...дивне відбувається зі мною перед дорогою... постійно, якою б бажаною не була поїздка (а поїздки всі бажані, просто по факту), перед виїздом з*являється дивна тривога... навіть смур із домішками якоїсь ностальгії... вчора був дурний день... нічого страшного, просто смуга дрібних і кусючих неприємностей і божевільна втома... мої друзі вважають мене підривним активним створінням, для батьків я ще досі домашня дівчинка... і всі мають рацію - з одного боку можу з легкістю повідомити домашнім, що сьогодні вирушаю в якусь там Тьмутаракань, бо щойно мене запросили якісь хороші піпли, з іншого - моя дурна прив*язливість заважає з легкістю вирватись з кола, в якому кручуся... втім, за досвідом знаю точно, що все це мина одразу, як тільки я ступаю за поріг дому і потрапляю у вир нових доріг...

єдине, що трохи засмучує, так то місце на верхній боковій поличці... по-перше, доведеться зкручуватись в рулончик зі своїм дурним зростом, по-друге, накривається моя мрія просидіти всю ніч біля вікна (адже майже ніколи не сплю в поїздах)... а я так чекала цієї ночі... ладно, то фігня... певно, заморочуюсь...