(Це коли день пролазити на Лисці, провалюючись по пояс у сніг, а потім грітися дешевим глінтвейном в "Ольжиному", тоді родиться таке):

Це було о тій порі,
Коли звірі сплять в норі –
Сплять ведмеді, сплять лисиці;
Білки сплять і сплять синиці.

В яслах вівці сплять й ягнята,
В ліжках – діти, мами й тата...
Нишпорить при сяйві зір
Хитрий звір на ймення Тхір.

Нишпорить по норах, дуплах,
Яслах, ліжках й різних кублах,
У ставок поткнув свій ніс –
Ледь сухим забрав свій хвіст...

Тхір не мав в думках лихого –
Таж безсоння у малого!
Він всю ніч блукає світом –
Хоч би з ким поговорити!

Третю ніч йому не спиться...
Раптом з двору вийшла Киця:
«Я нічним є гордим звіром!
Знаю, де є масло з сиром...»

Хвіст-у-хвіст, душа у душу
Веселились друзі дуже:
У коморі до світання
Лад наводили старанно:

Зайвий сир, ковбаску й гречку
Тхір і Киця з’їли ґречно.
«А тараньку та яєчню
На ніч лишимо прийдешню!»

Тхір весь день проспав, як камінь,
На смугастому дивані...
«Не самотній буду й ситий
Всеньку ніч блукати світом...»