Цитата сообщения Элеонора_Кацнельбоген Самое сложное

взято у Оксана_007

..::ЛіД::..

Среда, 02 Января 2008 г. 02:07 (ссылка)
_______________________________

Найважче боротись з самим собою.Можна звернути гори,можна подолати всьо,окрім себе самого.Що Ти,що Я занадто берзрукі,безголосі і певним чином безсердечні бо неможемо бути разом.На то є причини.Вагомі причини до розуміння яких я ніяк не можу дійти!Я перечитала купу книжок з вічними історіями про вічне кохання,але знайти для себе там хоча б маленьку відповідь не змогла.Коли день за днем в повітрі назріває вир емоцій,страху,напруженості то хочеться тікати від цього,але навіть з точки зору фізики,коли біжиш,то всьо то повітря ще сильніше битиме тобі в лице.Лишається лишень стояти.І ще краще мовчати.І взагалі не дихати.Наші відносини,хоча їх назвати так і не можна,неначе лід.Здавалося б зовсім прозорі,зовсім зрозумілі,але з тим невідомо чого можна від них чекати.В один момент може статись тріщина, і ми можемо піти під воду не зробивши нічого...Можна підсковзнутись і дуже боляче вдаритись,і після того,не відомо чи захочеться вставати...Можна засильно гупнути ногою і усе розкришиться в тисячі маленьких оскалок,які як в казці, попадуть нам у серце.Тільки ти не Кай, а я не Герда,і не буде щасливого закінчення.А можна почати посипати то всьо піском,мовля:"То не дасть змоги впасти.Буде легше персуватись по відносинам!"...Е,ні!Від піску ще гірше.Він розвезеться в багнюку,він ще більше спаплюжить то,що маємо,кожна його мікро частинка приліпиться так міцно,що не зомжемо дочекатись очищення...А чекати відлиги,а потім нового замерзання просто смішно.Якби я знала,що наші почуття настількі гарячі,що здатні розтопити той лід,я згодна піти з Тобою під воду...Хоча не важливо куди,головне,щоб Ти був поряд. Хтось проїхався по нашому льоду ковзанами лишивши глибокі шрами на тому всьому...Лід скрипів,з нього відлітали маленькі бризки,але він мовчав,бо такий самий як ми-безрукий,безголосий і безсердечний.І немає чого скаржитись.Ми самі всьо таким зробили...Ми самі залили ковзанку,по якій іти не можемо...


я очень давно обратила внимание на эту маленькую девочку...Оксана_007 - это маленький философ...и такой тонкий человечек...

специально для русскоязычных друзей перевожу:

Самое сложное - бороться с собой. Можно свернуть горы, преодолеть все, кроме себя самого.
Что ты, что я - слишком безрукие, безголосые и, определенным образом, бессердечные, ибо не можем быть вместе. На это есть весомые причины, понимания которых я никак не могу достичь. Я прочла кучу книг с вечными историями о вечной любви.
Но найти для себя там хотя бы маленький ответ не смогла. Когда день за днем в воздухе назревает водоворот эмоций, страха, напряженности то хочется убегать от этого, но даже с точки зрения физики, когда бежишь, то воздух еще сильнее будет бить тебе в лицо. Остается лишь стоять. И еще лучше молчать. И вообще не дышать. Наши отношения, хотя их назвать так и нельзя, будто лед. Казалось бы, совсем прозрачные, совсем понятные, но вместе с тем - неизвестно что можно от них ждать.

В один момент может образоваться трещина, и мы можем пойти под воду, не сделав ничего...Можно поскользнуться и очень больно удариться, и после того, неизвестно, захочется ли вставать...Можно очень сильно топнуть ногой и все раскрошится в тысячи маленьких осколков, которые как в сказке, попадут нам в сердце. Только ты - не Кай, а я не Герда, и не будет счастливого конца. А можно начать посыпать это все песком, как бы говоря: "Это не даст возможности упасть. Будет легче перемещаться в отношениях!"...Эх, нет! От песка еще хуже.
Он развезет в грязь, он еще больше опорочит то, что имеем, каждая его микро-частичка прилепится так крепко, что не сможем дождаться очищения...А ждать оттепели, а потом нового мороза - просто смешно. Если бы я знала, что наши чувства настолько горячие, что способны растопить этот лед, я согласна пойти под воду...Хотя не важно куда, главное, чтобы Ты был рядом. Кто-то проехался по нашему льду коньками, оставив глубокие следы-шрамы на этом всем...Лед скрипел, из него отлетали маленькие брызги, но он молчал, потому что такой же как мы- безрукий, безголосый и бессердечный. И нечего жаловаться. Мы сами все таким сделали...Мы сами залили каток, по которому идти невозможно...