А що було на Узвозі і під дощем? Бо для мене, приміром, дощ і Узвіз не збіглися в часі - хоч я була там, на Узвозі, двічі - у суботу та неділю, там було весело, проте нікого із знайомих-друзів - як завжди. Узвіз любить спілкуватися зі мною наодинці.
А дощ єднав мене із поодинокими пасажирами у вагоні метро, коли ми проїздили над сірими хвилями Дніпра і дощ ляпав у шибки, і з невеличкою купкою людей на Петрівці, поки я чекала на людину, що заправляла чорнилом катридж, і спілкувалася із сумним і хайрастим "місцевим мешканцем" щодо історії і класифікації дум-металу. Потім дивилася на темний силует цієї дивної людини навпроти завіси дощу, біля виходу з ряду.Дощ каже: Feel yourself at home with similar-minded and fear no evil!