В колонках играет - Withing temtation
Настроение сейчас - волна адреналина

Давно здесь не была,уже соскучилась по прохождению различных тестов...я ведьма?))парадоксально:девушка расспространняющая мир и любовь вокруг себя в тот же час ведьма...видать шаманские наклонности присутствуют))странно,но волшебство - gонятие не общее,а более индивидуальное.Каждый может дать свое очертание этому понятию.Что для вас есть волшебство?))в чем оно заключаеться?))

В колонках играет - Horrors
Настроение сейчас - Фригидное

Как же жутко чувствовать себя уязвимой и одержимой((некая ерунда может ударить по кричащей струне в нашей голове и ты ныряешь в свой мир раздумий,где все тебе кажеться настроеным против тебя,исходно сам себя накручиваешь,все дальше уходя от правильного ответа и разумного решения.
А еще у меня в спорте кризис:((так сказать спортивная депрессия.Возможно это развиваеться стабильность а может действительно деградирую((
Абсурдно просто сидеть,сложа руки и жаловаться,надо действывать!Иду в зал,проторчу на кортах до ночи,но попытаюсь вернуть то,что потеряла.А в планах морали...Забью на все и отгуляю завтра за это,чтобы весь мир услышал!О том,что его конец настал не от взрыва ядерной бомбы,а от излишней радости,которую излучал маленький человечек,который в очередной раз погрузился в шизефрению))

В колонках играет - KoЯn
Настроение сейчас - спааать хочу...

Ілюзія пекла проста як ніде:
Вбивати щастя - всерівно чиє,
Творити гріхи,що були на землі,
Будити істот,народжених в імлі.
Горить в казані людина реальна,
Лишилась душа тільки формальна!
Жах застиг на німому лиці -
Описати не можуть навіть митці.
За час земного життя ці істоти трорили
Справи,негідні,щоб їх до пекла запросили.
Місця в раю не дали їм тим паче,
Хоча гріхи всі згодом покрито одначе.
"Жити" - вже не слугує їм за девіз,
Ярмо щастя кожен з них вже проніс.
Гніт совісті й муки напав,
Вогнник завзяття в очах вже згасав...
Тепер вічність у їхніх просторах!
Сміх у диявольських коморах!
Час для них давно втратив лік!
Загублені істоти не на один таки вік...
В центрі всього став диявольский дух,
Притупився пильності слух
В тих,що служать йому вже давно,
Пролітає суть,як стрічка кіно...

В колонках играет - Sepultura
Настроение сейчас - ем банан,запивая чаем,что тут еще сказать....

Из тысячи вещей на свете понимание
остается первым...
Восприятие всего света базируется на личных качествах человека.Для кого то мир - это круг окружающей среды,который включает в себя друзей,знакомых и деятельности,интересны человеку.А у кого то мировоззрение шире: Мир - это бездонный океан,из которого можно снова и снова доставать что то новое.Можем ли мы изменить макромир и наше окружение?Конечно можем,но сначала нужно изменить микромир,который живет в сердце каждого человека.
Довольно логично,что ни одна книга не даст ответа на все вопросы человеческой жизни.Часто люди не могут освободить голову от ограничений и покинуть приделы разума.Мы пытаемся изменить окружающее нас так,как мы же сами желаем его и видеть,не задумываясь,что нужно подчиняться природе,ведь мы - ее органичная часть.Чрезвычайно редко человек приходит к выводу,что измениться надо самому,а не исправлять окружающее.
Задуматься над такими морально-этическими качествами,как честность,достоинство,милосердие и понимание.Казалось бы,каждый должен ими владеть и пытаться воспитать их в себе.Понимание - сложно стоить этот мост,но без него человек не способен достичь некой связи с другими людьми да и вообще войти в гармонию с природой.Разные события,вместе пережитые ситуации,дружба и любовь - все это базируется на понимании.Это чувство много чего стоит,его стоило бы поставить в центр всех других ощущений.Про милосердие сложено множество различных историй и трактатов.И столько,сколько их уже сложено,можно еще сочинить.Это качества человека,которые не имеют конца и границ,они многогранны.
Тяжело создавать соответствующие условия вокруг себя,но еще сложнее "создать" самого себя,найти свое место в этом свете и обрести то единое счастье,которое по праву нам и принадлежит.Зажжем же пламя любопытства и сделаем мир лучше,сменив наше эго на более понимающие...

В колонках играет - Exploited
Настроение сейчас - могу зделать мир лутше))

Ах какое странное слово "учеба".Грызешь гранит науки и не понимаешь что "Если хочешь быть богатым и счастливым,не ходи в школу".Да да и это придумала даже не я,а чувачек такой прикольный Владимир Спиваковский,исследовавший книги типа "Опыт дурака или путь к прозрению","Через Всесвіт у майбутнє".Проходит вечер очередного уик-энда,завтра опять с рюкзачком Black Sabath на учебу,подкладывать учителям кнопки,одноклассникам гвоздики...последний раз это был канцелярский клей...от чего одноклассник конечно не приклеелса к стулу,но имел бесформенное пятнышко на заднице!

Десь далеко,за холодними морями
Суша стояла,омита дощами.
Замок був на ній величенький.
А вньому жив принц - зовсім маленький.
Щоночі на острів прибували купці,
Своєї справи були ті митці...
З принцом маленьким вони шахрували,
Нажаль таємниці його ніколи не знали.
Принц добрі очі змалечку мав,
Та була проблема у нього - не відчував...
Колись закохався він у селянку,
Батька його віддану бранку.
Про відчуття свої одразу ж сказав,
Отут-то гнів батька його і спіткав.
Розсердився старець,що син його рідний
Забажав бранку звільнити - негідний!
Батько той був злим відьмаком,
Злетів і промовив:"Зійшовся ти з чаклуном!
Якщо не замкнеш зараз свої почуття,
Нездатен будеш ніколи на відчуття!
Крім того,станеш маленьким на зріст,
Що жодна жінка не гляне на лист
Від тебе,з фронту кохання присланий...
Тож думай хутчіш кому всеж ти відданий!"
Та принц вперто стояв на своєму,
Хотів селянку посватать в дружину,
Хоч батько й вважав її за нікчему.
Розгніваний старець вмить побліднів,
Що принц з переляку аж сполотнів.
Батько дотримався гнівного слова:
"Закінчилась тут наша розмова!"
Відправив свого сина за море,
Наслав на нього любовне горе.
З тих пір принц нічого не відчував,
Не можна сказати,що він невимовно страждав,
Ні...він просто собі існував.
А світ і час кружляли довколо малого,
А він ні на що не дивився,
Міг розуміти тільки німого.
Чари ці розбивалися теж відчуттям,
Дівчина мала кохать до нестям
Цю,тепер неістоту,черству душею...
І сталося так...Одна кололівна
Побачила раз юнака мовчазного...
Дівчина була та чарівна,
Не одне серце скорила принца видатного.
Вмить,тільки призналась царівна в коханні,
Чари розвіялись,і юнак замер у чеканні.
Серце затріпотало,душа запалала:
"Може бранка мене ще чекала?"
Кинувся він з мурів високих,
Не схотів царівни обіймів широких.
А мур височенький,метрів з п*ятсот...
Не стало принца,розбився,як птах,
Батько-чаклун,що був вже в літах,
Відчув це і теж самогубством покінчив життя,
Царівна ридала:"Хто ж тепер
розділить зі мною буття?"
А бранка залишилась жити щасливо,
Нічого не знавши про принца,
Що через неї загинув так сміло.

В колонках играет - Зигги Марли
Настроение сейчас - ностальгия

Только вчера я приехала с отдыха(интеграция польской-украинской группы).С совершенно пустой головой и нерабочими руками.Дрожащие пальци еле держат ручку,потерянные глаза в недоумении шастают с одного листа бумаги на другой.Наконец дневник приобретен после двух недель учебы,учебники более менее сложены,а Темная Мечта все еще не может понять что за суматоха вокруг твориться,куда все спешат в строгих костюмах))ех.....назад хочу в лагерь на Свитязь))вцепила себе несколько поляков...теперь парень есть в Познани))интересно так...на две недели....только скучаю..видимо стервой мне не бывать))

ось ще один день,ще одна сторінка життя,вирвана з книги і пущена вільно літати за вітром...наче все добре,та щось непокоїть...в душі панк,а вираз обличчя готичний:))і таке виявляється буває:))

Пташки співають,річка шумить,
Навколо природа,проміння кричить.
Дерева притихли в солодкому сні
І гори високі сховались в імлі.
Радість навколо наповнила все,
Лиш не радіє одне загублене лице.
Погляд затьмарений дивиться вдаль,
Випромінює,знов таки,жаль.
Сумно чомусь на душі,
Ніби згубилась персона у тьмі...
Дивлюсь я на яснії гори,
Дерева накрили їх,як бархатні штори.
Повітрясвіже вдихаю,
Що за відчуття це? - Не знаю!
Зараз я на чужины сиджу,
Милуюсь природою і просто мовчу...
Сумую за Україною вже,
Хоч надзвичайно гарно тут усе,
Але хочу додому...
Любов до Польщі,мов впала у кому!
Вітчизно моя!
Я дочка твоя!
Хочу до тебе назад я в обійми широкі!
Тут навкруги тільки гори високі!
Нема того степу широкого
І гаю величчю високого!

В колонках играет - чтото иное...
Настроение сейчас - да как обычно:)))

Знову сиджу за своїм я столом
на пару з чаріним пером,
Яке пише до болі знайомі рядки...
Хочу творити!Хочу кричати!
Слова злітають,як перли:
"Панки не вмерли,не вмерли!"