Тільки-но подивилася "Хроніки Нарнії", перший фільм... Нічого особливого. Тенако, можеш не дивитися.

Одним словом, американська екранізація. Я десь читала, що продюсери філму розраховують зацікавити ним американських солдат -- бо він, мовляв, піднімає вічні теми боротьби добра і зла. Так-то воно так, але, на мою імшисту думку, у самій книзі і так достатньо моралізаторства, а тут ще цей їхній незмінний пафос на додачу... Знаєте, коли герой починає говорити високопарні фрази, усю його індивідуальність і переконливість як вітром здуває. Тому фільм миттєво оживлявся, коли з"являлися якісь більш чи менш "живі" персонажі. Наприклад, Фавн... Ооо, який там Фавн... Або Королева -- теж добре зіграла. Вона, до речі, грала Гебріел у ф. "Константин" -- я ще тоді її зацінила. Щодо інших персонажей, то... ну Пітер як Пітер, з його написаним на лобі почуттям обов"язку, Сьюзен -- нічого, але з цицьками режисер перестарався... їй же всього дванадцять... Люсі -- ну, просто я її по-іншому уявляла, але вимагати від режисера, аби він задовольнив усі твої уявлення -- це вже занадто. Едмунда виставили повним чмошником. От якщо вже закомплексований лузер і вредітєль, то на всі сто двадцять відсотків!.. Ну і потім, канешна, повне перевиховання і братсько-сестринська любов з усіх боків.

Сюжет, звісно, перекрутили. Але як же без цього.

Якщо по деталях, то багато до чого можна придиратися. А якщо по суті, то я просто не повірила у Нарнію. Я пам"ятаю, як читала "Льва, колдунью..." в дитинстві. І тому кіно мене не переконало....