Набрел на очередную газовую новость - http://topsecretz.net/blog/politiks/71.html
В тексте сплошные скандалы, но за-то какие иллюстрации. Рекомендую посмотреть! Особенно на Путина/Горлума властелина газа :)

В Киеве нежданно негаданно все комунальные перевозчики подняли цены в 4 раза аргументируя своей убыточностью. Правительственная комиссия провела расследование, которое показало, что для развития метрополитена и поддержания техники в рабочем состоянии было достаточно повысить цены всего в 2 раза - до 1 гривны. И это не учитывались мегадоходы от рекламы, так как практически весь доход уходит в карманы киевских чиновников. Для поддержания и развития автобусов, тролейбусов и трамваев вообще было бы достаточно поднять цены до 70-80 копеек. Так за что же киевляне на самом деле должны платить?

Вчера директор метрополитена и Кильчитская от имени мерии раскрыла причины 4-х кратного повышения цен в метро. Как оказалось в мерии есть социальная инициатива, которая начала воплощаться в жизнь - около миллиона киевлян получат право бесплатного проезда в метро. Вот и причина 4-х кратного повышения цен - платящие платят за себя и за щедрость градоуправителей.

С наземным транспортом хуже. Ценой на бензин объяснять глупо, так как цены упали. Объясняют планами повышения сервиса. Кстати, еще летом при цене 50 копеек хотели во всем транспорте установить кондиционеры и телевизоры - видимо на них будут съезжать снова. Ведь само качество проезда полное гавно.

Сегодня был свидетелем поломки трамвая на Берестейской. Дальше колии не уедешь и в результате мой застрявший трамвай был шестым в очереди. К счастью я не успел купить талончик за 2 гривны. Но другие купили (некоторые заранее) и закомпостировали, что бы через несколько минут материть трамвайное депо, транспортников и горадминистрацию. На возмущение пассажиров "Вот мы же только что зашли и у вас же взяли билет, который вы же и пробили. Отдайте нам наши деньги и мы пойдем пешком, а не будем часами ждать приезда ремонтной бригады" кондукторши отвечали в стиле "Денег не отдадим - ждите ремонтников. А вообще раз купили билетики, то сами дурочки. Ха-ха-ха!". Это разве сервис? Даже в маршрутках, которые все любят, хаять всегда отдают пассажирам деньги при поломке. Даже если пассажир уже ехал час и до дома ему осталось 5 минут пешком, то все равно отдают полную стоимость.

Кстати, согласно объявлений в трамваях начался активный набор контролеров на зарплату выше средней по Киеву (600-800$). Естественно что комунальники себе могут позволить лишний набор персонала на большие ставки - ведь кроме стоимости проезда подняли в 4 раза и размер штрафа. А не дай Бог кто-то посмеет урвать у транспортников полученный источник прибыли, то они обещаб устроить "черный" день, что бы все ходили по Киеву пешком, а в дальнейшем уже помалкивали. И раз я уже упомянул Бога, то мер Киева сегодня заявил, что тарифы в Киеве поднимаются именно потому, что так было угодно Богу - http://korrespondent.net/kyiv/653083

У меня сегодня очередные именины :)
Наконец-то я нашел полный список дат для имени Дмитрий:

4 января, 8 января, 21 января, 31 января, 7 февраля, 9 февраля, 11 февраля, 17 февраля, 19 февраля, 24 февраля, 22 марта, 25 марта, 28 марта, 31 марта, 1 апреля, 23 апреля, 26 апреля, 2 мая, 28 мая, 1 июня, 5 июня, 10 июня, 15 июня, 16 июня, 18 июня, 26 июня, 3 июля, 17 июля, 21 июля, 1 августа, 14 августа, 17 августа, 20 августа, 25 августа, 8 сентября, 9 сентября, 13 сентября, 19 сентября, 24 сентября, 28 сентября, 30 сентября, 4 октября, 10 октября, 17 октября, 21 октября, 1 ноября, 3 ноября, 8 ноября, 10 ноября, 14 ноября, 22 ноября, 25 ноября, 27 ноября, 28 ноября, 29 ноября, 2 декабря, 14 декабря, 17 декабря.

Сходили с Надей в гидропарк "Лимпопо". Намного больше эмоций, чем от походов на Сулу. Возможно тут вместо настоящего солнца были только услуги солярия, но зато в басейне не было кучи детишек и можно было плавать сколько душе угодно. Да и "плавучесть" в басейне мне показалась большей чем на реке. А водяные горки - это просто улет :)

Нашел интересную перепечатку с газеты "Зеркало недели" - http://news.finance.ua/ua/toplist/~/2/2/136385

У меня большая надежда на повторение американского или казахского сценария с обвалом рынка жилья. Это же ведь капец: 7 лет назад мною накопленной суммы хватило бы на покупку однокомнатной квартирки в Киеве, а сейчас мне нужно еще несколько лет работать и во всем сее отказывать, что бы с расчетом анунитета купить квартирку и на протяжении других 20 лет хватало денег на первоочередные нужды :(

Читать далее...

Спасибо всем кто звонил или писал открытки. Всегда приятно ваше внимание.

P.S. Традиционно на свое ДР пропустил падение персеид. Только на следующую ночь, когда встречал сестру, засек один торсионный метеор.

Прошел длииииный тест на www.photoaura.ru по определению цвета ауры. Впрочем, результат был очевиден заранее.

Ваш цвет: Оранжево-жёлтый

Оранжево-жёлтый — ученый


Люди с аурой оранжево-желтого цвета прекрасные логики и аналитики, ориентирующиеся на детали. Творчество им также не чуждо. Они - последовательные мыслители, тщательно обдумывающие каждый свой шаг. Их главная потребность - понять и проанализировать все, что ни попадается на пути перед продвижением к следующему уровню.

Их самой сильной стороной являются интеллектуальные и аналитические способности. Они предпочитают создавать солидный фундамент, дающий уверенность и безопасность, а потом терпеливо строить камень за камнем, пока, в конечном счете, не достигают цели. Фактически все, что они ни делают, наполнено логикой. Они постоянно планируют, пробуя выяснить, как достигнуть цели. Часто жизнь представляется для них в виде компьютера, где все можно спрограммировать и объяснить.

Люди оранжево-жёлтого типа вникают в детали всего, что ни делают. Они обожают возиться с техникой и ремонтировать электронные устройства, автомобили и мотоциклы.
Если они берутся за дело, то изучают его настолько, что становятся экспертами в данной области. Почти все изобретения и новшества были созданы и открыты этими людьми с интуитивными способностями.

Оранжево-желтые личности, возможно, не слишком признают вещи, которые являются необычными, экстраординарными, неправильными в их понятии. Их безопасный образ жизни и качества стабильности, высоко ценятся в деловом мире.

Потеряв определенную стабильность, люди жёлто-оранжевого типа становятся упрямыми, зашоренными, ограниченными и большими скептиками. Они могут стать чрезмерно аналитичными и стараться понять все, что ни происходит, когда порой понимать ничего не нужно, лучше принять все, как есть.
Духовность для них означает понимать более высокие законы и понятия жизни.

В современном обществе оранжево-желтые весьма уважаемы. Они надежны, пунктуальны, заслуживают доверия и, как правило, разделяют общественное мнение. Их поведение и убеждения консервативны и находятся в пределах диапазона стандартного. Люди этого типа социальны, любят общаться с друзьями или интересными личностями.

Если же у оранжево-жёлтых возникает потребность обдумать личную ситуацию или заняться перепросмотром эмоциональных событий, они предпочитают тихое уединение.

Оранжево-жёлтые полностью вверяют себя заботам партнёров, беря, в свою очередь, полную ответственность за их обыденную жизнь на себя. Они принимают решение соединить с кем-либо свою жизнь, прежде всего, ради создания безопасного дома, где можно заботиться о семье, а семья заботится о них. Посему и любовь этот тип людей рассматривает как взаимопомощь и взаимоподдержку, а не как эмоциональный страстный акт.

Оранжево-жёлтые предпочитают безопасные рабочие места. Зачем беспокоиться о своем еженедельном заработке?! Пусть он будет не слишком высоким, но всегда вовремя. Весьма обычна для них работа в стабильных крупных компаниях.

Некоторые профессиональные занятия: архитекторы, бухгалтеры, компьютерные эксперты, программисты, банкиры, техники, ученые, доктора, клерки, библиотекари, чиновники, электрики и инженеры.

Чому багато українців розмовляє російською?

Управління у справах преси та інформації Полтавської облдержадміністрації оприлюднює перелік деяких історичних подій та назв документів, які безпосередньо формували нинішню ситуацію з мовою та були спрямовані на знищення української мови, культури та нації. Ці документи і пояснюють таке аномальне явище, коли деякі громадяни України не послуговуються українською мовою.

1686 р. – Ліквідація автономної української церкви, незаконне й насильницьке приєднання Київської митрополії до Московського патріархату і встановлення Московським патріархом контролю в Україні над церквою, освітою і культурою.
1689 р. – Заборона Києво-Печерській Лаврі друкувати будь-які книжки без дозволу Московського патріарха.
1690 р. – „Анафема” Московського собору на „киевские новые книги” – книжки П. Могили, К. Ставровецького, І. Галятовського та інших, писані тодішньою українською літературною мовою.
1708 р., листопад – Зруйнування за наказом Петра І гетьманської столиці Батурина (з винятковою жорстокістю було замордовано всіх його мешканців – 6 тис. чоловіків, жінок і дітей, а місто дощенту зруйновано і спалено).
1720 р. – Указ Петра І про заборону друкування нових книжок українською мовою в Києво-Печерській та Чернігівській друкарнях, а старі книжки перед друкуванням було наказано привести у відповідність з російськими.
1721 р. – Указ Петра І про цензурування українських книжок. Знищення Чернігівської друкарні.
1729 р. – Указ царя Петра ІІ, який зобов'язував переписати з української мови на російську всі державні постанови й розпорядження.
1755,1766,1769,1775,1786 рр. – Заборони Петербурзького синоду друкувати українські книжки.
1764 р. – Інструкція Катерини ІІ князю О. В'яземському про посилення русифікації України, Смоленщини, Прибалтики та Фінляндії.
1769 р. – Указ синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів з церковних книг.
1784 р. – Русифікація початкової освіти в Україні.

1786 р. – Заборона церковних відправ українською мовою, запровадження російської вимови церковнослов'янських текстів. Наказ про обов'язковість російської мови в Київській академії.
1800 р. – Наказ Павла І про запровадження в Україні будівництва церков у московському синодальному стилі й заборона церковного будівництва в стилі козацького бароко.
1817 р. – Закриття Києво-Могилянської академії.
1831 р. – Скасування царським урядом Магдебурзького права (це поклало край неросійському судочинству, виборам урядовців та місцевій автономії в Україні).
1834 р. – Відкриття Київського імператорського університету з метою русифікації Південно-Західного краю.
1847 р., 5 квітня – Арешт і безстрокове заслання Тараса Шевченка рядовим солдатом в окремий Оренбурзький корпус за резолюцією Миколи І під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати, що було рівнозначне ув'язненню (пробув там до 2 серпня 1857 р.).
1862 р. – Закриття українських недільних і безплатних шкіл для дорослих.
1863 р., 18 липня – Циркуляр міністра внутрішніх справ Росії П. Валуєва про заборону друкування книг українською мовою в Російській імперії.
1869, 1886 рр. – Укази царської адміністрації про доплати чиновникам російського походження в Україні за успіхи в русифікації.
1876 р., 18 травня – Таємний Ємський указ Олександра ІІ про заборону ввезення з-за кордону до імперії будь-яких українських книг і брошур, заборону українського театру й друкування українською мовою оригінальних творів художньої літератури, текстів українських пісень під нотами.
1881 р. – Циркуляр міністерства внутрішніх справ на роз'яснення Ємського указу всім губернаторам Росії.
1881 р. – Заборона виголошення церковних проповідей українською мовою.
1883 р. – Заборона Київським генерал-губернатором Дрентельном театральних вистав українською мовою на підпорядкованих йому територіях (Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, Волинь і Поділля). Ця заборона діяла протягом 10 років (до 1893 р.)
1888 р. – Указ Олександра ІІІ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення дітей українськими іменами.
1895 р. – Заборона українських книжок для дітей.
1899, 1903 рр. – Заборона української мови на Археологічному з'їзді в Києві та на відкритті пам'ятника І. Котляревському в Полтаві.
1907 р. – Закриття царським урядом української періодичної преси, конфіскація виданої в роки революції 1905 – 1907 рр. української літератури, репресії проти діячів української культури.
1908 р. – Указ сенату Російської імперії про „шкідливість” культурної та освітньої діяльності в Україні.
1910 р. – Циркуляр П. Столипіна про заборону створення неросійських асоціацій, у тому числі українських та єврейських, незалежно від їхньої мети.
1914 р., березень – Заборона царським режимом святкувати 100-річчя від дня народження Т. Шевченка.
1914 р. – Указ Миколи ІІ про скасування української преси. Заборона в окупованих російською армією Галичині та Буковині вживати українську мову, друкувати книги, газети і журнали українською мовою. Розгром товариства „Просвіта”, зруйнування бібліотеки Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Депортація багатьох тисяч свідомих українців до Сибіру.
1921 р., 22 листопада – Розстріл більшовиками 359 полонених бійців армії УНР під проводом А.Тютюнника під м. Базар на Житомирщині.
1921 – 1923 рр. – голод у степових районах України, спричинений політикою „воєнного комунізму” та продовольчою розверсткою на селі, унаслідок якого загинуло до 1,5 млн. селян.
1929 р., вересень – Арешт визначних діячів української науки, культури й УАПЦ за „належність” до вигаданих ОДПУ Спілки визволення України (СВУ) та Спілки Української молоді (СУМ).
1929 – 1930 рр. – Перша фаза колективізації й „розкуркулення” в Україні. Виселення сотень тисяч українських заможних селян до Сибіру та на Далекий Схід.
1930 р., 28-29 січня – Надзвичайний Церковний Собор у Києві ліквідував УАПЦ і Всеукраїнську Православну Церковну Раду (ВПЦР). Арешт митрополита М.Борецького та інших церковних діячів.
1930 р., 9 березня – 19 квітня – Судовий процес у Харкові над 45-ма діячами української науки, літератури, культури, УАПЦ за належність до так званої „Спілки Визволення України” (СВУ).
1932 р., 23 квітня – Постанова ЦК ВКП(б) про ліквідацію літературних організацій і утворення єдиної Спілки письменників СРСР.
1932 – 33 рр. – Організація більшовицьким режимом штучного голодомору в Україні, унаслідок якого загинуло 8 млн. українських селян. Масове переселення росіян у вимерлі українські села.
1933 р. – Самогубство декількох культурних діячів, включаючи М. Хвильового, як протест проти погрому більшовицьким керівництвом української культури.
1933 р. – Погром українців на Кубані.
1934 – 41 рр. – Знищення архітектурно-культурних пам'яток у різних містах України, арешт і страта 80% української інтелігенції.
1934 р., 13-15 грудня – У зв'язку з убивством С. Кірова засудження до розстрілу діячів української культури, серед яких письменники Г. Косинка, К. Буревій, Д.Фальківський, О.Влизько, І. Крушельницький та ін.
1936 р., жовтень 1938 р., листопад – Чергова чистка КП(б)У і масовий терор в Україні (так звана „єжовщина”).
1937 р., листопад – Масовий розстріл ув'язнених на Соловках українських письменників та інших діячів української культури (до 20-річчя жовтневого перевороту).
1938 р. – Сталінська постанова „Про обов'язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР”.
1938 р., 24 квітня – Впровадження російської мови як обов'язкової в усіх школах України.
1939 – 1941 рр. – Широкомасштабні репресії органів НКВС проти українців західних областей. Масові депортації українського населення у віддалені райони СРСР.
1941 р., січень – „Процес 59” членів ОУН у Львові.
1946 р., 8-10 березня – Ліквідація греко-католицької церкви і підпорядкування її Російській православній церкві.
1946 р., березень – Закритий судовий процес у Києві над греко-католицькою церковною ієрархією на чолі з митрополитом Й. Сліпим (ред.: Й. Сліпого було засуджено до тяжких каторжних робіт в Сибіру, де він провів 18 років, відморозив ноги та став інвалідом. Його було звільнено лише завдяки особистому втручанню Папи Римського Івана ХХІІІ та президента Кеннеді).
1946 р., 24 серпня – Постанова пленуму ЦК КП(б)У „Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури у „Нарисі історії української літератури”, різка критика часописів „Вітчизна” і „Перець” (ця постанова була згодом підтверджена 16-м з’їздом КП(б)У 25-26 січня 1949 р.)
1947 р., 3 березня – Призначення Л. Кагановича першим секретарем ЦК КП(б)У і нова „чистка” серед українських культурних кадрів, звинувачених в „українському буржуазному націоналізмі”.
1949 р. – Чергова „чистка” в КП(б)У у зв'язку з рішеннями її 16-го з’їзду 25-28 січня (за звинуваченням в українському націоналізмі від січня 1949 р. до вересня 1952 р. було виключено з партії 22175 її членів).
1949 р., 28 серпня – Скасування уніатської греко-католицької церкви на Закарпатті на релігійному з’їзді в Мукачеві.
1951 р., 2 липня – Погромні статті в московській газеті „Правда” проти „націоналістичних ухилів в українській літературі” (різка критика вірша В. Сосюри „Любіть Україну” та лібрето опери „Богдан Хмельницький” О. Корнійчука і В.Василевської).
1954 р., 23-24 березня – 18 з’їзд КПУ схвалив набір юнаків і дівчат з України на Cибір і до Казахстану для освоєння цілинних і перелогових земель (протягом 1952 – 1956 рр. туди виїхало приблизно 100 тис. осіб).
1954 р., 7 липня – Таємна постанова ЦК КПРС про посилення антирелігійної пропаганди.
1957 – 61 рр. – Посилені антирелігійні акції в УРСР, ліквідація приблизно половини церковно-релігійних установ (парафій, монастирів, семінарій).
1958 р., 12 листопада – Постанова Пленуму ЦК КПРС „Про зміцнення зв’язку школи з життям і про дальший розвиток народної освіти”, на основі якої Верховна Рада УРСР ухвалила закон від 17 квітня 1959 р., спрямований на посилену русифікацію України (зокрема, про необов'язкове, а „за бажанням батьків” вивчення української мови в російських школах України).
1959 р., 15 жовтня – Убивство C. Бандери агентом КДБ Б. Сташинським.
1961 р., січень – Закритий суд у Львові над членами Української Робітничо-Селянської Cпілки (Л. Лук'яненко, І. Кандиба, С. Вірун та ін.), які обстоювали право виходу УРСР зі складу CРСР. Засудження Л. Лук'яненка до смертної кари.
1961 р., жовтень – Прийняття нової програми КПРС її 22-м з'їздом, яка проголошувала політику „злиття націй” і подальшу русифікацію союзних республік.
1962 р. – Судовий процес над 20 членами Львівського Українського Національного Комітету, чотирьох з яких було засуджено до розстрілу.
1963 р. – Підпорядкування національних Академій наук союзних республік московській Академії наук СРСР.
1964 р., 24 травня – Умисний підпал Державної Публічної Бібліотеки АН УРСР у Києві, протест громадськості (самвидавний матеріал „З приводу процесу над Погружальським”).
1965 р., серпень-вересень – Перша велика хвиля арештів українських діячів в Україні (Богдан і Михайло Горині, П. Заливаха, С. Караванський, В. Мороз, М.Осадчий, А. Шевчук та ін.).
1968 р., 26 листопада, 14 грудня – Зумисні підпали у Видубицькому монастирі в Києві.
1969 р., червень – Лист українських політичних в'язнів (М. Гориня, І. Кандиби, Л.Лук'яненка) до Комісії охорони прав людини в ООН про отруювання політв'язнів.
1970 р., 28 листопада – Трагічна смерть (вбивство) української художниці А.Горської у Василькові на Київщині.
1972 р., січень-травень – Друга велика хвиля арештів інтелігенції в Україні.
1972 р., травень – Усунення з посади першого секретаря ЦК КПУ П. Шелеста за український націоналізм, чистка керівних кадрів КПУ.
1977 р., 5 лютого – Арешт членів Української Гельсінської групи (УГГ) М.Руденка й О.Тихого, суд над ними 23 червня - 1 липня і вирок М. Руденкові 7 років ув'язнення та 5 років заслання й О. Тихому відповідно 10 та 5 років.
1977 р., 4 квітня – Арешт членів УГГ М. Матусевича і М. Мариновича (засуджені 23-30 березня 1978 р. на 7 років ув'язнення в таборах суворого режиму і 5 років заслання).
1978 р., 11 листопада – Директива колегії Міністерства освіти УРСР „Удосконалювати вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки” (посилення русифікації).
1979 р., березень-жовтень – Нові арешти українських діячів в Україні: О. Бердника (6 березня), Ю. Бадзя (23 квітня), Ю. Литвина (6 серпня), М. Горбаля (23 жовтня) та ін. (усі вони були засуджені до максимальних строків ув'язнення в таборах суворого режиму й заслання у віддалені райони Росії).
1979 р., 18 травня – Загадкове вбивство композитора В. Івасюка біля Львова.
1979 р., 29 травня – Ухвала Ташкентською конференцією нових русифікаторських заходів щодо неросійських народів CРСР.
1980 – 81 рр. – Арешт українських політичних діячів С. Набоки, Л. Мілявського, Л.Лохвицької.
1983 р. – Постанова ЦК КПРС про посилення вивчення російської мови в школах і виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови та літератури („Андроповський указ”) та директива колегії Міністерства освіти УРСР „Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки”, спрямована на посилення русифікації.
1984 р. – Померли в таборах О. Тихий, Ю. Литвин, В. Марченко.
1985 р., 4 вересня – У концтаборі помер поет В. Стус.
1986 р., 26 квітня – Катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції (побудованій за рішенням Москви всупереч протестам українських учених і широкої громадськості), яка призвела до тяжких наслідків, рівнозначних геноциду.
1989 р. – Постанова Пленуму ЦК КПРС про єдину офіційну загальнодержавну мову (російську) в СРСР.
1990 р., квітень – Постанова Верховної Ради СРСР про надання російській мові статусу офіційної мови в СРСР.

Підготовлено прес-центром управління у справах преси
та інформації облдержадміністрації за матеріалами книги
„Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов”

Давно про мой город ничего не говорили и не писали. А сегодня отметился сайт Корреспондента - http://korrespondent.net/ukraine/events/509698

Интересная заметка про переименование улиц:
"Улица Ленина теперь носит имя Ярослава Мудрого, площадь Октябрьская переименована на Ярмарочную, площадь Революции - на площадь Славы, ул. Карла Маркса - на Монастырскую, ул. К. Либкхнета - на Старотроицкую, Дзержинского - на Василия Барки, Патриса Лумумбы – на Яблочную, С.Разина – на Хорольский спуск, Р.Люксембург – на Г.Сковороды, Энгельса – на Парковую, Калинина – на Калиновую, Г.Димитрова – на П.Калнишевского, Воровского – на Гетмана Дорошенко, Котовского – на Анны Керн, Красные казармы – на Вишневецких, Куйбишева - на Людмилы Руденко".

В комментариях куча прений по поводу необходимости избавления от советского прошлого...

Но вот есть одна любопытная деталь про которую не знают репортеры и любители комментирования. Главная улица Лубен была переимнована после обретения независимости с "Советская" на "Радянская". И такое название, как мы видим, осталось неизменным. Вот вам и избавление от советского прошлого :)

Довольно часто в новостях пишут про повышение-понижение цен на квартиры, а в комментариях "риелторы" вопят: покупайте сейчас, а то завтра будет дороже.

Как оказалось, те кто лохонулись и таки купили квартиры крепко попали. Сначала Элита-Центр в Киеве, а теперь НПО им. Фрунзе в Сумах - http://news.finance.ua/ua/toplist/~/1/2/130506

Сегодня к нам в гости приходила моя сестра. Рассказывала о 2-шке, которую они с Вадимом сняли на Василенка. Аренда всей квартиры им обходится в 600 долларов. Живут они в одной комнате, а по соседству ихние университетские друзья. Платят поровну.

Еще Маша занесла фотки со своего дня рождения и забрала игрушечного медведя (метрового роста), которого она оставляла после того, как их выселили из общаги.

Сегодня с утра был в учебном классе "1С Украина", где сдавал экзамен "1с:Специалист по платформе 8". Сначала мы 4 часа делали задания по билетам, а потом в течении нескольких часов по одному подходили к экзаменатору защищать работы. Сдал :)

Вечером поехал в офис и защитился во внутренней сертификации "1С:Профессионал по бюджетированию". Теперь мне закажут внешний тест, результаты которого отправят в Москву.

Поставили с Надей новый адон героев 5 - Повелители Орды, где появилась раса орков. Попробовали новые возможности расы в дуэле. Самое бросающееся в глаза искусство героев давать "пендюли" своим войскам, после которых они начинают лучше воевать. А еще в армии добавился специальный класс - "командиры", которые тоже могут раздавать затрещины для поднятия боевого духа подчиненных. Вот такие веселости :)

В комментах на корреспонденте обнаружил занятную ссылочку о курсах валют, падении американской экономики и проблемах мировых капиталов - http://www.itinvest.ru/analytics/review/world_wide/68526/

Ваше отношение к окружающим
Авторитарность умеренная	уверенный в себе человек, но не обязательно лидер, упорный и настойчивый.
Эгоистичность умеренная	эгоистические черты, ориентация на себя, склонность к соперничеству.
Агрессиия низкая	упрямый, упорный, настойчивый и энергичный.
Подозрительность умеренная	критичный по отношению ко всем социальным явлениям и окружающим людям.
Подчиняемость низкая	сложно управляемый тип
Зависимость низкая	мало склоненный к зависимости тип
Дружелюбность низкая	дружелюбие близко к нулю
Альтруистичность низкая	ответственный по отношению к людям, деликатный, мягкий, добрый, эмоциональное отношение к людям проявляет в сострадании, симпатии, заботе, ласке, умеет подбодрить и успокоить окружающих, бескорыстный и отзывчивый.
Доминирование и дружелюбие
Доминирование	7.4
Дружелюбие	-7.2
пройти тест

Сегодня второй день как бастуют маршрутки - требуют повышения своих прибылей, а пока власти Киева не согласятся они не будут ездить. В комментариях на корреспонденте люди все сошлись во мнении - пусть валят подальше. Всех уже задолбали забитые маршрутки, которые часто попадают в аварии, в которых нужно забиваться как селедки в бочку, в которых не дают талончики за проезд, а часто не возвращают сдачу.

Лично я никакого дискомфорта не ощутил - трамваи утром хоть и ехали как всегда забитые, но их стало больше. А вот вечером полный комфорт - впервые за много времени вчера ехал не в забитом трамвае!!!

Так что, если маршрутчики хотят бастовать - пусть бастуют. Без них только лучше.

Гороскоп для ника «DementoR» Сложный день для вашего виртуального альтер-эго. Возможно, стоит помочь по мере возможностей Djafa. Google подсказывает, что будет разумно сводить в кино Вампира. Постарайтесь не высказываться слишком резко в дневнике Kiev. Узнай свой гороскоп на сегодня

Зарегистрировался на одноклассниках.ру и сразу же нашел пару человек с моей школы и дядю с Калининграда. Дальше больше - теперь меня начали находить товарищи по школе, институту, студенческой общаге. А еще на одноклассниках зарегистрированы половина моей фирмы. Просто какая-то эпидемия :)

З.Ы. Прикольный сервис, но одноклассническому буму мы обязаны прежде всего массовой рекламе. Я зарегистрировался после того как прочел про сайт в журнале Корреспондент. Потом про сайт были заметки в "Компьютерное обозрение" и "Chip".