У меня - 8 лет. Но у большинства намного раньше...

Раххаль, всьому свій час... поки що роль тітки - саме те, що треба - ні більше, ні менше...
сподіваюсь, що "більше" все ж таки трапиться не дуже скоро, хоч діти - це рулез!!

хочу вірити, що у мене ця межа іще не перетнута... або не повністю...

Gear, Оййййййййй!!!!!!!!!! Айййййййййй!!!!!! ЯКА ЛЯЛЕЧКА!!!!!!!!!! :)))))))) АААААААААааааааааааа :))))))) А тобі дуже пасує це маля! :) Хочеш собі такого?

Ого, слова не девочки, но... по крайней мере, уже девушки. Так интересно наблюдать как ты изменяешся! Очень сильно, но почему-то рывками... В общем, этот мелкий у тебя на руках - то что надо. И,главное, вовремя...

Сонце, а я первый начал так тупо прикалываться! Нечестно!!!

Раххаль, А я начал писать комент раньше всех, а когда отправил, еще куча появилась! :) Шустрый ты какой! :) Кстати я вполне серьезно, ибо каждая девушка хочет детей в глубине души. ДАЖЕ моя Настенька в свои 13... И это здорово! :)

яка ляля! сепер! (:
скільки цьому сонечку???
у мене таке ж вдома бігає...16 місяців йому...Лео звуть...справжній поганець, якого я обожнюю (=

Sun_shadow, Та ну!! Твоє?? :))))))))))))))))

ти так природньо виглядаєш...
Оленка тобі так личить!;)

Раххаль, я не змінююсь. просто ти мене ще дуже мало знаєш. і тобі ще не раз доведеться робити відкриття.

Сонце, звісно ж, хочу, але НЕ ЗАРАЗ!!!! і ще раз не зараз!
Sun_shadow, нам тільки 6 місяців:))
djabchyk, пасибі:) але з приводи "природності" ти перебільшив: тримала я її не зовсім так, я тре, м*яко кажучи, та й говорити не знала, що...на щастя, вона не заперечувала...

бозє, яка бусінка. красивий хлопчик. :)))

Gear, Хей, а я б хотів і зараз :))) Тільки головою розумію, що зарано, бо ще не достатньо заробляю для сім'ї, дружини і дитини... Але це було б ФАНТАСТИЧНО :) Хочу на острів в океані, де можна ловити рибу, крабів, морських зірочок та черепах, а плоди ростуть на пальмах - тільки візьми, і поряд - кохана дівчина, друзі, хібарка, човник, океан і сонце :))))))

Gear,6 місяців? Похреснику 7, але він молодшим виглядає:) Хайосі вони. Я, до речі, теж не вмію тримати... Перед хрестинами мене тренували спеціально;)
Сонце, Ага, ловив би ти тих крабів, катався в човнику з друзями, а кохана - з пелюшками зранку до ранку, годувати кожні кілька годин, невиспана, хронічно втомлена...

Tenako, Ти жартуєш чи справді бачиш у всьому тільки погане і песимістичне? Що це з тобою?

Я закоханий, так це видно за кілометр! А ти? Маєш чоловіка, а постійно у прихованій депресії...

НІ, я б спав разом з коханою і дітьми, допомагаючи їй у всьому! Не дозволяв би робити їй нічого, що могло б її втомити (хіба що годувати дитину, бо сам цього не зможу зробити :), а на човнику ми каталися б всі разом. І тільки на декілька годин в день ми ходоли б на полювання, покидаючи свої сім'ї, але не на довго :)

Сунна, це дівчинка, невже не видно?!:))

Сонце, Настя бачить не пессимістично, а реалістично, маючи на увазі те, що з цим пов*язана, окрім радості, така сила-силенна проблем і страхів... що дійсно таке щастя вимагає неабиякої підготовки.

от, скажімо, що будеш робити, коли така манюня раптом кричатиме годинами, бо десь болить, а ти не маєш уявлення, що з нею і куди бігти... я це спостерігала хвилин десь сорок, чесно -було дуже і дуже не по собі...

звісно ж, дитина - це величезне щастя. але, яе і кожне щастя, вимагає жертв:)) і клепки в голові...

Gear, В принципі, я з тобою згоден, проблем з цим пов'язано чимало.

Про Настю я мав на увазі, що вона одразу бачить у мені чоловіка, що може покинути свою кохану дівчину з дитиною та поїхати кататися з друзями. Це ЖАХ!..

Діти дуже часто кричать, бо у них, наприклад, животики болять. Їх треба брати на руки і зігрівати і масажувати животики. А ще - годувати, баюкати, розмовляти і цілувати.

Дитячик крик - дійсно випробування для нервів :) Особливо, коли не розумієш, в чому проблема... Але то ж лише на під року, поки дитина дорослішає. А з року - вона вже все розуміє, їй можна пояснбвати, заспокоювати.......

Як сказав мені мій батько багато років назад: коли народилася моя сестра, його світ перевернувся з голови на ноги: він зрозумів, що _тепер_ він живе для неї і мами, а не для себе... Ось так... Але я хотів би цього, щоб хто не казав, що це погано :)

бачу ви вже доросли до дитини

в вашій дискусії стільки досвіду і впевненості, що мені стає зрозуміло що скоро ми з вами будемо святкувати хрестини. ...і не одні;)

Сонце, проблема не у песимізмі, а, як сказала Меллон, у реалізмі.
Уяви собі - болітиме животик, ти братимеш дитину на руки, а вона звикне до рук, і буде кричати потім доти, доки ти не візьмеш її на руки. А твоя кохана потім носитиме 10 кілограм на руках, неприродно вигнувши хребта, із болями, бо інакше у дитини істерики. Це я з реального випадку змальовую. Або човник. Ти візьмеш його на човник, а воно буд кричати, кричати, кричати, і ніхто не зможе по-людські відпочити. А з приводу депресій - у мене немає депресій, і я дуже рада, що поруч коханий чоловік. Але також я бачу купу несуразиць життя, купу дурощів, які потім лягають на жіночі плечі...Або на чоловічі плечі, хоча чоловіку легше "відморозитись". Це не депресія, це спостереження за життям)) Ти згадай, ось дуже Насті допомагали з її дитиною? Так дебільшого і відбувається, бо у чоловіків батьківські інстинкти набагато пізніше народжуються, часто - вже коли дітьо смишльоне і може внікать у батьківські рєчі. А маленький згорточок, який червоний і волає, видається за щось чуже та недоречне.
djabchyk, щоб ти і не сумнівався:) Нам всім ще лишилося перекумуватися, то взагалі буде туса на всі віка. У мене, правда, на першу дитину вже роки три чи чотири як хрещені "розписані", зате після другоїїїї..... :)))

Tenako, щоб всіх "вдовільнити" мусиш мати мабуть футболюну команду

а про дитину, в багато чому, ти права.
справді, на маму, як не крути, а таки лягає більше обовязків, аніж на батька. і це не тільки тому що чоловік такий лінивий і любить пити пиво. просто в жінки значно краще розвинутіші материнські інстикти, та й відчувати дитину вона вчиться ще з самого запліднення, в той час як чоловік тільки після її народження.

Tenako, djabchyk, Ех, певно, Настя таки має рацію: на маму чимало проблем покладається. А Насті Т. ніхто не допомагав, бо такий чоловік... Якому пофіг... Але ж може бути і інша ситуація? З приводу інстинтів - так, мами набагато краще розуміють дитинку, це природньо. Але гадаю, що я був би гарним батьком і достатньо ужавним, щоб їй допомагати у всьому. А дитина развивається так, як треба: моя сестричка в дитинстві так і звикла до рук: але їй пояснили, що на руки тільки до тата, бо мамі важко. І нормально було, скажу я тобі, ніяких істерик. А я навпаки завжди бігав сам і відбивався від рук. Тобто все від характеру... А найбільше проблем тоді, коли з дитиною сюсяються і піддаються на її крики чи нюні, з дитиною треба розмовляти, як з дорослою, незалежно від її віку, навіть у 6 місяців... Я так думаю :)

Сонце, я про руки маю на увазі ще вік "нецсвідомлений", як ось 7 місяців.
Думаю, ти був би гарним батьком, але бідна твоя дружина... За ті два рази в рік, коли ти рубатимеш на пікніку дрова, вона щодня готуватиме їсти тобі, собі і дитю, та ще й пратиме, носитиметься і т.д. і т.п....

Tenako, За ті дні, поки я працюватиму, займтимусь справами, ходитиму магазинами, гулятиму з нею і дитиною у парках, пратиму (а що там прати - у машину запхнув і через годину майже сухе витяг :)), і готувати я вмію, моєму сонечку залишиться тільки їжа для манюні і спілкування з нею. Ось як я вважаю, треба робити!

Сонце, ну побачим, побачим...

Tenako, Побачимо

Я тебе дуже хочу ближче познайомити зі своїм сонечком (хоча ти і так її вже трошки знаєш). Спитай у неї, як я до неї відношуся :)

І ще: ти колись сказала, що я роблю все, як хочу, нікого не слухаючи. Так, то правда, але я сам був здивований, як сильно можу змінити своє ставлення до людини, яку кохаю: я ж такий, яким і був, правда? Але для неї, для неї я інший, абсолютно.

Це мене і вражало дуже, і насторожувало. Наче любить людина, допомагає і підтримує, а потім розлюбить - і гадостей наговорює. А ось напротивагу цьому - Сергійко, який доки мене любив, то дуже підтримував, а коли розлюбив, то теж дуже підтримує, у мене його номер під рукою у будь-який час, він для мене більше, ніж Друг.
Але я рада, що у вас з Настусею все гарно, дай вам Бог міцного і нескінченного щастя!