Tenako обратиться по имени
Вторник, 10 Января 2006 г. 16:59 (ссылка)
ООООО!!!!!!!!
Автор цієї "рецензії" просто зашибісь який грамотєй. Звісно, легше за все втулити свої пошлі погляди у дитячий фільм. Туда-сюда обратно - тєбє і мнє пріятно. Це - те саме. Як опошлили загадку, так опошлили і фільм.
По-перше, фільм дитячий. Так само, як і книжка дитяча. І, за що я вдячна режисеру, фільм справді не "дорослий" - як той же гарі потер, при деяких сценах якого я відверталася від екрану.
Ну яка 6 - 10річна дитина подумає про щось пошле, дивлячись на фавна і Люсі? Дітки по книжках пам*ятають про дію фавнівських дудочок. Крім того, режисер акцентує увагу на тому, що у фавна бігають очі, що він закриває двері на ключ, ховає його... Режисер, та і Льюіс, показали приклад справжньої дружби - фавта і Люсі, а автор "рецензії" це все тупо занурив у багнюку... Ну нехай.
З чим я згодна - режисер недостатньо показав те, що рахат-лукум - чарівний. В книжці це ясно. У фільмі - розмито.
Штучність битв теж умилила всіх. Але, як правильно сказала ягенка на моє зауваження: "Якби ти була дитиною, тобі б сподобалося?". Так, мені сподобалося б. Мені б сподобався блискучий меч, те, як Пітер однією рукою розкидує ворогів, як гарно бореться із всякими чудищами...
Автору не подобаєтсья "нєпаняткі са смєртью". У фільмі чітко прослідковуються біблійні алюзії, а те, що смерті немає - насправді можна віднести туди ж. Ніяких відрізаних рук і крові - спасибі режисеру. Я б свою дитину зводила б на такий фільм і не боялася б за її зіпсовану психіку.
Біблійні алюзії - смерть Аслана за Еда. І його воскресіння. Прослідковується чудово, навіть якщо не знати біографії Льюіса та його захоплення ірландським протестанізмом. Невинний Аслан помирає за провину іншого - і отримує воскресіння.
Аслан же - і творець цього світу. Тобто Бог. Так, у фільмі це важко зрозуміти, але після воскресіння, та і після того, як аслан оживляв подихом, можна здогадатися...
Те, до чого у фільмі професор - стане зрозуміло з інших фільмів. Я думаю, у перших частинах Бетмена теж не все було ясно.
З приводу схожості із "Володарем кілець", який "форева". Клайв Льюіс на засіданнях клуба "Інклінги", ядро якого складав разом із Толкієном, вперше читав свою "Лев, чаклунку...". Тоді ж і Толкієн читав уривки із "Володара Перстнів". Але "Лев, чаклунка..." вийшла і стала популярною ще за зібрань клуба. А ось остання частина "Володаря" вже побачила світ поза "Інклінгів".
Koori обратиться по имени
Воскресенье, 08 Января 2006 г. 13:44 (ссылка)
Ederlezi обратиться по имени
Вторник, 10 Января 2006 г. 00:00 (ссылка)