А для мене Михайло Діянов такий! / apostrophe.ua

Я навіть не буду додавати тут відоме фото, яке облетіло соцмережі всього світу.
Морпіх Михайло Діянов «Піаніст» після полону.
Одразу згадуються фотографії в’язнів концтаборів Бухенвальда і Освенціма.
«Можем повторить!».
Ну, що ж. Вони навіть це повторили.

Але є одне але.
Ви пам’ятаєте перші слова Михайла, коли він ступив на многостраждальну українську землю?
«Зараз треба підлікуватися і знову в строй. Тому що дуже багато роботи. Дуже багато роботи!»
На таких тримається всесвіт.
Це Атланти, які на своїх понівечених плечах, з розтрощеними кістками, тримають небосхил.
І будуть тримати. Стільки, скільки потрібно. До перемоги.
Атланти з теплими рідними очима.

І так, дійсно. Зараз дуже багато роботи.
Бо зараз на нашій землі є ті, що гадять.
Вони гадять в свої штани, поза штанами, в крадені труси, поза трусами,
в містах, селищах, в домівках на підлозі, в Храмах, в школах, в лікарнях,
біля паркану, на паркан, в парках і скверах, в річках і на дорогах.
Де б вони не з‘являлися — вони гадять.

А ми будемо прибирати.
Зчепимо зуби і будемо допомагати нашим Атлантам прибирати.
Прибирати це лайно.
Нічого страшного.
Ми приберемо.
Бо це наша оселя.
Наша.
Крапка.

Автор: Наталія Яремчук