Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любові Отцівської, бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, - це не від Отця, а від світу. Минається і світ, і його пожадливість, а хто Божу волю виконує, той повік пробуває!                         1Іоанна 2:15-17

Не любити світу, ні того, що в світі…

Але ми до нього не байдужі,

Бо у ньому гинуть наші діти,

Нерозсудливі та відчайдушні!

Небайдужий він та осоружний,

Але їм він любий, їм – незрячим…

Дивляться докором прямо в душу

Двоє пар очей, вже недитячих.

Я між ними з мукою своєю:

Між очима старшого ясними

Й донечки зеленими очима, -

Так, як поміж небом та землею.

Все як є, бо правди ніде діти…

Людоньки! То що ж ми наробили?

Що зробили з Божим білим світом,

Котрий від гріхів давно не білий?

Господи, мій Боже Триєдиний!

Любиш Ти цей світ, Своє творіння,

Любиш так, що дав у жертву Сина

За світ людства, за його спасіння!

І мені несила вже мовчати,

Скаржитись у розпачі несила…

Дітям я земна, не вічна мати,

Ти ж Отець Небес повік, Всесильний!

І тому з молитвою палкою Вже не прошу,

Отче, а благаю: Не давай нам тиші і покою,

Не втішай нас, Господи мій, раєм!

І благаю: не давай нам спати, щоб не охолонути!

Сьогодні матерям не дай відпочивати, доки діти на краю безодні.

     Ольга Синах,  м.Суми