Вчора в шустіка подивився фільм про Миколу Амосова. Він, росіянин за походженням, вивчав спеціально тему куди треба прямувати Україні.
І його висновок був однозначний - на Захід.
Всі ми добре розуміємо, що там нас ніхто не жде зрозкритими обіймами.
Але, щоб бути в майбутньому, а не зникнути - треба йти туди.

А пам'ятаєш, як в поета про "вечевой колокол"про голос Божий, Поета: "...звучал, как колокол на башне вечевой во дни торжеств и бед народных"

Я до того, чоми ми ще не розшматовані вщент.
І віча нас також в певній мірі спасають - виробляється якась загальноприйнятна дума і чергові віча розсіюються так само, як виникають зі зникненням екстремальної загрози.
М.Амосов стверджував, що Дюдина - це звірина, аде з творчим розумом і при тому стадним способом життя...

Я до того, що в тваринному світі гостро проявляється інстинкт збиватися в "колонії" під час загроз...