Кіномано-настальгійне...

Я лататиму джинси уривками спогадів,
Малюватиму Бога у маршрутках на склі.
Хто без жалю зрізає волосся і бороди,
Стріне більше дощів і птахів на Землі.

Не шукатиму віри на площах під знаменом,
І кроїтиму з мрій чорно-біле кіно.
Й в кінозалі пустому вітрами незнаними
Занесе запах степу в розкрите вікно...