До Петра у Браму постукав русявий усміхнений хлопчина у камуфляжі.
— Добрий день, пане, допоможіть мені. Скажіть, де я?
— А ти не знаєш?
— Ні, я нічого не пам’ятаю. Я пам’ятаю, як ми йшли в бій. То був страшний бій. Нас було багато, але їх ще більше. Та ми всі були обезстрашені і впевнені, що виграємо його. А потім з усіх боків на нас почали стріляти. Вибухи… Далі я мало пам’ятаю. Пам’ятаю, як всі кричали: «Назад! Назад!» Але я впав, і не відчував нічого. А згодом, я відчув страшний холод і закрив очі, а коли відкрив, то я був тут.
— Ой, дитино моя дорога...
Петро поклав руку на плече юнака і сказав йому:
— Ти стоїш перед Брамою Небесною і я Петро.
— То я помер?!?
— Так.
— І що далі? Що буде зі мною?
— Не бійся. Я піду в Бога спитаю.
І Петро пішов до Бога, а юнак став на коліна і почав молитися.
— Боже, там новоприбулий!
— Хто такий?
— Українець, воїн ЗСУ. Що з ним робити?
– До раю… Їх всіх до раю… І не питай його нічого, бо він таке пекло перейшов…Він з самим сатаною боровся.
Коли вернувся, то молодик все ще молився. Петро відкрив Браму до раю і сказав:
— Іди.
— А ви справді Петро?
— Так, а що не схожий?
— Ні, я Вас по-іншому уявляв.
— Мені це всі кажуть.
— А можна Вас обняти, бо то така зустріч, що я, навіть, не знаю, що сказати.
Хлопець усміхнувся, а Петро міцно його обняв.
— Іди, вибирай місце, де будеш мешкати.
— А можна ще одне запитання: той бій ми виграли?
— Так, виграли.
І юнак знову усміхнувся і пішов, до кінця не усвідомлюючи, що сталося.
***
— Боже, а як довго ще буде та війна в Україні?
— Ой, Петре… Довго. Сатана розгулявся. Нема на нього управи. Що не робимо, не можемо ніяк вгамувати. Інколи, мені здається, що він хоче вбити всіх українців.
— А хіба не шкода тих людей?
— З кожним загиблим воїном, з кожною сльозою матері, з кожним плачем дитини моє серце наповнюється кров’ю і я плачу як те мале дитя, — відповів Бог.
— А хіба Ти не сильніший від сатани?
— Ми всі разом сильніші від сатани, але подивися скільки людей в світі він поглинув, скільки людей не можуть відрізнити брехню від правди, бо вони вірять лиш тому, що їм сказали, а не тому, що вони бачать.

І в цей момент Бог подивився на Землю, подивився на Україну. І додав:
— А там живуть Воїни Світла, і вони думають, що боронять свою землю від навали, а насправді, вони воюють проти сатани і розчищають свою державу від тої нечисті.
— Але та нечисть скрізь. Вони що, будуть воювати по всьому світу?
— Ні, Петре, вони воюють за цілий світ.


Автор: Степан Мельник