Буває часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,-
Оці степи, це небо, ці ліси,
Усе так гарно, чесно, незрадливо,
Усе як є — дорога, явори,
Усе моє - все зветься Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
Що хоч спинись і з Богом говори.
 

Ліна Костенко