Так, я досі вірю в чудеса...... І вірю, що ця осінь подарує мені нове життя і трішечки щастя. Нове життя - це брати в руки забутий за літо фотоапарат, одягати улюблені (хай і не наймодніші, зате найзручніші) речі, пакувати свій не такий вже багацький скарб у рюкзачок, купувати білет з незнайомим маршрутом, їхати до незнайомого міста, і зійшовши з поїзда стояти на незнайомому пероні, посміхаючись незнайомим людям, очікувати нових зустрічей.... Фотографувати все навкруг і дивуватись новим обличчям, новим пейзажам, новим друзям, новим враженням, НОВОМУ ЩАСТЮ... Дивуватись щиро, по-дитячому наївно, з безпечним і довірливим поглядом у світ. А потім повертатись додому, і всі зібрані спогади, бережно сховані у жменці, ніби найдорожчий скарб, зв"язувати у ланцюжок із теплих слів. І писати нову книгу, яка б надихала когось жити, брати у руки забутий фотоапарат, пакувати улюблені речі, купувати білет на поїзд і шукати своє власне НОВЕ ЖИТТЯ І НОВЕ ЩАСТЯ....
