В колонках играет - дощ за вікном
Настроение сейчас - пофігістичне

...ніжно так, дзвінко, проникно...

а насправді, уже і романсів нема кому співати... ги. істинне хіпанство!
отак, за кілька років самостійних заробітків звикла, що завжди на карті в запасі пару сотень гривень маю точно. і тому сама собі вітер, коли заманеться. а одного прекрасного дня розумієш, шо фсьо. кілька робочих місць затримали зарплату - і на свій власний ДН і на Крим лишаєшся на повному нулі.

сумно не те. а те, що я, годувавши, поївши, спонсувавши у свої кращі часи півподолу, зараз просто не маю до кого звернутись. не факт, що якби було до кого, то я б це зробила. але прикро відчувати, що ніхто не допоможе. звісно ж, не пропаду - моя вівсянка зі мною, намет, спальник, і безцінний досвід виживати в таких умовах, але... дурацька подорож світить. ті, кого найбільше хотіла бачити - не їдуть (дипломи, роботи, кохані, діти, і т. п.) натомість їдуть кілько зовсім лівих лічностей (ні про кого на ЛіРу в жодному разі!). від яких, подекуди, хочеться просто втекти. що, можливо, і зроблю: як буде кепсько, чкурну на Лисячу бухту. сама.

самотність відчувається саме тоді, коли халепа... їду, аби лише не підводити друзів, які на мене розраховують. мдя...