гарно.... прочитав і немов знову туди перенісся, нехай на трішки, але по щирому!

вісла, дракончик над річкою і попід замком, парки, площі, бродячі музиканти і німи, полон краски і втрата реальності. зупинка годинника і цікавість, яка валить тебе з ніг, місто, яке здається немає ні краю ні межі, яке не в силі обійти, який лиш нечутно торкається глубини твоєї душі. вечірні вулички, якими, в тьмяному світлі ліхтарів, під спів музик, блукають привиди минулого, які так і норовлять забрати тебе собі:)