жила собі дівчинка Ріка. якось-то в жовтні вона пішла на концерт Стігмати, де познайомилась з хлопчиком Льошею. він був на 2 роки старший за неї, і на концерті вони гарно посміялися разом із друзями. потім вони почали спілкуватися вконтакті, далі в асі, по смс, а потім зустрілися. і з того часу почали не тільки спілкуватися віртуально, але й реально. гуляли, їм було цікаво і весело разом. згодом вони почали зустрічатися. Льоша кожного дня писав Ріці десятки смс, зустрічав після підкурсів, вона була така щаслива і закохана. одного разу Льоша сказав, що кохає її. вона повірила, адже за час їхньго спілкування зрозуміла, що він завжди щирий. вона лише обійняла його та промовила *дякую*. час все йшов і йшов. і все було дуже гарно. проте якось будено. підходив час до зимових канікул, почалися контрольні та всілякі заліки, тому в наших героїв не було багато часу, щоб бачитись. і тоді це стало великою радістю: побачитись. Льоша бував у Ріки вдома, він подобався її мамі, вона залюбки балакала з ним, навіть запросила на Новий Рік у гості. Льоша та Ріка, звичайно ж, зраділи, але потім вийшло так, що тато Ріки не захотів бачити когось стороннього вдома на свято. і тому, Льоша не прийшов. з цієї причини Ріка і Льоша не бачились близько тижня. потім вона сказала, що їде у Черкаго. вона буда така радісна, а він сумував, що вона їде. і взагалі, він ревнував її, бо там, у далекому Черкаго, був Вільям, про якого останнім часом Ріка занадто багато згадувала. і ось, тато Ріки та Льоша відвезли її на вокзал, посадили у потяг, і Ріка поїхала. вона дуже добре провела час у Черкаго, за вийнятком того, що планувала побільше поспулкуватись з Вільямом. Льоша навіть 1 раз дзвонив Ріці, перший і єдиний раз, коли вони розмвляли по телефону. вона дуже здивувалася. та то пусте. коли Ріка приїхала додому, Льоша зустрів її на вокзалі. дівчинка була повна емоцій, а Льоші це не дуже подобалось, він взагалі не дуже любив емоційність. отож, коли вони сиділи вдома у Ріки, вона раптом почала плакати. Льоша не знав, що робити, але згодом вона заспокоїлась. і знову все стало, як завжди. школа, підкурси, Льоша. коли одного разу ходили в кіно, Льоша навіть не взяв Ріку за руку, все щось писав в телефоні. вона запитала, що? він прибрав телефон, і кинув: "нічого". у той день Ріка образилася на Льошу. а через 2 дні їй написала якась дівчинка Юля, що жила в Пермі. вона повідомила, що вони з Льошею кохають одне одного вже рік, а Ріка йому потрібна лише для того, щоб не бути самотнім, бо Юля далеко. і це почуття, що Льоша відчуває до Ріки не варте й копійки по зрівнянню з тим, що відчуває до Юлі. і це незважаючи на те, що Юля і Льоша жодного разу не те, що не гуляли, вони навіть не бачилися, а спілкувалися лише в інтернеті та інколи Льоша дзвонив Юлі, це вже не кажучи про те, що бачили одне одного лише на фотографіях. Ріці стало дуже боляче та прикро, що вона так помилялася у Льоші. вона сказала, що їм треба зустрітися і сказала все, що хотіла. він лише промовчав. з того часу вони більше не спілкувалися близько місяця. у цей час Ріка намагалася не сумувати, в неї звільнилося багато часу, але це було не дуже круто, бо друзів, з якими можна було б його провести, не було: у всіх були хлопці, дівчата, підкурси і не було часу на Ріку. дівчинці у той час подобався цей хлопчик, Вільям. але вона подумала, що історія з Юлею та Льошею більш, ніж абсурдна, і кохання по інтернету існувати не може, тому чого ж це самій випробовувати? тому вона лише часом (а якщо чесно, то майже постійно) жалкувала, що не живе у Черкаго, де були такі важливі для дівчинки люди. але згодом Ріка та Льоша знову почали спілкуватися. спочатку холодно і байдуже, потім вже як друзі, а потім все стало так, як було колись. Ріка повірила, що все налагодиться, але ні. у нашій казці хеппі-енду не буде. Льоша сказав їй, що останні 2 тижні були лише сном, їм не треба бачитись, бо все повернеться. і додав, щоб Ріка перестала його кохати, любити і взагалі, намагалася ненавидіти. проте дівчинка вважала ненависть найгіршим існуючим почуттям, бо ненависть руйнує зсередини, тому просто сиділа, печатала все це та інколи витирала самотні сльозинки, що пробігали по її щоці...

КІНЕЦЬ.