А я зашию рани травами
І не повірю у дощі,
Якими лучать в нас за хмарами
Із саморобної пращі.

А я спечу з мигдалем печиво,
Й по першій вирушу траві
Туди, де істин ще не речено,
Де ми ще босі та живі...
(с)