряну соковитість. Хоча в холодному вигляді солодкі вина пахнуть не так сильно, як в теплому. Чим більше цукру міститься у вині, тим сильніше його потрібно охолоджувати. Можна охолодити солодке вино до дуже низької температури, а потім дозволити йому поволі нагріватися, потягуючи його маленькими глотками. Взагалі, коли ви п'єте вино маленькими глотками, то набагато гостріше відчуваєте його букет.
Довести до правильної температури біле вино простіше, ніж червоне. Найпоширеніший спосіб - холодильник, але можна також скористатися відерком з льодом і водою (не обмежуйтеся одним льодом). Лід можна приготувати в морозильній камері, помістивши туди поліетиленовий пакет з водою.
Високі пляшки вина слід поміщати у відерко шийкою вниз на декілька хвилин, щоб в першу чергу охолодилося вино в шийці пляшки.
Довести до потрібної температури червоне вино складніше. Якщо ви тільки що дістали його з льоху, вам буде потрібно декілька годин, щоб при звичній кімнатній температурі нагрівати його на десять або дванадцять градусів.
Найраціональніший спосіб швидко зігріти червоне вино - це спочатку перелити його з пляшки в графин, потім поставити у воду, температура якої досягає 21 °С. Крім того, непогано б було спочатку трохи підігріти сам графин.

Як дегустують вина
Дегустувати - це значить уважно спробувати продукт, якість якого хочеш оцінити. За допомогою органів чуття визначити його зовнішній вигляд, смак і запах, намагаючись виявити його недоліки і достоїнства.
Познайомившися з етикеткою, слід, перш за все, звернути увагу на колір вина, на його прозорість і блиск. Визначення якості вина - це не тільки оцінка його зовнішнього вигляду і, головне, його смаку; тут важливі і запах (аромат і букет) вина, і його типовість. Хімічний аналіз грає, звичайно, важливу роль у визначенні достоїнств вина, але якість, як раніше, так і зараз, визначають за допомогою органів чуття, тобто органолептичним методом.

П'ять показників вина Санатории Трускавца, (прозорість, колір, букет, смак, типовість) оцінюються за допомогою зору, нюху, смакових відчуттів, пам'яті. Останнє дуже важливе для дегустатора-професіонала. Порівняння дегустованого зразка із стандартом, визначення умов його виробництва можливе лише за наявності натренованої смакової пам'яті. А це припускає багаторічний досвід.
Проте можна сказати, що інструменти для визначення якості, тобто дегустації, у всіх однакові - очі, ніс, рот.
У вині знайдено більше 500 ароматичних речовин. Запахи, викликані ароматичними з'єднаннями, класифікуються на:
- фруктові (чорна смородина, малина, яблука...);
- квіткові (троянда, шипшина...);
- рослинні (трава, сіно...);
- емпіричні (грінки, смажена кава, смажений мигдаль...).
Ці запахи слід оцінити органом нюху в два етапи:
- понюхати вино без збовтування в келиху (перший запах);
- потім понюхати після обережного збовтування (другий запах).

Аромат вин відчувається, і коли вино знаходиться в роті. Фактично, слизисті ротової і носової порожнини зв'язані в роті, і запах, таким чином, відчувається так званим внутрішньоносовим шляхом, але він не повинен бути спутаний із смаком.
Смакові сосочки язика дозволяють відчути чотири основні смаки: солодкість, солоність, кислотність і гіркоту. Коли вино знаходиться в роті відчувається також в'язкість, округлість, м'якість, свіжість або теплота. Всі ці відчуття дегустатор повинен висловити, для чого існує досить багатий і виразний словник, наприклад:
терпке - вино грубе, різке, дає відчуття шорсткості. Це відноситься до червоних, дуже молодих вин;
деревне - вино, запах якого є наслідком витримки в дубових бочках;
хмільне - вино, що містить підвищений відсоток спирту, "що б'є в голову";
щільне - одночасно повне, густе, з високим змістом спирту;
квіткове - вино має запах квітів (троянди, фіалки...);
фруктове - вино з ароматом фруктів (чорна смородина, малина, вишня...), а у червоних вин - аромат персиків, абрикос, сливи;
легке - вино, що має мало тіла і низькоспиртозне;
урівноважене - гармонійне вино;
бархатне - вино ніжне, маслянисте, дає відчуття м'якості в роті;
дратівливе - вино кисле, але без агресивності;
зелене - вино з підвищеною кислотністю або дуже молоде, ще не готове;
тіло - вино густе, з високим змістом алкоголю, екстрактних речовин і добре забарвлене, при випробуванні воно як би заповнює весь рот;
букет - ароматичні речовини, які з'являються в процесі дозрівання вина в бочках або пляшках.

Як подавати вина
Те, як подають вино, чи дотримують при цьому які-небудь звичаї і умовності етикету, звичайно, не позначається на достоїнствах самого вина або його недоліках. Проте дотримання деяких правил може збільшити задоволення, яке доставляє пляшка хорошого вина.
Різноманітність келихів і караф на столі - це не просто необхідність, але і можливість одержати естетичне задоволення від напою, що п'янить. Відомо, що під різне вино подаються різні келихи - таким чином можна зайвий раз підкреслити унікальність того або іншого напою, його своєрідність.
Одна з основних відмінностей між келихами - розміри. Вони повинні бути не дуже великими, проте достатньо місткими, щоб середня порція вина наповнювала їх тільки на одну третину або наполовину. Скло, з якого зроблений келих, повинне бути не кольоровим, а прозорим, щоб домінувало забарвлення вина. Келихи для вина повинні бути чистими, протертими до блиску і не мати яких-небудь запахів (чистячого засобу, наприклад).
Добре мати нагоду порівнювати вина одне з іншим. Тому до столу варто подавати не один вид вина, а декілька, хоча б два.
Якщо спочатку подавати молоде вино, то достоїнства старого з'являться перед цінителями більшою мірою. Біле вино відтіняє гідності червоної, сухе вино - солодкого. Але пускати ці комбінації у зворотному напрямі не рекомендується: наприклад, сухе біле вино, подане після червоного, не справить належного враження.
Питання, в яких кількостях подавати вино, зовсім неоднозначне. В звичній пляшці міститься шість келихів вина (середніх розмірів, наповнених на одну третину). Якщо ви плануєте легку закуску, то одного келиху на людину буде цілком достатньо, але якщо збираєтеся влаштувати святковий обід, то п'яти-шести келихів на людину не буде дуже багато.
Півпляшка вина (наприклад, один келих білого вина і два келихи червоного) на людину - порція, прийнятна з будь-якого приводу. У будь-якому випадку, плануючи кількість вина, враховуйте в першу чергу обставини і характер майбутнього обіду, час, протягом якого він протікатиме, і т.д.
Якщо у ваші плани входить тривале гуляння, то пляшка вина не буде занадто великою порцією для однієї людини. Золоте правило для всіх, хто чекає гостей: будьте щедрими, але ненав'язливими.
За святковим столом все має значення, кожна дрібниця.

Є правила, які непогано знати кожному.
Перш за все: вино, подане не до ладу, не до свого блюда або не належної температури, втрачає багато своїх достоїнств.
Всі вина можна розділити на три категорії:
- що збуджують апетит (аперитиви), які вживаються перед їжею: мадера, херес, вермут;
- що вживаються під час обіду або якої-небудь трапези: столові вина;
- вина, які п'ють після їжі, - десертні.
Марочні вина, білі і червоні, хороші на званому обіді, банкеті - вони посилюють урочистість обстановки.
Ординарні їдальні білі і червоні вина вживаються частіше за інші і можуть подаватися при будь-якій трапезі.

Вдома вина краще зберігати в прохолодному місці і обов'язково в горизонтальному положенні. Тому що, якщо пляшка знаходиться у вертикальному положенні, пробка швидко підсихає, починає пропускати повітря - і вино, особливе столове, стає гірше.
Добре, якщо вдома зберігається декілька пляшок витриманих старих вин: вони завжди додадуть столу елегантність. В старих винах, як правило, утворюється осад, який може випасти на дно пляшки або утворити на стінках своєрідний наліт, так звану "сорочку". Якщо осад або "сорочка" достатньо щільні, пляшку ставлять на стіл обережно. Якщо ж осад легко підіймається, вино краще заздалегідь перелити в іншу пляшку і, природно, повідомити про це гостей, назвавши рік урожаю і марку колекційного вина.
Білосніжна скатертина, живі квіти, кришталеві фужери чудово поєднуються з винами різних кольорів і відтінків і з нарядною грою шампанського. В такій обстановці вино стає кращою прикрасою столу, створює святковість і урочистість.
Відвіку склалися певні правила розміщення чарок, келихів, фужерів на столі. Бажано поставити перед приладом декілька місткостей, залежно від того, в якій кількості і які напої будуть подані до столу. Чим міцніший напій, тим меншого розміру повинні бути келихи і чарки. Санатории Трускавца,
Ставити їх можна по прямій лінії або півколом перед тарілкою, починаючи справа, від якнайменшої до більшої. Спочатку - маленька чарка, для найміцніших напоїв. Потім більше, для міцних виноградних вин - мадери, портвейну, хереса. Поряд, ліво, - фужер для мінеральної води. Потім - келих для білого столового вина, келих для червоного столового вина і, нарешті, келих для шампанського. Якщо немає відповідного повного комплекту келихів і чарок, краще всього підійдуть для будь-якого вина прозорі безбарвні келихи з ніжками середнього розміру. Можна наливати в них і коньяк, але не більше ніж на третину келиху.
Вина марочні подаються на стіл в пляшках з незайманим заводським оформленням. Пляшки рекомендується ставити на стіл заздалегідь відкритими - для того, щоб вино "подихало" і краще проявило свій характерний смак і букет.
Ординарні, тим більше молоді вина можна подавати на стіл в глеках або графинах. Заповнювати їх потрібно на три четверті об'єму, інакше важко розливати вино по келихах.
Шампанське відкривають тільки за столом і відразу розливають.
Вина наливають в келих не менше ніж на одну третину і не більше ніж на половину. Тоді зручно взяти келих в руку і злегка його обертати для більш повного відчуття аромату напою.

Щоб оцінити вино по гідності, правильно поєднуйте його з блюдами. Блюда від цього тільки виграють.
Отже, перед їжею, для збудження апетиту, - аперитив.
Білі столові вина - до закуски, легких м'ясних і рибних блюд.
Натуральні сухі, напівсухі і напівсолодкі вина добре поєднуються з овочевими блюдами.
Червоні столові підходять до баранини, телятини, дичини, домашнього птаха, шашлику, плову, буженини.
Херес або мадеру добре подавати також до м'ясного або курячого бульйону. санаторий Женева,
Горілку і віскі подають до солоних, пряних і жирних блюд.
Пиво - до солоної риби, сиру, м'ясних блюд.
Коньяк - до чаю, кави.
Лікерні, десертні вина, солодкі марки шампанського рекомендуються до десерту - кондитерських виробів, фруктів, кави, мороженого. Шампанське можна подавати і до легкої закуски - сиру, сухому прісному печенню, мигдалю, іншим горіхам. Шампанське сухе і напівсухе можна пити як на початку, так і в продовженні обіду, вечері, а також на десерт.

При сервіровці святкового або банкетного столу, коли вибір вин достатньо широкий, дотримуйте їх послідовність: слабкоалкогольні столові подавайте перед міцними, марочні - після ординарних, червоні - після білих.
Узявши в руки келих і почавши пити, не розмовляйте. Якщо вас в цей час про що-небудь запитають, поставте келих на стіл, а потім відповідайте.
Кожний гість п'є стільки, скільки хоче.
Вино знову наливають в келих, коли він вже порожній. В недопитий келих наливати не треба, оскільки гість може угледіти в цьому примушення. Келих гостя, що тимчасово вийшов з-за столу, не наповнюють.
Чоловік піклується про те, щоб у поряд сидячої пані в келиху було те вино, якому вона віддає перевагу.
Вино наливають з правої руки сидячого. Пляшку при цьому тримають всією рукою, приблизно на рівні етикетки, прагнучи не нахиляти її різко, щоб не збовтати можливий осад, а шийка пляшки не повинна упиратися в край келиху.

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИН
У різних країнах може бути різна класифікація вин. Санаторий Весна Трускавец
Вина залежно від способу виробництва ділять на натуральні і спеціальні. Натуральні вина можуть бути шипучими. Вина натуральні і спеціальні можуть бути ароматизованими. Як натуральні, так і спеціальні вина можуть бути контрольованих найменувань за походженням.
За вмістом спирту і цукру виноградні вина підрозділяються на:
- натуральні - сухі, сухі особливі, напівсухі і напівсолодкі;
- спеціальні, які бувають сухі, міцні, напівдесертні, десертні і лікерні.
Вина залежно від якості і термінів витримки підрозділяють на молоді, без витримки, витримані, марочні і колекційні. Початком терміну витримки вважають 1 січня наступного за урожаєм винограду року.
За кольором виноградні вина підрозділяються на білі, рожеві і червоні.

Краєзнавство Закарпаття
Мінеральні води Закарпаття, що можуть використовуватись з лікувальною метою, представлені 62 основними родовищами, які були визначені на основі розвідувальних робіт, проведених Берегівською геологічною експедицією, гідрогеологічними групами об'єднання "Закарпаткурорт", Українського НДІ курортології. За даними першого Санатории Трускавца Кадастру мінеральних вод України (1996) із 205 родовищ МВ, що освоєні в Україні, 39 (19%) - на території Закарпаття. Вивчення фізико-хімічного складу МВ виявило, що практично не існує "унікальних" вод. Усі води можуть бути розділені на певні класи та групи. За своїми властивостями виділяються аналоги тих чи інших вод.

У загальному, по Україні переважають сульфатні, за ними хлоридні натрієві води, а в Закарпатті розташовані основні запаси вуглекислих гідрокарбонатних натрієвих вод та гідрокарбонатних вод інших типів. У той же час сульфатні води - рідкісні для Закарпаття.
За газовим складом основна частина МВ Закарпаття - вуглекислі (75,0%), азотні та азотно-метанові (18,0%), сульфідні (7,0%).

Відомо, що в певних геологічних умовах можуть формуватися тільки МВ відповідного хімічного складу. Це зумовило специфіку розповсюдженості МВ і на Закарпатті.

Вживаються міжнародні та національні назви типів вод. санаторий Шахтер, Міжнародну групу складають типи вод, основними представниками яких є високоцінні, характерні, загальновідомі та добре вивчені родовища МВ тих чи інших країн. Національні групи типів вод даються в кожній країні для найбільш характерних її представників, а для окремих типів вод вказується подвійна назва - міжнародна й національна.

Типова приналежність Закарпатських МВ на сьогодні така:
група гідрокарбонатних натрієвих представлена 6 типами - Диліжанський, Саірме, Боржомі*, Віші, Поляно-Квасівський, Криниця, Санатории Трускавца
хлоридно-гідрокарбонатних (гідрокарбонатно-хлоридних) натрієвих - 6: Малкінський, Джавський, Єсентуки-17, Бюкксек, Сойминський, Анкаван, Арзні;
гідрокарбонатних, кальцієво-магнієвонатрієвих (нарзанів) - 4: Кукінський, Дарасун, Ласточкінський, Келечинський;
хлоридних натрієвих - 9: Стара Руса, Гайдусобосло-Охінський, Наугейм, Тбіліський, Усть-Качка, Єреванський, Усольський, Вайракейський, Хадиженський.
санаторий Алмаз Трускавец Група сульфідних вод включає 2 типи - Кемері-Сергіївський та Серноводський; миш'яковистих - 2 типи: Ля-Бурбуль та Синєгірський. Є також 2 типи кремнистих вод - Пірінейський-Кульдурський та Ужгородський.

Таким чином, серед МВ Закарпаття - 11 вод міжнародних типів та 4 типи вод Закарпатського походження - Поляно-Квасівський, Сойминський, Келечинський, Ужгородський (всього представлено 32 типи МВ).

Однак, пропонуючи такий принцип визначення типових вод слід зазначити, що в міру подальшого вивчення та збільшення числа МВ, кількість характерних типів буде поступово збільшуватися. З'являтимуться нові найменування типів вод, спочатку національні, частина яких в подальшому може набути міжнародного значення.санаторий Шахтер,
Визначення типу МВ має першочергове значення при розробці методики їхнього лікувального використання, яка проводиться не окремо для кожної води, а для даного типу МВ.

Це — не біологічний вид, а один з найоптимальніших варіантів одноденної пішої мандрівки в Карпатах для людей, котрі все своє життя провели в зоні лісостепу чи асфальту, та раптом непереборно захотіли побачити гори. Тут справді, наче в хрестоматії, природа систематично зібрала в одному місці характерні для санаторий Шахтер, Карпат фрагменти рельєфу та рослинності, джерела й потоки, люди вторували стежки та дороги, встановили пам’ятники і, на жаль, останніми роками навалили сміття. Гора Хом’як (1542 метри) височить на самому сході масиву Ґорґани, з її вершин навсібіч відкриваються мальовничі краєвиди, нижче тягнеться розлога полонина, а підніжжя обрамлюють річки Прутець Яблуницький та Женець з потужним водоспадом, розташованим на висоті 871 метр… санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья)

На Хом’як найкраще підніматися з півдня, від дороги, що веде з села Татарів до курорту Буковель. Якщо до Татарова дістатися потягом, то від залізничної станції, розташованої в центрі села, треба пройти приблизно шість кілометрів на захід, вздовж автотраси, що веде до Яблуниці та далі, через перевал, до Рахова. Дорога приведе до розвилки: ліворуч, через місток — на Яблуницький перевал, прямо — до села Поляниця та курорту Буковель. Пройшовши прямо менше кілометра, неодмінно побачимо справа промарковану стежку, що якраз і виведе на невелику полонину Бараня — під саму вершину Хом’яка.
…Від шосейної дороги до полонини Бараня приблизно дві години ходу спокійним прогулянковим темпом. На жовтих смужках маркерів, нанесених біля стежки, читається число 201. Санатории Трускавца Це позначення туристичного маршруту, що пролягає через Хом’як, Синяк, Малий Ґорґан до річки Зубринка. Стежка спершу іде лісовим схилом, з якого видно кам’янистий північно-східний відріг Хом’яка, і хвилин через двадцять виводить до невеликого потічка Верегімський. Перейшовши потік, ми опиняємося вже на схилі нашої гори. Чітка стежка іде серпантином так, що навантаження від підйому майже не відчувається. Втім, можна й скоротити шлях, рухаючись не серпантином, а стрімкішою стежкою вгору. Так чи так, врешті виходимо на порослу травою дорогу… Далі пологим трактом рухаємося на північний захід і менше як за півгодини виходимо на полонину з численними малопривабливими слідами людського перебування. Це Бараня.
Прямо по дорозі метрів через сто є джерело, з якого починається потічок Розкульський, а стежка на вершину — ліворуч у лісі, за обкладеним колодами кострищем… Стежка нагору іде вузьким коридором між жерепами та камінням. Навіть в ясну погоду вершини не видно майже до останку. Відтак, поява в полі зору статуї Богоматері, яку встановили минулого року на самій вершині, у новачків викликає захват… У безхмарну погоду з вершини відкривається панорама багатьох карпатських масивів. На півдні височать Говерла та Петрос, який через стрімкий східний схил видається вищим; правіше — пологі вершини Вододільного хребта Чорна Клива, Братківська, Гропа, Дурня з фрагментом Свидовця; перед ними полонини Довга і Плоска, а в долині село Поляниця та об’єкти туркомплексу «Буковель». На заході перед нами Синяк, за ним, наче спина велетенського дракона, визирає Добошанка, вдалині, трохи правіше, Сивуля та Ігровець; на півночі — сусідній хребет Явірник та округла гора Синячка за ним. На сході та південному сході видно хребти й верхи Косівщини й Верховинського району.санаторий Шахтер,
З вершини можна зійти в північно-західному напрямку прямо до полонини Хом’яків, що простягається між Хом’яком і Синяком, або ж вернутися вже пройденою стежкою до Барані…
Від джерела виходимо на полонину Хом’яків, проходимо метрів сто до сідловини та повертаємо праворуч. Стежка бере початок на краю лісу якраз навпроти найнижчої точки полонини. Якщо дощить, йти нею непереливки. Після тривалого спуску виходимо на відкриту місцевість із залишками цегляних будівель. Тут стежка виходить на тракторну дорогу, якою, повернувши на захід, можна вийти до витоків річки Женець. Але рухаємось нижче на північ до рівної галявини, з лівого краю якої є спуск на дорогу вздовж річки, що приблизно через два з половиною кілометри виводить до водоспаду.
Зворотна дорога від водоспаду повз президентську садибу та Женецьке лісництво до межі сіл Микуличин і Татарів займе 50 хвилин швидкої ходи. санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья)Переходимо підвісним пішохідним мостом через Прут і опиняємося на трасі. Через 150 метрів — акуратна автобусна зупинка. Автобуси в напрямку Івано-Франківська проходять тут не рідше як щогодини до півдев’ятої вечора…

Світ з річкового плеса виглядає інакше, як з берега річки. А з Дністра, що тече каньйоном, світ виглядає вражаюче. І не обов’язково їхати у США на Колорадо. Сплав Дністром не вимагає фантастичних коштів, далеких переїздів, а обіцяє естетичне задоволення, помірну роботу для м’язів, безмір географічної, санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья) культурологічної інформації, нарешті — просто відпочинок для душі. Каньйон розкаже, яка давня наша матінка-планета, яка багата тваринним і рослинним світом. А береги Дністра можуть бути своєрідним музеєм історії народів, що мешкали на цих землях. За однією з версій, назва Дністер походить від слів «дні стер». Що йому дні? Він плине крізь віки.

Півтори години драйву
Щоб краще відчути «тиху душу» Дністра, сплав можна почати, скажімо, з його лівої подільської притоки — ріки Стрипа. Характери двох рік складають деякий контраст. Стрипа від містечка Бучач на Тернопільщині тече яром, демонструючи певний норов, чим підкреслює врівноваженість натури Дністра. З обох берегів над водою, місцями майже змикаючись зеленою аркою, нахиляються дерева. Стрипа цього разу (сплавляємося на початку червня) достатньо повноводна. Та навіть за такої умови інструктор час від часу застерігає, що наближаємося до мілини і треба активніше гребти то ліворуч, то праворуч, обходячи небезпечні місця...
Стрипа вже сама по собі, а не лише як стартовий етап сплаву Дністром, годиться для водної мандрівки. Її загальна довжина майже 150 кілометрів. І подорож по ній разом з найпобіжнішим відвіданням прибережних рекреаційних об’єктів може зайняти й тиждень...
«...Ну, от, поперек ріки лежить верба. Будем обносити», — Сергій Підмогильний командує скерувати катамаран до берега. За весь час, доки ми йшли Стрипою, судно санаторий Шахтер, доводилося нести берегом лише двічі і не дуже далеко. (Наші інструктори нещодавно вже проходили цією ділянкою й у міру можливого розчищали її). Але іноді на ріці трапляються такі завали, які треба обходити з судном «на руках» й до півкілометра...
...Трохи відпочинку, трохи напруги від сплаву Стрипою — і нарешті ми плавно входимо в Дністер. Після «затиснутого» краєвиду, що проглядав з його притоки, поглядові стало так вільно ковзати тихим розлогим дністровим плесом.
Неторканий парадіз
Веслуємо зовсім недовго, і наш катамаран зупиняється біля підніжжя Червоної гори. Вона тут така не одна — ціле урочище називається Червоне. А на «зрізі» крутих берегів виглядають червоні відслонення породи девонського періоду. Їм чотириста мільйонів років! «Коли тут падають дощі, то утворюються червоні калюжі». А все ж у цьому прегарному місці за кольором переважає буйна зелень. Долаємо досить легкий недовгий підйом на гору і нам відкривається панорама: Дністер попід високий стрімкий лівий берег робить величезну петлю...
У цих місцях за рахунок відсутності доїздів та поганої господарської придатності природа збереглася у своїй первісній недоторканості. А вона тут унікальна. Урочище Червоне зі своїм мікрокліматом — найтепліше місце на Дністрі. Взимку сніг тримається не більше двох-трьох днів, навесні-влітку практично не буває затяжних дощів. Тутешні породи, нагріваючись від сонця, акумулюють і довго віддають тепло...
Не завжди лагідний
Течія несе з середньою швидкістю п’ять кілометрів за годину. Трохи заповільно... Тож допомагаємо катамарану веслами. Інакше стан дуже вже наблизився б до медитації — тиха вода і неспішна зміна пейзажу цьому так сприяють. Здається, тут ніщо не порушує спокою уже тисячі років. А все ж так на Дністрі буває не завжди. Проходимо повз берег, де красивий ліс практично виліг. «У цьому місці пройшовся ураган. Ось він повалив дерева на правому березі, а ось його хвиля зачепила лівий...» ... Та й узагалі не така вже це блага ріка, як може видатися. Плавати в ній треба «з головою»: на перший погляд повільна, його течія насправді несе вперто, опиратися їй практично неможливо. Не дарма, згідно з правилами безпеки, категорично забороняється стрибати з катамарана в воду без рятувального жилета.

Біля Совиного яру
Наша мандрівка триває вже години чотири, якщо не рахувати обіднього перекусу. Час від часу урізноманітнюємо веслування фотополюванням на сірих чапель. В каньйонній частині ріки розташувалися три колонії цих птахів. То там, то там на березі біля самої води трапляються їх тонкі постаті. Але при наближенні катамарана птах здіймається в повітря, кидаючи нам обурений «вигук», мовляв, потурбували...
Незадовго після згаданого грота проходимо через урочище Шутроминці. Наш гід показує на трубу газопровода, що транспортує російський газ з Оренбурга. За газопроводом в Дністер впадає Млинівка. Якщо вірити переказам, на ній колись стояв млин, а власником його був мірошник Шутерман. Якось після сильної зливи ріка забрала і млин, і хату Шутермана разом з усією родиною. На згадку про це залишилася назва місцевого села — Шутроминці. Власне там, де Млинівка зливається з Дністром, можна б зупинитися — гарне місце для стоянки. Але хочеться пройти якомога більше. І ми продовжуємо подорож.
...Наступний об’єкт обсервації — залишки старого моста. Цікаво, що на деяких топографічних картах він позначений як діючий. Однак його підірвали ще за СРСР, і було це під час зйомок фільму про ковпаківців...
Йдемо на Заліщики
...Збираємо намети,санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья) прикріплюємо спорядження на судні і відпливаємо. Кінцевим пунктом другого (і, на жаль, заключного) дня подорожі буде райцентр Заліщики.
А поки що проходимо повз останнє на маршруті село Івано-Франківської області Городницю. На березі полискують парники. Городництво взагалі є основною статтею доходів місцевого населення. Специфічний клімат цього регіону Подністров’я дозволяє збирати врожай помідорів, огірків, капусти на два тижні швидше, ніж у сусідніх районах. На мікроклімат Подністров’я впливає добра циркуляція повітря, за якої не скупчуються хмари. Простіше кажучи, затяжних дощів практично не буває, хіба короткочасні грозові зливи...
Починається ділянка ріки, що творить межу між Тернопільщиною та Буковиною. Невдовзі на горизонті з’являються забудови Заліщиків, серед яких видніє один із храмів містечка. Йдемо уздовж лівого берега і бачимо муровану кам’яну капличку, з якої струменить потічок. Кажуть, вода в ньому цілюща...
Попереду — залізничний міст, коло лівого краю якого стоять давні будівлі, його ровесники. Зведені вони ще напочатку ХХ століття. Минає буквально п’ятнадцять хвилин — і ми «швартуємося» коло Заліщиків, не доходячи до автомобільного моста між областями. Наша зупинка — на лівому березі поблизу старого заліщицького дендропарку. Заклали його в середині ХІХ століття (з 1772 до 1918 року місто відносилося до Австрії; пізніше, до 1939-го — до Польщі). Ще й нині тут збереглися старі екзотичні дерева: гінкго, тюльпанове, софора японська. Та доводиться визнати, що парку, розкинутому на площі у п’ять гектарів, санаторий Шахтер, нині бракує доглянутості... А ще серед архітектурних пам’яток — палац Понятовських і костел XVIII століття. Та чи не найбільше враження справляють краєвиди, які можна побачити зі стрімкого, високого (приблизно 170 метрів) правого берега Дністра. А в найближчому селі Хрещатик (Чернівецька область) з урвища відкривається грандіозна панорама Заліщиків, з трьох боків оперезаних рікою...

Мукачівський замок - видатна воєнно-архітектурна пам'ятка епохи феодалізму санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец),- увінчує одиноку сопку вулканічного походження, що підноситься на висоту близько 70 м над долиною р. Латориці. Цей грандіозний комплекс оборонних споруд склався протягом багатовікової історії Закарпаття.санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья) Він є надзвичайно складною й розвиненою системою, на окремих ланках якої можна простежити майже всі етапи розвитку оборонного будівництва Середньої Європи.Гадають, що вже в ІХ-Х ст. на цій горі існувало невелике прикордонне укріплення Київської Русі за Карпатами, яке було зруйноване татаро-монголами в 1242 р.Найдавніше ядро мурованого замку в Мукачеві, що займало східну частину гірської вершини, склалося з однієї квадратної в плані башти-донжона з криницею в нижньому ярусі, підсиленої ровом та валом. Детальні обміри та натурні дослідження 1971 — 1973 pp. дали змогу точніше визначити ту частину замку кінця XIV - початку XV ст., будівництво якої пов'язане з іменем русько-литовського князя Ф. Коріатовича.санаторий Алмаз У 1396 р. угорський король Сигізмунд подарував йому Мукачеве та закріплені за замком володіння. На початку XV ст. донжон обведено кам'яним оборонним муром з кількома півкруглими або підковоподібними в плані баштами.санаторий Шахтер, Три з них збереглися до нашого часу. Форма плану замкового подвір'я - Верхнього замку - наближалася до овалу або до прямокутника з закругленою південною частиною. В'їзд у Верхній замок був влаштований, напевне, з півдня. Існуючий нині прохід на його подвір'я з Середнього замку в південно-східній круглій башті влаштовано значно пізніше. На рівнині, що оточує гору, існував рів, який наповнювався водою з р. Латориці, а на внутрішньому березі рову був укопаний дубовий частокіл - "паланок", який і дав давню назву замкові. Первісно до замку вела крута дорога по південному схилу гори, а на початку XVII ст. на західному схилі було влаштовано нову дорогу, якою користуються й нині.Санаторий Весна Трускавец Поширення й удосконалення вогнепальної зброї, яка потребувала модернізації фортифікаційних споруд, а також пошкодження цих споруд під час воєнних дій та зміна володарів замку були причиною того, що його протягом XVI-XVIII ст. неодноразово добудовували та удосконалювали. Поступово забудовувалася терасами вся Замкова Гора. Комплекс споруд, які футтувалися навколо дворів Верхнього, Середнього й Нижнього замків, та передворітпі укріплення "спускалися" в напрямку північ-південь.У 1633 p., коли замком володів семиградський (трансільванський) князь Георгій Ракоці, французькі інженери докорінно, згідно з новими досягненнями фортифікаційного мистецтва, удосконалили оборонну систему замку. В цей час збудовано могутні кам'яні бастіони, що збереглися до нашого часу, та систему звідних мостів з надвтзними спорудами. Мукачівський замок перетворився на могутню бастіонну, санаторий Женева пристосовану до артилерії, фортецю, взяти яку приступом було майже неможливо. Він складався з трьох основних частин, відокремлених одна від одної стінами та витесаними в скелі ровами, через які перекинуто мости (в давнину - звідні). Кожна з цих частин могла захищатися самостійно.У 1688 р. після облоги німецькими військами, яка тривала близько трьох років, замок був дуже пошкоджений і потребував ремонту й перебудов згідно з вимогами тогочасної військової техніки. Поблизу первісного "паланка" рови засипали й набагато далі від гори, на відстані близько 120-250 м від них, за італійською системою насипали вали з сімома виступними могутніми кам'яними п'ятикутними бастіонами. Зовні вали оточував рів, який наповнювавсяводою p. Латориці. Одночасно в замку збудовано нові житлові та господарські корпуси.санаторий Шахтер, Тоді в основному й склалася та забудова замку, яка збереглася до нашого часу.Подвір'я Верхнього замку утворене П-подібним у плані палацом його володарів, який складається з кількох житлових та господарських корпусів.Трапецієподібний у плані двір Середнього замку розташований на другій терасі, нижче від Верхнього замку на 6-8 м, і оточений дво- та триповерховими корпусами, в яких містилися казарми гарнізону та арсенал. Оборонні споруди Середньогозамку складалися з кам'яних мурів, ровів та чотирьох бастіонів.санаторий Женева,Третя тераса розташована нижче від Середнього замку на 10 м. Тут розміщується Нижній замок, утворений трьома корпусами, збудованими на бастіонах. З півночі двір Нижнього замку сполучався мостом ізСереднім замком, а з півдня через звідний міст, прокладений над сухим ровом, - з равеліном.На найнижчій терасі посередині сухого рову на початку XVII ст. зведено надбрамну башту - останню оборонну споруду, якою, в основному, було завершено забудову замку.Мукачівський замок разом з усіма своїми спорудами, ровами та оборонними мурами займає площу 13 930 м2. Довжина його - 248 м, максимальна ширина - 101 м. Його житлові та господарські будівлі налічують понад 120 приміщень. Він має велику історико-архітектурну цінність як один з найбільших і найскладніших оборонних комплексів на території України. Санатории Трускавца

Замок розташований на захищеній ділянці мальовничої північно-східної околиці села. Схили пагорба круто обриваються на схід, північ і захід; з заходу біля його підніжжя розкинувся великий став; у давнину7 пагорб оточували болота. З південного боку замок захищається широким і глибоким ровом.Перші згадки про мурований замок належать до XV ст., санаторий Шахтер але від первісних споруд залишилися лише фрагменти мурів. Відомо, що замок перебудовувався у 1560 р. Сучасні замкові споруди походять з XVI-XVII ст., останню дату пов'язують з іменем військового інженера та архітектора П. Гродзицького. Під час Першої світової війни замок був дуже пошкоджений, у 1920 р його реставрували.Замкові будівлі груттуються по периметру двох трапецієподібних у плані дворів: більшого - парадного, оточеного житловими корпусами, та вужчого - господарського, який має окремий в'їзд і розміщений відповідно до рельєфу нижче від першого. Розпланувально-просторова структура парадної частини замку характерна для ренесансних замків України.санаторий Женева Особливу увагу приділено захисту та архітектурному оздобленню південного фронту замкової забудови. Його фланкують дві триярусні, квадратні в плані наріжні оборонні башти, а в центрі знаходиться квадратна в плані в'їзна башта, до якої через рів веде довгий дерев'яний міст, у давнину - звідний. Четверта башта підноситься над північно-західним рогом житлового корпусу,санаторий Алмаз а п'ята підсилює центр західного господарського корпусу.Перед північним житловим корпусом (з двору -одноповерховим, ззовні - двоповерховим) влаштовано широку терасу, до якої ведуть кам'яні сходи. Вікна житлових корпусів, двері та портали в'їзної брами оздоблені білокам'яними різьбленими ренесансними обрамленнями. Над вікном 2-го ярусу зовнішнього фасаду південно-західної наріжної башти вміщено химерне зображення грифона, вирізьблене з каменю-вапняку.Замок у Свіржі належить до найяскравіших ренесансних оборонних споруд, створених на Львівщині у XVI-XVII ст.санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья)

Що ті Гаваї, коли є «Дике Поле»

Сільський зелений туризм - явище багатогранне. Один із його основних аспектів, зважаючи на сучасний стан економічного розвитку України, - соціальний. Тому його слід розглядати як один із засобів диверсифікації джерел доходів сільських жителів, як складову частину розвитку сільської інфраструктури та сільських територій, а також як один із чинників стратегії подолання бідності в сільській місцевості. Саме тому в багатьох країнах сільський зелений туризм активно підтримується та заохочується державою. Доступ до діяльності в цій сфері максимально спрощений, а суб'єкти, що надають такі послуги, отримують всілякі преференції, в тому числі й податкові. Другий основний аспект полягає в отриманні додаткових можливостей для популяризації української культури, поширенні знань та інформації про історичні, географічні, природні, етнографічні особливості України, що є вагомою підставою для визнання сільського зеленого туризму суспільно цінною та корисною сферою відносин, яка заслуговує на всебічну підтримку з боку законодавчих та виконавчих органів влади. Виходячи з таких тверджень, а також із досвіду європейських країн,санаторий Алмаз класична формула сільського туризму не стосується більш відомого й поширеного поняття у країні -надання готельних послуг. Ініціатором організації відпочинку на селі виступає родина, яка проживає в селі, здійснює основну діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, та побічну - з використанням майна цього господарства для надання туристичних послуг, а саме: забезпечення відпочивальників житлом, харчуванням, ознайомлення з місцевою природою, культурою, традиціями та обрядами.

«Хоча й сільський, але туризм»

В Україні під час визначення центрального органу виконавчої влади, відповідального за розвиток цього напряму, спрацював стерео­тип: «Хоча й сільський, але туризм». Отож було доручено опікуватися ним державному органу виконавчої влади в царині туризму, що не сприяло розв'язанню проблем розвитку сіль­ського туризму по суті.Санаторий Весна Трускавец До того ж у проекті закону України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм» у статті 6 з переліку основних пріоритетних напрямів державної політики в галузі туризму пропонується вилу­чити «розвиток сільського, екологічного (зе­леного) туризму».

Тому для сталого розвитку сільського зеле­ного туризму в Україні необхідно визначити роль і місце державних інститутів, зокрема Міністерства аграрної політики України, у створенні сприятливого правового середови­ща для діяльності сільських громадян, навчан­ня власників агросадиб, надання на умовах конкурсу проектів через програму «Власний дім» довгострокових кредитів для створення біфункціонального житла та сприяння в залу­ченні інвестицій для розбудови інфраструкту­ри на селі тощо. Як результат, з'явиться агроту-ристичний продукт, який ідентифікуватиме український сільський зелений туризм на внутрішньому і міжнародному ринках. Вихо­дячи з цього, центральний орган виконавчої влади у сфері туризму опікуватиметься питан­нями популяризації відпочинку в українсько­му селі, розробкою туристичних програм і маршрутів та здійсненням регуляторної полі­функціонування агротуризму має бути надан­ня повноваження (компетенції) Спілці спри­яння розвитку сільського зеленого туризму в Україні стосовно створення внутрішньої фа­хової нормативної бази, а також здійснення внутрішнього контролю за дотриманням цих норм господарями (наприклад,санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья) добровільна категоризація місць розміщення).

Відповідно до Закону України >>Про особис­те селянське господарство» (№742-ГУ від 15.05.2003 Р-) сільський господар, який не є суб'єктом підприємницької діяльності, має право надавати послуги у сфері сільського туризму з використанням майна особистого селянського господарства. Але положення цього закону не працюють. Для внормування розвитку агротуризму необхідні прийняття закону України «Про сільський зелений ту­ризм» та здійснення державою регуляторної функції, спрямованої не на встановлення жорсткої регламентації діяльності власників особистих селянських господарств, які нада­ють туристичні послуги, а на створення систе­ми стимулів, заохочень та умов для подальшо­го прогресу. Постійне зволікання у створенні сприятливого середовища для цієї діяльності або намагання встановити численні вимоги та дозвільні процедури до власника садиби стане відчутною затримкою розвитку і спричинить подальше нелегальне надання послуг із сіль­ського зеленого туризму. санаторий Женева

Спілка сприяння розвитку сільського зеле­ного туризму в Україні вбачає доцільними певні етапи розвитку.

Легалізація та юридичне визначення сіль­ського зеленого туризму мають виходити з його базового визначення, це насамперед діщодо суб'єктів туристичної діяльності, які надають готельні послуги, екскурсійне обслу­говування в сільській місцевості, можливість активного відпочинку на природі в різні пори року тощо.

Одним з елементів механізму розвитку сільського населення з надання послуг із використанням майна особистого селянського, підсобного або фермерського господарства. санаторий Женева

Система управління й регулювання має визначати розподіл функціональних завдань і повноважень між Міністерством аграрної політики, Державною службою туризму і ку­рортів, Спілкою сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні та іншими органі­заціями.

При центральних органах виконавчої влади, що опікуються питаннями соціального розвитку села, зайнятості населення, подолан­ня бідності, розвитку малого підприємництва і туризму створити умови для залучення пред­ставників громадського сектору до підготовки та реалізації рішень, пов'язаних із сільським туризмом.

Міністерству аграрної політики України, Державній службі туризму і курортів розроби­ти проект нормативного акта щодо надання повноважень Спілці сприяння розвитку сіль­ського зеленого туризму в Україні як само­врядній громадській організації, яка ініціюва­ла розвиток сільського туризму в Україні, у впровадженні добровільної системи категори-зації, а також у підтримці проведення Все­української виставки-ярмарку «Українське село запрошує», виданні журналу «Туризм сіль­ський зелений» і щорічного каталогу сільських садиб та проведенні освітньої діяльності серед сільської громади.

Звернутися до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства аграрної політики України, Міністерства куль­тури і туризму України інших центральних органів виконавчої влади стосовно прийняття закону України «Про сільський зелений туризм», Національного стандарту України «Послуги туристичні. Туризм сільський зеле­ний. Основні вимоги» з урахуванням наданих зауважень і пропозицій. санаторий Шахтер,

Запровадження добровільних, більш вимог­ливих стандартів, про які йшлося вище, з від­повідними логотипами на рівні всеукраїнської громадської організації, якою є Спілка, забез­печить вихід сільського туризму на якісно вищий рівень ринкових відносин, сприятиме створенню державних нормативів та інтегра­ції в Європейський простір.

Крім уже діючих систем управління можуть дієво функціонувати об'єднання громадян, наприклад, місцеві осередки Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні, консультативно-інформаційні центри в системі агроосвіти або дорадчої служби.

Підвищення ефективності роботи місцевих осередків сільських господарів має на меті формування в них свідомої потреби структур­ної інтеграції, створення механізмів взаємодії органів державної влади з господарями. Таким стосункам мають сприяти проголошені Кабінетом Міністрів України принципи та форми взаємодії виконавчої влади з інститута­ми громадянського суспільства.

Щоб перед гостями соромно не було Санаторий Весна Трускавец

З метою поліпшення якості обслуговування туристів, особливо під час футбольного чем­піонату Євро-2012, протягом найближчих років необхідна модернізація і реконструкція садиб сільських господарів відповідно до сані­тарних вимог та міжнародних критеріїв.

Підтримка селянських господарств з метою реконструкції традиційних будинків для орга­нізації прийому відпочивальників має здійс­нюватися в разі їх розташування у слаборозви-нених, визнаних економічно депресивними регіонах. Тому потрібен закон України, який передбачив би запровадження механізмів сти-

мулювання та заохочення пільгового довгост­рокового кредитування будівництва і рекон­струкції житла, що використовуватиметься для надання послуг сільського зеленого туризму. Таке можливо і на умовах конкурсу проектів, як це робить Міністерство сільського госпо­дарства Угорщини та Угорська федерація сіль­ського туризму. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)

Підготовка та перепідготовка кадрів з числа незайнятого сільського населення для сфери відпочинку в селі повинна здійснюватися шляхом запровадження різних форм освіти, сис­теми центрів зайнятості, обміну досвідом роботи. Виникає необхідність підготовки тре­нерів, викладачів та менеджерів, стажування в європейських країнах з метою вивчення їх досвіду, видання навчальних посібників та під­ручників. Подальший розвиток має базуватися на дослідженнях, рекомендаціях науковців і досвідчених практиків.

«Садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями гудуть...»

Світова практика свідчить про важливу роль туризму, заснованого на використанні еле­ментів історичного народного життя, як з погляду одержання доходу, так і забезпечення умов для відтворення природного життєздат­ного і гармонійного середовища. Тому в осно­ву розвитку7 сільського туризму в Україні покладено культурний та етнографічний аспекти. Він, на відміну від масового, не справ­ляє шкідливого впливу на природне довкілля, але робить істотний внесок у регіональний розвиток. Дає людині можливість звернутися до витоків народу, задовольнити такі специ­фічні захоплення, як вивчення історії, культу­ри, етнографії, архітектурних надбань, звичаїв і ремесел, що характерні для цієї місцевості. Знайомить з народним одягом, фольклором, мовою або місцевим діалектом, надає простір для аматорського фотографування, збирання трав і мінералів. Особливо характерною є участь міських туристів у сільськогосподар­ських роботах - бджільництві, збиранні ово­чів, фруктів, лісових ягід і грибів. Знайомство з древньою сільською кухнею не залишало бай­дужим жодного гостя.санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец),

Провідну роль у сільському туризмі відіграє господар. Тільки від нього відвідувачі отриму­ють смачну домашню їжу, більшість послуг, пізнають народні ремесла, фольклор, побут і духовний світ корінних жителів. Від уміння, культури, доброзичливості, толерантності гос­подаря залежить ступінь задоволення туристів своїм відпочинком у селі.
Інтерес до сільського туризму високий і ста­більний у всіх країнах світу. Проте кожна праг­не створити власну національну, притаманну лише, їй модель розвитку. Сільський туризм може активно розвиватися лише в екологічно сприятливих регіонах. У більшості розвинутих

західноєвропейських країн, таких як Велика Британія, Німеччина, Франція, Ірландія, Іспа­нія, Нідерланди, Польща, Греція, заняття сіль­ським туризмом заохочується на національно­му рівні (державна підтримка вже є і в Біло­русі). У названих країнах туристичні поїздки до сіл посідають уже друге місце після відпо­чинку на морі.

Наявна в Україні, на превеликий жаль, вже декілька років поспіль сільськогосподарська криза спонукає безробітних господарів до занять сільським туризмом. Традиційне фер­мерство здає свої позиції перед великим агро­бізнесом, а модернізація й механізація вироб­ничих процесів змінюють картину сільської дійсності. У багатьох аграрних регіонах Євро­пи сільське господарство більше не є найваж­ливішою традиційною формою використання землі і діяльністю сільської громади. Так, у Греції лише ЗО відсотків громади зайнято в сільськогосподарському секторі, в Нідерлан­дах і Великій Британії - 2-7 відсотків. Отже, необхідно знайти нові види діяльності, які змі­нили б або доповнили основну роботу на селі. Пошук підходів до розв'язання цієї проблеми пояснює підвищену увагу до сільського туриз­му, який за умови швидкого розвитку може оживити й відродити багато сільських терито­рій, що вже втратили надію на перспективу. санаторий Шахтер,

Він є альтернативою індустріалізації і може бути дієвим засобом утримання населення від міграції із села. Статистика свідчить, що 35 від­сотків міських жителів країн ЄС надають пере­вагу щорічній відпустці в селі. У Нідерландах таких прихильників - 49 відсотків.

На заході сформувалися два види сільського зеленого туризму - «змішаний» і «чистий». Перший спирається на фермерські господар­ства, що вирощують худобу та овочі й додатко­во приймають туристів і отримують додатково 25 відсотків прибутку. Велика частина цих коштів витрачається на відновлення інтер'єру, облаштування будинку. Другий обслуговує туристів винятково у своїх будинках (міні-готелях).

Сільський туризм може мати перспективу й ефективно розвиватися в національних пар­ках і специфічних територіях, що охороня­ються; в селах; сільськогосподарських фермах; зонах відпочинку і дачних територіях; в лісо­вому масиві; в місцях, що мають природні феномени; біля монастирів і священних місць (наприклад, у селі Зарваниця Тернопільської області); у малих містах з характерною архі­тектурою, побутом, культурою; біля пам'яток народної архітектури під відкритим небом. Гостиница Респект**** (RESPECT) Сходница

Для успішної діяльності на перелічених тери­торіях необхідно створити інфраструктуру, щоб туристи отримували комфортний відпочи­нок, а навколишня природа не зазнавала нега­тивних впливів і мала екологічну стійкість. При цьому будинок мусить відповідати таким вимо­гам: наявність красивого фасаду (найкраще -типовий для регіону стиль), традиційний для району спосіб ведення домашнього господар­ства, побутові зручності (ванна з гарячою во­дою, туалет), достатня кількість приміщень для розміщення туристів, здорова атмосфера в родині, наявність у господарів бажання прийма­ти відпочивальників, з якими вони будуть жити однією великою родиною, контактність, комуні­кабельність, ініціативність членів родини.

Україна має всі передумови і можливості для успішного розвитку сільського зеленого ту­ризму. На тлі чудових ландшафтів розташова­но тисячі різноманітних пам'яток історії та культури світового рівня, а деякі з них унікаль­ні: городища трипільської культури, скіфські кургани, безцінні скарби Київської Русі, серед­ньовічні замки, чудові шляхетські парки. На території України розташовано 15 унікальних природних заповідників. Респект(RESPECT) Сходница

Аналіз карти сільського туризму в Україні доводить, що туристичні зони та маршрути тяжіють до найбільш цінних елементів еколо­гічного каркасу нашої країни - лісових угідь, чистих річок, морського узбережжя, озер та водоймищ, а також до архітектурних комплек­сів малих міст і сіл. На сьогодні основними районами сільського зеленого туризму в Україні є Крим та Карпати. Особливо інтен­сивно він розвивається в Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській областях. Санатории Трускавца

Збільшується кількість «зелених» садиб у Волинській, Чернівецькій областях. З'являють­ся вони в центральній Україні: Київській, Чер­каській, Вінницькій областях. Перші кроки роблять Запорізька, Кіровоградська, Дніпро­петровська, Донецька області.

Асиметрія у розвитку українського сільсько­го туризму (це підтверджують і західні експер­ти) змушує актив Спілки проводити низку заходів щодо поширення інформації про невикористані можливості в центральній час тині й особливо на сході країни, де є багатий історико-культурний потенціал (наприклад, Кам'яна Могила біля Мелітополя, колиска українського козацтва - острів Хортиця поблизу Запоріжжя, санаторий Шахтер, Донецька височина в басейні річки Сіверський Донець, Дике Поле на Луганщині), природне середовище, народні промисли і відповідно не зайняте сільське населення, достатні для розвитку агротуризму. Гості цих областей не можуть скористатися послугами сільського туризму через їх відсут­ність або через брак інформації про них. Таке становище призводить до розвитку інфраст­руктури лише вздовж транспортних коридо­рів, обходячи стороною більш привабливі сільські території. З метою активізації цієї роботи у східному напрямку в селі Зелена Роща Луганської області була успішно прове­дена Міжнародна науково-практична конфе­ренція «Розвиток сільського туризму в Україні» із запрошенням відомих наукових працівни­ків, практиків, представників влади і регіональ­них засобів масової інформації.

Проте, незважаючи на позитивну динаміку, помітне зростання інтересу зарубіжних турис­тів до самобутнього українського села, поки що не сформована система якості у сфері сіль­ського туризму. Основною причиною такого стану речей є відсутність системного підходу державних структур до вирішення цих невід­кладних завдань. Така ситуація призводить до стихійного розвитку, що в підсумку впливає на невідповідність ціни і якості послуг, та невип-равдання очікувань туристів. санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)

2008-й Президент України оголосив Роком туризму, що є гарним підґрунтям для подаль­шої роботи всіх зацікавлених сторін на тер­нистому шляху розвитку сільського зеленого туризму.

Штольня Довгоруня

Штольня Довгоруня розміщена на висоті 400 м в однойменному урочищі Рахівських гір.
Закладена в мармуризованих вапняках сірувато-білого кольору. Штольня являє собою систему горизонтальних галерей, розташованих на двох ярусах, що з'єднані між собою 15 м вертикальною шахтою. Нахилений вхід виводить на верхній ярус, долівка якого в багатьох місцях вкрита водою.
Загальна довжина штольні 226 м, глибина 21 м.
Температура повітря становить 4 - 5 градусів С, вологість - 100%.
Шахти є антропогенними утвореннями, але їх вертикальні ділянки мають природне походження.

Печера прозорих стін

Печера прозорих стін - карстова печера закладена у юрських мармуризованих вапняках.
Печера волога. Освітлення – розсіяно-інфільтраційне. санаторий Шахтер,Температура - 5 градусів С, вологість - 100%.
Печера розташована неподалік села Мала Уголька (Тячівський район на Закарпатті) недалеко від височини Погар.
Вхід у печеру стін знаходиться напроти вершини Угольська плеша, в скелі витягнутій з південного сходу на північний захід. Вхід трикутної форми (1,7 на 2,2 м).
Вона являє собою дві перпендикулярні камери довжиною 5 і 10 метрів. Стіни її вкриті молочно- білим прозорим кальцитом із зеленуватим натеком у формі кам'яних квітів.
В першій прохідній камері знайдено добре збережений череп ведмедя.

Печера Ведмеже Ікло

Печера Ведмеже Ікло закладена в верхньоюрських вапняках, по великій косій тріщині, яка пересікає блок під кутом 60 град. Має два входи: великий гротоподібний (7 на 10 м) і верхній малий (1 на 0,5 м).
Загальна довжина порожнини становить 35 м, площа - 69 м2, об’єм - 106 м3. Середня темпепратура повітря - 5 градусів С, вологість - 100 %.
Печера Ведмеже Ікло розташована біля села Мала Уголька (Тячівський район, Закарпатська обл). Печера знаходиться біля водорозділу рік Малої та Великої Угольки (південно-східна частина хребта Гребінь).
Вхід Санаторий Весна Трускавец завалено брилами вапняків, що осунулися з правого боку стіни.
Нижня частина печери має вигляд похилої тріщини, стіни якої місцями вкриті коричневим, кальцитовим натьоком. Долівка сильно захаращена камінням. Верхній хід – досить низький маленький зал, стіни та стеля якого досить сильно карадовані. Стіни мають світло сірий колір.
Верхній хід печери – сухий, нижній – порівняно вологий. освітлення розсіяно-інфільтраційне.
Вторинні відклади: Печерна глина, щебінь.
В нижньому ході печери знайдене ікло печерного ведмедя.

Печери скелі Чурь

Скеля Чурь розташована на правому березі Малої Угольки напроти скелі Вів.
На скелі нараховується 7 карстових печер. Порожнини невеликі за розміром, довжиною від 8 до30 м, закладені вздовж тріщин вапнякового масиву.
Середня температура порожнин становить 5 градусів С, вологість 100 %.
На скелі «Чурь» знаходиться невеличка однойменна печерка. Вхід в порожнину вертикальний. Печера являє собою зал 4,5 х 10 метрів і висотою 2,5 метра. Долівка її підвищується до дальної частини, а стеля різко знижується. Печера усіяна камінням і грудкуватою глиною.
У печері є слабі натеки у вигляді сталактитів і ванночок. В печері Чурь при розкопках знайдено кістки дрібних гризунів та кажанів.
У лісовому урочищі "Чурь" знаходиться "Карстовий міст" - природна вапнякова арка.
Перший опис цього чудового витвору природи відноситься до 1558 року.
Карстовий міст має прямий зв'язок із утворенням санаторий Шахтер, долини Малої Угольки і є, очевидно, стародавнім руслом підземних вод. Обточені водою стіни й стеля, вертикальні труби в куполі носять сліди бурхливої діяльності води. Висота проходу сягає до 3 метрів, довжина — 15, а ширина — більше 20.
Поряд з печерами  Санатории Трускавца на цій території знаходяться інші карстові утвори, зокрема гроти і колодязі.

Печера Верхня

Печера Верхня – печера Українських карпат.
Загальна протяжність печери становить 250 м, площа - 380 м2, об’єм - 650 м3. Висота  розташування входу 820 м н.р.м.
Печера знаходиться між селами Нересниця (на південному-заході), Новоселиця (на заході), Підплеша (на півдні) і Тарасівка (на півночі) Тячівського району (Закарпатська область).
Печера Верхня утворена на схилі гори Черлений камінь в межиріччі Лужанки та Терешулки (правобережжя р. Тересва).
Печера закладена в різногалькових поліміктових неогенових конгломератах. В її генезисі брали участь тектонічні, гравітаційні та частково карстові процеси.
Печера має 2 гротоподібних входи, розташовані на схилі стрімчака, близько один від одного (на відстані 1 км від попередніх печер). Закладена по майже взаємо перпендикулярним тріщинам.
Порожнина Санаторий Весна Трускавец поділена на 4 поверхи.
Печера порівняно суха. Температура повітря взимку біля 7 градусів С.
Вторинні відклади: печерна глина, щебінь, галька.

Молочний камінь

Молочний Камінь — карстова печера в Українських Карпатах.
Загальна довжина печери становить 92 метра, об'єм — 63 квадратних метри. У печері є кальцитові напливні форми — сталактити (розміщені навпроти входу).
Печера знаходиться на північ від села Велика Уголька (Тячівський район Закарпатської області).
Утворена в вапняковій скелі Молочний камінь.
Вхід у печеру оточений невисокими деревами бука, липи і в’яза. Над печерою росте буковий ліс із підліском із чорної бузини, жимолості пухнастої і плюща звичайного. Промивні насичені карбонати кальцію, у яких утворилася печера, Санатории Трускавца мають біле забарвлення й нагадують молоко. Звідси і походе назва печери.
Вхід широкий і прямокутний, розміром 10 на 2,5 м, розташований з південного боку скелі. Завдяки цьому печера зсередини освітлена розсіяним денним світлом.
Печера Молочний камінь двоярусна, з двома ходами, що розходяться від входу. Короткий західний хід — глухий кут, а східний переходить у доволі просторий зал розміром 10 на 15 м і висотою до 15 м. Він з'єднаний вузьким коротким ходом ще з одним невеликим залом, в якому сезонно тече невеликий струмок.
На висоті 10 метрів над першим санаторий Шахтер, залом розташований другий поверх печери, що веде вглиб масиву і закінчуються залом 5 на 10 м.
У Молочному Камені виявлена стоянка давніх людей, що заселяли територію Карпат в пізньому палеоліті. Під час археологічних розкопок знайдено багато предметів побуту давніх людей. Знахідки експонуються в Закарпатському краєзнавчому музеї (Ужгород) та Музеї екології гір та історії природокористування в Українських Карпатах (Карпатський біосферний заповідник).
Печера Молочний Камінь легкодоступна.

На скелі Вів відомо вісім печер.Входи в печери розташовані на різних рівнях на північ, схід, південь.

Найбільша з них печера Білих стін. Довжина її ходів становить 118 м. санаторий Алмаз Трускавец

Печера має 5 окремих входів. Печера суха, в окремих місцях є маленькі сталактити, а встінах ребристі натьоки коричневого, жовтого і білого кольорів. Температура повітря в різних частинах печери коливається від 3 до 6 градусів С, вологість - 100 %.

Печера Вів є другою за довжиною ходів. Довжина ходів - 50 м. Печера закладена у тектонічній тріщині між двома плитами, чим і відрізняється від інших печер.

Печерний заповнювач - глина з щебнем. Середня температура - 5 градусів С, вологість - 100 %.

В 10 метрах від одного з входів в печеру, на 5 метрів нижче, знаходиться вхід в Печера Перлинна. Колись була з'єднана з печерою Білих стін, та ходи запливли, забилися глиною і гумусом. Порівняно невелика, всього 38 м.

В Перлині знайдено велику кількість викопних кісток і рідкісні утворення печерної перлини. Вхід в печеру неправильної форми, величиною 1,5 х 0,6 м. Права стіна печери вкрита на всю довжину великим каскадним натеком, який місцями доходить до стелі. У печері є два зали: Малого підковоноса та Ікл. В другому залі було знайдено велику кількість ікл печерного ведмедя.

Печера волога, місцями капає вода санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья), на підлозі є невеликі ванночки. Середня температура повітря печери приблизно складає 5 град. С, вологість 100 %.

Колодязь Експедиційний (шахта Упорна). Вхід у печеру неправильної видовженої форми, розміром 1,5 х 1м. Печера являє собою карстову шахту промивного типу глибиною 24 м, яка закінчується двома невеликими залами. Стіни печери сильно карадовані. Стеля залів місцями прикрашена невеликою кількістю сталактитів. Санатории Трускавца В печері протікає струмок. Температура повітря нижньої частини печери складає 6,2 градуси С, вологість - 100 %.

Інші печери скелі Вів малі за розмірами. Їх довжина становить від 8 до 29 м. Середня температура повітря приблизно складає 4 градуси С, вологість - 100 %.

Гора Парашка - найвища гора в Сколівських бескидах. Висота Парашки складає 1268 м над рівнем моря. Санатории Трускавца Дійти до гори дуже просто зі станції Сколе. Біля підніжжя гори знаходиться водоспад Гуркало. Парашка з усіх боків оточена мішаними лісами. На схилах гори влітку є багато ягід (чорниці, гогадзи, суниці). Хребет, на якому гора розташована, називають хребет Парашки. До складу однойменного хребта також належать вершини Корчанка, Оброслий верх і Тимків верх.санаторий Алмаз
Щодо назви самої гори, існує легенда, яка свідчить про те, що гора названа на честь доньки (за іншою версією - дружини) князя Святослава Володимировича (сина Володимира Великого) - Параски. Параска, за легендою, була вбита на цій горі дружинниками Святополка Окаянного у 1015 році. Цій події передувала битва Святослава і Святополка поблизу міста Сколе, від якого до гори 10 кілометрів. Санатории Трускавца,
Завдяки своїй красі та легкодоступності гора Парашка є дуже популярним об'єктом туризму, від Сколе до неї прокладений маркований туристичний маршрут (маршрут № 13). санаторий Шахтер, Нижче вершини встановлена кам'яна плита, на якій написано, що гора названа на честь дочки Святослава - Параски. У 1999 на вершині Парашки встановлено металевий хрест, який після зими 2007/2008 зламався, не витримавши великої маси снігу, що на нього налип, і сильних поривів вітру, які дуже характерні для всіх Карпатських вершин цієї пори року.санаторий Шахтер,

Гори Карпати – справжня перлина, створена природою на полотні ландшафтного різноманіття південного заходу України. Це край казкової краси гірських пейзажів, щедро вмитий кришталевою водою цілющих джерел. Це різнобарвні відблиски стрімкого Черемошу й бурхливого Прута, не раз оспівані в легендах. Це сивочолий батько Дністер, глибокі води якого доносять до нас відгомін давнини. Цей край, описаний в легендах та оспіваний в поезії, зігрітий любов’ю його жителів, завжди відкритий для всіх охочих долучитися до дива... санаторий Женева
    Гори Карпати – велика гірська система в Центрально-Східній Європі. Розташована вона на території 8 держав – Чехії, Польщі, Словаччини, України, Угорщини, Сербії, Австрії та Румунії – і простяглася більш ніж на півтори тисячі кілометрів. У ній виділяють 3 основні складові – Західні, Південні та Східні Карпати (частина яких – Українські Карпати). Переважаючі висоти в Карпатах 800 – 1200 м. Найвища гора Карпат – Герлаховскі Штіт, 2655 м, що належить масиву Татри в Словаччині. Загалом Татри нараховують 25 піків висотою вище 2500 м.Санатории Трускавца, На території України знаходиться лише трохи більше 10 % від усієї території Карпат, найвища гора нашої держави – Говерла, 2061 м. За однією з версій, назва «Карпати» походить від слова karpe, що з албанської перекладається як «камінь». Згідно з іншою, виникнення найменування цієї гірської системи пов’язують із проживанням тут за часів Римської імперії фракійського племені – карпів.  санаторий Шале Грааль,

  Карпатський Масив Татри суттєво вищий, ніж Українська Чорногора, та й вигляд хребтів також значно відрізняється. Вершини в Татрах більш скелясті, стрімкіші. Імовірно, це повязано з ближчим розташуванням до хребта Чорногора румунського масиву Вранча, що є епіцентром землетрусів у Карпатах загалом. Періодичні землетруси потрохи руйнують, згладжують навколишні вершини. Саме тому гори Карпати на перший погляд видаються старими горами, хоча насправді є молодими, власне для яких характерні стрімкі скелясті вершини.санаторий Алмаз
   Гори Карпати – дуже багатий на природні та лікувальні ресурси регіон. Тут виявлено значні поклади корисних копалин, серед яких основними є нафта та газ, самородна сірка, кам’яні та калійні солі, буре вугілля, родовища вапняків, мармурів, золото-поліметалічних та баритових руд. Також розвинені джерела мінеральних вод, біля найбільших з яких уже давно функціонують санаторії та курорти. З року в рік вони збирають немало охочих відновити своє здоров’я. А на Закарпатті виявлено джерела термальних та субтермальних вод із підвищеною мінералізацією, які використовують з лікувальною та теплоенергетичною метою. Є на території українських Карпат навіть соляні озера, розташовані над родовищами кам’яної солі. Тут створено лікувальні й профілактичні центри, відвідати які приїжджають туристи не лише з України, а й із сусідніх держав. Відомими є кілька карстових печер, одна з яких знаходиться на схилі гори Піп Іван. санаторий Шахтер,

   Загалом, гори Карпати утворені м’якими породами, а тому форми рельєфу переважно згладжені. Винятком є лише Мармароський масив, який складається із твердих кристалічних порід. Ось чому його найвищі вершини (Піп Іван Мармароський,санаторий Шахтер Петрос Мармароський) мають круті й стрімкі схили, нерідко оперезані скелястими виступами. Саме тут виявлено поклади мармуру. Часто зустрічаються сліди давнього зледеніння – льодовикові цирки та кари, не тільки в Мармаросах, а й у масивах Свидовець та Чорногора. Саме на їх основі утворилися мальовничі карові озера: Бребенескул, Марічейка, Несамовите, Верхнє, Апшинець та деякі інші. Популярним серед туристів є озеро Синевир, найбільше в українській частині цієї гірської системи. Виникло воно внаслідок обвалу в горах. Часто відвідуваними є водоспади, особливо найвідоміші – Гук, Пробій, Шипіт.Гостиница Респект**** (RESPECT) Сходница
    Дуже багато в Карпатах і річок, усього близько 28 тисяч. Їх течія стрімка й бурхлива; досить часто вони несуть із собою велику кількість уламкового матеріалу. Річки переважно неглибокі, до півтора метри завглибшки, нерідко з порогами. Зафіксовано багато випадків повеней та паводків на річках, особливо навесні й на початку літа, які завдають значних збитків народному господарству. Одна з причин цього явища – масове вирубування лісів. Лісистість Карпатських гір становить третину від загальної площі лісів в Україні. Проте останнім часом їх кількість стає все меншою внаслідок того ж таки масового вирубування.Санаторий Весна Трускавец Загалом, гірський рослинний світ дуже багатий. Важливу частину цього різноманіття займають рідкісні рослини та ті, що привезені сюди з інших країн, або ж навпаки – зустрічаються лише на території українських Карпат. Серед найвідоміших – тис ягідний, рододендрон карпатський та славнозвісний едельвейс. На низьких висотах поширені переважно дубово-грабові та букові ліси; чим вище, тим помітніше вони змінюються на ялиново-смерекові. На самих вершинах нерідко зустрічається криволісся із сосни гірської (яке часто ще називають жерепом), а найчастіше – м’який килим буйного різнотрав’я. Гордістю гір є полонини, часто згадувані в піснях, переказах та легендах.Санаторий Весна Трускавец Літом тут можна зустріти отари овець із пастухами-чабанами з найближчих сіл. Багатий і тваринний світ Карпат. Його типовими представниками є дикий кабан, вовк, ведмідь, лисиця, косулі, зайці та олені.
    Українські Карпати є основою Карпатського рекреаційного регіону. Карпатський рекреаційний регіон - рекреаційний регіон загальнодержавного значення. Завдяки своїм сприятливим кліматичним умовам і неповторній природі Карпати кожного року ваблять до себе тисячі відпочивальників з усієї України і закордону. Гори Карпати - чудове місце для активного відпочинку.санаторий Перлина Прикарпатья (Жемчужина Прикарпатья) Відпочинок в Карпатах - це найкращі, незабутні враження. Серцем Карпат є місто Яремче. Звідси починаються всі дороги до найцікавіших місць Українських Карпат. Горгани, Чорногора, Мармароси - саме такими масивами представлені Українські Карпати. Якщо перші два, особливо Чорногора, є вельми відомі й обходжені туристами, то в Мармароси мало хто "потикається". Проте саме Мармароси є найбільш дивовижною місциною в Карпатах: стрімкі скелясті вершини, неймовірні перепади висот, складні погодні умови практично ввесь рік, безкраї, безлюдні гірські простори - саме так можна описати цю мальовничу частину Українських Карпат...санаторий Кришталевий палац(Хрустальный дворец)
   Гори Карпати – то унікальна й казкова місцевість, одна лиш згадка про яку гріє душу приємними спогадами чи бажанням відвідати гори. Гуцульська пісня, голос трембіти, запальний танок чи цікавий фестиваль у поєднанні з неповторними пейзажами навік закохають у себе кожного, хто хоч раз тут побував. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)

Яке це слово приязне: Карпати!
Його з дитинства сердцем я злюбив,
Унім і грому майського розкоти,
І сива далечінь гірських шпилів,
І співанка русявого дівчати, І голосні трембіти пастухів,
І сум утрат, і ніжний поклик слави санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)

М. Рильський

Як гарно відкривати для себе нові світи, нові місця. Дізнаватися їх таємниці і бути причарованим їх красою. Як гарно мати щось маленьке, але в ту ж мить - дуже велике в серці і в своїй душі. Так і ми. Ми це ті, хто полюбив Карпати із самого дитинства. Ми це ті, хто називаємо їх своїми. І нарешті ми це ті, хто без втоми можуть дивитися у "сиву далечінь" і слухати "трембіти пастухів". Якщо Ви не знаєте з чого розпочати своє знайомство із Карпатами, тоді Ви потрапили за адресою. Тому розпочнемо відразу.

Хребти Українських Карпат простягаються із північного заходу на південний схід більш ніж на 250 км. Ширина гірського спорудження близько 100 км, а площа – 24 тис. кв. км, санаторий Женева

Низогір’я і средньогір’я зовнішніх Карпат представлено гірськими групами: Східних Бескид, Горган і Покутско-Буковинских Карпат. Центральну смугу гір складають низогір’я і котловини Водороздільно-Верховинської області. Тільки за ними випливає масивний орографічний стержень Полонино-Чорногорських Карпат, що включає найвищу вершину Українських Карпат – гору Говерла (2061 м). Ще далі до південного заходу зберігся старовинний Рахівско-Чивчинский кристалічний масив. Щоб краще познайомитися з рельєфом Українських Карпат, натисніть тут, з річками - тут.

Підняття Карпатських гір почалося більш 25 млн. років тому і їх загальний орографічний план прийняв вигляд, подібний із сучасним, уже до початку міоцену. Надалі продовжувалися періодичні висхідні рухи, відповідно поглиблювалася гідрографічна мережа, розчленовувався рельєф, формувалися різні за характером висотні ландшафтні місцевості. Киевская Русь

Пісчано-сланцеві хребти густо порізані глибокими поперечними долинами рік Тиси, Дністра, Пруту і їхніх приток. Самі високі Чорногорський, Свидовецкий і інші масиви ускладнені цирками, карами, льодовиковими озерами і моренними валами - слідами їх стародавнього заледеніння. Уздовж південно-західного краю, де гори зустрічаються із сусідньою Середньо-Дунайською низовиною, уздовж могутнього розламу земляної кори через усе Закарпаття простягнувся хребет, створений стихією вулканічних вивержень. санаторий Алмаз

Під впливом пануючих західних повітряних течій тут формується помірно-континентальний клімат із достатнім і надлишковим зволоженням, м’якою зимою і не жарким літом. Характерно при цьому велика висотна й експозиційна розмаїтість кліматичних умов. Ріки відрізняються паводковим режимом протягом усього року. Літньо-осінній сезон багаторазово приходить із високими інтенсивними дощовими паводками, не менш часті підвищення рівня води і у зимовий період. Бажаєте дізнатися про клімат більше, натисніть тут.

Куполоподібні вершини і широкі гребені найвищих хребтів заняті субальпійськими, рідше альпійськими, лугами, пустищами, що називають полонинами. Стародавні гори покриті заростями соснового і ялівцевого криволісся. Нижче - царство лісів. Недарма Українські Карпати називають ще лісистими. Спочатку широкий пояс ялинових, смереково-ялинових лісів, а ближче до днищ долин круті схили середньогір’я зайняті могутніми буковими лісами на бурих гірничо-лісових кам’янистих ґрунтах. У південних передгір’ях збереглися значні масиви дібров. Від верхніх границь лісу до підніжжя гір суцільний килим лісів разривається все більшими вікнами сінокосних лугів - прилук або царинок, а далі на пагорбах і рівнинах передгір’їв панують сади, ріллі, виноградники. Про флору Карпат тут. санаторий Алмаз

Тваринний світ характеризується перевагою мешканців лісової місцевості.

Багаті Карпати корисними копалинами: нафтою, природним газом, озокеритом, натрієвими і калійними солями, самородною сіркою, мармуром, бітумінозними сланцями, каоліном, бурим вугіллям і цілющими мінеральними водами. Санаторий Весна Трускавец

Сприятливі для життя і господарської діяльності умови сприяли ранньому заселенню передгір’їв. Археологи знаходять на цій території десятки стоянок древньої людини часів палеоліту і неоліту. У більш пізній період тут жили племена, що займалися скотарством, а потім і землеробством. У середині першого тисячоліття н.е. Прикарпаття і Закарпаття займають слов’янські племена дулібів, білих хорватів, тіберійців. З другої половини 10 століття ці землі входять до складу Київської Русі. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья),

Розташована в центрі Європи,ця земля пережила багато воєн, навал і набігів. На кілька століть тут встановлюється влада іноземних-загарбників. Народ випробував тяжке національне і соціальне гноблення, але не мирився з поневоленням, століттями вів боротьбу за звільнення від гноблення. Піднімалися на повстання прикарпатці під керівництвом Мухи, вступали у полки Семена Височана. А закарпатці в цей час приймали участь у селянській війні під керівництвом Дьордя Дожа, боролися в полках Ференца 2 Ракоци. З 16 століття в Карпатах великий розмах набув рух опришків, найбільш прославленим керівником був Олекса Довбуш. санаторий Перлина Прикарпатья(Жемчужина Прикарпатья)

Перед Другою світовою війною західноукраїнські землі об'єднали із Українською Радянською Соціалістичною Республікою (на той час), а Закарпаття увійшло до складу УРСР у 1945 році, після закінчення війни.

Через Карпати проходять лінії найбільших нафто- і газопроводів "Дружба", "Братство", "Уренгой-Помари-Ужгород". Велика кількість джерел цілющих мінеральних вод, м’який клімат, багате киснем і озоном повітря створюють сприятливі умови для розвитку мережі курортів. Загальнодержавне значення мають курорти Трускавець, Моршин. Але курортні можливості Українських Карпат ще далеко не вичерпані і мережа санаторіїв у гірських і передгірних районах продовжує розвиватися. Для ознайомлення із курортами Українських Карпат, натисніть тут, а із заповідними місцями тут.

Край відомий численними історико-революційними пам’ятниками, меморіальними місцями, пам’ятниками архітектури. Це справжній дерев’яний музей під відкритим небом. Тут широко поширені самобутні народні художні промисли. Для ознайомлення із населенням, дізнатися характеристику районів і областей, натисніть тут. санаторий Шахтер,

Багаті природно-кліматичні умови і рекреаційні ресурси Українских Карпат сприяють розвитку різних видів туризму і відпочинку протягом усього року. Створено значну мережу туристичних установ, що дозволяє приймати сотні тисяч туристів, обслуговувати мільйони екскурсантів. Широкі можливості відкриваються у Карпатах для спортивного і самодіяльного туризму.санаторий Шахтер Значний ущерб природі наносять неорганізовані групи туристів. З метою збереження гірської природи в Українських Карпатах створена мережа заповідників і заказників. Найбільш значний – Карпатський державний заповідник у Закарпатті і Карпатський державний природний національний парк у Івано-франківській області. Тільки за умови чіткого дотримання встановлених норм і правил туризму, дбайливого відношення до навколишньої природи, можна уникнути небажаних наслідків, забезпечити не достатньо раціональне використання, але і надійний захист природних багатств Карпат. Санатории Трускавца