Я прийду до тебе в білому,
Із термоса виллю тишу.
Свій плащ й сагайдак зі стрілами
На щит твій і меч повішу.

Кіно із жовтим трикутником
В зеленому чаї згасне.
Ти губ посміхнешся кутиком
І станеш малим й нещасним.

Я картою трас акрилових
Шпалери розпишу й щезну.
І прийду до тебе в білому,
Як тільки Христос воскресне…

як сталося так, що у святковий день пишеться політичний пост? а так, що іноді політика перетинається із родинними стосунками, і в такі моменти (якщо не прогавити шанс) можна вбити одним постілом двох зайців.
ідеться про перевибори мера міста. які у космоса перспективи і яким чином вони здобуті - казати зайве. рівно як і про те, яка у нього аудиторія і яким чином пенсіонери "купуються".
багато людей не підтримує контактів з дідусями-бабусями. або підтримує на мінімальному рівні. ПАНОВЕ!!! ДІДУСІ І БАБУСІ - ВМЄНЯЄМІ ЛЮДИ!!! чесне слово! мій досвід президентских виборів це підтвердив: ідейно-біло-блакитна 85-річна бабуся під впливом спокійних вечірніх бесід грунтовно переглянула свої позиції.
в силах кожного з нас знайти підхід і переконати своїх рідних старших поколінь не купуватись! якщо подібну роботу зі своїми родичами проведе КОЖЕН, або хоча б кожен другий студент Києва (а там - які дива не трапляються - може, вони переконають своїх друзів-однолітків), то шанси на виживання для міста таки є. а крім того пібідне сплкування значно покращить сімейні стосунки і може комусь допоможе трохи краще зрозуміти одне одного.
Всіх зі святом Воскресіння!

для тих, хто не в темі - це воістину культова річ. немає, певно, дослідника давніх форм релігії або навіть міфів, який би не посилався на нього. англійський учений початку ХХ ст., видомий, окрім "Гілки", чотирьохтомником "Тотемізм" і ще дофіга чим... при тому, що до об*єкту своїх досліджень - до давніх людей, тобто, він ставиться досить зверхньо і скептично, його описи давніх культів затягують. при тому так затягують, що кількаденний відходняк від першого занурення гарантовано. по прочитанні складаєтсья враження, що все, що ти читав до того по давніх віруваннях та міфології - дєццкій лєпєт, а правда - от вона, кошмарна і невміщаєма у голову. кошмарність фрезерівських описів не лише у надмірній натуралістичній жорстокості (цього щастя вистачає і в міфах, в принципі), а у тмоу, що це взагалі, навіть приблизно не виходить зрозуміти (або навіть не хочеться розуміти тих речей) - ті запечатані логічні коди і мотивації. ніби докопався до темного дна під-під-підсвідомості. ну, аналізувати цей феномен я не буду, але наведу один веселий нейтральний фрагмент, який дуже потішив.
значить, типу, опис ритуалу зустрічі вести (одного з них, звісно). красвие таке свято. в його основі лежить віра у те, що боги мають здатність втілюватись у людей, і тоді ці люди оволодівають божественною силою, їх відповідним чином вшановують. ну от. в даній ситуалії за повір*ями Богиня вселялась у маленьку дівчинку. кілька сторінок іде детальний опис вшанування дівчинки-богині. її вбирають у біле, піднімають на спеціальні носилки із руківками, за які вона тримається. до пасма волосся їй прив*язують пір*їнку. у певний кульмінаційний момент свята ту пір*їнку урочисто зрізають. (в голові прокручуються думки - а може влаштувати красиву вуличну постановку-виставу?). потім дівчинці приностять жертви і дари. свято триває кілька днів і кілька сторінок (ну, і відповідно, чимало дій усіляких). все красиво і (уявляється) вельми видовищно. закінчується ця музика приблизно такими словами: "потім усі, очищені і вдоволені, з легким серцем і новою вірою розходяться по домах. дівчинці одним рухом відрізають голову, кров із шиї зливають в належну священну посудину, шкіру з тулубу здирають ділять між собою, її натягають на себе старійшини племені - це вважається на щастя, а шкіра з голови - найбільший "бонус" - дістаєтсья, відповідно, найвищому за статусом жрецю." от такі пацифістичні весняні забавки...

Настроение сейчас - спаааааааати....................

дуже дивно, насправді. спершу я смурила через це. потім злилась. потім щиро сміялась. тепер настала блаженна стадія дуплізму-пофігізму. здаєтсья, що далі нема куди, а з кожним днем виявляється, що дуже таки є... минулий рік став таки моїм зоряним часом, тепер я це розумію. вихід збірки, наукові досягнення, нагороди, авторські вечори, перформенси, щедрування-чаклування, постійний заробіток, мандри і повні штани щастя. цей рік, мабуть, з моменту відходу від роботи над "Добою" - одні суцільні поразки. жирною такою смугою. постійне безробіття і безнатхнення, розчарування в людях і собі, провали на всіх можливих заходах, провал тойфулу, відмови у редакціях, (ну, про особистий пласт життя взагалі мовчиться) - усе в кращих традиціях жанру. за що не візьмешся - все вислизає з долонь, як тоненький пласт мила. навіть фєньки - і ті плутаються і не плетуться. коли на днях мені заявили, що я абсолютно реально можу бути не допущена до захисту диплому (причому заявили, щиро не шкодуючи барв), я навіть не поворухнула бровою. "Мугу, - сказала спокійно, - гаразд. перероблю. це треба на завтра?.." просто не маю уявлення, що робити: чи чіплятись і боротись за кожний шматок свого світу, чи відпуститись і отримувати задоволення від польоту (догори дригом у прірву, чи як). але раптом нічого далі не буде, а лишиться сама порожнеча?.. нерви стають ні до чорта. пам*ять (особливо на те, що кому пообіцяла...). цікаво, це таки тимчасово, чи готовий діагноз?

я зараз сиджу без інтернету (тт. без регулярної можливості у нього вилазити) і (переважно) з нулем на рахунку. тому прохання усіх, хто має надії вичепити мене через пошту-аську-контакт-смски-з-питаннямиде-я-є шукати альтернативних шляхів зв*язку.

п.с. у зв*язку із вищенаписаним актуальним лишається старе питання про роботу. нікому креативних створінь (1 штука) не треба?

тепер я є тут: http://www.inlit.com.ua/ ,
а саме - http://inlit.com.ua/node/540#comments

там переважно нові, але також кілька ДУЖЕ старих текстів.

там вшановують хвилиною мовчання або кидають помідорами

Життя – річ непередбачувана. Так, живеш у теплі і турботі, у мисці щодня з’являється свіжа каша, та й лиха не знаєш. А однієї миті хазяйка продає хату та й їде у Сибір, а нові господарі на дворі з’являються раз на два тижні... Лишається порожній покинутий сарай, зима, та побита миска. А ще люди, що відстрілюють на вулицях безпритульних собак.
Від життєвих несподіванок не застрахований ніхто. Кожен з нас будь якої миті може втратити все краще, що мав. Але кожен має право на милосердя. Ці двоє звірів – не виняток.
Перешліть це повідомлення друзям або перекажіть його тим людям, які мають власну хату в селі (собаки бо дворові). Звірі лагідні, розумні та швидко приручаються. Обіцяємо доставити їх у будь-яку точку новим потенційним хазяям. Допоможіть їм знайти дім, та матимете двох вдячних друзів й чистішу карму!

Телефони:
8 066 303 44 18;
8 044 453 38 24;
8 044 361 60 69

якщо я сьогодні достойно переживу кошмарний залік з антропології, розправу злючого-презлючого наукового керівника, похід у кіно із невідомою мені лічност*ю, а потім тренування із двома відомими мені монстрами (Настя, готуйся, може і тебе виловим до цієї благородної справи...) - вважайте мене героєм....

В колонках играет - буготак
Настроение сейчас - дипломно-токсичне запаморочення

стрічаються цікаві речі. так, виявляється, за браком натхнення або натури, давньохристиянські майсри для зображення Христа використовували образ Аполлона. От приклад зображення Аполлона із німбом, 2 ст. н. е.:

Настроение сейчас - творча імпотенція

коли спускаєшся по ріці на каное, стається так, що не тямиш, який із кількох рукавів-поворотів обрати. бувають пороги і всякі інші западла. але завжи чітко бачиш дорогу, і береги. і вибір поміж ними. а зараз сталося так, що мого човника викинуло у відкрите море. і немає шляху, і берегів, і напрямків, а є лише одне суцільне море. і жодного уявлення, куди гребти, аби кудсь вигребти. і коли в човнику лишаєшся сам на сам зі світом. і ніби є усе, і водночас - нічого.

топографічний кретинізм - це зло. як в прямому, так і в переносному значенні...
всьо, пішла на труханів, шукати пригод на голову або просвітлення...

клікати тут: http://video.bigmir.net/show/52803

от вона - "справедливість"... 9 місяців пахали на самому ентузіазмі. Був креатив, розвиток і шишки, ну, принаймні, сумно точно не було... проте не було жодних грошових одиниць. тепер маю роботу, яка майже не перетинається із тим, що я вмію і хочу робити. натомість, маю який-не-який заробіток і спілкування із новим типом творчого люду.

натомість, деградувати не хочеться. тому нагадую про свою цілодобову відкритість до співпраці за таких умов:

спеціальність - журналіст, редактор.
тематика - література, кіно, історія, соціальна сфера.
досвід роботи в ЗМІ - 6 років.
вимоги - гнучний графік.

нічого не буду казати, щоб не розкрити зайвого тим, хто ще не бачив.
скажу одне - це річ, яку побачити треба. кожному.
хай там деякі моменти перебільшені, а людській поведінці ну аж ніяк не віриш у силу свого(па?)скудного життєвого досвіду... але віриш їм на якомусь значно глибшому, загальнолюдському рівні. а потім довго-довго відходиш...
плюс сила й енергія, яку віддають актори просто з екрану (респект реж-у за підбір акторського складу!!!).
не знаю, мабуть, в останнє мене чіпляла так сильно тільки "Арізонська мрія" - пару років тому...

Най весниться, любиться і літається!!!

12, 13 та 14 лютого 2008 року о 17.00 год.
у залі Інституту реклами (Поділ, вул. Кожум’яцька, 12-Б)

Cергій Пантюк
з великою допомогою друзів, колег та партнерів презентує
12-й ювілейний поетично-музичний фестиваль «Під знаком Водолія»

Перебіг подій:

12 лютого – День зустрічі старих друзів
До участі запрошені:
Барди – гурти «Пропала грамота» (цвях програми з міні-сольніком), «Самі свої», Едуард Драч, Анатолій Сухий, Віктор Нестерук, Богдан Ільницький, Кость Ігнатчук, Лірник Сашко (Власюк).

Поети – Іван Андрусяк, Юрій Бедрик, Василь Герасим’юк, Борис Гуменюк, Анатолій Дністровий, Сергій Жадан (Харків), Олександр Ірванець, Світлана Поваляєва, Олег Соловей (Донецьк), Дмитро Мамчур, Іван Малкович, Василь Кожелянко (Чернівці), Ростислав Мельників (Харків), Вікторія Стах, Роман Скиба, Олена Степаненко, Володимир Цибулько, Тарас Федюк, Лада Хортич (Запоріжжя)

13 лютого – День великих відкриттів
До участі запрошені:
Барди – гурти «Вперше чую» (цвях програми з міні-сольніком), «Оранджіз» (Запоріжжя), Ігор Білий (Хмельницький), Євген Манженко-Сталкер (Кіровоград), Володимир Самайда, Леся Найдюк, Олександр Кухта (Тернопіль)

Поети –ветерани молодіжних поетичних баталій – Сашко Ушкалов (Харків), Олег Коцарев (Харків), Богдан-Олег Горобчук, Павло Коробчук, Олег Романенко, Влад Волочай, Ірина Цілик, Олена Максименко, Катріна Хаддад, Анна Багряна, Тетяна Винник

Відкриття сезону - Тарас Григорчук (Чернівці), Роман Жахів, Олекса Губський, Людмила Весела (Дунаївці), Ганна Полтавець, Олександра Шморгун.

14 лютого – ГАЛА-ДІЙСТВО
До участі запрошені:
Акустичний бард-дует «Образ» зі Львова (Андрій Саєнко, Ігор Тітик) – окрема програма на тексти Сергія Пантюка.

Вільний мікрофон для поетів та бардів – усіх, хто не встиг та бажаючих з попередніх днів.

ФУРШЕТ у стилі ностальжі.

На фесті можна буде придбати книги провідних українських письменників та диски відомих музикантів.


ПЕ-ЕС. там ще в той же день, що і я, буде Світланка Богдан (ака Хоббіт), її забули вписати туди. приходьте, бо я знов опинилась "у чужому таборі"...

В колонках играет - Пропала Грамота
Настроение сейчас - ностальгічне

вчора аж двічі розчарувалась у друзях. ну да, мій іделізм, як завжди, не знає меж. не дивно. одні обіцяли запростити мене на дн, а інші порсто забули прихопити мене на каток. то й менше з тим, я давно уже не тут. просто знатиму.

була на Параджанові, да, він гуру, створювати живе і справжнє на майже пустому місці, з усього, що трапиться під руку - це істинна майстерність. особливо сподобалась Риба, та, що зветься "Краснопірка". у неї посередині, на (чи у?) пузі велика скляна куля, а в кулі тій відображається ніби безмежний простір всього виставкового залу, і люди там крихітні-крихітні... Риба вміщує у себе Всесвіт... тепер згадую ту Рибу і стає добре... "Fish doesn't think... Fish knows... Fish knows everything..."

розчарувалась у своїй творчості, принаймні, прозовій. повіть, над якою стілько трусилася, виявилась ніц не вартою. натомість хвора іншою ідеєю. ідея, певно, безнадьожна і неможлива, але ми, ідіоти, на таке не зважаємо)) а ідіотам, як каже народна мудрість, щастить. хоча б іноді.

лютий - місяць сплячки і спогадів. і ста років самотності. злий міцсяць. гіркий на смак. пахне цедрою від арельсина і чаєм з малиною. оманливий. але по-своєму він має рацію. так.

В колонках играет - Висоцький
Настроение сейчас - ностальгічно-святково...

сьогодні виповнюється 70 років від дня народження Володимира Висоцького!

а ще скількісь-то років від дня народження Робета Бернса.

а ще день народження у одноієї геніальної людини нашого покоління.

а ще день студента і день Тетяни.

вітаю усіх, кого щось із вищеназваного стосується))

Настроение сейчас - зол і ужасєн

люююююююююди, як видаляти зі списку спільноти?!!!!!!!!!! абсоютно випадково клікнула на спам спільноти мая касмєтіка, і тепер не можу від них відписатися? і взагалі як тут чистити списки? видалю нах денник, якщо сьогодні ж не приберу цю шмаль...

А вот и ваша дверь! А за ней...

Ваш мир состоит из множества дорог, пространственные связи здесь отсутствуют, и отправившись утром к горам на востоке, вы можете вечером оказаться возле моря на севере. Ваш мир такой же заядлый путешественник, как и вы, поэтому его география все время меняется, не обращайте внимания.

Пройти тест