- Куди ти пропав?
- Пам'ятаєш, я шукав весь час сонце, весь час мені невистачало його світла і променів. Невистачало, щоб освітити мій шлях.
- Так, памятаю. Ти знайшов своє сонце?
- Зустрів, воно завжди було десь поряд, і весь час таке недосяжно далеке.
Я шукав своє сонце у різних світах, у чужих, незнайомих землях. Йшов за кожним, найменьшим проблиском. А воно було поряд. Пломеніло, гріло своїм теплом інших, і згорало в невдячних руках.
- Ти щасливий?
- Незнаю...Сонце поряд, та все ще не дарує мені усе своє тепло. Я гріюся в променях, насолоджуюсь красою його. Однак мені досі холодно. Воно не належить мені, і мені сумно.
- Тоді досягни, завоюй його. Нехай воно належатиме тобі.
- Ні! Сонце ніколи не належатиме мені. Його не можна присвоїти, його неможна завоювати. Воно змарніє, загасне в неволі. Я лише можу наблизить, і доторкнутися, можу преклонитися, подарувати йому свою любов. Подарувати сили сяяти яскравіше, піднятися вище.
Але боюся я доторкнутися, боюся показати свою привязаність, своє захоплення ним.
- Чому ж ти боїшся! Ти прагнув знайти сонце, увесь час, допоки памятаю я тебе.
- Боюся того, що сонцю не довподоби буде дотик моїх рук. Що не сподобаються йому мої дари. Що несприйме воно мого життя задля сонця, задля сяйва і купання в промінні його.
- Можливо ти і правий. Боїшся, і радієш декільком тьмяним, заледве теплим променям сонця. Збираєш по краплині тепло. Несміливо підносиш дари свої, чи й з несміливості боїшся зробити це у слушний момент. А як сонце чекає від тебе цього. Що як сонце плаче без цього? Марніє, чи просто продовжує світись, однак внепеності чому й для кого. Як чекає воно твого дотику. І розливається від найменшого, навідь несміливого твого кроку? Ти втратити можеш його!
- Так мій страх не до хорошого. Мій страх лиш знищує мене. Нищить із середини. Та як відчути той слушний момент, коли варто буде преклонитися перед сонцем, зізнавшись у своїх почуттях, сказавши щиро про усе?
- Певно ти відчуєш сам. Відчуєш, що варто саме зараз зробити цей, настільки важливий перший крок. Перший крок, що буде і останім кроком твого звичного життя, що буде і першим кроком твого життя нового.