"На сусідньому дубі давно вже прокинувся старезний чорний ворон й одним оком сонно кліпав на це видовисько. Воронові було вже двісті сімдесят літ, проте він досі не стомився спостерігати за людськими дивацтвами і намагався ставитися до них з розумінням. Тепер він сидів на дубі, який ще місцно тримав на собі поруділе листя, вдихав теплий дух ладану, і чорному воронові було тут затишно".

"...люди схильні чинити зло, і, скільки ворон себе пам'ятає, те зло брало гору; люди - чудернацькі створіння, вони постійно вбивать одне одного".